Коментар стосовно використання ВВ
05/28/2007 | Манул
Юрій БОХАН
(спеціально для „Майдану”)
КОМЕНТАР СТОСОВНО ВИКОРИСТАННЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК
Відповідно до п. 17 ст. 106 Конституції України та ст. 7 Закону України „Про Збройні Сили України”, Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 „Положення про Міністерство оборони України”, „На посаду Міністра оборони призначається громадянин України, який має вищу освіту. Він може бути військовослужбовцем. Якщо Міністром призначено військовослужбовця, то за посадою він є Головнокомандувачем Збройних Сил”.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 „Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України”, „У разі, коли міністр оборони України є цивільною особою, начальник Генерального штабу є Головнокомандувачем Збройних Сил України”.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про Збройні Сили України”, „Правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України „Про оборону України”, статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері”.
Відповідно до ст. 4 Закону України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, „Правовою основою діяльності внутрішніх військ є Конституція України, цей Закон, постанови Верховної Ради України, інші законодавчі акти України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, військові статути Збройних Сил України”.
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, „Внутрішні війська будуються на засадах централізованого керівництва, єдиноначальності, поєднання при їх комплектуванні принципів добровільності та загального військового обов’язку”.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, „Внутрішні війська підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України. Безпосереднє управління внутрішніми військами здійснює командувач цими військами”.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 „Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України”, „Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України”.
До 2005 року міністри внутрішніх справ України мали статус військовослужбовців, вони мали відповідне військове звання (генерали внутрішніх військ, а не міліції) і стосовно командувача Внутрішніх військ були його начальниками (ст. 31 „Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України”).
Таким чином, якщо Міністром внутрішніх справ України є цивільна особа, то по відношенню до командувача Внутрішніх військ вона не є його військовим начальником, тому Міністр (як цивільна особа) у сфері військового управління не може використовувати правові акти, які регулюють діяльність Збройних Сил України, у тому числі „Статут внутрішньої служби Збройних Сил України”, а також Закон України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”. Цим правом, згідно з Конституцією України і Законом України „Про Збройні Сили України”, наділено виключно одну особу - Президента України, який є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.
По відношенню до командувача Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України Президент України, як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, є прямим начальником. Цивільний Міністр внутрішніх справ України таким начальником бути не може (в такому ж порядку, як цивільний Міністр оборони України не може бути Головнокомандувачем Збройних Сил України і, відповідно до „Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України”, - начальником по відношенню до військовослужбовців).
Перешкоджання Міністром внутрішніх справ України Василем Цушком (цивільною особою) виконання командувачем внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України розпоряджень Президента України, як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, є дією, що передбачена кримінальним законодавством України.
(спеціально для „Майдану”)
КОМЕНТАР СТОСОВНО ВИКОРИСТАННЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК
Відповідно до п. 17 ст. 106 Конституції України та ст. 7 Закону України „Про Збройні Сили України”, Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 „Положення про Міністерство оборони України”, „На посаду Міністра оборони призначається громадянин України, який має вищу освіту. Він може бути військовослужбовцем. Якщо Міністром призначено військовослужбовця, то за посадою він є Головнокомандувачем Збройних Сил”.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 „Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України”, „У разі, коли міністр оборони України є цивільною особою, начальник Генерального штабу є Головнокомандувачем Збройних Сил України”.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про Збройні Сили України”, „Правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України „Про оборону України”, статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері”.
Відповідно до ст. 4 Закону України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, „Правовою основою діяльності внутрішніх військ є Конституція України, цей Закон, постанови Верховної Ради України, інші законодавчі акти України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, військові статути Збройних Сил України”.
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, „Внутрішні війська будуються на засадах централізованого керівництва, єдиноначальності, поєднання при їх комплектуванні принципів добровільності та загального військового обов’язку”.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, „Внутрішні війська підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України. Безпосереднє управління внутрішніми військами здійснює командувач цими військами”.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 „Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України”, „Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України”.
До 2005 року міністри внутрішніх справ України мали статус військовослужбовців, вони мали відповідне військове звання (генерали внутрішніх військ, а не міліції) і стосовно командувача Внутрішніх військ були його начальниками (ст. 31 „Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України”).
Таким чином, якщо Міністром внутрішніх справ України є цивільна особа, то по відношенню до командувача Внутрішніх військ вона не є його військовим начальником, тому Міністр (як цивільна особа) у сфері військового управління не може використовувати правові акти, які регулюють діяльність Збройних Сил України, у тому числі „Статут внутрішньої служби Збройних Сил України”, а також Закон України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”. Цим правом, згідно з Конституцією України і Законом України „Про Збройні Сили України”, наділено виключно одну особу - Президента України, який є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.
По відношенню до командувача Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України Президент України, як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, є прямим начальником. Цивільний Міністр внутрішніх справ України таким начальником бути не може (в такому ж порядку, як цивільний Міністр оборони України не може бути Головнокомандувачем Збройних Сил України і, відповідно до „Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України”, - начальником по відношенню до військовослужбовців).
Перешкоджання Міністром внутрішніх справ України Василем Цушком (цивільною особою) виконання командувачем внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України розпоряджень Президента України, як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, є дією, що передбачена кримінальним законодавством України.
Відповіді
2007.05.28 | Мартинюк
Юридичні аргументи цікаві - Цушко може загриміти.
2007.05.28 | Пані
Поставила в статті - дякую!
2007.05.28 | дідусь
Re: Коментар стосовно використання ВВ
Манул> Відповідно до п. 17 ст. 106 Конституції України та ст. 7 Закону України „Про Збройні Сили України”,
Коментар слабенький, побудований на пересмикуванні різних законів.
Діяльність внутрішніх військ регулюється не Законом про збройні сили, а законом про внутрішні війська.
А там чітко написано, що вони підпорядковуються міністру внутрішніх справ, а не якомусь начальнику штабу чи іншому Головнокомандуючому.
Верховному Головнокомандувачу звичайно підпорядковуються, але не прямо, а через свого керінвика.
Потрібно розуміти суть внутрішніх військ.
Внутрішні війська виконують суто міліцейську (поліцейську) функцію - охороняють тюрми, підтримують правопорядок. Кругом у світі - це функції суто поліції, але в Радянському союзі, зекономили і вирішили мати частину "дармових міліціянтів" функції яких виконували солдати-строковики.
Бідна Україна залишила цей совковий рудимент, у вигляді "дармових міліціонерів" - внутрішніх військ.
Це не армія (призначена для відбиття зовнішньої агресії), це війська внутрішні.
Як я вже писав регулюються власним спеціальним законодавством, а всі висновки автора базуються на грублому пересмикуванні і підміні законів
2007.05.29 | 123
Re: Коментар стосовно використання ВВ
дідусь пише:> Манул
> > Відповідно до п. 17 ст. 106 Конституції України та ст. 7 Закону України „Про Збройні Сили України”,
>
>
> Коментар слабенький, побудований на пересмикуванні різних законів.
> Діяльність внутрішніх військ регулюється не Законом про збройні сили, а законом про внутрішні війська.
> А там чітко написано, що вони підпорядковуються міністру внутрішніх справ, а не якомусь начальнику штабу чи іншому Головнокомандуючому.
> Верховному Головнокомандувачу звичайно підпорядковуються, але не прямо, а через свого керінвика.
Якщо вони підпорядковуються Верховному Головнокомандувачу, це означає, що вони мусять виконувати накази Верховного Головнокомандувача. А якщо проміжний керівник не ретранслює накази головного керівника його підлеглим - то він двічі злочинець
Не може бути такого, щоб Верховний Головнокомандувач не міг донести свою команду до своїх підлеглих через саботаж керівника середньої ланки.
2007.05.29 | дідусь
Re: Коментар стосовно використання ВВ
123 пише:> А якщо проміжний керівник не ретранслює накази головного керівника його підлеглим - то він двічі злочинець
А які накази головнокомандуючого не виконує Цушко?
2007.05.29 | один_козак
З'явитися на нараді силовиків у Президента.
2007.05.29 | SpokusXalepniy
Знову виникає протиріччя з політреформою від грудня 2004.
Це пояснення дуже поверхове, бо не торкається головного - різниці між підпорядковування один одному "великих начальників" взагалі, і підпорядкування в стані війни чи надзвичайного стану (а там є суттєва різниця).Але я, навіть, не про те, а про звичайну логіку. Про те, що після впроводження політреформи, коли МВС починає підпорядковуватись Прем"єру, виникають протиріччя:
1. Знищується единоначаліє (головнокомандуючий - президент, начальник - прем"єр). Особливо така сітуація "цікава" як для військових. Адже замість керівництва виникає протилежне - хаос [*]. Причому, це точно таки обставини, як з вогнегасником - нікого не хвилюють, поки не виникає пожежі. Він - вогнегасник - тридцять років може гарно "працювати" і лишеи один раз відмовити (при пожежі).
2. Зараз (після політреформи), зненацька найсуттєвійшою особливостю стає положення про різний статус цивільного і нецивільного міністра. (Це стосується більше МВС, хоча...).
Після сьогоденного прецеденту Прем"єр (хто б він не був) в ніякому разі не буде призначати на посаду міністра цивільну особу. (Якщо тільки він не повний підар, але про це - в додадку, нижче). Дйсно, краще останній долбоєб військовий, ніж навіть "Александр Македонський в штатском".
3. І вищезгаданого поки достатньо.
[*] - ось тут як раз наступає той зірковий час толі дейнеки, коли він просто ПОВИНЕН розкопати підривний характер впровадження політреформи спрямовану на руйнацію збройних сил (знищення єдиноначальства) і таким засобом відчинення дверів для сіоністської (читай -підоро-сіоністської) агресії проти України, доказом чого може бути ОДНОЧАСНЕ з кризисом в країні проведення гей-парада в Москві (тут вам і одночасна змова з москалями). Очікуємо від професора по підаро-сіонізму більш грунтовного викриття.
2007.05.29 | Міліціонер
Хіба на Україну хтось напав?
2007.05.29 | AxeHarry
Аби напав, то у Кіxтенка було би прізвише Гриценко.