Франик, 31.03.07
04/07/2007 | Юрій Андрухович
Ну от — повернувся, і саме вчасно! Ми знову на Майдані.
Мені страшенно хочеться стояти там, серед тих, за офіційною версією МВС, «15 — 20 тисяч», яких насправді разів удесятеро більше. У мене гора невідкладних справ, я мушу писати відразу кілька термінових текстів, і для цього мені слід перш за все заспокоїтися й почати думати «про вічне», а я не відходжу від телевізора, і всього мене переповнює цілком щасливе відчуття — нічого не втрачено, ми є. Ми знову там, де й повинні бути, — у центрі боротьби за свободу і власну гідність. Зрештою, і «свобода», і «гідність» — це лише різні назви чогось одного.
Владі час — як би це висловитися доступними їй словами, щоб вона краще зрозуміла? — їй давно час «зав’язувати» зі спробами власних мітингів «на підтримку». Вони й раніше оберталися для неї переважно всілякими конфузами й наколотими апельсинами — не той клас у промовців, не ті обличчя (перепрошую, не обличчя — щось інше), а також відсутність інтелекту й харизми плюс цинізм ненаситного вовка, що так і вилазить з-під на халяву пошитої овечої шкури «об’єднувачів країни». Все це видно аж надто добре і неозброєним оком, а озброєним телевізійною технікою — у стонадцять разів виразніше. Їхні американські специ (якщо такі справді були) виявилися пройдисвітами — вони так і не навчили їх ані жестикуляції, ані артикуляції. Можливо, вони, ці шустрі американці, і справді дуже старалися, але матеріал виявився не той, відпрацьований совковий матеріал — частково парткабінетний, частково зонний, в обох випадках генетично нездатний до публічної дії й жахливо безнадійний щодо будь-яких технологічних upgrade’ів (якщо тільки не вважати такими дорогі пластичні операції). Так, мітинги ніколи не були їхньою стихією, і вони їх завжди відверто побоювалися, втираючи нам на кожному кроці через посередництво своїх таких же нехаризматичних рупорів, що «слід не мітингувати, а працювати». Вони й раніше всього цього не любили і, мабуть, знали, чому.
Але цього разу вони мають особливо жалюгідний вигляд. І це не дивно — кому як не їм усвідомлювати, що «нет уже того энтузиазма» і що скільки не замовляй рейтингів, результати виборів будуть для них явно не тими, у яких вони так самовіддано самі себе переконують. Тому вони щосили вдають. Оце вдавання, наче все йде добре і наче в них насправді чудовий настрій, цей дешевий комсомольський запал із його викопним, ще брежнєвським фальцетом і фальшем, це патологічне невміння вільно говорити мовою країни, в якій живеш і якою (о горе нам!) керуєш, ця рабська скутість думок і спазматичність жестів, ці кічово-танцювальні групи на тлі телекартинки, ця попса, що так і звивається в черговому вірнопідданчому екстазі, — ну хіба це не видає їх із усіма тельбухами, хіба це не бестіарій приречених?
Ну так — і врешті «гвоздь програми», прем’єр. Він кланяється присутнім на площі прихильникам із граційністю «русского баріна», що схиляється перед власними кріпаками. Браво!
Владо, ніколи більше не виходь на свої псевдомайдани, — це розвінчує тебе остаточно. Ти здатна лише мавпувати, але це в тебе виходить по-мавп’ячому.
А тим часом великий Майдан залишився самим собою — красивим і щирим. Я не про людей на сцені — хоч і вони цього разу заслуговують на повагу вже бодай тому, що знову вийшли на неї разом і одночасно, долаючи свої егоїзми і — дай Боже! — вибачаючи одне одному. Але я про «людей натовпу» — телекамера ловить їхні обличчя, вони страшенно різні, проте всі страшенно гарні, молоді, і старі, і всякі. Це вже вдруге Майдан дає нам змогу пережити якийсь абсолютний феномен: ось наче стоїть «натовп», «масовка» — понад сто тисяч «людей юрби», а насправді юрби немає — кожен є собою, індивідуумом, єдиним і неповторним громадянином своєї єдиної і неповторної країни. І з ним уже нічого не зробиш, владо.
Я повторюю: вони дуже красиві. Я знаю, чому. Вони знову підсвічені надією, що повернулася.
Я знаю, що сьогодні я патетичний. Це виходить само собою, такий уже день — цей перший день Удома.
Мені страшенно хочеться стояти там, серед тих, за офіційною версією МВС, «15 — 20 тисяч», яких насправді разів удесятеро більше. У мене гора невідкладних справ, я мушу писати відразу кілька термінових текстів, і для цього мені слід перш за все заспокоїтися й почати думати «про вічне», а я не відходжу від телевізора, і всього мене переповнює цілком щасливе відчуття — нічого не втрачено, ми є. Ми знову там, де й повинні бути, — у центрі боротьби за свободу і власну гідність. Зрештою, і «свобода», і «гідність» — це лише різні назви чогось одного.
Владі час — як би це висловитися доступними їй словами, щоб вона краще зрозуміла? — їй давно час «зав’язувати» зі спробами власних мітингів «на підтримку». Вони й раніше оберталися для неї переважно всілякими конфузами й наколотими апельсинами — не той клас у промовців, не ті обличчя (перепрошую, не обличчя — щось інше), а також відсутність інтелекту й харизми плюс цинізм ненаситного вовка, що так і вилазить з-під на халяву пошитої овечої шкури «об’єднувачів країни». Все це видно аж надто добре і неозброєним оком, а озброєним телевізійною технікою — у стонадцять разів виразніше. Їхні американські специ (якщо такі справді були) виявилися пройдисвітами — вони так і не навчили їх ані жестикуляції, ані артикуляції. Можливо, вони, ці шустрі американці, і справді дуже старалися, але матеріал виявився не той, відпрацьований совковий матеріал — частково парткабінетний, частково зонний, в обох випадках генетично нездатний до публічної дії й жахливо безнадійний щодо будь-яких технологічних upgrade’ів (якщо тільки не вважати такими дорогі пластичні операції). Так, мітинги ніколи не були їхньою стихією, і вони їх завжди відверто побоювалися, втираючи нам на кожному кроці через посередництво своїх таких же нехаризматичних рупорів, що «слід не мітингувати, а працювати». Вони й раніше всього цього не любили і, мабуть, знали, чому.
Але цього разу вони мають особливо жалюгідний вигляд. І це не дивно — кому як не їм усвідомлювати, що «нет уже того энтузиазма» і що скільки не замовляй рейтингів, результати виборів будуть для них явно не тими, у яких вони так самовіддано самі себе переконують. Тому вони щосили вдають. Оце вдавання, наче все йде добре і наче в них насправді чудовий настрій, цей дешевий комсомольський запал із його викопним, ще брежнєвським фальцетом і фальшем, це патологічне невміння вільно говорити мовою країни, в якій живеш і якою (о горе нам!) керуєш, ця рабська скутість думок і спазматичність жестів, ці кічово-танцювальні групи на тлі телекартинки, ця попса, що так і звивається в черговому вірнопідданчому екстазі, — ну хіба це не видає їх із усіма тельбухами, хіба це не бестіарій приречених?
Ну так — і врешті «гвоздь програми», прем’єр. Він кланяється присутнім на площі прихильникам із граційністю «русского баріна», що схиляється перед власними кріпаками. Браво!
Владо, ніколи більше не виходь на свої псевдомайдани, — це розвінчує тебе остаточно. Ти здатна лише мавпувати, але це в тебе виходить по-мавп’ячому.
А тим часом великий Майдан залишився самим собою — красивим і щирим. Я не про людей на сцені — хоч і вони цього разу заслуговують на повагу вже бодай тому, що знову вийшли на неї разом і одночасно, долаючи свої егоїзми і — дай Боже! — вибачаючи одне одному. Але я про «людей натовпу» — телекамера ловить їхні обличчя, вони страшенно різні, проте всі страшенно гарні, молоді, і старі, і всякі. Це вже вдруге Майдан дає нам змогу пережити якийсь абсолютний феномен: ось наче стоїть «натовп», «масовка» — понад сто тисяч «людей юрби», а насправді юрби немає — кожен є собою, індивідуумом, єдиним і неповторним громадянином своєї єдиної і неповторної країни. І з ним уже нічого не зробиш, владо.
Я повторюю: вони дуже красиві. Я знаю, чому. Вони знову підсвічені надією, що повернулася.
Я знаю, що сьогодні я патетичний. Це виходить само собою, такий уже день — цей перший день Удома.
Відповіді
2007.04.07 | сябр
Re: Франик, 31.03.07
респект, пане юрію!2007.04.07 | Hoja_Nasreddin
Не можу спокійно читати про Майдан, коли про нього пишуть правду
2007.04.08 | luka
Re: Франик, 31.03.07
Bravo, Yuriy! Bravo!2007.04.08 | Olexandra
Re: Франик, 31.03.07
Завжди отримуєш інтелектуальну та естетичну насолоду, коли чуєш/читаєш/бачиш Ваші думки, пане Юрію!2007.04.08 | Dead_Dog
Дякую, респект!
Багатьох ми втратили, багатьох скалічила влада, або перебування у владі, яка з народної, якось плавно, знову стала зеківсько-московською.серед моїх знайомих "парад відставок", що розпочався ще за Єханурова.
2007.04.08 | Serhio
Re: Франик, 31.03.07
З Сімферополя. Стаття Андруховича щира і правдива. Дуже точно сказанопро обличчя людей з Майдану. Споглядаючи телерепортаж, згадував 2004
рік."Де жа вю".
2007.04.08 | Oza
Re: Франик, 31.03.07
Как чудесно прочитать свои мысли и чувства в таком прекрасном изложении! Спасибо!2007.04.15 | RomKo
Re: Франик, 31.03.07
Андрійко молодець (як завжди) в самі фаберже і їхнім же (тим що перед молотом)!!! гуд джоб2007.04.15 | Чучхе
Андрухович - занепадницький європейський мудак
хай блін сидить у своєму Баден-Бадені і не вчить українців тому, у чому сам не розбираєтьсяВзагалі, така смердючка може загадити будь-який, самий благородний Майдан
2007.04.15 | Раціо
Баден-Баден - село справді нудне, але як воно стосується
цієї статті?2007.04.15 | Чучхе
Я загалом оцінюю творчість Андреховича у "Дзеркалі тижня"
і ця публіцистика зводиться до концепції: я тут розумний і талановитий сиджу під промінням євросонця в Баден-Бадені і ностальґую щодо Австро-Угорської імперії і цісаря Франца-Йосипа, а мої зачумлені, лохуваті і бидлуваті співвітчизники, яких я ненавиджу через їх неєвропейськість А)їздять в голімих забльованих електричках Львів-Рахів з клунками на плечах і Б)дихають донецьким перегаром на майданах міста Києвая можливо скоро напишу йому відрповідь, і тут розміщу. Але мене гребе, що поки ми тут боремося, якесь европейськечмо пише в наші ж газети, які ми всі нецивілізовані мудаки
2007.04.15 | Хвізик
а Ви дійсно вважаєте себе цивілізованим?
Чучхе пише:> якесь европейськечмо пише в наші ж газети, які ми всі нецивілізовані мудаки
щоб знайти відповідь, пропоную Вам завітіти до громадського туалету, наприклад, у самомк центрі Києва, у парку Шевченка, коло червоного корпусу Універу.
Я був на днях зайшов, і всі мої райдужні сподівання вмить розвіялися.
Ми як були совками, так ними і залишилися. Від заходу навчилися лиш по 50 копійок за вхід дерти.
До речі, я в Америці лиш раз бачив платного туалета. Всі інші безплатні і набагато чистіші за наші платні.
Інший приклад - діти які жебрають на вулицях. В Штатах я ні разу не зустрів дитини, яка би жебрала. А в Києві я їх бачу щодня
2007.04.16 | Чучхе
Може в европі й серуть якось інакше ?
2007.04.15 | Раціо
Ну фішка така в нього. В когось лучі Чучхе, в когось Франц-Йозеф
Поїдьте разок у Баден-Баден - воно не так і дорого, а легше Вам стане. Нічого там особливого такого нема, навіть засраних громадських туалетів. Нудьга безпросвітна. Але більшість народу про то не знає, чим і користується цей безсоромний старий провокатор. Кожному своє.2007.04.16 | Чучхе
У когось - фішка, а у когось - комплексуха на фішку
2007.04.16 | Раціо
Саме так! Ото я комусь і розповідаю, як та комплексуха лікуєцця
2007.04.16 | Чучхе
Пропонуєте, як терапію, засрати в Баден-Бадені туалет ?
що за кайф, нєпойму2007.04.16 | Раціо
Ото і є Ваше уявлення, як довести безпідставність евроснобізму?
2007.04.16 | Чучхе
Ні. Довести тупість Ваших аргументів
2007.04.16 | Раціо
Навпаки, Ваш героїчний вчинок лише підтвердить мої аргументи
Я скоріше сподівався, що у Вас виникнуть якісь благородніші душевні порухи, аніж бажання усе засрати.2007.04.15 | Hoja_Nasreddin
Було би незле запросити психоаналітика проаналізувати
Ваші такі твердження:1.Творчість Андруховича може подобатись або ні, але вперше чую що він пише зі зневагою до українців чи зверхньо.
2.Оскільки Ви в даному випадку сказали НЕправду, то виглядає на те, що Ви свої потаємні думки вклали у НЕіснуючі рядки Андруховича.
3.Коли Ви пишете про боротьбу, то якось воно дивно виглядає: Ви що, отут дописуючи на Майдан вважаєте, що ризикуючи здоров'ям добробутом а може й життям проводите запеклу боротьбу? Чи може тримаєте кулемет біля монітору?
4.Як на мене (підкреслюю, то моя особиста думка), Андрухович пише трохи (манюсінька крапелька) ліпше за Вас. Написавши останнє речення пречудово розумію, що про смаки сперечатися не варто.
Тільки без обрАз. Може так статися, що коли доведеться братися за зброю, то Ви й тільки Ви будете мали рацію, але наразі - то не так.
2007.04.16 | Чучхе
Re: Було би незле запросити психоаналітика проаналізувати
Hoja_Nasreddin пише:> Ваші такі твердження:
> 1.Творчість Андруховича може подобатись або ні, але вперше чую що він пише зі зневагою до українців чи зверхньо.
Я ніколи не забуду його статтю про поїздку львівським потягом, де він писав і про бидло, і про людей, які йому нагадують клунки з непотребом, протиставляючи це європейській ґіґієні та стерильності. Ця стаття обговорювалася на нашому форумі, можете пошукати її. Як на мене більше демонструвати свою зверхність до українського народу неможливо
> 2.Оскільки Ви в даному випадку сказали НЕправду, то виглядає на те, що Ви свої потаємні думки вклали у НЕіснуючі рядки Андруховича.
я сказав правду. ми може не сходимося в критеріях цієї правди. але коли мені кажуть, що українець - менш цивілізована, нижчого порядку істота, ніж голімий біложопий європеєць, я ображаюсь
> 3.Коли Ви пишете про боротьбу, то якось воно дивно виглядає: Ви що, отут дописуючи на Майдан вважаєте, що ризикуючи здоров'ям добробутом а може й життям проводите запеклу боротьбу? Чи може тримаєте кулемет біля монітору?
ніасіліл
> 4.Як на мене (підкреслюю, то моя особиста думка), Андрухович пише трохи (манюсінька крапелька) ліпше за Вас. Написавши останнє речення пречудово розумію, що про смаки сперечатися не варто.
і використовувати їх як арґумент теж не варто. хтось може подумати, що у Вас немає інших арґументів
2007.04.16 | Illia
Де наш feud?
2007.04.15 | Svitlana
Re: Франик, 31.03.07
Дуже приємно і радісно узнати, що і такі люди, як Ви пане Юрію, сердцем з нами на НАШОМУ МАЙДАНІ.2007.04.16 | BIO
Саме вчасно ?
Ну от — повернувся в Баден, і саме вчасно - ейфорія чергової народноїперемоги стихла навіть не розпочавшись! Ми знову відсерфінгували
Майданом на дошках з пресованої помаранчової лузгі - тренували
певну рівновагу посеред синіх дресованих Посейдоном (теж мабуть
з донецьких) хвиль нерозбірливої піни одобрямсу відливати де стоішь.
Мені страшенно хтілося залишитися стояти там, серед не тих що там зараз, а тих що за офіційною версією МВС, «15 — 20 тисяч», яких
насправді разів так удесятеро більше але я мушу писати відразу кілька
термінових текстів, зокрема якийсь чергові "Тези" і для цього мені
слід перш за все заспокоїтися й почати думати «про перпетуум влади-
зради», а я не відходжу від телевізора боючися що черговий лікар
вирве дроти, і всього мене переповнює цілком щасливе відчуття —
нічого не втрачено, ми тут є і нас лікують. Ми знову там, де й
повинні бути, — у центрі боротьби за свободу і власну гідність топто у совецькій політдурці.
Зрештою, і «свобода», і «гідність» — це лише різні назви чогось
одного після відомого уколу (або диспуту з сусідом по ліжках - паном
Уколовим, він потрапив сюди після останьої публікації на УП де чітко
виказав свій диягноз запропонувавши владцям прислухатися до совісті).
"Лікарям" час — як би це висловитися доступними їм словами, щоб вони краще зрозуміли? — їм давно час «зав’язувати» зі спробами власних спроб «лікування геморою». Вони й раніше оберталися для неї переважно всілякими конфузами й наколотими не туди апельсинами — шляхетна відсутність зайвого інтелекту й хріновата харизма плюс цинізм ненаситого вовка, що так і вилазить з-під на халяву пошитої овечої шкури «диригентів масового протесту». Все це видно аж надто добре і неозброєним оком, а озброєним телевізійною технікою — у стонадцять разів виразніше. Їхні американські специ (якщо такі справді були) виявилися пройдисвітами — вони так і не навчили їх ані жестикуляції, ані артикуляції ані витріщанню очей хоча б трохи від себе. Можливо,
вони, ці шустрі американці, і справді дуже старалися, але матеріал
виявився не той, відпрацьований совковий матеріал — частково
парткабінетний, частково партзонний, в обох випадках генетично
нездатний до щиропублічної дії замість презентацій "проектів" й
жахливо безнадійний щодо будь-яких технологічних upgrade’ів (якщо
тільки не вважати такими дорогі пластичні операції). Так, мітинги
ніколи не були їхньою стихією, і вони їх завжди відверто побоювалися,
втираючи нам на кожному кроці через посередництво своїх таких же нехаризматичних рупорів, що «політики повинні сами розбіратися». Вони
й раніше всього цього не любили і, мабуть, знали, чому - є межа
втрати повного контролю над стихиєю і вона вже є на самому лезі.
Але цього разу вони мають особливо жалюгідний вигляд. І це не дивно — кому як не їм усвідомлювати, що «нет уже того энтузиазма» і що скільки не замовляй рейтингів, результати виборів будуть для них явно не тими, у яких вони так самовіддано самі себе переконують. Тому вони щосили вдають. Оце вдавання, наче все йде добре і наче в них насправді чудовий настрій, цей дешевий комсомольський запал із його викопним, ще брежнєвським (все ще мрія про посаду Генсека ?) фальцетом і фальшем, це патологічне невміння вільно говорити мовою правди з країною, в якій живеш і якою (о горе нам!) рвешься керувати, ця рабська скутість думок і спазматичність жестів, ці кічово-підтанцювальні групи на тлі телекартинки, ця політпопса, що так і звивається в черговому неоковірнопідданчому екстазі "любови до
пересічних" , — ну хіба це не видає їх із усіма тельбухами, хіба це не бестіарій приречених бастардів Кучми ?
Владо та коловладо, ніколи більше не виходь на свої псевдомайдани, — це розвінчує тебе остаточно. Ти здатна лише мавпувати справжніх героїв спротиву Системі, але це в тебе виходить по-мавп’ячому
сп"яніло від жаги чергового реваншу.
А тим часом великий Майдан залишився самим собою — красивим, щирим,
дїєво безззбройним. Я не про людей на сцені — хоч і вони цього разу
заслуговують на повагу вже бодай тому, що знову вийшли на неї разом і одночасно, долаючи свої кілометрові дефекаційні антагоїзми і — не дай
Боже! — вибачаючи одне одному відсутність покаяного листа-маніфеста у
якості хоч бі й туалетного паперу. Але я про «людей натовпу» — телекамера ловить їхні обличчя, вони страшенно різні, проте всі страшенно гарні, молоді, і старі, і всякі босі та неголені. Це вже вдруге Майдан дає нам змогу пережити якийсь абсолютний феномен: ось наче стоїть «натовп», «масовка» — понад сто тисяч «людей юрби», а насправді юрби немає — кожен є собою, індивідуумом, єдиним і неповторним громадянином своєї єдиної і неповторної країни. І вони знову підсвічені надією на вождів замість світитися знанням того що ПОТРІБНО РОБИТИ всупереч зомбуванню зі сцени...
Не зрадь зРаду - випусти повільно пару. От і молодець боєць.
2007.04.16 | Illia
Молодець. А Чучхе - просто заздрісний невдаха
2007.04.16 | Чучхе
Ви такой вєсь проніцатєльний, я тащусь
2007.04.16 | Illia
Re: Ви такой вєсь проніцатєльний, я тащусь
Не знаю скільки творів Андруховича ви прочитали, але я прочитав декілька (Дезорієнтація на місцевості, 12 Обручів, Перверзія, Диявол Ховається в Сирі). І чи то я читав погано, чи неуважно, чи може не проник у таємний смисл слів Андруховича (а Ви, навпаки, проникли) але зверхнього або зневажливого ставлення до українців чи до України я не побачив і не прочитав. Можливо ви мені розкажете і покажете де в цих чи інших творах, на Вашу думку, Андрухович ганебно зневажає чи спотворює образ України чи українців?2007.04.16 | Чучхе
Ви краще читайде його в "Дзеркалі тижня"
а те, що ви попрочитували стільки всього написаного Андруховичем - то є Ваша особиста справа і це абсолютно не піднімає Вас вище інших людей2007.04.16 | Illia
Re: Ви краще читайде його в "Дзеркалі тижня"
Невже я своїми словами якось поставив себе вище когось чи Вас особисто?Не здається Вам підозрілим той факт, що навіть така пересічна особа як я, намагається поставити себе вище Вас?
2007.04.16 | Чучхе
Re: Ви краще читайде його в "Дзеркалі тижня"
Illia пише:> Невже я своїми словами якось поставив себе вище когось чи Вас особисто?
а да, "заздрісний невдаха", це очевидно був комплімент
ідіть і далі читайте Андруховича, бо я відповідати на Ваші дописи все одно не буду - казка про білого бичка виходить
2007.04.16 | Illia
Ви образились. Дуже шкода. Вибачте мене негідного
2007.04.16 | Dynamo
чучхе
Чучхе, дайте лінк на образливу статтю.