05/19/2007 | Досвітня стежа

Народу цікаво знати професійний, майновий і етнічний статус кандидатів у законотворці

Нові парламентські вибори в Україні рекламуються як очищення Верховної Ради. Про це говорить навіть американський посол! Тобто на попередніх виборах Парламент так запаскудили, що сьогодні його треба негайно очищати. І це при тому, що вибори 2006 року були визнані прогресивною світовою громадськістю мало не зразковими. Ось такі парадокси демократії.

Очевидно, що нині не йдеться про реформування Системи. Повинні лишитися непорушними безвідповідальність, безконтрольність і безкарність владної верхівки. Натомість має відбутися чергова ротація, тобто деяка зміна конфігурації кланів навколо «державного пирога». Опозиційні оптимісти кажуть, що це не погіршить ситуацію. А якщо відбудеться розрекламоване очищення, то може навіть і поліпшить.

Головним недоліком виборів-2006 була їхня непрозорість. Хоча рік тому всіх нас переконували, що вони були безпрецедентно прозорими. Але сьогодні, перед новими виборами, виявилося, що прозорість була, але якась неконкретна. Кажуть, що люди обирали «кота в мішку» в «темній кімнаті».

Панове політики, ви справді хочете конкретної прозорості? Щоб люди знали, кого вони обирають? Чесно? Так це неважко досягнути. Без жодних додаткових витрат з бюджету. Треба лише для кожного фігуранта виборчих списків оприлюднити три прості факти його життя.

По-перше, професійний статус кандидата. Нам просто цікаво знати, хто буде творити для нас закони: економіст, юрист, поет, завгосп, шофер чи тілоохоронець.

По-друге, майновий статус кандидата та його родини. Чисто для загальної орієнтації: це мільйонер чи мільярдер? Власник заводу чи лише своєї квартири?

По-третє, етнічна приналежність батька й матері. Дедалі зростаючий інтерес до етнічних культур — загальноєвропейська тенденція. До того ж це спонукатиме партії враховувати етнічну різноманітність електорату.

А для повної, чисто конкретної прозорості виборів треба подивитися на кандидатів «наживо». Почути їхній голос, отримати осмислену відповідь на запитання. Тому обов’язковою умовою входження до Парламенту має бути проведення кандидатом принаймні 5 відкритих зустрічей з виборцями. Яка ж демократія без прямого спілкування з народом? Про ці зустрічі має бути своєчасно, бодай за три дні повідомлено в засобах масової інформації. Щоб люди встигли підготуватися до щастя щирої розмови зі своїм потенційним обранцем.

Звісно, що згадані 4 обов’язкові вимоги до кандидатів повинні увійти в новий виборчий закон. І точно увійдуть, адже політична еліта енергійно прагне очищення, прозорості й демократії. А, еліта?