Кольорові політики будують майбутнє собою, але не для себе
05/07/2007 | Tatarchuk
Візантийський базілевс Юстініан прийшов до влади тоді коли трон хитався, імперія розпадалася, влада вислизала (частково через знеціненність центральної влади Юстиніан безболісно її взагалі вхопив).
Якщо вірити юстиніановому ненависникові історику Прокопію, то цея базілевс навмисно зробив одного финта вухами. А саме - завів на іподромі правило одягатися в зелене або блакитне вболівальникам, які вболівають за конячи колективи зі Сходу або Заходу.
Сьгодні мені навіть бракує джерел, який саме кольор як саме ориєнтацію визначав.
Але (за версією конспірологів-візантийців) Юстиніан актуалізував протистояння кількох провинцій центрові та десятків феодалів центральній владі - під виглядом уявного розколу Всесвіту на синіх та зелених на столичному іподромі у серці всесвіту.
Можна було бити один одного, і жорстокі покарання за вибвство зеленою товпою голубого сенатора (чи навпаки) планово каралися, планово ігнорувалися згідно із планом Юстиніана.
Головне чого досяг базілевс - це збереження країни шляхом компактного втілення всіх міфів у два кольори. Потім було справою техніки попрохати свого воєводу-словянина Велізарія (Велічара) очолити одну партію, а свою жінку-гречанку - іншу. Сам Юстиніан (також словянин за кровью до речі) залишався батьком обидвох таборів. Його ліквидації не хотів ніхто, щоб не розколоти країну та - головне - не вбити єдину управу на "них" (протилежний табор).
Достовірність саме такої конструкції як доконаного факту я сам вважаю сумнівним - той же Прокопій Кесарійський всерьйох стверджував, що Юстиніан полюбляв по ночам набувати справжнього обличчя Антихристу, ким він мовляв і був насправді, і що Прокопій ледь не особисто бачив цю людину ноччю без голови.
Втім маємо цей матеріал як продукт аналітичної думки самого Прокопія. Того самого який був придворним істориком Юстиніана (та прославляв його) і водночас писав "у стол" свою "Тайну Історію" (грец. "АнекДота")
Як феномен візантийскої політики поділ на два кольори (так кілька допоміжних) існував багато столітть - час від часу він уособлював позицію громадян щодо династії, наслідника претсолу, а то й у протистоянні "базілевс-патріарх", "іконопочтателі - іконоборці", "монофеліти-монофізити", тощо.
Як правило вожді кольорових партій стрімко взлітали та стрімко падали - за тими часами їх вбивали та страучвали досить часто. Імператори продовжували "управляти", крахна продовжувала існувати.
Потім Джефрі Чосер згадував "анекдоту" Прокопія вже в контексті Англії, яка багато років фарбувалася в червоні та білі троянди. "Троянд багато, але кожен бік має за мету очолити всю країну. А не її частину".
Якщо вірити юстиніановому ненависникові історику Прокопію, то цея базілевс навмисно зробив одного финта вухами. А саме - завів на іподромі правило одягатися в зелене або блакитне вболівальникам, які вболівають за конячи колективи зі Сходу або Заходу.
Сьгодні мені навіть бракує джерел, який саме кольор як саме ориєнтацію визначав.
Але (за версією конспірологів-візантийців) Юстиніан актуалізував протистояння кількох провинцій центрові та десятків феодалів центральній владі - під виглядом уявного розколу Всесвіту на синіх та зелених на столичному іподромі у серці всесвіту.
Можна було бити один одного, і жорстокі покарання за вибвство зеленою товпою голубого сенатора (чи навпаки) планово каралися, планово ігнорувалися згідно із планом Юстиніана.
Головне чого досяг базілевс - це збереження країни шляхом компактного втілення всіх міфів у два кольори. Потім було справою техніки попрохати свого воєводу-словянина Велізарія (Велічара) очолити одну партію, а свою жінку-гречанку - іншу. Сам Юстиніан (також словянин за кровью до речі) залишався батьком обидвох таборів. Його ліквидації не хотів ніхто, щоб не розколоти країну та - головне - не вбити єдину управу на "них" (протилежний табор).
Достовірність саме такої конструкції як доконаного факту я сам вважаю сумнівним - той же Прокопій Кесарійський всерьйох стверджував, що Юстиніан полюбляв по ночам набувати справжнього обличчя Антихристу, ким він мовляв і був насправді, і що Прокопій ледь не особисто бачив цю людину ноччю без голови.
Втім маємо цей матеріал як продукт аналітичної думки самого Прокопія. Того самого який був придворним істориком Юстиніана (та прославляв його) і водночас писав "у стол" свою "Тайну Історію" (грец. "АнекДота")
Як феномен візантийскої політики поділ на два кольори (так кілька допоміжних) існував багато столітть - час від часу він уособлював позицію громадян щодо династії, наслідника претсолу, а то й у протистоянні "базілевс-патріарх", "іконопочтателі - іконоборці", "монофеліти-монофізити", тощо.
Як правило вожді кольорових партій стрімко взлітали та стрімко падали - за тими часами їх вбивали та страучвали досить часто. Імператори продовжували "управляти", крахна продовжувала існувати.
Потім Джефрі Чосер згадував "анекдоту" Прокопія вже в контексті Англії, яка багато років фарбувалася в червоні та білі троянди. "Троянд багато, але кожен бік має за мету очолити всю країну. А не її частину".