03/01/2007 | Олександр Северин

Присвячується законотворчій графоманії

Трапляються закони, або ж законопроекти, критикувати котрі постатейно, себто шляхом послідовного, крок за кроком, доведення неправової сутности їхніх норм, просто не здіймається рука над клавіатурою. І не через якийсь професійний правничий апломб чи то зверність - аж ніяк, бо автор цих рядків сам, бувало, напомилявся достатньо, щоби робити високомудру розпальцьовку. І не через лінощі якісь гріховні, бо ж виявити у статтях, пунктах та параграфах недолугість чи надто - суспільну небезпечність укупі зі злим умислом - справа, безумовно, свята. А тільки через те, що неправову сутність об'єкта дослідження вже давно доведено, причому, що характерно - навіть до його матеріалізації на папері. Погодьтеся, наприклад, що нема великого сенсу у сто п'ятдесятий (приблизно) раз писати щось розлоге про ідіотську (або ж навпаки - продумано-диверсійну) "політрехворму", якщо з нею було все зрозуміло ще до прийняття, а відтоді стало зрозуміло й інше - що якщо це сміття ще не прибрано, то це не через те, що українці не люблять чистоту, а через те, що у відповідних службах - негідні працівники (щоправда, тут з усією актуальністю постає питання про радикальну кадрову ротацію та драпату метлу, але то - трохи інша тема). Таке сталося і з законопроектом Закону України „Про свободу мирних зібрань” №2646-1 (ось він: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=29122&pf35401=101620), внесеним на розгляд нашого улюбленого парламенту надзвичайно народним депутатом Олександром Фельдманом (ось він: http://gska2.rada.gov.ua/pls/site/p_deputat?d_id=5542), з-під стягу Блоку Юлії Тимошенко. Перефразую - врегулювати пан Фельдман зібрався те, що врегульовано статтею 39 Конституції України, котра а) містить норми найвищої юридичної сили (частина друга ст.8 Конституції); б) містить норми прямої дії (частина третя ст.8 Конституції), що "застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти" (частина друга п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду 19 квітня 2001 року № 4-рп/2001 у справі № 1-30/2001); в) гарантує право, котре не може бути скасоване (частина друга ст.22 Конституції) та обмежене (частина третя ст.22 та ст.64 Конституції), у т.ч. при прийнятті нових законів (частина третя ст.22 Конституції) окрім як відповідно до власне Конституції, в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням конкретного строку обмеження (ст.64 Конституції), є "невідчужуваним і непорушним" (частина третя п.2 мотивувальної частини зазначеного рішення КСУ). При цьому, згідно з п.1 резолютивної частини того ж самого рішення КСУ, "визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовости, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання". Тепер, враховуючи викладені данности, що не підлягають сумніву, читаємо власне ст.39 Конституції: "Громадяни мають (незалежно від законодавчих прагнень гр-на Фельдмана) право (гарантоване, невідчужуване, непорушне, таке, що не може бути скасоване, або звужене, у т.ч шляхом прийняття законопроекту, ініційованого Фельдманом) збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування (у строки, котрі мають бути встановлені законом "з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання"). Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом (себто судовим рішенням за позовною заявою, у кожному конкретному випадку, стосовно права конкретних громадян) відповідно до закону (тобто законодавчого акту, прийнятого Верховною Радою України, без урахування будь-яких підзаконних актів) і лише в інтересах національної безпеки та громадянського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей". Прочитавши, спробуємо дати відповідь на запитання - що залишається до законодавчого (на рівні ординарного закону) регулювання. Іншими словами - яким є залишений Конституцією люфт для законотворця, зокрема, відтак, для нардепа Фельдмана? По-перше, зрозуміло, "визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовости, місця, часу проведення тощо". При цьому мають бути враховані висновки КСУ з того самого ж рішення: "Тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого статтею 39 Конституції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Такі строки мають слугувати гарантією реалізації цього права громадян. Упродовж цього строку зазначені органи мають здійснити і ряд підготовчих заходів, зокрема, для забезпечення безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингу, походу чи демонстрації, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей. У разі необхідності органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть погоджувати з організаторами масових зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість їх проведення тощо. Строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань". По-друте, визначення конкретних і чітких умов (без недолугих та неоковирних, а простіше кажучи - "ніяких" формулювать кшталту "обгрунтовані підстави вважати") прийняття судом рішення про наявність підстав для обмеження щодо реалізації права громадян на проведення мирних зібрань - "в інтересах національної безпеки та громадянського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей". По-третє..."а по-третє" вже нема. Все. Викладене, безперечно - то лише моє приватне громадянське розуміння. Але навряд чи ваше розуміння, шановні читачі, буде кардинально від того різнитися, адже ви не є народним депутатом зі свербіжем нормотворчости (це у кращому випадку, адже, знов-таки, "Qui prodest?", особливо якщо йдеться про депутата від БЮТ) і, як вільні люди, зацікавлені в утвердженні, дотриманні, захисті і розширенні своїх прав та свобод. А не навпаки. Особисто у мене залишається тільки одне запитання. Саме це запитання і винесене у заголовок цього тексту. Олександр Северин, к.ю.н. ВГО Альянс "Майдан" -------------------------------------------------------------------------- Підписати ініційовану Альянсом "Майдан" заяву стосовно законопроекту №2646-1"Про [не]свободу мирних зібрань" ви можете тут: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=29122&pf35401=101620