05/15/2007 | ор

Чи є криза в Україні?
Якщо країною править “антикризова коаліція” – то є! Безумовно, що політики, які захопили владу під такою назвою зацікавлені з часом доказувати , що криза подолана. Бо в іншому варіанті –вони не виправдали свого приходу до влади, а в нашому варіанті , ще й поглибили кризу в країні.
. . .
Криза в Україні носить багаторівневий характер. Кравчуком та Кучмою за 15 років збудований режим “кучмізму” ...В 2004 році український народ створив новітній зразок для усього людства - народної мирної “помаранчевої ”революції . Керівна частина революції повинна була втілити завдання революції – демонтаж кучмізму. Та контрнаступ кучмізму зруйнував досягнення революції. Народ її безумовно продовжить.
Щоб запобігти можливим новим загостренням президент Ющенко спробував ввести зміни до мирного характеру – перевиборів ВР. Та чи можуть з ними згодитись фактичні узурпатори влади – ні, ось ми і бачимо подальше загострення.
А в чому така біда? Дивіться, президент вибори запропонував! Не надзвичайний стан увів, не голову комусь з критиків відрізав.
Позиція народу слідуююча. Узурпатори влади заявляють про демократію в країні. Демократія це влада народу через обраних ним представників. Волевиявлення може змінити тільки народ на нових виборах. Та в цьому узурпатори народу відмовляють.
Вибори 2006 року до ВР зводились до двох ідей та, відповідних їм, політичних блоків – збереження кучмізму (регіони, КПУ) та здолання кучмізму (НУ, БЮТ, СПУ). Останній блок переміг з сумарним результатом 52%. Найголовніше те , що вибори проводились за 100% пропорційною системою , яка по своїй суті допускає тільки імперативність мандату депутата – народ голосував тільки за програмні концепції партій. Зміна їх після виборів є зрадою народу, як носія влади найнятими ним виконавцями. Тому не право , а обов’язок народу вимагати перевиборів у разі викривлення (денонсації) його вибору.
В Україні узурпатори права народу на владу пройшли декілька стадій, кожна з яких вимагала перевиборів. 1 . СПУ зраджує передвиборну (хай і неформальну, але реальну в очах виборця) коаліцію з демонтажу кучмізму. Враховуючи, що голоси виборців розділилися 50\50 такий перехід кардинально змінює владу, з чим безумовно не може змиритись народ – ми не штати, позиції сторін у нас щодо майбутнього країни - діаметрально протилежні.. Тому тільки вибори легітимізують владу однієї з сторін та утримують іншу від заклику до народної революції. Може узурпатор згодитись з перевиборами, які розкриють факт його узурпації ? Ні. Повинен народ (виборець) миритись з позбавленням його конституційного права на владу та змиритись з пануванням над ним ворожої до нього сили. Безумовно ні. Революції продовжуватись!
2 . Відверте і нахабне перекупання депутатів під лозунгом “дайош к 1 мая 300” денонсувало не тільки усю попередню політичну історію, а навіть ази радянського виховання про “непідкупність народних обранців”. На момент скупки тих 20 депутатів коаліція Януковича поставила себе поза демократії, моралі, “європейськості” на рівень азійського середньовіччя. Хто скуповує вже обраних депутатів, чи зупинеться перед фальсифікацією виборів , силовою узурпацією влади , репресіями над опонентами ? Чи несе хоч моральну відповідальність псевдо- соціаліст Мороз за ту ганебну сторінку , яку він з маніакальною упертістю хоче записати в історію України. Опустивши так країну , маєш Морозе уже і перші в історії теракти на залізниці, взриви газопроводів, чи треба було першим бігати з “касетами” , щоб потім так перестрибнути самого Кучму фактично ведучи країну до громадянської війни.
3. Псевдо-політреформа Медведчука-Мороза здевальвувала основну ідею антикучмівської революції - про розподіл влади так же , як КПУ та СПУ ідею соціалізму. Рятуючи свою владу з рук перемагаючого у третьому турі Ющенка, вони всю її передали прем’єру. Грандіозна модернізація кучмізму, як втілення ідеї монопольної концентрації влади. Цікаво, якби заставити перед усім народом по ТБ Мороза розділити яблуко пополам – ото би цирку мали. Таким чином, фальшована політреформа Мороза , реанімувала, відродила , в очах думаючого українства, кучмізм, скасувала завоювання Великої Помаранчевої Революції. Узурпація влади знову постала реальністю ще одного покоління. Чи змирився би з цим народ багатостраждальної України ? Безумовно ні, і позачергові вибори ініційовані Тимошенко-Ющенком виглядають найм’якішим врегулюванням. ...
Ми за політреформу. В умовах такої поляризації сил та виборців в Україні, залишаються три шляхи. а) – розкол країни , де в підросійській частині, Росії та її маріонеткам прийдеться уже відверто завершити процес ліквідації залишків української нації, що відповідно в українській частині викличе такі антиросійські настрої та дії, що тут будуть і НАТО, і прикордонні провокації і гарантований початок 3 світової війни; б) – тривале продовження нинішньої “тліючої” конфронтації, коли одна сторона , використовуючи сконцентрованість влади в одних руках (президент, премєр), мордує іншу , в ході чого з обох сторін в молодих ешелонах виростуть такі бійці, що першому варіанту мало не покажеться;
в ) – чесний розподіл влади не на дві, а три(а то і чотири ) частини унеможливив би “повну та окончатєльну перемогу” одного над іншим та дав би можливість суперникам маючи реальні певні повноваження : зберігати спокій не боячись концентрації влади у суперника та прийняття ним рішення про силову узурпацію ; перевести змагання у площину дієвості в інтересах народу контрольованих ними міністерств ; зробив би політичну відповідальність за результати роботи “свого” міністерства персоніфікованою ; і головне в інтересах виборців – протилежні сторони мали би у своїх руках значні владні важелі для контролю діяльності та критики результатів суперника. Противниками такої схеми є узурпатори влади – вороги українського народу та раби імпер-комуністичного світогляду де концентрація влади визнавалась єдино можливим механізмом для боротьби за(чи проти) якоїсь чергової світової гегемонії. Україна наша завдяки режиму кравчука- кучми настільки уже опущена та пограбована – що наш порятунок –повний нейтралітет та позаблоковість, ізолюватись від усіх цих глобалістських приманок для дурнів та тихенько хоч вижити років 50 як цілісна держава, у врегулюванні внутрішніх конфліктів.
4. 100% пропорційна виборча система авторства Медведчука- Мороза – є убивчою для України. Взагалі , усі вороги, використовують крайнощі, як акула шматуючи тіло з права наліво – “пунктуально” оминаючи рятівні “золоті середини”. Як вони мордували країну в 90-х знахабнілими депутатами-мажоритарщиками(стримуючих розвиток партій), для яких програма зводилась до квартири, з,п та пенсії так тепер віддали владу в країні 5 головам партій (укладачам списків) та їхнім спонсорам – імперіалістично- олігархічним управителям української колонії. Є в нинішній ВР політика, інтелектуальний пошук синів народу? Нема! Є протистояння найнятих партлідерами безпринципних найманців. Як “під рушницею” у кількох осіб весь вищий орган влади , то чому б не звести його стінка на стінку, а разом і весь народ України. Чи може бути представничим органом ВР без мажоритарних депутатів від областей , згідно ідеології європейського самоврядування? Яке відношення мають територіальні громади до нинішньої ВР ? Якщо є позитивне в мажоритарній і пропорційній системах то чому не дати їм шанс працювати 50\50 , взаємно доповнюючи один-одну сильними сторонами. Ні , вони привезуть “з Європ” приклади 100% пропорційних систем і не скажуть , що там вони функціонують в умовах давно історично вирішених державобудівничих проблем, де виборець ліниво розглядає альтернативу між партіями, що легалізує проституцію, чи легкі наркотики. У нас же країна у стані виходу з колоніального стану, йде прихована громадянська війна – тут 100% виборча система – це гарантоване громадянське протистояння на десятиліття.
Тому ми вважаємо вибори до верховної та обласних рад на змішаній (50\50) системі – єдино можливими.
Далі буде...