Непромовлена промова
03/31/2007 | Олександр Северин
Цього короткого утілітарного текста я подумки склав, сидячи у другому ряді зали Українського Дому на засіданні Комітету національного порятунку, сподіваючись його (текста) виголосити, на підставі обіцянки-цяцянки головуючого, Володимира Філенка, про те, що, мовляв, висловитися зможе “багато хто”. На жаль, до складу „багато кого” увійшли майже винятково представники, перепрошую, «політичної еліти», що рясно обсіли ряд перший, і внаслідок цієї сегрегації я, попри оперативно передану заявку на виступ та пряме і відверте наполягання, до когорти ”говорунів” не потрапив. Будучи поставленим перед дилемою – або йти до трибуни по трупах тимошенківських (?) охоронців, котрі мені особисто ніц поганого не зробили, або згадати про ненасильницький спротив яко принцип Майдану, я обрав цього разу друге.
Не думаю втім, що від цього дуже вже багато втратила справа української революції, а що стосовно Комітету – то він гарантовано нічого не втратив, бо йому, здається, і так добре. Однак, напевно, прихильники Альянсу ”Майдан” все ж таки мають право знати, що я там збирався наговорити, сприймаючись у якости одного з репрезентантів нашої спільноти.
Отже, якби мене сподобило окупувати на пару хвилин “комітетську” трибуну, напевно я би проголосив (плюс-мінус абзац) таке:
Шановне товариство, пані та панове. Будучи тут вже третім кандидатом юридичних наук після пана Катеринчука та пана Омельченка, котрі заявили про наявність підстав для розпуску Верховної Ради, я візьму на себе нахабство сказати, що моя думка буде хоча і не обов'язково найкомпетентнішою, але, в контексті, найціннішою. Причина є дуже простою – я представляю, так би мовити, донецьку школу права, і тому мені особливо приємно заявити, що, що Президент України має достатньо підстав, а відтак – і право і обов'язок розпустити Верховну Раду. Питання, відповідно, лише у наявности волі.
Тому у мене до Віктора Андрійовича, людини, як виглядає, мирної і неконфликтної, щоби не сказати сильніше, є тільки одне запитання: навіть якщо страшно, то невже не легше сильно перебоятися кілька днів, ніж потроху боятися усе життя?
Але, враховуючи, що Віктора Андрійовича тут нема, і я геть не певен, що йому це все перекажуть, це - радше лірика.
На мій щирий жаль я не можу погодитися з пані Юлею, котра вербалізувала тут нам свою впевненість у тому, що “Регіони” у разі проведення позачергових виборів багато голосів не наберуть. Не факт! На відміну від присутніх тут політиків, що, принаймні донедавна, ідентифікували себе як ”помаранчеві”, вони, ”пацани”, не фестивалять, а працюють постійно, системно і непогано вчаться. Зокрема, віднедавно вони набули вельми корисної здатности визнавати свою дурість чи неспроможність у певному питанні, що привело їх до появи і реалізації наступної думки – про необхідність наявности висококваліфікованих дорадників. Крім того, братва не має до опонентів жодних сентиментів, виходячи з нескладних, але дієвих в їхньому дискурсі постулатів, що ”пацан не може програти”, “лоха розвести не западло”, а ”ворога треба знищувати”.
Відтак, якщо вам йдеться не про чергові „понти” та локшину на електоральні вуха, а про перемогу – або єдиний список, або нема чого городити город і витрачати час та енергію виборця.
Друге. Відкритий список. Навіть тут, у цій залі, у першому ряді я бачу політиків всяких і різних. Одним я, як громадянин-виборець, міг би довірити виконання певної державної функції, а інші, на моє суб'єктивне громадянське переконання, своєю присутністю в будь-якому виборчому списку той список псують, і то безнадійно. Тому, безвідносно до наявности чи відсутности відповідного закону, політичні сили, що позиціонуються як ”демократичні”, повинні забезпечити широке публічне обговорення і громадянське рейтингування списку, а також поклястися, поклавши руку хто на червоне серце, а хто на підкову, що саме це (і ніщо інше) стане підставою остаточного формування списку.
Третє. Безумовне скасування депутатської недоторканности як надважливого чинника бандизації влади та перетворення депутатського мандата на товар. На мій погляд, політична сила, що шукає широкої народної підтримки, повина включити це до своєї програми, а як максимум – забезпечити організацію, паралельно з виборчою кампанією, всеукраїнського референдуму з цього питання. До речі, це може стати осиковим кілком у рейтинг противника, адже противник, вочевидь, не знайде в собі ні бажання, ні сил, не сміливости підтримати це, попри майже одностайно негативну суспільну думку.
А на Майдан ми (я кажу про себе і своїх однодумців) прийдемо. А якщо ви нас знову зрадите – ми прийдемо до вас. Обіцяю.
Не думаю втім, що від цього дуже вже багато втратила справа української революції, а що стосовно Комітету – то він гарантовано нічого не втратив, бо йому, здається, і так добре. Однак, напевно, прихильники Альянсу ”Майдан” все ж таки мають право знати, що я там збирався наговорити, сприймаючись у якости одного з репрезентантів нашої спільноти.
Отже, якби мене сподобило окупувати на пару хвилин “комітетську” трибуну, напевно я би проголосив (плюс-мінус абзац) таке:
Шановне товариство, пані та панове. Будучи тут вже третім кандидатом юридичних наук після пана Катеринчука та пана Омельченка, котрі заявили про наявність підстав для розпуску Верховної Ради, я візьму на себе нахабство сказати, що моя думка буде хоча і не обов'язково найкомпетентнішою, але, в контексті, найціннішою. Причина є дуже простою – я представляю, так би мовити, донецьку школу права, і тому мені особливо приємно заявити, що, що Президент України має достатньо підстав, а відтак – і право і обов'язок розпустити Верховну Раду. Питання, відповідно, лише у наявности волі.
Тому у мене до Віктора Андрійовича, людини, як виглядає, мирної і неконфликтної, щоби не сказати сильніше, є тільки одне запитання: навіть якщо страшно, то невже не легше сильно перебоятися кілька днів, ніж потроху боятися усе життя?
Але, враховуючи, що Віктора Андрійовича тут нема, і я геть не певен, що йому це все перекажуть, це - радше лірика.
На мій щирий жаль я не можу погодитися з пані Юлею, котра вербалізувала тут нам свою впевненість у тому, що “Регіони” у разі проведення позачергових виборів багато голосів не наберуть. Не факт! На відміну від присутніх тут політиків, що, принаймні донедавна, ідентифікували себе як ”помаранчеві”, вони, ”пацани”, не фестивалять, а працюють постійно, системно і непогано вчаться. Зокрема, віднедавно вони набули вельми корисної здатности визнавати свою дурість чи неспроможність у певному питанні, що привело їх до появи і реалізації наступної думки – про необхідність наявности висококваліфікованих дорадників. Крім того, братва не має до опонентів жодних сентиментів, виходячи з нескладних, але дієвих в їхньому дискурсі постулатів, що ”пацан не може програти”, “лоха розвести не западло”, а ”ворога треба знищувати”.
Відтак, якщо вам йдеться не про чергові „понти” та локшину на електоральні вуха, а про перемогу – або єдиний список, або нема чого городити город і витрачати час та енергію виборця.
Друге. Відкритий список. Навіть тут, у цій залі, у першому ряді я бачу політиків всяких і різних. Одним я, як громадянин-виборець, міг би довірити виконання певної державної функції, а інші, на моє суб'єктивне громадянське переконання, своєю присутністю в будь-якому виборчому списку той список псують, і то безнадійно. Тому, безвідносно до наявности чи відсутности відповідного закону, політичні сили, що позиціонуються як ”демократичні”, повинні забезпечити широке публічне обговорення і громадянське рейтингування списку, а також поклястися, поклавши руку хто на червоне серце, а хто на підкову, що саме це (і ніщо інше) стане підставою остаточного формування списку.
Третє. Безумовне скасування депутатської недоторканности як надважливого чинника бандизації влади та перетворення депутатського мандата на товар. На мій погляд, політична сила, що шукає широкої народної підтримки, повина включити це до своєї програми, а як максимум – забезпечити організацію, паралельно з виборчою кампанією, всеукраїнського референдуму з цього питання. До речі, це може стати осиковим кілком у рейтинг противника, адже противник, вочевидь, не знайде в собі ні бажання, ні сил, не сміливости підтримати це, попри майже одностайно негативну суспільну думку.
А на Майдан ми (я кажу про себе і своїх однодумців) прийдемо. А якщо ви нас знову зрадите – ми прийдемо до вас. Обіцяю.
Відповіді
2007.03.31 | Горицвіт
Правильна промова. Жаль, що не виголосив
2007.03.31 | ІСВ
Re: Непромовлена промова
Згоден на 100%2007.03.31 | Сергей ГРУЗДОВ
Приєднуюсь до Ваших констатацій та висновків.
2007.03.31 | Tatarchuk
так! без іронії
тількі відкриті списки можна зафіксувати законодавчо а не покладаючияс на чесне слово клятви на подкові чи сердечку чи бджолі2007.03.31 | пан Roller
Выходит, вас предали, а вам все верится?
Олександр Северин пише:>
> А на Майдан ми (я кажу про себе і своїх однодумців) прийдемо. А якщо ви нас знову зрадите – ми прийдемо до вас. Обіцяю.
Выходит, вас предали, а вам все верится? И вы ни словом не обмолвились об этом предательстве в вашей речи? Где, в чем, сколько раз? И почему вы не пришли сразу к ним.
Не заразно ли это? Если вы спускаете предателям, то не предаете ли вы сами свои идеалы. И не только свои, но и выборцев.
Или вы будете делать "ладушки", пока и вас не снесут.
Это похоже как в той песне.
Все ждала и верила,
Думала рожу.
А пошла проверилась,
С трилером хожу.
Brgds
2007.03.31 | Hoja_Nasreddin
Точні стислі логічні аргументовані твердження !
Я би обов'язково додав таке:1.опублікувати ПОВНИЙ склад уряду ПЕРЕД початком виборчої кампанії (інакше знову торги, підкилимні домовленості), аби кожен так званої "еліти" знав наперед про свою післявиборчу долю.
Обгрунтування та характеристика кожного претендента на відповідну посаду.
2.опублікування проектів основних та невідкладних законів, які буде прийнято протягом ПЕРШОГО місяця роботи ВР. Повторюю, не назв, а саме ПРОЕКТІВ. І відповідальних за ці проекти.
3.Зменшення терміну ВР - до 3-х років (або 4 роки + кожні два роки - ротація половини ради).
2007.03.31 | Svitlana
Re: Непромовлена промова
Олександр Северин, цілком підтримую всі Ваші тези. Єдино, не погоджуюсь із думкою, що нашому Президенту не вистачає сміливості.Я навпаки думаю, що такої мужньої людини у нас в країні ще треба пошукати. Колись із плином часу, я так сподіваюсь, ми всі зрозуміємо це. А на Майдан треба йти обов"язково. І не дла того, щоби підтримати Тимошенко, Луценка, або будь кого. А для того, щоби показати бандюковичам, що українці не дадуть цим проффесійним злочинцям перетворити Україну у Закрите акционерне товариство імені Ахметова.
2007.04.02 | Михайло Свистович
Re: Непромовлена промова
Svitlana пише:> Олександр Северин, цілком підтримую всі Ваші тези. Єдино, не погоджуюсь із думкою, що нашому Президенту не вистачає сміливості.
> Я навпаки думаю, що такої мужньої людини у нас в країні ще треба пошукати.
От ми це скоро і перевіримо
2007.04.09 | Taras-ods
Ви вже Тимошенко підтримували :-)
2007.04.09 | Пані
Для історії. Газета "День"
Непромовлена промова Олександр СЕВЕРИН (www.maidan.org.ua )http://www.day.kiev.ua/179758/
1-а ШПАЛЬТА
№57, вівторок, 3 квітня 2007
Дякую від імені і по порученію
2007.04.09 | Bayan
Ніби прочитав мої власні думки...
Дійсно, шкода що не почули ПРОВІДНИКИ.Може, таки донесуть до них?
2007.04.09 | хвома
Re: Ніби прочитав мої власні думки...
З вашого дозволу пару уточнень, а саме: єдиний список, це був би ідеальний варіант, але і без того у них перевага, правда в такім разі тільки арифметична (такий собі холодний мир)без певності у завтрашньому дні; щодо здібності їх блєдно-синіх до навчання величезний сумнів, бо запросити якихось відомих спеців для консульта-цій ще не означає зрозуміти ті поради, а тим паче їх виконувати.