МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Щоб ви не відчували себе такими одинокими серед європейської де-

04/17/2007 | Navigator
мократії пропоную історичний екскурс в Англію 1720-х років. Пряма анологія з подіями в Україні. Духовний предтеча Януковича погано закінчив. Так що кріпіться. Історична правда за нами.

Публичный миссионер порока – такое прозвище получил у современников Роберт Уолпол - британский государственный деятель, считающийся первым британским премьер-министром. В 1721 году он стал первым лордом казначейства. При Ганноверской династии в Англии сильно возрастает значение английского парламента. Однако это был парламент, избранный по крайне устарелой системе, которая характеризовалась неравенством в распределении голосов, лишением избирательных прав буржуазии растущих промышленных городов (Манчестера, Бирмингема и др.) и наличием избирательных прав у представителей так называемых "гнилых местечек", почти не имевших населения. Последнее обстоятельство содействовало развитию системы подкупа избирателей. При министерстве Уолпола коррупция стала главным жизненным нервом всего государственного управления и политической жизни страны. Если виги получали свои депутатские мандаты путем подкупа избирателей, то правительство в свою очередь подкупало членов парламента, раздавая им пенсии и выгодные должности, делая их участниками в прибылях торговых компаний. Это была разветвленная система подкупов и взяток, которой Уолпол опутал всю страну.
Британский режим между тем начал деградировать. Ранее секретные колдовские общества, наподобие Хельфайр-клуба (Клуб Адского Пламени) теперь функционировали легально. Утверждалось, что интересы государства — не более чем интересы максимального удовлетворения гедонистических потребностей его индивидуумов: больше частных пороков — больше общественного блага. Англия превращалась в венецианское торжище коррупции. В период премьер-министра Роберта Уолпола (начиная с 1721 года) Хельфайр-клубы не только размножились — они стали «внутренним святилищем» дегенерирующей британской элиты. Самый крупный из них, основанный в 1720 Лордом Уортоном, включал в обеденное меню: «Пунш адского пламени», «Пирожок святого духа», «Чертовы чресла» и «Груди Венеры» (украшенные вишенками вместо сосков). Убийственный груз развращенного режима всей тяжестью лег на английское население. Пока знать услаждала свои похоти, катастрофически падала рождаемость: с 1738 по 1758 было зарегистрировано только 297 тыс. рождений при 486 тыс. смертей. «Мораль» тогдашней Британской империи кратко выразил Роберт Уолпол: «Каждому человеку своя цена».

Відповіді

  • 2007.04.17 | Tatarchuk

    і ця епоха дала нам Свіфта та Дефо + публіцістику

    Класний період історії.
    Саме тоді Англія стала країною публіцистики - в буквальному значенні це публічне обговореня нібито складних справ.

    Даніель Дефо довів до розквіту жанр політичного памфлету. Його творчість була повязана із постійною боротьбою короля проти нових дворян, молодих науковців - проти старих вчених мужів (хоча сам Дефо писав уже в великому віці).

    Джонатан Свіфт займав іншій табор та кілька разів перебігав, але війшов в істрію публіцістики як автор "Болтовні бочки" та "Гулівера". Він із огидою та сатирою описував нам царство ліліпутів, які воювали через те, з якого боку треба розбівати яйця - тупого чи гострого. А також про вчених-сищіків Лапути, які навичилися виявляти інакомисліє людини з кольору його вторпродукту.

    Молодше покоління - послідовники та перевершшники Свфіта і Дефо - створили таку інституцію яка зараз зветься "Четврта влада", а тоді називалася "Опінія" тобто громадбска думка.

    Газети та журнали перестали мати магічну силу над читачем - бо завдяки Свіфтові, Дефо, Стернові та іншім читач мав змогу підписуватися на прозу та памфлети улюблених ним публіцістів і сам складав власну опінію. багато хто з читачів сами стали відомими публіцістами та керівниками "Опінії".

    Особливо варто процитувати Лоренса Стерна - якби не такі тупі вігі та торі, ми б не мали такої блискучої громадської думки та не вміли б жити без них і попри них.
    Це автор до речі став іделогом такого явища як "Хоббі" ("коник"). Він закликав - і успішно - бросати займатися нуденними справами та присвячувати життя власному хоббі - тому коникові на якому ця людина поскаче далі за інших.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".