04/18/2007 | Мирослава Свистович

Шановні Вікторе Андрійовичу та Юліє Володимирівно!

Дочекавшись, коли у вас з’явиться хоч якийсь вільний час після остаточного визначення кандидатів у народні депутати України, я звертаюся до вас як до лідерів політичних сил, які свого часу брали на себе відповідальність за кожного депутата, проведеного вами по ваших партійних списках. І обіцяли очищення депутатських лав від тих «народних» обранців, які своїми діями паплюжать ваші програми та пропаговані вами принципи.

Стосовно народних депутатів України ваші слова відповідають дійсності. Зрадники виключені з фракцій, щодо них висловлена ваша чітка публічна позиція.

Але переважна більшість дій влади, які зачіпають безпосередні інтереси українських виборців, відбувається на місцях. І, за вашими ж словами, саме для контролю депутатів, які пройшли до місцевих рад за партійними списками був введений у дію імперативний мандат. А Ви, Юліє Володимирівно навіть казали, що БЮТ готовий пожертвувати більшістю у місцевих радах, оскільки чесне ім’я політичної сили є дорожчим за владу в окремому місті. Таким чином ви самі визнали, що вчиняти аморальні та антинародні дії можуть представники будь-яких політичних сил незалежно від їх кольору та ідеології.

Я достеменно знаю, що вам обом добре відомі події, які відбувалися рік тому на виборах Ірпінського міського голови, та які відбуваються в Ірпені зараз, де Ірпінська міська рада достроково припинила мої повноваження як міського голови (проти проголосували лише п’ять депутатів-тимошенківців, які на сьогодні є в опозиції до місцевого погрузлого у скандалах партійного керівництва місцевої «Батьківщини»).

Гадаю, якщо бути чесним, у вас, як і у більшості тих, хто слідкує за подіями в Ірпені (в т.ч. і в членів місцевої територіальної громади), навряд чи виникнуть сумніви щодо справжніх причин мого повалення, за яке дружно проголосували більшість депутатів і від Блоку Юлії Тимошенко, і від Партії регіонів, і від «Нашої України», і від Соціалістичної партії.

Я не намагатимусь в цьому листі довести, що я – хороший мер, з яким об’єднані власними та нав’язаними їм згори чужими меркантильними інтересами депутати різних фракцій вели нещадну війну з першого дня мого приходу до влади, позбавивши мене можливості ефективно працювати. Попри всі неправдиві слова (я легко документально спростую будь-яке звинувачення), що можуть бути сказані вам про мене зацікавленими особами, є шість фактів, які ніхто не зможе заперечити:

1. В Ірпені за період мого перебування на посаді міського голови не відбувалося нічого екстраординарного і не виникало жодних проблем, які б не були притаманні іншим населеним пунктам Київської області, і які б не дісталися у спадок від минулих років. Навіть в ситуації тотального саботажу практично всієї моєї роботи з боку більшості депутатів Ірпінської міської ради, місто має далеко не найгірші в області показники, вчасно і в повному обсязі виплачується заробітна плата працівникам бюджетних організацій, тарифи на комунальні послуги є одними з найнижчими на Київщині тощо.

2. Причини, які депутати висунули для дострокового припинення моїх повноважень, є абсолютно надуманими. Якщо вважати достатніми підстави, викладені у надісланому мені депутатському листі, то з цих самих причин слід звільнити всіх без винятку міських та селищних голів, оскільки ніхто з них не в силах зробити так, щоб усі підлеглі їм служби працювали абсолютно без порушень чи помилок. До того ж більша частина цих так званих «підстав» є брехливими і легко спростовуються документами.

3. В Ірпені, на відміну від багатьох інших адміністративно-територіальних одиниць Київської області, за час моєї влади з моєї ініціативи не відбулося жодного землевідводу, який би пішов на шкоду територіальній громаді, хоча в багатьох інших містах Київщини раз у раз виникають земельні скандали, коли величезні земельні ділянки виділяються за безцінь навіть не членам територіальної громади. Більше того, за моєї влади в Ірпені практично не відбулось землевідводів, а якщо бути точним, то їх було лише шість. Три з них (по 10 соток) були за моєю ініціативою – родині без даху над головою, яка стала жертвою квартирного шахрайства; багатодітній родині та для будівництва благодійної їдальні громадському активісту, який власними силами утримує два притулки для дітей-сиріт, бездомних дітей та дітей, позбавлених батьківського догляду. Інші три були за ініціативи депутатів – матері заступника завідуючого секретаріату Комітету з питань бюджету Верховної Ради України Євгена Суліми, який вже має пристойну квартиру у Києві та земельну ділянку в Ірпені, отриману від старої влади; депутату Київської обласної ради від Блоку Юлії Тимошенко, директору обласного Центру зайнятості Василю Якобінчуку, який вже має в Ірпені трикімнатну квартиру та земельну ділянку, а також 1,5 га Національній академії податкової служби України, яку очолює голова Київської обласної організації Партії регіонів Петро Мельник, що незаконно суміщає посади ректора вузу і народного депутата України. Я не голосувала за жоден з трьох «депутатських» землевідводів, а на перші два, зупинивши рішення ради, наклала «вето» (одне депутати незалежно від партійності дружно подолали двома третинами голосів, а іншого зупинення рішення просто не визнають, не зважаючи навіть на прокурорське реагування).

4. Ірпінь, мабуть, є єдиним населеним пунктом Київської області, де віддана колишньою владою земля була повернута громаді. Йдеться про 18,5 гектарів у лісовій зоні, які були надані старою владою міжнародним аферистам (двічі засудженого раніше німецького «інвестора» зараз судять третій раз за шахрайство), з яких 2,5 га було повернуто заснованому ще Миколою Амосовим санаторію «Ірпінь», чим було врятовано від закриття цей лікувальний заклад, в якому проходять реабілітацію хворі після операцій на серці. Натомість зараз «найширшою антикризовою помаранчево-синьо-біло-червоною коаліцією», яка склалася в Ірпінській міській раді, докладаються всі зусилля, щоб повернути цю землю аферистам назад.

5. За часів мого перебування на посаді міського голови жоден з депутатів, на відміну від багатьох інших місцевих рад, не отримав земельної ділянки, і я сама також не покращила своє матеріально-побутове становище, продовжуючи проживати з чоловіком і двома дітьми в однокімнатній квартирі старої «хрущовки», не маючи автомобіля чи якихось інших предметів розкоші.

6. Я рішучо виступала проти перетворення курортного Ірпеня у спальний район столиці та не дозволяла будувати бетонні хмарочоси у заплаві річки Ірпінь й на місці лісів і паркових зон, як це, на жаль, робиться в багатьох містах по всій Україні.

Якщо хтось з вас вважає, що ті дрібні претензії (половина з яких – цинічна брехня), які пред’являють мені депутати, переважають ці шість фактів, в мене більше немає питань. Влада заради влади мені не потрібна, хоча я подала до суду, щоб поновитися на посаді міського голови з метою запобігти розшматування Ірпеня заїжджими бізнесменами за допомогою депутатів міськради. Але мене, як громадського активіста, яким я була до перемоги на виборах міського голови, і яким вважаю себе по сьогодні, цікавить ваша позиція. Бо я та мої однодумці не лише в Ірпені, але й у всій Україні, обов’язково візьмемо активну участь у дострокових парламентських виборах в якості як мінімум незалежних від жодної політичної сили агітаторів, а тому маємо знати, що казати людям про ту чи іншу політичну силу без наміру брехати чи замовчувати аморальні кроки політиків незалежно від їх ідеології.

На мою думку, лише той політик гідний отримати голоси виборців, який іде до них з відкритим обличчям і не приховує своїх поглядів на будь-яку ситуацію, а також займає активну позицію, яка виключає таку річ як лицемірство. А саме лицемірством я вважаю пропагувати з екранів телевізорів та шпальт друкованих ЗМІ високі моральні принципи, водночас не відповідаючи цим принципам на ділі або уникаючи реакції на гостро поставлені питання.

Тому, щоб голослівно не звинувачувати вас у чомусь, я дуже прошу якомога швидше відреагувати вас обох на ситуацію в Ірпені, оскільки я, за допомогою низки всеукраїнських громадських організацій, маю намір ініціювати широку роз’яснювальну кампанію щодо політичних сил на прикладі Ірпеня. І мені б не хотілося сказати людям бодай найменшу неправду через свою непоінформованість.

Йдеться не про моє перебування на посаді міського голови, не про порушення регламенту ради депутатами під час дострокового припинення ними моїх повноважень і не про той цинічний спосіб у який це дійство готувалося (вночі, таємно, несподівано для мене і всіх депутатів, саме на цю сесію, щоб запобігти прийняттю внесених мною питань тощо). Йдеться навіть не про те, що депутати, які мене відставили, повернули на роботу працівників виконкому, яких я за кілька днів до цієї сесії звільнила саме через ті претензії, які мені потім висунули депутати у своєму листі.

Насправді мова йде про вкрай аморальну поведінку ваших депутатів та порушення ними всіх тих принципів, які ви обидва особисто пропагуєте на всю Україну. І це не потребує жодних словесних суперечок та витрачання великої кількості часу на дослідження.

Для прикладу можна взяти лише останню сесію Ірпінської міської ради:

1. На початку сесії депутат Ірпінської міської ради, завідуюча Ірпінською дитячою поліклінікою Алла Кухарська, яка була виключена з фракції БЮТ та партії «Батьківщина» за «неконсолідоване» голосування (йшлося саме про принципові моменти і дотримання А. Кухарською та ще кількома депутатами пропагованих Юлією Тимошенко принципів) на моє прохання просить внести до порядку денного питання про підтримку Ірпінською міською радою Указу Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України п’ятого скликання» та спільної заяви фракцій Блоку Юлії Тимошенко і «Наша Україна» у Верховній Раді «Про систему невідкладних заходів по розв’язанню політичної та соціально-економічної кризи в Україні» з оприлюдненням цих документів в місцевій газеті «Ірпінський вісник». При цьому А. Кухарська зазначає, що це питання слід розглянути першим, поки в залі знаходиться достатня кількість депутатів.

2. Депутати, більшість з яких становлять БЮТ (19 з 36) та НУ (5 з 36), разом з депутатами від ПР та СПУ голосують за те, щоб розглянути це питання після обідньої перерви, а після внесення низки інших змін до порядку денного несподівано вносять першим питанням дострокове припинення моїх повноважень як міського голови.

3. Після обіду кількість депутатів на сесії різко зменшується, і питання про підтримку Ірпінською міською радою Указу Президента та спільної заяви не набирає достатньої кількості голосів. При цьому фракція «Наша Україна» не голосує за цю підтримку.

4. Голова фракції БЮТ в Ірпінській міській раді Олег Сотніков та голова Ірпінської «Батьківщини» Оксана Коломієць, яка взагалі є депутатом не міської, а обласної ради, ігнорують розпорядження обласного партійного керівництва, не зважаючи на сесію, приїхати на 13.00 до Київського офісу на нараду, присвячену загальнополітичній ситуації в Україні. Вони не покидають сесії навіть після оголошення мені недовіри (очевидно, щоб проконтролювати голосування своїх депутатів з інших питань).

5. Наприкінці сесії голова фракції «Наша Україна» Іван Колобов зачитує листа до Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Верховної Ради України з проханням призначити дострокові вибори Ірпінського міського голови всупереч відомої всім офіційної позиції НУ та БЮТ щодо нелегітимності рішень розпущеної Верховної Ради. Цього листа підписує в.о. міського голови, секретар ради Анатолій Мороз (Блок Юлії Тимошенко).

6. Вищезазначений лист був зачитаний (і ще не був підписаний) 3 квітня о 22.30. Отже, до Комітету лист надійшов лише 4 квітня. Комітет, в засіданні якого брали участь лише депутати від «антикризової» коаліції, іде назустріч «помаранчево-біло-червоній» Ірпінській міській раді і того ж дня, не зважаючи на ситуацію в країні, коли, здавалося б, нікому з народних депутатів не має бути такого термінового діла до Ірпеня, робить відповідний висновок, готує проект Постанови Верховної Ради «Про призначення позачергових виборів Ірпінського міського голови» і вносить йог до порядку денного. А 5 квітня збори «антикризових» депутатів, які іменують себе сесією Верховної Ради, 250 голосами приймають цю постанову, супроводжуючи її бурхливими оплесками, на відміну від шістнадцяти інших аналогічних постанов.

7. На наступній сесії Ірпінської міськради 6 квітня голова фракції «Наша Україна» радісно знайомить депутатів з цією постановою, а депутат від Партії регіонів Петро Бубенко застерігає: «Тож ви не вздумайте проголосувати на підтримку Указу Президента про розпуск Верховної Ради». І жоден з присутніх депутатів від БЮТ чи НУ не заперечує.

8. Також депутати зняли з порядку денного сесії, на якій мене позбавили повноважень, питання створення комунального житлово-будівельного підприємства, яке дало б змогу для міста отримувати більше житла для місцевих вчителів і лікарів, ніж пропонують депутати-будівельники з БЮТ, ПР, НУ та СПУ, а також створення власного земельного відділу, що дало б можливість мати більший контроль за земельними ресурсами регіону.

9. Але самим головним питанням порядку денного 3 квітня було затвердження переліку земельних ділянок для продажу на аукціоні. До проекту рішення, який я мала намір винести на сесію, були включені одинадцять таких ділянок, серед яких і найбільша в місті, відведена проектом Генерального плану під житлове будівництво. Депутати ж наполягали на залишені у цьому переліку лише однієї ділянки. Оскільки порядок денний формує голова, я повідомила, що виноситиму на сесію всі заплановані до цього переліку ділянки (підозрюю, що це і стало головною причиною дострокового припинення моїх повноважень), але несподівано за день до сесії в головного архітектора (гадаю, не без участі депутатів) виникли «застереження» щодо готовності деяких ділянок до винесення на аукціон (йшлося про нібито якусь нововиявлену інформацію). У терміновому порядку, готуючи також інші важливі питання, мені довелося розбиратися з цими «застереженнями». В підсумку до сесії встигли перевірити лише шість ділянок (серед них і найбільшої в місті). Їх я і внесла до порядку денного. Однак, депутати залишили у цьому переліку лише одну маленьку (0,5 га) діляночку, а всі решта – викреслили.

10. Останнім питанням порядку денного сесії 3 квітня було надання за ініціативою депутатів 0,5 гектара ЗАТ «Червоний мак» для будівництва розважального центру. За це фірма брала на себе інвестиційні зобов’язання впорядкувати великий парк у центрі міста. Однак депутати намірились надати підприємцям 7,5 га парку в оренду. Я наполягла на зміні проекту рішення, але на сесію чомусь винесли депутатський варіант проекту. Однак, мені, вже як простому громадянину, вдалося своїм виступом запобігти цьому, розповівши про «підводні камені» такого кроку навіть, якщо у рішенні буде записано «без права викупу». Адже якось не логічно виглядає, що підприємці, які хочуть лише впорядкувати парк для міста, прагнуть, окрім витрат на впорядкування, ще й сплачувати орендну плату, якої немає в інвестиційних зобов’язаннях.

Поставлені мною перед присутніми на сесії виборцями (я прямо запитала «Кому і скільки заплатили?») в глухий кут депутати змушені були зняти питання надання цих 7,5 га в оренду. Наступного дня ЗАТ «Червоний мак» підтвердило мої підозри: воно звернулося до прокуратури зі скаргою, що їм не надали в оренду парк, який вони, згідно рішення сесії, мають лише впорядкувати в обмін на отримання 0,5 га землі в центрі міста.

Вибачте, але наведу все ж один приклад з іншої сесії. В Ірпінській міській раді існує загальна процедура, коли всі заяви на землевідведення або проекти рішень чи пропозиції спочатку потрапляють до міського голови, який розписує їх на депутатські комісії, і за їх висновками міський голова формує проект рішення або депутати пропонують йому свій проект.

Але на одній з сесій всупереч регламенту несподівано встав депутат від Партії регіонів Андрій Гачков і з голосу запропонував розглянути питання про надання Податковій академії 1,5 га землі для будівництва гуртожитків. Це питання підтримав голова земельної комісії В’ячеслав Ващенко (Блок Юлії Тимошенко), який розповів, що за день до сесії це питання «зайшло на комісію», і комісія (три з шести її членів є депутатами від БЮТ, один від НУ, один від УНП і один від СПУ) зробила позитивний висновок. При цьому В. Ващенко скромно промовчав щодо мотивів такого швидкого розгляду питання земельною комісією, яка по кілька тижнів, а то й місяців не може розглянути значно менш складні або більш важливі для міста питання.

Я та кілька депутатів від БЮТ виступили проти виділення Академії 1,5 га, мотивуючи це зовсім не регіональною приналежністю її ректора, як декому б хотілося це висвітлити, а тим, що неможливо розглядати питання, про яке як міський голова, так і переважна більшість депутатів дізнаються безпосередньо на сесії, не маючи змоги його вивчити.

До того ж були й інші причини додаткового вивчення цього питання. Свого часу при старій владі місто передало для потреб Академії біля 4 га землі, але ректор Академії Петро Мельник продав їх за безцінь комерційній структурі, яку очолює його рідна сестра Олена Мельник (нині – депутат Ірпінської міської ради від Партії регіонів). Тепер на тій вкритій лісом землі О. Мельник всупереч протестам місцевих мешканців хоче будувати хмарочоси, а для гуртожитків П. Мельник вимагає інші ділянки.

Після голосування секретар ради БЮТівець Анатолій Мороз прилюдно закликав усіх, хто проголосував за, їхати на обід до Академії, підкреслюючи, що ті, хто був проти, не запрошуються. І тут же влаштував прилюдну виволочку першому номеру списку БЮТ до міськради депутату Галині Соколовій, яка за виділення Академії 1,5 га не голосувала. Це було настільки огидно, що навіть Олена Мельник зупинила його і змусила вибачитися.

Чисто «випадково» невдовзі після цього проживаючий у гуртожитку Анатолій Мороз отримує від Академії квартиру. А голова фракції БЮТ Олег Сотніков, який має в стінах Академії приміщення для прийому виборців, під час розгляду на обласній контрольно-ревізійній комісії справи виключення з партії «Батьківщина» та фракції БЮТ завідуючої дитячою поліклінікою Алли Кухарської (не голосувала за надання Академії 1,5 га), відверто збрехав, що цей землевідвід був ініціативою міського голови. На жаль, обласне керівництво «Батьківщини» підтримало керівників Ірпінської парторганізації, а слова А. Кухарської про брехню О. Сотнікова навіть не намагалося перевірити, хоча немає нічого легшого (достатньо взяти протокол й магнітофонний запис сесії).

Шановні Вікторе Андрійовичу та Юліє Володимирівно! Давайте будемо відвертими. У вас з партій та фракцій (особливо це стосується БЮТ) виключають за значно менші провини. Тут же ми маємо справу не лише з кричущими розбіжностями депутатських реальних справ з вашими деклараціями, а й з відвертим невиконанням, наприклад, підписаною Юлією Тимошенко і Віктором Балогою спільної директиви №3 «Про підтримку спільної заяви фракцій Блоку Юлії Тимошенко та «Наша Україна» у Верховній Раді України «Про систему невідкладних заходів по розв’язанню політичної та соціально-економічної кризи в Україні» та дій Об’єднаної опозиції у Верховній Раді України».

Натомість в Ірпені поки що реакції з боку вищого партійного керівництва на такі дії своїх депутатів не спостерігається. Не зважаючи на те, що багато рядових партійців, наприклад, з «Батьківщини» надіслало чимало скарг на дії депутатів від БЮТ в Ірпінській міській раді. І я точно знаю, що вони потрапили до кількох заступників Юлії Володимирівни. Врешті решт я сама особисто вже кілька місяців поспіль намагаюся донести цю інформацію цілій низці близьких до Ю. Тимошенко народних депутатів від БЮТ і на словах вони погоджуються зі мною.

Однак, санкції чомусь застосовують до тих, хто опонує лицемірному керівництву Ірпінської «Батьківщини». З партії і фракції виключили Аллу Кухарську, оголошено догану Володимиру Шкоді, нещадно душать найбільшу в Київській області Ворзельську первинну організацію. Де ж справедливість, за яку варто боротися?

Тому виникає питання. Якщо вже після такої кількості скарг на адресу таких людей нічого не міняється, то це є або лицемірство з боку тих, хто погоджується (мені б не хотілося, щоб це було саме так) з таким станом речей, або існують якісь інші причини, про які виборцям було б цікаво дізнатися. Адже ваші політичні сили декларують прозорість та відвертість перед народом.

Все це нагадує мені минулорічну ситуацію з «Нашою Україною», коли Роман Безсмертний в розмовах зі мною обурювався діями своїх однопартійців, але ніякої публічної реакції з боку НСНУ не було, і ніякого очищення в ірпінській «Нашій Україні» не відбулося. Сподіваюсь, Вікторе Андрійовичу, Ви пам’ятаєте нашу зустріч 15 травня 2006 року у Вашому кабінеті і питання, яке Ви задали тоді пану Роману «Що досі робить голова Київської обласної організації НСНУ Вадим Литвин у партії?» І що з того? Литвин і надалі залишився головою обласної партійної організації, і лише місяців два тому його змістили. Але хто зайняв його місце? Його ж не менш одіозний заступник Володимир Федосєєв. Про його «популярність» та здібності працювати з людьми яскраво свідчать проміжні вибори до Верховної Ради, які відбулися у мажоритарному окрузі №206 у Чернігові 8 червня 2003 року. Тоді заступник голови Всеукраїнської партії трудящих Володимир Федосєєв посів останнє 25 місце і набрав аж 25 голосів (0,03%) з 73 276 виборців, які взяли участь в голосуванні. Тобто, він не зміг переконати за день навіть одного виборця. І ось така людина за безпосередньої підтримки Петра Порошенка на обласній конференції очолив обласну організацію НСНУ. І відразу зробив Вам, Вікторе Андрійовичу «подарунок». Фракція «Наша Україна» в Київській обласній раді відмовилась виконувати Спільну директиву №3 та голосувати на підтримку спільної заяви фракцій БЮТ і НУ у Верховній Раді.

Шановні наші майданні політики, невже вас нічого не навчили минулі вибори? І провал «Нашої України» на цих виборах у Київській області, яка ще у 2004 віддала за Віктора Ющенка понад три чверті голосів. А в Ірпені, де я, побачивши список «Нашої України» до міської ради, відмовилась іти від цього блоку на виборах та виграла їх без фінансування та політичної підтримки згори, «Наша Україна» отримала стільки ж місць, скільки Партія регіонів.

Зараз те саме може бути і з БЮТ, і не лише в Ірпені, але й по всій Київщині. Бо, погодьтеся, відсутність належної реакції наводить багатьох людей на думку про підтримку вами таких дій, які чинять ваші однопартійці в Ірпені, попри зовсім інші декларації, які люди чують з ваших, Вікторе Андрійовичу та Юліє Володимирівно, уст зі ЗМІ. І що це є причиною недовіри до вас певної частини населення, яка ще вчора готова була вмерти за вас (тут буквально без жодного перебільшення).

Гадаю, що кожен виборець має право знати справжнє обличчя тих, за кого він голосує. Тому прошу вас це обличчя всім показати, продемонструвавши не словом, а ділом публічну реакцію хоча б на вищезазначені дії ірпінських БЮТівців та нашоукраїнців. Тільки не у вигляді гнівного засудження без наслідків для засуджуваних, а реальними конкретними вчинками. Для цього у вас є як імперативний мандат, так і інші інструменти.

Повірте, для здобуття вами голосів на виборах набагато краще відмежуватися від таких горе-спільників. Бо (пробачте, буду вже зовсім відвертою), якщо хтось з вашого оточення вважає, що іміджеві втрати компенсуються поповненням партійної каси грошима від проданої ірпінської землі, мушу вас розчарувати. Я зроблю все можливе, щоб за допомогою громади, яка мене обрала та Київської обласної «Народної самооборони», яка виступила на мою підтримку, не допустити розграбування Ірпеня.

Я не переоцінюю своїх можливостей і не кажу, що зможу, не будучи міським головою, не допустити дерибану взагалі. Але переконана, що здійснити його при організованому нами опорі буде дуже нелегко, а тому кошти, якщо і потраплять до партійної каси, то це станеться вже після дострокових парламентських виборів, навіть якщо ці вибори будуть перенесені на осінь.

Наостанок хочу зазначити, що мій, хоч і доволі різкий, відкритий лист містить не звинувачення у вашу адресу, а, скоріше, певні припущення, які висувають самі виборці, які добре знайомі з ситуацією в Ірпені. І всі негативні припущення можуть бути легко вами дезавуйовані вашими реальними практичними діями. Але дуже прошу вас здійснити ці дії якнайшвидше, оскільки я також не можу так довго залишати без відповіді питання, які задають мені люди. Врешті решт така моя мовчанка суперечить моїм принципам громадського активіста та навіть загальним нормам політичної моралі, прийнятим у цивілізованому суспільстві.

З повагою,
відставлений (сподіваюсь тимчасово) БЮТівцями та нашоукраїнцями за наказом регіоналів та соціалістів Ірпінський міський голова Мирослава Свистович