Інший погляд-2 (галицьким і галичинофанам не рекомендується) (/)
05/15/2007 | привид Романа ShaRP'а
http://www.ji.lviv.ua/n23texts/vitkovskyj.htm
До проблематики “Галицького проекту”
У сучасних кордонах Української держави самостійну соборну Україну відродити неможливо, оскільки окремі її реґіони до 1991 р. ніколи не утворювали органічної й суверенної цілісности, як не творять її й тепер... Розумію, що за подібне висловлювання ще кілька років тому я був би занесений патріотами до “чорного списку” ворогів українства й московських агентів. Однак, як мовив мудрий еллін: бий - та спочатку вислухай. І, взагалі, ніж бити - краще спростовуй фактами! Факти ж засвідчують, що терени від Хутора Михайлівського до мису Форос і від Тиси до Айдару цілком по-різному виживали й розвивалися аж до сер. XX ст. Приміром, у Києві, Львові, Чернігові око тішать пам’ятки княжої доби, між тим землі сучасного Донбасу потрапляють в українську історію не раніше XVIII ст. Відтак у галичан і донеччан не лише різна минувшина (в першій так само нема стаханівського руху, як у другій - січового стрілецтва й т.п.), а й відмінне її сприйняття, різна глибина історичної пам’яті. Релігійні, національні, політичні складники нашої духовности, крім того що відмінні змістовно, ще й мають різну питому вагу. В Одесі ставлять пам’ятники особам та персонажам, чиї шанси бути увічненими у Львові слід визнати нульовими... Наші реґіональні економіки неподібні й навзаєм малопов’язані, тому діловий Крим може з ентузіазмом вітати реформи, які для поліщуків є абсолютно безплідними - й навпаки. Ми різними мовами говоримо про різні речі, обстоюємо різні цінності й із тих самих фактів робимо цілком відмінні висновки.
Відродити соборну Україну воістину неможливо. Але її можна створити заново! Не слід драматизувати проблему взаємної неподібности українських реґіонів: приміром, свого часу перед творцями єдиної Італійської держави постала не менш строката картина... Та в будь-якому разі відмінности є значними, вони формувалися століттями, відтворюються нині й зникнуть ще нескоро, а отже, проблематика українського реґіоналізму приречена стало залишатися актуальною,
Наприкінці 80-х рр. минулого століття прапороносцем новітніх соборно-самостійницьких ідей в Україні виступила Галичина. Переважно галицькі та “прогалицькі” діячі формулювали ці ідеї у зрозумілих і звичних для себе (але аж ніяк не для цілої України!) поняттях і категоріях. Як на здоровий глузд, думка про те, що Наддніпрянщина, Донбас і Причорномор’я не сьогодні-завтра вшанують УНР та УПА, зречуться промосковських та прокомуністичних інтенцій і дружно заговорять українською, була цілком фантастичною. Однак у добу “оксамитової” національної революції багато кому з українських патріотів вона здавалася ледве не азбучною істиною, а загальнонаціональне лідерство периферійної Галичини - природним і незаперечним. (Під обидві ці “аксіоми” не було підведено жодної розрахункової бази - але хто б на таке зважав...) Благо, що перша в Україні некомуністична місцева влада ще в 1990 р. пообіцяла зробити реґіон піонером ринково-демократичних реформ та національного відродження. Чого єдино боялися при тому націонал-демократи, так це сепаратистського шарпання соборного тіла “неньки” різного роду промосковськими “автономіями”. Тому галицькі лідери, поборюючи на загальноукраїнській арені реґіоналістські інтенції кримчан, донеччан, одеситів, самі демонстрували їх нібито повну відсутність. Усе, що тоді діялося в реґіоні, неодмінно освячувалося ім’ям України, хоча б за змістом така дія не мала жодних аналогів на решті теренів держави, а за масштабом - не виходила за межі села чи мікрорайону... Навіть “самому” В. Чорноволові довелося довго й тяжко виправдовуватися за висловлені ним свого часу федералістські ідеї.
Зрештою, в другій пол. 90-х рр. уже можна було обережно констатувати, що соборна Українська держава таки відбулася. Однак внутрішній її зміст дедалі очевидніше розходився із тими світлими образами, що надихали свого часу на боротьбу українських патріотів. Ринок і демократія вперто не приживалися на українській землі або, зазнавши дивних метаморфоз, демонстрували лише свої “негативи”. “Київські дядьки” хутко навчилися обдирати й придушувати провінції незгірш від своїх московських попередників. У незалежній державі історія та ідеологія національної незалежности лишаються чужими для більшости населення, а борці за волю не дочекалися ні офіційного, ні всенародного визнання. Й, зрештою, найболючіше - суверенітет України виявив довершеність й незворотність російщення. Вже за роки свободи сформовано принципово новий інформаційно-комунікаційний комплекс, що функціонує майже виключно в російськомовному режимі - його бурхливий розвиток впливає на ментальність українців незрівнянно потужніше, ніж половинчасті спроби освітньої та адміністративної “українізації”.
Національно свідомі галичани не мали майже ніякого впливу на всі ці процеси. Міґрація до Києва певної частини й без того нечисленної галицької еліти помітно знекровила реґіон, мало що змінивши в самій столиці, де владно обживалися дніпропетровський, донецький та інші клани, що їх украй важко запідозрити в наявності національних почуттів. Галичина стрімко перетворювалася з “П’ємонту” на провінцію - відсталу, консервативну, невпливову й нецікаву для решти реґіонів. Галицький імідж ще сяк-так підтримують згадки про недавнє революційне минуле та аура загадкової (як для совка-“східняка”) ментальности місцевого люду, здатного несподівано спалахувати протуберанцями національного активізму. З цим змушені рахуватися можновладці, але що далі - то менше й менше.
Галичина стає резервацією - економічною, політичною й насамперед духовною. Але резервації, як відомо, надійно захищаючи колонізаторів від тубільців (з їх стрілами, томагавками й територіальними та майновими претензіями), останніх лишають безборонними перед “вогняною водою”, сифілісом, культурницькою агресією “блідолицих братів”. Галицька резервація українства не становить винятку з цього правила. Економічна, кримінальна, духовна експансія зросійщеного Сходу стає доволі відчутною на галицьких теренах.
Національні почуття галичан змушені адаптуватися до цих прикрих, проте незворотних змін. “3ахіднякам” уже не ходить про якусь експансію - радше зберегти б своє, кровне...
Відтак “державницька” Галичина починає відроджувати нею ж засуджені й поборені автономістсько-сепаратистські ідеї. Систематично й дедалі “послідовніше” їх розробляє на своїх шпальтах львівський часопис “Поступ”, “...ми на межі - стверджує, приміром, у редакційній статті в ч.116 (774) І. Мельник. - На межі втрати рідної мови чи всеукраїнської соборности. Якщо не встигнемо в Україні здійснити мовний вибір, доведеться галичанам робити вибір державний і відмовитися від решти, щоб врятувати власну ідентичність”. В кращих традиціях “Краткого курса...” здійснюється чергова ревізія нашої багатостраждальної історії - тепер метою “дослідників” є доведення споконвічної відрубности Галичини та її протиставлення решті України. Звичайно, не всі видання й автори ставлять питання так “круто”. Але очевидним є загальний зріст зацікавлення проблематикою галицької осібности та піднесення - в тих чи інших формах - статусу реґіону.
Ми схильні вважати останнє явищем природним і назагал позитивним. По-перше, тут дається взнаки тверезіша оцінка галичанами своїх реальних сил та можливостей. По-друге, реґіональний масштаб, на противагу загальнонаціональному, є ближчим, відчутнішим. зрозумілішим для пересічної людини. Надмірна й у підсумку малопродуктивна заангажованість галицького істеблішменту в загальноукраїнські справи стала не останньою причиною сьогоднішнього відставання реґіону. За очевидного запізнення всеукраїнського prosperity мусимо максимально використати ресурси реґіонального поступу. За явної затримки евроінтеґраційних процесів маємо згадати, що Галичина свого часу вже була “еврореґіоном”. Зрештою, перед лицем навальної русифікації ми повинні боронити наш край, як неприступну твердиню української самобутности й, хочеться вірити - плацдарм для майбутнього загальноукраїнського відродження... Отже, підстав для розробки “галицького проекту” аж ніяк не бракує. Погляньмо тепер, як маються справи з його перспективами.
Почнемо зі стереотипного означення Галичини, як “П’ємонту” української державности. Італійський П’ємонт спершу став загальнонаціональним фабрикантом і фінансистом, “европейським фасадом” Апенінського півострова, а вже відтак - прапороносцем “італійської ідеї”. А Галичина?..
З-поміж “еврореґіонів” XIX - першої пол. XX ст. Галичина стало залишалася одним із найвідсталіших і найбідніших. Надто якщо брати до уваги становище корінної, української нації. За всіх своїх народовбивчих і русифікаторських “заслуг”, совєцька влада спромоглася істотно піднести добробут галичан. Проте ступінь економічного розвитку, матеріальний та освітній рівень населення тут лишалися нижчими від загальноукраїнських показників. І сьогодні Галичина, зосереджуючи приблизно 10% населення України, продукує лише 5-6% загальнонаціонального ВВП. Львів, столиця реґіону за кількістю мешканців і, відповідно, своїм економічним та інтелектуальним потенціалом посідає дише 7-ме місце в країні, тоді як жодне інше галицьке місто не потрапляє навіть до першої двадцятки... Отже, в сенсі економіки - не П’ємонт, а радше якась “Сіцілія”. Тож ясна річ, що лідерство такого реґіону могло бути тільки ситуативним і скороминущим.
Утім, національні лідери можуть змінюватися. Сприятливі в цьому плані шанси для Галичини створювали: по-перше, кризово-революційна ситуація в державі; по-друге, унікальний для України комплекс історико-ґеографічних особливостей (традиційна західна орієнтація, багаті туристично-рекреаційні ресурси, живий досвід громадянської самоорганізації, природна функція транспортного коридору та “европейської брами” України й СНД) і, зрештою, ґрунтовне політичне й персональне оновлення на поч. 90-х рр. владних структур, що не мало аналогій у решті реґіонів. Ефективна реалізація цих шансів могла призвести до того, що Україна ввійшла б у XXI ст. під проводом Галичини, як “европейського локомотива” молодої держави.
Що ж цьому завадило? Й що нині змушує нас ставитися до “галицького проекту” без великого ентузіазму?
Розмірковування про природну “европейськість” українців (на відміну від росіян) є однією з засад національно-демократичної ідеології. Елекційні показники й соціологічні опитування істотно підважують ці міркування, однак на “сухі цифри” можна інколи й заплющити очі”. Та як заплющиш очі на інше - наші розбиті дороги, запльовані під’їзди, потрощені ліхтарі, смердючі вагони, неохайні робочі місця?.. Цей воістину всенародний “референдум” із такою одностайністю засвідчує небажання українців ставати европейцями, що на нього, їй-Богу, давно пора зважити політикам і соціологам,
За часів несвободи нечисленні патріоти свято вірили, що позбавлений тоталітарно-московського ярма український народ одразу ж почне побивати світові рекорди продуктивности, культурности, достатку. Сучасні реформатори, схоже, очікують подібного ефекту від якихось законодавчих актів та політичних комбінацій. Між тим закон історії є невблаганним: успішним буває звільнення лише тих народів, які ще в під’яремному стані знаходили способи вияву свого прагнення жити краще й цивілізованіше. Українці ж не знаходили - на відміну, скажімо, від прибалтів. І так само всередині України не демонструє глибших европейських устремлінь Галичина. Хоча на виборах її мешканці голосують за демократів з европейськими гаслами, “референдум доріг та під’їздів” дає тут точнісінько такі ж результати, як і де-небудь на Полтавщині чи в Криму. І це стократ істотніше, ніж вислід елекційних перегонів.
Утім, наразі розробники “галицького проекту” соціально-економічними арґументами майже не оперують, їхні інтереси зосереджені переважно в царині духовности, мови, ментальности, культури. Саме цим виявам галицької самобутности загрожує незворотна нівеляція, розчинення в “євразійській” зросійщеній стихії.
Але де можливість ефективного захисту від такої небезпеки?
Адже автономний уряд, державний кордон чи навіть репресивні заходи мало чого варті проти супутникового зв’язку, телекомунікацій, Інтернету. Та й, зрештою, яку частину своєї свободи готові ми віддати владі за примарний “захист” нашої самобутности?
Національне відродження має свої закономірності, які годі “обійти”. Так, приміром, воно є неможливим без соціально-економічного поступу. Тому, допоки Галичина лишатиметься економічним аутсайдером України та Центрально-Східної Европи, її національна самобутність, статична й непродуктивна, буде пропорційною єдино ступеневі відсталости... Інший закон допускає перебіг процесу відродження лише в громадянському суспільстві - уже сформованому або, принаймні, такому, що прагне ним стати. На жаль, цей закон теж діє не на нашу користь.
На СНДівському просторі й почасти за його межами утвердився імідж галичанина як затятого націоналіста. Дійсно, наші краяни завжди голосують за “національну” владу, люблять помітингувати у вишиванках, ба навіть, чого гріха таїти, зрідка пописують на парканах “Смерть москалям!..” Однак який-небудь раціонально мислячий европеєць неабияк здивується, дізнавшись, що в цій “націоналістичній” Галичині можна спокійно прожити десятки років, успішно займатися бізнесом, спортом, робити кар’єру в силових відомствах і т.п., не вивчивши й десятка українських слів. Що “найкрутіші націоналісти” легко зрікаються своїх “переконань” заради грошей чи посад, а посполиті галичани у розмовах без опору переходять на російську. Що “розслабляються” вони виключно з російською попсою, віддають перевагу російськомовним ЗМІ (часто не ліпшого ґатунку), засмічують свою мову русизмами й т.п. “Ні, - скаже він, - це не націоналісти, а звичайні собі асимілянти. Хіба що манера русифікації в них своєрідна - з національними прапорами в руках і повстанськими гімнами на вустах”. Ця дивна манера неабияк дратує ортодоксальних “батюшек” Московського патріархату та компартійних “товарищей с Донбасса”. Проте поступові їхньої справи істотно не перешкоджає.
На що ж могла б зіпертися “галицька ідея”? На економічну меншовартість чи вигаданий націоналізм? І чи має вона відтак хоч якісь перспективи?
На диво, ми спромоглися змарнувати ще не всі наші шанси! Адже відновлення господарки після кризової руйнації тільки-но почалося. До того ж економічне зростання наразі йде “неправильно”. Набирають обертів переважно старі індустріальні гіганти, виробники вугілля, металу, цементу та іншої традиційної української продукції. Такий поступ не має стратегічної перспективи й уже невдовзі його лідерів спіткають значні труднощі. Між тим малий бізнес тупцює на місці, високі технології занедбано, не розвиваються туризм, транскордонне співробітництво... Галичани отже мають ще достатній простір для виявлення своїх лідерських інтенцій.
Не цілком безнадійно стоять справи й з галицьким “п’ємонтизмом”. Згадаймо, що українські нація, мова, культура, історична спадщина формувалися переважно в північно-західному секторі сучасної території держави. Згодом економічний та демографічний епіцентр змістився в південно-східному напрямку. (Про масштаби зміщення свідчить хоча б те, що з 6 найбільших міст сучасної України 5 є “новобудовами” XVII-XX ст., а близько 2/3 загальнонаціонального ВВП продукують нині на території, що за часів Хмельниччини не була українською ні адміністративно, ані етнічно. (Давні українські землі, зокрема Захід і Північ лишилися відтак на узбіччі розвитку й розбудови.
За своїми величиною й потенціалом Львів є останнім із тих міст України, що можуть претендувати на реґіональне лідерство. Зате ареал такого лідерства є найобширнішим! Цей компактний, більший за цілу Прибалтику ареал охоплює 10 областей, тут мешкає майже кожний третій українець, а Місто Лева не має конкурентів як природний економічний, політичний, освітньо-інтелектуальний центр тяжіння. Тут майже повсюдно звучить українська мова, хоча й нераз понівечена та занедбана. Мета спільного відродження може й мусить об’єднати нас із волинянами, подолянами, буковинцями... Так, приміром, аграрно-провінційна Фландрія у 60-70-ті рр. почала обганяти у своєму розвитку індустріальну Валлонію, підносячи в такий спосіб статус фламандської мови й культури в Бельгійській державі.
Високою й гідною метою є “розширення” та прискорений поступ Галичини, ідейна й економічна консолідація навколо неї відроджуваного Заходу, порятунок якомога ширшого українського терену від русифікаторської заглади, яка, можливо, деінде на Сході вже стада незворотною. Свого часу наші краяни надмірно опікувалися віртуальною “українізацією” Криму й Донбасу, мало дбаючи про стан справ на Волині, Поліссі, Закарпатті. Мо’, варто поміняти пріоритети й, за явним браком добрив та насіння, сіяти спершу там, де може вродити?
Здебільшого кожний “негатив” має й зворотний бік. Так, аутсайдерство Галичини завадило розбудові на наших теренах потужних олігархічних кланів, протегованих найвищою владою й спроможних диктувати місцевій громаді свої сценарії розвитку. Дієвими чинниками блокування реформ і поступу тут є передовсім “синьо-жовта” бюрократія та “червоний” директорат суто реґіонального “радіусу дії”. Опір цих чинників спроможна подолати організована політична сила, що володіє владними повноваженнями й має чітку концепцію перетворень.
Формально така сила нібито існує - маю на увазі національно-демократичні партії та їхні фракції у місцевих радах. Однак біда галицького політикуму в тому, що він - плоть від плоті свого народу, того народу, який свої мітингові прагнення стало заперечує власною щоденною поведінкою. Того народу, в якому між “низами” й “верхами” - не відмінність, а прірва (хоча “верхи” його й вийшли майже виключно з “низів”). Того народу, який не звик до громадянської солідарности й чиї представники, сівши у владні фотелі, хутко перестають розуміти посполитих земляків.
...Національно-демократичні партії у Галичині майже не намагалися втілювати в життя скільки-небудь серйозні програми, проекти, концепції. Верхівка цих партій розглядає “національне свідомий” Захід не як полігон для обкатки реформаторських ідей та їх пропаганди перед цілою Україною, а єдино як плацдарм для штурму київських владних висот. Відтак і не ставить перед своїми представництвами на місцях інших практичних задач, крім збирання голосів та виборювання мандатів. Практична влада залишається в руках самовідтворюваного чиновницького апарату, який безболісно перетравлює в своєму лоні “патріотичне” поповнення. Благо для правдивого галіціанера блиск влади легко затьмарює принадність будь-яких ідей та засад.
Реальна проблематика “галицького проекту” зводиться, таким чином, до проблеми формування й консолідації в “евразійському” соціумі европейськи налаштованої меншости, наділеної політичною волею та озброєної чіткою програмою дій. На всеукраїнському рівні цю проблему розв’язати наразі не вдалося, але... Велика Україна продовжує молитися ідолам. Галичани натомість нагадують нині дикунське плем’я, що під впливом місіонерів понищило старих ідолів і почало ревно відвідувати церкву, при тому продовжуючи споживати людятину й практикувати полігамію то кровозмісництво. Перед такими, зазвичай, є дві можливости: або зректися канібалізму й розпусти, або ж... з’їсти місіонерів і влаштувати коло Образу Божого поганську оргію.
© В.Вітковський, 2001
Пройшло 6 років. Щось змінилося?
"Руководящєй і направляюшєй" ролі Галичини - ПРРРРРЕВЕД!
До проблематики “Галицького проекту”
У сучасних кордонах Української держави самостійну соборну Україну відродити неможливо, оскільки окремі її реґіони до 1991 р. ніколи не утворювали органічної й суверенної цілісности, як не творять її й тепер... Розумію, що за подібне висловлювання ще кілька років тому я був би занесений патріотами до “чорного списку” ворогів українства й московських агентів. Однак, як мовив мудрий еллін: бий - та спочатку вислухай. І, взагалі, ніж бити - краще спростовуй фактами! Факти ж засвідчують, що терени від Хутора Михайлівського до мису Форос і від Тиси до Айдару цілком по-різному виживали й розвивалися аж до сер. XX ст. Приміром, у Києві, Львові, Чернігові око тішать пам’ятки княжої доби, між тим землі сучасного Донбасу потрапляють в українську історію не раніше XVIII ст. Відтак у галичан і донеччан не лише різна минувшина (в першій так само нема стаханівського руху, як у другій - січового стрілецтва й т.п.), а й відмінне її сприйняття, різна глибина історичної пам’яті. Релігійні, національні, політичні складники нашої духовности, крім того що відмінні змістовно, ще й мають різну питому вагу. В Одесі ставлять пам’ятники особам та персонажам, чиї шанси бути увічненими у Львові слід визнати нульовими... Наші реґіональні економіки неподібні й навзаєм малопов’язані, тому діловий Крим може з ентузіазмом вітати реформи, які для поліщуків є абсолютно безплідними - й навпаки. Ми різними мовами говоримо про різні речі, обстоюємо різні цінності й із тих самих фактів робимо цілком відмінні висновки.
Відродити соборну Україну воістину неможливо. Але її можна створити заново! Не слід драматизувати проблему взаємної неподібности українських реґіонів: приміром, свого часу перед творцями єдиної Італійської держави постала не менш строката картина... Та в будь-якому разі відмінности є значними, вони формувалися століттями, відтворюються нині й зникнуть ще нескоро, а отже, проблематика українського реґіоналізму приречена стало залишатися актуальною,
Наприкінці 80-х рр. минулого століття прапороносцем новітніх соборно-самостійницьких ідей в Україні виступила Галичина. Переважно галицькі та “прогалицькі” діячі формулювали ці ідеї у зрозумілих і звичних для себе (але аж ніяк не для цілої України!) поняттях і категоріях. Як на здоровий глузд, думка про те, що Наддніпрянщина, Донбас і Причорномор’я не сьогодні-завтра вшанують УНР та УПА, зречуться промосковських та прокомуністичних інтенцій і дружно заговорять українською, була цілком фантастичною. Однак у добу “оксамитової” національної революції багато кому з українських патріотів вона здавалася ледве не азбучною істиною, а загальнонаціональне лідерство периферійної Галичини - природним і незаперечним. (Під обидві ці “аксіоми” не було підведено жодної розрахункової бази - але хто б на таке зважав...) Благо, що перша в Україні некомуністична місцева влада ще в 1990 р. пообіцяла зробити реґіон піонером ринково-демократичних реформ та національного відродження. Чого єдино боялися при тому націонал-демократи, так це сепаратистського шарпання соборного тіла “неньки” різного роду промосковськими “автономіями”. Тому галицькі лідери, поборюючи на загальноукраїнській арені реґіоналістські інтенції кримчан, донеччан, одеситів, самі демонстрували їх нібито повну відсутність. Усе, що тоді діялося в реґіоні, неодмінно освячувалося ім’ям України, хоча б за змістом така дія не мала жодних аналогів на решті теренів держави, а за масштабом - не виходила за межі села чи мікрорайону... Навіть “самому” В. Чорноволові довелося довго й тяжко виправдовуватися за висловлені ним свого часу федералістські ідеї.
Зрештою, в другій пол. 90-х рр. уже можна було обережно констатувати, що соборна Українська держава таки відбулася. Однак внутрішній її зміст дедалі очевидніше розходився із тими світлими образами, що надихали свого часу на боротьбу українських патріотів. Ринок і демократія вперто не приживалися на українській землі або, зазнавши дивних метаморфоз, демонстрували лише свої “негативи”. “Київські дядьки” хутко навчилися обдирати й придушувати провінції незгірш від своїх московських попередників. У незалежній державі історія та ідеологія національної незалежности лишаються чужими для більшости населення, а борці за волю не дочекалися ні офіційного, ні всенародного визнання. Й, зрештою, найболючіше - суверенітет України виявив довершеність й незворотність російщення. Вже за роки свободи сформовано принципово новий інформаційно-комунікаційний комплекс, що функціонує майже виключно в російськомовному режимі - його бурхливий розвиток впливає на ментальність українців незрівнянно потужніше, ніж половинчасті спроби освітньої та адміністративної “українізації”.
Національно свідомі галичани не мали майже ніякого впливу на всі ці процеси. Міґрація до Києва певної частини й без того нечисленної галицької еліти помітно знекровила реґіон, мало що змінивши в самій столиці, де владно обживалися дніпропетровський, донецький та інші клани, що їх украй важко запідозрити в наявності національних почуттів. Галичина стрімко перетворювалася з “П’ємонту” на провінцію - відсталу, консервативну, невпливову й нецікаву для решти реґіонів. Галицький імідж ще сяк-так підтримують згадки про недавнє революційне минуле та аура загадкової (як для совка-“східняка”) ментальности місцевого люду, здатного несподівано спалахувати протуберанцями національного активізму. З цим змушені рахуватися можновладці, але що далі - то менше й менше.
Галичина стає резервацією - економічною, політичною й насамперед духовною. Але резервації, як відомо, надійно захищаючи колонізаторів від тубільців (з їх стрілами, томагавками й територіальними та майновими претензіями), останніх лишають безборонними перед “вогняною водою”, сифілісом, культурницькою агресією “блідолицих братів”. Галицька резервація українства не становить винятку з цього правила. Економічна, кримінальна, духовна експансія зросійщеного Сходу стає доволі відчутною на галицьких теренах.
Національні почуття галичан змушені адаптуватися до цих прикрих, проте незворотних змін. “3ахіднякам” уже не ходить про якусь експансію - радше зберегти б своє, кровне...
Відтак “державницька” Галичина починає відроджувати нею ж засуджені й поборені автономістсько-сепаратистські ідеї. Систематично й дедалі “послідовніше” їх розробляє на своїх шпальтах львівський часопис “Поступ”, “...ми на межі - стверджує, приміром, у редакційній статті в ч.116 (774) І. Мельник. - На межі втрати рідної мови чи всеукраїнської соборности. Якщо не встигнемо в Україні здійснити мовний вибір, доведеться галичанам робити вибір державний і відмовитися від решти, щоб врятувати власну ідентичність”. В кращих традиціях “Краткого курса...” здійснюється чергова ревізія нашої багатостраждальної історії - тепер метою “дослідників” є доведення споконвічної відрубности Галичини та її протиставлення решті України. Звичайно, не всі видання й автори ставлять питання так “круто”. Але очевидним є загальний зріст зацікавлення проблематикою галицької осібности та піднесення - в тих чи інших формах - статусу реґіону.
Ми схильні вважати останнє явищем природним і назагал позитивним. По-перше, тут дається взнаки тверезіша оцінка галичанами своїх реальних сил та можливостей. По-друге, реґіональний масштаб, на противагу загальнонаціональному, є ближчим, відчутнішим. зрозумілішим для пересічної людини. Надмірна й у підсумку малопродуктивна заангажованість галицького істеблішменту в загальноукраїнські справи стала не останньою причиною сьогоднішнього відставання реґіону. За очевидного запізнення всеукраїнського prosperity мусимо максимально використати ресурси реґіонального поступу. За явної затримки евроінтеґраційних процесів маємо згадати, що Галичина свого часу вже була “еврореґіоном”. Зрештою, перед лицем навальної русифікації ми повинні боронити наш край, як неприступну твердиню української самобутности й, хочеться вірити - плацдарм для майбутнього загальноукраїнського відродження... Отже, підстав для розробки “галицького проекту” аж ніяк не бракує. Погляньмо тепер, як маються справи з його перспективами.
Почнемо зі стереотипного означення Галичини, як “П’ємонту” української державности. Італійський П’ємонт спершу став загальнонаціональним фабрикантом і фінансистом, “европейським фасадом” Апенінського півострова, а вже відтак - прапороносцем “італійської ідеї”. А Галичина?..
З-поміж “еврореґіонів” XIX - першої пол. XX ст. Галичина стало залишалася одним із найвідсталіших і найбідніших. Надто якщо брати до уваги становище корінної, української нації. За всіх своїх народовбивчих і русифікаторських “заслуг”, совєцька влада спромоглася істотно піднести добробут галичан. Проте ступінь економічного розвитку, матеріальний та освітній рівень населення тут лишалися нижчими від загальноукраїнських показників. І сьогодні Галичина, зосереджуючи приблизно 10% населення України, продукує лише 5-6% загальнонаціонального ВВП. Львів, столиця реґіону за кількістю мешканців і, відповідно, своїм економічним та інтелектуальним потенціалом посідає дише 7-ме місце в країні, тоді як жодне інше галицьке місто не потрапляє навіть до першої двадцятки... Отже, в сенсі економіки - не П’ємонт, а радше якась “Сіцілія”. Тож ясна річ, що лідерство такого реґіону могло бути тільки ситуативним і скороминущим.
Утім, національні лідери можуть змінюватися. Сприятливі в цьому плані шанси для Галичини створювали: по-перше, кризово-революційна ситуація в державі; по-друге, унікальний для України комплекс історико-ґеографічних особливостей (традиційна західна орієнтація, багаті туристично-рекреаційні ресурси, живий досвід громадянської самоорганізації, природна функція транспортного коридору та “европейської брами” України й СНД) і, зрештою, ґрунтовне політичне й персональне оновлення на поч. 90-х рр. владних структур, що не мало аналогій у решті реґіонів. Ефективна реалізація цих шансів могла призвести до того, що Україна ввійшла б у XXI ст. під проводом Галичини, як “европейського локомотива” молодої держави.
Що ж цьому завадило? Й що нині змушує нас ставитися до “галицького проекту” без великого ентузіазму?
Розмірковування про природну “европейськість” українців (на відміну від росіян) є однією з засад національно-демократичної ідеології. Елекційні показники й соціологічні опитування істотно підважують ці міркування, однак на “сухі цифри” можна інколи й заплющити очі”. Та як заплющиш очі на інше - наші розбиті дороги, запльовані під’їзди, потрощені ліхтарі, смердючі вагони, неохайні робочі місця?.. Цей воістину всенародний “референдум” із такою одностайністю засвідчує небажання українців ставати европейцями, що на нього, їй-Богу, давно пора зважити політикам і соціологам,
За часів несвободи нечисленні патріоти свято вірили, що позбавлений тоталітарно-московського ярма український народ одразу ж почне побивати світові рекорди продуктивности, культурности, достатку. Сучасні реформатори, схоже, очікують подібного ефекту від якихось законодавчих актів та політичних комбінацій. Між тим закон історії є невблаганним: успішним буває звільнення лише тих народів, які ще в під’яремному стані знаходили способи вияву свого прагнення жити краще й цивілізованіше. Українці ж не знаходили - на відміну, скажімо, від прибалтів. І так само всередині України не демонструє глибших европейських устремлінь Галичина. Хоча на виборах її мешканці голосують за демократів з европейськими гаслами, “референдум доріг та під’їздів” дає тут точнісінько такі ж результати, як і де-небудь на Полтавщині чи в Криму. І це стократ істотніше, ніж вислід елекційних перегонів.
Утім, наразі розробники “галицького проекту” соціально-економічними арґументами майже не оперують, їхні інтереси зосереджені переважно в царині духовности, мови, ментальности, культури. Саме цим виявам галицької самобутности загрожує незворотна нівеляція, розчинення в “євразійській” зросійщеній стихії.
Але де можливість ефективного захисту від такої небезпеки?
Адже автономний уряд, державний кордон чи навіть репресивні заходи мало чого варті проти супутникового зв’язку, телекомунікацій, Інтернету. Та й, зрештою, яку частину своєї свободи готові ми віддати владі за примарний “захист” нашої самобутности?
Національне відродження має свої закономірності, які годі “обійти”. Так, приміром, воно є неможливим без соціально-економічного поступу. Тому, допоки Галичина лишатиметься економічним аутсайдером України та Центрально-Східної Европи, її національна самобутність, статична й непродуктивна, буде пропорційною єдино ступеневі відсталости... Інший закон допускає перебіг процесу відродження лише в громадянському суспільстві - уже сформованому або, принаймні, такому, що прагне ним стати. На жаль, цей закон теж діє не на нашу користь.
На СНДівському просторі й почасти за його межами утвердився імідж галичанина як затятого націоналіста. Дійсно, наші краяни завжди голосують за “національну” владу, люблять помітингувати у вишиванках, ба навіть, чого гріха таїти, зрідка пописують на парканах “Смерть москалям!..” Однак який-небудь раціонально мислячий европеєць неабияк здивується, дізнавшись, що в цій “націоналістичній” Галичині можна спокійно прожити десятки років, успішно займатися бізнесом, спортом, робити кар’єру в силових відомствах і т.п., не вивчивши й десятка українських слів. Що “найкрутіші націоналісти” легко зрікаються своїх “переконань” заради грошей чи посад, а посполиті галичани у розмовах без опору переходять на російську. Що “розслабляються” вони виключно з російською попсою, віддають перевагу російськомовним ЗМІ (часто не ліпшого ґатунку), засмічують свою мову русизмами й т.п. “Ні, - скаже він, - це не націоналісти, а звичайні собі асимілянти. Хіба що манера русифікації в них своєрідна - з національними прапорами в руках і повстанськими гімнами на вустах”. Ця дивна манера неабияк дратує ортодоксальних “батюшек” Московського патріархату та компартійних “товарищей с Донбасса”. Проте поступові їхньої справи істотно не перешкоджає.
На що ж могла б зіпертися “галицька ідея”? На економічну меншовартість чи вигаданий націоналізм? І чи має вона відтак хоч якісь перспективи?
На диво, ми спромоглися змарнувати ще не всі наші шанси! Адже відновлення господарки після кризової руйнації тільки-но почалося. До того ж економічне зростання наразі йде “неправильно”. Набирають обертів переважно старі індустріальні гіганти, виробники вугілля, металу, цементу та іншої традиційної української продукції. Такий поступ не має стратегічної перспективи й уже невдовзі його лідерів спіткають значні труднощі. Між тим малий бізнес тупцює на місці, високі технології занедбано, не розвиваються туризм, транскордонне співробітництво... Галичани отже мають ще достатній простір для виявлення своїх лідерських інтенцій.
Не цілком безнадійно стоять справи й з галицьким “п’ємонтизмом”. Згадаймо, що українські нація, мова, культура, історична спадщина формувалися переважно в північно-західному секторі сучасної території держави. Згодом економічний та демографічний епіцентр змістився в південно-східному напрямку. (Про масштаби зміщення свідчить хоча б те, що з 6 найбільших міст сучасної України 5 є “новобудовами” XVII-XX ст., а близько 2/3 загальнонаціонального ВВП продукують нині на території, що за часів Хмельниччини не була українською ні адміністративно, ані етнічно. (Давні українські землі, зокрема Захід і Північ лишилися відтак на узбіччі розвитку й розбудови.
За своїми величиною й потенціалом Львів є останнім із тих міст України, що можуть претендувати на реґіональне лідерство. Зате ареал такого лідерства є найобширнішим! Цей компактний, більший за цілу Прибалтику ареал охоплює 10 областей, тут мешкає майже кожний третій українець, а Місто Лева не має конкурентів як природний економічний, політичний, освітньо-інтелектуальний центр тяжіння. Тут майже повсюдно звучить українська мова, хоча й нераз понівечена та занедбана. Мета спільного відродження може й мусить об’єднати нас із волинянами, подолянами, буковинцями... Так, приміром, аграрно-провінційна Фландрія у 60-70-ті рр. почала обганяти у своєму розвитку індустріальну Валлонію, підносячи в такий спосіб статус фламандської мови й культури в Бельгійській державі.
Високою й гідною метою є “розширення” та прискорений поступ Галичини, ідейна й економічна консолідація навколо неї відроджуваного Заходу, порятунок якомога ширшого українського терену від русифікаторської заглади, яка, можливо, деінде на Сході вже стада незворотною. Свого часу наші краяни надмірно опікувалися віртуальною “українізацією” Криму й Донбасу, мало дбаючи про стан справ на Волині, Поліссі, Закарпатті. Мо’, варто поміняти пріоритети й, за явним браком добрив та насіння, сіяти спершу там, де може вродити?
Здебільшого кожний “негатив” має й зворотний бік. Так, аутсайдерство Галичини завадило розбудові на наших теренах потужних олігархічних кланів, протегованих найвищою владою й спроможних диктувати місцевій громаді свої сценарії розвитку. Дієвими чинниками блокування реформ і поступу тут є передовсім “синьо-жовта” бюрократія та “червоний” директорат суто реґіонального “радіусу дії”. Опір цих чинників спроможна подолати організована політична сила, що володіє владними повноваженнями й має чітку концепцію перетворень.
Формально така сила нібито існує - маю на увазі національно-демократичні партії та їхні фракції у місцевих радах. Однак біда галицького політикуму в тому, що він - плоть від плоті свого народу, того народу, який свої мітингові прагнення стало заперечує власною щоденною поведінкою. Того народу, в якому між “низами” й “верхами” - не відмінність, а прірва (хоча “верхи” його й вийшли майже виключно з “низів”). Того народу, який не звик до громадянської солідарности й чиї представники, сівши у владні фотелі, хутко перестають розуміти посполитих земляків.
...Національно-демократичні партії у Галичині майже не намагалися втілювати в життя скільки-небудь серйозні програми, проекти, концепції. Верхівка цих партій розглядає “національне свідомий” Захід не як полігон для обкатки реформаторських ідей та їх пропаганди перед цілою Україною, а єдино як плацдарм для штурму київських владних висот. Відтак і не ставить перед своїми представництвами на місцях інших практичних задач, крім збирання голосів та виборювання мандатів. Практична влада залишається в руках самовідтворюваного чиновницького апарату, який безболісно перетравлює в своєму лоні “патріотичне” поповнення. Благо для правдивого галіціанера блиск влади легко затьмарює принадність будь-яких ідей та засад.
Реальна проблематика “галицького проекту” зводиться, таким чином, до проблеми формування й консолідації в “евразійському” соціумі европейськи налаштованої меншости, наділеної політичною волею та озброєної чіткою програмою дій. На всеукраїнському рівні цю проблему розв’язати наразі не вдалося, але... Велика Україна продовжує молитися ідолам. Галичани натомість нагадують нині дикунське плем’я, що під впливом місіонерів понищило старих ідолів і почало ревно відвідувати церкву, при тому продовжуючи споживати людятину й практикувати полігамію то кровозмісництво. Перед такими, зазвичай, є дві можливости: або зректися канібалізму й розпусти, або ж... з’їсти місіонерів і влаштувати коло Образу Божого поганську оргію.
© В.Вітковський, 2001
Пройшло 6 років. Щось змінилося?
"Руководящєй і направляюшєй" ролі Галичини - ПРРРРРЕВЕД!
Відповіді
2007.05.15 | Koala
Істінно глаголєш, брат во фофудьє. Доколє? НІЗАБУДЄМНІПРАСТІМ!
А єщьо оні за руССкіє слава язьікі вьірьівают і пальцьі рубят!2007.05.15 | привид Романа ShaRP'а
Це не я, це Вітковський
Автор, якщо не помітили іншої популярної теми обговорення:"Інший погляд (радянським людям читати не рекомендується)" (/) (53 -560), Onnelista Uutta Vuotta ®. поч. 12-05-2007 14:05, ост. 15-05-2007 05:33
І пише він не про "відрубані пальці", а про Галичину. Та галицьких "сллаааава-патріотів". Зокрему цю статтю буде дуже користно прочитати г-ну Шутеру та решті сповідуючих ідеї верховенства Галичини/класичного націоналізму і "боротьби" з "київською лімітою" та "коритом". Раз вже він не вірить мені, що такі ідеї заводять до ДУстової ПИлюки
А якщо цей Вітковський - провокатор, і пише лише саму фігню по обом темам - мені теж буде цікаво почитати про такі факти.
2007.05.15 | Большой Брат
Re: Це не я, це Вітковський
ща они выдадут...2007.05.15 | Большой Брат
Или промолчат, ибо крыть нечем :)
2007.05.15 | Abbot
Re: Інший погляд-2 (галицьким і галичинофанам не рекомендується) (/)
Забавно, забавно. Шарп вытащил с помойки статейку шестилетней давности и, за неимением лучшего, вытащил этот заурядный полемистский материальчик на свет божий, да еще и пытается ему доктринальный характер придать:)При этом абсолютно непонятно, почему этот материал не нужно читать галичанам - он ведь их касается, не так ли? В отличие от киевлян, харьковчан, или, не к ночи будут помянуты, донецких.
Бессмыслица. Как и 90% того, что мистер Шарп делает на этом форуме:)
2007.05.15 | Tatarchuk
Re: Інший погляд-2 (галицьким і галичинофанам не рекомендується) (/)
Abbot пише:> Забавно, забавно. Шарп вытащил с помойки статейку шестилетней давности и, за неимением лучшего, вытащил этот заурядный полемистский материальчик на свет божий, да еще и пытается ему доктринальный характер придать:)
за неімєнієм гідної відповіді на Інший погляд-1.
Бо сперечатися із наявністю людського в ворогів не можна, а визнавати - це пратіварєчіт інструкціям
> При этом абсолютно непонятно, почему этот материал не нужно читать галичанам - он ведь их касается, не так ли? В отличие от киевлян, харьковчан, или, не к ночи будут помянуты, донецких.
Це імпульсивно-конвульсивне рухання
> Бессмыслица. Как и 90% того, что мистер Шарп делает на этом форуме:)
Пропоную завищити відсток до радянських 99,9
2007.05.15 | привид Романа ShaRP'а
Мальчег в своем репертуаре.
Tatarchuk пише:> за неімєнієм гідної відповіді на Інший погляд-1.
> Бо сперечатися із наявністю людського в ворогів не можна, а визнавати - це пратіварєчіт інструкціям
Вы, как обычно, облудно лжете.
2007.05.15 | один_козак
Тому ви так схожий на москаля
своєю поведінкою.Що "інструкції" - догми московські ідеологічні засвоїли глибоко.
Вам, певне, невтямки, про яку схожість я кажу? Я маю на увазі оте, як людина напхана міфами, живе у світі, який уявляє собі не реально, береже свої міфи, на іх підставі будує стосунки з іншими людьми, позначеними в його свідомості ярличками, та тільки час від часу дивується тому, що бачить, а втім, пояснює невідповідності побаченого своїм уявленням, стврюючи нові, "службові" міфи у контексті існуючої міфології.
Вибачте, я тут, кажучи про схожіть, дещо "розвинув" образ у бік ваших "духовних батьків", але не дуже, нмд.
2007.05.16 | привид Романа ShaRP'а
Ну конечно! Кто не нацдем и не нацик - тот москаль однозначно.
один_козак пише:> Що "інструкції" - догми московські ідеологічні засвоїли глибоко.
"догми московські ідеологічні" существуют преимущественно в больном воображении нациков. Постоянное обвинение окружающих в "московстве", кстати, является одной из причин того, что нацики имеют репутацию параноиков и вообще умалишенных.
Что лично меня вполне устраивает, так что продолжайте в том же духе, и ни в коем случае не переставайте.
2007.05.16 | один_козак
То не обвінєніє, то - діагноз.
2007.05.16 | привид Романа ShaRP'а
Да-да,кто не нацдем и не нацик - тот москаль однозначно. См.выше
2007.05.16 | один_козак
Нєт, нєт. Хто воює з персонажами власних фантазій - той калічка.
2007.05.16 | harnack
Брак уяви: Москво-Вії + Москво-Повії = Москво-Байстрюки!
2007.05.15 | привид Романа ShaRP'а
Re: Інший погляд-2 (галицьким і галичинофанам не рекомендується) (/)
Abbot пише:> Забавно, забавно. Шарп вытащил с помойки статейку шестилетней давности и, за неимением лучшего, вытащил этот заурядный полемистский материальчик на свет божий, да еще и пытается ему доктринальный характер придать:)
Гы! Как не нравится - так сразу с помойки.
Аргументов не вижу.
> При этом абсолютно непонятно, почему этот материал не нужно читать галичанам - он ведь их касается, не так ли?
И здесь тоже аргументов не вижу.
"-Рабинович, говорят вам вчера на станции в морду дали
-- Да какая там станция - платформочка небольшая..."
2007.05.15 | Большой Брат
Re: Інший погляд-2 (галицьким і галичинофанам не рекомендується)
А я чо говорил?2007.05.15 | привид Романа ShaRP'а
Вы так полагаете? (л)
Линки-с на БП-с.Истинный фейс "адекватного"
http://www2.maidan.org.ua/n/about/1178867836
http://www2.maidan.org.ua/n/about/1178867303
http://www2.maidan.org.ua/n/about/1178139509
http://www2.maidan.org.ua/n/about/1177959244
2007.05.15 | Большой Брат
О как... Печально :( Видимо, я совсем+
старорежимного воспитания - не приучен в присутственных местах выражаться. Бум знать кто есть ху.Ну не принято было в моих родных краях материться хоть на улице, хоть где! Также, как и напиваться в стельку где попало. Когда волею судеб занесло в Россию лет 40 назад, было дико слышать на каждом шагу "ненормативную лексику" и видеть почти поголовное пьянство. До сих пор не могу привыкнуть.
Увы, многое сейчас дома изменилось, именно в ту сторону...
2007.05.16 | Tatarchuk
Вам попередження
Розмови між учасниками форуму, що містять виключно особисті випади (тобто - не містять нічого більше, незалежно від наявності прямих брутальних образ), вважаються офтопіком та можуть бути видалені модератором без попередження.У разі систематичного (більше трьох разів) порушення правил форуму з боку конкретного учасника його доступ до форуму може бути блоковано адмін-групою.
2007.05.16 | Большой Брат
Re: Вам попередження
Выдно пана по халявах.2007.05.16 | Bayan
Якщо це не подвійні стандарти, тоді що?
Tatarchuk пише:> Розмови між учасниками форуму, що містять виключно особисті випади (тобто - не містять нічого більше, незалежно від наявності прямих брутальних образ), вважаються офтопіком та можуть бути видалені модератором без попередження.
А як же бути з цим вашим топіком що містить "виключно особисті випади":
"Оце так еволюція", Або для чого існують архиви?
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1179338391&first=1179345547&last=1179324406
Чи не є це відвертою демонстрацією подвійних стандартів і можливо ознакою зловживання привілейованим становищем (якщо ви не є модератором, забираю ці слова про прив. стан. назад, інше лишається)?
2007.05.15 | Abbot
Re: Інший погляд-2 (галицьким і галичинофанам не рекомендується) (/)
А здесь и не нужно было "аргументов". Нужны лекарства.Ваша проблема в том, что Вы изобрели теорию "руководящей и направляющей роли Галичины" и сами же с ней "боретесь". А когда киевляне демонстрируют националистические убеждения похлеще "львовских", Вы вообще выглядите кроликом перед фейсом удава:))
Роман, Ваши комплексы перед Западной Украиной - это уже не смешно. Отсюда и версии некоторых оппонентов о том, что Вы "деньги отрабатываете".
Не доходите до полной неадекватности...хоть Вы и большой упрямец.
2007.05.15 | Tatarchuk
Бумажный тигр галицкого сепаратизма
Abbot пише:> Ваша проблема в том, что Вы изобрели теорию "руководящей и направляющей роли Галичины" и сами же с ней "боретесь". А когда киевляне демонстрируют националистические убеждения похлеще "львовских", Вы вообще выглядите кроликом перед фейсом удава:))
Насколько подсказывает память - фишку галицкого сепаратизма очень любят разыгрывать совершенно (не побоюсь этого слова) неадекватные аналитики как правило определенной ориентации.
Примерно такие же неадекватные "проекты" раскрутки - это русский Крым независимый от России, сепаратизм Измаильщины или объединение Одессы с Приднестровьем и Молдовой.
К чести "западенцев" они сами давно привыкли откровенно посылать внешних радетелей сепаратизма. Своих чудаков они может и не щипают, но чужакам которые с понтом эксперты "и в Галичичине тоже" дают прикурить. Как безмозглым неадекватам.
У тех кого Ромка называет бандеровцами и западенцами сформировалось (и исторически прослеживается) отнюдь не сепаратистская а наоборот - соборническая идея как способ самоидентификации.
Не знать это странно. Знать и разводить треп - подозрительно. Знать но не верить - диагноз
2007.05.15 | keymaster
Взагалі-то мені важко провести межу, де у Львові ми приколюємось
з проблеми "Самостійної Галичини", а де - наші "городскіє сумасшедшіє", які блазнюють навколо цієї проблеми, думаючи, що їх сприймають всерйоз.Вся проблема в тому, що після еміґрації нашого Короля і Єпископа Карпатського і Африканського - Ореста Кареліна-Романишина-Русина в Каховку, поле для політичних приколів надзвичайно звузилось.
Я бачу, що Привид намагається заповнити цю нішу - і вдруге офіційно пропоную йому місце в своєму родинному гробівці на Личакові. 71 поле, поруч з творцем скульптур на Львівській опері Шімзером і склепом графів Потоцьких - якщо Привида не влаштовує класове сусідство, то додам, що з другого боку колективний гробівець общєства ім. Качковського.
Безкоштовно.
Привид графині Потоцької часом виє, але це краще, ніж хропить.
А компанія привидів з об.ім. Качковського - це духовне братство з привидом Шарпа.
Не розумію, навіщо від такого відмовлятись.
2007.05.15 | Большой Брат
Г-н Кеймастер, если уж так знакомы Лычакы,+
сходите на могилу Оли Сывак. Маленькая девочка такая ,погибшая от рук бендеровцев. может почувствуете что...ЗЫ. Тоже пропаганда?
Могу и фотку выслать. Здесь выкладывать не буду.
2007.05.16 | keymaster
Висилайте. keymaster.maidanerATgmail.com
2007.05.16 | Большой Брат
Странный адрес для почты. Гм.
2007.05.20 | Большой Брат
Так на какой адрес вылать?
2007.05.15 | привид Романа ShaRP'а
Привет тебе, о житель параллельного мира
Abbot пише:> Ваша проблема в том, что Вы изобрели теорию "руководящей и направляющей роли Галичины"
Ее изобрел не я, а такие как {сущ.} {прил.} Shooter®, {прил.} один_козак® и Карт®.
> и сами же с ней "боретесь".
Я с ней не борюсь, я над ней смеюсь.
> А когда киевляне демонстрируют националистические убеждения похлеще "львовских",
В Киевсовете нет ни единой националистической фракции.
Я не знаю, что там из нациков кто и куда демонстрирует - у нас демократия, демонстрируй что хочешь, если не мешаешь другим.
Но в Киеве их по сравнению с 2,7 миллионным Киевом - даже не капля, а песчинка в море.
> Роман, Ваши комплексы перед Западной Украиной - это уже не смешно.
Ну какие могут быть у жителя столицы комплексы перез ЗУ. Ви що, смішні?
> Отсюда и версии некоторых оппонентов о том, что Вы "деньги отрабатываете".
Это версии неумных людей. Сам Великий Свистович как-то раз побывал у меня дома, и удостоверился, что "агенты КГБ так не живут".
2007.05.16 | один_козак
Ой, Ромчику... Ви на якому поверсі живете?
Вам високо не можна... Бо як уві сні "клаву" масажуєте, то це - хай собі, потерпимо, а як отако уві сні ходити почнете, то треба, щоб вікно було не надто високо над землею)))привид Романа ShaRP'а пише:
> Abbot пише:
> > Ваша проблема в том, что Вы изобрели теорию "руководящей и направляющей роли Галичины"
>
> Ее изобрел не я, а такие как {сущ.} {прил.} Shooter®, {прил.} один_козак® и Карт®.
2007.05.16 | Abbot
Re: Привет тебе, о житель параллельного мира
> Ее изобрел не я, а такие как {сущ.} {прил.} Shooter®, {прил.} один_козак® и Карт®.>
Ничего они не "изобретали". Для подавляющего большинства тех, кто считает себя националистами, нет отдельных Галичины, Полесья, Буковины, Подолья, а есть Украина. И в сообщениях упомянутых Вами людей я что-то не видел утверждений о том, что "Галичина должна всеми командовать".
Зато в Ваших собственных опусах постоянно встречаются наезды на Западную Украину, "бандеровскую идею", причем вполне в духе Берии и Геббельса Вы пытаетесь смешивать их с фашистами и полицаями. С больной головы на здоровую? Ромцю, это же очевидно:)
> Я с ней не борюсь, я над ней смеюсь.
>
Вы ее педалируете, а потом изображаете то ли борьбу, то ли насмешку. Выглядите при этом смешным Вы, а не Ваш "бумажный тигр".
> В Киевсовете нет ни единой националистической фракции.
>
Будут:)
Во Львове некоторое время тому назад тоже не было. А в Киеве люди националистических и либеральных убеждений традиционно близки друг другу, да и голосуют соответственно - за "умеренно националистических" и "умеренно либеральных". Но по своим взглядам они немногим отличаются от львовян - вот в чем вопрос.
> Ну какие могут быть у жителя столицы комплексы перез ЗУ. Ви що, смішні?
>
Ваше поведение свидетельствует об обратном. Хотя... разумеется, Вы не агент ФБР, ЦРУ или Моссада:) Вы просто изобрели себе некую "бандеровскую идею", стараясь не замечать объединения большинства украинцев вокруг УКРАИНСКОЙ ИДЕИ.
2007.05.16 | один_козак
Добре, що він очевидно дурненький. Інакше був би вельми
шкідливий. Через цю свою сверблячку знаходити підстави сварити людей.2007.05.16 | привид Романа ShaRP'а
Смешно слышать такое от нацдема
Ибо именно нацдемовская братия - самая разобщенная и никчемная в Украине.Но оборотиться на себя, и понять, что главный свой враг - это они сами, нацдемы не хотят. Продолжают винить во всем москалей, и плохой народ.
Ню-ню.
2007.05.16 | один_козак
Савєцкій саюз! Безнадьога. Чекайте, може колись буде настрій, то
спробую вам зробити дезомбування.2007.05.16 | привид Романа ShaRP'а
Спасибо, я тоже считаю вас безнадежным
И доволен тем, что вы признали таковым меня, ибо не желаю и никогда не планирую становиться нациком или нацдемом.На этом давайте закончим. Ибо чем может помочь один безнадежный другому?
Как говорится - Не тратьте, куме, сили...
2007.05.16 | harnack
Не марнуйте, куме, українського кличного!
2007.05.17 | один_козак
Я добріший.))
Я на вас зненацька нападу і вилікую.)))И будет щастье.)))
2007.05.16 | привид Романа ShaRP'а
Неплохо, но вам еще учиться и учиться
Abbot пише:> > Ее изобрел не я, а такие как {сущ.} {прил.} Shooter®, {прил.} один_козак® и Карт®.
> Ничего они не "изобретали". Для подавляющего большинства тех, кто считает себя националистами, нет отдельных Галичины, Полесья, Буковины, Подолья, а есть Украина.
Блажен, кто верует.
Тепло ему на свете.
> И в сообщениях упомянутых Вами людей я что-то не видел утверждений о том, что "Галичина должна всеми командовать".
Мало вы г-на Шутэра читали и ему подобных. Эти уверены, что именно Галичина - "локомотив, ведущий нас в Европу". Чего ж мы так долго туда идем? Локомотив слабенький?
> Зато в Ваших собственных опусах постоянно встречаются наезды на Западную Украину
Я на нее наезжал? А зачем на нее наезжать? Я писал, что в масштабах большой Украины эти 20% населения не играют особо важной роли (вклад в культуру признаю), и в политике вполне уравновешиваются Донбассом. Это, так сказать, сухие цифры.
> "бандеровскую идею"
А вот это да, наезжал. По-моему "бандеровская идея" крайне неудачна и даже вредна. О чем я и говорю.
> причем вполне в духе Берии и Геббельса
Технический прием, отработан не очень четко. Берия не был пропагандистом.
> Вы пытаетесь смешивать их с фашистами и полицаями.
Скажите, а кто же еще люди, выступающие против свободы мирных собраний и не запрещенного, как не полицаи? Полицаи и есть.
Возьмем, к примеру, Daddy, обвиняющего меня и ребят с форума Тимошенко в том, что мы хотели "закидать Ющенко гнилыми апельсинами", и оправдывающего этим наше незаконное задержание 24.08.06 . Это самое что ни на есть полицайское мышление, осуждение за не доказанные "мыслепреступления". Оно даже культовую Пані® приводило в отчаяние.
И он не единственный желающий установить "национальный полицайский порядок". Я очень разочарован в Daddy, активно поддерживавшем демократические выступления в 2004-м и в 2005-м как минимум. Но похоже, что эта поддержка оказывалась с целью превращения Украины в национально-полицайское государство - что все мое былое уважение к этому человеку обратило в большой минус.
У вас есть лучшее название для таких людей? "Держиморды" - подойдет?
> > Я с ней не борюсь, я над ней смеюсь.
> Вы ее педалируете, а потом изображаете то ли борьбу, то ли насмешку.
Педалируют ее на этом сайте без меня такие аффтары, как Червак, Сватко, Рог. У них большая группа поддержки в администрации сайто - Sean®, Адвокат...®, Мартинюк®, Михайло Свистович®, Киянка® и многие другие Думаете, это я их всех сюда позвал? Если бы на этом сайте не педалировали так активно бандеровские идеи - я тоже на этот счет был бы спокойнее, уверяю вас.
> > В Киевсовете нет ни единой националистической фракции.
> Будут:)
Может и будут когда-нибудь... в незначительном количестве.
> А в Киеве люди националистических и либеральных убеждений традиционно близки друг другу,
Когда речь идет о демократии - да. Когда речь идет о национализме - нет.
> да и голосуют соответственно - за "умеренно националистических" и "умеренно либеральных".
> Но по своим взглядам они немногим отличаются от львовян - вот в чем вопрос.
А по-моему киевляне и львовяне довольно солидно отличаются. Киевляне куда более либеральны в вопросах языка, и куда менее активны в традиционных националистических вопросах - "мова, історія, герої".
Поэтому "киевский патриот" - он сильно отличается от патриота галицкого.
> > Ну какие могут быть у жителя столицы комплексы перез ЗУ. Ви що, смішні?
> Ваше поведение свидетельствует об обратном.
А ваше поведение свидетельствует о том, что вы неплохо играете "русскоязычного националиста", и владеете солидным списком приемов словесных баталий, которые применяете вполне сознательно, - но вам еще расти и расти, .
>Хотя... разумеется, Вы не агент ФБР, ЦРУ или Моссада:) Вы просто изобрели себе некую "бандеровскую идею", стараясь не замечать объединения большинства украинцев вокруг УКРАИНСКОЙ ИДЕИ.
Нет пока такой идеи, как и такого объединения. Идея предельно размыта. "Хотим жить хорошо, и хотим жить свободно", - вся идея. Но это слишком общие характеристики, и они не объединяют. Понимание необходимости объединения должно прийти, - но это еще вопрос, вокруг каких идей оно произойдет.
Как я уже писал раньше, и как показывает практика. бандеровские и националистические-нацдемовские идеи играть роль объединяющих во всеукраинском масштабе не способны. Они не сплачивают ни политиков, ни избирателей.
2007.05.16 | Abbot
Учиться? Зачем? Жизнь прекрасна и без этого...
Понимаете, Роман, если Вам интересно учиться, а потом на основании изученного строить утопические теории - как говорится, флаг Вам в руки. Красный:) Мне это не нужно - я сюда прихожу пообщаться, а жизни учусь, как говорится, "в реале".Что до остального... я не "играю", Роман. Мне это было бы слишком скучно. Я живу. Я такой, какой есть. И я знаю, что "русскоязычных украинских националистов" уже много, очень много, больше с каждым днем - и это меня радует.
Да, киевляне не похожи на львовян, а закарпатцы на волыняк. Так же как "донецкие" очень не похожи на "политически своих" одесситов. Но события последних пятнадцати лет показывают ТЕНДЕНЦИЮ сближения Западной, Центральной и Северной Украины, консолидации украинской нации - и в объединяющей идее невооруженным глазом виден столь ненавистный Вам националистический элемент. И мы победим, Роман. Мы - это умеренные националисты, которые готовы объединять патриотические ценности и память о героях с европейским выбором. Которому явно не по пути с полицейским государством.
Одна лишь ремарка: у Вас превратные понятия о демократии, если для Вас мерило демократии - право кидаться гнилыми апельсинами. Знаете, в зоопарке у нас есть табличка возле клетки с приматами - "кидаются дерьмом!" Неужели у обезьян высшая степень демократии, а, Роман! А смотрители, которые не дают обкидать людей - "полицаи"?:))))
2007.05.17 | привид Романа ShaRP'а
Не дождетесь. Победим мы.
Abbot пише:> в объединяющей идее невооруженным глазом виден столь ненавистный Вам националистический элемент.
1) Не ненавистный.
2) Не ваш, а "киевский".
Без Киева-Центра Западная и Восточная Украина разделились бы завтра же.
> Одна лишь ремарка: у Вас превратные понятия о демократии, если для Вас мерило демократии - право кидаться гнилыми апельсинами.
Как обычно передергиваете. Я не требовал себе такого права (хотя в демократиях есть права и похлеще).
Намерение закидать Ющенко апельсинами придумал Daddy. И кроме как в его и подобных ему воображении такового не существовало.
2007.05.17 | Abbot
Мечтать не вредно:)
...только у меня мечты подкреплены историей и тенденциями, которые прослеживаются в течение последних пятнадцати лет. А у Вас? Собственными принципами-комплексами-убеждениями-теориями (нужное пордчеркнуть)?За апельсины прошу пардону, передергивать намерения не было - я понял Ваш месседж так, что Вы действительно намеревались кидаться апельсинами, и это разозлило Daddy:)
Что до раздела - я не против Вашего тезиса, просто отмечу, что:
1)Киев ближе и роднее Западу на несколько порядков больше, чем Востоку. И при любом разделе это было бы одно государство.
2)Что Вы скажете по поводу Полтавы, Чернигова,Сум, где несмотря на близость и к России, и к восточным областям, националистические идеи ОЧЕНЬ сильны? Вы можете, кстати, найти этому логичное объяснение? Сразу же предупреждаю: мое Вам не понравится:)
2007.05.17 | привид Романа ShaRP'а
Вам - тем более
Abbot пише:> ...только у меня мечты подкреплены историей и тенденциями, которые прослеживаются в течение последних пятнадцати лет.
Совершенно не подкреплены. См. обсуждаемую статью.
>А у Вас? Собственными принципами-комплексами-убеждениями-теориями (нужное пордчеркнуть)?
Результатами выборов, ситуацией в информационном пространстве.
> 1)Киев ближе и роднее Западу на несколько порядков больше, чем Востоку. И при любом разделе это было бы одно государство.
В том, что касается демократии - да, в том, что касается национализма - нет.
Поскольку демократия - более широкая идея, чем "классический национализм", побеждает демократия.
Но демократию можно спокойно делать в Киеве без устаревшего классического национализма.
> 2)Что Вы скажете по поводу Полтавы, Чернигова,Сум, где несмотря на близость и к России, и к восточным областям, националистические идеи ОЧЕНЬ сильны?
Ничего не скажу, ибо не вижу там никаких очень сильных националистических идей.
2007.05.17 | Abbot
Дальше обсуждать не имеет смысла...
...ибо не люблю советовать оппоненту покупать очки:)Лучше уж ответьте напрямую в другой части этой ветки про бандеровскую идею. Только не увиливая...
2007.05.17 | привид Романа ShaRP'а
На выборах сочтемся голосами
Потом в ВР законами.Пока что ни выборы, ни законы не показывают никакого усиления классического национализма, о чем в расстроенных чувствах говорят сами классические националисты.
2007.05.17 | один_козак
А шо такоє "класічеський націоналізм"?
З чим його їдять і як його впізнати на виборах?2007.05.17 | Abbot
А кто Вам говорил о "классике"?
Я уже сколько времени пытаюсь дать Вам понять, что у нас рождается новый национализм, некое synergy Запада и Центра. А Вы токуете как глухарь: "раз национализм Тягнибока не набирает трех процентов, значит, у националистов нет успехов".А тот факт, что умеренно националистические идеи охвактывают все больше народу в центральных регионах, в том числе русскоязычных, Вы предпочитаете игнорировать...
2007.05.17 | привид Романа ShaRP'а
Классики
Вот притаился неподалеку Sean®, например, или Червак, или Сватко.По их мнению, насколько я понимаю, все уже изложено в произведениях Бандеры, Донцова, Михновского и т.д. А по-моему Бандера с Донцовым и Михновским гуляют карпатским лесом.
Abbot пише:
> Я уже сколько времени пытаюсь дать Вам понять, что у нас рождается новый национализм, некое synergy Запада и Центра.
Не знаю, где вы его увидели, но его нет.
Есть общность демократических устремлений Запада и Центра. Демократических, но не националистических.
> А тот факт, что умеренно националистические идеи охвактывают все больше народу в центральных регионах, в том числе русскоязычных
Мы уже считали националистов в "оранжевом блоке". Насчитали половину - т.е. 20%, - примерно столько же, сколько населения в Галичине. Допустим, еще половина оставшихся - умеренные. Получится 30%.
2007.05.16 | один_козак
Аффтар! Ти прикольний!)))
привид Романа ShaRP'а пише:> Abbot пише:
> > При этом абсолютно непонятно, почему этот материал не нужно читать галичанам - он ведь их касается, не так ли?
>
> И здесь тоже аргументов не вижу.
Які ще ТУТ потрібні аргументи???
Стаття ж явно галичанам адресована.))))
От кумедія))))
Тепер скажіть: "А ви дакажитє..." То я ще більш посміюся)))
2007.05.15 | keymaster
Ми у Львові не зараховуємо Вітковського до провідників політично
політичної думки.Але свобода слова є свободою слова. Поки не порушує правил - йому дозволено писати так само, як і Шарпу на Майдані
Що ж до ставлення галичан до сепаратизму, то Ви чомусь скромно замовчали протилежну думку, висловлену у нас на Майдані. http://maidanua.org/static/mai/1146326845.html
Що дозволяє поставити під сумнів Вашу об"єктивність в оцінці галичан
2007.05.15 | привид Романа ShaRP'а
Я очень рад :) {ред.}
keymaster пише:> політичної думки.
А себя, надо полагать, зачисляете. Поздравляю с зачислением!
Я так полагаю, предо мной не кто иной, как сам Данила Галицкий, княже Львовский?
> Що ж до ставлення галичан до сепаратизму,
Этот топик не об отношении галичан к сепаратизму.
> то Ви чомусь скромно замовчали протилежну думку, висловлену у нас на Майдані. http://maidanua.org/static/mai/1146326845.html
А, это... Вы думаете, я буду помню, что там сказал какой-то Сватко? Скажу вам честно - мне с некоторых пор абсолютно наплевать, что думает фанатик Сватко или фанатики вроде Сватка.
Сватка я считаю националистически-религиозным фанатиком, а проповеди таковых меня никогда особо не интересовали.
> Що дозволяє поставити під сумнів Вашу об"єктивність в оцінці галичан
Кто не помнит думков Сватка - необъективен. Браво! Что тут еще скажешь?
Там выше для людей, которым тяжело дается смысл прочитанного, было ранее специально указано, почему и для какой аудитории сюда попала эта статья. Слова "сепаратизм" там нет.
Может вам тема галицкого сепаратизма и болит, и вы хотите о ней поговорить - а я не хочу. Насколько мне известно, "галицкий сепаратизм" - нечто маргинальное, вроде "украинских правых" типа Тягниблоха, Соскина, Рога, Червака, Сватка эт сэтэра.
2007.05.15 | keymaster
Та Ви можете думати про Львів що завгодно
Львову від цього ні тепло, ні зимноЯ розумію, що Вам теж ні тепло, ні зимно, але все-таки скоріше тепло, бо інакше Ви б цієї теми не піднімали, і так нервово націоналістів не згадували.
Бувайте. Шукайте предметніших тем, ніж ті, над якими ми сміємось при львівському пиві
2007.05.15 | Pavlo
Цілком нормальна стаття галичанина для галичан.
Ці тези справді були актуальні років сім тому. Тоді, пам"ятаю, сварився на цю тему з тестем-галичанином. Я вважав, що було б більше користі, якби галичане впорядковували та піднімали Галичину, а не бігали з прапорами як навіжені.2007.05.16 | привид Романа ShaRP'а
А что, за 6 лет что-то сильно изменилось?
Лично я так не заметил.2007.05.16 | Pavlo
Ви багато їздите по Галичині ?
привид Романа ShaRP'а пише:> Лично я так не заметил.
> А что, за 6 лет что-то сильно изменилось?
Якщо ні, то яким чином Ви збирались щось замітити ?
2007.05.16 | привид Романа ShaRP'а
Я имею в виду положение Галичины в Украине. (ред.)
По-моему все так же, как и раньше, оттуда едут в Киев, и "центром Украины" Галичина ну никак не становится. Я бы даже рискнул сказать, что былое "неведомое очарование" Галичиной, где согласно легендам начального периода независимости, вроде-как должны были жить "настоящие украинцы" сменяется разочарованием и отношением к Галичине или как к периферии, или даже как к "чужакам".Однако, несмотря на это, некоторые продолжают верить в победы галицких идей или ментальности (например, культа "героїв").
Почему бы галичанам не стать дружелюбнее и не перестать искать везде москалей и "советских" и виртуально бороться с ними? Украина не пойдет к Галичине. Это Галичине рано или поздно придется идти к остальной Украине.
2007.05.16 | Pavlo
Суцільний набір стереотипів типу "я думаю, що Ви так думаєте"
привид Романа ShaRP'а пише:> По-моему все так же, как и раньше, оттуда едут в Киев, и
Звідти переважно їдуть в Італію, на жаль ...
> "центром Украины" Галичина ну никак не становится.
Центром України Галичина не може і не хоче стати, тому що центр України це центр України. Галичане просто хочуть, щоб Україна була Україною.
>Я бы даже рискнул сказать, что былое "неведомое очарование" Галичиной, где согласно легендам начального периода независимости, вроде-как должны были жить "настоящие украинцы" cменяется разочарованием и отношением к Галичине или как к периферии, или даже как к "чужакам".
Якщо людині всяке таке привиджується, то хто йому дохтор?
> Однако, несмотря на это, некоторые продолжают верить в победы галицких идей или ментальности
Хто вірить ? Які це "галицькі" ідеї ?
> (например, культа "героїв").
Радянських героїв ?
> Почему бы галичанам не стать дружелюбнее и не перестать искать везде москалей и "советских" и виртуально бороться с ними?
Галичане в житті дуже привітні люди. Це я Вам як закарпатець кажу.
> Украина не пойдет к Галичине. Это Галичине рано или поздно придется идти к остальной Украине.
Галичина пішла до України, саме так і є. Культурні галичане говорять літературною мовою, яка базується на полтавському діалекті (і суттєво відрізняється від місцевої говірки), пишаються козаками, яких в Галичині майже не було, співають про широкий степ і вважають себе часткою України. Нехай Україна зрозуміє сама себе, і все буде гаразд.
2007.05.16 | сябр
Не плутайте покійну УРСР з Україною
На наших очах відбувається боротьба нової України, що народжується в муках - з зомбі під назвою УРСР, який вже помер, але розкладатися вперто не бажає. дуже характерно, що на боці зомбі виступають привиди (у т.ч і привид романа Шарпа). Романе, та Україна, на яку Ви весь час посилаєтеся - це УРСР, заповідник совка та дрімучого жлобства, мати-мачуха, від якої рідні діти тікали світ за очі(хоча б у ту ж Москву). Залиште небіжчицю в спокої. дайте їй тихенько зотліти. А нова Україна - це в тому числі і поміркований націоналізм, який Вам так не подобається. Я викладач центральноукраїнського вишу. починаючи з 1994 р. я бачу все більше й більше україномовних і ще більше україномислячих студентів, які цілком адекватно сприймають дійсність.Мушу вам сказати, що полтавці в цілому спокійно сприймають ідеї зведення у нашому місті памятників ненависних вам Петлюрі, Мазепі й навіть Карлу ХІІ. Я багато спілкуюся з т.зв. "простими людьми" - від таксистів до будівельних робітників. і мушу вам зауважити, що націоналім - зовсім не видумка інтелігентів-імпотентів, а реальність. До речі, Романе. "бандерівець" - це зовсім не лайка. Це швидше комплімент. Почитайте трохи історію країни, в якій живете, і ви це зрозумієте. З бандерівським привітом!:)))))2007.05.17 | привид Романа ShaRP'а
УССР жива
Я недавно давал ссылку на действующий закон о языках УССР. Могу еще действующих поискать.сябр пише:
> На наших очах відбувається боротьба нової України, що народжується в муках - з зомбі під назвою УРСР, який вже помер, але розкладатися вперто не бажає.
На наших глазах идет политическая трансформация Украины, и тщетная борьба "западной" идеи с восточными идеями, которую западная идея выиграть не в состоянии. Что и констатирует по сути Витковский - банкротсво "чисто бандеровской" идеи.
>Романе, та Україна, на яку Ви весь час посилаєтеся - це УРСР, заповідник совка та дрімучого жлобства, мати-мачуха, від якої рідні діти тікали світ за очі(хоча б у ту ж Москву).
А многие другие до сих пор любят и вспоминают с теплотой.
> А нова Україна - це в тому числі і поміркований націоналізм, який Вам так не подобається.
Когда появится нация - будет и национализм - но другой, по-настоящему умеренный. Без Бандеры, без Донцова, без Коновальца, без Петлюры и без Скоропадского.
> Мушу вам сказати, що полтавці в цілому спокійно сприймають ідеї зведення у нашому місті памятників ненависних вам Петлюрі, Мазепі й навіть Карлу ХІІ.
Есть на сайто Майдан глупая мода приписывать мне ненависть ко всему подряд.
Знаете, мне совершенно наплевать, будет ли в Полтаве памятник Петлюре, Мазепе или Карлу ХІІ. Это личное дело Полтавы.
> Я багато спілкуюся з т.зв. "простими людьми" - від таксистів до будівельних робітників. і мушу вам зауважити, що націоналім - зовсім не видумка інтелігентів-імпотентів, а реальність.
Да, не выдумка. Но у нас настоящий национализм и нация еще не сложились.
> До речі, Романе. "бандерівець" - це зовсім не лайка.
Я знаю. Это обозначение определенного политического течения, и именно так я его и употребляю. Есть марксисты, есть троцкисты, есть анархисты, ну и есть бандеровцы.
> Це швидше комплімент.
По-разному. Точно также, как и "марксист", "троцкист" и "анархист". Одному это будут комплименты, другому ругательства.
2007.05.17 | Abbot
А что такое "бандеровская идея"?
...а то Вы постоянно ее всуе упоминаете.А как только Вас попытаются прижать фактажом - начинаете про "теорию vs. практика" глаголить.
Давайте уж предметно. Что Вам не нравится в "бандеровской идее"?
Я вновь возвращаюсь к работе "Кто такие бандеровцы и за что они борются" (http://ukrpatriot.eclub.lv/). Заметим - издание 1948 года, а не более поздний "новодел".
В этот раз приведу чуть больше конкретных тезисов:
"Мы не шовинисты. Борясь за украинское государство, мы боремся только за осуществление нашим народом тех прав, которыми уже давно пользуется огромное большинство народов мира и которые давно признаны естественными правами каждого народа. Кстати, наша борьба является законной даже с точки зрения большевистских законов: конституция СССР обеспечивает каждому народу право выхода из состава СССР."
"Мы – не империалисты. Независимое украинское государство мы хотим строить только на этнографических землях, на которых украинский народ составляет большинство. Мы не посягаем даже на клочок чужой территории. Мы против любого империализма – против порабощения одного народа другим в любой форме, против империалистических воен и захватов, против многонациональных империй. Мы за полнейшее осуществление идей свободных национальных государств всех народов мира."
"Большевики массово уничтожают украинский народ физически. Три раза они намеренно вызывали голод. Жертвой организованного ими голода пали около восьми миллионов украинцев, сотни тысяч мужчин и женщин украинской национальности сосланы в Сибирь, Среднюю Азию. Находясь в нечеловеческих условиях, они массово гибнут. Сотни тысяч украинских патриотов большевики истребили в тюрьмах, в ссылке, в концлагерях, расстреляли, повесили."
"Не бесклассовое общество, не коммунизм строят в СССР большевики, а новую эксплуататорскую социальную систему. Место бывших помещиков и капиталистов сегодня занимают новые паразиты – главари большевистской партии, МВД, МГБ, администрации, армии. Эти главари уже сформировались в новый эксплуататорский класс – класс большевистских вельмож."
"Мы ведем борьбу:
... - За полное претворение в жизнь идеи свободных национальных государств мира, за устранение из международной жизни любого империализма. Мы считаем, что система свободных национальных государств, удовлетворяя естественное стремление всех народов к независимой государственной жизни и обеспечивая наилучшие условия для их всестороннего развития, создает также оптимальные условия для тесного сотрудничества между народами.
...- За подлинную демократию, против диктатуры и тоталитаризма всех мастей, за свободу слова, печати, собраний, мировоззрения, за обеспечение для национальных меньшинств Украины всех национальных и гражданских прав, против всесилия полиции, за такую власть в государстве, которая своим высшим долгом будет считать служение интересам народа, а не своим империалистическим замыслам."
--------------------
Чем же плохи эти "бандеровские идеи"? Что Вам не нравится в них?
2007.05.17 | привид Романа ShaRP'а
Пропагандистские декларации не катят
Дайте что-нибудь более современное и практическое.2007.05.17 | Abbot
Это и есть "нелюбимые" Вами идеи.
Теперь, оказывается, Вы не можете оспаривать эти идеи, а начинаете искать "практику"?Ну дык тогда я приведу Вам в пример программу НСНУ как образец умеренного европейского либерального национализма. Или Вы их не видите в упор, а считаете "националистами" только Свободу или, того хуже, мауповцев?:)))
2007.05.17 | один_козак
А ви попросіть Шарпа, щоб сам сформулював, що таке
в його уявленні справжні бандерівці, справжні націоналісти, тощо.Не характеристики дав, а сказав, які, за його уявленнями, є ідеї "справжніх націоналістів". Хай задумається сам та пошукає відповіді на питання, з чим це він, власне, бореться.
2007.05.17 | привид Романа ShaRP'а
Нет, это не они.
Abbot пише:> Теперь, оказывается, Вы не можете оспаривать эти идеи
> , а начинаете искать "практику"?
Я имел в виду не прокламации 40-х, а современные выступления.
> Ну дык тогда я приведу Вам в пример программу НСНУ как образец умеренного европейского либерального национализма.
1. Не зря я за них не голосовал
2. А у них что, есть программа?
3. И где именно в ней национализм?
4. Почему сами националисты их "не признают"?
> Или Вы их не видите в упор, а считаете "националистами" только Свободу или, того хуже, мауповцев?:)))
Нет. КУН, УНП, РУХ...
Однако и эти силы я объединяющими не считаю, как и НУ-НСНУ.
2007.05.17 | Abbot
Сказав А, скажите и Б:)
1.Почему названные Вами силы - националисты, а НУ-НСНУ - нет? На Донбассе их иначе как "нациками" не считают:)2.Какие ключевые идеи, по-вашему, отделяют "националистов" от "не-националистов"?
3.Значит ли название темы, заданное Вами, что "настоящий", в Вашем понимании, национализм могут исповедовать только жители Галичины?:)))
2007.05.17 | привид Романа ShaRP'а
Re: Сказав А, скажите и Б:)
Abbot пише:> 1.Почему названные Вами силы - националисты, а НУ-НСНУ - нет? На Донбассе их иначе как "нациками" не считают:)
В НУ-НСНУ тоже есть некоторые националистические элементы, но они не играют там существенных ролей. Вроде лишенного всякого правосознания попки Кендзьора.
Донбасс - тут немного к другому. Донбасс не определяет их, а приписывает к заведомо чужим. Это не индикатор, и не показатель, а сильное отторжение. Тимошенко тоже в "слуги запада" записывают.
Восприятие Востока, Юга, и в большинстве Центра - это к неспособности "классических УБНов" объединить народ в нацию. Что бы не делали "классические УБНы", существенная часть будет не с ними.
> 2.Какие ключевые идеи, по-вашему, отделяют "националистов" от "не-националистов"?
Даю не по прокламациям, а по заявлениям, как я их слышу от Черваков, Сватков, Daddy, Киянок, catko, Via и т.д. и т.п.
Итак это:
1) Упор на административно-силовую украинизацию.
2) Упор на культ "героев" УПА-ОУН.
3) Упор на борьбу с русским/русскоязычным.
4) Упор на борьбу с советским
5) "Правизна", упор на борьбу с левым.
6) "Народность" АКА "шаровары". Гиперболизация "исторических святынь", ультрарелигиозность, культ Шевченко...
Можете добавить сюда классический, и совершенно неактуальный в наши дни "Декалог украинского националиста", и прочие творы в таком духе.
Из НУ-НСНУ помимо Кендзьора яркими талантами в бандеровском плане обладает из заметных пожалуй разве что пришлый из УНП Кириленко. Остальные - или блок умеренной буржуазии, или просто кланы.
> 3.Значит ли название темы, заданное Вами, что "настоящий", в Вашем понимании, национализм могут исповедовать только жители Галичины?:)))
Национализм бывает разный и нации могут быть разные.
"Киевская идея", в моем понимании, расходится с бандеровской по указанным моментам:
Бандеровская: Упор на административно-силовую украинизацию.
Киевская: Нет такого упора. Украинскому поддержку, и все. Каждый свободно общается на своем языке.
Бандеровская: Упор на культ "героев" УПА-ОУН.
Киевская: Нет такого упора. Ветеранам - статус ветеранов {но не героев}. Кто что хочет, тот то и празднует. Борьба с инакомыслием не приветствуется.
Бандеровская: Упор на борьбу с русским/русскоязычным.
Киевская: Раз каждый свободно общается на своем языке - значит нет такого упора. Обычный киевлянин не будет бойкотировать русскоязычной культурной продукции только потому, что она русскоязычная.
Бандеровская: Упор на борьбу с советским
Киевская: Нет такого упора. Это наша история. В ней надо разобраться, извлечь уроки, и не стараться видеть там только плохое.
Бандеровская: "Правизна", упор на борьбу с левым.
Киевская: Правых избирателей в этой стране очень немного - так зачем нужна правизна?
Бандеровская: "Народность" АКА "шаровары". Гиперболизация "исторических святынь", ультрарелигиозность, культ Шевченко...
Киевская: В истории мы ничего хорошего не найдем. Современное, модное украинское - приветствуем, от нравящегося русскоязычного - не отказываемся, культов не заводим, в фарисейство по Червонию или Олийныку не ударяемся.
Это приблизительно и есть тот комплекс расхождений, из-за которых УНБКП, РУХ и Тягниблох в Киеве сосет пальчик. У них нет нужных киевлянам идей, и они приоритезируют ненужные киевлянам моменты.
2007.05.18 | catko
видно в привидів комунікаційні глюки - норма
привид Романа ShaRP'а пише:> Даю не по прокламациям, а по заявлениям, как я их слышу от Черваков, Сватков, Daddy, Киянок, catko, Via и т.д. и т.п.
в тебе там в проміжку між вухом та мозком якогось приладу марсіанського не стоїть? ну щось типу генератора автоматичного ку чи ще чогось?
бо чомусь ти чуєш абсолютно не те що насправді люди кажуть.
> Итак это:
> 1) Упор на административно-силовую украинизацию.
де? я наприклад бачу силову москалізацію зокрема в криму та на сході.
> 2) Упор на культ "героев" УПА-ОУН.
де? я наприклад бачу культ комуністичих бандитів - половина вулиць києва їх іменем названа.
> 3) Упор на борьбу с русским/русскоязычным.
де? є критика сусідньої кагбешнно-хунтової імперії яка чогось здуру газонафтовими кранами розмахалась на весь світ. а то що деякі "політики" та "політологи" звідти бабло получають - ну то що тут скажеш.
> 4) Упор на борьбу с советским
де? як можна боротись з тим що давно здохло. а те що в когось дома портрети сталіна-брєжнєва досі висять - ток то до психіатра.
> 5) "Правизна", упор на борьбу с левым.
де? звічайна діалектика. ти ще полюси магніту у фашизмі звинувать.
> 6) "Народность" АКА "шаровары". Гиперболизация "исторических святынь", ультрарелигиозность, культ Шевченко...
де? є історичні традиції і комусь вони подобаються. а то що для одного історична традиція - вишиванка, а для другого - будьонівка - так демократія же ж.
короче ромцю - мий вуха і три очі. а то так совком і лишишся.
2007.05.21 | Abbot
Спасибо. Тогда Вам для примера...
...скажу о своем отношении к приведенным ниже идеям - быть может, Вы поймете мою концепцию "русскоязычного украинского националиста" - и поймете, почему людей с такими убеждениями становится все больше.> "Киевская идея", в моем понимании, расходится с бандеровской по указанным моментам:
>
> Бандеровская: Упор на административно-силовую украинизацию.
> Киевская: Нет такого упора. Украинскому поддержку, и все. Каждый свободно общается на своем языке.
>
Согласен с оговоркой:
1)государственный язык только один.
2)в случае искусственных перекосов, созданных с участием "зарубежного элемента" ситуацию нужно исправлять. Так, совершенно ненормальной являлась ситуация с отсутствием кино на украинском языке - исправили. Теперь нужно исправлять книжный и газетный рынок, к примеру. Или ситуацию, когда украинцы из сел на Восточной Украине не могут получать ВО на украинском языке.
А так - пусть каждый общается на каком хочет. И более того, большинство "бандеровцев" совершенно не против этого:)
> Бандеровская: Упор на культ "героев" УПА-ОУН.
> Киевская: Нет такого упора. Ветеранам - статус ветеранов {но не героев}. Кто что хочет, тот то и празднует. Борьба с инакомыслием не приветствуется.
>
Согласен. Для меня достаточно было бы уравнять всех ветеранов в статусе. Это уже будет признанием того, что борьба за Украину оценена этой самой Украиной. Статус героев - на фиг, если Героя Украины получают разные потебеньки? "Лучше помогите материально".
> Бандеровская: Упор на борьбу с русским/русскоязычным.
> Киевская: Раз каждый свободно общается на своем языке - значит нет такого упора. Обычный киевлянин не будет бойкотировать русскоязычной культурной продукции только потому, что она русскоязычная.
>
Не согласен. Есть различие между русским языком, на котором сейчас я общаюсь с Вами и русским языком как оружием путиных и алексиев, а также маркетинговым ходом, средством продвижения на наш рынок "ихнего" залежалого товара - разных киркорово-моисеевых,маринино-донцовых,"Дома-2" и прочей мерзости.
Вывод: нужно целенаправленно пропагандировать украинское, поскольку оно - свое. Покупая украинское, ты помогаешь заработать деньги земляку, покупая российское (не "русское!") - ты платишь ихнему дяде и налоги в казну фашиста Путина.
> Бандеровская: Упор на борьбу с советским
> Киевская: Нет такого упора. Это наша история. В ней надо разобраться, извлечь уроки, и не стараться видеть там только плохое.
>
Не согласен. Киев по своей природе антикоммунистичен. И слава Богу. Потому что по сути своей советский режим был столь же преступен, как и гитлеровский. И погубил даже больше украинцев, чем Гитлер. Это надо знать, это и называется "извлечь уроки".
> Бандеровская: "Правизна", упор на борьбу с левым.
> Киевская: Правых избирателей в этой стране очень немного - так зачем нужна правизна?
>
Потому что правых будет становиться все больше. Каждый, кто зарабатывает больше, обзаводится собственностью - потенциально правый.
Правизна - это защита личности и права собственности в первую очередь. Не Вы ли выступаете за защиту прав геев и наркош? Так давайте не будем протестовать против защиты класса честных налогоплательщиков, зажиточных граждан? И пусть их становится больше: обеспеченный человек=независимый человек.
> Бандеровская: "Народность" АКА "шаровары". Гиперболизация "исторических святынь", ультрарелигиозность, культ Шевченко...
> Киевская: В истории мы ничего хорошего не найдем. Современное, модное украинское - приветствуем, от нравящегося русскоязычного - не отказываемся, культов не заводим, в фарисейство по Червонию или Олийныку не ударяемся.
>
Согласен за исключением фразы "про ничего хорошего".
Лично я с удовольствием впитываю в себя любую информацию - книги, фильмы, музыкальные произведения - на любых языках. Но поверьте, Рома, свою историю, свои традиции помнят, любят и кльтивируют на государственном уровне практически в любой стране.
2007.05.21 | привид Романа ShaRP'а
Вы по-моему плохой пример.
Потому что, как я уже не раз говорил, я отношу вас к плохо замаскированным расистам и манипуляторам.Abbot пише:
> > Бандеровская: Упор на административно-силовую украинизацию.
> > Киевская: Нет такого упора. Украинскому поддержку, и все. Каждый свободно общается на своем языке.
> >
> Согласен с оговоркой:
> 1)государственный язык только один.
Все в рамках законодательства. Если через изменение Конституции решат, что их два - я не буду протестовать (хотя не думаю, что так будет, и уверен, что двух государственных не будет).
> 2)в случае искусственных перекосов, созданных с участием "зарубежного элемента" ситуацию нужно исправлять.
Никто не обязан испралять ситуацию под вас. Все в рамках законодательства с соблюдением признанных прав и свобод опять же.
> А так - пусть каждый общается на каком хочет. И более того, большинство "бандеровцев" совершенно не против этого:)
Так я и поверил.
> > Бандеровская: Упор на культ "героев" УПА-ОУН.
> > Киевская: Нет такого упора. Ветеранам - статус ветеранов {но не героев}. Кто что хочет, тот то и празднует. Борьба с инакомыслием не приветствуется.
> Согласен. Для меня достаточно было бы уравнять всех ветеранов в статусе. Это уже будет признанием того, что борьба за Украину оценена этой самой Украиной.
Да не будет она никогда оценена так, как бандеровцам бы хотелось.
> > Бандеровская: Упор на борьбу с русским/русскоязычным.
> > Киевская: Раз каждый свободно общается на своем языке - значит нет такого упора. Обычный киевлянин не будет бойкотировать русскоязычной культурной продукции только потому, что она русскоязычная.
> Не согласен. Есть различие между русским языком, на котором сейчас я общаюсь с Вами и русским языком как оружием путиных и алексиев, а также маркетинговым ходом, средством продвижения на наш рынок "ихнего" залежалого товара - разных киркорово-моисеевых,маринино-донцовых,"Дома-2" и прочей мерзости.
Нет никакого различия. Есть сво-бо-да. И в рамках сво-бо-ды допустим и Путин и Алексий, и Киркоров и Моисеев, и Маринина - пока законами не установлено обратное.
> Вывод: нужно целенаправленно пропагандировать украинское, поскольку оно - свое.
Каждый сам решает, что для него свое.
Так было, есть и будет. И это правильно.
А пропагандировать нужно хорошее, разумное, доброе, вечное. Независимо от того, украинское оно или нет.
> Покупая украинское, ты помогаешь заработать деньги земляку, покупая российское (не "русское!") - ты платишь ихнему дяде и налоги в казну фашиста Путина.
Если этот земляк - Георгий Щёкин или Олег Тягнибок, то пошел он в ... , я лучше российское куплю.
> > Бандеровская: Упор на борьбу с советским
> Не согласен. Киев по своей природе антикоммунистичен.
Бред. Было бы так - не стоял бы тут до сих пор гранитный Ленин.
Киев не антикоммунистичен, а пофигистичен.
> И слава Богу. Потому что по сути своей советский режим был столь же преступен, как и гитлеровский.
Не был.
> > Бандеровская: "Правизна", упор на борьбу с левым.
> > Киевская: Правых избирателей в этой стране очень немного - так зачем нужна правизна?
> >
> Потому что правых будет становиться все больше.
В час по чайной ложке.
> Каждый, кто зарабатывает больше, обзаводится собственностью - потенциально правый.
Посмотрите статистику зарплат по Украине. Поймете, почему правым в ближайшие 10 лет ничего особенного не светит, и дальше тоже вряд ли.
> Правизна - это защита личности и права собственности в первую очередь.
Нет. Правизна - это в первую очередь защита права собственности имущих.
> Не Вы ли выступаете за защиту прав геев и наркош?
Лучше геи и наркоши, чем нацики и нацисты.
> Так давайте не будем протестовать против защиты класса честных налогоплательщиков, зажиточных граждан?
1) Зажиточный гражданин и честный налогоплательщик - это в основном совершенное разные группы населения.
2) Я не протестую против них. Я говорю, что большинству избирателей правые не нужны.
Поэтому в национальной идее правизны быть не должно. Защита собственности в умеренных европейских масштабах - да. Культа собственности - нет.
> > Киевская: В истории мы ничего хорошего не найдем. Современное, модное украинское - приветствуем, от нравящегося русскоязычного - не отказываемся, культов не заводим, в фарисейство по Червонию или Олийныку не ударяемся.
> Согласен за исключением фразы "про ничего хорошего".
А что хорошего?
> Но поверьте, Рома, свою историю, свои традиции помнят, любят и кльтивируют на государственном уровне практически в любой стране.
В том-то и дело, что свою.
А свое каждый определяет для себя сам.
Учитывая широту спектра взглядов на историю в нашей стране, ничего хорошего в культе истории мы не найдем. Или надо ее просеять, и выбрать оттуда нейтральных, не вызывающих отторжения ни на востоке, ни на западе персонажей. Что весьма и весьма затруднительно.
Например. Любая "история", включающая героизацию любимого на Западе, но не любимого остальной частью Украины Степана Бандеры, уже нейтральной не будет.
2007.05.21 | Abbot
Разумеется. Ибо не вписываюсь в Ваши "рамки":)
И Вам я не собираюсь ничего доказывать. Такие, как я - факт, и нас будет с каждым годом больше. И вам, господин "либерал но украинофоб" придется смириться с тем, что с каждым годом наш голос будет все громче.Вам не удастся "запихнуть" всех украинских националистов в удобную для Вас "нишу Тягнибока". В Украине должна появиться настоящая правая и патриотическая сила, без уклона в фашизм, которая и консолидирует все здоровые силы общества.
А Вы можете считать меня расистом и манипулятором, если Вам от этого легче:) Мне-то как раз абсолютно пофиг.
2007.05.17 | один_козак
Так реальні бандерівці - це ж переважно
вже минуле. Чому ви вимагаєте "чогось посоврімєннєє".Правда, послідовники Бандери наприкінці 20го століття виглядали досить сучасно зі своїми позиціями. І значно адекватніше за тих, хто під їхніми прапорами випендрювався в Україні. Пам'ятаю, ОУН з закордону десь тоді поширила відозву, в якій просила охочих "всяких" не виступати від її імені. І роз'яснювала, що для сучасної України не годяться методи 40-х.
2007.05.21 | Shadow
Re: УССР жива
>>Романе, та Україна, на яку Ви весь час посилаєтеся - це УРСР, заповідник совка та дрімучого жлобства, мати-мачуха, від якої рідні діти тікали світ за очі(хоча б у ту ж Москву).>А многие другие до сих пор любят и вспоминают с теплотой.
НМД, "с теплотой" вспоминать Савецкий Саюз может либо полный "нуль", не умеющий и не желающий работать + совершенно равнодушный к жутким вещам, которые в Совдепии делали с "думающими неправильно"; либо слабоумный (ака "коммунист").
Ты тут про демократию звездишь - ты помнишь, какая "демократия" была в совке, или память отшибло?
2007.05.21 | привид Романа ShaRP'а
Вы правда рассчитываете на ответ?
Я предпочитаю не отвечать подобным (верующим) людям, задающим вопросы в подобном тоне.Hasta la vista, как говорится.
2007.05.15 | один_козак
Прочитав повністю. Ну, і чим ви збиралися
відповісти "галіцаям"? Нормальні такі собі роздуми.Тільки не кажіть, що ваша назва випадково так нагадує назву іншої теми.
А що "6 років"? ...
2007.05.21 | Холокостенко
Хитрі галицькі хохли знають, кому молитися
Їх учать польські курви:21.05.07, ВАРШАВА, АЕН (Соб. корр.) - Известный отрицатель Холокоста, британец Дэйвид Ирвинг, был выдворен с проходящей в Варшаве ежегодной книжной ярмарки.
69-летний историк-фальсификатор появился в пятницу возле стенда британского издательства, на полках которого выставлена последняя книга Ирвинга, в которой убежденный антисемит пытается доказать, что Адольф Гитлер не знал о геноциде еврейского народа.
Старания Ирвинга привлечь к своей персоне и к своей книге внимание посетителей выставки были немедленно пресечены организаторами, в бескомпромиссной форме объяснившими псевдо-историку нежелательность его присутствия на ярмарке.
Ирвинг пробовал апеллировать к демократическим принципам и правам человека, но быстро ретировался, когда организаторы пригрозили вызвать полицию.
Недавно вышедшему досрочно из австрийской тюрьмы, Ирвингу, по-видимому, не захотелось познакомиться еще и с польскими тюрьмами.
2007.05.21 | Shooter
От як хахльЪа ковбасить
Який помаленьку прогресує від хахла обикновєнного до чєлавєка істінно савєцкого зі всім джентельменським неабором - "злиє бандєровци под кроватямі", "іхніє і нємци", "піндоси", "отсталая Галіція" - і прочая, і прочая...Аж Ї почав читати - шкода, що тільки вибірково.
Ну і вертаючись до "глибокодумної" та "базованої на фактах" статті тов. Вітовського, в мене відразу виникає одне зовсім невеличке питання - на яких саме підставах тов. Вітовський базує своє твердження про латентну відсталість Галичини? І від кого? Якщо брати лише все ту ж А-У імперію, то можна визнати, що Галичина була відсталіша від Австрії чи Богемії. Тільки от звідки в автора така глибока впевненість, що Галичина була відсталішою від, скажімо, Верхньої Угоршини чи балканських слов'янських провінцій імперії - цікаво би було дізнатися.
Бо якщо Галичина була вже настільки страшно відстала, то яким чином пояснюється той "дивний факт", що архітектурно зі Львовом може змагатися на заході найближче Краків, Будапешт та столиця імперії Відень (про схід я вже мовчу - найближчі міста на сході, здатні конурувати зі Львовом - пєрвая і вторая столиці Російської імперії).