03/24/2007 | Бегемот Замбезький

Віктор Андрійович підхопився рано, як казав колись Поет - ще треті півні не співали, перехрестився на ікону, вклонився портрету Поета, обвішеному вишитим рушником і вийшов з господи до двору. Роса ще не зійшла і бджоли мирно спали у вуликах. Горшки, розвішані на тині, наче козацькі голови після доброї гулянки, сумно привітали хазяїна гулом березневого вітру. Гарно починався цей день! Так, як колись починалися всі дні в рідній Хоружівці в далекому, щасливому дитинстві. Втретє заспівав півень і прокинулися гуси. З хати донеслися знайомі, рідні голоси:

 - Wash your hands before eating¹ !
Це дружина кликала діточок до столу. Час і мені помити, подумалося ліниво, навіщо нариватися на зайву лайку?
 - Вікторе! До дроту!

Ну, ось, починається, ну, що вже там скоїлося спозаранку? Віктор Андрійович узяв слухавку і повернувся до рельного світу. Дзвонив Сашко - один з любих друзів, що після перемоги Помаранчової Революції був призначений керувати Ощадбанком.

 - Ти звідки?
 - З лікарні.
 - Молодець, ось приїду на Банкову і підпишу запит до каесу² . Протримайся до обіду.
 - Піздно, вони змінили наглядову раду і зібралися в кабміні. Але я їм так не дамся, ось виписуюся та їду до банку, тільки через мій труп! - зайшовся в істериці Сашко, але Віктор Андрійович натиснув відбій і пішов до столу.

 - Щось нагальне? - запиталася пані Катерина, подаючи чоловікові яєшню з салом.
 - Ощадбанк забрали, - відпові той, намазуючи великий шмат хлібу домашньої випічки свіжим маслом.
 - Та ж ви вчора порозумілися, - якось мляво здивувалася дружина.

Чоловік тільки крякнув і мовчки налив собі кухоль молока. Ворота розчинилися і до двору бесшумно вкотився президентський мерседес - час було їхати на службу. Тримайся, - коротко побажала дружина, поцілувавши у щоку. Bye, bye dad³ - щасливо закричали діти і побігли перевдягатися до школи.

Дорогою невпинно дзвонив телефон спецзв'язку - секретаріат уточнював деталі позачергової наради РНБО, тримаючи президента у курсі. Я вам дам Ощадбанк! - бісився Віктор Андрійович, тремтячи від люті. Укрексімбанку вам мало? Падлюки! Давида мені! - гаркнув помічнику і той блискавично натиснув потрібну кнопку.

 - Ну, як там в Дніпропетрівську? - випалив не вітаючись.
 - Лучше быть не может, восток переходит на нашу сторону! Вот только Цушко шалит, силу демонстрирует. Слюшай, ти бы указ издал, запретил этому барану спецназ по ящику показывать, а?
 - Чудова думка, погодився Віктор Андрійович, роблячи знак помічнику, який в ту саму мить надиктував на компютер відповідний указ.

Я вам покажу київський університет! - пригадав учорашню образу. Я вам і Тарасюка пригадаю, су-у-ки! Бандитам тюрми!! - заревів чолов'яга і шофер з помічником зрозуміли - наступні години будуть гарячими. Машина зупинилася біля воріт секретаріату і до відчиненої двері лімузина підбігла баба Параска. Ющенко, так! - заголосила стара і, якби на Банковій паслися гуси, то вони порозліталися б з переляку по всій столиці. Хороша прикмета, - подумав Віктор Андрійович і наказав охороні пропустити бабку до приміщення погрітись. Параска звично вмостилася у кріслі кімнати для очікувачів і почала вже сотий раз розповідати ледь не плачучим секретаркам події більш ніж дворічної давнини.

 - Балогу, - коротко наказав, проходячи до кабінету.
 - Вже чекає.
 - Юлія Володимірівна?
 - Буде за кілька хвилин, застрягла у пробці.
 - Відразу до мене, - відрізав і зачинив двері.
 - Які найновіші підстави для розпуску цього базарища? - запитав у голови секретаріату.
 - Ось Зварич щойно знайшов нові ...
 - Чудово, - пребив, недослухавши, - хай озвучить перед журналістами. Готуйтеся, наш час наближається!
 - Слухаю!

Настрій піднявся до Говерли, голівудське обличчя, дещо пошкоджене діоксином, скам'яніло в ріщучому очікуванні.

 - Пане президенте, до вас спікер із прем'єром.
 - Хай ідуть до біса! Я розганяю їх бордель разом з урядом і оголошую вибори нового! Все! Мороз може іти на пенсію, а проффесор по етапу!
 - Віктор Андрійович, підождіть, не гарячкуйте, давайте спокійно поспілкуємось, є важлива справа, - донеслося з коридору.
 - Ваша справа, Сан Санич, Іудина! Тільки коштує не тридцять срібляків, а триста мільйонів доларів. Я вас з проффесором разом закрию! Геть! Варта, сюди!
 - А за миллиард двести миллионов, кто атветит? - донеслося з предбаннику.
 - Це брехня!
 - Така сама, як і про триста міліонів, - з достоїнством відмомив спікер з порогу президентського кабінету.

Віктор Андрійович знічено сів до крісла.

 - Ми до вас ось у якій справі, - почав прем'єр. Наша фракція разом із фракцією СПУ прийшли до згоди відностно Огризка. Та хоч шматок, хоч огризок, це ваша квота і ми вам прешкоджати не будемо, - стримано всміхаючись підтвердив спікер. Та хай хоч в НАТО, хоч в ЄЕС, тільки, щоб мій авторитет під сумнів не ставив! - суворо наголошуючи на ключових словах, додав прем'єр. Поганий мир краще хорошої війни, давайте домовлятися, - вже в один голос підхопили обидва державні мужі.

 - Ну, що ж, давайте спробуємо. Тільки попереджаю, що це востаннє! Ще раз кинете і я вас розжену і хай влада впаде до Юльки! Вона вас самі знаєте куди запроторить! А мені і робити нічого не треба буде, тільки сидіти та підписувати!
Обидва візаві, трохи збліднувши, витримали цю тираду і перейшли до обговорення.

 - Юлія Володимірівна, - повідомила у привідчинені двері секретарка. У спікера помітно здригнули м'язи обличчя. Прем'єр-міністр чомусь пригадав Івано-Франківськ і тупі літаючі предмети.
 - Я зайнятий, хай приїде по обіді!

Перемовини закінчилися згодою по цілому ряду питань. Антикризова коаліція зобов'язалася підтримати Огризка, погодилася на створення робочої групи з вдосконалення конституції тощо. Обідали разом.

Після обіду президент відвідав рідну Хоружівку і вже там йому повідомили, що парламентська більшість відмовилася підтримати Огризка на посаду міністра бо той не хоче розмовляти російською і комуністи пригрозилися вийти з коаліції в разі його обрання. На керівні посади в МВС призначили ще кількох донецьких, а генпрокуратура закрила цілу низку гучних кримінальних справ за відсутністю складу злочину. У секретаріаті проти ночі чекала Юлька. Віктор Андрійович чемно поцілував ручку і запросив до розмови.

 - Ну, то що , Вікторе, підписуємо план спільних дій?
 - Так, від нас підпише Кириленко.
 - Добре. Ось сімнадцять пунктів, читайте.
 - Ні, дякую, нема часу. Я вам вірю, починайте! Юрко і Давид добре попрацювали, народ за нами!

Ну, я вам покажу! - вже сидячи у лімузині думав Віктор Андрійович. Я вам і діоксин пригадаю, і тротил під моїм штабом, і транзитний сервер, і мільярди залізничних грошей, і ... Та-а-к, а що ж я про Гонгадзе в Копенгагені скажу?

 - Луценко, - звернувся помічник, простягуючи слухавку.
 - Як справи? Ти вже в Житомирі?
 - Ні, в мене сьогодні був обшук.
 - Шо? Як? І що шукали?
 - Офісні меблі та ізраїльський паспорт.
 - Знайшли?
 - Ні, але взяли підписку про невиїзд.
 - Тримайся, я подзвоню генеральному, Я йому покажу, як тебе чіпати!
Діточки вже спали. Пані Катерина читала "Gone with the Wind" ⁴

Маргарет Мітчел і на її обличчі викарбовувалися переживання за долю Скарлет О'Хара.

 - Як справи?- запиталася.
 - Розпускаю до біса!
 - О'кей, - відмовила дружина і занурилася у книжку.

Віктор Андрійович схопився рано. Півні ще спали. Ніхто не дзвонив і він міг спокійно милуватися на диво сонім небом.

 - Вітю, до дроту, Jesus fucking Christ!
 - Та шо таке? - заволав до слухавки.
 - Кінах перейшов до антикризової, разом з усією ПППУ, - повідомив розгублений голос Кириленка. Що будемо робити?
 - Я звернуся до народу. Тримайся!

До відкритої дверки лімузину підбігла баба Параска. Віктор Андрійович зробив вигляд, що її не побачив. В залі для преси цього ранку голова держави заявив, що йому не подобаєть яким чином створена парламентська більшість, йому також не подобається, як працює генпрокуратура разом із міліцією і він вносить до парламенту законопроект про кримінальну відповідальність за заперечення голодомору.

Спікер відмомив, що такий проект не має перспективи у сесійній залі, а прем'єр в широкому колі своїх прибічників зауважив, що більше принижувати свій авторитет перед цим казлом він не збирається.

1. Мий руки перед їжею (англ.)
2. КС - Конституційний Суд.
3. До побачення, тату.
4. "Знесені вітром".

25.03.2007
Бегемот Замбезький
сел.м.т. Замбезьке, Харарський рн.
Замбія

До сторінки Проза
До головної сторінки сайту
http://krainachudes.org