Шила в мішку не заховаєш...Ще раз про замах на Тимошенко
05/25/2007 | furs
Шила в мішку не заховаєш
http://www.hw.net.ua/art.php?id=43375
Народна мудрість говорить „Хто посіє вітер, той пожне бурю”, а тому, мабуть, необхідно пам’ятати про незворотність наслідків для тих хто виступає ініціатором будь-яких дій.
Справа у тім, що ось уже майже тиждень не вщухають дебати навколо озвученого керівником Головної служби з питань діяльності правоохоронних органів Секретаріату Президента України пана Валерія Гелетея на брифінгу інформації про намір певних сил дестабілізувати ситуацію в суспільстві та наявності у нього матеріалів із схемами замахів на відомих українських політиків.
Практично через годину після виступу Гелетея, на якому, до речі, не було названо чи у будь-який інший спосіб опосередковано зроблено посиланння на конкретних осіб чи структур, задіяних у цих планах, представниками провладної коаліції „знявся” шалений шквал спростувань, а потім і звинувачень автора в наклепі. При цьому ці оракули так і не зрозуміли того, що у такий спосіб вони дезавуювали себе та тих хто за ними стоїть, забувши народне прислів’я „що на злодієві і шапка горить”.
Сукупність цих та інших кроків представників антикризової коаліції (заяви Богатирьової, Симоненка та Бокия, звернення до Генеральної прокуратури, заслуховування керівників силових відомств у Верховній Раді України тощо) однозначно наводить співвітчизників на думку про те чиїх це рук справи.
Як на мене, то пан Гелетей нічого сенсаційного не сказав. Він фактично лише повторив нещодавні одкровення народного депутата ВРУ V скликання В.Сівковича (ПР), який так натхненно презентує себе на публічній стезі досить поінформованою особистістю та за сумісництвом „експертом у питаннях спецслужб”, якого у свій час у званні капітана „випровадили” із КДБ, як співробітника, що дискредитував звання чекіста, та одночасно „предтечею” усіх скандальних справ на терені України.
Так, ще 24 квітня 2007 року (див. на „Главреді”) в одному із своїх інтерв’ю Сівкович дослівно заявив „ Я сейчас обращаюсь к Президенту: если он хочет в стране спокойствия, он должен дать команду СБУ взять под усиленную охрану и Тимошенко, і Луценко, и Кириленко”, а потім доповнив - „В первую очередь, Тимошенко. Потому что не дай Бог, с ней что-то случиться – мы никогда не оправдаемся”. Далі В. Сівкович, коментуючи свої попередні висловлювання, заявив, що „некоторые силы, заинтересованные во влиянии на политическую ситуацию в Украине, а прежде всего – в России накануне президентских выборов там, могут «пожертвовать лидером БЮТ”.
Добре поінформовані люди в оточенні Януковича говорять про те, що подібні „прогнози” В. Сівкович здебільшого робить або за дорученням відповідних осіб, у т.ч. із-за кордону, або через невміння тримати язик за зубами (за що неодноразово отримував на горіхи від відомого „боксера-прем‘єра”), намагаючись у такий спосіб продемонструвати свою політичну поінформованість і „собачу” відданість регіоналам. Проте виходить це в нього як завжди за відомим сценарієм – хотів як краще, а получилось, як завжди.
Як би то не було, а після слів Гелетея, запрошені в Україну кілери вимушені були спішно покинути нашу країну, а генератори розробленого для України сценарію виправдовуватися.
http://www.hw.net.ua/art.php?id=43375
Народна мудрість говорить „Хто посіє вітер, той пожне бурю”, а тому, мабуть, необхідно пам’ятати про незворотність наслідків для тих хто виступає ініціатором будь-яких дій.
Справа у тім, що ось уже майже тиждень не вщухають дебати навколо озвученого керівником Головної служби з питань діяльності правоохоронних органів Секретаріату Президента України пана Валерія Гелетея на брифінгу інформації про намір певних сил дестабілізувати ситуацію в суспільстві та наявності у нього матеріалів із схемами замахів на відомих українських політиків.
Практично через годину після виступу Гелетея, на якому, до речі, не було названо чи у будь-який інший спосіб опосередковано зроблено посиланння на конкретних осіб чи структур, задіяних у цих планах, представниками провладної коаліції „знявся” шалений шквал спростувань, а потім і звинувачень автора в наклепі. При цьому ці оракули так і не зрозуміли того, що у такий спосіб вони дезавуювали себе та тих хто за ними стоїть, забувши народне прислів’я „що на злодієві і шапка горить”.
Сукупність цих та інших кроків представників антикризової коаліції (заяви Богатирьової, Симоненка та Бокия, звернення до Генеральної прокуратури, заслуховування керівників силових відомств у Верховній Раді України тощо) однозначно наводить співвітчизників на думку про те чиїх це рук справи.
Як на мене, то пан Гелетей нічого сенсаційного не сказав. Він фактично лише повторив нещодавні одкровення народного депутата ВРУ V скликання В.Сівковича (ПР), який так натхненно презентує себе на публічній стезі досить поінформованою особистістю та за сумісництвом „експертом у питаннях спецслужб”, якого у свій час у званні капітана „випровадили” із КДБ, як співробітника, що дискредитував звання чекіста, та одночасно „предтечею” усіх скандальних справ на терені України.
Так, ще 24 квітня 2007 року (див. на „Главреді”) в одному із своїх інтерв’ю Сівкович дослівно заявив „ Я сейчас обращаюсь к Президенту: если он хочет в стране спокойствия, он должен дать команду СБУ взять под усиленную охрану и Тимошенко, і Луценко, и Кириленко”, а потім доповнив - „В первую очередь, Тимошенко. Потому что не дай Бог, с ней что-то случиться – мы никогда не оправдаемся”. Далі В. Сівкович, коментуючи свої попередні висловлювання, заявив, що „некоторые силы, заинтересованные во влиянии на политическую ситуацию в Украине, а прежде всего – в России накануне президентских выборов там, могут «пожертвовать лидером БЮТ”.
Добре поінформовані люди в оточенні Януковича говорять про те, що подібні „прогнози” В. Сівкович здебільшого робить або за дорученням відповідних осіб, у т.ч. із-за кордону, або через невміння тримати язик за зубами (за що неодноразово отримував на горіхи від відомого „боксера-прем‘єра”), намагаючись у такий спосіб продемонструвати свою політичну поінформованість і „собачу” відданість регіоналам. Проте виходить це в нього як завжди за відомим сценарієм – хотів як краще, а получилось, як завжди.
Як би то не було, а після слів Гелетея, запрошені в Україну кілери вимушені були спішно покинути нашу країну, а генератори розробленого для України сценарію виправдовуватися.