03/30/2007 | Майдан-ІНФОРМ

Сьогодні Київська обласна рада не змогла прийняти рішення про підтримку спільної заяви фракцій БЮТ і „Наша Україна” у Верховній Раді „Про систему невідкладних заходів по розв’язанню політичної та соціально-економічної кризи в Україні”, яка складається з 17 вимог та підписана головами фракцій Юлією Тимошенко і В’ячеславом Кириленком.

В проекті рішення йшлося про підтримку Київською обласною радою спільної заяви фракцій БЮТ та НУ у Верховній Раді, оприлюднення цієї заяви у газеті „Київська правда” та підтримку дій опозиції, „що мають на меті зупинити системну кризу, спровоковану антикризовою коаліцією, шляхом проведення дострокових парламентських виборів та референдуму щодо форми державного управління України”.

Рішення було знято з порядку денного, оскільки голова фракції „Наша Україна” та керівник Київської обласної організації Народного Союзу „Наша Україна” Володимир Федосєєв виступив з трибуни і сказав, що вчора з приводу останніх подій засідала Рада НСНУ, і однозначного рішення прийнято не було. Оскільки частина депутатів від фракцій (Блок Юлії Тимошенко, Блок Костенка-Плюща і Народний блок Литвина) на сесію не з’явилися (БЮТ має в раді 63 мандати при загальному складі ради – 119 депутатів), а Партія регіонів та Соціалістична партія не підтримали проект рішення, голосів присутніх, які готові були проголосувати за підтримку заяви та дій опозиції не вистачило б для прийняття рішення. Тому голова обласної ради Володимир Майбоженко після короткої наради з головами фракцій БЮТ на НУ зняв питання з порядку денного.

Пригнічені (особливо на тлі того, що низка місцевих рад (в т.ч. й обласних) з менш опозиційним за Київську обласну депутатським складом, прийняли подібні рішення) БЮТівці в кулуарах висловлювали сумнів щодо необхідності утворення об’єднання з „Нашою Україною” в усіх без винятку місцевих радах всіх рівнів, як їх зобов’язали зробити партійні верхи після утворення об’єднаної опозиційної у Верховній Раді.

Звичайно, можна закинути фракції БЮТ у Київській обласній раді слабку дисципліну і сказати „самі винні”, але все ж технічна недоробка, яку з введенням в дію імперативного мандату можна відносно легко виправити, не йде у ніяке порівняння зі зрадою київських нашоукраїнців, яких ніхто не пам’ятає під час Помаранчевої революції, і які прийшли у своїй більшості на керівні посади НСНУ за протекцією деяких вищих партійних вождів, викинувши з партії (часто бандитськими методами) тих, хто роками, ризикуючи всім, наближав перемогу Ющенка і Помаранчевої революції.

Після провалу „Нашої України” на виборах-2006 у Київській області, яка вважалася найбільш перспективною (дала у 2004 році найбільший в Україні приріст голосів у порівнянні з 2002-м роком), щирі прихильники НСНУ сподівалися на кадрові зміни в обласному керівництві. Однак замість поставленого на чолі Київського обласного НСНУ Петром Порошенком за протекцією Павла Жебрівського одіозного Вадима Литвина, якого відставили лише місяць тому, Петро Порошенко протягнув на голову обласної партійної організації не менш одіозного Володимира Федосєєва, який був заступником Литвина по партії та прославився тим, що вимагав з голів місцевих партійних організацій платити йому гроші за перебування на чолі місцевих осередків. З неугодними ж розправлялися як за допомогою партійного адмінресурсу, так і бандитів.

Про „популярність” та вміння цієї людини працювати з народом свідчать проміжні вибори до Верховної Ради, які відбулися у мажоритарному окрузі №206 у Чернігові 8 червня 2003 року. Тоді заступник голови Всеукраїнської партії трудящих Володимир Федосєєв посів останнє 25 місце і набрав аж 25 голосів (0,03%) з 73 276 виборців, які взяли участь в голосуванні. Тобто, він не зміг переконати за день навіть одного виборця.

Посилання на вчорашнє засідання Ради НСНУ з боку В. Федосєєва було не більш як звичайнісіньким лицемірством. Бо його патрон Петро Порошенко висловився лише проти розпуску Верховної Ради, але ніхто з членів Ради не поставив під сумнів спільну заяву фракцій БЮТ і „Наша Україна” у Верховній Раді та не відмежувався від позиції Президента України Віктора Ющенка щодо проведення референдуму щодо форми державного управління України. Натомість В. Федосєєв не запропонував викреслити з проекту рішення кілька слів (навіть не речення!) про розпуск парламенту, а категорично заявив, що фракція НУ в обласній раді за рішення не проголосує.

Однак, як нам стало відомо, не позиція П. Попрошенка щодо розпуску Верховної Ради стала справжньою причиною такої поведінки київських нашоукраїнців, а звичайні меркантильні інтереси. Напередодні голосування Володимир Федосєєв поставив умову, що „Наша Україна” проголосує за рішення, якщо Федосєєву дадуть місце першого заступника голови обласної ради, а „Нашій Україні” – посади секретарів трьох комісій (земельної, архітектурно-будівельної та житлово-господарської). Отакоє от.

Після таких „незрадьмайданських” дій нашоукраїнцям не слід дивуватись, що підтримка їх партії у Київській області вкрай низька і ще зменшиться. Адже вкрай важко пояснити виборцям, чому голова обласної партійної організації порушив спільну директиву №3, прийняту його ж партійним керівництвом, яка зобов’язувала місцеві нашоукраїнські фракції ухвалити спільні заяви фракцій у місцевих радах на підтримку спільної заяви фракцій БЮТ та НУ „Про систему невідкладних заходів по розв’язанню політичної та соціально-економічної кризи в Україні” і розробити план депутатських виступів в місцевих ЗМІ з метою роз’яснення змісту заяви та дій об’єднаної опозиції.

Проте, після зміни шила на мило (заміни В. Литвина на В. Федосєєва), названого „кадровим оновленням”, навряд чи варто сподіватися, що партія НСНУ, яка має жорсткий статут, але ніяку внутрішньопартійну дисципліну, зробить і на цей раз належні висновки, хоча навіть у найдемократичніших партіях за такі дії негайно позбавляють партквитка.