Ой, козаченьки-маразматиченьки!
04/19/2007 | Русин
12.03.07 1-й національний канал ТБ розповідав про харківських козаків.
Ті якраз "висвячували у козаки" двох жінок(?!). "Отаман" Гамзат Ганджиєв(!) спочатку постукав по них булавою, а потім тицьнув щось поцілувати (може Коран?). На камеру він сказав, що "женщины - это очень хорошо! Нам нужно,чтобы у нас была семья, а какая может быть семья из одних мужиков?" Звісно яка...!
Української мови ці "мужики" не розуміють, а національний телеканал не бачить у цьому якогось нонсесу. Ну, не знають, так і не знають! На те ж вони і українськи козаки! Господи, що ж коїться? Куди не подивишся - не те що маразм, а натуральна божевільня! Здається в Україні ні справжніх українців не залишилося, ні національно свідома еліта так і не сформувалась, взагалі нема людей, які б про державу дбали. Одні російські казачкі "шустрят" та поки що Чорномордіну хліб-сіль підносять, а буде команда, то будуть і "мочить хохлов в сартирах". А тепер от у Харкові ККН - козаки кавказської національності з'явилися. Хто їх породив, та на яку державу вони працюють - нікого не цікавить. А дарма! Бо воєнізованні формування - це не звичайні громадські об'єднання, і надавати право, їх утворювати усім, хто забажає, можуть тільки вороги України. Один якийсь резидент иноземної держави може створити в Україні армію найманців і використовувати її як захоче. Досить назвати їх казаками.
Але є й інший бік питання. Навіть якщо вважати, що держава забезпечила
проукраїнську орієнтацію усіх отих брязкаючих шаблюками та усякими
бутафорськими відзнаками "козаків", то це ще не привід надавати цим
громадянам якісь додаткові по відношенню до усіх інших привілеї. Бо нічого суттєвого для становлення нової незалежної України козаки не зробили, а права на землю вже від держави отримали, тільки на тій підставі, що вони козаки.
Постає питання: навіщо у демократичній країні створювати якісь необгрунтовано привілійовані прошарки населення, відновлювати козацьку шляхту? Чи наш шлях до демократії повинен обов'язково починатися з феодалізму? Чи усі базікання наших "хитромудрих" політиків про демократію, це тільки для отієї "дурної" Європи, а для внутрішнього вжитку нам козацькі нагайки більш потрібні?
Відповіді
2007.04.19 | nash
Дійсно, маразм.
2007.04.19 | один_козак
Багато говорити треба. Це не маразм. Це - свинство за інтересами
Коментувати - багато говорити треба. Автор не в усьому правий.2007.04.19 | ДП
Дуже небезпечний маразм! Є докладна стаття про це
http://rep-ua.com/10462.html2007.04.19 | один_козак
"Докладну статтю" писав сильно вумний але не в темі чоловік.
Меле кат зна що.Негативні сигнали дав здебільшого вірні. Але слід було б йому трохи дослідити тему, щоб бачити не тільки помиї.
Занепад і профанація козацьких ініціатив - це одна з найбільших перемог над Україною.
2007.04.19 | ДП
Re: "Докладну статтю" писав сильно вумний але не в темі чоловік.
Та невже!? І які були корисні ініціативи?Особисто з аффтаром згоден на всі 100%. Під кожним словом підпишусь!
До речі. По материнській лінії я одночасно з наших і "майже наших" кубанських козаків. Там предки зі Слобожанщини з 100% козацького села і з станиці Староминської одночасно. Дівоче призьвище матері - Сало, а бабці Калабара (порохівниця). Але "відродження" особливо у сучасних збочених формах вважаю ДУЖЕ ШКІДЛИВИМ явищем
2007.04.19 | один_козак
Вітаю зі славним минулим
ДП пише:> Та невже!? І які були корисні ініціативи?
Буде час - дасть Бог, буде окрема тема.
Багато говорити.
> Особисто з аффтаром згоден на всі 100%. Під кожним словом підпишусь!
Ви такий не один. Та й я підписався б майже під кожним. МАЙЖЕ. Не ліз би він у те, чого не розуміє, то я й під кожним підписався б.
> Але "відродження" особливо у сучасних збочених формах вважаю ДУЖЕ ШКІДЛИВИМ явищем
Збочені форми - це не відродження, а профанація. Карикатура "Свадьба в Маліновкє".
2007.04.19 | ДП
Так просвітіть!
З нетерпінням чекаю, на незбочені форми відродження у сучасному світі того, що зникло на теренах України ще за часів занепаду феодалізму (на жаль, коли в Європі вже будували капіталізм, у нас був ще дикий феодалізм).Цікаво, а чом це чехи не відроджують рух таборитів. Теж славне явище було...
2007.04.19 | Tatarchuk
Нема чого конструктивного сказати. Тому що (с)
ДП пише:> З нетерпінням чекаю, на незбочені форми відродження у сучасному світі того, що зникло на теренах України ще за часів занепаду феодалізму (на жаль, коли в Європі вже будували капіталізм, у нас був ще дикий феодалізм).
>
> Цікаво, а чом це чехи не відроджують рух таборитів. Теж славне явище було...
Козаки в Україні зникли геть давно. Їхніх прямих потомків немає. Звісно держава може дозволіти собі ряжених як в Англії чи Швейцарії та Ватикані - але то мають бути офіційні та суворо підконтрольні державі потєшниє войська. Їм можна видати дудки з барабанами та вітати африканських гостей під час візітів.
Всі хто кажуть що вони чистокровні козаки є самозванцями.
А от російські кАзакі були ще недавно але їх винищив Сталін із Гітлером та Черчілєм.
До того російські кАзаки - це не наша етнографічна група і ніякого відношення до України немає. Це все одно що сибиряки чи комі-зиря.
2007.04.19 | ДП
Не зовсім погоджуся про прямих нащадків
Якщо кАзакі в Московщині були закритою кастою, то українське козацтво було відкритим станом. Майже кожен українець - нащадок козаків. Але це не привід відроджувати зниклий ще за феодалізму соціальній стан...Якщо комусь хочеться, може у відпустку виїхати на природу, органівати з однодумцями "Січ" і до несхочу ходити в шароварах з оселедцем та шаблюкою... Кожен має право на хобі. Але державна підтримка, пільги та втручання в життя громадян, що це хоббі не поділяють - зась!
2007.04.19 | Tatarchuk
Re: Не зовсім погоджуся про прямих нащадків
Я кажу про козаків як ОКРЕМУ етнографічну групу а не як про історичний етап розвитку нації. Є велика різниця якої часто не помічають. Так був період коли фактично всі українці були козаками. Окрім самих-самих західних.А ще вони майже всі були кріпаками в іншій період - кріпаками ніхто не хоче перевдягнутися, а?
Коли на прикліювання вусів право мають всі - то це фактично що ніхто нормальний таким займатися не буде, ну развє што мода така буде і молоді люди почнуть так приколюватися.
Це врозріз саме з тим що козацтво та казачєство типа відроджуються як явища та наділені правами саме ГРОМАДИ - з чого б це? Вони не є татарами, вони не є караїмами чи кримчаками, чи бойками. Вони є толкієнуті. Тоді авйте молоіжному рухові "готи" такі ж права (не дай бог)
2007.04.19 | ДП
Про це й мова
Коли самопроголошена приналежність до якогось хоббі-клюбу дає матеріальні, політичні та праврві пільги, без жодних реальних зобовязань перед суспільством, і без контролю суспільства і держави - це неприпустимо!2007.04.19 | Альберт
Що?????????????????????? Слухайте, Татарчук!!!
Ви ж, наче, розумна людина!!!...Tatarchuk пише:
> А ще вони майже всі були кріпаками в іншій період - кріпаками ніхто не хоче перевдягнутися, а?
Це ж в який пєріод, дозвольте спитати? Чи полон у Петербурзі - то кріпатство? Та ні - то роззброєння воєнізованого формування, і... полон!! Або, може, за часів Слободи?... Так ті польські пани, що спробували користатися тою спробою вже давно дали відповідь Богові - від рук "використаних". Щоправда, із самими "кріпаками" - але то вже інше питання!...
Та ніколи не було щоб чорноту (чарнуту, черноту - за локацією) з козацтвом в Україні рівняли - Ви взагалі перший, від кого я таку дурню почув. Сподіваюсь, що Ви залишитесь унікумом! Дуже на це сподіваюсь...
Не читайте підручників радянської історіі, будь ласка. Принаймні - не треба сприймати їх за джерело інформації! Чи хоча б - не дезинформуйте інших.
І - дуже Вас прошу, не гнівіть цим Бога. Ми свої давенні рахунки вже закрили, я маю таку надію, наглядаючи за сьогоденням. Тому - припускаю, що Він повернув свою увагу до нас, українців. А з того і прошу - не ризикуйте, навіть якщо не вірите в Нього. Дякую! 8)))
2007.04.19 | Tatarchuk
я то вас слухаю
Альберт пише:> Це ж в який пєріод, дозвольте спитати? Чи полон у Петербурзі - то кріпатство?
Ви що з дубу впали. Аякже. Ви геть не знаєте історії. Протягом 100 років від Єкатеріни.
> Та ні - то роззброєння воєнізованого формування, і... полон!!
Ви можете це як хочете називати - але вони насправді були кріпаками. І ходіли на барщину - як колись на панщину (сподіваюся різницю знаєте). Розторощено козацьку державу було за Першого, а кріпацтво як масове явище введено Другою. Між ціма подіями - кілька поколінь, включно із власними гетьманами-зрадниками.
> Або, може, за часів Слободи?... Так ті польські пани, що спробували користатися тою спробою вже давно дали відповідь Богові - від рук "використаних". Щоправда, із самими "кріпаками" - але то вже інше питання!...
І панщина також була. Масова. До та після козаччини.
> Та ніколи не було щоб чорноту (чарнуту, черноту - за локацією) з козацтвом в Україні рівняли - Ви взагалі перший, від кого я таку дурню почув. Сподіваюсь, що Ви залишитесь унікумом! Дуже на це сподіваюсь...
Я вам раджу читати джерела а не якраз всіляку туфту. Бідні козацькі сім\ї було покріпачено - при чому почалося це ще за гетьманів та старшину, спочатку - за борги. Потім - масово за Єкатеріни.
> Не читайте підручників радянської історіі, будь ласка. Принаймні - не треба сприймати їх за джерело інформації! Чи хоча б - не дезинформуйте інших.
Це ви мені? Ніфіга собі в вас реакція на історію яка вам не подобається. Ви геть неправі, я - майже зовсім не читач радянських підручників. Історично так сталося.
> І - дуже Вас прошу, не гнівіть цим Бога. Ми свої давенні рахунки вже закрили, я маю таку надію, наглядаючи за сьогоденням. Тому - припускаю, що Він повернув свою увагу до нас, українців. А з того і прошу - не ризикуйте, навіть якщо не вірите в Нього. Дякую! 8)))
Це капець і не більше. Негайно заспокойтеся. В Бога не вірю коли вам цикаво.
2007.04.20 | Альберт
Гаразд хоч, що розумієте низку історічну більш менш природньо...
Бо я вже ледь не подумав, що Ви схибнулися.Тоді давайте от що зробимо: маю думку, що Ви мені повірите на слово (хоч я і не Бог, але існую поки що майже, як Він!) - що мене це чіпляє не просто "За дєржаву абідна", а має безпосередній стосунок. Розумієте - я теж брав активну участь саме в цій історічній ланці (звісно, в особі своїх пращурів), і маю ледь не особисте право "дякувати" саме Катерині-2 за все. 8))) Тоді - будь-ласка, привітайте мене із визволенням з кріпацтва хоча б!! Якщо Ви так вже полюбляєте історичну справедливість і неспинний хід історії. 8)))))))))))
Як би Вам пояснити - руйнування Козацкої держави вщенть Катериною-2 - то зникнення де-юре козацтва, як такого. Але - ніяк не де-хвакто! 8)))))))) Що доведено наприкінці 20-початку 21 сторіччя. Чи Ви і тут не згодні?
А щодо Ваших сучасних "реєстрових".... Пробачте, козацтво є більше спосіб життя, а не бутафорія у вигляді оселедця та шаблі на весь бік шароварів. 8) Це просто - життєвий генезіс людини, притому людини приналежної виключно до спорідненої групи етносів - українця. Але це природній генезіс, а не суспільний, чи (свят-свят-свят) за класовою діалектикою!!! 8)) І він - не єдиний в Україні формував, формує, і буде формувати, виховувати людей.
Як би це Вам простіше пояснити... Розумієте - степ!! Звичайнісинький степ!...
То як - вітання будуть? 8)))))))))
2007.04.19 | один_козак
Кажу ж: Багато писати. Я на роботі. Достатньо
"революція" заважає працювати.Коротко: Спираючись на історичну пам'ять та невід'ємний стосунок кожного українця до того сереньовічного патріотичного феномену - козаччини, здобутки й перемоги якої не можуть не викликати захоплення та поваги до минулого українськуого етносу, дуже зручно робити такі речі, як "патріотичне виховання молоді", гутрування нації, формування культурного обличчя, індивідуальності України в світовій спільноті, і ще всякого різного немало. Природньо, що мова не може йти про реконструкцію минулого аж до відтворення колишніх ворогів та хвороб.
Маленький приклад, які це може давати результати. За домовленістю з відповідними структурами, групи козаків з підрозділів УК, було, ходили на стрільбища, постріляти по мішенях разом з курсантами. Офіцери були позитивно шоковані тим, як молодих козаків незрівнянно легше навчати, не те, що примушувати до навчання військових умінь. Фрази були приблизно такі: "Оце - козаки! А я своїх дебілів ганяю, ганяю, а толку..."
Оце вам штука - мотивація! У дивака-козака - одна, у нормального рекрута - абсолютно інша.
Є ще багато прикладів - у боротьбі з криміналом, у презентуванні України у світі, тощо. Та сама історична реконструкція за нормального розвитку та доречного вжитку - це відродження поруйнованого зв'язку поколінь та... у перспективі - серйозні фінансові надходження від культури і туризму (без диму і нуклідів!). Подивіться на частки надходжень від туризму в країнах, де таку, як на пересічного совка, "непотрібну фігню", як традиції, старанно ("маразматично") бережуть.
Багато є про що говорити! Не спрощуйте й не допомагайте ворогам. Людей за збереження пам'яті про козацьке минуле вороги України позбавляли життя. Робити їм було ні чого? Ні, вони просто чудово, на відміну від вас, розуміли, що, хоч і "битіє определяєт сознаніє", але й "сознаніє" (свідомість) будує "битіє". Зверніть тепер увагу на те, як антиукраїнські сили намагаються принизити та висміяти слово "свідомий". Випадково??? Козаччина - одна з найтвердіших опор української душі, української свідомості.
2007.04.19 | ДП
Так і я про те!
Це мають бути звичайні клюби. Без права лізти в життя інших громадян, пільг, та привілеїв. Ми ж бо маємо жахливого та гидкого монстра. А те що твої хлопці показали кращі результати... Ну мають хлопці схильність до мілітарної справи... Тому і до козаків записалися... Але з таким би успіхом і результатами вони могли записатися до клюбу мілітарнох реконструкціїї, скажімо, наполеонівських воєн."Відроджувати" ж "козацтво" як явище - сенсу немає. Створювати щось нове під тією ж "торговою маркою" - теж. Робити козацькі клуби та товариства - сенс є. Але як звичайні клуби по інтересам. Без патрулів, нагайок та "слідкуванням за порядком"... І без пільг... Те що ти пишеш про туризм та "лице України", - це є й у Європі. Називається клубами історичної реконструкції. Але клуб наполеонівської реконструкції - не є "відродженням імперії". Це просто клюб закоханив в історію людей. Я за!
2007.04.19 | один_козак
Отже, бачимо, що коли придивитися, то воно -
не така вже й дурня.І я можу піти далі. Про патрулювання. Чули про Голосіївську сотню УК в Києві? Була десь у буремних 1992-1994 роках така районна "муніципальна міліція". МВС ревнувало, а звичайні менти тодішнього Московського р-ну були невдоволені, що їм заважають "кормитися" або там ще щось. Бо в тій сотні реально було чоловік 70 ідейних козаків-правоохоронців під проводом нормального ідейного ж сотника (капітана), що звільнився з міліції. Нажаль, у певний період, коли сотник був прихворів та усунувся від керівництва підрозділом, хлопців (здогадуюсь, хто) підбурив у неправовий спосіб захистити майнові права цієї структури. У суперників "криша" виявилася могутня, ім було можна все і безкарно. Відтак уся справа - тю-тю.
Про привілеї. У середовищі козаків не раз виникали ініціативи, у рамках яких вони "за ідею" пропонували заліпити собою дірки в роботі певних державних малофінансованих та немотивованих структур. Були спроби (суто через патріотичні поривання) робити суспільно необхідні але небезпечні для виконавців справи (опір пануванню рекетирських бригад, сприяння прикордонникам у боротьбі з контрабандою, тощо). Є загиблі й поранені. Але такі активісти "фамілія ніяк" не мають жодного соціального захисту. Навіть права використовувати певні необхідні знаряддя. В результаті відбувалися такі події, як у 1995 році в Херсоні - тупий розстріл наших бригадними. До речі, відразу ж на цій крові мерзотниками було побудовано певні ходи, щоб домогтися тих можливостей, які справедливо критикує Татарчук.
Багато хто замість того, щоб співпрацювати зі злом, накопичуючи майно, віддавався усим цим справам. Ні за що. За Україну, за ідею. За власний кошт.
Якби дати хоч їх сім'ям відчути, що суспільство цінує ці жертви, то справа б, може, й не занепала на стільки. Тут мова не йде про якісь там винагороди, а про сприяння діяльності. А так вийшло, що ми крім прямих супостатів мали ще й домашню опозицію в особі власних жінок та батьків. Уявіть собі, як воно було, коли наші хлопці сиділи буквально голодні, робили для країни роботу, котру не хотіли займатися відповідні держ. чиновники, а потім зустрічали деяких прилаштованих, а ті їм казали: "Вы всё в патриотизм играетесь? Люди вон, уже острова за границей покупают, а вы всё со своими идеями..."
А були ще проекти, що стосувалися справ з Чорнобильською зоною. Цим за ідею та власним коштом так ніхто й не зайнявся. Вже було видно, що не дочекаєшся не тільки подяки, а й належних ресурсів, щоб принести державі користь. Козаки - патріоти, але не маніяки-самогубці.
Про Крим і російське козацтво. Був час, коли засобами козацької дипломатії вдавалося гальмувати просування цієї капості. Коли УК було цільне і під проводом відповідних людей. Після того цей засіб захисту України було тупо втрачено. Здано. Від просування українських інтересів на території РФ ми таким чином з'їхали до безпомічного скавуління, що "иии... в Україну налазять казакі..."
Були ідеї щодо оздоровлення морально-психологічного клімату в армії. І в цьому руслі я мав одну свою власну ідею. Трохи божевільну, але думаю, що ефективну. Цю ідею я навіть не спробував реалізувати. Бо коли вона визріла, вже було видно, що "нема з ким край боронити". Організацію обсіли кучманоїди й узялися заселяти її масовками та ідиотами. Козацтво перетворилося на щось ніби асоціацію клубів таких, як ви кажете. Хлопці реєстрували окремі організації, щоб не привертати увагу хитрих світу цього, щоб аферисти та психи не заважали робити їм те, що можна робити хоч так. Але то було вже розрізнення й подрібнення.
2007.04.19 | Tatarchuk
Олександр Пилипенко: Казачий бизнес и крымская политика (/)
http://maidanua.org/static/mai/1159023507.htmlНемного вчерашней истории.
Весь 1994 год без преувеличения можно назвать апогеем крымского сепаратизма, кульминацией накала страстей в Крыму и временем, когда никто не был уверен в том, что полуостров в том или ином виде останется в составе Украины.
16 января 1994 года окончательно (и, казалось многим, бесповоротно) вышедший из правового поля Украины Крым провел собственные выборы президента, и 4 февраля к власти пришёл Юрий Мешков – ставленник набиравшего обороты предвыборного «Блока Россия».
Уже 16 мая 1994 года, во время первого кризиса в отношениях Крыма с Украиной, Юрий Мешков подписывает президентский указ «О казачестве Крыма». В тексте говорится о «возрождении казачества Крыма как исторически сложившейся культурно-этнической общности».
С этого момента в Крыму появляются «сегодняшние» казачьи формирования.
Чтобы как можно точнее представить себе их роль, так сказать, при рождении, следует знать, что в те же самые дни, когда был подписан «мешковский указ», крымские лидеры стремились изо всех сил переподчинить существующие осколки советского КГБ и уже сформировавшихся филиалов СБУ и МВД Украины под контроль Крыма и только Крыма.
По замыслу Юрия Мешкова, хорошо разрекламированному им самим в прессе, новые органы «охраны порядка» должны были состоять из регулярных казачьих соединений (за основу брались даже макеты формы царской России).
Кроме того, члены «Блока Россия» приветствовали создание «добровольческих» казачьих дружин, чьи силы, по мнению наиболее прозорливых активистов, могли понадобиться «в борьбе против попытки Киева навязать свою власть Республике».
Впервые «крымские казаки» как организованная сила проявили себя в том же 1994 году, осенью. В сентябре молодая крымская республика вступила в полосу затяжного кризиса, в первую очередь – это была борьба за власть между президентом Крыма Юрием Мешковым и амбициозным спикером Сергеем Цековым.
Естественно, конфликт оформлялся не как личностный и не как борьба формирующихся криминальных кланов, а как «конституционный кризис». В силу занимаемой должности Юрий Мешков стал поборником жесткой президентской республики, в то время как большинство его бывших сторонников из «Блока Россия» – убеждёнными парламентаристами.
6 сентября 1994 года Юрий Мешков специальным президентским указом лишил парламент Крыма многих полномочий, за что 11 сентября был ответно поражен в правах не признавшими его указа крымскими депутатами.
По страстям того времени дело казалось нешуточным, всерьёз говорили о «государственном перевороте». Вот тогда Юрий Мешков сделал «воззвание» к крымским казакам, которых правильно считал своим детищем.
Немногочисленные казачьи формирования поддержали «сильную президентскую власть» Мешкова в противовес «продажным крымским депутатам», выставили свои первые «военно-спортивные» пикеты, пытались проникнуть в здание Верховного Совета Крыма… Неизвестно, дошло бы дело до каких-то кровопролитий или нет, однако при нарастающем всеобщем равнодушии крымчан к происходящему Мешкову пришлось капитулировать перед депутатами, и он не стал (или не смог) форсировать события.
После стремительного свержения Мешкова силами самих же «крымских сепаратистов» идея крымского казачества долгое время связывалась с его именем. Поэтому в середине 1990-х годов эта «исторически сложившаяся историко-этническая общность» была на какое-то время вытеснена на периферию политической жизни полуострова.
В правовом поле Украины.
17 марта 1995 года совместными усилиями новой украинской власти (Кучма, Марчук) и группы «раскаявшихся сепаратистов» (среди них – практически все сегодняшние лидеры пророссийских организаций Крыма) полуостров был в буквальном смысле введён в правовое поле Украины.
О том, какое ничтожное значение в то время придавалось казачьему движению Крыма, говорит хотя бы такой факт. Верховная Рада Украины, Президент и Кабинет Министров Украины в течение весны 1995 года отменили десятки «указов» Юрия Мешкова – и среди них нет ни одного, посвящённого крымским казакам.
Это имеет своё простое объяснение. В 1994 году в Крыму в качестве военизированных и организованных структур действовали куда более заметные и опасные группы, чем «историко-этнические общности» казаков. Это – настоящие ОПГ под звучными названиями «Башмаки», «Сейлем», «Греки», «Слоны», «Грифоны», «Белые», «Имдат», «Комсомольцы», «Тюменские»…
Настоящие и «классические» преступные группировки невероятно усилились за считанные годы крымского сепаратизма. Многие из них проникли в органы власти, силовые структуры, некоторые имели решающее влияние на «первых лиц» автономии.
По сравнению с казачеством Крыма настоящие ОПГ были более сплоченными и значительно легче мобилизовывали население – в первую очередь молодёжь – на смену своим выбывшим членам банды. Кстати, многие из них также являли собою «этнические» группы, в которых зачастую причудливо смешивались племенные и интернациональные понятия.
Благополучно пережив бурные события конца 1990-х, крымские казаки стали выходить на сцену как парамилитарные формирования только в последние годы. Ни взаимные убийства в бандитской среде, ни милицейские спецоперации их фактически не затронули, так как очень долгое время крымское казачество воспринималось – на фоне более «серьёзных» фигурантов – как что-то пародийное, этнографическое.
В принципе, так оно и было до тех пор, пока для существования ОПГ не требовалось ни юридического оформления, ни мимикрии под этнические общества, ни даже легализации в виде военно-спортивных клубов. Разные группы казаков Крыма в те годы можно было встретить, как правило, на каких-то культурных или религиозных мероприятиях, в малом количестве и в виде декорации к торжеству. Именно в те годы среди крымчан закрепилась за казаками хлёсткая характеристика – «ряженные».
Как ни парадоксально, но сегодняшнее большое количество пророссийских казачьих организаций было порождено и тогдашней украинской модой на возрождение украинского казачества.
Характерен в этом смысле пример некоего казачьего атамана из Крыма, которого звали Саша Белый.
Занимаясь бизнесом на севере Крыма, Белый до конца 1990-х годов был активным членом местных ОПГ, а в начале 2000-х начал интересоваться казачеством. Вскоре он стал руководителем крымского отделения одной из «общеукраинских» казачьих организаций.
Кульминацией «казачьей карьеры» бизнесмена стало его представление перед вновь избранным Президентом Украины Виктором Ющенко – в точном соответствии с традициями, Белый презентовал «новому гетману» свой подарок – ахалтекинского жеребца.
Вскоре после этого «крымский атаман» был убит, как установило следствие, бывшими партнёрами по криминальному бизнесу.
Эта история показательна, на ней можно проследить «внутреннюю эволюцию» крымского казачества под влиянием украинской жизни «при Кучме». Разгромленные бандиты быстро оценили неиспользованные ранее возможности «казачьей ширмы» и быстро инфильтровались в крымское казачество, привнося туда свои, тоже вековые, «традиции».
Внешние влияния на крымское казачество.
С начала 2000-х годов внешнее влияние на крымское казачество стало сначала сравнимым с внутренними процессами в Крыму и в Украине, а к 2004 году стало заметно доминировать.
В первую очередь это связано с расширением «казачьей идеи» в рамках СНГ, – а этот процесс, в свою очередь, является частью более крупномасштабного проекта на территории бывшего СССР.
В 1990-х годах наиболее милитаризованным казачьим регионом стало Приднестровье – там, как и в большинстве других горячих точек, «приднестровские казаки» выступают в качестве парамилитарного формирования, то есть общественной организации, имеющей политические цели и структуру параллельных силовых органов.
В начале 2000-х годов казачьи отряды активно формируются – также исключительно на пророссийском фундаменте – в Южной Осетии и Абхазии. Эти кавказские республики вкупе с Приднестровьем объединяет не только их пророссийская ориентация и непризнание мировым сообществом, но и активное участие казаков в сепаратистской деятельности.
Неудивительно и тревожно в то же время, что целый ряд зарегистрированных в Украине организаций прямо заявляют о «положительном опыте» сепаратистских республик для применения в Крыму. Такие внешнеполитически ангажированные структуры, как «Союз православных граждан», возлагают большие надежды на крымское казачество как на проверенный механизм отторжения части территории, как способ дестабилизации ситуации и подготовки общественного мнения в пользу сепаратистов.
Собственно «классическое» российское казачество поддерживает с крымскими побратимами всё более прочные связи, однако в то же время сильно от Крыма отличается.
Тихий Дон – исторический центр некогда бунтовского Всевеликого Войска Донского. Судьба донских казаков скорее напоминает исторические судьбы крымских татар, чем русского населения Крыма – это и массовое раскулачивание, и депортация, и огульное обвинение сначала в «белогвардейщине», потом – в пособничестве Гитлеру.
Как следствие, донские казаки на своём же Дону испытывают большие трудности – чего не скажешь, например, о пророссийских организациях Крыма, пожелавших называться «казачьими».
Кубань – ещё один исторический центр российского казачества, и там своя специфика.
Кубанские казаки, как и донские, всю историю Российского царства и империи отличались сильным сепаратизмом, к тому же их уклад жизни, идеология, и даже язык сильно отличались от некавказского населения России.
До раскулачивания и репрессий (фактически – депортаций) кубанские казаки говорили на одном из диалектов украинского языка.
Сейчас эти «моменты» считаются в России нежелательными для идеологического развития российского казачества – под опекой Кремля казаков стараются сделать более государственниками, интернационалистами.
Но и сейчас донской казак у себя на родине сталкивается с теми же проблемами, что и крымский татарин – в Крыму: крайние борются за «реституцию» (возврат имущества и недвижимости до депортации), умеренные – за компенсацию многолетних репрессий и восстановление языка, культуры, самоуправления.
Единственное, что точно объединяет казаков Дона и Кубани с их крымскими двойниками – это абстрактная любовь к абстрактной же России. На этом иногда умело, иногда неумело играют политики.
У казачества отсутствует какая-то единая идеология.
Это в равной мере касается и крымских, и приднестровских «новейших» казаков, и традиционных – на Дону, Кубани, Тереке.
Одни лидеры имеют явные ностальгические симпатии к царской России, другие напротив считают её колонизатором; одни круги гордятся участием в «белом», другие – в «красном» движении; есть среди казачьих самобытных идеологов и «сталинисты», и «власовцы» (сторонники Русской освободительной армии, которая пыталась сотрудничать с Гитлером).
В отличие от Кавказа и Волго-Донского региона, казаки Крыма не имеют той самой «историко-этнической» принадлежности к полуострову и корней, которые были задекларированы их создателем – Юрием Мешковым.
В Крыму никогда не проживали компактно и долго казачьи общины. Максимумом «наплыва» донских и кубанских переселенцев стали 1944-1954 годы, но тогда в Крым пускали благонадёжные семьи колхозников, которые как раз имели мало общего с только что разгромленным казачеством.
Поэтому, как ни забавно или грустно, самыми заметными страницами предыстории крымского казачества могут служить белогвардейское владычество (1918-1921 годы), когда в составе армий Деникина, Врангеля и Слащёва было много казаков, и период коллаборационизма (1941-1944 годы), когда в Крыму действовали «казачьи» подразделения вермахта, гестапо и СС.
Но на этой странице своей предыстории крымские казаки предпочитают не акцентировать внимание.
Казачий бизнес и казачья политика.
К настоящему ремени крымские казаки уже окончательно превратились из спортивно-культурного или этнографического явления в военизированные формирования, с решающей долей криминалитета (из разгромленных в конце 1990-х банд) и собственным капиталом и политической «крышей».
С 1998 по 2002 год во главе Крыма стояли спикер Грач и премьер-министр Куницын. Каждый из этих ярких политиков кучмистской эпохи уже имел свои собственные виды на казачество, понимая их как эффектное оформление своих «геополитических» идей и способ привлечения электоральных симпатий.
Например, под руководством коммуниста Грача сегмент крымских казаков стал всё более походить на своих кубанских побратимов – в прямой связи с политическими симпатиями и бизнес-интересами самого Грача в Краснодарском крае России.
В свою очередь, казаки «при особе Куницына» заметно напоминали боевые братства офицеров-отставников, с креном в сторону ветеранов Афганистана и других горячих точек.
Не желая ни в чём уступать «первым лицам», крымские политики средней руки – депутаты, чиновники, бизнесмены также стали заводить себе лояльные казачьи отряды. Возрос спрос на казаков – возросло и предложение. Появились гибриды казаков с охранными фирмами, футбольными клубами, бойцовскими ассоциациями, - а также с чиновничеством, занимающимся транспортом, рынками и выделением земли.
Начиная с 2000 года, казаки становятся сначала частыми, а потом и неизбежными участниками всех хозяйственно-экономических конфликтов, в том числе и таких, которые обставлены под этнический или религиозный конфликт.
Вырабатываются и сферы влияния, и особый «казачий» стиль ведения бизнеса.
Последний заключается в тонком лавировании между «запрещенным» и «разрешенным», в переводе повестки дня и отвлечении внимания от спора хозяйствующих субъектов к «столкновению культур», «конфликту цивилизаций».
Казакам стали давать всё больше заданий, связанных с силовым захватом и удержанием земли, недвижимости, выгодных торговых и транспортных точек. В регионах, где крымскотатарское население близко, казачеству отводится роль «защитников» славян, православных, русских, не-татар и так далее, в зависимости от бизнес-задания и целевой аудитории.
Наоборот, в регионах, где крымских татар мало или фактически нет, казаки позиционируются как защитники от НАТО, капитализма, злых киевских дядек, резче проявляются антисемитизм и «расовые» идеи.
Например, для того чтобы завладеть землёй в районе с большим количеством крымских татар, выгодно сделать следующее. Казаки устанавливают кресты желательно поближе к старым татарским кладбищам, дожидаются когда вспыхнет «крестоповал», а потом спасают объекты и … закрепляются на территории в качестве охранной фирмы для нового владельца.
На территориях, где крымские татары – слишком абстрактная «угроза», казаки могут блокировать порт «против НАТО», «не пускать» (как это было в Феодосии, Евпатории) иностранные корабли, фактически разоряя порт и исподволь готовя объект к дешёвой приватизации.
Также очень действенным средством бизнеса является «патрулирование» казаками пляжей и рынков – как правило, с прямого согласия местной власти. Эта незатейливая форма рэкета приобретает достойную и вполне легитимную окраску.
Последними эффективными видами казачьего бизнеса становятся другие разновидности – в первую очередь «чёрное рейдерство». В современном Крыму десятки крупных и сотни мелких бизнес-объектов стали предметом успешной операции захвата «православными казаками».
Так, наиболее нашумевшая история – это захват «атаманской казачьей сотней» «Соболь» санатория «Горное солнце» в Алупке. Теперь этот бывший противотуберкулёзный пансионат никого не лечит и не платит никому налогов, так как формально он принадлежит государству и «простаивает». На деле он работает как пансионат (то есть без лечения), а доходы от летнего сезона уходят новому самовольному владельцу.
Другой резонансный и весьма успешный «самозахват», осуществлённый при помощи крымских казаков – в Симеизе. Этот случай показателен и как технология, впоследствии многократно копировавшаяся из-за неожиданного успеха операции.
Для места постройки нового аквапарка заказчик – бизнес-партнёр Грача и его родственник Янаки – выбрал именно ту территорию, на которой уже находилась «поляна протеста» крымских татар.
Под видом строителей на объект были завезены казаки, которые охотно вступили в драку с другими «самозахватчиками» (крымскими татарами).
Как результат – резонанс на всю страну, громкий судебный процесс (осуждена крымскотатарская сторона конфликта) и … завладение искомой территорией (на которую было получено разрешение уже после начала стройки).
Похожую историю имеет недавний ещё не забытый инцидент в Бахчисарае – там казаки приняли активное участие в защите рынка, расположенного на месте крымскотатарской святыни.
В этот раз у заказчиков «этнического» конфликта произошла осечка – едва ли не впервые за всю историю казачьего рейдерства в Крыму.
Такая осечка объясняется, видимо, тем, что к инциденту было привлечено слишком много внимания не ангажированных СМИ – на это организаторы по старой привычке попросту не рассчитывали.
Всплыли незапланированные детали, об истории старого кладбища, превращённого в рынок, узнала вся страна… Управляемый конфликт вышел за рамки, которые несут экономическую выгоду.
А лучшим подтверждением этому стало поведение «нетатарских» торговцев – не успев покинуть спорный рынок, они тут же подняли «бунт» против прежних владельцев, связанных с казачьим рейдерством.
Так лопнул миф об абсолютной поддержке действий пророссийских экстремистов «простыми крымчанами», в данном случае торговцами рынка – именно им, а не казакам, приписывали фанатичную решимость торговать на костях мусульманских Азизов.
Выводы.
Крымское казачество в современном виде – это особый бизнес, который предоставляет силовые услуги в ходе спровоцированных конфликтов.
Казачий бизнес использует технологии «кризисного менеджмента» (не путать с антикризисным) и управляемого конфликта.
Сочетание этих технологий выглядит так: вокруг интересующего бизнес объекта – территории, помещения, населённого пункта – создаётся искусственное напряжение, которому в зависимости от целей придаётся вид межэтнического, межконфессионального или остро политического.
Конфликтный антураж строго фиксируется в подконтрольных СМИ Украины – и, в последнее время, почти во всех ведущих СМИ России.
Нагнетание обстановки создаёт юридический вакуум, наносит удар по логике права, провоцирует принятие незаконных, но «политических» решений. Решения эти лоббируются, естественно, в интересах заказчика.
На данном этапе существование парамилитарных групп и полувоенных формирований в Крыму, пусть даже и зацикленных исключительно на бизнесе, представляет прямую угрозу территориальной целостности, суверенитету и праву в Украине.
Это вызвано тем, что казачий бизнес и казачья политика сформировались и существуют в условиях постоянной репродукции конфликтных ситуаций, распространению отработанных сцен дестабилизации в интересах рейдеров.
Такое циничное отношение к украинским национальным интересам раз за разом расшатывает внутреннюю ситуацию в Украине, а также заметно снижает её позиции на международной арене.
Казачий Карфаген должен быть разрушен.
2007.04.19 | ДП
Казачий Карфаген должен быть разрушен. ТАК! (-)
2007.04.19 | один_козак
От, непереможний хохлізм! І пальці тобі не покорчило таке
писати? "Нащадок"...2007.04.19 | ДП
Так де пояснення про конструктивні форми "відродження"?
2007.04.19 | один_козак
(л)
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1176974651&first=&last=2007.04.19 | Tatarchuk
ви знаєте що таке Казакіада?
Влітку за моєї в тому числі участі активісти кримського Майдану почали просто друк матеріалів (в тому числі документальних) хто такі казаки.Результат за півроку - нових казаччих формувань перестали реєструвати ... бо бізнесмени та прокуратура почали прискіпливо ставитися до цього бренду від якого вже лайном тхне.
Ця потолоч просто і тупо боїться світла - а світло це інформація як вони тирять ринки та вокзали, як вони спекулюють та ходять в генеральських лампасах.
Тепер - кажу бо мав розмову із бізнесменами - не модно стало користуватися послугами ряжених. Бо шуму більше ніж користі стало. Так само треба їх баніти по всій Україні, бо справжніх казаків чи козаків тупо НЕМАЄ. Це замасковані рейдери, і не дуже при чому замасковані. Кільканадцяь з них є просто придурками, але і вони підпадають час від часу під вплив рейдерів.
Стверджую що в них відношення до етнографічної групи казаків чи козаків - таке саме як в толкієнутих, перевдягнених в героїв аніме чи джедаїв. Подобається це комусь чи ні, але то забава дурнуватих та/або підлих людей. Нічого не маю проти джедаїв, але якби вони теж почали кришевати ринкі та вокзали - я б був і проти ніх, по дурість та хоббі це одне, а небезпека державі це інше.
2007.04.19 | ДП
Козаки-янучари на Майдані
Коли голубі лише висадилися на Майдані була там і група "козаків" в мундирах а-ля-Біла Гвардія. Дуже прикольно було спостерігати, як вони перед камерами організували "козацькі" танці. Точно як в голлівудівському "Тарасі Бульбі". Тобто танцювали так, як на їх убогу думку мусилиб танцювати "козаки". Було смішно2007.04.19 | igor
Re: Козаки-янучари на Майдані
А хто мені пояснить, чому не є клоунадою гра в запоріжсські козаків?2007.04.19 | один_козак
Пане Татарчук, прошу вас,
як людину, яку поважаю і вважаю своїм товаришем, не займайтеся цим безоглядним охаюванням. Це - антиукраїнська робота. Я чудово розумію і повністю поділяю ваше ставлення до "ряжених" бандформувань та проросійських воєнізованих груп. Але для українських козаків це, повірте, ще болючіше, ніж для вас. Зараз Українське козацтво грунтовно поруйноване. Але я не думаю, що спроби поширення козацького руху (дійсно українського козацького руху) тепер припиняться. Зараз серед небайдужих людей, патріотично налаштованих українців, ідуть пошуки нових рішень у цьому напрямку. Тому важливо не створювати зайвих емоційних приводів для неприязні поміж нами. Ті, кого ви критикуєте протягом своєї "Казакіади", - це наш спільний ворог.Я трохи підозрюю, що кримські татари не готові до того, щоб визнати таким, як воно є, наше складне спільне минуле, і ТОМУ радо валять весь існуючи "псевдокозаковий" негатив на козацтво взагалі, абсолютно не помічаючи інших проявів цього явища. Але це - не шлях для майбутнього. Козаччина - невід'ємна частина української національної душі. Тому, якщо ми хочемо залишатися добрими сусідами й союзниками, то мусимо дивитися на минуле з висоти теперішнього часу. Колись у нас були суперечливі, супротивні цінності. Але тепер ми, як цивілізовані люди, маємо розглядати те все спокійно, не ідеалізуючи себе і не шельмуючи одне одного. Краще одне одного розуміти та шукати нові підстави для того, щоб надалі дружно жити поруч одне одного. Та пам'ятати, як і в минулому ми бували союзниками та здобували спільні перемоги.
2007.04.19 | Tatarchuk
Re: Пане Татарчук, прошу вас,
Козаче, я теж розумію вашу реакцію і не сумніваюся що до ряжених ви відноситесь так само як і я.Щодо антиукраїнської діяльності. Доки козацтво не стане потужним інтелектуальним рухом - таким рухом, який геть заб\є 1) рейдерів 2) казачєство - ситуація буде тількі погіршуватися.
Я радий чути що такі думки взагалі серед козацтва вірують - але чи готові вони найближчим часом провести купу брейнстормінгів (до речі в кращих козацьких традиціях) + по результатам висунути нову, вкрай креативну стратегію і тактику та негайно почати її виконувати.
Другий момент - кримські татари. І інші громадяни яким гидко бачити ряжених. В Криму немає жодного нормального козацтва, розумієте?
Про яке відрізняння може йти мова коли вони всі (перевірено - назвіть мені контору - а я вам захват який вчинили люди з цієї контори) є тут такими?
Також важливо знати таке. Серед кримських татар зараз працює сильна російська група спеців - які настроюють їх проти всього українського (насправді всі об\єкти на яких концентрується ненависть є суто малоросійськими, рагулівськими та хохлістськими; але кримським татарам важче зрозуміти що хохол це якраз не українець).
Отже в контексті сказаного. Радо приєднаюся до ініціативи. Але повторюю - козаки на мою думку мають бути морально готовими кардинально змінити геть усе що напрацювали за останні 16 років. Ніяких патрулювань по місту, ніяких збройних регалій, ніяких самозахватів НМД.
2007.04.19 | Kohoutek
ВСІ "українські козаки" - ряжені самозванці
Подивіться правді в очі. Українське козацтво остаточно зникло ще зі два сторіччя тому. Перервався зв'язок часів, зникла традиція. Найближчими легітимними нащадками українських козаків є хіба що кубанські козаки - вони прямо походять від запорожців, а їхня кульутра не була остаточно винищена за радянських часів. Та й то ця спадщина вкрай сумнівна. "Відродження" в сучасній Україні козацтва - те саме, що "відбудова" Десятинної церкви. Сімулякри.2007.04.19 | один_козак
Козацтво - не дворянство. (л)
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1176974651&first=&last=2007.04.20 | Альберт
А вони що тут, гуртом таку дурню стверджують??
Так, так, пане козак. І не "дрібна французська буржуазія" теж! 8)))))А потім ще вони декого хочуть історії повчати... Тих, хто і живий, і діє. 8)))))))))))))))))) Прикольні хлопи!..
Мушу визнати, що задоволений Вашою реакцією. Вірніше - схожістю. хоча - без втрати індивідуальних рис...
Тільки не бийте цих "книжників" і "хварісеїв" сильно вже занадто. 8) Поперше - будуть намагатись розіп'яти, доведено. А по-друге - "не всіляка війна варта перемоги"! 8))))))))))))))
2007.04.19 | BIO
Re: Ой, козаченьки-маразматиченьки!
Любов до Вітчизни понад усе та братерська запорука -ідейно дійсно дивно вигляда у сучасному бутафорському світі
таких собі хобі-клюбів з "історичної ретроспєкції"...
2007.04.20 | Альберт
Ви мені пробачте, пан БІО...
Ви власне правий - але, знаєте, додати хочется, то терпіть, хоч це і боляче.Розумієте, тут як у коханні - нащо воно треба, якщо не відчуваєш зворотньої взаємності? Але - знов-таки, за вищеозначеною алегорією - хто знає, той "воістину благословений під небом" ! 8)))))))))))))))))))))))
2007.04.20 | BIO
Додати дійсно трохи можна.
Служіння правді без зайвого зиску не потребує полюбовних взаєминбудь кого з будь ким. Воно є досить емоційно самодостатнім.
Ти хто намагається сперечатися з цього приводу - хімерні постаті.
Тим більш якщо суперечка вже точиться навколо підміни понять
якимсь вульгарним негативом замість суттевого змісту.
ПС Ця гілка взагалі то є наочним прикладом фальшованих дискусій
навколо штучних фетишей але має дуже поверхневий рівень навіть
для окозамилювання справжніх суспільних проблем зокрема такої
як відсутність консолідованої думки стосовно ідеалів свідомого буття.
2007.04.20 | Альберт
Прокоментую, мабуть - бо доволі темно!
BIO пише:> Служіння правді без зайвого зиску не потребує полюбовних взаємин
> будь кого з будь ким. Воно є досить емоційно самодостатнім.
То чи слід розуміти, що правда то є таке вже абстраговане визначення, що не має ніякого сенсу існування, бо не існує? А якщо існує - чи не взаємність між слугою та господаркою і є змістом, що утворює "самодостатність"? Взагалі тоді - а що є саме самодостатність. Я можу бути самодостатнім, але моє ставлення до правди може навпаки, бути ризиком втрати... ммм... деякої самодостатності. 8)
> Ти хто намагається сперечатися з цього приводу - хімерні постаті.
Одразу отак? Сперичатися? А навіщо - коли в подібних диспутах ще треба визначити принаймні ключові детермінанти, а вже потім бути згодним, чи не згодним. Ми ж не в КС, хіба ні?
Мене наприклад, бачило багато людей звідси. То я маю право на існування!!! 8))) Я не є хімерою!!! Я цілком жива істота!! 8))) Та ще й розумна... Та ще й яка сором'язлиіва!!!!!!!!! 8)))))))))
> Тим більш якщо суперечка вже точиться навколо підміни понять
> якимсь вульгарним негативом замість суттевого змісту.
Невже Вам не щасти з жінками?... Важко повірити!. Можу тільки співчувати!.. Без жарту! 8( Чи - можливо, я щось не так розумію?
> ПС Ця гілка взагалі то є наочним прикладом фальшованих дискусій
> навколо штучних фетишей але має дуже поверхневий рівень навіть
> для окозамилювання справжніх суспільних проблем зокрема такої
> як відсутність консолідованої думки стосовно ідеалів свідомого буття.
Як і будь-який форумний свист. 8))))))))))))))) Проте - і на смітнику живуть бомжі - а у них теж температура тіла зазвичай складає 36 и 6 за Цельсієм... 8)))))))))))))) А у смітник дехто іноді викидає і справжні перлини, сприймаючи їх за фальшовані... 8)