05/07/2007 | Майдан-ІНФОРМ

Минуло ще два тижні і настав час підводити чергові підсумки моніторингу діяльності омбудсмена. Одразу скажемо, що вишукувати ознаки діяльності Ніни Іванівни і її раті це все одно, що збирати піщинки в морі. Часто густо недержавні громадські й правозахисні організації, сильно обмежені у своїх матеріальних можливостях, самотужки роблять набагато вагоміший внесок у справу правозахисту, ніж «упакований» по повній програмі державний інститут омбудсмена. Порівняйте.
За минулі два тижні громадськими і правозахисними організаціями зроблено наступне:
• відкрито Чернігівський центр соціально-профілактичної роботи з дітьми вулиці. Це суттєвий внесок у боротьбу з безпритульністю, враховуючи, що в Україні зростає вже друге покоління бомжів.
Востаннє ми чули декларативні заяви обудсмена про ганебність явища безпритульності дітей в червні 2005 року.

• 3 травня в Києві було презентовано міжнародну Конвенцію з прав інвалідів, яку схвалено 13 грудня 2006 року Генеральною Асамблеєю ООН, підписано вже 81 країною і яка залишається відкритою для підписання і ратифікації усіх зацікавлених країн.
В Україні нараховується майже 3 млн. інвалідів, що становить аж 6,4% населення держави вони, як і діти, залишаються найбільш вразливими і найменш захищеними від порушення їх соціальних, економічних, політичних і громадянських прав, але Україна не готова підписати Конвенцію з прав інвалідів. Політики розводять руками. Головна проблема в тому, що українське законодавство стосовно інвалідів "системно не виконується", а захист їхніх прав відбувається "непослідовно і несистемно", - саме так охарактеризував становище з правами інвалідів в Україні голова Національної асамблеї інвалідів України Валерій Сушкевич. Реальний внесок омбудсмена у покращення становища інвалідів в Україні полягає у тому, що….будівля її офісу на Інститутській оснащена пандусом при вході, широкими ліфтами і дверима, відповідно облаштованими туалетними кімнатами для інвалідів. А ще, за інформацією прес-служби омбудсмена, Секретаріат два-три рази у рік допомагає двом-трьом інвалідам вирішити їх проблеми.
• 4 травня Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда – Україна» ініціювала дії спрямовані на прискорення ратифікації Україною ще одного важливого документа - Конвенції „Про протидію торгівлі людьми". Дана Конвенція була ухвалена Радою Європи 3 травня 2005 року. Україна підписала цю Конвенцію того 17 листопада 2005 року, але й досі не ратифікувала його. Омбудсмен, яка ще в 1999 році ініціювала боротьбу з транснаціональною работоргівлею не виявляє жодних ознак зацікавленості у прискоренні ратифікації Конвенції „Про протидію торгівлі людьми". Вона залишається осторонь, можливо сподіваючись, що проблема торгівлі людьми розсмокчеться сама собою, як розсмокталася проблема участі дітей в політичних акціях після припинення вуличних акцій в наслідок досягнення політичних домовленостей між двома Вікторами.

Краще вже нехай проблемами торгівлі людьми займаються недержавні правозахисні організації, ніж втручання омбудсмена в цю сферу відбудеться на кшталт її «турботи» про права українців в Естонії (?), що завершилася тим, що Ніна Карпачова
груддю встала на захист пам‘ятника воїну-визволителю і проти перепоховання (!) в Естонії останків двох українських солдат.

Крім пам‘ятника воїну-визволителю, пані омбудсмен, за два минулих тижні, успішно захистила ще кількох українських громадян. З інформації розміщеної на сайті омбудсмена ми довідалися про трагічну історію зі щасливим закінченням для Марії Надєждіної і оптимістичну перспективу справи Вікторії Мамонтової .

Коли порівнюєш зроблене за останні два тижні правозахисними організаціями і омбудсменом, то складається враження, що стратегічна ініціатива у справі захисту прав людини належить не омбудсмену, а недержавним громадським і правозахисним організаціям, які мають масштабніше бачення системи захисту прав людини в Україні.

Мало того, що омбудсмен не володіє стратегією захисту прав людини, вона ще й болісно реагує на інтерес громадськості до її діяльності. Так, на запит голови Харківської правозахисної групи щодо подій в Ізяслівській виправній колонії № 31 (ми писали про ці події в березні цього року), представник Секретаріату ввічливо попросив не втручатися у діяльність омбудсмена, пояснивши, що згідно з ч.2 ст.20 закону про Уповноваженого, омбудсмен не зобов'язаний давати пояснення по суті справ, які закінчені або перебувають у його провадженні. Аналогічні відповіді отримувала на свої запити і народний депутат Катерина Левченко з цинічною припискою в кінці листа: «Дякуємо за листа та сподіваємося на подальшу плідну співпрацю».
Ми не сподіваємось на плідну співпрацю з омбудсменом зараз, але сподіваємось на неї після завершення плідного моніторингу її діяльності і нагадуємо, що один раз омбудсмен вже поплатився за непрозорість Секретаріату,
програвши в суді справу за позовом Головатого. Нагадаємо, що підставою звернення Головатого до суду було ігнорування Ніною Карпачовою депутатського звернення, в якому народний депутат України просив надати йому копії Положень про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.