04/03/2007 | NeZar

Та, у нас тута на майдані говорять багато по погляди всілякі нарахунок того, чи є у нас собствєнноє достоінство. Вапше то сумно констатувати, що в наслідок системних просторових флюктуацій багато з покоління нині живушчих ващє не мали (за неімєнієм утілітарного іспольованія) елементарого понятія про чуство власного достоїнства. Бо нє імелі можливості одрізнить шматок сира твердого, видобутого в очєрєді, од собствєнного достоїнства. (тачанки блін і чорний степ)
Тсе був, пробачте за букволожєство, ліричний вступ. Я про інше ващє сказати хтів. Наприклад про то, шо всякі уроди мене вічно напрягають про мої мінімальні пенсії, зарплати і прочі з їхнього погляду, блага. Я хтів би їм сказати, шо нехай смокчуть морковку. Бо мене це не цікавить. Я знаю про себе, що жінку і дітьо своє я нагодую за любих ситуацій. Мене більше цікавть об тому, шоби була справедливість.
Не надо мене збочено розуміть по тіпу того, що нібито справедливість тіки та, за яку варто боротися (копірайт). Бо женшіна с косой має свої цілі, а я свої...
Я хочу сказати простоє - я був на Майдані тому, що мене і моїх друзів всякі уроди, шо сміють обриджувати своїм існуванієм жизнєнну сферу, підари, пробували травити. Вони хотіли звести мене до рівня біомаси. Я бігав по кукарудзє од них, я мерз і мок, но я таки рішив справу мирним путьом. Нєхай вони живуть і жруть, бо оскільки є обмежені люди, крім розуміння концепції Шматка Господь не напрягся послати їм ше чогось.Та мимо того хочу, жєби вони знали - той же Господь окрім корита їм нічо не дав, тож нехай жруть, однак якщо один хотяби підарний жополиз, нєхай тіко спробує хто з гандонів одкрити огонь по моїх друзях - то я його со дна подніму, жінок його й дітей оставлю плачущими сиротами, коз його перетравлю і висру, а од йього самого даже костей не оставлю на спомин. Бо нема межі моїй ярості тоді, коли всякі андроїди дозволяють собі рішати судьби справжніх живих людей.
Тут, шановну друзі, така хуйня, якої ви нєдопонімаєтє: ми є западенці. Наші діди ходили єбошити виблядків совка потіпу енкаведе, вони, дай їм Господи упокоєнія, рвали себе на шматки, шоби не трапитися вам до рук. Но я знаю - мої предки були такі самі як я, і перед тим, як розірвати себе, не одну падлючу шкуру спустили долів зо кістей. Так вот, я не буду од вас прятатись у криївки. Я буду єбошить аж поки не очищу тіло України од вас. Бо я маю сина, а син мій має Україну, бо він Українець, тому я змушений, допоки ше живу, очистити цей Дім од всяких паразітів потіпу вас.
Так от, шановні, хотя в мене навіть рядом дофіга таких, шо ковбасу тіки дай - то хоть за чорта проголосують, я маю заявити про то, шо мене звідси не вигонять. Да, я би міг їхати в Іспанію чи у Італію, но я їбав виносити судна чи чинити унітази. Я є жива кров пресвітлого козацтва. Я на цій землі народився і жити буду. Я звідси хіба в землю піду.
Но також мене не треба мати за дібіла. Бо я не кажу, шоби кожен говорив українською чи вступав у нато. Я бачу друзів у кожному, що думає та робе. Є такі руськоговорящі, шо я з ними став би братом, аби мені погодились. Треба травити клопів сначала, а потім розбирацця, шо нас отлічає. Ото і є наше спільне завдання.
Нє надо мені казати, начебто я підтримую опозиційні сили. Бо я за те, шоби вони скоріш звільнили місце для здатних розсувати море во ім*я прохождєнія вперед, сил. Моя політична позиція поляга в тому, шоби всякі уроди потіпу продажних суддів, йобаних інспекторів, афігєвших од безнаказанності чиновників, всі оті бляді, котрі не сіють і не жнуть, но пишуть бомажки і годутьюся з нашої крови, скоріш були одправлені на восстановлєніє енергонезалежності Держави денебуть у Жові Води.
Може моя рєчь нє зв*язна, так вибачте. Я просто сказати хочу одне - не чіпайте моїх друзів, не заривайтесь. Бо я не поїду на заробітки, я буду тут проти всяких гандонів не воювати - а жити. І ше одне: я не збираюсь "проливати кров свою молодую" чи "складати голову в борні" чи "ой ще чи я побачу тебе моя чорнобрива". Я збираюся вас усіх, гандонів, переєбошити, після чого у своїй країні вільно жерти вустриці, повідаючи внукам, жеби любили Україну. Тому що вона робить нас людьми, а ми робимо її державою.
dixi

P.S. Я забув сказати про Нєвєбєнноє Єбаліщє. То не тому, шо я тупий, просто його - нема. Ми ж мочимся в унітаз, а бички засовуємо в пєпєлніцу, чи не так, рідні? Тому в нас буде всьо добре.