04/14/2007 | Майдан-ІНФОРМ

Виступ Юрія Луценка на з'їзді "Народної самооборони". Спробуйте не знайти численних ідей та цитат з сайту "Майдан".

Сьогодні хочу висловити ті міркування, які мав би висловити кожен з лідерів, котрі беруть участь у парламентських перегонах, а я маю твердий намір взяти участь у виборах до наступного парламенту нашої держави. Дехто сьогодні дивувався, чому "Народна Самооборона" і наші братні партії проводять цей з'їзд у п’ятницю, 13-го. Я думаю, що це абсолютно нормально для Самооборони, бо навіть її назва в мене виникла після того, як згадалося старе гоголівське нетлінне творіння «Вій». Коли той парубок зрозумів, що нечиста сила оточила його, він провів чарівне коло самооборони і врятувався. Так само й ми у січні цього року запропонували тим громадянам, у душі яких залишаються принципи Свободи, Демократії, Європейськості, Майдану – всіх тих цінностей, заради яких наш народ два роки тому отримав народну перемогу на майдані Незалежності в Києві – ми запропонували їм зберегти своє єство – своє українство, свою громадянськість, свою духовність, моральність, принциповість і фаховість. І, не дивлячись на те, що обрані нами слуги зрадили, ми лишилися такими, як ми є, бо ми самооборонялися. Тому ми у п’ятницю, 13-го, демонструємо спокій і таки не боїмося тієї нечистої сили, яка окупувала гілки української влади. І ми проводимо свій зїзд, аби продемонструвати, що нам вони по барабану. А тепер про серйозне.

Указ Президента України Віктора Ющенка відкрив дорогу політичним змінам у суспільстві. І хоч я не є юристом, але хотів би зупинитися на одній деталі. Протилежна сторона увесь час апелює до того, що стаття 90-а Конституції не дає права на розпуск парламенту, бо там три чітко визначених причини. Президент, між іншим, у своєму Указі на цю статтю не посилається. Хочу звернути увагу на те, що стаття 90-а регулює право Президента реагувати на бездіяльність Верховної Ради у трьох випадках, а Указ, опираючись на 106-у статтю, реагує на грубі порушення в діяльності Верховної Ради, яка узурпувала владу в парламенті, спотворивши народне волевиявлення. Тому, не вдаючись до юридичних дискусій, я хочу привітати рішення Глави держави, який виконав свою функцію захисника прав і свобод громадян і дав нам, народові, як джерелу влади, можливість її обрати по-чесному. Не варто чекати, поки Бастилія буде збудована, її потрібно руйнувати, ще коли починають споруджувати фундамент. Саме це заклав своїм Указом Президент України. Реакція реваншистів була прогнозованою – вони вчепилися в крісла і заявили про відмову виконувати чинний Указ чинного глави держави. Дивна ситуація для будь-якої країни, де є правоохоронна система. Але в нас є система, яка охороняє мафію. Тому не дивно, що ні Генпрокуратура. ні МВС жодним чином не реагують на брутальні заяви, як наприклад, від міністра юстиції чи міністра фінансів, про те, що вони відмовляються виконувати діючий законодавчий акт. Дії уряду і провладної коаліції у Верховній Раді, з моєї точки зору. свідчать про їхню перемогу в безконкурсному кастингу на непочесне звання ГКЧП в нашій країні. Вони явно його виграли. і сьогодні ми точно знаємо, де знаходиться ГКЧП. Це Мінфін, Мін'юст, ГПУ, частина дуже хворих членів ЦВК, керівництво уряду, Верховної Ради та іже з ними. Тому ми, сподіваюся, й від вашого імені, закликаємо Президента до подальших рішучих дій щодо відстоювання права народу як єдиного джерела влади – на вибір влади. Якщо необхідно, то вжити всі дані йому Законом і Конституцією права задля того, щоб запрацювали і ЦВК, і Мінфін, і Мінюст, і інші органи, необхідні для організації виборів до парламенту.

Ми можемо констатувати: почався виборчий процес. Дякуючи мудрій і відповідальній позиції партії «Вперед, Україно!», і насамперед її голові Вікторові Мусіяці (це, напевне, перший політик в Україні, який зробив жест – не вчепитися у владне крісло, а провести процес зміни поколінь всередині своєї партії. І перезавантаження України починається з пере завантаження «Вперед, Україно!», наскільки я бачу це по залові. А середній вік кандидатів у депутати в спискові, який я щойно побачив – 35 років.

Але для того, щоб бути підтриманими виборцями, необхідні дві умови – необхідна і достатня. Необхідна – це позитивна оцінка нашої попередньої діяльності. Саме тому активісти Самооборони разом із членами братніх партій організували пошук цих нових особистостей з новими ідеями, досвідом практичного їх втілення, і перевірили їх соціологічними опитуваннями та експертними оцінками в областях України та галузях економіки, яких ми вважаємо ключовими в своїй діяльності. Саме тому наші кандидати були перевірені таким методом. Остання перевірка триває через бази даних силових структур. І після цього ми перейдемо до спільного з'їзду, який відбудеться в неділю. Достатня умова – це відповідь, задля чого ми йдемо в парламент. Ми з вами об'їхали двадцять областей України, об’єднуючи людей навколо цінностей Свободи, Законності і Справедливості. Ми переконали країну, що народна зневіра, про яку багато писали – це великий міф політиків, який вони вигадали, щоб виправдовувати свою брехню і крадіжки. Вони показали, що бояться нас, зрозуміли, що на кожну голову з трьохчленної коаліції є свій лицар Ланцелот, і бояться його появи. Одержимі страхом, вони лякали нас, але нічого нового придумати так і не змогли. Вони нічому не навчилися, бо залишилися в минулому. Ми – навпаки, звіривши свої думки з людьми на всіх мітингах, на всіх майданах, залишили в минулому свої помилки і стали ще міцнішими. Ми зрозуміли, що одним здвигом, одним наскоком справедливого майбутнього не збудуєш. Ми, українці, дещо романтики, але стаємо прагматиками, і хочемо почути від політиків, з чим вони хочуть отримати депутатські мандати. Ми зрозуміли, що не можна вибрати добру владу і заспокоїтися, а треба, як вчив великий Франко, «гавкати раз у раз, щоби влада не спала». Ми зрозуміли, що Свобода – не тільки право, а й обов’язки, і це не тільки красиво, але і вигідно. Я найбільше був вражений у Харкові, коли на слово «Свобода» найгучніше аплодував багатотисячний Майдан. Це вселяє величезну надію щодо українців, які мешкають на сході. Тож суспільству сьогодні потрібно чітко сказати, чого наша команда хоче і як збирається цього досягнути.

Друге питання стосується зміни системи влади і управління. Багато сказано про “перезавантаження” України, і ключовим в цьому є питання Конституції. Ми пропонуємо не просто штопати й латати нашу

багатостраждальну, вночі ухвалену, Конституцію. Ми хочемо запропонувати суспільству перезаснувати

державу і її ключовий документ – договір між суспільством і владою про нову Україну. Скликати Конституційну асамблею з громадян, які добровільно відмовляться на 10 років від участі в будь-яких гілках влади і які напишуть конституцію не під себе, а під модерну європейську державу Україна, і в якій буде передбачено, що Президент не має повноважень призначати жодного міністра, але має право розпуску парламенту або обласної ради у разі гострої політичної або економічної кризи. Це його право – арбітра гілок влади – звірятися з джерелом влади – виборцями, народом. Він також може мати право на призначення генпрокурора або ж висувати його кандидатуру паралельно зі своєю на виборах. Бо я впевнений, що обрання Генпрокурора на “верховному сходняку” майбутніх клієнтів Генпрокуратури є неперспективним. У цій Конституції має бути зафіксоване право створення більшості виключно на основі партійних фракцій, і жоден інший не має право йти в цю більшість. Ми, наприклад, із Давидом Жванією домовилися, що не будемо скуповувати депутатів від Ахметова – щоб Ющенко не мав можливості розігнати й наш парламент. У цій Конституції треба нарешті чітко прописати право місцевої влади на формування місцевих виконкомів. І досить робити цей дуалізм – між представниками Президента – головами адміністрацій, які мають величезну відповідальність і мінімум функцій, і радами, які мають ще більшу відповідальність перед виборцями, але жодних можливостей. окрім ухвалення бюджету раз на рік, коли їх скличуть, надурять і підсунуть папери. Ми зрештою маємо скасувати сумнозвісну недоторканність депутатів усіх рівнів. Достатньо того, аби до кримінальної відповідальності депутата Верховної Ради могли притягнути лише за рішенням Верховного Суду, щоб не було зловживань з боку деяких ділків через підконтрольні їм суди нижчого рівня. Цього достатньо. Радянському атавізмові – специфічній, недоторканній касті – треба раз і назавжди покласти край. Так само, як потрібно зрештою дати всім громадянам України право голосувати за свою державу і свою владу. Чому мій син, у 16 років маючи паспорт, не може обрати собі депутата, хоча відповідає за кримінальним кодексом “по повній програмі”. Я впевнений, що 16-річні виборці радикально змінять обличчя України і викинуть на сміття позавчорашній мотлох, який вакуумом всмоктував владу. Ми виступаємо за новий виборчий закон з відкритими списками – досить нам великих вождів, які в чорних мішках притягують зрадливих, але багатих, “чорних котів”, про яких ми дізнаємося тільки тоді, коли вони переходять до іншої фракції. Коли такий собі пан Зубик за місяць до виборів з громадянина африканської країни раптом став щирим українцем, ми попереджали про нього Юлію Володимирівну. Не дослухались – і він першим перейшов до більшості Януковича. Хвороба з діагнозом “Зубик” виявилась заразною – "зубики” стали множитися по багатьох фракціях. То в чому проблема? Не тільки в людях, спокусах чи тискові Партії регіонів, а й у тому, що лідери партій безвідповідально формували закриті списки і до сих пір проводять закриті зїзди, де бояться показати списки кандидатів у депутати. Ми ж цього не боїмося, і виступаємо за відкритий процес висування і відкриті списки, де виборці будуть визначати, хто на якому місці стоятиме. Цього треба обовязково домогтися в новому парламенті.

І ключове питання. Ми повинні провести в парламенті пакет законів, який забезпечить механізми контролю народу за найнятими депутатами та чиновниками. Над політиками потрібен контроль народу – доброї влади не буває за визначенням, влада буває погана або дуже погана. Влада тільки тоді почне зважати на інтереси народу. коли їй припече. Ось зараз їй припекло, і на Майданах стоять... імітатори майданів. Завтра, після виборів, вони знов розслабляться і забудуть про будь-які проблеми, вирішити які обіцяли своїм виборцям, окрім того, щоб взяти побільше влади у свої руки. Ми повинні зрозуміти, що той народ, який протестує проти дій і бездіяльності влади тільки раз на п’ять років під час виборів, приречений на животіння. Він тоді просто може зрозуміти, що зарплату буде отримувати раз на п’ять років. Для того, щоб досягнути тотально ефективного контролю, люди мусять самоорганізуватися – від жеку, сільради, батьківського комітету – до міста, району й держави. Ми запропонуємо у новому парламенті механізм відкликання депутатів за народним волевиявленням, як і зняття чиновників будь-якого рівня. Бракований товар підлягає поверненню – це має спрацювати і в українській політиці.

Ще один ключовий напрямок, який ми маємо започаткувати і за який береться Народна Самооборона – це зміна судової і правоохоронної системи. До тих пір, поки ми не зрушимо цей колосальний камінь на шляху української річки, - нічого в цій країні не відбудеться. Бо, на жаль, нинішні судова і правоохоронна системи забули, що слова “правда”, “справедливість”, “право” – однокорінні. І, на жаль, символ на вході в суді, де зображені терези, свідчить сьогодні про зовсім інші методи, якими там часто вирішуються справи. Ми б хотіли повернути істинний сенс і судочинства, і справедливості, і права в нашій країні. Для цього потрібно провести дуже багато змін у багатьох законах. ...Коли я був керівником МВС, ми підготували 16 проектів законів, які змогли б зробити при добрій волі у парламентів правоохоронну систему, подібну європейській – не каральну, а правоохоронну. Знаю, що багато зусиль для цього доклали і Віктор Мусіяка, і Володимир Стретович, які мають серйозні напрацювання щодо зміни судової системи та системи генпрокуратури, яка залишилася каральним мечем в руках мафії проти інакомислячих та інакодіючих.

Ідеєю початку 90-х в Україні, як і на всьому тоді ще радянському просторі, була ідея Свободи. Кінець 90-х означав слово Стабільність. Ота кумівська “стабільність” була затребувала суспільством, чого гріха таїти. Але я впевнений, що, починаючи з 2001 року, особливо після 2004 року, головною вимогою людей є Справедливість, і її не досягнути без корінної ломки, перезаснування судової і правоохоронної системи. Ми маємо такий перелік законів і готові його принести до парламенту у разі довіри до нас виборців.

Впевнений, що цю тезу підтримають стомлені, але не зломлені професіонали у всіх судових і силових структурах – усі ті десятки тисяч профі, які сьогодні вимушені або мовчки саботувати, або виконувати злочинні, на бізнес і політику орієнтовані, накази свого керівництва. Я впевнений, що вони, в першу чергу, хочуть нормальної роботи по закону за нормальну зарплату з нормальними, поставленими Законом, цілями.

Щоб зрозуміти масштаб проблеми – маленький приклад. У 2005 році в МВС було зафіксовано 4002 випадки хабарів. Закон не передбачає жодних умовних термінів, окрім термінів від 3-х до 8-и років позбавлення волі. Їх отримали 45 людей. Виходить, що в країні не існує правоохоронної системи. Ми повинні це поламати і зрештою дати країні Справедливість і Закон. Це вимога і східної, і західної, північної і південної України. Це об’єднуюча ідея для українців, і ми готові саме з цим працювати в парламенті.

І заключне, перед тим, як заявляти виборцям про свої наміри. Адже громадяни завжди запитують, особливо в нових політичних структур ( а ми дуже ризиковано заявляємо про новий політичний проект) – хто ви?
Нам дуже легко окреслити своє місце. Варто лише згадати геніальні слова одного яскравого неокучміста. Кожен з присутніх у цьому залі і тих, кого ми представляємо, “ ни депутат, ни министр, он – никто, и фамилия его никак, он просто гражданин, которых миллионы...” Геніально сказано, і ми цим пишаємось. Так, ми саме такі, пане Кисельов і всі неокучмісти. Серед нас немає ні вождів, ні месій. Ми звичайні люди, просто ми вичавили раніше із себе по краплині страх і совок і готові бути вільними громадянами у вільній країні. Це головне, з чим ми ідемо до своїх співгромадян. Ми готові заразити своєю пасіонарністю, вірою, знаннями український парламент і український уряд. І я абсолютно переконаний, що, згідно пасіонарної теорії нашого геніального земляка Гумільова, це спрацює у парламенті, скільки б ми не отримали на парламентських виборах.

Суспільству набридли хороводи старих політиканів старих епох, їх потрібно відправити на політичну пенсію. Нам набридли їхні маразматичні інтриги, цинічні брехні, відверта проституція і безпросвітна відірваність від потреб суспільства, яке їх все ще терпить і все ще за них, за звичкою, голосує. Ми, як і мільйони наших співвітчизників, не хочемо жити під владою, сформованою на основі брехні, зради і корупції. Це неприйнятно для будь-якої людини, яка себе поважає і думає про свою перспективу. Бо раб завжди не має жодної перспективи, порівняно з бідним, але вільним громадянином.
Ми хочемо мати країну, яка не буде думати, російська чи українська мова головна, а буде думати, як навчити дітей англійської, французької, німецької, китайської… І треба зробити так, щоб Європа й Росія вчили українську. Ми не будемо думати – що важливіше – поїхати в Брюссель чи Москву. Ми будемо робити так, аби їм важливіше було приїхати в Київ. Ми будемо робити так, аби люди забули, що їх ділить, і нарешті згадали, що все це – навязані міфи, які придумали політики для того, щоб приспати народ і грабувати його. Бо він, розділений, човпеться між «москалями» й «бандерівцями» уже котрий рік. Ми мусимо дати йому обєднуючі ідеї. Ми готові до їх реалізації.

Від вашого імені закликаю наших колег по демократичному табору з блоку Юлії Тимошенко, «Нашої України» - спільно створити мегаблок демократичних сил для спільної перемоги. У будь-якому разі, закликаю їх до єдності в наших діях задля спільної перемоги в парламенті, до узгодження з першого дня наших кадрових пропозицій і законодавчої діяльності для створення нової, європейської, модерної України. Причому нам потрібна перемога не для працевлаштування у парламенті. Серед наших кандидатів немає жодної людини, яка хоче депутатський мандат, аби прикритися депутатською недоторканністю. Нам потрібна перемога тільки для того, аби наша держава могла наповнити не дією, а реальним змістом старе українське гасло – «Слава Україні!», аби це була не надія, а реальна гордість за реальні справи.

Ми прагнемо не перемоги одних кольорів над іншими. Я хотів би, аби суспільство вийшло з тупика синьо-помаранчевого протистояння. Це нічого не дає суспільству в перспективі. Наша ціль – збудувати сильну й обєднану країну вільних і заможних громадян – незалежно від того, якою вони мовою говорять, у якій церкві моляться Богові – аби за родину й за Україну. Звичайно, в суспільстві має бути поле для конкуренції – для ствердження регіональних еліт із зайвими грошима. Але хай це будуть футбольні поля, а не майдани і Україна.Я хотів би, щоб ці слова дійшли до кожного, хто нині голосує за ознакою «свій – чужий». Щоб вони відчули свій власний інтерес і свою власну перспективу у словах « Вперед, Україно!», і « Народна Самооборона».