06/15/2007 | Мінор

Лідери лівих партій чи зажрані буржуа?

Віктор Уколов

Коли я вперше потрапив під купол Верховної Ради у якості акредитованого журналіста більшість народних депутатів добиралося на роботу на метро. 1992 рік – дитинство незалежної України.

Кожного вечора до будинку парламенту під‘їжджав новенький ЛуАЗ, які у нас тоді чомусь прийнято було називати „скотовозами”. Народні депутати і їхні помічники дружно розсідалися в кріслах і автобус вирушав до останніх будинків київської Оболоні, де нардепам роздали квартири. Кому на три кімнати, а кому лише на дві.

Щоправда вже тоді кілька десятків голів постійних комісій парламенту мешкали у престижному „Царському” селі. Втім, це не стосувалося вічних революціонерів рухівців або соціалістів – їх поселяли на висілках. У декого з них навіть взуття нового не було.

Тому коли депутати Верховної Ради 1 скликання в закритому режимі постановили виділити на кожного по пільговій ціні новенькі Жигулі – ми, журналісти, а з нами і все суспільство, сприйняли це, як особисту образу. Степан Хмара, один з тих, хто тоді публічно відмовився від такої нечуваної пільги, не взяв парламентські Жигулі і отримав право гордо роздававати десятки обурених інтерв‘ю.

Уже в 2000-ому на автобусах розвозили здебільшого помічників. Голова Верховної Ради Іван Степанович Плющ тоді мав один дуже дорогий броньований Мерседес, через що комплексував і сварився, якщо БМВ охорони їхало позаду, або не дай Боже, ДАІ утворювало „зелений коридор”.

На початку вересня 2000 року, ООН організовувала самміт Тисячоліття, на який спочатку зліталися спікери парламентів з усіх країн світу, а за тиждень по тому Нью Йорк приймав всіх Президентів. Відомий своєю економністю Плющ полетів Узбецькими авіалініями делегацією у складі 4 осіб: спікер, перший помічник, перекладач і охоронець.

Назад вони поверталися через тиждень – такий інтервал давав найдешевший білет. Тому кілька днів голова Верховної Ради України жив у проплачених 5-зіркових апартаментах ООН, а кілька днів після самміту ночував в гостях у наших дипломатів в Нью Йорку.

Втім, вже наступного тижня Президент Кучма прилетів до ООН величезним літаком з почтом бізнесменів і помічників, який був лише трохи менший за групу, що супроводжувала короля Саудівської Аравії. Але, розповідають, це не зашкодило українським політикам ... попросити в американців збільшення фінансової допомоги.

І все ж таки справжню ностальгію за старими наївними часами, коли я ще бачив у Верховній Раді нормальних людей, я відчув тільки тепер, читаючи довжелезний перелік автомашин з парку Голови Верховної Ради Олександра Мороза.

Отож, за інформацією відомого Інтернет-сайту кримінальних розслідувань ОРД, лідер партії, яка називає себе „соціалістичною” має у своєму розпорядженні такі авто: Мерседес – 600 (броньований) – 3 автомашини; Тойота Ленд Круз – 2 автомашини; Тойота Камрі 2.4 (сімейний) – 2 автомашини; Тойота Камрі 2.4 (охорона) – 4 автомашини; Опель Омега 2.2 (сімейний),Опель Омега 2.2 (для особистих водіїв); Тойота Камрі 2.4
Треба зазначити, що спікера парламенту супроводжує аж ніяк не 4 авто охорони. Викликає подив наявність аж трьох мерседесів останньої моделі, кожен з яких коштує до півмільйона доларів. Призначення двох Тойот представницького класу – сімейний автомобіль, - не залишає сумнівів, щодо їх використання.

Для порівняння – лідер соціалістичної партії однієї з країн Бенілюксу, вимагає від своїх побратимів селитися виключно у небагатих районах, щоб не відриватися від народу. А на роботу значна частина депутатів у Європі любить їздити на велосипедах.

Пам‘ятаю, як ми цілу годину спостерігали на велетенським архітектурним комплексом прекрасного замку, в якому розташовано угорський парламент і не побачили жодного(!) Лексусу або Мерседесу. Щоб відчути різницю, треба спробувати протиснутись через затор біля Верховної Ради, де з порушенням усіх правил, просто на дорозі, покидали свої ультрадорогі автомобілі наші народні обранці.

Втім, є в українському парламенті партія, яка відкрито зневажає багатство і капіталізм і бореться за інтереси трудового народу і пенсії ветеранам війни. Заступник голови Верховної Ради – Адам Мартинюк, справжній комуніст, який кожного 7 листопада зі слізьми на очах покладає квіти до пам’ятника вождю світового пролетаріату і вміє натхненно співати Інтернаціонал.

Мені здається, що „гнані і голодні” мали би справді повстати, з огляду на ту розкіш, якою оточив себе комуніст №2. Отож, за даними ОРД, на люди товариш Мартинюк виїжджає виключно на Мерседесі-600. Червоне дерево, високоякісний тюнинг, шкіряні сидіння, сучасна аудіосистема, як кажуть продавці на автобазарі – „повний фарш”. А як набридне, то віце-спікер може пересісти на представницьку Тойоту Камрі 2,4, або скромний новенький Опель Омега 2,4, які також надає у його розпорядження парламент.

Народні депутати, які були у парламенті в середині 90-х років мають пам‘ятати скромні Волги і Шкоди, якими тоді їздили навіть віце-спікери, попередники Мартинюка. Волг звичайно ж уже не залишилось – не личить. Але от у 2001 році в парку Верховної Ради ще був не один раритет – наприклад, стара чорна Волга зі спеціальним движком, що їздила в кортежі Володимира Щербицького.

Чи дочекаємось ми коли-небудь, щоб наші народні обранці знову повернулися до народу? Ну хоча б на рівні керівництва парламенту, що складається з лідерів партій, які себе називають чомусь „лівими”, а живуть на широку ногу, не як слуги народу, а як зажрані буржуа?