Вибори треба проводити негайно!
05/08/2007 | Cтепан Хмара
Україна втрачає дорогоцінний час. Всім доброчесним громадянам зрозуміло: вийти з політичної кризи без виборів неможливо. Без виборів криза поглиблюватиметься. Зволікати з їх проведенням – це лише збільшувати всебічні втрати нашої держави, нашого суспільства.
В економіці цей час непевності й невизначеності спричинятиме лише стагнацію інвестиційних вливань не лише іноземного капіталу, а й внутрішніх фінансових ресурсів наших громадян. Ба більше, такий непевний стан сприяє відпливу внутрішніх фінансових ресурсів за кордон, їх нераціональним
витратам.
Політично Україна втрачає авторитет і повагу в світі, а це ускладнює можливість ефективно обстоювати наші національні інтереси. Зволікання з виборами призведе до зволіканням із вступом України до СОТ. А без вступу до СОТ наша країна не може сподіватися на членство у вільному європейському ринку. Відтак – цілий ланцюг негативів.
Перенесення виборів на осінь дезорганізує бюджетний процес. Бо від уряду нічого доброго сподіватися не варто: він намагатиметься працювати не на країну, а на вибори своєї політичної сили й на власну користь більшості урядовців. За півроку чимало ще можна буде розікрасти. Фонд держмайна ще не один об’єкт встигне так „прихватизувати” як, наприклад, „Луганськтепловоз”, а пані Семенюк зможе зрівнятися з паном Чечетовим в його діяльності на цій посаді. Знов неприпустимо затягнеться розв’язання однієї з найважливіших проблем України – земельної реформи. Не дочекаємося й якісної, давно вже перезрілої, податкової реформи.
Позірна згода коаліціантів на дострокові (але з відтермінуванням їх до осені) вибори – це лукавий, підступний пропаґандистський маневр, це відчайдушна спроба взагалі унеможливити їх або принаймні відтягнути до чергових президентських виборів.
Для цього коаліціанти вдаються до різноманітних витівок. Одна з них – шоу 7 травня в Українському домі, де такі творці олігархічно-мафіозного режиму в Україні, як Кравчук і Кучма, силкувалися переконувати публіку в шкідливості дострокових виборів.
Верхом цинізму виглядали крокодилячі сльози цих діячів на захист Конституції і права. Ніби не Кучма був зухвалим порушником Конституції! А хіба не коаліціанти почали державний переворот, ухваливши антиконституційний Закон про Кабінет Міністрів?Саме цим законом зроблено спробу позбавити Президента можливості здійснювати свої конституційні обов’язки.
Зараз повсюдно гуляє теза, буцімто дострокові вибори практично нічого не змінять, бо, мовляв, результати мало чим відрізнятимуться від попередніх виборів. На підтвердження цього наводяться аргументи про недолугість закону про вибори і відсутність реєстру виборів тощо.
Все це так. Але, по-перше, щоб все це виправити, потрібен час, а це означає перенесення виборів на невизначений термін. По-друге, цей парламент все одно не зробить потрібних законодавчих актів якісно, бо їхня мета інша: не допустити дострокових виборів. По-третє, придумано доручити парламенту прийняти рішення про саморозпуск, а це потребує внесення змін до Конституції, що знову ж таки означає затягнути час і не допустити дострокових виборів. До того ж з’явиться чергова можливість звинуватити Президента в нібито неконституційності його Указу про розпуск парламенту.
Чому до таких відчайдушних зусиль недопущення дострокових виборів вдаються всі складові коаліції? Адже становище їхнє аж ніяк не однакове. Зрозуміло, що перспектива Мороза і його оточення очевидна: вилетіти з політичної гри після виборів, і чим швидше вони відбудуться, тим нищівнішого удару зазнають соціалісти.
Комуністам на цих дострокових виборах, навпаки, ще є можливість пробитися до парламенту більше, ніж на чергових. Тобто вони нічого не втрачають і навіть можуть непогано заробити від своїх господарів. „Регіони” теж особливо не втрачають, хоч і не повторять успіху, якого їм вдалося досягнути на попередніх виборах, натомість можуть позбутися незручного баласту соціалістів і комуністів. Щоправда, їм є що втрачати. Адже після такого вдалого реваншу, де регіонали отримали майже все і негайно, їм, очевидно, здавалося, що це надовго, а може, й назавжди. Проте не хочеться вірити, що у них немає людей зі здоровим глуздом, які б не розуміли, що такий „бліцкріґ” породжує небезпеку великого опору й майбутньої власної болісної поразки. Тобто всі ці об’єктивні обставини за логікою речей не повинні б штовхати їх до категоричного опору перевиборам. Але такий розвиток подій не відповідає неоколоніальній стратегії Кремля.
Що ж усе-таки об’єднує цю різношерстну тріаду з вельми неоднозначними перспективами? Тут не треба забувати про зовнішній чинник: нашого кремлівського „стратегічного партнера”, який спить і бачить Україну у своїх ведмежих обіймах.
Донедавна кремлівські владоможці не приховували свого неґативного ставлення до євроінтеґраційних прагнень України. Особливе роздратування Кремля викликали наміри України стати членом НАТО. Зрозуміло, чому. Членство України в НАТО поклало б край імперським зазіханням Москви й нарешті треба було б будувати стосунки з Україною на справді добросусідських і взаємовигідних засадах.
Тепер Москва змінила тактику, залишивши незмінною стратегію. А чому б і ні, коли при владі в більшості опинилися антиукраїнські сили: кому не зрозуміло, що комуністи, навіть не маскуючись, завжди виконували роль п’ятої колони Москви в Україні? Соціалісти займаються тим самим, тільки приховано, у регіоналів та ж сама домінанта. Москві тепер можна задовольнитися виконанням керівної і спрямовуючої ролі залаштункового режисера. Тому тепер, як ніколи, задяна кремлівська доктрина „керованого хаосу”. Що довше такий хаос існує, то більше Україна послаблюється. Слабкий – легка здобич для хижака.
Отже, за всіх недоліків виборчого законодавства й безлічі інших проблем, сподіватися, що дострокові вибори принесуть разючі зміни в розкладі сил в новообраному парламенті, очевидно, не доводиться. Фактично це буде проміжний етап. Але ці вибори дадуть суттєво важливий результат. Вони зупинять наступ антиукраїнських сил і руйнування української держави.
Тому зараз всім справді українським політикам потрібно відкинути балачки про необхідне ухвалення якихось законодавчих пакетів. Потрібно обмежитися найнеобхіднішими змінами до Закону про вибори і негайно розпочинати швидкий виборчий процес.
Необхідно віхилити всі популістські пропозиції, бо різноманітні „ініціативи” щодо негайної корекції Конституції, про те, що вибори треба проводити на новому виборчому законодавстві, тощо – лише на руку тим, хто хоче затягнути процес, і врешті-решт зірвати дострокові вибори.
Політика має будуватися на тверезому розрахунку для добра України.
8 травня 2007 року Степан Хмара
В економіці цей час непевності й невизначеності спричинятиме лише стагнацію інвестиційних вливань не лише іноземного капіталу, а й внутрішніх фінансових ресурсів наших громадян. Ба більше, такий непевний стан сприяє відпливу внутрішніх фінансових ресурсів за кордон, їх нераціональним
витратам.
Політично Україна втрачає авторитет і повагу в світі, а це ускладнює можливість ефективно обстоювати наші національні інтереси. Зволікання з виборами призведе до зволіканням із вступом України до СОТ. А без вступу до СОТ наша країна не може сподіватися на членство у вільному європейському ринку. Відтак – цілий ланцюг негативів.
Перенесення виборів на осінь дезорганізує бюджетний процес. Бо від уряду нічого доброго сподіватися не варто: він намагатиметься працювати не на країну, а на вибори своєї політичної сили й на власну користь більшості урядовців. За півроку чимало ще можна буде розікрасти. Фонд держмайна ще не один об’єкт встигне так „прихватизувати” як, наприклад, „Луганськтепловоз”, а пані Семенюк зможе зрівнятися з паном Чечетовим в його діяльності на цій посаді. Знов неприпустимо затягнеться розв’язання однієї з найважливіших проблем України – земельної реформи. Не дочекаємося й якісної, давно вже перезрілої, податкової реформи.
Позірна згода коаліціантів на дострокові (але з відтермінуванням їх до осені) вибори – це лукавий, підступний пропаґандистський маневр, це відчайдушна спроба взагалі унеможливити їх або принаймні відтягнути до чергових президентських виборів.
Для цього коаліціанти вдаються до різноманітних витівок. Одна з них – шоу 7 травня в Українському домі, де такі творці олігархічно-мафіозного режиму в Україні, як Кравчук і Кучма, силкувалися переконувати публіку в шкідливості дострокових виборів.
Верхом цинізму виглядали крокодилячі сльози цих діячів на захист Конституції і права. Ніби не Кучма був зухвалим порушником Конституції! А хіба не коаліціанти почали державний переворот, ухваливши антиконституційний Закон про Кабінет Міністрів?Саме цим законом зроблено спробу позбавити Президента можливості здійснювати свої конституційні обов’язки.
Зараз повсюдно гуляє теза, буцімто дострокові вибори практично нічого не змінять, бо, мовляв, результати мало чим відрізнятимуться від попередніх виборів. На підтвердження цього наводяться аргументи про недолугість закону про вибори і відсутність реєстру виборів тощо.
Все це так. Але, по-перше, щоб все це виправити, потрібен час, а це означає перенесення виборів на невизначений термін. По-друге, цей парламент все одно не зробить потрібних законодавчих актів якісно, бо їхня мета інша: не допустити дострокових виборів. По-третє, придумано доручити парламенту прийняти рішення про саморозпуск, а це потребує внесення змін до Конституції, що знову ж таки означає затягнути час і не допустити дострокових виборів. До того ж з’явиться чергова можливість звинуватити Президента в нібито неконституційності його Указу про розпуск парламенту.
Чому до таких відчайдушних зусиль недопущення дострокових виборів вдаються всі складові коаліції? Адже становище їхнє аж ніяк не однакове. Зрозуміло, що перспектива Мороза і його оточення очевидна: вилетіти з політичної гри після виборів, і чим швидше вони відбудуться, тим нищівнішого удару зазнають соціалісти.
Комуністам на цих дострокових виборах, навпаки, ще є можливість пробитися до парламенту більше, ніж на чергових. Тобто вони нічого не втрачають і навіть можуть непогано заробити від своїх господарів. „Регіони” теж особливо не втрачають, хоч і не повторять успіху, якого їм вдалося досягнути на попередніх виборах, натомість можуть позбутися незручного баласту соціалістів і комуністів. Щоправда, їм є що втрачати. Адже після такого вдалого реваншу, де регіонали отримали майже все і негайно, їм, очевидно, здавалося, що це надовго, а може, й назавжди. Проте не хочеться вірити, що у них немає людей зі здоровим глуздом, які б не розуміли, що такий „бліцкріґ” породжує небезпеку великого опору й майбутньої власної болісної поразки. Тобто всі ці об’єктивні обставини за логікою речей не повинні б штовхати їх до категоричного опору перевиборам. Але такий розвиток подій не відповідає неоколоніальній стратегії Кремля.
Що ж усе-таки об’єднує цю різношерстну тріаду з вельми неоднозначними перспективами? Тут не треба забувати про зовнішній чинник: нашого кремлівського „стратегічного партнера”, який спить і бачить Україну у своїх ведмежих обіймах.
Донедавна кремлівські владоможці не приховували свого неґативного ставлення до євроінтеґраційних прагнень України. Особливе роздратування Кремля викликали наміри України стати членом НАТО. Зрозуміло, чому. Членство України в НАТО поклало б край імперським зазіханням Москви й нарешті треба було б будувати стосунки з Україною на справді добросусідських і взаємовигідних засадах.
Тепер Москва змінила тактику, залишивши незмінною стратегію. А чому б і ні, коли при владі в більшості опинилися антиукраїнські сили: кому не зрозуміло, що комуністи, навіть не маскуючись, завжди виконували роль п’ятої колони Москви в Україні? Соціалісти займаються тим самим, тільки приховано, у регіоналів та ж сама домінанта. Москві тепер можна задовольнитися виконанням керівної і спрямовуючої ролі залаштункового режисера. Тому тепер, як ніколи, задяна кремлівська доктрина „керованого хаосу”. Що довше такий хаос існує, то більше Україна послаблюється. Слабкий – легка здобич для хижака.
Отже, за всіх недоліків виборчого законодавства й безлічі інших проблем, сподіватися, що дострокові вибори принесуть разючі зміни в розкладі сил в новообраному парламенті, очевидно, не доводиться. Фактично це буде проміжний етап. Але ці вибори дадуть суттєво важливий результат. Вони зупинять наступ антиукраїнських сил і руйнування української держави.
Тому зараз всім справді українським політикам потрібно відкинути балачки про необхідне ухвалення якихось законодавчих пакетів. Потрібно обмежитися найнеобхіднішими змінами до Закону про вибори і негайно розпочинати швидкий виборчий процес.
Необхідно віхилити всі популістські пропозиції, бо різноманітні „ініціативи” щодо негайної корекції Конституції, про те, що вибори треба проводити на новому виборчому законодавстві, тощо – лише на руку тим, хто хоче затягнути процес, і врешті-решт зірвати дострокові вибори.
Політика має будуватися на тверезому розрахунку для добра України.
8 травня 2007 року Степан Хмара
Відповіді
2007.05.08 | Ігор
Re: Вибори треба проводити негайно!
Згідний на 100%.2007.05.08 | сергій
Re: Вибори треба проводити негайно!
Хмара вимагає швидкого проведення виборів,тому що дуже йому хочеться знову потрапити в неї. Він же не потрапив в 2006 році, і раптом така радість. Він вже був там не один раз, він пенсіонер, хай сидить вдома й виховує малолітніїх дітей, які в нього чомусь з"явились, коли йому вже було зща 60. Сміх, а не політик.
Cтепан Хмара пише:
> Україна втрачає дорогоцінний час. Всім доброчесним громадянам зрозуміло: вийти з політичної кризи без виборів неможливо. Без виборів криза поглиблюватиметься. Зволікати з їх проведенням – це лише збільшувати всебічні втрати нашої держави, нашого суспільства.
>
> В економіці цей час непевності й невизначеності спричинятиме лише стагнацію інвестиційних вливань не лише іноземного капіталу, а й внутрішніх фінансових ресурсів наших громадян. Ба більше, такий непевний стан сприяє відпливу внутрішніх фінансових ресурсів за кордон, їх нераціональним
> витратам.
>
> Політично Україна втрачає авторитет і повагу в світі, а це ускладнює можливість ефективно обстоювати наші національні інтереси. Зволікання з виборами призведе до зволіканням із вступом України до СОТ. А без вступу до СОТ наша країна не може сподіватися на членство у вільному європейському ринку. Відтак – цілий ланцюг негативів.
>
> Перенесення виборів на осінь дезорганізує бюджетний процес. Бо від уряду нічого доброго сподіватися не варто: він намагатиметься працювати не на країну, а на вибори своєї політичної сили й на власну користь більшості урядовців. За півроку чимало ще можна буде розікрасти. Фонд держмайна ще не один об’єкт встигне так „прихватизувати” як, наприклад, „Луганськтепловоз”, а пані Семенюк зможе зрівнятися з паном Чечетовим в його діяльності на цій посаді. Знов неприпустимо затягнеться розв’язання однієї з найважливіших проблем України – земельної реформи. Не дочекаємося й якісної, давно вже перезрілої, податкової реформи.
>
> Позірна згода коаліціантів на дострокові (але з відтермінуванням їх до осені) вибори – це лукавий, підступний пропаґандистський маневр, це відчайдушна спроба взагалі унеможливити їх або принаймні відтягнути до чергових президентських виборів.
>
> Для цього коаліціанти вдаються до різноманітних витівок. Одна з них – шоу 7 травня в Українському домі, де такі творці олігархічно-мафіозного режиму в Україні, як Кравчук і Кучма, силкувалися переконувати публіку в шкідливості дострокових виборів.
>
> Верхом цинізму виглядали крокодилячі сльози цих діячів на захист Конституції і права. Ніби не Кучма був зухвалим порушником Конституції! А хіба не коаліціанти почали державний переворот, ухваливши антиконституційний Закон про Кабінет Міністрів?Саме цим законом зроблено спробу позбавити Президента можливості здійснювати свої конституційні обов’язки.
> Зараз повсюдно гуляє теза, буцімто дострокові вибори практично нічого не змінять, бо, мовляв, результати мало чим відрізнятимуться від попередніх виборів. На підтвердження цього наводяться аргументи про недолугість закону про вибори і відсутність реєстру виборів тощо.
>
> Все це так. Але, по-перше, щоб все це виправити, потрібен час, а це означає перенесення виборів на невизначений термін. По-друге, цей парламент все одно не зробить потрібних законодавчих актів якісно, бо їхня мета інша: не допустити дострокових виборів. По-третє, придумано доручити парламенту прийняти рішення про саморозпуск, а це потребує внесення змін до Конституції, що знову ж таки означає затягнути час і не допустити дострокових виборів. До того ж з’явиться чергова можливість звинуватити Президента в нібито неконституційності його Указу про розпуск парламенту.
>
> Чому до таких відчайдушних зусиль недопущення дострокових виборів вдаються всі складові коаліції? Адже становище їхнє аж ніяк не однакове. Зрозуміло, що перспектива Мороза і його оточення очевидна: вилетіти з політичної гри після виборів, і чим швидше вони відбудуться, тим нищівнішого удару зазнають соціалісти.
>
> Комуністам на цих дострокових виборах, навпаки, ще є можливість пробитися до парламенту більше, ніж на чергових. Тобто вони нічого не втрачають і навіть можуть непогано заробити від своїх господарів. „Регіони” теж особливо не втрачають, хоч і не повторять успіху, якого їм вдалося досягнути на попередніх виборах, натомість можуть позбутися незручного баласту соціалістів і комуністів. Щоправда, їм є що втрачати. Адже після такого вдалого реваншу, де регіонали отримали майже все і негайно, їм, очевидно, здавалося, що це надовго, а може, й назавжди. Проте не хочеться вірити, що у них немає людей зі здоровим глуздом, які б не розуміли, що такий „бліцкріґ” породжує небезпеку великого опору й майбутньої власної болісної поразки. Тобто всі ці об’єктивні обставини за логікою речей не повинні б штовхати їх до категоричного опору перевиборам. Але такий розвиток подій не відповідає неоколоніальній стратегії Кремля.
>
> Що ж усе-таки об’єднує цю різношерстну тріаду з вельми неоднозначними перспективами? Тут не треба забувати про зовнішній чинник: нашого кремлівського „стратегічного партнера”, який спить і бачить Україну у своїх ведмежих обіймах.
>
> Донедавна кремлівські владоможці не приховували свого неґативного ставлення до євроінтеґраційних прагнень України. Особливе роздратування Кремля викликали наміри України стати членом НАТО. Зрозуміло, чому. Членство України в НАТО поклало б край імперським зазіханням Москви й нарешті треба було б будувати стосунки з Україною на справді добросусідських і взаємовигідних засадах.
>
> Тепер Москва змінила тактику, залишивши незмінною стратегію. А чому б і ні, коли при владі в більшості опинилися антиукраїнські сили: кому не зрозуміло, що комуністи, навіть не маскуючись, завжди виконували роль п’ятої колони Москви в Україні? Соціалісти займаються тим самим, тільки приховано, у регіоналів та ж сама домінанта. Москві тепер можна задовольнитися виконанням керівної і спрямовуючої ролі залаштункового режисера. Тому тепер, як ніколи, задяна кремлівська доктрина „керованого хаосу”. Що довше такий хаос існує, то більше Україна послаблюється. Слабкий – легка здобич для хижака.
>
> Отже, за всіх недоліків виборчого законодавства й безлічі інших проблем, сподіватися, що дострокові вибори принесуть разючі зміни в розкладі сил в новообраному парламенті, очевидно, не доводиться. Фактично це буде проміжний етап. Але ці вибори дадуть суттєво важливий результат. Вони зупинять наступ антиукраїнських сил і руйнування української держави.
>
> Тому зараз всім справді українським політикам потрібно відкинути балачки про необхідне ухвалення якихось законодавчих пакетів. Потрібно обмежитися найнеобхіднішими змінами до Закону про вибори і негайно розпочинати швидкий виборчий процес.
>
> Необхідно віхилити всі популістські пропозиції, бо різноманітні „ініціативи” щодо негайної корекції Конституції, про те, що вибори треба проводити на новому виборчому законодавстві, тощо – лише на руку тим, хто хоче затягнути процес, і врешті-решт зірвати дострокові вибори.
>
> Політика має будуватися на тверезому розрахунку для добра України.
>
>
> 8 травня 2007 року Степан Хмара
2007.05.08 | S4ur
Є такі люди, скоріш людці,
що, стараючись знищити опонента, не гребують нічим. В діло годиться все, наприклад коса Тимошенко, чи подробиці приватного життя Хмари.Кого так зачепив Степан Хмара? Політичних повій, які завтра опиняться на узбіччі дороги без права на свій "заробіток"? Чи їхніх клієнтів з ФСБ/КГБ, які колись не замучили Хмару до смерті, а тепер шкодують за втраченим шансом?
Ясно одне: Степан Хмара своєю статтею добряче бахнув і перших і других по голові. Або по тому, що у них вважається головою.
2007.05.08 | Большой Брат
Адназначна! Хмара прав на 150%!
2007.05.08 | Большой Брат
Re: Вибори треба проводити негайно!
"...він пенсіонер, хай сидить вдома й виховує малолітніїх дітей, які в нього чомусь з"явились, коли йому вже було зща 60."+++Завидуй молча! +++