05/07/2007 | странник

Епіграф.
Добре сміється той американець, що сміється зараз, а не одночасно з Джорджем Вашінгтоном.

ч.1. Вступ (художня частина).

Сьогодні, саме страшенна напруга, від битви на українському конституційному полі бою, що точиться вже не в перший, але, схоже, не в останній раз, i дає нації такий необхідний вітчизняний адреналін, і, до адреналіну.
Ми ж не якісь там французи. Чи американці. Чи китайці.
Що нам, їх садочок, коло хати?
Ми ж підемо своїм непротореним шляхом? І не похапцем. Та без цієї дешевої метушні і зайвої балаканини.
Бо хіба головне, це - перемога, в нашій багаторічній боротьбі за букву закону?
Ну що б було, якби ми вже давно взяли, і перемогли, раз і назавжди?
Що тоді?
Безвихідь. Глухий кут.
Застій.
Всі щасливі. Всі мають те, що мають...
Росія рве на собі останнє імперське волосся і падає нам під ноги, прошепотівши синіми від ненависті губами: "Україна не Росія."
Як далі жити після цього? Чим?
До чого тоді все, що є головним в нашому українському житті?
Навіщо Верховна Рада?
Навіщо депутати?
Навіщо ці кремезні гілки влади, якщо можна ось так взяти, і вирішити все, раз і назавжди.
Ні!
Так жити не можна!
Хто нам дав право кинути націю в це страшне демократичне болото "развітого капіталізму з чєловєчєскім ліцом"?!
Це не пройде!
Невже комусь потрібно, раз і назавжди, навести лад в нашій конституційній дупі?
Чим же тоді займатися Конституційному суду?
Невже можна просто взяти і відповісти на це страшне віковічне питання: то хто ж є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні?
Неможливо. Абсурд!
Хай краще загине світ, ніж юстиція!
Головаті ми, чи ні?
Ми ж не американці.
Основний Закон не можна, просто так, взяти і написати.
А як же напружена битва інтелектів, наукові праці, дисертації, відрядження до бібліотеки Конгресу США, та в Париж?
Так можна дописатися до такої дурні, що просто жах!
Ну як можна дозволити, щоб народ здійснював владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування?
Що значить "безпосередньо"?!
Совєтами, народним депутатам всіх рівнів?
Чи то, совєти народних депутатів, допоможуть народу зрозуміти, як йому жити?
Ох, і тяжко ж дихати, якщо станік занадто стягує народні груди.
Гордіїв вузол. Дилема.
Читаєш нашу Конституцію і плачеш. Як все там просто і розумно написано. Плачеш, але читаєш.
"Ніхто не може узурпувати державну владу." Хіба ж не гарно?
Хоча...
А народу можна стати узурпатором влади? Він же - єдине джерело влади...
Ось ще, душевно: "На території України не допускається розташування іноземних військових баз."
Точно!
Чи таке: "Цензура заборонена."
Що є, то є.
Ми таки головаті!
Наша Конституція найкраща у світі! Вже практично досягнуто рівня радянської Конституції.
Звичайно, є ще деякі недопрацювання. Але ж йде тільки 16-й рік перехідного періоду. Не все ще перейшло.
Тому треба палко підтримати по-справжньому мудрі і глибокі рішення наших політиків, прийняті в домі з химерами, про 15 кроків назустріч один одному.
Головне, щоб робочі групи за два(2!) дні, і не пізніше, розібралися з усіма проблемами, що накопичились за останні 17 років, та й за попередні 75, і нарешті вказали нам: напрямок руху, розставили дороговкази, заклали підвалини.
І можна спокійно в далеку путь.
Хоча головне, як ми вже давно бачимо, не поспішати.
Ми ж не американці якісь! Чи, там, китайці.
Треба діяти виважено, без поспіху, нездорового ажіотажу, та дешевого популізму.
Головне, щоб процес пішов, в необхідному напрямку.
І працювати, працювати, працювати.
Також обов'язково, щоб еліта не забувала, хто, є - єдиним джерелом влади.
І зробила все, щоб ніхто не зміг узурпувати державну владу, не в тих руках.
Тому всі розмови, про "відкриті списки", повинні починатись, і закінчуватись, саме на цих двох словах. Не більше.
Бо якщо на цьому не зупинитись, то тоді прийдеться говорити про механізм реалізації "голосування за відкритими списками". Але тоді і справді може статися непоправне - народ зможе узурпувати державну владу в Україні.
А це ж заборонено діючою Конституцією.
Тому, нашим головатим, потрібно зробити все, щоб захисти головне в нашому житті - верховенство права.
Всі головаті - на захист букви закону!
І головне, щоб не з'явилось ні однієї букви про те, як саме, реально, можна реалізувати народу своє право здійснювати владу в державі "безпосередньо", через "відкриті партійні списки".
Також дуже важливо, щоб не з'явилося ні слова про "пропорційно-рейтингову систему голосування за відкритими списками".
Еліта повинна мовчати про неї, як вона це робить вже другий рік поспіль.
І працювати, працювати, працювати!
Я вірю і навіть знаю, що наша політична еліта, це, зможе!


ч.2. Пояснювальна записка.

Суть пропорційно-рейтингової системи голосування за відкритими списками полягає в наданні виборцю можливості прямого впливу на формування складу Рад всіх рівнів.
Для цього, під час голосування, виборець в бюлетень, замість хрестика, ставить номер обраного ним конкретного кандидата з відкритого партійного списку.
Що, після остаточного підрахунку, і визначить справжні, народні, рейтинги (місця в остаточному списку) кандидатів в Ради. Механізми підрахунку рейтингу відпрацьовані, зміни до "Закону про вибори", теж.

ч.3. Констатуюча.

Шановний Віктор Андрійович, шановна Юлія Володимирівно, шановні українські політики!
Чи не могли б, ви, запропонувати нашій політичній еліті прийняти пропорційно-рейтингову систему до виконання?
Ця система об'єднує кращі риси як пропорційної, так і мажоритарної систем голосування.

Цікаво, чи є в Україні партії, які будуть проти прямого народного волевиявлення?