05/18/2007 | Оксана Козак

Сегодня генерал-майору СБУ Олегу Черноусенко должно было исполнится 54. Но уже не исполнится. Он погиб в ДТП 28 апреля на трассе в Ровенской области – его «Тойота» врезалась в ЗИЛ.

Смерть была мгновенной. Версии гибели выдвигали самые фантастические и, в нынешней политической ситуации, спекулятивные и провоцирующие. Официальная же оценка военной прокуратуры – трагическая случайность.

Сегодня его друзья пойдут на Байково кладбище, где похоронили Олега Ивановича. Положат на могилу цветы, вспомнят каким он был... И, наверное, многие подумают, а, может, и скажут с горечью – да, ценить людей начинают, когда их уже не вернуть...

Олег Черноусенко известен как единственный кадровый генерал в команде Виктора Ющенко в период президентской кампании 2004 года – он возглавлял тогда службу безопасности избирательного штаба Ющенко и коалиции «Сила народа». В команду оппозиционного Ющенко пришел еще до начала кампании.

Казалось бы, странный шаг для человека с такой карьерой как у Черноусенко: в 99-м получил звание генерал-майора СБУ, возглавлял управление военной разведки СБУ, в 2001-2003 руководил управлением аппарата СНБОУ ... Казалось бы – вот он, человек системы, которая вознесла его, и которой он должен был бы верой и правдой служить... Но он решил по-другому. Он решил, что система и государство – это не одно и то же. Что интересы правящей элиты и государства не тождественны. Он решил быть по другую сторону баррикад, помочь и поддержать Ющенко.

Рисковал ли он? Наверное, да, причем не только карьерой. Ведь старое правило спецслужб – «вход рубль, выход два», никто не отменял. Почему решился? А почему Александр Литвиненко – тоже кадровый офицер спецслужб, написал и издал «ФСБ взрывает Россию»? Почему бывший сотрудник ФСБ Михаил Трепашкин стал адвокатом, и ныне преследуется за разоблачение деятельности спецслужб, пополнив ряды новых российских политзэков? Потому что они сделали выбор – наверное, тот единственный выбор, который иногда ставит перед человеком жизнь.

Вот и Олег Черноусенко - внешне очень мягкий, интеллигентный человек, в этом своем выборе проявил жесткость.

После победы Ющенко Олег Черноусенко был назначен руководителем УСБУ в Киеве. Это назначение многими было воспринято как ответный ход Ющенко и его команды на необходимость назначения главой СБУ Александра Турчинова, как того требовала соратница и соперница новоиспеченного Президента Юлия Тимошенко.

Черноусенко продержался на своем посту чуть больше года. 16 мая прошлого года указом Президента Украины он был уволен. Без видимых причин и объяснений. На его место через две недели был назначен Анатолий Павленко, до этого руководивший УСБУ в Харьковской области. Кстати говоря, именно в Харькове начал свой трудовой путь и Олег Черноусенко.

После увольнения Черноусенко находился в распоряжении СБУ и ждал назначения. Он не видел себя ни в политике, ни в бизнесе, как многие из попавших в сходное положение спецслужбистов. Он был, что называется, «человеком службы», хотел и мог быть полезным.

Прошел год. Черноусенко ждал. Говорят, со дня на день должно было призойти его назначение...

Володимир Тимошенко, уповноважений Президента з питань контролю за діяльністю СБУ, колишній перший заступник Голови СБУ:
- Для мене це втрата друга, близької людини... Хоч ми знайомі досить давно, дружні й теплі стосунки зав’язалися в останні роки, може, навіть місяці. Ходили рибалити, обмінювалися музичними дисками – він дуже любив класичну музику. Буквально за тиждень до того, що сталося, приніс мені всього Таривердієва – його рідкісні інструментальні твори, записані у Франції, фортепіанні концерти... Надзвичайна музика! І от через кілька днів це трапилося. Дружина казала, що це якась містика – ніби він от так попрощався, залишив на згадку музику...
Пам’ятаю, коли Олег був керівником Київського управління Служби, багато хто казав, що він занадто м’яка людина, що він не вміє чи не хоче відстояти власні інтереси... Так, у нього завжди була своя позиція – зрозуміла й чітка, а от в тому, що стосувалося його самого, він не вмів за себе воювати. В ньому була якась аристократичність, шляхетність – не знаю, звідки це у хлопця з простої сім’ї, але в ньому це було.
По своїй суті він був дуже замкнутою в собі людиною – його проблеми мало хто знав. А останні місяці були для нього надзвичайно важкими – поховав матір і брата, одне за одним... За кілька днів до того, що сталося, поїхав додому на Сумщину, на могили. Потім до Львова. В дорозі ми з ним ще зв’язалися, він сказав, що все нормально... А через дві години зателефонували зі Львова і сказали, що Олега не стало.
Його, хай це й пафосно звучить, можна було назвати людиною державницькою – він дуже близько до серця приймав те, що нині відбувається в країні. Здавалося б, що йому треба? Генерал, мав становище в суспільстві, мав ім’я, міг би, якби захотів, стати політиком... У нас повелося розкладати людей по полицях – де чия людина. А державник – завжди нічия людина, він самостійний і служить лише своїй державі.

Олександр Скибінецький, народний депутат України, пенсіонер СБУ:
- Людина інтелігентна, делікатна, разом з тим принципова. Мав тверді патріотичні переконання та демократичний настрій. Офіцер і професійний контррозвідник, вихований в традиціях безумовної військової дисципліни, якої дотримувався в роботі. Завжди намагався довести до кінця розпочату справу.
Як заступник Голови Комітету з національної безпеки й оборони в ІІ скликанні Верховної Ради України зробив значний внесок в законодавче регулювання діяльності Служби безпеки України, завжди з розумінням ставився до потреб Служби і відстоював її інтереси. Громадянська позиція Олега Івановича чітко проявилася в період виборчої кампанії 2004 року, коли він, на той час звільнений з СБУ, очолив службу безпеки кандидата в Президенти Ющенка В.А. Це схвально сприймалося багатьма діючими і колишніми співробітниками СБУ, які надавали йому моральну та іншу підтримку.
Олег Іванович відрізнявся незалежністю думок що, звичайно, не всім подобалось. Мабуть через це після Помаранчевої революції він призначався Начальником управління СБУ в м. Києві не без спротиву тодішніх впливових осіб у сфері національної безпеки і оборони. А трохи більше ніж через рік був звільнений з посади і багато місяців перебував у розпорядженні Служби безпеки.
Думаю, що сьогодні Службі безпеки України не вистачає такої щирої і відданої справі людини, як Олег Чорноусенко.

Ігор Гринів, перший заступник керівника штабу виборчої кампанії кандидата в Президенти Віктора Ющенка 2004 року:
- Його називали єдиним генералом Помаранчевої революції... Він дійсно був Генералом – з великої букви. Особливо це появилося на останньому етапі кампанії, коли йшлося про підрахунок голосів у другому турі...
Хоча, звичайно, те, що буде непросто, було зрозуміло ще влітку – всі ж пам’ятають мукачівські події, не забули, що там відбувалося. Коли ми туди приїхали там уже були десятки бандитів, готових пустити в хід зброю – сірник був уже запалений і ми готувалися до найгіршого. В принципі, ми розуміли, що така небезпека є, але одна справа – розуміти, а інша – якось реагувати, коли в тебе ціляться з пістолета...
І от до Олега підходить ватажок цих бандюків з пістолетами, схованими під піджаком... І Олег підходить до нього, перехоплює його руки, які вже лежали на рукоятках, і каже: «Якщо буде спроба використати цю зброя, я встигну вистелити першим, ясно?!.» Звичайно, його поплічники на мить розгубилися – але вже цього було достатньо.
В таких ситуаціях – а їх було немало в ту кампанію, просто необхідні були такі люди, як він: спокійні врівноважені професіонали, які не втрачали внутрішню рівновагу, миттєво уміли б відреагувати на небезпеку й переламати ситуацію на свою користь.
До речі, потім коли його звільнили з посади керівника Київської СБУ, в нього не було якоїсь образи чи гіркоти – в усякому разі він ніколи не нарікав, хоча, напевно, й розумів несправедливість того, як з ним вчинили. Пам’ятаю, ми з ним говорили тоді, і він все це оцінював надзвичайно спокійно, по-філософськи. Хоча він був справжнім офіцером, не бачив себе поза службою... Шкода, що таких людей мало, що їх не завжди можуть оцінити при житті...

Евгений Червоненко, губернатор Запорожской области, руководитель охраны кандидата в Президенты Ющенко во время избирательной кампании 2004 года:
- Олег был мужественным и достойным человеком. Его немного покрутила судьба и после революции, как и многих из нас – ну, так случилось…
Особое мужество было в том, что человек, который работал в системе СБУ, тогда, в 2004-м, не побоялся пойти с нами – по сути, против системы которая работала на власть.
Почему он так поступил? Наверное, по той же причине, по которой и я в свое время ушел от Кучмы и поддержал Ющенко - и в 2002-м году, и в 2004-м. Именно потому, что СБУ – та организация, в которой у офицеров сохраняется чувство чести, там и оставались вот такие люди - не согласные жить на коленях.
Что запомнилось с тех времен? Наверное, день выдвижения Виктора Ющенко кандидатом в Президенты на Певческом поле. Тогда впервые, вместе с охраной блока и штаба, которыми руководил Черноусенко, была задействована личная охрана Виктора Ющенко, которой руководил я. Мы очень боялись за этот день… У меня есть фотография, где мы – руководители охраны, встали в кольцо как рядовые…
Я по своей линии общался с офицерами СБУ, и очень многие понимали поступок Олега - о нем говорили с восхищением. Да, сочувствующих было очень много, но таких офицеров, как Черноусенко, как Галака из ГРУ – тех, кто не побоялись открыто выразить свою позицию тогда, а не потом, когда все начали нести оранжевое бревно, - мало. И их уважали! Их могли не любить, потому что людей, которые совершают поступки, на которые другие не способны, у нас не любят. Но уважали! А ведь исход той кампании и последствия этих поступков для этих людей могли быть совершенно нерадостными…

Підготувала Оксана Козак

http://www.glavred.info/archive/2007/05/17/114126-3.html