Підсумки моніторингу (08.05.-21.05. 07).
05/21/2007 | Майдан-ІНФОРМ
З 8 по 21травня відбулось декілька важливих подій пов‘язаних з питаннями захисту прав людини:
• 8-9 травня 2007 року Україна http://www.khpg.org/index.php?id=1179392270 >
відзвітувала перед ООН про стан виконання Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання;
• 17 травня 2007 р. відбувся „круглий стіл” на тему „Проблемні питання ратифікації Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми”, організований Комітетом Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності спільно з Міжнародним жіночим правозахисним центром „Ла Страда – Україна”;
• 15 травня, за підтримки МФВ в Україні стартував проект “Реалізація права на доступ до екологічної інформації”;
• 11 травня в «Українському домі» відбувся «круглий стіл», присвячений обговоренню проекту Закону України «Про захист від дискримінації» за участю представників політичних партій, громадських і благодійних організацій, органів державної влади та незалежні експерти;
• 14-19 травня з робочим візитом в Україні побував Спеціальний Доповідач з захисту права на свободу думки та її вираження Комісії ООН з прав людини Амбеї Лібаго, який зустрівся з представниками влади, омбудсменом, правозахисних організацій і журналістами, що зазнали переслідувань і утисків з боку влади.
З перелічених п‘яти заходів омбудсмен мав дотичність до двох: звіту Уряду про стан виконання Конвенції ООН проти катувань і візиту в Україну Амбеї Лібаго.
Що робили представники омбудсмена, в урядовій делегації, яка на сесії ООН захищала позицію уряду щодо виконання Україною Конвенції проти катувань – не зрозуміло.
З огляду на те, що на думку Секретаріату ( правда нічим не обґрунтовану) 30% ув’язнених в Україні піддаються катуванням, омбудсмену більше підійшла б роль доповідача по альтернативній доповіді щодо стану виконання Україною Конвенції ООН проти катувань. Але, так як Ніна Карпачова категорично відмовляється брати на себе контролюючу функцію щодо дотримання прав осіб позбавлених волі (про що ми вже неодноразово писали), а її аналітичні висновки критично сприймаються тим же Комітетом ООН проти катувань, то їй довелося солідаризуватися з позицією представників Мін‘юсту, МВС, Генеральної прокуратури, Департаменту з виконання покарань про те, що за останні кілька років в Україні значно покращилася правова база з питань боротьби з катуваннями та жорстоким поводженням і покаранням.
Те, що на практиці писані закони і життєві реалії розділяє прірва відомо в Україні навіть бабі Парасці. За даними Секретаріату Уповноваженого, в 2005-2006 роках найбільшими порушниками прав людини були правоохоронні органи. Скарги щодо катувань, нелюдських та жорстоких видів поводження надходили відповідно по роках: на міністерство внутрішніх справ –1299, 974; Департамент з питань виконання покарань – 158, 163; органи прокуратури – 359,274. Згідно даним Державної судової адміністрації України від 16.05.07 року, упродовж 2006 року жодної особи не було засуджено за вчинення злочину, передбаченого частинами 3, 4 статті 127 Кримінального кодексу України (стаття в якій йдеться про катування, вчинене працівниками правоохоронних органів).
Відповідь на питання : «Чому при зростаючій кількості порушень прав людини правоохоронними органами жодного не притягнуто до кримінальної відповідальності»?, - ви отримаєте, згадавши, наприклад, справу Юрія Мосеєнкова, по якій нібито зусиллями Ніни Карпачової було звільнено з посади прокурора Дніпровського району м. Києва за незаконні дії останнього, а насправді, цьому прокурору дали змогу звільнитися з органів за власним бажанням.
Омбудсмен безумовно може використовувати компроміс, як один зі способів залагодження конфлікту між громадянами і представниками влади. Але якщо розслідування омбудсмена закінчуються такими компромісами, як по справі Мосеєнкова, то, очевидно, годі дивуватись наведеній вище статистиці і сподіватись на зменшення порушень прав людини правоохоронними органами.
Оптимістичний звіт уряду про тріумфальну гуманізацію української пенітенціарної системи викликає іронічну посмішку у правозахисників-практиків, які щодня стикаються з такими явищами, як невиправдана жорстокість при затриманні особи, несвоєчасне оповіщення родичів про затримання, ненадання підозрюваним/затриманим інформації про їхнє право на захисника або на адвокатське представництво під час допиту, дуже великий відсоток тримання під вартою підозрюваних, невідповідні умови утримання у місцях позбавлення волі, переповнення місць тримання ув’язнених та засуджених, зростання захворюваності серед ув’язнених та засуджених на туберкульоз, ВІЛ-інфекцію та інші епідемічні хвороби та багато іншого.
Ніби на підтвердження наших слів, 10 травня на сайті ГСПЛ з‘явилась розповідь про ситуацію у Бердянській виправно-трудовій колонії, а 17 травня на сайті «Майдан» - історія з побиттям і затриманням студента у Дарницькому районному відділені міліції.
Що стосується зустрічі омбудсмена зі спеціальним доповідачем з захисту права на свободу думки та її вираження Комісії ООН з прав людини Амбеї Лібаго, то тут Ніна Іванівна довела до відома Амбеї Лібаго застарілу інформацію під виглядом оперативної.
В її баченні: «ситуація зі свободою слова повертається в допомаранчеві часи, але з суттєвою відмінністю: на зміну цензурі влади приходить цензура грошей. Преса стає залежною від олігархічних кланів і груп».
Щоб зрозуміти, що інформація почута від Ніни Карпачової є застарілою, спеціальному доповідачу Комісії ООН вистачило кількох зустрічей з представниками органів влади, правозахисних організацій і журналістами . Саме від останніх він почув, що багато журналістів, особливо в регіонах відчувають значний тиск не від олігархів, а від органів місцевої влади. В умовах політичної кризи, журналістів залякують, проти них висувають надумані судові обвинувачення, їх заарештовують.
Можна тільки диву даватися з якою послідовністю омбудсмен відводить від влади підозри в порушенні прав людини саме нею.
Вже після від‘їзду п. Амбеї Лібаго з України Ніна Карпачова заговорила про диктат місцевих чиновників і взяла під особистий контроль конфлікт між вінницькою владою і колективом регіональної газети «Подільська зоря». Сподіваємось, що цей контроль не закінчиться таким компромісом, який мав місце у справі Мосеєнкова зі «звільненням» прокурора.
Крім взяття під особистий контроль вінницького конфлікту, у проміжку між 8 і 21 травня омбудсмен відкрила провадження щодо прийняття Міносвіти нових Умов прийому до вузу. Провадження відкрито після депутатського звернення до омбудсмена представника партії Регіонів А. Пінчука щодо захисту законних прав студентів, порушених, на його думку, в наслідок прийняття нових Умов прийому до вищих навчальних закладів України, затверджених Наказом Міністерства освіти і науки України №84 від 05.02.2007 року. Представник Уповноваженого, інформуючи А. Пінчука про відкриття провадження, відзначив: «Це перший наш спільний крок спрямований на забезпечення реального захисту прав студентів вищих навчальних закладів України».
От пану Шаповалову пощастило менше , ніж А. Пінчуку. Його тривала переписка з Секретаріатом Уповноваженого з приводу порушення його прав закінчилася тим, що йому просто перестали відповідати і переслали його звернення до тієї ж установи, в яку він вже скаржився.
15 травня в Секретаріаті відбулась зустріч українського омбудсмена з членом Експертної ради при Уповноваженому з прав людини Російської Федерації, Президентом Товариства «Даун-Синдром» Сергієм Колосковим на якій сторони обмінялися досвідом роботи щодо захисту прав дітей-інвалідів і, зокрема, вражених даун-синдромом.
Ніна Карпачова розповіла , що захист прав дітей-інвалідів перебуває під постійним контролем Уповноваженого. З інтернатами та окремими родинами підтримуються ділові стосунки. В офісі Омбудсмана проводяться свята для дітей-інвалідів. Всіляко заохочуються обдаровані діти. Зокрема, талановитій 16-річній дівчинці, яка страждає на дитячий церебральний параліч, коштом Омбудсмана видано збірку віршів «Наперекір усьому – йти!».
Якби омбудсмен звернула увану ще й літнє оздоровлення дітей за 2 гривні в день , то ціни б їй не було.
• 8-9 травня 2007 року Україна http://www.khpg.org/index.php?id=1179392270 >
відзвітувала перед ООН про стан виконання Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання;
• 17 травня 2007 р. відбувся „круглий стіл” на тему „Проблемні питання ратифікації Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми”, організований Комітетом Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності спільно з Міжнародним жіночим правозахисним центром „Ла Страда – Україна”;
• 15 травня, за підтримки МФВ в Україні стартував проект “Реалізація права на доступ до екологічної інформації”;
• 11 травня в «Українському домі» відбувся «круглий стіл», присвячений обговоренню проекту Закону України «Про захист від дискримінації» за участю представників політичних партій, громадських і благодійних організацій, органів державної влади та незалежні експерти;
• 14-19 травня з робочим візитом в Україні побував Спеціальний Доповідач з захисту права на свободу думки та її вираження Комісії ООН з прав людини Амбеї Лібаго, який зустрівся з представниками влади, омбудсменом, правозахисних організацій і журналістами, що зазнали переслідувань і утисків з боку влади.
З перелічених п‘яти заходів омбудсмен мав дотичність до двох: звіту Уряду про стан виконання Конвенції ООН проти катувань і візиту в Україну Амбеї Лібаго.
Що робили представники омбудсмена, в урядовій делегації, яка на сесії ООН захищала позицію уряду щодо виконання Україною Конвенції проти катувань – не зрозуміло.
З огляду на те, що на думку Секретаріату ( правда нічим не обґрунтовану) 30% ув’язнених в Україні піддаються катуванням, омбудсмену більше підійшла б роль доповідача по альтернативній доповіді щодо стану виконання Україною Конвенції ООН проти катувань. Але, так як Ніна Карпачова категорично відмовляється брати на себе контролюючу функцію щодо дотримання прав осіб позбавлених волі (про що ми вже неодноразово писали), а її аналітичні висновки критично сприймаються тим же Комітетом ООН проти катувань, то їй довелося солідаризуватися з позицією представників Мін‘юсту, МВС, Генеральної прокуратури, Департаменту з виконання покарань про те, що за останні кілька років в Україні значно покращилася правова база з питань боротьби з катуваннями та жорстоким поводженням і покаранням.
Те, що на практиці писані закони і життєві реалії розділяє прірва відомо в Україні навіть бабі Парасці. За даними Секретаріату Уповноваженого, в 2005-2006 роках найбільшими порушниками прав людини були правоохоронні органи. Скарги щодо катувань, нелюдських та жорстоких видів поводження надходили відповідно по роках: на міністерство внутрішніх справ –1299, 974; Департамент з питань виконання покарань – 158, 163; органи прокуратури – 359,274. Згідно даним Державної судової адміністрації України від 16.05.07 року, упродовж 2006 року жодної особи не було засуджено за вчинення злочину, передбаченого частинами 3, 4 статті 127 Кримінального кодексу України (стаття в якій йдеться про катування, вчинене працівниками правоохоронних органів).
Відповідь на питання : «Чому при зростаючій кількості порушень прав людини правоохоронними органами жодного не притягнуто до кримінальної відповідальності»?, - ви отримаєте, згадавши, наприклад, справу Юрія Мосеєнкова, по якій нібито зусиллями Ніни Карпачової було звільнено з посади прокурора Дніпровського району м. Києва за незаконні дії останнього, а насправді, цьому прокурору дали змогу звільнитися з органів за власним бажанням.
Омбудсмен безумовно може використовувати компроміс, як один зі способів залагодження конфлікту між громадянами і представниками влади. Але якщо розслідування омбудсмена закінчуються такими компромісами, як по справі Мосеєнкова, то, очевидно, годі дивуватись наведеній вище статистиці і сподіватись на зменшення порушень прав людини правоохоронними органами.
Оптимістичний звіт уряду про тріумфальну гуманізацію української пенітенціарної системи викликає іронічну посмішку у правозахисників-практиків, які щодня стикаються з такими явищами, як невиправдана жорстокість при затриманні особи, несвоєчасне оповіщення родичів про затримання, ненадання підозрюваним/затриманим інформації про їхнє право на захисника або на адвокатське представництво під час допиту, дуже великий відсоток тримання під вартою підозрюваних, невідповідні умови утримання у місцях позбавлення волі, переповнення місць тримання ув’язнених та засуджених, зростання захворюваності серед ув’язнених та засуджених на туберкульоз, ВІЛ-інфекцію та інші епідемічні хвороби та багато іншого.
Ніби на підтвердження наших слів, 10 травня на сайті ГСПЛ з‘явилась розповідь про ситуацію у Бердянській виправно-трудовій колонії, а 17 травня на сайті «Майдан» - історія з побиттям і затриманням студента у Дарницькому районному відділені міліції.
Що стосується зустрічі омбудсмена зі спеціальним доповідачем з захисту права на свободу думки та її вираження Комісії ООН з прав людини Амбеї Лібаго, то тут Ніна Іванівна довела до відома Амбеї Лібаго застарілу інформацію під виглядом оперативної.
В її баченні: «ситуація зі свободою слова повертається в допомаранчеві часи, але з суттєвою відмінністю: на зміну цензурі влади приходить цензура грошей. Преса стає залежною від олігархічних кланів і груп».
Щоб зрозуміти, що інформація почута від Ніни Карпачової є застарілою, спеціальному доповідачу Комісії ООН вистачило кількох зустрічей з представниками органів влади, правозахисних організацій і журналістами . Саме від останніх він почув, що багато журналістів, особливо в регіонах відчувають значний тиск не від олігархів, а від органів місцевої влади. В умовах політичної кризи, журналістів залякують, проти них висувають надумані судові обвинувачення, їх заарештовують.
Можна тільки диву даватися з якою послідовністю омбудсмен відводить від влади підозри в порушенні прав людини саме нею.
Вже після від‘їзду п. Амбеї Лібаго з України Ніна Карпачова заговорила про диктат місцевих чиновників і взяла під особистий контроль конфлікт між вінницькою владою і колективом регіональної газети «Подільська зоря». Сподіваємось, що цей контроль не закінчиться таким компромісом, який мав місце у справі Мосеєнкова зі «звільненням» прокурора.
Крім взяття під особистий контроль вінницького конфлікту, у проміжку між 8 і 21 травня омбудсмен відкрила провадження щодо прийняття Міносвіти нових Умов прийому до вузу. Провадження відкрито після депутатського звернення до омбудсмена представника партії Регіонів А. Пінчука щодо захисту законних прав студентів, порушених, на його думку, в наслідок прийняття нових Умов прийому до вищих навчальних закладів України, затверджених Наказом Міністерства освіти і науки України №84 від 05.02.2007 року. Представник Уповноваженого, інформуючи А. Пінчука про відкриття провадження, відзначив: «Це перший наш спільний крок спрямований на забезпечення реального захисту прав студентів вищих навчальних закладів України».
От пану Шаповалову пощастило менше , ніж А. Пінчуку. Його тривала переписка з Секретаріатом Уповноваженого з приводу порушення його прав закінчилася тим, що йому просто перестали відповідати і переслали його звернення до тієї ж установи, в яку він вже скаржився.
15 травня в Секретаріаті відбулась зустріч українського омбудсмена з членом Експертної ради при Уповноваженому з прав людини Російської Федерації, Президентом Товариства «Даун-Синдром» Сергієм Колосковим на якій сторони обмінялися досвідом роботи щодо захисту прав дітей-інвалідів і, зокрема, вражених даун-синдромом.
Ніна Карпачова розповіла , що захист прав дітей-інвалідів перебуває під постійним контролем Уповноваженого. З інтернатами та окремими родинами підтримуються ділові стосунки. В офісі Омбудсмана проводяться свята для дітей-інвалідів. Всіляко заохочуються обдаровані діти. Зокрема, талановитій 16-річній дівчинці, яка страждає на дитячий церебральний параліч, коштом Омбудсмана видано збірку віршів «Наперекір усьому – йти!».
Якби омбудсмен звернула увану ще й літнє оздоровлення дітей за 2 гривні в день , то ціни б їй не було.