03/31/2007 | один_козак

Вони ходили поміж балакунами та, виступаючи ніби за Україну, лякали публіку війною та розколом, обмазували болотом і так не дуже гарні персони "помаранчевих лідерів", грузили напівмістичні забобони про "помазаників" антихриста і друге пришестя (звичайно, у контексті української політики та російсько-американської геополітики). Акцент робився не на правоту чи неправоту тих або інших політиків, а на страхи: громадянська війна, розділення країни, репресії проти протестуючих, тощо. Все це поєднувалося з "дружніми порадами" не приймати участі у протестах.

У зв'язку з цим хочу зауважити:
1. Зустрівши такого націленого "пропагандиста", не варто витрачати час на дискусії з ним.
2. Не треба недооцінювати значення такої роботи. Давайте не будемо так нехтувати спілкуванням з простими, нормальними й адекватними "голубцями". Давайте знову активно шукати розуміння спільних інтересів "простих людей" та показувати їх відмінність від інтересів "політичних еліт", тощо.

ЗНОВУ наполягаю: З привезеними "янучатами" МОЖНА плідно спілкуватися. Головне - не розряджати на них ті негативні емоції, якими нас заряджає влада, а не вони, задурені. Та ще не зациклюватися на "пересперечанні" азартних або найнятих крикунів.