06/11/2007 | Майдан-ІНФОРМ

1. Полтава в двох обличчях

Перш за все хочу подякувати родині, яка дві ночі витримувала присутність п'ятьох несподівано маловмєняємих хлопаків і однієї дівчини. Думається, що галасу і несподіванок від нас було досхочу, незважаючи на те (а може - завдяки тому), що вільний час ми з задоволенням проводили на вулицях міста.







А місто Полтава - дуже зелене місто. Місто церков і фонтанів, тополь, лип, несподіваних будівель і не менш несподіваних панкометалістів =) . За кількістю панко-рокеро-метало-подібної молоді Полтава нагадує Харків середини 90-х.
Навіть на другий день біля магазину спілки художників, (де я вперше в житті побачив ультравишиванку за півтори тисячі гривень), попрошайка привітався з нами вигуком "Панкі хой!". Мабуть, зазвичай та фраза діє абєзаруживающє.





2. Мазепа? Іван!

Мазепа дуже б здивувався від того, що відбувається його ім*ям на схилах Співочого поля Полтави.
По-перше, кількість відверто місцевих гуртів вражає.

(З іншого боку, і серед них трапляються приємні несподіванки - наприклад, другого дня відкривала фест команда з непоганою як для початківців музикою; одразу за ними виступив гурт, вокаліст якого виглядав би дуже доречно на тої музики фоні; але не склалось. Втім, дві половинки тих гуртів ще мають всі шанси стати цілими).

По-друге, що випливає з першого, такої кількості пива і бруду я не бачив вже давно, з тих часів, коли востаннє відвідував площу Свободи міста Харкова під час якогось із "масових заходів".
І це при тому, що людей було дуже мало - інфа про час проведення цьогорічного фестивалю пройшла несподівано, а отже маємо те, що маємо.





Суперечливі враження від організації.
АтмаСфера і ОтВінта, КомуВниз і Оркестр Янки Козир, Гайдмаки і нагадайте мені хто ще - хедлайнерами фестивалю могла бути будь-яка з цих груп. Натомість поганий розрахунок часу організаторами і щільнюща програма призводили до того, що хтось не встигав зіграти пісню, а хто й дві; дійшло до публічної суперечки між організаторами, коли в самому фіналі не змогли розійтись Гайдамаки і Кому Вниз.
Втім, респект музикантам і лідерам цих гуртів - і Ярмола, і Середа показали гарний приклад. Не в останню чергу я маю на увазі діалог Середи з ведучим; хто чув, той розуміє.

3. Наша пісня - гарна й нова.

Організатори грались не тільки часом. Відчуття старого доброго політичного піару оселилось в мені, розбуджене футболками МазепаФесту з логотипом Нашої України на спині - це було ще до того, як я побачив баннери на сцені, організованих людей з "правильними прапорами" і тому подібне.
Але було ще трохи цікавіше.
Коли організатори почали волати про замовлені провокації, про те, що біля входу на Співоче Поле б'ють полтавських музикантів, а міліція нічого не робить; коли вимкнули світло на сцені; коли пролунало "відновіть порядок, ми ж вам гроші платимо" - я пригадав нещодавні події в Києві, давно теговані в усьому жж словами "Цушко", "Беркут" і "acab", і зрозумів, що виборча кампанія таки почалась, і почалась цікаво.
А саркастичні слова Андрія Середи, сказані останнього дня фестивалю - з іншого приводу, але так тісно пов'язаного з тим, що відбувалось і в Полтаві - на закінчення нададуть хоч якоїсь цілостності поданій тут хронології суперечливих вражень.

У нас Україна дуже стабільна, і те, що співалось тоді, співається і нині.