Пішов у вічність Курт Воннегут
04/12/2007 | Майдан-ІНФОРМ
Залишаются його книжки: "Бійня #5", "Колиска для кішки", "Сирени Титану" та багато інших. Хто не читав до того - прочитайте зараз.
Вчора помер один з самих улюблених наших (принаймні для декількох постійних авторів сайту "Майдан") письменників.
Курт Воннегут народився 11 листопада 1922 року в Індіанаполісі, штат Індіана. У 1943 році він добровольцем пішов на війну, але воювати йому майже не довелося: він потрапив в полон після того, як його частину розбили в Арденнах.
У полоні він пробув недовго - полонених американців відправили працювати на вітамінний завод у Дрездені, розмістили на складах колишньої бійні, і в лютому 1945 року вони пережили жахливе бомбардування Дрездена, про яке письменник розповів у романі "Бійня номер п`ять" (1969).
У травні 1945 року Воннегут повернувся в США, провчився два роки в університеті Чікаго, одночасно працюючи поліцейським репортером, а потім переїхав до Скенектаді і влаштувався на роботу в компанію "Дженерал електрик". Саме там почалася його письменницька кар`єра: у лютому 1950 року журнал "Колльєрс" опублікував розповідь "Доповідь про ефект Барнгауза".
У 1951 році Воннегут звільнився з "Дженерал електрик" і разом з сім`єю переїхав до Массачусетсу. До 1959 року, коли був опублікований роман "Сирени Титана", Воннегут встиг надрукувати десятки розповідей, попрацювати вчителем в школі для розумово відсталих дітей і торговим представником концерну "Сааб".
У 70-80 роках Воннегут продовжував активно писати і публікуватися. У 1973 році вийшов роман "Сніданок для чемпіонів".
У 1996 році Курт Воннегут опублікував роман "Часотрус", який став однією з помітних подій в американській літературі останнього десятиліття XX століття. Сам письменник назвав його своїм "романом-мемуарами", останньою роботою у жанрі прози.
За повідомленням Ассошиейтед Прес, УНІАН
Вчора помер один з самих улюблених наших (принаймні для декількох постійних авторів сайту "Майдан") письменників.
Курт Воннегут народився 11 листопада 1922 року в Індіанаполісі, штат Індіана. У 1943 році він добровольцем пішов на війну, але воювати йому майже не довелося: він потрапив в полон після того, як його частину розбили в Арденнах.
У полоні він пробув недовго - полонених американців відправили працювати на вітамінний завод у Дрездені, розмістили на складах колишньої бійні, і в лютому 1945 року вони пережили жахливе бомбардування Дрездена, про яке письменник розповів у романі "Бійня номер п`ять" (1969).
У травні 1945 року Воннегут повернувся в США, провчився два роки в університеті Чікаго, одночасно працюючи поліцейським репортером, а потім переїхав до Скенектаді і влаштувався на роботу в компанію "Дженерал електрик". Саме там почалася його письменницька кар`єра: у лютому 1950 року журнал "Колльєрс" опублікував розповідь "Доповідь про ефект Барнгауза".
У 1951 році Воннегут звільнився з "Дженерал електрик" і разом з сім`єю переїхав до Массачусетсу. До 1959 року, коли був опублікований роман "Сирени Титана", Воннегут встиг надрукувати десятки розповідей, попрацювати вчителем в школі для розумово відсталих дітей і торговим представником концерну "Сааб".
У 70-80 роках Воннегут продовжував активно писати і публікуватися. У 1973 році вийшов роман "Сніданок для чемпіонів".
У 1996 році Курт Воннегут опублікував роман "Часотрус", який став однією з помітних подій в американській літературі останнього десятиліття XX століття. Сам письменник назвав його своїм "романом-мемуарами", останньою роботою у жанрі прози.
За повідомленням Ассошиейтед Прес, УНІАН
Відповіді
2007.04.12 | Navigator
Якщо бажаєте доторкнутись до вічності - почитайте
Курта Воннегута - одного з найкращих письменників 20-го століття.Його творча манера і філософія абсолютно оригинальні, але в тих уявних світах ви виразно бачите себе - в сьогоденні, минулому і майбутньому.
Я був особисто знайомий з Ковальовою-Райт - перекладачкою Воннегута на російську. Гордий, що на земній кулі відчував Воннегута всього через один потиск руки. Ви можете зробити те ж саме - через відтиск типографської мащини. Це тепер ніколи не пізно.
Лети додому, мандрівнику в часі. І залишайся з нами.
2007.04.12 | yalovets
Дуже люблю його книжки. Шкода людину. Але з іншого боку...
З іншого боку, він прожив довге життя, багато чого побачив, і головне, багато чого доброго зробив. Зрештою, не так вже й погано прожити так багато і залишити людям по собі цілу купу добрих речей. Його книжки, з яскравими героями, фантастичними сюжетами, тонким гумором і гострою сатирою, часом такі смішні, хоч падай, а часом сумні до сліз, його книжки назавжди з нами. Тож не сумуємо, навряд чи він хотів би, щоб ми за ним сумували.2007.04.12 | Woodstock generation
Бува й таке (с)Курт Воннегут, Бійня №5
2007.04.12 | OlalaZhm
Re: Бува й таке (с)Курт Воннегут, Бійня №5
Я все у нього люблю. Так запросто писати про найскладніші речі...