04/04/2007 | Остап Кривдик

Жодні запевнення про те, що життя після виборів повернеться в нормальне русло, не відповідають дійсності - і ми це добре знаємо.
Віктор Янукович, виступ на сесії Верховної Ради, 3 квітня 2007 року, 10:39

Перевибори представники урядової коаліції називають державним переворотом.

Дивна ця логіка - під брендом "коаліція національної єдності" просувати розкольницькі ідеї! Якщо ми при владі - кругом стабільність і зростання, але, упаси Господи, хтось інший буде - буде "хаос, розкол держави і громадянське протистояння"!

Міф про розкол України, придуманий політтехнологами Януковича Павловським і Гельманом, роздрукований в "трьох сортах України" і знайдений на складах "Дусі" (Державного (!) управління справами) три роки тому, успішно використовується самими розкольниками. Зараз Раїса Богатирьова і Віктор Янукович - абсолютні послідовники цих тез.

Оприлюднені зливними каналами Вітренко, Корчинського і найнятих наці-хлопчиків Едуарда Коваленка в 2004 році, міфи про нациста і американського зятя Ющенка, про насильницьку жорстоку українізацію, про агресивних наглих галичан а ля "дикі гуцули" насильно впихаються в голови жителя Сходу України. Схід і Захід і надалі протиставляється - і це робота Януковича і його технологів.

Мета проста - налякати простих людей Сходу тим, що до них до хати прийде нацист-галичанин, забере їхні гроші, заборонить російську мову, приведе агресивних тупих американських вояків НАТО, які зроблять тут Югославію. І тоді, очевидно, виступити їхнім "захисником".

Страх перевиборів соціал-комуністо-регіоналів говорить про одне - коаліціянти їх бояться. Чому? У випадку, якщо їхній рейтинг - достатньо високий, їм нема чого турбуватися: наступні вибори підтвердять результати попередніх. Буде утворено нову коаліцію, прийнято програму, обрано прем"єра, розподілено посади.

Чому, коли в Італії, Бельгії, Великобританії чи Німеччині призначають дострокові вибори, ніхто не говорить про розкол держави? Чому там ніхто не кличе представників усіх європейських, російських та інших структур? Чому не кричать про "хаос" і "кровопролиття"?

Суть демократії - у тому, що одна політична сила може змінювати іншу при владі, і що опозиція може стати владою, а влада - опозицією. Складається враження, що правляча коаліція боїться такого ходу подій. Її представники навіть і не думають про те, що на наступних виборах, навіть якщо вони програють ці, коаліціянти знову можуть повернутися.

Влада їм потрібна сьогодні і надовго, бажано - мабуть, назавжди. А риторика про стабільність, зростання ВВП, необхідність позитивних змін - в поєднанні з залякуванням війною, кров"ю, протистоянням, розколом - класичні "пряник" і "батіг", відомі ще з часів давніх імперій.

В мізках багатьох людей-прихильників правлячої коаліції існує своєрідна амбівалентність, роздвоєність свідомості. Влада погана - але її керівники добрі: такий собі модифікований міф про "доброго царя і поганих бояр". Саме цю роздвоєність, неможливість співставити погану воду в крані, розбиті дороги, мізерну зарплату і реальну владу, і використовуватимуть коаліціянти, спробувавши прикритись людьми під ефемерними гаслами "захисту від НАТО і диких гуцульських бандерівців".

Врахуйте: перегляду політреформи не відбулося - отже, ми й надалі обиратимемо парламент парламентсько-президентської республіки. Проте регіони-комуністи-соціалісти не вміють від"єднати державотворчий процес від політичної боротьби. Вони готові принести спокій в державі у жертву своїй "стабільності" - а, по суті, своїй владі.

Фальшива "турбота" про громадян, прагнення врятувати Україну від витрат на вибори, а ці гроші, пустити, наприклад, на ліки, не витримує ннаіякої критики. Мільярди, пущені тими ж коаліціантами через офшори повз український бюджет, на ліки не пішли. І не підуть. Брехня - очевидна і нагла.

Страх виборів - настільки великий, що Верховна Рада аж повернула старий склад ЦВК, очолюваний Ківаловим - той самий, який було визнано Верховним судом фальсифікатором виборів. Порушується процедура - склад ЦВК повинен подавати Президент (пункт 1 статті 6 Закону про ЦВК). Навіщо, якщо вони такі впевнені, що виборів не буде?

Мабуть, справжній їх страх – це страх відповідальності за сфальсифіковані вибори 2004 року, за десятиліття кучмівського бєспрєдєлу, а, можливо, й глибше – якщо говорити про комуністів. І тільки будучи при владі, вони можуть бути спокійними за набуте неправдою майно, за те, що скривджені ними люди не дождуться справедливості.

Отож, хто кричить "Тримайте злодія!"?

----
автор: Остап Кривдик, політолог, активіст