06/01/2007 | Автентичний медвед

Прикольно, хоч, як на мене, й занадто цинічно



Хочеш бути міністром – готуйся до війни


Хворобу на ймення «цушкізм» треба розпізнавати на ранніх стадіях і завбачливо ізолювати хворих від суспільства та зброї. Адже запасатися бронетранспортерами та базуками Василь Петрович почав задовго до штурму ГПУ.

http://rep-ua.com/69876.html


«Хлопчик маленький знайшов кулемет…»

Із дитячого садистського фольклору


«Миша. Скажи, Толя, «за..бал ти міня, папа, сваімі ахвіцеpами, я на моpе їду купацця». Хочеш купацця?
Толя. Я стpілять хочу!»

Лесь Подерв‘янський, «Кацапи»


Нові подробиці силових вправ міністра внутрішніх справ Василя Цушка змушують уважніше поглянути на його хворобливе сприйняття дійсності. Міністр оборони Анатолій Гриценко повідомив, що ще за тиждень до штурму Генпрокуратури Цушком та його крилатими цушченятами Василь Петрович почав готуватися до війни. Указу про звільнення Святослава Піскуна ще не було навіть у планах, а пан Цушко звернувся до Гриценка з проханням передати міліції 11 тис. одиниць вогнепальної зброї та десятки мільйонів одиниць боєприпасів. Для чого йому раптом знадобився подібний арсенал, бравий вояк-соціаліст пояснювати не став.


Міністр Гриценко мудро вирішив, що давати зброю в руки Василя Петровича – це небезпечно, а відтак пояснив «юному мілітаристу», що можливості такої немає (хоча насправді була). Як показав час, цілком можливо, що жадібність Гриценка врятувала країну – бо таким, як Цушко, навіть в армії не можна торкатися нічого страшнішого за лопату.


Все добре, що добре завершується. Але питання все одно залишається: навіщо все-таки міністр внутрішніх справ прохав озброїти до зубів міліцію? Тим паче під час політичного протистояння, коли в переговорно-майданний процес було втягнуто всі основні політичні сили (в тому числі й партія, до якої належить сам Цушко)? Підкреслимо – процес абсолютно МИРНИЙ!


Можна, звісно, списувати штурм Цушком Генпрокуратури на стан афекту та різке весняне загострення шизофренії. Власне, сам Василь Петрович так і говорить – мовляв, погарячкував, схотілося емоції вихлюпнути, комусь у зуби дати, по селянськи кажучи. До речі, «весняне загострення шизофренії» – це теж термінологія міністра. Так він у березні називав наміри Юрія Луценка влаштувати опозиційний марш на Київ. І тоді ж, у березні, в Василя Петровича й почалася мілітарна паранойя, яка цілком закономірно (а не «несподівано» чи «випадково») й вилилася в вибивання дверей ГПУ.


Зараз той факт уже суттєво підзабувся, тому нагадаємо: 14 березня сайт «Обозреватель» оприлюднив цікавий документ – заявку на «матеріально-технічне забезпечення ПМОП «Беркут» у Києві та навколишніх Київській, Чернігівській, Житомирській і Черкаській областях. Згідно з заявкою, МВС збиралася озброїти «беркутят» до дзьоба – до «асортименту» вартістю понад 21 млн. грн. потрапили навіть 10 бронетранспортерів. Сам Цушко тоді запевнив громадськість, що оновлення матеріально-технічних засобів є плановим, а в тому, що цей «план» чомусь зосередився винятково навколо столиці, немає нічого надзвичайного. Також міністр тоді пообіцяв, що міліція воювати не буде.


А от соратники Цушка по партії були зовсім іншої думки. Ще одна характерна заява тих часів – балакучий соціаліст Василь Волга ще 2 березня попередив, що в разі підписання президентом Ющенком указу про розпуск парламенту «центральні органи виконавчої влади беруться під контроль військ МВС». Тобто, як видно, священні ідеї хунти Цушко і Ко виношували давно – й, мабуть, не їхня провина в тому, що зреалізувати ці ідеї на практиці вдалося не після розпуску парламенту, а лише після чергового звільнення Піскуна, коли «регіонали» нарешті дали відмашку діяти.


От тоді вже нарешті Василя Петровича прорвало… Справді, хіба ж може маленький хлопчик, якому подарували водяний пістолетик, так довго чекати можливості нарешті з ним погратися? Це ж знущання з тендітної дитячої психіки! Хіба ж може працівник «Беркуту», якому більшість часу доводиться сидіти на базі, втриматися від того, аби нарешті безкарно відлупцювати дрючком по печінці юну футбольну вболівальницю? Це ж знущання з тендітної психіки маніяка в бронежилеті! Хіба ж можна силовому міністрові півроку чекати підтвердження того, що він «силовий»? Та, врешті-решт, «тварь я дрожащая ілі право імєю?»

І тому немає нічого дивного, що наступного дня після штурму ГПУ Василь Петрович іще й звернувся до командувача внутрішніх військ МВС Кіхтенка з вимогою виділити йому гелікоптер, три снайперські пари, два спецавтомобілі «Торнадо» та 1,5 тисячі військовослужбовців. На превелике щастя, збочена правосвідомість Віктора Андрійовича Ющенка спрацювала на благо держави, і президент вчасно забрав у Цушка іграшку під назвою «внутрішні війська» та підпорядкував її собі. Ну та нічого: солдатиків забрали – Вася погрався в машинки, мобілізувавши по всій Україні ДАІ. Ющенко з Януковичем врешті домовилися – і все одно міліція спромоглася пролити кров. Не в ГПУ, так на футболі, звідки Цушко завбачливо відправив бійців внутрішніх військ, фактично віддавши вболівальників у кігті скажених «беркутят».


Дивно, як після вього того, що відбулося (і того, що, на щастя, не відбулося), у депутатів від Соцпартії повертається язик стверджувати, що інфаркт Василя Петровича – це помста оточення Ющенка за проявлені Цушком принциповість та сміливість? Вибачте за брутальність, але після останніх подій єдиний реальний варіант отруєння міністра – передозування сульфазину. Звісно, ми всі бажаємо Василеві Петровичу якнайшвидшого одужання, але залишати на силовій посаді людину з виразним потягом до насильства – це злочин перед державою. Навіть мавпа з гранатою є набагато безпечнішою…