06/08/2007 | Майдан-ІНФОРМ

В Ірпені поширена заява Асоціації захисту прав громадян України від 5 червня 2007 року про те, що проти відставленого депутатами Ірпінської міської ради Мирослави Свистович готується провокація з метою не допустити її до участі у виборах. Провокація полягає у відкритті проти М. Свистович кримінальної справи та її арешту шляхом підкидання їй пістолету.

Власні джерела Мирослави Свистович підтвердили цю інформацію, але сама вона сприймає це досить спокійно. В тому, що її намагатимуться за будь-що зняти з перегонів, вона не сумнівається, оскільки іще під час виборів-2006 була випущена фальшива листівка, в якій нібито від імені Мирослави Свистович містився заклик приходити на дільниці зі зброєю. А блок „Наша Україна” тоді ж подав скаргу до територіальної виборчої комісії, щоб скасувати її реєстрацію як кандидата на посаду міського голови. Правда, до розгляду скарги не дійшло. Місцеві нашоукраїнці відкликали її після втручання Романа Безсмертного, Романа Зварича та Ігоря Жданова.

Мирослава Свистович каже, що тижнів зо два тому їй вже повідомляли про те, що на рівні Верховної Ради замовлена на Ірпінь перевірка КРУ із завданням знайти щось проти М. Свистович, але сама вона навіть не цікавиться, чи вже скінчилася та перевірка, чи ще працює, чи буде лише працювати, оскільки неможливо знайти щось там, де нічого немає (Мирослава Свистович за час перебування при владі не вкрала ні копійки і досі проживає в однокімнатній квартирі старої „хрущовки” разом з чоловіком і двома дітьми).

Очевидно, розуміючи це, а також той факт, що до виборів 17 червня залишилось зовсім мало часу, щоб зробити щось у цьому напрямку, особи, які не бажають бачити непоступливу М. Свистович на посаді міського голови (а таких осіб є чимало на різних рівнях та в різних партіях), запланували більш короткий варіант.

Те, що наші правоохоронні органи вміють підкидати і зброю, і наркотики, і фальшиві гроші, всім давно відомо з часів виборів-2004, коли таким чином масово переслідувалися активісти Громадянської кампанії „Пора!” Але сама Мирослава Свистович вважає, що, по-перше, з нею таку провокацію вчинити буде важко, оскільки і в неї вдома, і біля неї завжди знаходиться багато довірених людей, а, по-друге, в жовтні 2004 року в неї вже проходив вдома обшук СБУ з подібними звинуваченнями, і, на відміну від молодих та недосвідчених активістів ГК „Пора!”, Мирославі Свистович нічого підкинути не вдалося.

М. Свистович все ж таки попросила через „Майдан” передати можливим провокаторам, що зброї вона не має і ніколи не мала; наркотики навіть не пробувала ні разу в житті; фальшиві гроші їй не потрібні тим більше, бо, коли вона обіймала посаду мера, їй пропонували такі хабарі справжніми купюрами, що, якби вона хотіла порушити закон, то не опускалася б до кількох фальшивих купюр заради покращення свого матеріального становища; що вона взагалі веде законослухняне життя, не грабує і не б’є людей на вулицях і взагалі переходить дорогу на зелене світло.

Також одночасно М. Свистович радить своїм опонентам краще вивчити виборче законодавство. Адже ні відкриття кримінальної справи (тим більше за таких абсурдних підстав, в які ніхто не повірить), ні навіть арешт не є підставою для зняття кандидата з виборчих перегонів, а за такий короткий період навіть найбєспрєдєльніший суд не встигне визнати її злочинцем. Вести ж агітацію та оскаржувати рішення будь-яких органів державної влади можуть особи, на яких вона оформила доручення. Так що можливий арешт зовсім не схожої на любителя зброї матері двох дітей стане для неї скоріш подарунком, ніж перепоною для перемоги.

В заяві Асоціації також містяться сумніви щодо об’єктивності та неупередженості Ірпінської міської територіальної виборчої комісії. В тих же мешканців Ірпеня, які слідкують за місцевою політикою, ці сумніви є переконаннями, оскільки комісія була практично повністю переформатована під Олега Бондаря, який після виборів ні на день не припиняв боротьбу проти Мирослави Свистович (зараз його чомусь не хвилює жодна подія, яка сталася після відставки М. Свистович: ні масова вирубка дерев, ні самовільне захоплення великих ділянок землі, ні незаконне будівництво). О. Бондар домовився з партіями, щоб ті замінили в ТВК своїх членів, схилив на свій бік лідерів інших партійних організацій та їхніх людей у ТВК, а також проштовхнув за допомогою депутатів на голову комісію свою соратницю Ольгу Олійнич, яка для цього зареєструвалася в Ірпені за два дні перед жеребкуванням, у якому брали участь лише люди О. Бондаря (інших депутати, свавільно трактуючи законодавство, до жеребкування просто не допустили).

Саме ця комісія, 13 грудня 2006 року, через 9 місяців після виборів, винесла бєспрєдєльне рішення, в якому оголосила вибори Ірпінського міського голови 26 березня 2006 року недійсними. Це рішення було скасоване судом, оскільки була очевидною не лише його протизаконність, але й відверте бажання членів ТВК відсторонити Мирославу Свистович від посади міського голови. До речі, в грудні 2006 року за скасування результатів виборів проголосували і ті члени комісії, які за кілька місяців до того визнали ці вибори дійсними, що знову таки свідчить про замовність такого кроку. Також про це свідчать цілі абзаци з рішення комісії, які слово в слово перегукуються з абзацами із скарг О. Бондаря.

Найцікавіше, що у вищезазначеному рішенні однією з підстав визнання виборів недійсними було те, що за Ірпінського міського голову голосували мешканці селищ Буча, Ворзель, Гостомель і Коцюбинське. Те саме писав у своїх скаргах і Олег Бондар. Але зараз ТВК організовує вибори Ірпінського міського голови не лише в Ірпені, але й також у Ворзелі, Гостомелі і Коцюбинському (Буча з 1 січня 2007 року стала містом обласного значення і більше не підпорядковується Ірпеню). І Олег Бондар чомусь це не оскаржує, як не оскаржував і в 2006 році.

Отже, організовані місцевими і обласними нашоукраїнцями та БЮТівцями незаконні дострокові вибори, які проводяться згідно постанови розпущеної Верховної Ради від 5 квітня 2007 року, обіцяють бути веселими. А ще веселіше, що на всіх телеканалах лідери БЮТ та НУ заявляють про нелегітимність всіх актів ВР, прийнятих після 2 квітня (окрім підтверджених в період призупинення дії президентського Указу), але ніяк не реагують на фактичне визнання легітимності ВР в діях своїх місцевих однопартійців.