Перші дзвони нової революції
03/12/2007 | Олесь Шевченко
Пролунали перші дзвони нової української революції. Це сталося в символічний для нас день – 9 березня.
Нормальний телеглядач, який мав природну цікавість щодо проведення святкування дня народження Тараса Шевченка у столиці України, був елементарно обдурений. З показаних телеканалами репортажів випливало, що українського генія вшанували о восьмій тридцять Янукович, Мороз і Табачник зі свитою – лідери коаліції КРС (чи СРК, від перестановки літер зміст абревіатури і суть коаліції не змінюються), а о десятій – Президент Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко і ще раз той самий Табачник у супроводі помаранчевих і біло-рожевих прихильників. І це все, що було продемонстровано глядачам, щоправда з приміткою «та інші»: мовляв, після закінчення офіційних заходів біля пам’ятника зібралися «націонал-патріоти», які фізичним спротивом не дозволили «вітренківцям» покласти квіти до пам’ятника Т. Шевченку.
Звісно зрозуміло, що неукраїнським власникам українських телеканалів глибоко начхати на «націонал-патріотів» і вони навіть навчили своїх дикторів вимовляти це слово з ледь прихованою зверхністю. Їм головне – зробити необхідний реверанс перед владоможцями і якнайшвидше переключити увагу авдиторії на успішне здійснення антиукраїнського проекту під назвою «Євробачення-2007».
А що ж наша журналістська братія? Тупо й самозречено перетворилася на обслуговування замовлень своїх неукраїнських власників? Куди ж поділася ваша сміливість, ініціативність, оперативність, незалежність, виявлені восени 2004-го? Адже вам зовсім не обов’язково було «рекламувати» політичних лідерів всеукраїнського об’єднання «Захистимо Україну», які організували і провели мітинг на вшанування українського генія (хоча, власне, а чому б і ні, невже ви думаєте, що прямий репортаж із парку Шевченка був би менш цікавий глядачеві, ніж трансляція дешевого театру дорогих акторів з Верховної Ради?), але довести до ширшого загалу людей висловлену на мітинзі політичну платформу національно-демократичних сил – цивілізований журналіст у цивілізованому суспільстві зобов’язаний. Його професія зобов’язує правдиво і в усій повноті відображати життя суспільства.
Наш телеглядач давно втомився від пустопорожньої щоденної балаканини тих самих персонажів, які вже нікого і ні в чому не здатні переконати, які спромоглися девальвувати навіть прекрасні слова у спосіб їх частого і нещирого вживання.
А тут, перед лицем Тараса, говорилося про окупацію українського інформаційного простору, про необхідність і реальність підняття середнього рівня заробітної плати не на двадцять гривень, а удвічі-утричі, про небезпеку загарбання сучасними злодіями при владі головного багатства українців – землі, про облудність ідеї ліберально-олігархічних кланів у парламенті підняти відсоток прохідного виборчого бар’єру, говорилося про захист національних, а не кланових інтересів.
Ні, не «групи націонал-патріотів» прийшли 9 березня до пам’ятника Тарасові Шевченку. Прийшла патріотична українська громадськість, яка приходить сюди вже понад сорок років!
А ось три партійні представництва з червоними прапорами з’явилися, несподівані, вперше (якщо не рахувати епізод акції «Україна без Кучми»). І отримали неочікуваного відкоша. Так званих «прогресивних соціалістів» українська варта протримала пів дня на відстані п’ятдесят метрів від пам’ятника, а коли «прогресивні» вирішили прорвати громадську охорону, декого з них забризкало кефіром із пакету, що луснув від тисняви, а дехто ненароком заробив і більш відчутне зіткнення в сутичці. Спроба зім’яти ланцюг охорони не вдалася, і зім’яті «прогресивні» під голосний супровідний свист залишили територію парку.
Упертішими були комуністи й соціалісти. Вони мусили простояти, з червоним вождем на чолі, при вході до парку Шевченка напроти центрального корпусу Київського університету понад шість годин! І з заздрістю дивилися на офіційну делегацію викладачів Київського університету імені Тараса Шевченка, які безперешкодно – хоч також уперше! – пронесли вузьким коридором квіти до підніжжя пам’ятника.
Надвечір, приблизно о пів на п’яту, червоний вождь скомандував молодому полковнику міліції, молодий полковник скомандував своїм підлеглим утворити коридор зі щільних шеренг міліціонерів в обхід лінії громадської охорони – і величезний кошик розкішних квітів поплив у напрямку пам’ятника.
І тут сталося непередбачене. За лінією відрізаної громадської охорони стояв народ. І цей народ відчув, що усякій толерантності є межа. Що ці квіти принесені не від щирості й розкаяння. Що цей вчинок комуністів є блюзнірством або свідомою, далеко спланованою спробою спаплюжити свято вшанування Тараса Шевченка шляхом перетворення його на звичний офіційний церемоніал. Народ пам’ятав, як кагебістсько-комуністичний режим щороку розганяв людей від пам’ятника Шевченку, як за покладання квітів до його підніжжя виключали з інститутів, позбавляли місця праці, ув’язнювали на п’ятнадцять діб, заводили справу на Володимирській, 33. Народ розумів, що червоний вождь прийшов сюди не для того, щоб про це розповісти. І народ не захотів розступатися перед комуністами.
Квіти зупинилися на півдорозі. Молоді міліціонери, виконуючи наказ, застосували проти шанувальників Тараса Шевченка свою молодечу силу. Кричали жінки і діти, мовчки опиралися чоловіки, падали на квіти поламані прапори «націонал-патріотів». Ті, хто стояв далі, коло пам’ятника, скандували: «Фа-шис-ти! Гес-та-по!»
Здавалося, ще кілька хвилин – і червоний вождь зі своїми квітами пройде до пам’ятника по трупах непокірних. Але тут знову хтось скомандував молодому полковнику, молодий полковник скомандував своїм завзятим підлеглим, і побиття людей припинилося. Міліція відступила. Червоні зі своїми осоромленими вождями, вицвілими прапорами, пошарпаними квітами та розпашілою міліцією пішли з парку Шевченка геть. Біля пам’ятника дружно заспівали національний гімн «Ще не вмерла Україна».
Народові цього дня був посланий Господній знак – за тобою, народе, не тільки правда, а й сила, не забувай!
Нормальний телеглядач, який мав природну цікавість щодо проведення святкування дня народження Тараса Шевченка у столиці України, був елементарно обдурений. З показаних телеканалами репортажів випливало, що українського генія вшанували о восьмій тридцять Янукович, Мороз і Табачник зі свитою – лідери коаліції КРС (чи СРК, від перестановки літер зміст абревіатури і суть коаліції не змінюються), а о десятій – Президент Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко і ще раз той самий Табачник у супроводі помаранчевих і біло-рожевих прихильників. І це все, що було продемонстровано глядачам, щоправда з приміткою «та інші»: мовляв, після закінчення офіційних заходів біля пам’ятника зібралися «націонал-патріоти», які фізичним спротивом не дозволили «вітренківцям» покласти квіти до пам’ятника Т. Шевченку.
Звісно зрозуміло, що неукраїнським власникам українських телеканалів глибоко начхати на «націонал-патріотів» і вони навіть навчили своїх дикторів вимовляти це слово з ледь прихованою зверхністю. Їм головне – зробити необхідний реверанс перед владоможцями і якнайшвидше переключити увагу авдиторії на успішне здійснення антиукраїнського проекту під назвою «Євробачення-2007».
А що ж наша журналістська братія? Тупо й самозречено перетворилася на обслуговування замовлень своїх неукраїнських власників? Куди ж поділася ваша сміливість, ініціативність, оперативність, незалежність, виявлені восени 2004-го? Адже вам зовсім не обов’язково було «рекламувати» політичних лідерів всеукраїнського об’єднання «Захистимо Україну», які організували і провели мітинг на вшанування українського генія (хоча, власне, а чому б і ні, невже ви думаєте, що прямий репортаж із парку Шевченка був би менш цікавий глядачеві, ніж трансляція дешевого театру дорогих акторів з Верховної Ради?), але довести до ширшого загалу людей висловлену на мітинзі політичну платформу національно-демократичних сил – цивілізований журналіст у цивілізованому суспільстві зобов’язаний. Його професія зобов’язує правдиво і в усій повноті відображати життя суспільства.
Наш телеглядач давно втомився від пустопорожньої щоденної балаканини тих самих персонажів, які вже нікого і ні в чому не здатні переконати, які спромоглися девальвувати навіть прекрасні слова у спосіб їх частого і нещирого вживання.
А тут, перед лицем Тараса, говорилося про окупацію українського інформаційного простору, про необхідність і реальність підняття середнього рівня заробітної плати не на двадцять гривень, а удвічі-утричі, про небезпеку загарбання сучасними злодіями при владі головного багатства українців – землі, про облудність ідеї ліберально-олігархічних кланів у парламенті підняти відсоток прохідного виборчого бар’єру, говорилося про захист національних, а не кланових інтересів.
Ні, не «групи націонал-патріотів» прийшли 9 березня до пам’ятника Тарасові Шевченку. Прийшла патріотична українська громадськість, яка приходить сюди вже понад сорок років!
А ось три партійні представництва з червоними прапорами з’явилися, несподівані, вперше (якщо не рахувати епізод акції «Україна без Кучми»). І отримали неочікуваного відкоша. Так званих «прогресивних соціалістів» українська варта протримала пів дня на відстані п’ятдесят метрів від пам’ятника, а коли «прогресивні» вирішили прорвати громадську охорону, декого з них забризкало кефіром із пакету, що луснув від тисняви, а дехто ненароком заробив і більш відчутне зіткнення в сутичці. Спроба зім’яти ланцюг охорони не вдалася, і зім’яті «прогресивні» під голосний супровідний свист залишили територію парку.
Упертішими були комуністи й соціалісти. Вони мусили простояти, з червоним вождем на чолі, при вході до парку Шевченка напроти центрального корпусу Київського університету понад шість годин! І з заздрістю дивилися на офіційну делегацію викладачів Київського університету імені Тараса Шевченка, які безперешкодно – хоч також уперше! – пронесли вузьким коридором квіти до підніжжя пам’ятника.
Надвечір, приблизно о пів на п’яту, червоний вождь скомандував молодому полковнику міліції, молодий полковник скомандував своїм підлеглим утворити коридор зі щільних шеренг міліціонерів в обхід лінії громадської охорони – і величезний кошик розкішних квітів поплив у напрямку пам’ятника.
І тут сталося непередбачене. За лінією відрізаної громадської охорони стояв народ. І цей народ відчув, що усякій толерантності є межа. Що ці квіти принесені не від щирості й розкаяння. Що цей вчинок комуністів є блюзнірством або свідомою, далеко спланованою спробою спаплюжити свято вшанування Тараса Шевченка шляхом перетворення його на звичний офіційний церемоніал. Народ пам’ятав, як кагебістсько-комуністичний режим щороку розганяв людей від пам’ятника Шевченку, як за покладання квітів до його підніжжя виключали з інститутів, позбавляли місця праці, ув’язнювали на п’ятнадцять діб, заводили справу на Володимирській, 33. Народ розумів, що червоний вождь прийшов сюди не для того, щоб про це розповісти. І народ не захотів розступатися перед комуністами.
Квіти зупинилися на півдорозі. Молоді міліціонери, виконуючи наказ, застосували проти шанувальників Тараса Шевченка свою молодечу силу. Кричали жінки і діти, мовчки опиралися чоловіки, падали на квіти поламані прапори «націонал-патріотів». Ті, хто стояв далі, коло пам’ятника, скандували: «Фа-шис-ти! Гес-та-по!»
Здавалося, ще кілька хвилин – і червоний вождь зі своїми квітами пройде до пам’ятника по трупах непокірних. Але тут знову хтось скомандував молодому полковнику, молодий полковник скомандував своїм завзятим підлеглим, і побиття людей припинилося. Міліція відступила. Червоні зі своїми осоромленими вождями, вицвілими прапорами, пошарпаними квітами та розпашілою міліцією пішли з парку Шевченка геть. Біля пам’ятника дружно заспівали національний гімн «Ще не вмерла Україна».
Народові цього дня був посланий Господній знак – за тобою, народе, не тільки правда, а й сила, не забувай!
Відповіді
2007.03.12 | Киянка
Дай, Боже!
і давайте ми всі, це зробімо!
Тільки не розмазуючи елегантні речі, рухи під музику, та іншу може й правильну, але нікчемну по безрезультативності малахольність.
Низка сильних вражень з 9 березня - суховатий невисокий чоловік передпенсійного віку в окулярах та акуратненькому, хоч явно неновому "інженерському" пальті, який носовичком відчищав його після крутого газону клумби, що біля постаменту... Вираз його обличчя, трохи здивований самим собою... Радо оглядається на присутніх, жваво обговорює щойно здійснене... Можливо, це перший в його житті Чоловічий вчинок.
Бабця інтелігентного виду та вчительського вбрання-достатку, однією рукою тримається за бік, другою обіймає онучку. Та з радісним візгом пританцьовує "Бабуля, так ти в нас крута!"
Можливо, ця стара жінка лише тишком проходила парком раніше в цю дату, а тепер - в неї по-дівочому горять очі: вона має бойовий трофей, якусь сатисфакцію за свої колишні приниження, страх, ницість!
І діти, які збіглися навколо. Вони побачили, що нарешті їх предки не скаржаться на кухні, а відвойовують свою волю. Для найменших це буде норма - давайте так зробимо!
2007.03.12 | Barvinka 9 rokiv
я одна із тих дітей. Мені вже зараз 11 років
Я була там на мітінгу, де вщановували Тараса Григоровича Шевченка. Ми мітінгували, роздавали газети, співали кобзарські та різні патріотичні пісні. Багато людей читали поезії Шевченка і свої, присвячені йому.Ми не захотили пустити Петра Симоненка, лідера комуністичної партії до пам"ятника Тараса Григоровича Шевченка, тому що він, як комуніст, морально не має права класти квіти такому патріоту. Комуністам ми кричали: "Чемодан, вокзал, Росія!". Ми захищали честь свою і духу Шевченка, бо комуністи є насправді моральники нащадками російського царизму, з яким боровся Шевченко, тому що вони теж відстоюють неукраїнські інтереси.
Але комуністи хотіли пройти, і їх хотів провести Беркут. Розпочалася бійка. Беркут почав бити людей, своїх же, і двох найактивніших захисників, хлопців схопили, заарештували.
Під час бійки я відчувала прикрість. Мені хотілось все владнати, заспокоїти всіх і водночас щоб комуністи не пройшли. Але оскільки це було малоймовірно, щоб всі при тому заспокоїлися, то має бути наша перемога. Так і сталося, ми були дуже задоволені.
Після того, як беркут відступив, ми знов з радістю співали патріотичних пісень, Червону калину. Хтось із дорослих, бабусь плакали.
Але ми потім пішли колоною до суду, щоб подати в суд на Беркут за те, вони кинулися бити людей і забрали наших хлопців. І хлопців відпустили.
Потрібно пам"ятати, що народ вибирає владу і може її перемогти, якщо вона їх не влаштовує, бо не відповідає українським інтересам.
Щоб так і надалі акції народу були переможними, треба для цього, щоб більше народу збиралося, щоб була справжня революція, і справжніх злочинців посадили у в"язниці. Я теж і далі буду брати участь яку зможу.
Пане модератор, виправте мені будь ласка моє прізвисько, я вже старша
2007.03.13 | Barvinka 9 rokiv
А що ви про це думаєте?
Мені цікавоА прізвисько моє так і залишилося, будь ласка, виправте його, пани адміни.
2007.03.13 | UKRAINE-VOREVER
Re: А що ви про це думаєте?
Barvinka 9 rokiv пише:> Мені цікаво
>
> А прізвисько моє так і залишилося, будь ласка, виправте його, пани адміни.
Не хвилюйся ДІВЧИНО!
Ми вже знаємо, що ти ДОРОСЛА, значно доросліша від табачників та порошенків із морозами.
2007.03.13 | UKRAINE-VOREVER
Re: я одна із тих дітей. Мені вже зараз 11 років
Barvinka 9 rokiv пише:> Я була там на мітінгу, де вщановували Тараса Григоровича Шевченка. Ми мітінгували, роздавали газети, співали кобзарські та різні патріотичні пісні. Багато людей читали поезії Шевченка і свої, присвячені йому.
> Ми не захотили пустити Петра Симоненка, лідера комуністичної партії до пам"ятника Тараса Григоровича Шевченка, тому що він, як комуніст, морально не має права класти квіти такому патріоту. Комуністам ми кричали: "Чемодан, вокзал, Росія!". Ми захищали честь свою і духу Шевченка, бо комуністи є насправді моральники нащадками російського царизму, з яким боровся Шевченко, тому що вони теж відстоюють неукраїнські інтереси.
> Але комуністи хотіли пройти, і їх хотів провести Беркут. Розпочалася бійка. Беркут почав бити людей, своїх же, і двох найактивніших захисників, хлопців схопили, заарештували.
> Під час бійки я відчувала прикрість. Мені хотілось все владнати, заспокоїти всіх і водночас щоб комуністи не пройшли. Але оскільки це було малоймовірно, щоб всі при тому заспокоїлися, то має бути наша перемога. Так і сталося, ми були дуже задоволені.
> Після того, як беркут відступив, ми знов з радістю співали патріотичних пісень, Червону калину. Хтось із дорослих, бабусь плакали.
> Але ми потім пішли колоною до суду, щоб подати в суд на Беркут за те, вони кинулися бити людей і забрали наших хлопців. І хлопців відпустили.
> Потрібно пам"ятати, що народ вибирає владу і може її перемогти, якщо вона їх не влаштовує, бо не відповідає українським інтересам.
> Щоб так і надалі акції народу були переможними, треба для цього, щоб більше народу збиралося, щоб була справжня революція, і справжніх злочинців посадили у в"язниці. Я теж і далі буду брати участь яку зможу.
>
> Пане модератор, виправте мені будь ласка моє прізвисько, я вже старша
Я вклоняюся перед тобою СПРАВЖНЯ УКРАЇНСЬКА ДІВЧИНА.
Я не киянин, а то обов'язково був би з тобою.
За декілька днів до того ми у Сімферополі перед консульством РФ довели, що патріоти України є і у Криму.
Дев'ятого ми були біля пам'ятника Тарасові у Сімферополі, але комуністи та вітренківці із соціалістами у нас навіть заради блюзнірства не приходять до Шевченка, тому все було спокійно.
Перемога буде за нами! Тримаймося!
Нехай вони тремтять від жаху!
2007.03.13 | Barvinka 9 rokiv
Дякую за увагу!
Дякую і Вам що ви справжній патріот України, а це в Криму важче, бо там більше комуністів, а Ви не злякалися. Бажаю Вам наснаги, сили й далі відстоювати рідну країну.2007.03.13 | UKRAINE-VOREVER
Re: Дякую за увагу!
Barvinka 11 rokiv пише (бачиш, я виправив тут твій вік):> Дякую і Вам що ви справжній патріот України, а це в Криму важче, бо там більше комуністів, а Ви не злякалися. Бажаю Вам наснаги, сили й далі відстоювати рідну країну.
Дякую ТОБІ Барвинка! Рости здоровою. А нас у Криму не так мало, як декому хотілося б. За ЮЩЕНКА голосувало майже СТО ДЕВ'ЯНОСТО ТИСЯЧ.
Це наша провина, що ми допустили, щоб він зрадив українців не тільки у Криму.
Але ми переможемо і наша перемога вже скоро. Впевнений, що раніше ніж ти виростеш.
2007.03.13 | UKRAINE-VOREVER
Re: Дай, Боже!
Киянка пише:>
>
> і давайте ми всі, це зробімо!
> Тільки не розмазуючи елегантні речі, рухи під музику, та іншу може й правильну, але нікчемну по безрезультативності малахольність.
>
> Низка сильних вражень з 9 березня - суховатий невисокий чоловік передпенсійного віку в окулярах та акуратненькому, хоч явно неновому "інженерському" пальті, який носовичком відчищав його після крутого газону клумби, що біля постаменту... Вираз його обличчя, трохи здивований самим собою... Радо оглядається на присутніх, жваво обговорює щойно здійснене... Можливо, це перший в його житті Чоловічий вчинок.
> Бабця інтелігентного виду та вчительського вбрання-достатку, однією рукою тримається за бік, другою обіймає онучку. Та з радісним візгом пританцьовує "Бабуля, так ти в нас крута!"
> Можливо, ця стара жінка лише тишком проходила парком раніше в цю дату, а тепер - в неї по-дівочому горять очі: вона має бойовий трофей, якусь сатисфакцію за свої колишні приниження, страх, ницість!
>
> І діти, які збіглися навколо. Вони побачили, що нарешті їх предки не скаржаться на кухні, а відвойовують свою волю. Для найменших це буде норма - давайте так зробимо!
ВОЛЯ та ВІРА завжди перемагала ВСЕ! Єдине чого бракує Президентові і керівникам ніби-то патріотичних партій - це віри та волі!
Тож 9 березня ЦЬОГО РОКУ ПЕРША НАША ПЕРЕМОГА наших ВІРИ та ВОЛІ. Тільки перша перемога, а далі, якщо ми не зупинимося - буде ТРІУМФ ВОЛІ! Тоді й телеканали про нас згадають.
2007.03.12 | Надія
Re: Перші дзвони нової революції
Боже, невже знов комуна.Невже ми отак дамо себе підтоптати.
Люди вставаймо!
Вставаймо за себе, за своїх дітей, вставаймо бо комуна неспить.
Вставаймо не за когось, за себе.
Я вдячна всім тим хто так мужньо стояв і не дав комуні покласти квіти до Шевченка.
А журналісти наші-це ж дешеві проститутки. Чого варті журналісти з сайту Української правди, Обозу та й інших.
Я взагалі не розумію, що робить Докаленко на Першому національному?
Хто взагалі контролює інформаційний простір.
Кого мириш президенте Ющенко? Як таке могло статися, що ти все просрав? Невже оці срані вибори до парламенту вартували того, щоб здати Україну? Адже нас вчергове Європа обдурила!
Люди, втаваймо, інакше вони нас задавлять.
2007.03.13 | UKRAINE-VOREVER
Re: Перші дзвони нової революції
Надія пише:> Боже, невже знов комуна.
> Невже ми отак дамо себе підтоптати.
> Люди вставаймо!
> Вставаймо за себе, за своїх дітей, вставаймо бо комуна неспить.
> Вставаймо не за когось, за себе.
> Я вдячна всім тим хто так мужньо стояв і не дав комуні покласти квіти до Шевченка.
> А журналісти наші-це ж дешеві проститутки. Чого варті журналісти з сайту Української правди, Обозу та й інших.
> Я взагалі не розумію, що робить Докаленко на Першому національному?
> Хто взагалі контролює інформаційний простір.
> Кого мириш президенте Ющенко? Як таке могло статися, що ти все просрав? Невже оці срані вибори до парламенту вартували того, щоб здати Україну? Адже нас вчергове Європа обдурила!
> Люди, втаваймо, інакше вони нас задавлять.
Не задавлять!
Беркут теж буде нашим!
Все буде нашим і наші журналісти говоритимуть ПРАВДУ.
Нам треба сподіватися тільки на СЕБЕ! Європа продала НАС СТАЛІНУ за хліб у 1933 році, вони журналіста, який брехав, що унас не має ГОЛОДУ й досі не хочуть позбавити Пулітцеровської премії.
Європа, як і Росія думає тільки про себе. То ж ми маємо самі про себе потбати. Ми великий народ. Якщо ми станемо, то ніхто нас не зламає, а ні прогнила Росія, а ні прогнила ліберальна Європа.
Україна понад усе!
2007.03.12 | damian
Re: Перші дзвони нової революції
Молодці! БРАВО!Такі люди, як Янукович,Симоненко, Мороз, Вітренко та їхні партії Регіонів, Комуністична, Соціалістична,Прогресивно-Соціалістична не повинні покладати квіти Тарасу Шевченку!
ЦЕ ЗРАДНИКИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ!
2007.03.14 | derzhavnyk
Подзвін по новій революції
треба ж, який заповідник.прямо оце...зоопарк!
Чим цне тхне? Може...о, ні, десь поряд лежить пожовклий примірник ЗВУ?
-----
Вставай Україно, москаль вже годину не спить!
Україна багатша за Францію -- але нас грабує Росія!
Ми -- нащадкм аріїв! Росіяни -- угрофінів!
------
Коли ви вже подорослішаєте, націоналісти?
Бачу, що прогрес є, вже додовбенили, що Європа нам не друг.
Може ще звільнитеся від психологічної залежності від Росії?
Хоча марно сподіватись -- саме через український націоналізм і неповноцінний...
брррр...
а Симоненкові скажіть спасибі, що міліція вас не затрамбувала. Лікуйтеся.
2007.03.14 | Дядя Вова
Вы на их возраст посмотрите (чуть выше).
2007.03.14 | YT
Re: Подзвін по новій революції
derzhavnyk> Бачу, що прогрес є, вже додовбенили, що Європа нам не друг.
komu ce vam?
> Може ще звільнитеся від психологічної залежності від Росії?
jiji nemaje, hoch jak by vam ciogo ne hotilosia
> а Симоненкові скажіть спасибі, що міліція вас не затрамбувала. Лікуйтеся.
Vin haj jide do mavzoleju, tam jogo misce
2007.03.14 | Юрко-птах
Re: Перші дзвони нової революції
Так, народ показав панам комунякам та морозам, що навіть лизання СРКи регіоналам не допоможе їм продовжити своє панування в Україні. І це дає надію. І я цілком згоден з Надією, що ще більша ганьба пану Ющенку, який на поталу своїй писі та любим друзям укладав меморандуми та універсали з бандитами та замість тюрем (як обіцяв) саджав їх недотоканими в ради, а врешті решт привів до влади. Наслідок цього те, що незалежність України знову під загрозою, знову підняли голови ленінці-сталінці, які забули, де й як закінчили своє життя їхні попередники у 20-30-і роки манулого сторіччя. А Європа нам дійсно не допоможе, аж занадто багато там тих, хто більше дбає про свій карман і свідомо (як пан Шрьодер) чи несвідомо (як більшість європанів) танцює під кремлівську дудку.2007.03.14 | Dynamo
Re: Перші дзвони нової революції
не хочу образити тебе особисто, Барвінка, ти молодець і мислиш як доросла.
Але діти на мітингах, демонстраціях, революціях. в цьому є щось дике для мене.
2007.03.14 | UKRAINE-VOREVER
Re: Перші дзвони нової революції
Dynamo пише:>
> не хочу образити тебе особисто, Барвінка, ти молодець і мислиш як доросла.
>
> Але діти на мітингах, демонстраціях, революціях. в цьому є щось дике для мене.
Тому там маємо бути ми. І ми там будемо, як були взимку 2004 року. Тільки тепер ми не будемо розходитися не створивши постійних і реальних структур. А такі структури в регіонах вже створюються і мова не про Юраська Луценка із його дешевими виставами. Створюються реальні структури із реальних людей, в тому числі підприємців, тих кого прийнято називати середнім бізнесом. Вони формально є членами різних партій (дехто є державними службовцями), а крім того входять в іншу легалізовану шляхом повідомлення громадську організацію. Процес, як колись казав один етнічний українець пішов. Жодні "Дяди Вани" його вже не зупинять.
2007.03.14 | Барвінка
Панам Dynamo та UKRAINE
Першому пану - а чому Ви так думаєте, що дико?Я от бачила там навіть дівчинку 3 роки на плечах у тата, а два хлопці приблизно мого віку теж газети роздавали, тобто приносили користь. І взагалі ми всі це маємо робити, бо ми всі громадяни України, незалежно від віку і статі.
Що ж якщо свідомих дорослих не вистачає. Ну і взагалі це цікаво, є чому повчитися.
А другому пану дякую, що він зі мною переписувався, я йому бажаю успіхів та здоров"я. Тільки я багато в інтернеті не сиджу, в мене уроків багато, і завтра самостійна, і я ще не всі газети прочитала.
Я ще повернуся потім багато разів.
А ще дякую пану, що моє прізвисько виправив. Ви мені на акції дуже сподобалися, і ваша подруга теж. Ви теж дуже хоробрі.
2007.03.14 | Симон
Це вже не дитина, а свідома молоденька панночка!
Барвінка, не звертай увагу на старих зациклених, вихованих в совдепії бідних, тупих людей. Вони самі не знають якого вони роду та чиї вони діти. Не знають і не хочуть знати. І що гірше, у цьому ж дусі виховують своїх нащадків.На противагу їм, за вами, свідомою українською молоддю, майбутнє України. Я горджуся тобою, твоєю свідомістю та завзятістю. Честь і хвала твоїм батькам, які тебе виховали та прищепили тобі любов до України. Я виховую своїх дітей у цьому ж дусі. Все більше переконуюсь - майбутнє України буде в добрих дбайливих руках.
Слава Україні!
2007.03.14 | Киянка
Симону
Повторюю прохання: будь ласка, впишіть якійсь емейл у форму, яка відкривається при кліку на Ваш нік (яку Ви заповнювали при реєстрації на ВФ)2007.03.14 | UKRAINE-VOREVER
Re: Панам Dynamo та UKRAINE
Барвінка пише:> Першому пану - а чому Ви так думаєте, що дико?
> Я от бачила там навіть дівчинку 3 роки на плечах у тата, а два хлопці приблизно мого віку теж газети роздавали, тобто приносили користь. І взагалі ми всі це маємо робити, бо ми всі громадяни України, незалежно від віку і статі.
> Що ж якщо свідомих дорослих не вистачає. Ну і взагалі це цікаво, є чому повчитися.
>
> А другому пану дякую, що він зі мною переписувався, я йому бажаю успіхів та здоров"я. Тільки я багато в інтернеті не сиджу, в мене уроків багато, і завтра самостійна, і я ще не всі газети прочитала.
> Я ще повернуся потім багато разів.
>
> А ще дякую пану, що моє прізвисько виправив. Ви мені на акції дуже сподобалися, і ваша подруга теж. Ви теж дуже хоробрі.
Барвинка, зайди на yandex.ru, набери у пошуковому вікні слова: Кримчани захищають честь держави. Пошукова система запропонує посилання на дописи, в яких описано пікет, що був проведений у Криму біля Російського консульства з фотографіями.
А до контрольних треба готуватися добре і вчитися треба тільки на ДВАНАДЦЯТЬ. Україні потрібні будуть не тільки хоробрі, а й освічені
та розумні громадяни.
Будь весела та здорова Барвінка!
2007.03.15 | Пан, що виправив прізвисько
Дякую-дякую за добрі слова
2007.03.14 | Безробітний
Взагалі не дивуюсь "вічним революціонерам" на кшалт О. Шевченка.
Вони будуть воювати допоки від України не залишиться руїна...Дивують батьки, які допускають неповнолітніх дітей на Форуми сайту Майдан...
На той самий сайт де від свистовичевої позацензурної лайки та виразів інших високочолих інтелектуалів повітря загустіло так, що його ложками черпати можна...
2007.03.14 | UKRAINE-VOREVER
Re: Взагалі не дивуюсь "вічним революціонерам" на кшалт О. Шевченка.
Безробітний пише:> Вони будуть воювати допоки від України не залишиться руїна...
>
> Дивують батьки, які допускають неповнолітніх дітей на Форуми сайту Майдан...
>
> На той самий сайт де від свистовичевої позацензурної лайки та виразів інших високочолих інтелектуалів повітря загустіло так, що його ложками черпати можна...
А вас не дивують дорослі, в яких мабуть є і діти і онуки, які перетворили перші канали телебачення, зокрема інтер та плюси у суцільну похабщину та нецензурщину із його примітивним так званим гумором, який навіть казарменим назвати важко. Не юродствуйте!
Таких дітей порівняно не багато, але їх вже достатньо, щоб в недалекому майбутньому покласти край всьому тому, що зараз ганьбіть нас усіх.
У достатнього відсотка населення терпець вже на межі. Коли він урветься, зміни, які фізики називають фазовим переходом у новий стан, відбудуться майже миттєво.
2007.03.14 | Симон
+1
2007.03.14 | Киянка
Уявляєте, заходимо ми зранку на ВФ, а там -
написане нове правило: неповносправн... о, пардон, неповнолітнім вхід заборонено2007.03.14 | Dynamo
Re: Уявляєте, заходимо ми зранку на ВФ, а там -
свідомість дітей, нове покоління -це чудово. В мене питання не до дівчинки. Свідомість в такому віці - це чудово. В мене питання до батьків. Мене ще на майдані це бісило - саме 3-х літні діти на плечах.Там де є менти та беркут. Там де є хоч якась загроза.
Я розумію дівчинку, я б теж так само реагувала і розумію її запал.
Але дорослі, мать вашу, невже не можна виховувати свідомість просто власним прикладом, не тягаючи дітей в потенціально небеспечні місця?
Прийти туди з дитиною в якійсь інший день, наприклад
2007.03.15 | Киянка
Re: Уявляєте, заходимо ми зранку на ВФ, а там -
Dynamo пише:> свідомість дітей, нове покоління -це чудово. В мене питання не до дівчинки. Свідомість в такому віці - це чудово. В мене питання до батьків. Мене ще на майдані це бісило - саме 3-х літні діти на плечах.
> Там де є менти та беркут. Там де є хоч якась загроза.
Найбільша загроза для дітей - вирости рабами або нікчемними споживачами. Хай вчаться боротьбі з самого малечку, спершу хоча б спостерігаючи, потім - виконуючи посильні завдання.
> Я розумію дівчинку, я б теж так само реагувала і розумію її запал.
> Але дорослі, мать вашу, невже не можна виховувати свідомість просто власним прикладом, не тягаючи дітей в потенціально небеспечні місця?
Виховувати власним прикладом - так приклад треба бачити
2007.03.15 | Dynamo
Re: Уявляєте, заходимо ми зранку на ВФ, а там -
Киянка пише:> Найбільша загроза для дітей - вирости рабами або нікчемними споживачами. Хай вчаться боротьбі з самого малечку, спершу хоча б спостерігаючи, потім - виконуючи посильні завдання.
> Виховувати власним прикладом - так приклад треба бачити
Таке враження, що Ви будете готувати загін партизан зі своїх дітей. Якісь дивні речі. Які ще посильні завдання? Не бійтеся не виростуть вони рабами. Для цього є менш радикальні методи. Навчить її мислити критично перш за все, дайте освіту, батьківський авторитет і так для дитини дуже багато важить, вона все про вас знатиме і куди ви ходили і що робили і за кого голосували, навіть, якщо ви це будете свідомо приховувати.
2007.03.15 | Киянка
Хоч час для створення цілого загону я вже, на жаль, пропустила
Dynamo пише:> Таке враження, що Ви будете готувати загін партизан зі своїх дітей. Якісь дивні речі. Які ще посильні завдання? Не бійтеся не виростуть вони рабами. Для цього є менш радикальні методи. Навчить її мислити критично перш за все, дайте освіту, батьківський авторитет і так для дитини дуже багато важить, вона все про вас знатиме і куди ви ходили і що робили і за кого голосували, навіть, якщо ви це будете свідомо приховувати.
Посильні завдання - традиційні: роздавати газети-листівки, підносити... батони та кефір, спостерігати, бігати щось дізнатися, фотографувати. Ну, це для молодших, для початку.
Всі інші Ваші зважені рекомендації, звісно, теж корисно втілювати.
Єдине, в чому я переконана (зрештою, нікого ж не заставляю
2007.03.15 | Михайло Свистович
Чи не сходили б Ви, не вартий й мізинця цієї дитини, на...
роботу?2007.03.15 | Безробітний
Можливо, я навіть не вартий і нігтя з мізинця тієї дитини...
Але Вам варто було б тримати себе у рамках та не вживати на форумах нецензурної лайки...Дитя заходить на форум з метою пізнати шедеври нацдемократичної величі, а там нетверезий пан Михайло лається.
Це все одно як віруючий заходить до храму, а там, вибачте, шолудивий собака перед алтарем задню лапу підняв...
2007.03.15 | Михайло Свистович
Арбайтен, я Вам сказав. Трабаха!
2007.03.15 | Безробітний
Паліглот аднака...
2007.03.15 | UKRAINE-VOREVER
Re: Паліглот аднака...
Авжеж!