Про тиранію в Україні та демократію в Росії
06/08/2007 | Ярослав Сватко
Готуючись до поїздки на саміт G8, президент Росії дав інтерв'ю кореспондентам провідних світових газет. І на запитання кореспондента “Шпіґеля” відповів, що він єдиний у своєму роді демократ, якому після смерти Махатми Ґанді й поговорити ні з ким. Була в нього надія на хлопців з України, та й тут біда – справа йде до тиранії, Конституцію порушують, закони. Про Америку й казати нічого: Ґуантанамо, тортури, утримування під вартою без рішення суду – от і залишається Володимир Путін унікальним у світі демократом...
Мабуть, недоречно українським дипломатам протестувати проти акторського виступу російського президента перед журналістами, адже навіть з контексту стенограми видно, що він намагався перевести в жарт питання, на яке йому незручно було відповідати всерйоз, і він використав стару як світ радянську схему відповіді: “а у вас негрів лінчують”. Бо керована “суверенна демократія” в Росії дуже наочно показала свою “демократичність” у ставленні до “Маршів незгодних”. І якщо порівнювати ставлення влади до громадян, які чи то з переконання, чи хоч би за гроші, хочуть висловити своє ставлення до влади чи ситуації в державі, то безперешкодне проведення різноколірних мітинґів та пікетів у Києві разюче констрастує зі, скажімо, “Маршем незгодних” в Петербурзі чи Нижньому Новгороді. Та це порівняння давно зробили для себе і журналісти, і звичайні громадяни, і тут нам, споглядаючи на Росію, переживати за своє місце в рейтинґу ущемлення прав, не варто. Однак, варто і необхідно говорити про систему управління нашою державою, і коли Путін, сміючись, говорить про тиранію в Україні, треба подивитись на негаразди українського державного устрою та порівняти його, якщо не з Росією, то хоч би з іншими державами, і зараз, і в історії.
Безлад в державному управлінні в сьогоднішній Україні спричинений людьми, які сьогодні в значній мірі є речниками російської концепції облаштування світу. Цей безлад – прямий наслідок впровадження конституційної реформи Медведчука-Мороза, і протягом кампанії 2006 року та й дотепер, партія, очолювана Віктором Медведчуком, активно протидіє європейській інтеґрації України, намагається втягнути Україну в ЄЕП, пропаґує ставлення до НАТО, як до блоку “фашистів-поневолювачів”. Тісні контакти тодішнього голови Адміністрації Президента зі своїми колегами в Москві, запрошення кремлівських політтехнологів для опікування президентською кампанією 2004 року, наводять на думку, що конституційна реформа була всього лиш одним з елементів плану дезорганізації владної системи України. Її впровадження дало значну частину влади олігархічним кланам – а це, в свою чергу, можливість маніпулювати політичною ситуацією в Україні через економічні інтереси певних олігархів. В історії ми бачили такий стан держави у Речі Посполитій перед її розбором у 1772 році - “ліберум вето”, надвірне військо маґнатів, безправність простої людини і необов'язковість виконання закону для Потоцьких, Вишневецьких чи Замойських. Таку ж державу в Україні на сьогоднішньому витку історії створила конституційна реформа друзів Володимира Путіна – і він має повне право з нас сміятися – бо це ми самі погодились зруйнувати можливо й недосконалу, але достатньо струнку систему управління державою, яка існувала після прийняття конституції 1996 року. Принаймні у тій системі навіть теоретично не могло виникати ситуації, коли люди зі зброєю в руках опинилися б під командою політиків, і ті посилали б їх проти інших силових структур, створюючи пряму загрозу переростання силового протистояння відомств у громадянську війну.
Тому, що б там Путін не закидав нам про тоталітаризм, ситуацію, коли у кожного політичного суб'єкта є своє державне “надвірне військо” необхідно змінити. Заодно це нагода, щоб законодавчо вивести силові структури з політичних “розбірок”. Це необхідно зробити, не чекаючи повторення українського варіянту розборів 1772 року. Це необхідно зробити хоч би тому, що силові структури не можуть служити політичним угрупуванням, а безлад в державі не може продовжуватись безконечно. Якщо це зробити, демократія в Україні не стане “тоталітарнішою” від “суверенної демократії в Росії”, особливо, якщо показово покарають тих, хто перевищив владу під час фінального матчу Кубка України з футболу. І тоді в нас з'являться зайві можливості жартувати про “розгул демократії” в Росії. Хоч проблема, звичайно, не так в “руці Москви”, а в нас самих – бо це ми мусимо облаштувати Україну відповідно до наших потреб, нашого національного звичаю та нашого історичного досвіду.
Мабуть, недоречно українським дипломатам протестувати проти акторського виступу російського президента перед журналістами, адже навіть з контексту стенограми видно, що він намагався перевести в жарт питання, на яке йому незручно було відповідати всерйоз, і він використав стару як світ радянську схему відповіді: “а у вас негрів лінчують”. Бо керована “суверенна демократія” в Росії дуже наочно показала свою “демократичність” у ставленні до “Маршів незгодних”. І якщо порівнювати ставлення влади до громадян, які чи то з переконання, чи хоч би за гроші, хочуть висловити своє ставлення до влади чи ситуації в державі, то безперешкодне проведення різноколірних мітинґів та пікетів у Києві разюче констрастує зі, скажімо, “Маршем незгодних” в Петербурзі чи Нижньому Новгороді. Та це порівняння давно зробили для себе і журналісти, і звичайні громадяни, і тут нам, споглядаючи на Росію, переживати за своє місце в рейтинґу ущемлення прав, не варто. Однак, варто і необхідно говорити про систему управління нашою державою, і коли Путін, сміючись, говорить про тиранію в Україні, треба подивитись на негаразди українського державного устрою та порівняти його, якщо не з Росією, то хоч би з іншими державами, і зараз, і в історії.
Безлад в державному управлінні в сьогоднішній Україні спричинений людьми, які сьогодні в значній мірі є речниками російської концепції облаштування світу. Цей безлад – прямий наслідок впровадження конституційної реформи Медведчука-Мороза, і протягом кампанії 2006 року та й дотепер, партія, очолювана Віктором Медведчуком, активно протидіє європейській інтеґрації України, намагається втягнути Україну в ЄЕП, пропаґує ставлення до НАТО, як до блоку “фашистів-поневолювачів”. Тісні контакти тодішнього голови Адміністрації Президента зі своїми колегами в Москві, запрошення кремлівських політтехнологів для опікування президентською кампанією 2004 року, наводять на думку, що конституційна реформа була всього лиш одним з елементів плану дезорганізації владної системи України. Її впровадження дало значну частину влади олігархічним кланам – а це, в свою чергу, можливість маніпулювати політичною ситуацією в Україні через економічні інтереси певних олігархів. В історії ми бачили такий стан держави у Речі Посполитій перед її розбором у 1772 році - “ліберум вето”, надвірне військо маґнатів, безправність простої людини і необов'язковість виконання закону для Потоцьких, Вишневецьких чи Замойських. Таку ж державу в Україні на сьогоднішньому витку історії створила конституційна реформа друзів Володимира Путіна – і він має повне право з нас сміятися – бо це ми самі погодились зруйнувати можливо й недосконалу, але достатньо струнку систему управління державою, яка існувала після прийняття конституції 1996 року. Принаймні у тій системі навіть теоретично не могло виникати ситуації, коли люди зі зброєю в руках опинилися б під командою політиків, і ті посилали б їх проти інших силових структур, створюючи пряму загрозу переростання силового протистояння відомств у громадянську війну.
Тому, що б там Путін не закидав нам про тоталітаризм, ситуацію, коли у кожного політичного суб'єкта є своє державне “надвірне військо” необхідно змінити. Заодно це нагода, щоб законодавчо вивести силові структури з політичних “розбірок”. Це необхідно зробити, не чекаючи повторення українського варіянту розборів 1772 року. Це необхідно зробити хоч би тому, що силові структури не можуть служити політичним угрупуванням, а безлад в державі не може продовжуватись безконечно. Якщо це зробити, демократія в Україні не стане “тоталітарнішою” від “суверенної демократії в Росії”, особливо, якщо показово покарають тих, хто перевищив владу під час фінального матчу Кубка України з футболу. І тоді в нас з'являться зайві можливості жартувати про “розгул демократії” в Росії. Хоч проблема, звичайно, не так в “руці Москви”, а в нас самих – бо це ми мусимо облаштувати Україну відповідно до наших потреб, нашого національного звичаю та нашого історичного досвіду.
Відповіді
2007.06.09 | wanderer
Re: Про тиранію в Україні та демократію в Росії
Ви краще опікуйтесь суверенністю української демократїї. Її, завдяки зусиллям нашого "гаранта", дійсно можна взяти в лапки. Вашингтонський обком це вам не бубль-гум.До речі як там з розгоном демонстрацій у "світочі демократії" та з правами людини в тюрмах ЦРУ і т.д.? Слабо? Проте розтоптувати Конституцію там не додумались. А шпиняти Москву за американскі сценарії в Україні можна, але безперспективно. Ай моська, знать она сильна... Шукай кому постійна нестабільність біля кордонів Росії вигідна, хто хоче уповільнити розвиток і відволікти ресурси одного з геополітичних центрів(Росії) і все стане ясно.Висновок: стаття для маргіналів, русофобів та любителів поглиблювати розкол України своїми руками.
2007.06.09 | Hoja_Nasreddin
Re: Про тиранію в Україні та демократію в Росії
>Ви краще опікуйтесь суверенністю української демократїї. Її, завдяки зусиллям нашого "гаранта", дійсно можна взяти в лапки.Це відповідь дитини з пісочниці: сам дурень.
Хто Вам заважає написати статтю на тему, яка Вас ОСОБИСТО найбільше цікавить ? Отже, перед тим як критикувати, попрацюйте над логікою.
>Вашингтонський обком це вам не бубль-гум.До речі як там з розгоном демонстрацій у "світочі демократії" та з правами людини в тюрмах ЦРУ і т.д.? Слабо? Проте розтоптувати Конституцію там не додумались. А шпиняти Москву за американскі сценарії в Україні можна, але безперспективно.
Я так розумію, що Ви натякаєте, що бачили посвідчення на ім'я Ярослава Сватка, де чорним по білому написано: "штатний радник Буша з питань України". Щось мене сумніви беруть.
>Ай моська, знать она сильна...
То Ви з тих КАЦАПУЗИХ, яким Україна як кістка в горлі? В якому таборі вивчали українську? Під Тамбовом, Пєнзою чи "ми рязанскія"?
>Шукай кому постійна нестабільність біля кордонів Росії вигідна, хто хоче уповільнити розвиток і відволікти ресурси одного з геополітичних центрів(Росії) і все стане ясно.
За дупу кволу аргументи притягнені. А годі напружитись і помислити, хто нас душить цінами приміром на газ, і чий то суперпроект був що ся називає "політреформа", аби в Україні все пішло шкереберть.
>Висновок: стаття для маргіналів, русофобів та любителів поглиблювати розкол України своїми руками.
Висновок: Ваш коментар для маргіналів, українофобів та любителів поглиблювати розкол України руками різноманітними та розмаїтими.
2007.06.10 | Большой Брат
+100!
2007.06.10 | Koala
Ось доки такі як ви будуть більше проблемами
"нестабільності біля кордонів Росії" опікуватися, ніж національними інтересами, доти і буде у нас ця фігня, що нині відбувається2007.06.10 | Bayan
Ось ще зразочок чогось до болі знайомого. Демократія?
В России психиатрия снова становится оружием в борьбе с несогласнымиПитер Финн
23 марта милиция и сотрудники "Скорой помощи" взяли штурмом квартиру Марины Трутко, взломав входную дверь и быстро уложив хозяйку инъекцией мощного транквилизатора - галоперидола. Один из милиционером запихнул ее мать, 78-летнюю Валентину, в кладовку, в то время как 42-летнюю Трутко вынесли в поджидавшую машину скорой, которая отвезла ее в ближайшую психиатрическую больницу номер 14.
Бывший ученый-ядерщик, активистка, работавшая многие годы общественным защитником в Дубне - городе в 70 милях к северу от Москвы, провела следующие шесть недель, ежедневно получая порцию таблеток и инъекций для лечения состояния, диагносцированного как "параноидальное расстройство личности".
"Кроме того, она очень грубо себя ведет", - отметили психиатры в ее медицинской карте.
При личном общении Трутко производит совершенно иное впечатление - сдержанной и соблюдающей дистанцию женщины. Рассказывая о своем хождении по судебным и психиатрическим мукам, она упоминает мельчайшие детали российских законов, не заглядывая в текст. Независимая экспертиза показала, что, хотя она обладает "необычными складом личности", она "очень одаренная и творческая личность", у которой не наблюдается никаких симптомов психиатрических отклонений.
Трутко - очередное свидетельство того, что карательная психиатрия советского толка возродилась в России в качестве орудия устрашения и дискредитации тех граждан, которые вступают в конфликт с властями, - таково мнение активистов правозащитного движения и некоторых специалистов в области душевного здоровья. Несмотря на серьезные реформы в начале 1990-х годов, некоторые представители власти по-прежнему прибегают к этой форме репрессий.
"Злоупотребления начинают прокрадываться обратно, и мы наблюдаем все больше подобных случаев, - говорит Любовь Виноградова, исполнительный директор общественной организации "Независимая психиатрическая ассоциация России". - Это не такое массовое явление, как в советские времена, но факты очень тревожны".
В прежние годы десятки тысяч диссидентов были необоснованно подвергнуты принудительной госпитализации, иногда на многие годы, на основе сфабрикованного диагноза "шизофрения". Про диссидентов говорили, что они проявляют негибкость убеждений и демонстрируют нервное истощение, связанное с антиправительственной деятельностью. На советском языке это называлось "реформистским бредом". Иными словами, если вы против коммунизма, значит, вы сумасшедший.
Некоторые из новых случаев - на счету организаций и врачей, практиковавших подобные методы в советский период. Трутко, уроженке Узбекистана, был поставлен диагноз в Институте социальной и судебной психиатрии имени Сербского в Москве - одном из самых печально известных советских учреждений, изолировавших диссидентов. Как утверждают правозащитники, институт до сих пор остается чрезвычайно закрытым, он так и не дал оценку своему репрессивному прошлому.
Согласно докладу "Права человека и психиатрия в Российской Федерации", подготовленному московской Хельсинкской группой, еще совсем недавно, в 2001 году, директор института Татьяна Дмитриева отрицала, что в Советском Союзе были более масштабные злоупотребления в области психиатрии, чем в западных странах.
Одна из подписей, фигурирующих на официальном медицинском заключении Трутко, - подпись Якова Ландау, советского психиатра с большим стажем, возглавлявшего в советские времена известное Отделение номер 4.
Официальные лица в институте - огороженном и недоступном для посетителей комплексе в центре Москвы - заявили, что дать комментарии для этой статьи некому. Следователи по делу Трутко также отказались от комментариев.
С обвинениями в том, что психиатрию снова используют, согласны не все представители этой профессии. "Проблема принудительного лечения или психиатрического преследования существовала больше 20 лет назад, но она была решена. С тех пор я не слышал ни об одном случае принудительного психиатрического обследования или лечения," - говорит президент общественной организации "Общественные инициативы в психиатрии" Владимир Ротштейн.
Однако в Независимой психиатрической ассоциации говорят, что в последние годы имели место десятки случаев, когда активистов необоснованно госпитализировали в психиатрические учреждения, и это число постоянно растет. Там считают, что врачи и суд выступают в качестве сообщников следователей, которые настаивают на принудительной психиатрической экспертизе или лечении. Правозащитники зафиксировали также рост семейных и деловых конфликтов, при которых принудительная госпитализация открывает путь к захвату чужой собственности, говорит Виноградова.
Большинство активистов, против которых направлены эти меры, не связаны с крупными правозащитными организациями. Они скорее, подобно Трутко, касаются назойливых "заноз", которые вовлечены в многолетнюю вражду с местными властями. Их порой неумеренные жалобы на власти используются для того, чтобы завести уголовное дело по статье "клевета", что дает возможность требовать госпитализации. В отличие от советских диссидентов, активистов убирают с глаз долой ненадолго - от недели до нескольких месяцев.
Роман Лукин, предприниматель из поволжского города Чебоксары, в прошлом году был госпитализировал с диагнозом "необъяснимое поведение" после того, как вышел на площадь с плакатом, на котором трое судей были названы "мерзавцами". Лукин пытался вернуть безнадежный долг, который его разорил, и решил, что в суде справедливости не добился. Он провел две недели в местной психиатрической больнице, в которой ему порекомендовали пройти дальнейшее обследование в специализированной клинике в Москве на предмет возможного "параноидального расстройства личности". Специалисты Независимой психиатрической ассоциации обследовали Лукина и не нашли никаких признаков психических расстройств.
Николай Скачков протестовал против жестокости милиции и коррумпированности чиновников в Омской области, в Сибири; в прошлом году ему предписали пройти психиатрическое обследование из-за того, что, по подозрениям следователей, он страдает "обостренным чувством справедливости". Он провел шесть месяцев в закрытом психиатрическом учреждении, где у него нашли паранойю. Ассоциация, проводившая отдельную экспертизу в нынешнем году, пришла к выводу, что Скачков здоров.
"Психиатрия в этой стране всегда была орудием властей, инструментом управления людьми и давления на людей. Такой она остается и сейчас," - говорит глава санкт-петербургского Комитета по правам человека Борис Пантелев.
В интервью, которое она дала в своей квартире, Трутко рассказывает о длинной эпопее. "Теперь у меня на лбу клеймо, что я психбольная. Теперь у меня всегда будет эта запись в медицинской карте. Это означает, что я не могу выступать в суде, потому что судьи скажут, что я сумасшедшая и вызовут скорую".
Трукто хорошо известна в судах Дубны, поскольку она выступала на десятках процессов против местных властей и милиции. Она учится на адвоката, но многие годы выступала в качестве общественного защитника - так здесь называют адвоката, не имеющего юридического образования.
Ее проблемы с психиатрами начались четыре года назад в суде города Дмитрова, расположенного примерно в 35 милях от Дубны.
Трутко утверждала, что судья проявляет предвзятое отношение к ее клиенту в споре о собственности, и подала ходатайство о замене судьи. Она также подала жалобу на то, что судья не носит мантию, как того требуют правила, и что российский флаг размещен неверно. Согласно судебным документам, судья, который впоследствии сменил профессию и чьи комментарии мы не смогли получить, утверждал, что Трутко сказала: "Посмотрите на эту жирную свинью, восседающую там".
Прокуратура завела на Трукто дело по обвинению в оскорблении суда. В июле 2003 года суд предписал Трутко пройти принудительное психиатрическое обследование. Психиатры в больнице сказали, что она отказывается сотрудничать, ведет себя нелогично и демонстрирует "неадекватные" эмоциональные реакции - обычный оборот в России для описания душевных болезней.
Независимая психиатрическая ассоциация поставила под сомнение эти выводы. Ее заключение, вынесенное четырьмя психиатрами, гласит, что "она необычная, но очень одаренная и творческая личность. Никаких психиатрических симптомов не выявлено. Она демонстрирует высокий интеллект и хорошую память. Она не нуждается в лечении".
Трутко продолжала бороться в суде с выдвинутым против нее обвинением. Перед слушанием дела в московском областном суде более высокой инстанции она подала ходатайство об отводе судебной коллегии в ее деле, снова утверждая, что судьи настроены предвзято. В этом случае никто не утверждал, что имело место словесное оскорбление, однако прокуратура заявила, что ее ходатайство равносильно клевете и неуважению.
В апреле 2004 года в Москве она вышла из суда после слушания дела, была задержана следователями и доставлена в Институт им. Сербского. Дело было в пятницу вечером, и в институте не было экспертной комиссии, чтобы освидетельствовать ее, говорит Трутко. Правозащитные организации выразили протест в связи с ее задержанием и пригрозили подать в суд. Трутко говорит, что в следующий вторник ее отпустили, и за это время никакого официального обследования психиатрами не проводилось.
Однако институт выдал заключение на шести страницах, в котором говорится, что она страдает "параноидальным расстройством личности". В документах сказано, что заболевание проявляется в ее "субъективности", тенденции к "вербальной агрессии", "подозрительности" и "неспособности понимать тонкости межличностных отношений и коммуникации".
В заключении указано, что пациентке рекомендуется принудительная госпитализация и лечение.
В сентябре 2004 года московский суд одобрил эту рекомендацию. Однако власти по непонятным причинам исполнили решение только в этом году, взяв штурмом квартиру Трутко.
Несмотря на последующее освобождение, Трутко говорит, что судебное решение остается в силе и ее могут снова изолировать в любой момент. "Моя карьера разрушена, - говорит она. - Я просто сижу дома".
http://www.russianforum.ru/showthread.php?p=53790#post53790
2007.06.10 | Чучхе
Ярославе, як з Вами зв"язатися?
ви, пам"ятається, колись обіцяли мене познайомити з деталями операції "Бумеранґ" - чи ця обіцянка є ще в силі?дзвоніть мені на (067)3005550
або на мило NikolaiPolischuk@pk.kiev.ua
цей один із самих абсурдних злочинів комуністичної системи має бути висвітлений!
2007.06.10 | Ярослав Сватко
Я Вам написав. Пишіть на джімелівське мило. Хоча
мені, щоб згадати про операцію "Бумеранг", потрібно підняти деякі архіви, яких я зараз під рукою не маю. Можна навіть в чаті в джімейлі це швиденько переговорити - тільки спочатку листа скиньте.Так при слові, шановним коментаторам "критики" Вандерера.
Я не переконаний, що він прагне конструктивної дискусії, а тому й не думаю, що йому варто відповідати. Я ж написав здається недвозначно - "проблема не так в “руці Москви”, а в нас самих – бо це ми мусимо облаштувати Україну відповідно до наших потреб, нашого національного звичаю та нашого історичного досвіду" - а він ніби й не читав - "Ви краще опікуйтесь суверенністю української демократїї". Це наочне свідчення, що конструктивна дискусія людині не потрібна. А на гав-гав у форумі в мене часу немає. І ви не тратьте марно. Ну, хіба хочете повправлятися
2007.06.10 | Shooter
Персональний оффтоп
Чучхе пише:> або на мило NikolaiPolischuk@pk.kiev.ua
Чому Ніколай, доречі? В піку Європі?
2007.06.10 | Чучхе
Re: Персональний оффтоп
Shooter пише:> Чучхе пише:
>
> > або на мило NikolaiPolischuk@pk.kiev.ua
>
> Чому Ніколай, доречі? В піку Європі?
корпоративне мило, адресу придумали російськомовні адміни. Винні вже ростріляні. В приватному мейлі - Микола, але я його не дуже популяризую через спамерів
а втім, яка різниця - чорна кішка, чи біла? Аби ловила мишей, як казав великий чучхеєць Ден Сяопін
2007.06.10 | Shooter
Re: Персональний оффтоп
Чучхе пише:> Shooter пише:
> > Чучхе пише:
> >
> > > або на мило NikolaiPolischuk@pk.kiev.ua
> >
> > Чому Ніколай, доречі? В піку Європі?
>
> корпоративне мило, адресу придумали російськомовні адміни. Винні вже ростріляні.
Ага. Тоді усьо ясно - так їм і тре, кацапам поганим
> а втім, яка різниця - чорна кішка, чи біла? Аби ловила мишей, як казав великий чучхеєць Ден Сяопін
Гм...біда лише в тому, що частенько вміння ловити мишей кішкою напряму залежить від її масти (можливо, колись скаже інший великий чучхеєць
2007.06.10 | alx_1904
А вы считаете нацболов с Лимоновым образцом демократии?
2007.06.10 | Чучхе
Вы же меня считаете представителем "низшей" негроидной расы
сука ты беложопая2007.06.10 | alx_1904
Я???? Дык сами сказали, что белые - дегенераты, т.е. вы или негр
или дегенератИ кстати негров низшеё расой я не называл, это опять ваши слова.
Так кто ты низший второсортный нигер ((c) Чучхе) или дегенерат?
2007.06.10 | Чучхе
Re: Я???? Дык сами сказали, что белые - дегенераты, т.е. вы или негр
не заставляйте меня искать, где Вы пренебрежительно относились к неграм - этого добра вы тут понаписывали выше крышиalx_1904 пише:
> или дегенерат
во всяком случае - не расист, в отличие от некоторых последователей Гитлера
>
> И кстати негров низшеё расой я не называл, это опять ваши слова.
я читал Ваши слова, у меня сложилось иное впечатление. Хоть про низшую расу было сказано косвенно. Вы можжете, впрочем, реабилитироваться в моих глазах: напишите здесь и сейчас, что белые по эволюционному развитию ниже негров (что в принципе так и есть - белой рассе всего несколько десятков тысяч лет, а негроидной - миллионы)
>
> Так кто ты низший второсортный нигер ((c) Чучхе) или дегенерат?
А я =- внерасовое существо. Ктулху, может слышали?
2007.06.10 | keymaster
Не пересмикуйте думку аффтара. В демократичній державі
недемократи теж мають право користуватись правами, які дає демократія.В Україні, яка поки що є демократичною, комуністи, які за ідеологією не є демократами, можуть нести свою тоталітарну пургу з трибуни парламенту. Збиратись із червоними прапорами під пам"ятником Шевченку.
В Росії Лімонова цього права позбавляють. Але це зовсім не означає, що Лімонов демократ. Можливо - ситуативний борець за демократичні права. Але, мабуть, таки не демократ.
2007.06.10 | alx_1904
Я не передёргивал, просто вы сами сказали что Каспаров нацбол
keymaster пише:> це зовсім не означає, що Лімонов демократ. Можливо - ситуативний борець за демократичні права. Але, мабуть, таки не демократ.
http://www.fontanka.ru/2007/06/09/104/
2007.06.11 | keymaster
Ну і де там keymaster сказав, що Каспаров нацбол?
Я ж казав - пересмикуєте.2007.06.11 | хвома
Re: Не пересмикуйте думку аффтара. В демократичній державі
keymaster пише:> В Росії Лімонова цього права позбавляють. Але це зовсім не означає, що Лімонов демократ. Можливо - ситуативний борець за демократичні права. Але, мабуть, таки не демократ.
Вважаю, що ви keymasterе помиляєтесь. Лімонов це анфан террібль, провокатор, причому в хорошому сенсі слова, інсталлятор, і може ще щось, але таки демократ. Ось аргументи: Жоден з його, або його молодих послідовників, показових виступів не був пов*язанний з насиллям. Жодного разу він не вживав слів демократ, чи демократія, як лайку. І останнє. Він приєднався до демократів без будь яких оговірок, або умов.
2007.06.11 | keymaster
Можливо. Але про це дискутуйте з 1904. Я ставив своє зауваження
з причин порушення формальної логіки. переконання чи то Каспарова, чи то Лімонова не мають ніякого відношення до їхнього права на демократичні свободи. Демократичні свободи або є - і тоді вони є для всіх, або їх нема, тоді, те, що показують стороннім є звичайною потьомкінщиною.