05/11/2007 | prokurorr

Є в арифметиці таке старе правило, що вже стало прислів'ям: від зміни місць доданків, сума не міняється. Це правило дуже добре ілюструє діяльність українських органів Прокуратури. Вже вкотре призначають, чи даруйте, перепризначають прокурорів всіх рівнів (з гори до низу), кожен, сідаючи в прокурорське крісло б’є себе в груди, що саме він працюватиме в інтересах держави. Цікаво - а де результат?
В державі стало менше злочинців? Розкриті резонансні справи? Красти припинили? Та ні, зовсім навпаки – прокуратура, завдяки постійній кадровій перетасовці, стала все активніше «вростати» в систему розкрадання держави та так званого «додаткового оподаткування» громадян. У суспільстві прокурорів сприймають не інакше, як бандитів та шахраїв! Недарма, у всіх останніх дослідженнях корумпованості органів влади, прокуратура обіймає тільки перші місця.
На мій погляд чудову ілюстрацію наведених тез являє собою Сергій Ленський, що є типовим представником «клану донецьких прокурорів». Він «гарно» працював у прокуратурах м.м.Харцизська, Макіївки та Донецька. Здобутки Донецької області в боротьбі зі злочинністю загальновідомі, але основний успіх Ленського полягав у тому, що він став довіреною особою таких собі непересічних співробітників ГПУ - братів Кузьміних: Рената Равелійовича та Рафаеля Ізмайловича. Саме брати Кузьміни, будучи наближеними до лідера партії "Держава" колишнього прокурора Донецької області та Генерального прокурора України Г.Васільєва забезпечили включення Ленського до «команди» Васильєва та його переїзд до м.Києва.
У Києві Ленський швидко зорієнтувався, адже дружина Кузьміна Р.І. очолює Донецьке обласне відділення "Правекс-банку" (знаходиться під особистим контролем Л.Черновецького). З цього часу розпочався кар’єрний злет С.Ленського, який за короткий період обійняв посаду прокурора Дніпровського району м. Києва. Тут, маючи покровителів в ГПУ та мерії, Ленський блискавично «організував роботу» з підприємцями. Останні швидко зрозуміли, що «донецькі порожняк не гонять» і розраховуватись з Ленським необхідно в повному обсязі, аби уникнути кримінальної відповідальності та банкрутства. Чого варті лише перевірки в «Гідропарку», коли Ленський штучно створював підприємцям «проблеми із законом», а потім брав хабарі за їх вирішення. По мірі того, як дорожчала земля в Києві, Ленський, крім тактики примітивного хабарництва, почав застосовувати технологію заволодіння через підставних осіб земельними ділянками в результаті перевірок відповідних контролюючих органів. Вже потім люди дізнавались, що замовником перевірок КМДА, Пожежної охорони чи «Київенерго» був Ленський.
Безперечно, такою роботою довго займатись на одному місці не небезпечно, оскільки «за бєспрєдєл» може настати й некримінальна відповідальність. Розуміючи це, високі покровителі Ленського, які постійно отримували «відкати» від активної боротьби власного ставленика з правопорушниками не забули про нього, перевівши до ГПУ. Тепер Ленський не має змоги займатись здирництвом і хабарництвом безпосередньо, але вплив не втратив.
Я не великий фахівець в прокурорській роботі, але думаю, що започаткована ще Потебеньком практика постійних «прокурорських ротацій» є запорукою безкарної злочинної діяльності окремих прокурорів, коли ніхто не йде зовсім, а просто, в потрібний момент «ховається на менш помітну посаду чи в інший регіон». Сподіваюсь, що невдовзі буде наведений лад в Прокуратурі, коли такі як Ленський і йому подібні займуть належні їм місця на лаві підсудних, а пересічні українці говоритимуть про ПРОКУРОРІВ з повагою, а не як про «злодіїв з великої дороги»…