Ми, прості громадяни, для депутатів Ніхто і звуть нас Ніяк.
03/26/2007 | Taraslt
Ми, прості громадяни, для депутатів Ніхто і звуть нас Ніяк.
Це з усім відомих слів одного регіонала, який прагнучи образити Луценка вирішив його прирівняти до звичайного громадянина Україна. Мабуть для депутатів-це страшна образа. А Луценко взяв і не образився, і це говорить до його честі.
А ж клявся колись Прем’єр, що сам більше не буде громадян за бидло і козлів рахувати і своїй прислузі не дасть. Та видно зараз це вже не треба, яка різниця-й так не очевидно яким чином можна їх за це покарати… Аж тепер каста депутатів отримала чіткі обриси та сміливе обличчя по ставленню до простолюдинів. Поділ став настільки очевидним, що скоро з цим треба щось буде робити, або туди, або сюди, третє ми вже минули…
Я звичайний громадянин України, які і мільйони інших. Я належу як і вони до Народу, якому за конституцією належить влада і право творити свій порядок в Державі. Але очевидно, що ці слова не більше ніж поетична проза на папері і в уяві, та більш ніде. Це чітко дали зрозуміти ті хто зараз при владі:
Промосковські прихвосні, що за допомогою зради окремих депутатів захопили владу і кричать, що це воля народу.
Міністр Внутрішніх Справ Незгодних Регіонів показав, що буде з тими, хто має сміливість, але не має зброї як в міліції. Це нічого що вона за наш рахунок існує, так і в середньовіччі було-раб має кормити свого господаря і наглядачів, які мають карати нерозумного раба за непокору.
Армію посадили на голодну пайку, тримають ще царські порядки з дідівщиною, тупою муштрою і всім решта-нащо командирам голову собі забивати, що з солдатньою робиться. Зрозуміло, нащо їм нормальна Українська Армія-їх Масква приютить в разі чого і захистить їх бізнес в Україні за любої погоди…
І нарешті, один з депутатіків коаліціантів, якому надоїло кіно грати перед людьми, бувши явно роздратованим, що в когось навіть думка є, що їх панування в Україні може прийти кінець, і причиною цього може бути якийсь український народ, висловив те, що ховати вже не треба: Ви ніхто і звуть вас ніяк-ви мільйони простих громадян України.
Так, ми може для депутатів і ніхто, але один одного знаєм в лице і імена в нас є, а їхні знаєм лиш тому, що думаєм як їх зтягти з нашої шиї. Зараз депутатська гра за їх правилами, що ж далі робити будуть ці всезнайки з вищої касти, які розграбили Україну і кажуть, маємо те що маємо: в простолюдинів, як і належиться-дуля і обов’язок тішитись, що привілейовані мають все і від цього країна нібито багата. Так може й паспорти в нас позабирати треба, щоб марно не тішились, що маєм якесь відношення до Держави, що належить (пошепки) їм, їх величностям політикам? А видавати замість цього нам якусь потерту бумажку з приписом: холоп такий то повіту такого то, а на Сході України: «крепостной губернаторства і их помошников» такий то? Національності не треба-це зайве, ще гордитись цим захочуть, особливо українці, а інші росіяни можуть втікти до Московського царства,… не треба лишніх турбот-хай працюють на благо вищої касти. Не знаю чи всі такі сміливі як цей промовець, чи може є якісь декабристи серед вищого суспільства, зокрема зі свити Людовика 16 року Незалежності Ющенка? Мовчать покищо, мабуть теж гребують якось виражати своє відношення до неосвічених простолюдинів. Ми не досконалі на їх думку, не свідомі потреби таких політиків, тому й не мараються. Ми бач про НАТО не знаєм нічого, а треба, про ПРО теж не знаєм, а треба, про останню Германську моду в Французькій стороні, теж не знаєм, що з нами возитись-батогами і пряником нас. Є ще одна велика претензія у депутатів, до нас, простих громадян, ми бач їм заважаєм одним в Європу інтегруватись (не довіряють простолюдини колишнім брехунам помаранчевого щастя), а інші в ЄПУ хочуть(простолюдини тут запили від щастя, що їх господарі в інших скачки на людях виграли і теж їм все далі фіолетово). От не виходить їм якось ні в Європу заїхати, ні в Азію скотитись на народному горбі, стоїмо, поки всі біжать, або котяться.
Проте між собою панство дружить, а дуелі проводять чужими руками-коли стрілятись треба, але словесні баталії нікому не довіряють. Це в них за обов’язок королівського та кардинальського дворів-опустити опонента, якомога нижче, аж до рівня простого нічогонезначущого громадянина України. Прикормили собі організаторів таких боїв-масмедійників і розважаються, останні нормальні гроші на цьому заробляють, реклама дорого коштує при цих дуелянтах. Поза кадром: чай, кава, обговорення новин про свої бізнесові інтереси, а не про абстрактні теорії підняття загального добробуту-це треба для того, щоб прийти чи залишитись в касті вищої суспільної верстви. Теплі місця дорожчі за будь-які принципи для депутатів. Тут деякий парадокс-нібито багаті люди, а поводяться як ніщі-все продадуть за гроші.
Мабуть не тільки я дивуюсь як ми опинились в одній країні з цими привілейованими-їх вже мало б не бути. Розвалився Союз нерушимий, то й тікали б звідси, а то поміняли гасло: «Ви мужики, а ви комуністи-ви будете працювати, а ми будем їсти» на таке: «Ви простолюдини, а ми політики-ви будете працювати, а ми будем розкошувати». Клята радянська влада як навчила паразитувати і розказувати про вищі матерії, і як доказ приводити слова про світле майбутнє, так і далі розповідають казки, і як доказ приводять слова про світле демократичне майбутнє. Кажуть, що вони сформувались у нас такі,-не сформувались, а перетворились: хто чим керував за часів Радянсько-російської окупації, той те і вхопив за Незалежної України, або продав сильнішим російським олігархам. От і маєм політичних обслуговувачів цих інтересів. А так на люди круті політичні розбірки-хто винен більше, що курячий грип на Україні появився.
Всі новини тільки й про це «політичне життя політиків», складається враження, що дратувати людей, це улюблене заняття, тих хто робить ці новини. Вже помалу забувається те, що є інші події, які стосуються безпосередньо простих громадян. Може трохи більше б показували саме цього життя простолюдинського? Хоч це й не таке захопливе шоу було б, зате більше б знали один про одного…Та ж ні, політиканство-приносить більше грошей, на нього зараз бум, як в Америці свого часу на реаліті шоу за участю різних зірок і простих людей. У нас все серйозніше, бо з того багатослів’я політиканів виявляться, що щось та зачіпає безпосередньо наше життя, як то придумуюся під цей шум нові способи забрати у людей побільше грошей. А уповноваженим вищої касти це приносить бонуси привикання до них.
Зрозуміло, що коли людина знаходиться в певному емоційному стані, як оцей прирівнював простих громадян до нуля, то не сильно перебирає як це відкликнеться на оточуючих, основне «обкласти» опонента. Так і тут відчуття повноти влади і бажання зачіпити супротивника не дозволило перебирати висловами, не думав коли казав «…твою мать», що образить чиюсь мати, що почула це.
І як в такій ситуації не згадати, що «Слово не горобець-вилетить не спіймаєш».
Сказати, що не всі це чули, може й так, але суті слів це не міняє. І ставлення таке до простих людей нікуди не зникне від того, що не знатимуть про нього. Молодці тут журналісти, що не знітились і зловили такий вислів і не дали йому загубитись серед безлічі слів ні про що. Таки дала свої плоди Помаранчева революція-ще рота повністю не закривають коли про владу правду говорять. Повз вуха це точно не пройде, навіть ті, що не бачили цього інтерв’ю, передадуть іншим, як не прямо ці слова, то за констатують їх суть, а саме ставлення до людей з боку депутатської касти.
Оскільки, як і у випадку ще з одним бійцем, але вже з свободою слова, ніхто ніякого покарання чи серйозної перестороги не отримав, то й цей вислів, в якому конкретно порівняно звичайних громадян до «нікого і звуть їх ніяк» можна вважати за позицію «Когось з Іменами».
Інші регіонали жодним словом не пояснили слова свого колеги, хоч з екранів телевізорів і газет журналістська приткість цього вимагає вже декілька днів. Це звична річ-мовчання знак згоди. Опоненти по Верховній Зраді також відмовчуються, і часто не дуже хочуть згадувати про цей випадок, адже промовець їх записав до «Когось з Іменами», а не до «ніяких і звуть їх ніяк» . Так виходить, що говорив від імені всіх депутатів, політиків(Уряду, Президента)-привілейованих, а вони такій оцінці й раді-не прості ж.
Підсумовуючи все вище сказане можна ствердити: політичні шоу підходять до кінця, тепер всі будуть розставляти всіх по місцям в залежності від соціального стану в якому хто опинився. Для кожного будуть встановлені межі дозволеного встановлені теперішніми наїзниками народу. Чи змиримося з цим ми?-Час покаже. Перші сигнали вже пішли, слова промовця обговорюванні в цій статті-це як один з індикаторів цього.
З одного боку-ніби й краще щоб не говорив цього, спокійніше б на душі було, нервів менше б людям з’їв. Й так досить полякали інші його колеги з одної вищої суспільної верстви, що мовляв вони прийшли на довго і доки в старческий маразм не впадуть будуть правити нами. А з іншого-хай всі покажуть свої справжні обличчя і відношення до людей. А ті, для кого це не має ніякого значення-це або блатні слуги цих самих кастових політиканів, або готові моральні емігранти, яким повністю байдуже доля Українського Народу.
Не будьмо такими. Знаймо своє. Бо ми, як Народ-сила постійна, а вони тільки тимчасово скористались нашою слабістю. Це їх імена забудуться і згубляться у віках, а про Українську Націю пам’ятатимуть вічно-з Карти історії нам вже нікуди не дітись. І ми часточка цього, а вони-з такою позицію стануть народним сміттям.
Єднаймося браття українці!
Аналітику я також подав на розгляд за адресою: http://www.freeukraine.com/2007/03/26/mi-prosti-gromadjani-dlja-deputativ-nix/rate
Це з усім відомих слів одного регіонала, який прагнучи образити Луценка вирішив його прирівняти до звичайного громадянина Україна. Мабуть для депутатів-це страшна образа. А Луценко взяв і не образився, і це говорить до його честі.
А ж клявся колись Прем’єр, що сам більше не буде громадян за бидло і козлів рахувати і своїй прислузі не дасть. Та видно зараз це вже не треба, яка різниця-й так не очевидно яким чином можна їх за це покарати… Аж тепер каста депутатів отримала чіткі обриси та сміливе обличчя по ставленню до простолюдинів. Поділ став настільки очевидним, що скоро з цим треба щось буде робити, або туди, або сюди, третє ми вже минули…
Я звичайний громадянин України, які і мільйони інших. Я належу як і вони до Народу, якому за конституцією належить влада і право творити свій порядок в Державі. Але очевидно, що ці слова не більше ніж поетична проза на папері і в уяві, та більш ніде. Це чітко дали зрозуміти ті хто зараз при владі:
Промосковські прихвосні, що за допомогою зради окремих депутатів захопили владу і кричать, що це воля народу.
Міністр Внутрішніх Справ Незгодних Регіонів показав, що буде з тими, хто має сміливість, але не має зброї як в міліції. Це нічого що вона за наш рахунок існує, так і в середньовіччі було-раб має кормити свого господаря і наглядачів, які мають карати нерозумного раба за непокору.
Армію посадили на голодну пайку, тримають ще царські порядки з дідівщиною, тупою муштрою і всім решта-нащо командирам голову собі забивати, що з солдатньою робиться. Зрозуміло, нащо їм нормальна Українська Армія-їх Масква приютить в разі чого і захистить їх бізнес в Україні за любої погоди…
І нарешті, один з депутатіків коаліціантів, якому надоїло кіно грати перед людьми, бувши явно роздратованим, що в когось навіть думка є, що їх панування в Україні може прийти кінець, і причиною цього може бути якийсь український народ, висловив те, що ховати вже не треба: Ви ніхто і звуть вас ніяк-ви мільйони простих громадян України.
Так, ми може для депутатів і ніхто, але один одного знаєм в лице і імена в нас є, а їхні знаєм лиш тому, що думаєм як їх зтягти з нашої шиї. Зараз депутатська гра за їх правилами, що ж далі робити будуть ці всезнайки з вищої касти, які розграбили Україну і кажуть, маємо те що маємо: в простолюдинів, як і належиться-дуля і обов’язок тішитись, що привілейовані мають все і від цього країна нібито багата. Так може й паспорти в нас позабирати треба, щоб марно не тішились, що маєм якесь відношення до Держави, що належить (пошепки) їм, їх величностям політикам? А видавати замість цього нам якусь потерту бумажку з приписом: холоп такий то повіту такого то, а на Сході України: «крепостной губернаторства і их помошников» такий то? Національності не треба-це зайве, ще гордитись цим захочуть, особливо українці, а інші росіяни можуть втікти до Московського царства,… не треба лишніх турбот-хай працюють на благо вищої касти. Не знаю чи всі такі сміливі як цей промовець, чи може є якісь декабристи серед вищого суспільства, зокрема зі свити Людовика 16 року Незалежності Ющенка? Мовчать покищо, мабуть теж гребують якось виражати своє відношення до неосвічених простолюдинів. Ми не досконалі на їх думку, не свідомі потреби таких політиків, тому й не мараються. Ми бач про НАТО не знаєм нічого, а треба, про ПРО теж не знаєм, а треба, про останню Германську моду в Французькій стороні, теж не знаєм, що з нами возитись-батогами і пряником нас. Є ще одна велика претензія у депутатів, до нас, простих громадян, ми бач їм заважаєм одним в Європу інтегруватись (не довіряють простолюдини колишнім брехунам помаранчевого щастя), а інші в ЄПУ хочуть(простолюдини тут запили від щастя, що їх господарі в інших скачки на людях виграли і теж їм все далі фіолетово). От не виходить їм якось ні в Європу заїхати, ні в Азію скотитись на народному горбі, стоїмо, поки всі біжать, або котяться.
Проте між собою панство дружить, а дуелі проводять чужими руками-коли стрілятись треба, але словесні баталії нікому не довіряють. Це в них за обов’язок королівського та кардинальського дворів-опустити опонента, якомога нижче, аж до рівня простого нічогонезначущого громадянина України. Прикормили собі організаторів таких боїв-масмедійників і розважаються, останні нормальні гроші на цьому заробляють, реклама дорого коштує при цих дуелянтах. Поза кадром: чай, кава, обговорення новин про свої бізнесові інтереси, а не про абстрактні теорії підняття загального добробуту-це треба для того, щоб прийти чи залишитись в касті вищої суспільної верстви. Теплі місця дорожчі за будь-які принципи для депутатів. Тут деякий парадокс-нібито багаті люди, а поводяться як ніщі-все продадуть за гроші.
Мабуть не тільки я дивуюсь як ми опинились в одній країні з цими привілейованими-їх вже мало б не бути. Розвалився Союз нерушимий, то й тікали б звідси, а то поміняли гасло: «Ви мужики, а ви комуністи-ви будете працювати, а ми будем їсти» на таке: «Ви простолюдини, а ми політики-ви будете працювати, а ми будем розкошувати». Клята радянська влада як навчила паразитувати і розказувати про вищі матерії, і як доказ приводити слова про світле майбутнє, так і далі розповідають казки, і як доказ приводять слова про світле демократичне майбутнє. Кажуть, що вони сформувались у нас такі,-не сформувались, а перетворились: хто чим керував за часів Радянсько-російської окупації, той те і вхопив за Незалежної України, або продав сильнішим російським олігархам. От і маєм політичних обслуговувачів цих інтересів. А так на люди круті політичні розбірки-хто винен більше, що курячий грип на Україні появився.
Всі новини тільки й про це «політичне життя політиків», складається враження, що дратувати людей, це улюблене заняття, тих хто робить ці новини. Вже помалу забувається те, що є інші події, які стосуються безпосередньо простих громадян. Може трохи більше б показували саме цього життя простолюдинського? Хоч це й не таке захопливе шоу було б, зате більше б знали один про одного…Та ж ні, політиканство-приносить більше грошей, на нього зараз бум, як в Америці свого часу на реаліті шоу за участю різних зірок і простих людей. У нас все серйозніше, бо з того багатослів’я політиканів виявляться, що щось та зачіпає безпосередньо наше життя, як то придумуюся під цей шум нові способи забрати у людей побільше грошей. А уповноваженим вищої касти це приносить бонуси привикання до них.
Зрозуміло, що коли людина знаходиться в певному емоційному стані, як оцей прирівнював простих громадян до нуля, то не сильно перебирає як це відкликнеться на оточуючих, основне «обкласти» опонента. Так і тут відчуття повноти влади і бажання зачіпити супротивника не дозволило перебирати висловами, не думав коли казав «…твою мать», що образить чиюсь мати, що почула це.
І як в такій ситуації не згадати, що «Слово не горобець-вилетить не спіймаєш».
Сказати, що не всі це чули, може й так, але суті слів це не міняє. І ставлення таке до простих людей нікуди не зникне від того, що не знатимуть про нього. Молодці тут журналісти, що не знітились і зловили такий вислів і не дали йому загубитись серед безлічі слів ні про що. Таки дала свої плоди Помаранчева революція-ще рота повністю не закривають коли про владу правду говорять. Повз вуха це точно не пройде, навіть ті, що не бачили цього інтерв’ю, передадуть іншим, як не прямо ці слова, то за констатують їх суть, а саме ставлення до людей з боку депутатської касти.
Оскільки, як і у випадку ще з одним бійцем, але вже з свободою слова, ніхто ніякого покарання чи серйозної перестороги не отримав, то й цей вислів, в якому конкретно порівняно звичайних громадян до «нікого і звуть їх ніяк» можна вважати за позицію «Когось з Іменами».
Інші регіонали жодним словом не пояснили слова свого колеги, хоч з екранів телевізорів і газет журналістська приткість цього вимагає вже декілька днів. Це звична річ-мовчання знак згоди. Опоненти по Верховній Зраді також відмовчуються, і часто не дуже хочуть згадувати про цей випадок, адже промовець їх записав до «Когось з Іменами», а не до «ніяких і звуть їх ніяк» . Так виходить, що говорив від імені всіх депутатів, політиків(Уряду, Президента)-привілейованих, а вони такій оцінці й раді-не прості ж.
Підсумовуючи все вище сказане можна ствердити: політичні шоу підходять до кінця, тепер всі будуть розставляти всіх по місцям в залежності від соціального стану в якому хто опинився. Для кожного будуть встановлені межі дозволеного встановлені теперішніми наїзниками народу. Чи змиримося з цим ми?-Час покаже. Перші сигнали вже пішли, слова промовця обговорюванні в цій статті-це як один з індикаторів цього.
З одного боку-ніби й краще щоб не говорив цього, спокійніше б на душі було, нервів менше б людям з’їв. Й так досить полякали інші його колеги з одної вищої суспільної верстви, що мовляв вони прийшли на довго і доки в старческий маразм не впадуть будуть правити нами. А з іншого-хай всі покажуть свої справжні обличчя і відношення до людей. А ті, для кого це не має ніякого значення-це або блатні слуги цих самих кастових політиканів, або готові моральні емігранти, яким повністю байдуже доля Українського Народу.
Не будьмо такими. Знаймо своє. Бо ми, як Народ-сила постійна, а вони тільки тимчасово скористались нашою слабістю. Це їх імена забудуться і згубляться у віках, а про Українську Націю пам’ятатимуть вічно-з Карти історії нам вже нікуди не дітись. І ми часточка цього, а вони-з такою позицію стануть народним сміттям.
Єднаймося браття українці!
Аналітику я також подав на розгляд за адресою: http://www.freeukraine.com/2007/03/26/mi-prosti-gromadjani-dlja-deputativ-nix/rate