В.Бойко: шлях від спасителя до могильщика Мороза
05/26/2007 | furs
В.Бойко: шлях від спасителя до могильщика Мороза
http://www.hw.net.ua/art.php?id=43608
Кожні вибори в Україні супроводжуються якимось сюрпризом – для одних приємним, для інших не дуже. Таким сюрпризом минулорічних парламентських виборів стала участь у «списку Мороза» директора Маріупольського комбінату ім.Ілліча В.Бойка.
Не секрет, що головною причиною такого кроку В.Бойка стали його бізнесові проблеми, пов‘язані із спробами молодих лідерів донецького клану підім’яти під себе ММК за рахунок встановлення монополії на постачання вкрай важливого для комбінату коксу, необхідність знайти новий «дах» з відчуттям відходу кумівської епохи (а політичне чуття ще жодного разу не зраджувало власника ММК).
За цей час В.Бойку вдалося встановити з Р.Ахметовим в якійсь мірі паритетні стосунки, воліючи купувати кокс краще в Росії, ніж у своїх земляків, а також розпочавши кампанію по приватизації під себе хоча б одного джерела виробництва цієї продукції (йдеться про Комсомольське, через голову ФДМУ В.Семенюк) та домігшись прямих пільгових поставок газу з Росії.
Водночас настирливі спроби керівництва соціалістів «вплести» В.Бойка та його бізнес в систему партійних координат СПУ, а також претензії на «бонус» за сприяння у вирішенні проблем комбінату (окрім стабільних відрахувань в партійну касу), тим більше дріб’язкове нав’язування підписки працівників комбінату на газету «Товариш» (ідеологія СПУ не користується популярністю в регіоні) спричинили конфронтацію Бойка з партійним керівництвом.
Для того, аби «контролювати» В.Бойка як надзвичайно цінного спонсора О.Мороз вкотре вдався до своєї улюбленої тактики - наблизив до себе іншого співвласника ММК, депутата-соціаліста С.Матвієнкова, максимально загрузивши партійною роботою і надавши велику свободу дій.
В.Бойко як досвідчений керівник і людина, яка вміє тримати ніс за вітром, вже давно оцінив шанси О.Мороза – вони нульові. А істерика О.Мороза про те, що «виборів не буде доти, поки не будуть забезпечені прийнятні для соціалістів умови!», його спроби за будь-яких умов зберегти за собою посаду спікера ще більше впевнили В.Бойка у необхідності покинути «корабель соціалістів», який тоне шаленими темпами. Тут навіть не допоможуть нібито існуючі домовленості Мороза із Януковичем про можливість включення до 15 соціалістів (маючи на увазі себе і оточення) в прохідну частину виборчого списку регіоналів.
Те, що це лише мрії О.Мороза, на сьогодні не зрозумів тільки О.Мороз. Натомість В.Бойко вже давно контактує з «регіоналами», які досить швидко зметикували – надмірні і шкідливі амбіції Мороза необхідно мінімізувати і нейтралізувати, а найкраще використати для цього свого земляка В.Бойка і його команду - краще взяти приватним чином «на борт» зо три-п’ять депутатів-соціалістів, що можна обґрунтувати перед своїм електоратом та майбутніми партнерами, ніж вкотре платити Морозу 330 млн.доларів і «приютити» таких одіозних (навіть на фоні донецьких) «діячів» як Цушко і Рудьковський.
В.Бойко у такий спосіб намагається позбутися постійно зростаючих апетитів О.Мороза і його «соціалістів», які почали зазіхати не лише на бізнес Бойка, але й претендувати на участь у розподілі прибутку Маріупольського металургійного комбінату.
Справа в тому, що схеми діяльності ММК не обмежуються лише випуском металургійної продукції, а й мають одну цікаву особливість, яка забезпечує власникам (в першу чергу фактичним, а не номінальним в особі Бойка) отримання спекулятивних надприбутків. Щоб було зрозуміло, пояснимо – для свого функціонування комбінат потребує великої кількості газу (на даний час від 120 до 130 мільйонів кубів на місяць), а скільки реально витрачається – знають лише одиниці (нагадаємо, що газ поступає на ММК з Росії напряму, за пільговими розцінками). Поінформовані джерела стверджують, що надлишки в розмірі кількох десятків мільйонів кубів перепродуються власниками ММК далі і за цінами ринковими. Куди іде надприбуток – власникам, звичайно, а також в партійну касу за «дах».
Більше того, Бойко задекларував збільшення квоти споживання газу до 200 мільйонів кубів на наступний рік, і для обґрунтування цих обсягів розпочав будівництво ще двох печей, які не обов’язково почнуть працювати. Тут вже не обійдешся без Кабміну, треба і їх брати в інтерес, тому Мороз і його партійна каса фактично перетворилися на непотрібний баласт.
Кажуть, що «регіонали» намагаються зібрати під свої знамена не лише В.Бойка, але й інших соціалістів-вихідців із Донбасу, у т.ч. «особистого товариша Януковича по полюванню» В.Волгу та ін.), які гармонійно інтегруються в систему Партії регіонів, вирішивши таким чином і питання конкуренції бізнесів, побудувавши спільно з Ахметовим, Клюєвими, Гайдуком і Тарутою нові правила гри, в т.ч. і з багатими на потрібну сировину представниками російського «Метінвесту» (А.Усманов, в Україні в його орбіті діє В.Новинський зі своєю «Смарт-груп»), зацікавленим у виході на європейські ринки.
Втрата такого спонсора як В.Бойко з одночасною втратою електоральної підтримки ( як через власну зраду, так і через активність електоральних опонентів СПУ, насамперед КПУ, ПСПУ, БЮТ, Народної самооборони) фактично ставить хрест на виборчих амбіціях О.Мороза і його оточення.
Ось такий сюрприз наш очікує на позачергових парламентських виборах. Особливо приємним він, безумовно, буде для Наталії Вітренко, Івана Чижа, Йосипа Вінського та багатьох інших колишніх соратників О.Мороза, яких він свого часу так ефективно «кинув». Настав час, коли такий «кидок» очікує О.Мороза.
http://www.hw.net.ua/art.php?id=43608
Кожні вибори в Україні супроводжуються якимось сюрпризом – для одних приємним, для інших не дуже. Таким сюрпризом минулорічних парламентських виборів стала участь у «списку Мороза» директора Маріупольського комбінату ім.Ілліча В.Бойка.
Не секрет, що головною причиною такого кроку В.Бойка стали його бізнесові проблеми, пов‘язані із спробами молодих лідерів донецького клану підім’яти під себе ММК за рахунок встановлення монополії на постачання вкрай важливого для комбінату коксу, необхідність знайти новий «дах» з відчуттям відходу кумівської епохи (а політичне чуття ще жодного разу не зраджувало власника ММК).
За цей час В.Бойку вдалося встановити з Р.Ахметовим в якійсь мірі паритетні стосунки, воліючи купувати кокс краще в Росії, ніж у своїх земляків, а також розпочавши кампанію по приватизації під себе хоча б одного джерела виробництва цієї продукції (йдеться про Комсомольське, через голову ФДМУ В.Семенюк) та домігшись прямих пільгових поставок газу з Росії.
Водночас настирливі спроби керівництва соціалістів «вплести» В.Бойка та його бізнес в систему партійних координат СПУ, а також претензії на «бонус» за сприяння у вирішенні проблем комбінату (окрім стабільних відрахувань в партійну касу), тим більше дріб’язкове нав’язування підписки працівників комбінату на газету «Товариш» (ідеологія СПУ не користується популярністю в регіоні) спричинили конфронтацію Бойка з партійним керівництвом.
Для того, аби «контролювати» В.Бойка як надзвичайно цінного спонсора О.Мороз вкотре вдався до своєї улюбленої тактики - наблизив до себе іншого співвласника ММК, депутата-соціаліста С.Матвієнкова, максимально загрузивши партійною роботою і надавши велику свободу дій.
В.Бойко як досвідчений керівник і людина, яка вміє тримати ніс за вітром, вже давно оцінив шанси О.Мороза – вони нульові. А істерика О.Мороза про те, що «виборів не буде доти, поки не будуть забезпечені прийнятні для соціалістів умови!», його спроби за будь-яких умов зберегти за собою посаду спікера ще більше впевнили В.Бойка у необхідності покинути «корабель соціалістів», який тоне шаленими темпами. Тут навіть не допоможуть нібито існуючі домовленості Мороза із Януковичем про можливість включення до 15 соціалістів (маючи на увазі себе і оточення) в прохідну частину виборчого списку регіоналів.
Те, що це лише мрії О.Мороза, на сьогодні не зрозумів тільки О.Мороз. Натомість В.Бойко вже давно контактує з «регіоналами», які досить швидко зметикували – надмірні і шкідливі амбіції Мороза необхідно мінімізувати і нейтралізувати, а найкраще використати для цього свого земляка В.Бойка і його команду - краще взяти приватним чином «на борт» зо три-п’ять депутатів-соціалістів, що можна обґрунтувати перед своїм електоратом та майбутніми партнерами, ніж вкотре платити Морозу 330 млн.доларів і «приютити» таких одіозних (навіть на фоні донецьких) «діячів» як Цушко і Рудьковський.
В.Бойко у такий спосіб намагається позбутися постійно зростаючих апетитів О.Мороза і його «соціалістів», які почали зазіхати не лише на бізнес Бойка, але й претендувати на участь у розподілі прибутку Маріупольського металургійного комбінату.
Справа в тому, що схеми діяльності ММК не обмежуються лише випуском металургійної продукції, а й мають одну цікаву особливість, яка забезпечує власникам (в першу чергу фактичним, а не номінальним в особі Бойка) отримання спекулятивних надприбутків. Щоб було зрозуміло, пояснимо – для свого функціонування комбінат потребує великої кількості газу (на даний час від 120 до 130 мільйонів кубів на місяць), а скільки реально витрачається – знають лише одиниці (нагадаємо, що газ поступає на ММК з Росії напряму, за пільговими розцінками). Поінформовані джерела стверджують, що надлишки в розмірі кількох десятків мільйонів кубів перепродуються власниками ММК далі і за цінами ринковими. Куди іде надприбуток – власникам, звичайно, а також в партійну касу за «дах».
Більше того, Бойко задекларував збільшення квоти споживання газу до 200 мільйонів кубів на наступний рік, і для обґрунтування цих обсягів розпочав будівництво ще двох печей, які не обов’язково почнуть працювати. Тут вже не обійдешся без Кабміну, треба і їх брати в інтерес, тому Мороз і його партійна каса фактично перетворилися на непотрібний баласт.
Кажуть, що «регіонали» намагаються зібрати під свої знамена не лише В.Бойка, але й інших соціалістів-вихідців із Донбасу, у т.ч. «особистого товариша Януковича по полюванню» В.Волгу та ін.), які гармонійно інтегруються в систему Партії регіонів, вирішивши таким чином і питання конкуренції бізнесів, побудувавши спільно з Ахметовим, Клюєвими, Гайдуком і Тарутою нові правила гри, в т.ч. і з багатими на потрібну сировину представниками російського «Метінвесту» (А.Усманов, в Україні в його орбіті діє В.Новинський зі своєю «Смарт-груп»), зацікавленим у виході на європейські ринки.
Втрата такого спонсора як В.Бойко з одночасною втратою електоральної підтримки ( як через власну зраду, так і через активність електоральних опонентів СПУ, насамперед КПУ, ПСПУ, БЮТ, Народної самооборони) фактично ставить хрест на виборчих амбіціях О.Мороза і його оточення.
Ось такий сюрприз наш очікує на позачергових парламентських виборах. Особливо приємним він, безумовно, буде для Наталії Вітренко, Івана Чижа, Йосипа Вінського та багатьох інших колишніх соратників О.Мороза, яких він свого часу так ефективно «кинув». Настав час, коли такий «кидок» очікує О.Мороза.