Народ невмирущий. Козацькому роду нема переводу
02/23/2007 | Майдан-ІНФОРМ
Повідомлення від Василя Сивого в розділі Народні Новини:
Невеличка передмова. Якось задумався. Чому і для чого так старанно вичищали на Україні її славних синів: гетьманів, священників, вчених і поетів. Не пускали в Україну, вислали в далекі далі або й нищили. Бо ці люди в Україні були, як детонатори для вибухівки. Отож і зараз, не маючи змоги вислати, всіма силами стараються роз'єднати, заховати, замовчати народний актив, українських лідерів, славних лицарів. Намарне чекати уваги телекамер й репортерів на таких заходах. Надто великий контраст для культури Сердючок, надто великий шок від того, надто яскраво і правдиво, бо будить українскі душі. І влада їх оминає. Бо так їм хочеться, щоб ця Україна десь зникла, розчинилася, пропала. Щоб не заважала торгувати й торгуватися, продавати й продаватися. Та якимось дивом, надзусиллями, важкою працею ця справа не лише живе але й розростається. Українське Козацтво в Кривому Розі вже має 15 річну історію. Не просто існування, але розвитку. Охороняли Криворізький Майдан, мітинги й виступи наших лідерів. Працюють з молоддю, проводять вишколи, навчання. Допомагають нашій Українській Церкві, обєднують навколо себе інших. З великими труднощами будують власну Січ, щоб було де й самим навчатися й молодь навчати козацьким звичаям.
17 лютого 2007 року в Народному Домі пройшло свято з нагоди 15 річчя поновлення Українського Козацтва в Кривому Розі.
Свято розпочалося з внесення козацьких прапорів та виконання національного гімну. Ієромонах Нікіфор та отець Миколай, настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці відправили з цієї нагоду службу, та привітали козаків.
Слово до привітання взяв отаман Інгульської Паланки війська Запорізького низового Українського Козацтва Боцманенко Валерій Іванович. „Високошановні гості, святі отці, дорогі побратими! Від імені старійшини Інгульської паланки дозвольте поздоровити, привітати Вас з цим чудовим святом. Нелегким був цей шлях. Але ми вижили, вистояли, оновилися і повні рішучості виконувати ту програму, яку перед нами ставить сьогодення. Ми знаємо, складні наступили часи. Реваншисти хочуть знову повернути нашу Неньку-Україну в ярмо. І ми, козаки, перед цією аудиторією Вам обіцяємо, що ми до кінця, так як ми клялися і давали присягу, дотримаємо свого слова і будемо боротися до останнього за незалежну, соборну, самостійну державу Україну.
8 лютого 1992 року патріоти України в Кривому Розі в кількості 12 чоловік заснували у нашому місті Криворізький курінь Українського Козацтва. З нами у залі присутні частина цих людей, козаків. Це Микола Кононенко, Віталій Кокшарський, Володимир Ткачов, Юрко Сотник, Павло Лісняк. Привітаймо їх!
Були у нас злети і падіння. Але ми те пережили й набралися сил. Ми створюємо обєднання громадських організацій, до яких входять Козаки, воїни-інтернаціоналісти, воїни спецназу, прикордонники, десантники, Європейський університет, спортивний козацький клуб. Нами започатковано і проводяться щорічні спортивно-патріотичні змагання для школярів „Джура”. Протягом останніх 10 років, з ініціативи Просвіти, кожної першої суботи і неділі серпня криворізька делегація з козаками відбуває для вшанування, до могили легендарного Кошового отамана Івана Сірка до села Капулівка, що біля Нікополя.”
Козаків привітав Голова Українського Козацтва Володимир Михайлов. Він передав вітання від Генеральної старшини, відмітив працю та досягнення і вручив козакам Інгульської Паланки нагороди.
Привітав побратимів і Отаман Микитинської Січі міста Нікополя полковник Українського Козацтва Анатолій Саюк. Він подарував літературу про козацтво, та передав слово молодому 18 річному курінному Станіславу Скороходу. Станіслав не лише козак, але й поет, лауреат обласного конкурсу молодих поетів.
„Шановні побратими! Дуже важливо, коли патріоти зустрічаються, консолідуються, вирішують спільні питання. Це ознака патріотизму серед вас, національної еліти, носіїв національних ідей і козацьких традицій. Прошу вас залучати до себе молодь, навчати всьому що заєте й умієте і навіть більше. Вони майбутні державотворці, захисники себе, своєї родини, своєї Вітчизни. Знайте, що поки є молодь є і держава. У вас добрі серця, ви любите своїх дітей, тож живіть для них і прилучайте до своєї справи. Ви – мужні воїни зробіть з них кращих за себе. На нас з небес дивляться всі попередники, які жили, кохали, працювали, боролися і вмерли на Українській землі свято вірячи в українське майбутнє, свою Вітчизну. Для яких Бог і Україна завжди були понад усе. Друзі! Зичу вам козацького здоровя, терпіння, християнської віри. Памятайте, вам є для кого жити і боротися. Будьмо!"
Станіслав прочитав-подарував присутнім свого вірша: (записано на слух, тож можливі неточності з оригіналом)
Боже мій, я молюсь за Вкраїну!
За розтерзану неньку свою,
Скрізь заблукану, зморену, гнану.
Я її відголоском стаю.
Збережи її Боже від правди,
що заносять сюди вороги.
Хай талантом її буде правда,
а правдиві труди до снаги
Земле Рідна, свята, працьовита,
Що убралася в божу красу,
Я тебе так сльoзами обмиту
До вершин, до небес вознесу.
Ти безмертна, о Боже в таланті.
Україна! Народ твій воскрес!
Україно! Софійська Оранто,
Ти сягаєш руками небес.
Боже мій! Я молюсь за Вкраїну!
За розтерзану Неньку свою,
Скрізь заблукану, зморену, гнану.
Я її відголоском стаю.
Козацтво привітав директор клуба юних моряків Станіслав Петрович Юрченко, разом із курсантами – юними моряками. Перед присутіми виступили колективи Народного Дому. Знаменитий народний колектив автентичної пісні „Чарівниці”. Свою творцість продемонстрували юні художники, майстри пластичної мініатюри, майстрині вишивання.
А козацтво поповнилося в цей день ще трьома молодими козаками. Посвячення відбулося за козацькою традицією. І Україна отримала ще трьох славних лицарів.
А потім козаки пригощали гостей козацьким кулешем. І до кулешу було дещо :).
Шановне товариство Майдану! Привітаймо й ми цих щирих і відданих своїй Вітчизні й свому роду людей. Бо їх труд і їх здобутки є оазою серед пустелі, зимівником в дикому степу, паланкою українства серед янучарства. Як є в кого змога напишіть про них, розкажіть, приєднайтеся до їх праці, допоможіть словом і ділом. Бо вони того варті.
Невеличка передмова. Якось задумався. Чому і для чого так старанно вичищали на Україні її славних синів: гетьманів, священників, вчених і поетів. Не пускали в Україну, вислали в далекі далі або й нищили. Бо ці люди в Україні були, як детонатори для вибухівки. Отож і зараз, не маючи змоги вислати, всіма силами стараються роз'єднати, заховати, замовчати народний актив, українських лідерів, славних лицарів. Намарне чекати уваги телекамер й репортерів на таких заходах. Надто великий контраст для культури Сердючок, надто великий шок від того, надто яскраво і правдиво, бо будить українскі душі. І влада їх оминає. Бо так їм хочеться, щоб ця Україна десь зникла, розчинилася, пропала. Щоб не заважала торгувати й торгуватися, продавати й продаватися. Та якимось дивом, надзусиллями, важкою працею ця справа не лише живе але й розростається. Українське Козацтво в Кривому Розі вже має 15 річну історію. Не просто існування, але розвитку. Охороняли Криворізький Майдан, мітинги й виступи наших лідерів. Працюють з молоддю, проводять вишколи, навчання. Допомагають нашій Українській Церкві, обєднують навколо себе інших. З великими труднощами будують власну Січ, щоб було де й самим навчатися й молодь навчати козацьким звичаям.
17 лютого 2007 року в Народному Домі пройшло свято з нагоди 15 річчя поновлення Українського Козацтва в Кривому Розі.
Свято розпочалося з внесення козацьких прапорів та виконання національного гімну. Ієромонах Нікіфор та отець Миколай, настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці відправили з цієї нагоду службу, та привітали козаків.
Слово до привітання взяв отаман Інгульської Паланки війська Запорізького низового Українського Козацтва Боцманенко Валерій Іванович. „Високошановні гості, святі отці, дорогі побратими! Від імені старійшини Інгульської паланки дозвольте поздоровити, привітати Вас з цим чудовим святом. Нелегким був цей шлях. Але ми вижили, вистояли, оновилися і повні рішучості виконувати ту програму, яку перед нами ставить сьогодення. Ми знаємо, складні наступили часи. Реваншисти хочуть знову повернути нашу Неньку-Україну в ярмо. І ми, козаки, перед цією аудиторією Вам обіцяємо, що ми до кінця, так як ми клялися і давали присягу, дотримаємо свого слова і будемо боротися до останнього за незалежну, соборну, самостійну державу Україну.
8 лютого 1992 року патріоти України в Кривому Розі в кількості 12 чоловік заснували у нашому місті Криворізький курінь Українського Козацтва. З нами у залі присутні частина цих людей, козаків. Це Микола Кононенко, Віталій Кокшарський, Володимир Ткачов, Юрко Сотник, Павло Лісняк. Привітаймо їх!
Були у нас злети і падіння. Але ми те пережили й набралися сил. Ми створюємо обєднання громадських організацій, до яких входять Козаки, воїни-інтернаціоналісти, воїни спецназу, прикордонники, десантники, Європейський університет, спортивний козацький клуб. Нами започатковано і проводяться щорічні спортивно-патріотичні змагання для школярів „Джура”. Протягом останніх 10 років, з ініціативи Просвіти, кожної першої суботи і неділі серпня криворізька делегація з козаками відбуває для вшанування, до могили легендарного Кошового отамана Івана Сірка до села Капулівка, що біля Нікополя.”
Козаків привітав Голова Українського Козацтва Володимир Михайлов. Він передав вітання від Генеральної старшини, відмітив працю та досягнення і вручив козакам Інгульської Паланки нагороди.
Привітав побратимів і Отаман Микитинської Січі міста Нікополя полковник Українського Козацтва Анатолій Саюк. Він подарував літературу про козацтво, та передав слово молодому 18 річному курінному Станіславу Скороходу. Станіслав не лише козак, але й поет, лауреат обласного конкурсу молодих поетів.
„Шановні побратими! Дуже важливо, коли патріоти зустрічаються, консолідуються, вирішують спільні питання. Це ознака патріотизму серед вас, національної еліти, носіїв національних ідей і козацьких традицій. Прошу вас залучати до себе молодь, навчати всьому що заєте й умієте і навіть більше. Вони майбутні державотворці, захисники себе, своєї родини, своєї Вітчизни. Знайте, що поки є молодь є і держава. У вас добрі серця, ви любите своїх дітей, тож живіть для них і прилучайте до своєї справи. Ви – мужні воїни зробіть з них кращих за себе. На нас з небес дивляться всі попередники, які жили, кохали, працювали, боролися і вмерли на Українській землі свято вірячи в українське майбутнє, свою Вітчизну. Для яких Бог і Україна завжди були понад усе. Друзі! Зичу вам козацького здоровя, терпіння, християнської віри. Памятайте, вам є для кого жити і боротися. Будьмо!"
Станіслав прочитав-подарував присутнім свого вірша: (записано на слух, тож можливі неточності з оригіналом)
Боже мій, я молюсь за Вкраїну!
За розтерзану неньку свою,
Скрізь заблукану, зморену, гнану.
Я її відголоском стаю.
Збережи її Боже від правди,
що заносять сюди вороги.
Хай талантом її буде правда,
а правдиві труди до снаги
Земле Рідна, свята, працьовита,
Що убралася в божу красу,
Я тебе так сльoзами обмиту
До вершин, до небес вознесу.
Ти безмертна, о Боже в таланті.
Україна! Народ твій воскрес!
Україно! Софійська Оранто,
Ти сягаєш руками небес.
Боже мій! Я молюсь за Вкраїну!
За розтерзану Неньку свою,
Скрізь заблукану, зморену, гнану.
Я її відголоском стаю.
Козацтво привітав директор клуба юних моряків Станіслав Петрович Юрченко, разом із курсантами – юними моряками. Перед присутіми виступили колективи Народного Дому. Знаменитий народний колектив автентичної пісні „Чарівниці”. Свою творцість продемонстрували юні художники, майстри пластичної мініатюри, майстрині вишивання.
А козацтво поповнилося в цей день ще трьома молодими козаками. Посвячення відбулося за козацькою традицією. І Україна отримала ще трьох славних лицарів.
А потім козаки пригощали гостей козацьким кулешем. І до кулешу було дещо :).
Шановне товариство Майдану! Привітаймо й ми цих щирих і відданих своїй Вітчизні й свому роду людей. Бо їх труд і їх здобутки є оазою серед пустелі, зимівником в дикому степу, паланкою українства серед янучарства. Як є в кого змога напишіть про них, розкажіть, приєднайтеся до їх праці, допоможіть словом і ділом. Бо вони того варті.
Відповіді