У потязі Київ-Харків, 03.04.07
04/23/2007 | Юрій Андрухович
До залізничного вокзалу Київ-Пасажирський мене підкинули дещо зарано — мій потяг відходив аж за нецілих півгодини. Я намагався хоч якось убити час, але навіть надмірно сповільнене копирсання у дверцятах автоматичної камери схову не надто мені помогло. Залишалося мимохіть спостерігати за вокзальним життям.
І от я за ним підсвідомо спостерігав, а тим часом мене вже свердлило таке ж підсвідоме запитання: «Що трапилося?». Увесь вокзал та його околиці здавалися мені переповненими якимись не зовсім звичними людьми. Вони траплялися на кожному кроці, причому кучкувалися групами і групками і створювали цим своїм кучкуванням, скажімо так, не надто позитивну атмосферу.
Я назвав їх щойно «не зовсім звичними», але це, напевно, введення в оману і себе, і читачів. Бо насправді ці люди були до жахливого звичними. Але звичними з деякою поправкою у часі — звичними для вокзального ландшафту нашої країни принаймні десятирічної давності. Такі от типові пасажири країни Україна середини 90-х з усією неминучою атрибутикою спортивних штанів та неякісної джинси, картатих сумок і однаково пострижених голів. Деякі з них були сильно напідпитку, чи то пак — чого вже там? — добряче вгашені, тож намагалися проявляти активність, шастаючи залами, переходами і перонами та — задля підняття духу — голосно лаючись. «І яким це чином нас отак зненацька кидануло років на тринадцять назад?» — подумки дивувався я.
Сенс перформенсу я зрозумів, коли побачив у деяких із них згорнуті державні прапори на древках, наші синьо-жовті прапори. Наприкінці 80-х, коли ці прапори ще вважалися забороненими й бандерівськими, ми також возили їх на свої заборонені мітинги всіма можливими потягами цієї землі. Прапори в нас були самопальні, їх шили наші матері й сестри, а носити їх доручалося лише найсильнішим і найвідповідальнішим — адже саме вони могли ставати і нерідко ставали найпершим об’єктом агресії тодішніх ментів.
Отже, того вечора регіональні феодали продовжували звозити до Києва «своїх людей». Таким чином замикалося певне історичне коло: синьо-жовті прапори, свого часу ламані й шматовані, нині «за рознарядкою» роздаються нетверезій пацанві її начальниками, з яких не один свого часу — я навіть не сумніваюсь у цьому — досхочу цих самих прапорів наламав і нашматував. Коло, як на мене, дещо порочне, хоч і цілком діалектичне.
У потязі, що ним я невдовзі від’їхав назустріч тим-таки «регіонам», я мимоволі продовжив спостереження. Це було викликано появою в коридорі вагонного провідника — різкого дядечка в уніформі з білою сорочкою і рацією на поясі. І цей дядечко став абсолютно по-хамському командувати пасажирами. Він наказував нам позаходити до купе, бо ми, мовляв, стоїмо йому на дорозі. Я свідомо не цитую його мовою оригіналу, достатньо лише зауважити, що це й була вона в чистому вигляді — мова попси і блатняка. До того ж я наважуся стверджувати, що в його випадку слово «провідник» означало «фюрер». Само по собі це було мені дивно, бо на мене давно вже жоден провідник не кричав. У потягах, які курсують з Києва в західному напрямку, провідники не те що не кричать, а жартують і усміхаються. Хоч самі потяги так само обдерті й повільні, як і ті, що ідуть на схід.
Так, це було дивно, але що дивніше — усі без винятку пасажири (а там були не тільки беззахисні жінки, старі та діти) йому без слів підкорились і слухняно поховалися до своїх купе. І ніхто не залишився стояти в коридорі. Ніхто, крім мене, але я в рахунок не йду, бо «не місцевий», і мені він, цей їхній фюрер, по цимбалах.
Цей потяг, думав я, на дев’ять десятих заповнений виборцями «регіонів». Можливо, навіть на десять десятих він ними заповнений. І я жодним чином не хочу їх нічим ображати, бо я не маю їх за своїх ворогів. Я навіть не звертатимуся до них українською, бо їм це може здатися викликом. Я навіть визнаю за ними політичне право понад усе на світі любити Росію й так само понад усе ненавидіти Європу, НАТО, Америку та інших «піндосів».
Я хочу їх просити лише про одне: не дозволяйте покрикувати на себе хамовитим провідникам у формених білих сорочках із жовтуватими пахвами. Захищайте свою людську гідність, коли всяке чмо намагається вас нагнути, тицяючи вам при цьому державний прапор. Знайдіть у собі відвагу послати подалі будь-якого знахабнілого начальника — так, як ви це вмієте, коротко і страшно — мовою попси і блатняка.
А інше все додасться. І життя налагодиться.
І от я за ним підсвідомо спостерігав, а тим часом мене вже свердлило таке ж підсвідоме запитання: «Що трапилося?». Увесь вокзал та його околиці здавалися мені переповненими якимись не зовсім звичними людьми. Вони траплялися на кожному кроці, причому кучкувалися групами і групками і створювали цим своїм кучкуванням, скажімо так, не надто позитивну атмосферу.
Я назвав їх щойно «не зовсім звичними», але це, напевно, введення в оману і себе, і читачів. Бо насправді ці люди були до жахливого звичними. Але звичними з деякою поправкою у часі — звичними для вокзального ландшафту нашої країни принаймні десятирічної давності. Такі от типові пасажири країни Україна середини 90-х з усією неминучою атрибутикою спортивних штанів та неякісної джинси, картатих сумок і однаково пострижених голів. Деякі з них були сильно напідпитку, чи то пак — чого вже там? — добряче вгашені, тож намагалися проявляти активність, шастаючи залами, переходами і перонами та — задля підняття духу — голосно лаючись. «І яким це чином нас отак зненацька кидануло років на тринадцять назад?» — подумки дивувався я.
Сенс перформенсу я зрозумів, коли побачив у деяких із них згорнуті державні прапори на древках, наші синьо-жовті прапори. Наприкінці 80-х, коли ці прапори ще вважалися забороненими й бандерівськими, ми також возили їх на свої заборонені мітинги всіма можливими потягами цієї землі. Прапори в нас були самопальні, їх шили наші матері й сестри, а носити їх доручалося лише найсильнішим і найвідповідальнішим — адже саме вони могли ставати і нерідко ставали найпершим об’єктом агресії тодішніх ментів.
Отже, того вечора регіональні феодали продовжували звозити до Києва «своїх людей». Таким чином замикалося певне історичне коло: синьо-жовті прапори, свого часу ламані й шматовані, нині «за рознарядкою» роздаються нетверезій пацанві її начальниками, з яких не один свого часу — я навіть не сумніваюсь у цьому — досхочу цих самих прапорів наламав і нашматував. Коло, як на мене, дещо порочне, хоч і цілком діалектичне.
У потязі, що ним я невдовзі від’їхав назустріч тим-таки «регіонам», я мимоволі продовжив спостереження. Це було викликано появою в коридорі вагонного провідника — різкого дядечка в уніформі з білою сорочкою і рацією на поясі. І цей дядечко став абсолютно по-хамському командувати пасажирами. Він наказував нам позаходити до купе, бо ми, мовляв, стоїмо йому на дорозі. Я свідомо не цитую його мовою оригіналу, достатньо лише зауважити, що це й була вона в чистому вигляді — мова попси і блатняка. До того ж я наважуся стверджувати, що в його випадку слово «провідник» означало «фюрер». Само по собі це було мені дивно, бо на мене давно вже жоден провідник не кричав. У потягах, які курсують з Києва в західному напрямку, провідники не те що не кричать, а жартують і усміхаються. Хоч самі потяги так само обдерті й повільні, як і ті, що ідуть на схід.
Так, це було дивно, але що дивніше — усі без винятку пасажири (а там були не тільки беззахисні жінки, старі та діти) йому без слів підкорились і слухняно поховалися до своїх купе. І ніхто не залишився стояти в коридорі. Ніхто, крім мене, але я в рахунок не йду, бо «не місцевий», і мені він, цей їхній фюрер, по цимбалах.
Цей потяг, думав я, на дев’ять десятих заповнений виборцями «регіонів». Можливо, навіть на десять десятих він ними заповнений. І я жодним чином не хочу їх нічим ображати, бо я не маю їх за своїх ворогів. Я навіть не звертатимуся до них українською, бо їм це може здатися викликом. Я навіть визнаю за ними політичне право понад усе на світі любити Росію й так само понад усе ненавидіти Європу, НАТО, Америку та інших «піндосів».
Я хочу їх просити лише про одне: не дозволяйте покрикувати на себе хамовитим провідникам у формених білих сорочках із жовтуватими пахвами. Захищайте свою людську гідність, коли всяке чмо намагається вас нагнути, тицяючи вам при цьому державний прапор. Знайдіть у собі відвагу послати подалі будь-якого знахабнілого начальника — так, як ви це вмієте, коротко і страшно — мовою попси і блатняка.
А інше все додасться. І життя налагодиться.
Відповіді
2007.04.23 | Shooter
Останній абзац - харашо сказав!
Але нереалістично. 350 років патерналізму/тоталітаризму безслідно і в один день не зникають, на жаль.2007.04.23 | Чучхе
Шок, але серед "блакитних" є й справжні блакитні
принаймні така підозра у мене зародилася після відвідин туалетної кабінки під консерваторією, яка була розписана закликами якогось гея з міста Снєжного до киян приїздити в гості з перерахуванням всієї гами надаваних ним послуг (+ телефон)2007.04.23 | Мартинюк
Не можу забути привабливого комуніста з напомадженим губами
Пиячив в районі Річкового Вокзалу де стояли на остої автобуси майдан-арбайтерів. Кадр був весь, ну пряма персик панимаиш, з по жіночому вміло нафарбованим губами. На запитання пияків у ганделику кокетливо відповідав що таким чином він маніфестує прихильність ідеям Маркса, Єнгельса та Леніна.2007.04.23 | Чучхе
А геї, до речі, дуже міграційно активний народ
бо вони частіше міняють статевих партнерів по-перше, і в силу соціальних факторів їм бажано шукати цих партнерів подалі від дому, це по-друге. через що я не виключаю, що з автобусами приїжджих сюди могли завітати представники європейської культури в пошуках пригод і мальчіків сімпатічнихтому тримайте дітей подалі від мітингів коаліції
2007.04.23 | Illia
Ви маєте на увазі, що вони завжди шукають свіжу, вибачте, дупу?
2007.04.23 | Illia
Re: У потязі Київ-Харків, 03.04.07
Часто їжджу потягом Одеса-Київ. Там провідники точно такі ж. Той самий блатняк з рота і з радіо в вагонах.Останнього разу мені цим блатняком було приказано "сдавать пастєль". Після чого продіднику було пояснено, що непогано було б прочитати правила перевезення, особливо в пункті, що стосується хто і коли має "здватать пастєль". Післю чого "фюрер" щось в півгосола посмердів своїм блатним ротом типу: "ви ищо мнє расказивать будєте, када я должен сабірать" і ретувався.
2007.04.23 | AK
Просвітіть!
Illia пише:> Після чого продіднику було пояснено, що непогано було б прочитати правила перевезення, особливо в пункті, що стосується хто і коли має "здватать пастєль".
Що там з цього приводу написано у правилах перевезення?
2007.04.23 | Illia
Re: Просвітіть!
63. Постільні речі у пасажирському вагоні (матрац, подушка, наволочка, ковдра, простирадло та рушник) видаються провідником вагона за бажанням пасажира, за окрему плату, розмір якої встановлює суб'єкт господарської діяльності - власник (володілець) вагона. Доставка постільних речей на спальне місце пасажира і збирання її за 30 хвилин до прибуття пасажира до місця призначення є обов'язком провідника вагона.Тобто я ніякої білизни збирати не повинен, бо це не моя робота.
По-друге, за 30 хв, а не півтори години до прибуття.
2007.04.23 | AK
Дякую.
2007.04.23 | ziggy_freud
риспект пану автору
2007.04.23 | Чучхе
Так почитаєш і задумаєшся: а чи бувають "східняки" взагалі твере
зі. Взагалі стаття Андруховича направлена знову ж-таки на розкол суспільства. Хоча, правда, цього автора навряд чи хтось зараз читає - і це на щастя для України2007.04.23 | Illia
Re: Так почитаєш і задумаєшся: а чи бувають "східняки" взагалі т
Так, так. Направлена. А почуття гідності і самоповаги в людей веде до розколу країни. Треба всім угнути голови і робити як дядя зверху скаже, от тоді і розколу не буде, бо не буде вже що колоти.2007.04.23 | один_козак
Не треба все ліпити в одну грудку.
Не треба некоректно узагальнювати.Не треба дурити самих себе, в решті решт. Не так уже ми й відрізняємося. І не треба перебільшувати різниці у висловлюваннях. Щоб не позбавляти східніших людей можливості підтягуватися за нами.
2007.04.23 | Мартинюк
Памятаю часи коли на Львівщині били членів "Просвіти"
І ламали синьо-жовті прапори. За наказами хамуватих начальників місцевий народ масово зїждався і зупиняв (силою) автопробіги і піші походи "демократів" зі Львова.Так що це просто зсув у фазі розвитку, а не якісь принципові розбіжності. Просто на Зході влада хамоначальників вже частково впала, на Сході поки що зберегляся.
2007.04.23 | Мартинюк
Дійсно
Дійсно - в учасниках тусовок ( звісно не в самих тусовках) голубого "політтуризму" я більше бачу спільного аніж відмінного. І на відміну від Андруховича не боюся з ним розмовляти українською мовою. Такі самі люди, тільки з трохи іншого часового періоду.Щодо мови та політичних уподобаннь - не маю ніяких проблем ні в Криму, ні в Донбасів. Більше того кілька раз демонстративно ходив з помаранчевим шарфом.
Враження - нормальні люди, а в Криму ще й навіть інтелігентні. Єдиний трішечки агресивний прошарок - малолітки 15-16 років (ті що без права голосу на виборах).
2007.04.23 | один_козак
Приєднуюся. Читаючи такі спостереження, треба
пам'ятати, що описується вихоплений фрагмент.2007.04.23 | Illia
Re: Приєднуюся. Читаючи такі спостереження, треба
Не знаю як у вас в поїздах. А в наших, в Україні, це дуже поширена ситуація. Провідник - бидло, а пасажири йому підкоряються. Дуже рідко хтось з людей насмілюється щось сказати проти. Кажу про поїзди в південних напрямках.2007.04.23 | Чучхе
Ми відхиляємось від теми, яка зводилась до того
що Андрухович тему якогось крикливого провідника переносить на всю політичну ситуацію в україні і знову вертається до тези про вічно бухих і заліканих східняків. Не знаю, не знаю.Я, наприклад, дуже радий самому факту, що ДОНЕЧАНИ ЇДУТЬ В КИЇВ З СИНЬО-ЖОВТИМИ ПРАПОРАМИ, хоча, можжливо, європейська голова Андруховича знову щось переплутала, бо нам тут не раз казали, що мітингувальники звозяться до Києва або автобусами, або спеціальними а не рейсовими потягами
2007.04.23 | Illia
Та їдуть вони з такими прапорами, бо такі роздали
Роздали б "веселого роджера", поїхали б і з ним. Навіть з більшою радістю. Типу: "вот ми етім зажравшімся кієвлянам щас покажем".Знаю багатьох східняків які мені намагалися довести, що вини нас годують
2007.04.23 | Чучхе
Ще пять років тому, такі б і не подумали б роздавати
загалом наявний прогрес в справі націоналізації східняків, але дехто через свою зарозумілість просто відмовляється це помічати2007.04.23 | Illia
Вони приїхали в Київ.
Піарщики ж знають куди їдуть. І знають уподобання. І щоб не наштовхуватись на ворожість, а намагатися викликати симпатію, вони і видали прапори. Якби акції відбувалися в Криму, прапори (і їх кількість) були б геть іншими.А відношення до державного прапора можна побачити після акцій. Особливо шанобливого ставлення "нєт і в помінє". Так що вибачайте, ваші доводи мене не переконали.
2007.04.23 | Чучхе
В Донецьку зараз всі мітинги ПР - тільки з держсимволікою
2007.04.23 | Illia
Re: В Донецьку зараз всі мітинги ПР - тільки з держсимволікою
Пояснюю.Ющ своїм указом призначає нові вибори. Вибори - це загострення протистояння, яке приведе до розколу країни. Це аксіома на даний момент.
Далі йде теорема: "пру за єдність країни". А все ішне - це спроби довести цю теорему.
Прапори, прозахідність, двомовні плакати, бла-бла-бла - це все спроби довести теорему.
Якщо ж вони зрозуміють, що єдиний спосіб зберегти хоч частину влади буде роз'єднання і утворення своєї ручної країни, тоді риторика і прарори різко зміняться.
А зараз же вони сподівають на цілий шматок. От і співають оди цілому шматку.
2007.04.23 | Чучхе
Re: В Донецьку зараз всі мітинги ПР - тільки з держсимволікою
боже мій: якщо вони роблять щось заради єдності країни, хай навіть "заради теореми" - то хай роблять?чи я не маю права підтримувати мітинги під синьо-жовтими прапорами тільки тому що це донецькі мітинги?
2007.04.23 | Illia
Не роблять вони нічого зазади єдності
2007.04.23 | Інший
чому Чучхе бреше на Андруховича
> хоча, можжливо, європейська голова Андруховича знову щось переплутала,От саме це і віддзеркалює і твою недолугу критику, і "можжливо", і намагання "лаять на слона"...
Вся справа в тому, що він - Юрій Андрухович, а ти, земляче, - просто ЧУЧХЕ, которому в голові бракує не тільки європейської клепки, а ще дуже багатьох вельми корисних складових.
2007.04.23 | Illia
Re: чому Чучхе бреше на Андруховича
Я йому теж саме намагався сказати в гілці "Франик".Чучхе, схоже, тоді образивсь
2007.04.23 | один_козак
Друзі, не поясните мені, чому ваша європейськість іноді (ред)
виглядає так неєвропейсько? Якось так "пролетарсько":- "Шо??? Сам хам!!!"
- Я хам???
- Та ти навіть і не хам!..
- Я - не хам???
2007.04.23 | Чучхе
Цікаво, чого цим хтось так переймається ?
Інший пише:> > хоча, можжливо, європейська голова Андруховича знову щось переплутала,
Ви стверджуєте, що у Андруховича голова - африканська ?
> Вся справа в тому, що він - Андрій Андрухович, а ти, земляче, - просто ЧУЧХЕ, которому в голові бракує не тільки європейської клепки, а ще дуже багатьох вельми корисних складових.
Я може і ЧУЧХЕ, але це (на відміну від деяких вумних) не заважає мені знати, що Андруховича звати Юрій...
2007.04.23 | Інший
Re: Цікаво, чого цим хтось так переймається ?
>Андруховича звати Юрій...От!.. Дякую. Механічна помилка на співзвучності з прізвищем. І мої вибачення, бо переконали - Ви зовсім не завжди Чучхе
2007.04.23 | один_козак
Мабуть я рідко їжджу поїздами
Illia пише:> Не знаю як у вас в поїздах. А в наших, в Україні, це дуже поширена ситуація. Провідник - бидло, а пасажири йому підкоряються. Дуже рідко хтось з людей насмілюється щось сказати проти. Кажу про поїзди в південних напрямках.
За межами України в останнє був восени 1989 року. Їжджу здебільшого у південному напрямку. Провідники зазвичай трапляються простуваті, але доброзичливі. Правда, щодо таких речей, як не загороджувати людям проходу, я сам за собою стежу, не чекаючи, коли хтось (провідник, пасажир, письменник чи колгоспник) на мене психоне за мою неуважність до людей поруч.
Може, саме в тому полягає відповідь?
2007.04.23 | Navigator
Чули, що вони вже співають в Києві на Майдані?
We willwe will
rock you!
Прогрес наочний.
Згадую давніші відвідини Києва.
Враження були ті ж самі, що зараз в Донбасі.
Вибачаюсь.
Гульк - і зникає.
Бо не принципове.
...
Ти свого брата чорненьким полюби.
Біленьким його всякий полюбить.
2007.04.23 | Чучхе
+1 ґеніяльно
2007.04.23 | Illia
Ныякої геніальності. Що сказали, те й співають
Видно на піарщиків напади на "мурку" на Майдані таки подіяли.Завтра скажуть співати Нірвану, заспівають Нірвану. Навіть слова написані кирилицею роздадуть.
2007.04.23 | Navigator
Репертуар обновлюється відповідно до моди!
Як бачите, Подмосковниє вєчєра вже не катять.Мода пройшла.
2007.04.23 | Illia
Re: Репертуар обновлюється відповідно до моди!
Якщо треба буде показати себе супер-мупер українцями, затанцюють гопак і заспівать пісень.Зараз же яник прозахідний (http://pravda.com.ua/news/2007/4/23/57850.htm), ось і заспівали Квін.
Чому Квін. Ну це, думаю, по Фрейду. Думаю, не багатьом треба нагадувати якої орієнтації був покійний Фреді Меркюрі
2007.04.23 | Чучхе
європеєць Меркьюрі був багатовекторним
2007.04.23 | Раціо
Меркюрі був африканець, із Занзібару
2007.04.23 | Illia
Він був персом (не плутати з грудьми)
http://en.wikipedia.org/wiki/Freddie_Mercury2007.04.23 | Чучхе
і як всі східняки пах перегаром
2007.04.23 | Illia
Особисто знайомим не був. "східняків" не нюхав
І щось я не пам'ятаю, щоб я щось писам про запахи. Ви, схоже, Парфюмера передивились чи перечитали.2007.04.23 | Чучхе
і його ганяли провідники в занзібарських поїздах
2007.04.23 | Illia
А поясніть звязок. Я недалекий, не зрозумів
2007.04.23 | Чучхе
В потязі його зустрів французький письменник Жан-Поль Сартр
який потім написав в "Індепендент" колонку про те, яке забите бидло їздить в Британію з Занзібару і про те, яким перегаром тхнуло від Фредді Меркюрі2007.04.23 | Kohoutek
Він був пАрсом
Батько Фредді Меркурі (Фредеріка Бульсара) був чиновником англійської адміністрації з Бомбею, якого з часом перевели на службу на Занзібар. За етнічним походження він був парсом. Парси - це нащадки зороастрійців, що переселилися декілька сторіч тому з Ірану до Індії, живуть переважно в районі Бомбею (Мумбаю), сповідують зороастрізм. Парсом, до речі, був і чоловік Індіри Ганді - Фейроз Ганді, - від якого вона й набула своє прізвище. Фредді теж був парсом, принаймні його поховали по зороастрійському обряду.2007.04.23 | Illia
Так, я теж чув про його "багатовекторність".
Чув, що в нього навіть подружка була жіночої статі.Але я не дуже знаюсь на біографії Фреді, так що ... вибачайте
2007.04.23 | Navigator
Re: Репертуар обновлюється відповідно до моди!
2007.04.23 | Гальшка
Ну чого ви?
Андруховича ясно що дратує. Його дратує оця вся ситуація і він підсвідомо покладає провину на східний електорат. І підсвідомо знаходить тому всьому пояснення. Бо, міркує він, "наші" ніколи не проголосували б за того Януковича, а позаяк "ті" проголосували, то в них явно якась вава в глові.2007.04.23 | Illia
Не знаю як ви, а я голосував з іншої причини
Я голосув тому, що мені Ющ та Тим видалися мені більш-менш демократами.В то й же час Яник нічим від Кучми не відрізнявся і не відрізняється.
2007.04.23 | Раціо
НМД, Ви занадто поганої думки про Кучму
Illia пише:> В то й же час Яник нічим від Кучми не відрізнявся і не відрізняється.
2007.04.23 | Illia
Соррі. Кучма кращий - це 100%. Яник же - це крок (кроки) назад.
2007.04.23 | Гальшка
Re: Не знаю як ви, а я голосував з іншої причини
Illia пише:> Я голосув тому, що мені Ющ та Тим видалися мені більш-менш демократами.
Вони старалися.
> В то й же час Яник нічим від Кучми не відрізнявся і не відрізняється.
Відрізняється. В гіршу сторону.
2007.04.23 | Illia
Re: Не знаю як ви, а я голосував з іншої причини
Так, старалися. Бо в них ще сиділа і сидить стара комуністична Система. Вони всі бувші комсомольці і комі. І цоього викоренити ніколи не вдасться. Але вони це розуміють, і намагалися протидіяти Системі в собі.2007.04.23 | Гальшка
Re: Не знаю як ви, а я голосував з іншої причини
Illia пише:> Так, старалися. Бо в них ще сиділа і сидить стара комуністична Система. Вони всі бувші комсомольці і комі. І цоього викоренити ніколи не вдасться. Але вони це розуміють, і намагалися протидіяти Системі в собі.
Ууууу!!!! Якби вони це розуміли, то день і ніч виховували б зміну собі, щоб без системи всередині. Нє, шось не сходиться...
2007.04.23 | один_козак
А в моїх очах "Я" був поворотом на гірше навіть у порівнянні з
Кучмою. При чому переконувала мене в цьому його політична реклама, яка тхнула якоюсь олігархічною совдепівщиною.2007.04.23 | ziggy_freud
рок - це американське квакання (с) Йєн Тоббачнєгъ
2007.04.23 | Чучхе
тепер Табачник має відібрати у Олега Скрипки акордеон
2007.04.23 | ziggy_freud
ні, Скрипка провести Рок-січ як фест Американського Квакання
2007.04.23 | один_козак
Вічний рецепт лікування людей від злостивості.
"А ты пойди на пруд, но не бери с собой палку.И не корчи ему рожи. А улыбнись"
(с)Мама Єнотиха.
2007.04.23 | Illia
Підстав ліву щоку. Неоригінально.
2007.04.23 | один_козак
Я ж кажу - вічний, а не оригінальний.
Підставляти щоку - то окрема варіація.Мені хочеться, щоб сердиті люди частіше звертали увагу й замислювалися над тим, чому навколо них - тільки вороги, а навколо інших - навпаки?
Чому, коли я постою 20 хвилин з янучатами, ми з ними починаємо розуміти, що ми - брати і ділити нам нічого, особливо так ділити, щоб аж сваритися? А інший за ті ж 20 хвилин мітингового патріотизму налаштовує проти себе, проти помаранчевих, проти націоналістів... й тих, хто досі нічого проти всього цього не мав...
2007.04.23 | Гальшка
Re: Я ж кажу - вічний, а не оригінальний.
один_козак пише:> Чому, коли я постою 20 хвилин з янучатами, ми з ними починаємо розуміти, що ми - брати і ділити нам нічого, особливо так ділити, щоб аж сваритися? А інший за ті ж 20 хвилин мітингового патріотизму налаштовує проти себе, проти помаранчевих, проти націоналістів... й тих, хто досі нічого проти всього цього не мав...
О!!!!! Відповідаю сходу. Бо отой інший буде кричати: ви всі казли, нема на вас буцегарні. А тре казати: ну чого ви, пацани, подивіться - я ж хароший...
2007.04.23 | один_козак
Та отож...
За час оцих коаліційних подій, з минулого літа, мені вже примітилися кілька буцім-то патріотичних осіб, яких я вважаю не менш шкідливими антиукраїнськими елементами, ніж суб'єктів типу Кушнарьова й Павловського. Тільки рівня значно нижчого. Я навіть не в кожному разі впевнений, що ті особи - дійсно через свою реальну патріотичну істерику так поводяться, а не грають завдану їм провокаторську роль. Але є й щирі головуобворотарозбиваки.2007.04.23 | Чучхе
я подібне у політиків помічав
комплекс полягає у отриманні дикого кайфу від самої процедури відмежовування від когось. це типу піднімає наших персонажів у власних очах.можливо, тут має місце залишковий інфантилізм - ну як дитина кричить "я зараз із дому назло вам піду і ви мене ніколи не побачите"
2007.04.23 | Wint
Нащадки рабів, які так і не стали вільними людьми.
Нащадки рабів, які так і не стали вільними людьми. І, гірше за все, не хочуть ними ставати...А тепер запитання: хіба така вражаюча різниця не є ознакою розколу країни?! То навіщо ж тоді робити вигляд, що його не існує і штучно тримати всіх разом? Шляхів два: або ми всі станемо такими як вони, або вони стануть такими як ми. Щось дуже сумніваюсь я, що процес піде за останнім сценарієм – вниз завжди легше йти ніж угору. До речі, той хто живе у Києві 30 або більше років, мене зрозуміє: пригадайте, пані та панове, як часто ви чули російську лайку (мат) на вулицях міста? А як часто чуєте її зараз? Ось і міркуйте, чи варто після цього чіплятися за таку цілісність...
2007.04.23 | Киянка
Між іншим, еволюція Київа дуже показова
але не за останні лише роки, а за всю відому, хоча б записану його історію. Наслухалася в дитинстві та потім рилася де могла (перша освіта - історична, та в універі в нас дуже сильний був викладач джерелознавства - Долинський, дякую йому уклінно!). Особливо цікаво стає з 16-17 ст. й до кінця 19 - найменше, як не дивно, досліджено та страшенно спотворено. Досі практично ніде не можна прочитати про декілька хвиль еміграції та рееміграції киян: як, чому, скільки, куди, з чим). Майже ніхто не знає про те, як розминулися в Києві два українських відродження 19 століття ("мистецько-поміщицьке" та промислове й політичне). Колись, дасть Бог, як буде час, трохи напишу про це.Але в Києва дуже сильна енергетика
2007.04.23 | Чучхе
Re: Між іншим, еволюція Київа дуже показова
я ще рекомендував би таку товсту книгу "Київ ХІХ сторіччя в газетних публікаціях". Там дуже цікаво читати про деяких українофілів (далеко не всіх звичайно, але як про тенденцію), які відмежовувалися від усього світу, ходили в демонсративно-народницькому одязі, кругом шукали "москальських зрадників" і постійно від чогось відмежовувалисятам цікаві паралелі з деякими сьогоднішніми донбасовідділяльщиками можна провести
2007.04.23 | Киянка
Ті, про кого Ви згадали - невелика купка диваків, і то -
некиян2007.04.24 | один_козак
Йти угору - це захаращувати валізами проходи?
Wint пише:> А тепер запитання: хіба така вражаюча різниця не є ознакою розколу країни?! То навіщо ж тоді робити вигляд, що його не існує і штучно тримати всіх разом? Шляхів два: або ми всі станемо такими як вони, або вони стануть такими як ми.
Виміряємо, чиє хамство більше?
Сміх і плач. Одна група малокультурних людей підноситься у власних очах над іншою групою малокультурних людей. І обидві не хочуть одна одну терпіти за малокультурність.
Хто є більшим європейцем? Той, хто "вільно і гордо" поставив свою машину впоперек, зайнявши одночасно 3 місця для паркування чи той, хто брутально зробив йому зауваження?
Хто є більшим совком - продавщиця, що роздратовано відповідає на запитання покупця чи покупець, що, брутально їй робить зауваження? Обоє корчать із себе європейців, людей з ГІДНІСТЮ ("Мусиш мене поважати"), а обидва фактично є СОВКИ!
> До речі, той хто живе у Києві 30 або більше років, мене зрозуміє: пригадайте, пані та панове, як часто ви чули російську лайку (мат) на вулицях міста? А як часто чуєте її зараз? Ось і міркуйте, чи варто після цього чіплятися за таку цілісність...
Зараз чую російську лайку майже ніколи. Але не розумію, до якого висновку ви хочете підштовхнути крім ідеї розділення. До якого?
2007.04.23 | igorg
Ви підтверджуєте й мої спостереження
На жаль це не відставання в часі. Це зовсім інший напрямок життя, думок, прагнень, цінностей. Тому намарне закликати відчути себе людьми. Боюся, що це зовсім інший вид. Вид що реагує не стільки на слова, скільки на інтонацію. Де кожен начальник - фюрер. Де немає керівників а є лише начальники. Як так сталося? Важко сказати. Певно природний відбірЩодо різної атмосфери в потягах різних бригад це абсолютно точно. Літом довелося їхати на Захід з "московською" бригадою і із закарпатською. Це земля і небо. До чого вони протилежні
2007.04.23 | Esperansa
Re: У потязі Київ-Харків, 03.04.07
Вважаю, що великий наш письменник Юрій Андрухович абсолютно правий! Якби гідність у людей була, то й правова культура б значно підвищилася, а з нею й лад нормальний в Україні б швидше постав. З повагою,я.Юрій Андрухович пише:
> До залізничного вокзалу Київ-Пасажирський мене підкинули дещо зарано — мій потяг відходив аж за нецілих півгодини. Я намагався хоч якось убити час, але навіть надмірно сповільнене копирсання у дверцятах автоматичної камери схову не надто мені помогло. Залишалося мимохіть спостерігати за вокзальним життям.
>
> І от я за ним підсвідомо спостерігав, а тим часом мене вже свердлило таке ж підсвідоме запитання: «Що трапилося?». Увесь вокзал та його околиці здавалися мені переповненими якимись не зовсім звичними людьми. Вони траплялися на кожному кроці, причому кучкувалися групами і групками і створювали цим своїм кучкуванням, скажімо так, не надто позитивну атмосферу.
>
> Я назвав їх щойно «не зовсім звичними», але це, напевно, введення в оману і себе, і читачів. Бо насправді ці люди були до жахливого звичними. Але звичними з деякою поправкою у часі — звичними для вокзального ландшафту нашої країни принаймні десятирічної давності. Такі от типові пасажири країни Україна середини 90-х з усією неминучою атрибутикою спортивних штанів та неякісної джинси, картатих сумок і однаково пострижених голів. Деякі з них були сильно напідпитку, чи то пак — чого вже там? — добряче вгашені, тож намагалися проявляти активність, шастаючи залами, переходами і перонами та — задля підняття духу — голосно лаючись. «І яким це чином нас отак зненацька кидануло років на тринадцять назад?» — подумки дивувався я.
>
> Сенс перформенсу я зрозумів, коли побачив у деяких із них згорнуті державні прапори на древках, наші синьо-жовті прапори. Наприкінці 80-х, коли ці прапори ще вважалися забороненими й бандерівськими, ми також возили їх на свої заборонені мітинги всіма можливими потягами цієї землі. Прапори в нас були самопальні, їх шили наші матері й сестри, а носити їх доручалося лише найсильнішим і найвідповідальнішим — адже саме вони могли ставати і нерідко ставали найпершим об’єктом агресії тодішніх ментів.
>
> Отже, того вечора регіональні феодали продовжували звозити до Києва «своїх людей». Таким чином замикалося певне історичне коло: синьо-жовті прапори, свого часу ламані й шматовані, нині «за рознарядкою» роздаються нетверезій пацанві її начальниками, з яких не один свого часу — я навіть не сумніваюсь у цьому — досхочу цих самих прапорів наламав і нашматував. Коло, як на мене, дещо порочне, хоч і цілком діалектичне.
>
> У потязі, що ним я невдовзі від’їхав назустріч тим-таки «регіонам», я мимоволі продовжив спостереження. Це було викликано появою в коридорі вагонного провідника — різкого дядечка в уніформі з білою сорочкою і рацією на поясі. І цей дядечко став абсолютно по-хамському командувати пасажирами. Він наказував нам позаходити до купе, бо ми, мовляв, стоїмо йому на дорозі. Я свідомо не цитую його мовою оригіналу, достатньо лише зауважити, що це й була вона в чистому вигляді — мова попси і блатняка. До того ж я наважуся стверджувати, що в його випадку слово «провідник» означало «фюрер». Само по собі це було мені дивно, бо на мене давно вже жоден провідник не кричав. У потягах, які курсують з Києва в західному напрямку, провідники не те що не кричать, а жартують і усміхаються. Хоч самі потяги так само обдерті й повільні, як і ті, що ідуть на схід.
>
> Так, це було дивно, але що дивніше — усі без винятку пасажири (а там були не тільки беззахисні жінки, старі та діти) йому без слів підкорились і слухняно поховалися до своїх купе. І ніхто не залишився стояти в коридорі. Ніхто, крім мене, але я в рахунок не йду, бо «не місцевий», і мені він, цей їхній фюрер, по цимбалах.
>
> Цей потяг, думав я, на дев’ять десятих заповнений виборцями «регіонів». Можливо, навіть на десять десятих він ними заповнений. І я жодним чином не хочу їх нічим ображати, бо я не маю їх за своїх ворогів. Я навіть не звертатимуся до них українською, бо їм це може здатися викликом. Я навіть визнаю за ними політичне право понад усе на світі любити Росію й так само понад усе ненавидіти Європу, НАТО, Америку та інших «піндосів».
>
> Я хочу їх просити лише про одне: не дозволяйте покрикувати на себе хамовитим провідникам у формених білих сорочках із жовтуватими пахвами. Захищайте свою людську гідність, коли всяке чмо намагається вас нагнути, тицяючи вам при цьому державний прапор. Знайдіть у собі відвагу послати подалі будь-якого знахабнілого начальника — так, як ви це вмієте, коротко і страшно — мовою попси і блатняка.
>
> А інше все додасться. І життя налагодиться.
2007.04.23 | Чучхе
До речі, Андрухович тут повів себе, як карикатурний східняк
Думаю, якби провідник потягу попросив би європейця зайти в купе, то справжній європеєць послухався б чиновника. Бо Європі можна багато чого закидати, але законослухняність - є дійсно цінним набутком її громадян. Єдиний, хто залишшився б в такому випадку качати права, це або якийсь гопник із розпальцьовкою і понятіямі, що йому все можна... ну або живий класик укрсучліту Ю.А.Esperansa пише:
> > Так, це було дивно, але що дивніше — усі без винятку пасажири (а там були не тільки беззахисні жінки, старі та діти) йому без слів підкорились і слухняно поховалися до своїх купе. І ніхто не залишився стояти в коридорі. Ніхто, крім мене, але я в рахунок не йду, бо «не місцевий», і мені він, цей їхній фюрер, по цимбалах.
Цікаво, коли в літаку його просять пристібнути ремінь, він теж буде казати, що це тиск на його витончену індивідуальність і зробить з цього приводу шкандаль?
2007.04.23 | S4ur
Ти диви, який Чучхе активний в цій темі!
Що, чужий талант заважає спокійно виділяти шлунковий сік і виробляти власне лайно?2007.04.24 | Чучхе
Re: Ти диви, який Чучхе активний в цій темі!
S4ur пише:> Що, чужий талант заважає спокійно виділяти шлунковий сік і виробляти власне лайно?
Просто мого спаринг-партнера Первую Столицу забанили, доводиться шукати яких-небудь інших людей з широким прольотом хвантазії
2007.04.23 | Lucky
Re: До речі, Андрухович тут повів себе, як карикатурний східняк
>Цікаво, коли в літаку його просять пристібнути ремінь, він теж буде казати, що це тиск на його витончену індивідуальність і зробить з цього приводу шкандаль?Може, я щось не розумію, але до чого тут літак. Стояти в тамбурі не забороняе жодна техніка безпеки, як під час руху потягу так і без нього, тому стояти однозначно право мав.
Звичайно можно булоб слухняно сісти в купе,якби це була дійсно прохання, але коли примушують матом, то тут справа принципу.
Тому зауваження вважаю недоречним.
2007.04.24 | один_козак
Ось днями в київському метро
Сиджу, поруч зі мною сидить хлопчина років 16-17.Ближче до центру людей стає чимало, сісти більше ніде.
Заходить тітка років 55-60, з дверей побачила хлопця, що поруч мене, і командує йому з порогу: "Так, ану вставай, я сяду! Розсівся..."
Вона командувала без матюків, але коли хлопець сказав, що на такі "прохання" не підкоряється, то я його розумів...
Почалися словесні змагання на тему, хто тут хам.
У сварку вляз якийсь обурений дядько і почав тягти хлопця за бари з місця, з вимогою: "Вставай!"
Далі на це дивитися було не можливо. Встав я. Бабу посадив на своє місце, а хлопця відняв у дядька. Далі між мною і дядьком пішла конструктивна розмова на тему трамвайної ввічливості, в ході якої дядько, здається, відчув, що був не зовсім правий.
Тепер скажіть, де тут Європа, де совок, хто кому хам і хто від кого у зв'язку з цим епізодом має відділятися?
2007.04.24 | один_козак
:D)))
2007.04.24 | sat
не зачипайте Андруховича,а краще
приходьте на його вечір в Кінопанораму(19:00)..(і приходьте трохи раніше ,бо за доброю традицією двері можуть просто зачинити через втричі4,5 більшу кількість людей ніж може поміститись в тому приміщенні)2007.04.26 | Тамара Трацевич
Re: У потязі Київ-Харків, 03.04.07
Вельмишановний пане Юрію! Аби Ви знали як боляче зробили тим харків,янам, які не відносять себе до... навіть не знаю як назвати тих, кого Ви прийняли за харків,ян. І провідники у нашому (маю на увазі фірмовий) потяг чемні. І пасажири - теж. Аби Ви їхали в нормальний день, а не на плюндрування Майдану, Ви би побачили нас інших. Приїздіть, ми завжди раді Вас бачити. Позбудьтесь упередженості, і Ви побачите красивих, волелюбних слобожан. Так, лише чверть нас за демократичний розвиток країни, за європейську Україну. Але ж аж чверть! Ми Вас любимо. Харків,янка2007.04.26 | Тамара Трацевич
Re: У потязі Київ-Харків, 03.04.07
Останнім часом політики все більше говорять про поділ українців по Дніпру: на заході - суцільні демократи, на сході - суцільні дебіли. Гадаю, що ті, хто під час помаранчевої революції запропонували поділити Україну за сортами, як м,ясну тушу, мали політтехнологію разового використання. Коли ж ЗМІ її розтиражували, і політики вирішили, що їм вдалося переконати Україну, що вона розколота по Дніпру, ідею поставили на тираж.Суспільство отримало діагноз хвороби, якої воно не має, і рецепт на придбання дуже дорогих ліків, які спроможні насправді спричинити хворобу. Але ж зазвичай в серйозних клінічних випадках звертаються до іншого лікаря або ж і скликається консиліум.
На жаль, не тільки політики, а і журналісти підхопили міф, в свою чергу переконуючи суспільство в тому, що воно розколоте. Замість провести грунтовне журналістське дослідження, поміркувати і спробувати спростувати нищівний діагноз.
Чому не звучить думка, що поділ є, але він є не за територіальною, а за політичною ознакою? І куди дівати голоси, віддані за помаранчеву силу на півдні і сході, і голоси, віддані за біло-блакитних у центрі та на заході. І як в цей сценарій вписати інтелектуала і демократа Тараса Возняка зі Львова і правозахисника і демократа Євгена Захарова з Харкова? І те, що саме харків,яни найбільш гостро відчувають своє утиснення за національною ознакою і найбільш послідовно відстоюють своє право бути українцями на своїй землі? Не вкладається в схему і майже перший президент України Леонід Кравчук, якого ніхто не звинуватить у належності до демократичного табору, - вихідець з заходу України, і нинішній президент-демократ Ющенко - з крайнього сходу.
Якщо Харківщина народила Євгена Кушнарьова і Михаїла Добкіна, то і Львівщина може "похвалитися" не менш яскравими постатями з того ж політичного табору - Тарасом Чорноволом і Ганною Герман (Правда, різниця в тому, що перші вдома почуваються досить комфортно, останнім же на малу батьківщину краще не потикатися). В таборі-опоненті - Володимир Філенко і Арсен Аваков, який, на жаль, на догоді міфу про російськомовну Харківщину не говорить українською, та Ігор Юхновський і Борис Тарасюк із заходу.
То чи не час ЗМІ нарешті стати четвертою владою, сторожовим псом демократії, і припинивши потурання політикам, нарешті розвінчати міф про протистояння сходу і заходу. Для початку, аби суспільство переконалось, що є протистояння за політичною, а не географічною ознакою, запрошувати до дискусії представників одного регіону, які мають різні погляди. Наприклад, з громадського сектора Донецька Хрякіна і Ігора Тодорова з "Донбаса європейського". З Харкова Андрія Руденка і Михаїла Добкіна або ж Арсена Авакова і Васілія Салигіна. Правда, не впевнена, що політики, для яких готувалась ця політтехнологія, погодяться. Наприклад, перед парламентськими виборами Добкін (ПР) вже навіть вдався до політичного шахрайства аби не вступити в дебати з Аваковим. Доречі, завдяки саме ЗМІ складається враження, що і на Київські майдани автобуси чи поїзди прибувають виключно за регіональною ознакою. Може, варто би і на майданах спитати думку харків,янина або львів,янина на обох майданах. Бо і там і там є і ті і ті. Тоді зразу стане зрозумілим, що намагання політиків поділити нас по Дніпру - штучне. Ніяких Дніпрів, ніякої води не вистачить, щоб поділити ними кожен населений пункт.
До того ж, можливо вже час припинити піарити тільки спічрайтерів партій? Час нам вже і на безголосих "оруженосцев" та "манікюрш" глянути.
Тамара Трацевич
12.04.07