Чиї інтереси лобіює український омбудсмен?
06/23/2007 | Людмила Коваль
На початку червня 2007 року Ніна Карпачова звернулася з поданням до прем‘єр-міністра Віктора Януковича, в якому порушила питання про відновлення в Україні національності "русини", внесення русинів до реєстру національностей України, а також просила зобов’язати центральні та місцеві органи виконавчої влади здійснити заходи, спрямовані на задоволення етнокультурних і соціальних потреб русинів в Україні.
У поданні Уповноваженого з прав людини наголошується на необхідності юридичного відновлення в Україні національності русинів.
Зверненню омбудсмена до прем‘єр-міністра передувало рішення Закарпатської обласної ради від 7 березня 2007 року про визнання на території Закарпатської області (!) національності "русини". Обласна рада ввела націю русинів до переліку національностей Закарпатської області і затвердила прапор русинів, який нічим не відрізняється від російського - триколор: синя, біла і червона смуги.
/До речі, голосування відбулось у «найкращих традиціях» українського політикуму. У залі (за свідченнями журналістів) було не більше 60 депутатів облради, а проголосували за визнання національності русинів 71 депутат з 79 присутніх на сесії/.
7 червня омбудсмен зустрілась з головою Світової ради русинів, професором Павлом Маґочієм, президентом Світової академії русинської культури Стівеном Чепою, депутатом Закарпатської обласної ради Євгеном Жупаном, головою Русинського національного центру в Ужгороді Валерієм Падяком та головою Сойму (Парламенту) закарпатських русинів Дмитрієм Сидором на їх прохання.
В ході зустрічі, Ніна Карпачова повідомила, що протягом останніх років отримала чимало звернень від мешканців Закарпатської області, які ідентифікують себе як русини, і поділяє їхню стурбованість тим, що Українська держава ігнорує їх право вільно обирати та відновлювати свою національність. Вона вважає це дискримінацією, яку не усунуто з 1945 року.
З огляду на те, що , чинне законодавство України не вимагає офіційних дозволів, узгоджень чи "офіційного визнання" окремої групи її громадян національністю чи національною меншиною, бажання частини закарпатців ідентифікувати себе як русини не потребує спеціального рішення ані місцевої, ані центральної влади. І вони, судячи зі статистики, успішно реалізують своє право вільного вибору національності. Якщо на початку 90-х у Закарпатті було зафіксовано всього 40 русинів, в 1993 році - 55, в 1994-му — 96, то за результатами перепису населення 2001 року в Закарпатті налічувалося вже 10,1 тисяча русинів. В 2007 році 130 000 (!) мешканців Закарпаття ідентифікують себе як підкарпатські русини. (Принаймні про це заявляє сама Карпачова).
Наполягаючи у поданні до прем‘єр-міністра на необхідності юридичного відновлення в Україні національності русинів, Карпачова не могла не знати, що такої процедури як юридичне відновлення національності не існує, що в Україні, як і в інших державах світу, русинів, як і представників інших національних меншин, та їх організації визнають за законодавством про національні меншини та через призму рівноправності громадян незалежно від національної приналежності, а НЕ через видання окремого для цієї етнічної групи рішення влади на певному рівні.
Згідно до статті 1 Закону про національні меншини в Україні « Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення.
Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах».
Вимога до уряду представити юридичні преференції для підкарпатський русинів суперечить правовим засадам рівності усіх громадян України.
Що стосується заяви Карпачової про дискримінацію русинів в Україні, то наведені нею ж приклади заперечують цей факт. «Сьогодні в Закарпатській області діють 27 недільних шкіл, де вивчаються русинська мова, література і культура, - говорить Ніна Іванівна. У краї плідно працюють русинські письменники, художники і артисти. Виходять русинською мовою газети. За роки незалежності України видано близько 40 книг русинською мовою, зокрема \"Історія Підкарпатської Руси\", \"Русинська педагогічна енциклопедія\", \"Русинсько-українсько-російський словник\", здійснено переклад Євангелія русинською мовою».
До цих слів Ніни Іванівни слід додати, що в період з 1990 по 2006 рік в Україні було зареєстровано цілий ряд засобів масової інформації, метою яких було визначено відстоювання національно-культурних інтересів русинів Закарпаття. Пройшли реєстрацію і більше десяти об’єднань громадян, хоча назви окремих з них були досить провокаційними – наприклад "Сойм (сейм, парламент) Підкарпатської Русі", "Народна Рада Підкарпатської Русі", "Тимчасовий Уряд Підкарпатської Русі". Факти легалізації об‘єднань підкарпатських русинів свідчать про офіційне визнання їх Україною як національної меншини.
За таких обставин, лобіювання Карпачовою рішення Закарпатської обласної ради і вимога заслуженого юриста України про юридичне відновлення національності русинів в Україні, як і саме рішення Закарпатської обласної ради про визнання національності «русини» на території області (!) є досить дивними і пахнуть чи-то правовим нігілізмом, чи-то, знову ж таки, політичною заангажованістю.
У 2005 році вже робилась спроба законодавчо врегулювати "визнання русинів" через парламент. Відповідний проект був внесений і зареєстрований. Але Верховна Рада відмовила в його схваленні, мотивуючи, зокрема, тим, що "нині в Україні відсутні будь-які документи, якими можна було би підтвердити національну належність громадянина" і тому "питання щодо визначення національності до компетенції держави не належить, а є справою кожної конкретної особи".
Важко собі уявити в державі з єдиною законодавчою юрисдикцією визнання національності на території однієї окремо взятої області. Але ще важче уявити, що це абсурдне з юридичної точки зору рішення, що межує з сепаратистським посяганням на територіальну цілісність України, обстоює омбудсмен.
Конституція України і Закон про національні меншини в Україні забезпечує представників національних меншин достатнім арсеналом засобів захисту своїх прав. Стаття 13 передбачає простий і доступний кожному механізм реалізації прав тих же підкарпатських русинів, чи представників будь-яких інших національних меншин: «Громадяни, які належать до національних меншин, вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав, що надаються їм чинним законодавством, і реалізують їх особисто, а також через відповідні державні органи та створювані громадські об'єднання». А стаття 18 забороняє та передбачає покарання за будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою.
Згідно Закону про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, на омбудсмена покладається обов‘язок здійснювати контроль за дотриманням Конституції і захищати права людей. Якщо має місце порушення прав підкарпатських русинів, то чому пані Карпачова не діє у відповідності до вимог передбачених п.6, 11 статті 13 і статтею 16 Закону про Уповноваженого, не використовує способи захисту прав людей надані їй законом, а обмежується невідомо кому адресованим гаслом: «Русинський етнос має бути відновлений на теренах суверенної України у своїх правах»?
За кожним конкретним порушенням прав підкарпатських русинів стоїть, очевидно, конкретний чиновник. Чому пані Карпачова не відкриває провадження і не притягає до відповідальності порушників, а вимагає якогось абстрактного юридичного відновлення в Україні національності русинів, заявляючи при цьому, що «Подальше невизнання в Україні русинів окремою національністю може спричинити соціальну й політичну напруженість у краї, що загрожуватиме конфліктами на національному ґрунті»?
Якщо представити тут точку зору апологетів ідеї відродження русинської нації, то стане зрозумілим, хто «сушить» відсирілі сірники національної ворожнечі.
Наприклад, один з «ходаків» до пані Карпачової - голова народної ради русинів, депутат обласної ради Закарпатської області і ініціатор ухвали про русинів як окрему національність, стверджує, що підкарпатські русини є нащадками великих моравів і походять від білих хорватів. Він ностальгічно розповідає про 1918 рік, коли підкарпатські русини стали членами „Союзу поневолених народів Європи" і були визнані окремим народом, який має право на самовизначення. А в травні 1919-го - увійшли до складу незалежної Чехословаччини на правах автономної території Русинії на південь від Карпат.
Другий «з «ходаків» до пані Карпачової - американський ідеолог русинства, син українки й угорця, засновник Карпаторуського дослідного центру в США, голова Світової ради русинів, професор Павло Маґочій відомий своїми претензійними науковими працями на тему національної самосвідомості підкарпатських русинів, переконаний у тому, що "За певних сприятливих обставин із тих, хто називається закарпатськими українцями, може витворитися окрема, четверта східнослов’янська нація — русини". Він же є автором програми «захисту русинів у майбутньому», що, на його думку, має реалізуватися, зокрема, через "поглиблення розколу в українських товариствах у сусідніх країнах" і "утворення автономної республіки Підкарпатська Русь". Його праця "Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848-1948)" вийшла друком українською мовою в Ужгороді у 1994 році. На мапі, складеній цим ідеологом, територія підкарпатських русинів сягає поза межами України теренів Польщі, Угорщини, Словаччини.
Професор Май Панчук свого часу висловлював неабиякі застереження відносно постаті колеги. Він писав: "На певні роздуми наштовхує те, що прізвище Магочій засвітилося у списку агентів чехословацької служби безпеки. Певні підозри викликають і візити його на Закарпаття у комуністичні часи та виступи на партійних активах у супроводі працівників КГБ".
Професору Панчуку вторить голова Українського Фонду культури Борис Олійник : "Років 10 тому я був у Югославії і дізнався, що туди їдуть русини з Угорщини, аби конституюватися у народ. Питаю, хто везе? Магочій! Так він же — співробітник "делікатних" служб Словаччини, Канади і колишнього СРСР! Я поїхав у Белград, повідомив міністра закордонних справ, вони зняли питання, повідомили в Київ — і хоча б тобі відгук був!" …
Не хочеться робити припущення, що збурювання неіснуючої проблеми юридичного відновлення в Україні національної меншини підкарпатських русинів є проектом спеціальних служб однієї з сусідніх держав, спрямованим на розпалювання півзабутої національної ворожнечі з метою посилення власного впливу на нашу державу, але звертає на себе увагу метаморфоза поглядів російських етнологів у питанні підкарпатських русинів.
Так, у радянські часи етнологи з Москви охоче вивчали модель культури Закарпаття, як і інших прикордонних теренів — Полісся, Криму. Утім, поки тримався СРСР, співробітники московського Інституту етнології і антропології РАН стверджували, що закарпатці — це частина українського народу, бо модель культури — матеріальної, духовної, соціонормативної — у них така ж, як у решти українців.
Після розвалу СРСР російська етнологічна наука зробила розворот на 180 градусів, і вже в енциклопедії "Народы России" виданій у 1999 році за редакцією директора московського Інституту етнології і антропології Валерія Тішкова стверджується, що русини — це етнічна група росіян, що розшифровується як "сыновья Руси".
Українські ж етнологи були і залишаються переконанами у тому, що русини — це давній етнонім усього населення теренів України з часів Київської Русі, який зберігся на Галичині й Буковині до ХIХ століття, а на Закарпатті — до середини ХХ століття".
7 липня 1929 року в Ужгороді на Першому з’їзді Народовецької молоді Підкарпатської Русі було прийнято заяву наступного змісту: "Проголошуємо всьому культурному світові, що ми, підкарпатські русини, є частиною великого українського народу та що наша мова і література була є і буде та ж сама, що і наших братів з того боку Карпат. Проголошуємо, що всілякі стремління, щоби сфабрикувати з нас якесь окремішнє плем’я і тим відірвати нас від матірних земель будемо всіма силами поборювати і взиваємо, щоб назву "русин-українець" завжди і всюди уживати". У 1937 році у "Маніфесті до українського народу Підкарпаття" з вимогою навчати дітей українською мовою виступили понад двадцять політичних партій і товариств, чимало газет і журналів. Перший сейм Карпатської України своїм законом 15 березня 1939 р. проголосив: "Державною мовою Карпатської України є українська". В русинському питанні запанувала відносна тиша аж до кінця 80-х.
На початку ж 90-х, точніше в один рік (з березня 1990 р. по березень 1991р.), раптом, як за помахом чарівної палички виник агресивний русинський рух з автономістичними, часом сепаратистськими гаслами на кшталт: «ми не українці і не маємо з ними нічого спільного».
Практично одночасно в усіх країнах, де проживають українці – русини були сформувані такі громадські об‘єднання, як: Товариство підкарпатських русинів у Закарпатті (лютий 1990 p.), Русинська Оброда у Меджилабірцях, Чехословаччина (березень 1990 р.), Стоваришення лемків у Легниці, Польща (квітень 1990 p.), Об’єднання приятелів Прикарпатської Русі у Празі (жовтень 1990 р.). Русинська організація Угорщини в Будапешті (березень 1991р.). Тоді ж відбувся і Перший світовий конгрес русинів.
Активісти русинства переконували людей, що тільки-но буде визнано русинську націю, як настане земний рай і русинів фінансуватимуть і з тої, і з другої, і з третьої столиці",— згадує професор Ужгородського університету Сергій Федака.
Тоді ж в Україні розпочалася масова самоідентифікація мешканців Закарпаття з національністю «русин», бум якої, схоже, відбувається зараз (див. статистику приведену в статті).
27 вересня 1991 р. відкрилася сесія Закарпатської обласної ради, на якій тодішній її голова М.Волощук виступив з ідеєю автономії Закарпаття. Сесія прийняла рішення про проведення обласного референдуму. І хоча це рішення суперечило діючому на той час Закону "Про всеукраїнський і місцеві референдуми", який передбачав призначення місцевого референдуму лише з питань, які входять до компетенції органів місцевого самоврядування, а зміна статусу області до повноважень облради ніяк не входила - референдум відбувся. За його результатами 78% закарпатців проголосували за надання області статусу „спеціальної самоврядної території, як суб'єкта в складі незалежної України" (!) Подальша вимога Маніфесту Всезакарпатського з’їзду русинів – "здійснити результати референдуму 1.12.1991 р.", як розумієте, ніяк не пов‘язана з захистом інтересів національної меншини.
У 1993 році кілька десятків русинів створили "Временноє правительство Подкарпатской Русі" і започаткували газету "Подкарпатська Русь".
Сьогодні натхненники русинського руху під гаслом "Объединим Русь!" пишуть: "После распада СССР в "независимой Украине" судьба древнего православного карпаторусского народа, более тысячи лет имевшего свою культуру и государственность, сложилась трагически. Русинство жестко подавляется, карпаторусский народ лишен всех национальных прав".
Їм, абсолютно необґрунтовано, вторить український омбудсмен: «Українська держава ігнорує їх право вільно обирати та відновлювати свою національність», притягаючи собі в союзники ООН. В серпні 2006 року, за інформацією Карпачової, Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації висловив стурбованість відсутністю офіційного визнання в Україні русинської національності. Цікаво, хто «втімяшив» цій поважній міжнародній інституції дезінформацію про невизнання Україною національної меншини русинів Закарпаття. Хто б це не був, але той факт, що навіть Комітет ООН обстоює права «дискримінованих» в Україні русинів говорить про великі і амбітні плани і можливості лобістів цієї «проблеми».
Не думаю, що є потреба нагадувати комусь ази політ-технологічної абетки про вигідність використання національних питань у політичних цілях в «смутні часи».
Так було на початку 90-х. Під час становлення української незалежності спалахув сепаратистський рух у п’яти регіонах України — Закарпаття, Буковина, Одещина, Крим, Донбас. Так було під час помаранчевої революції. Згадайте сепаратистські заяви небіжчика Кушнарьова. І сьогодні, коли Україна переживає перманентну політико-правову кризу, дехто, «закосивши» під поборника прав національної меншини Закарпаття, намагається нав‘язати нам неіснуючу проблему з далеко йдучими наслідками - юридичного відновлення в Україні національності русинів.
У поданні Уповноваженого з прав людини наголошується на необхідності юридичного відновлення в Україні національності русинів.
Зверненню омбудсмена до прем‘єр-міністра передувало рішення Закарпатської обласної ради від 7 березня 2007 року про визнання на території Закарпатської області (!) національності "русини". Обласна рада ввела націю русинів до переліку національностей Закарпатської області і затвердила прапор русинів, який нічим не відрізняється від російського - триколор: синя, біла і червона смуги.
/До речі, голосування відбулось у «найкращих традиціях» українського політикуму. У залі (за свідченнями журналістів) було не більше 60 депутатів облради, а проголосували за визнання національності русинів 71 депутат з 79 присутніх на сесії/.
7 червня омбудсмен зустрілась з головою Світової ради русинів, професором Павлом Маґочієм, президентом Світової академії русинської культури Стівеном Чепою, депутатом Закарпатської обласної ради Євгеном Жупаном, головою Русинського національного центру в Ужгороді Валерієм Падяком та головою Сойму (Парламенту) закарпатських русинів Дмитрієм Сидором на їх прохання.
В ході зустрічі, Ніна Карпачова повідомила, що протягом останніх років отримала чимало звернень від мешканців Закарпатської області, які ідентифікують себе як русини, і поділяє їхню стурбованість тим, що Українська держава ігнорує їх право вільно обирати та відновлювати свою національність. Вона вважає це дискримінацією, яку не усунуто з 1945 року.
З огляду на те, що , чинне законодавство України не вимагає офіційних дозволів, узгоджень чи "офіційного визнання" окремої групи її громадян національністю чи національною меншиною, бажання частини закарпатців ідентифікувати себе як русини не потребує спеціального рішення ані місцевої, ані центральної влади. І вони, судячи зі статистики, успішно реалізують своє право вільного вибору національності. Якщо на початку 90-х у Закарпатті було зафіксовано всього 40 русинів, в 1993 році - 55, в 1994-му — 96, то за результатами перепису населення 2001 року в Закарпатті налічувалося вже 10,1 тисяча русинів. В 2007 році 130 000 (!) мешканців Закарпаття ідентифікують себе як підкарпатські русини. (Принаймні про це заявляє сама Карпачова).
Наполягаючи у поданні до прем‘єр-міністра на необхідності юридичного відновлення в Україні національності русинів, Карпачова не могла не знати, що такої процедури як юридичне відновлення національності не існує, що в Україні, як і в інших державах світу, русинів, як і представників інших національних меншин, та їх організації визнають за законодавством про національні меншини та через призму рівноправності громадян незалежно від національної приналежності, а НЕ через видання окремого для цієї етнічної групи рішення влади на певному рівні.
Згідно до статті 1 Закону про національні меншини в Україні « Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення.
Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах».
Вимога до уряду представити юридичні преференції для підкарпатський русинів суперечить правовим засадам рівності усіх громадян України.
Що стосується заяви Карпачової про дискримінацію русинів в Україні, то наведені нею ж приклади заперечують цей факт. «Сьогодні в Закарпатській області діють 27 недільних шкіл, де вивчаються русинська мова, література і культура, - говорить Ніна Іванівна. У краї плідно працюють русинські письменники, художники і артисти. Виходять русинською мовою газети. За роки незалежності України видано близько 40 книг русинською мовою, зокрема \"Історія Підкарпатської Руси\", \"Русинська педагогічна енциклопедія\", \"Русинсько-українсько-російський словник\", здійснено переклад Євангелія русинською мовою».
До цих слів Ніни Іванівни слід додати, що в період з 1990 по 2006 рік в Україні було зареєстровано цілий ряд засобів масової інформації, метою яких було визначено відстоювання національно-культурних інтересів русинів Закарпаття. Пройшли реєстрацію і більше десяти об’єднань громадян, хоча назви окремих з них були досить провокаційними – наприклад "Сойм (сейм, парламент) Підкарпатської Русі", "Народна Рада Підкарпатської Русі", "Тимчасовий Уряд Підкарпатської Русі". Факти легалізації об‘єднань підкарпатських русинів свідчать про офіційне визнання їх Україною як національної меншини.
За таких обставин, лобіювання Карпачовою рішення Закарпатської обласної ради і вимога заслуженого юриста України про юридичне відновлення національності русинів в Україні, як і саме рішення Закарпатської обласної ради про визнання національності «русини» на території області (!) є досить дивними і пахнуть чи-то правовим нігілізмом, чи-то, знову ж таки, політичною заангажованістю.
У 2005 році вже робилась спроба законодавчо врегулювати "визнання русинів" через парламент. Відповідний проект був внесений і зареєстрований. Але Верховна Рада відмовила в його схваленні, мотивуючи, зокрема, тим, що "нині в Україні відсутні будь-які документи, якими можна було би підтвердити національну належність громадянина" і тому "питання щодо визначення національності до компетенції держави не належить, а є справою кожної конкретної особи".
Важко собі уявити в державі з єдиною законодавчою юрисдикцією визнання національності на території однієї окремо взятої області. Але ще важче уявити, що це абсурдне з юридичної точки зору рішення, що межує з сепаратистським посяганням на територіальну цілісність України, обстоює омбудсмен.
Конституція України і Закон про національні меншини в Україні забезпечує представників національних меншин достатнім арсеналом засобів захисту своїх прав. Стаття 13 передбачає простий і доступний кожному механізм реалізації прав тих же підкарпатських русинів, чи представників будь-яких інших національних меншин: «Громадяни, які належать до національних меншин, вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав, що надаються їм чинним законодавством, і реалізують їх особисто, а також через відповідні державні органи та створювані громадські об'єднання». А стаття 18 забороняє та передбачає покарання за будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою.
Згідно Закону про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, на омбудсмена покладається обов‘язок здійснювати контроль за дотриманням Конституції і захищати права людей. Якщо має місце порушення прав підкарпатських русинів, то чому пані Карпачова не діє у відповідності до вимог передбачених п.6, 11 статті 13 і статтею 16 Закону про Уповноваженого, не використовує способи захисту прав людей надані їй законом, а обмежується невідомо кому адресованим гаслом: «Русинський етнос має бути відновлений на теренах суверенної України у своїх правах»?
За кожним конкретним порушенням прав підкарпатських русинів стоїть, очевидно, конкретний чиновник. Чому пані Карпачова не відкриває провадження і не притягає до відповідальності порушників, а вимагає якогось абстрактного юридичного відновлення в Україні національності русинів, заявляючи при цьому, що «Подальше невизнання в Україні русинів окремою національністю може спричинити соціальну й політичну напруженість у краї, що загрожуватиме конфліктами на національному ґрунті»?
Якщо представити тут точку зору апологетів ідеї відродження русинської нації, то стане зрозумілим, хто «сушить» відсирілі сірники національної ворожнечі.
Наприклад, один з «ходаків» до пані Карпачової - голова народної ради русинів, депутат обласної ради Закарпатської області і ініціатор ухвали про русинів як окрему національність, стверджує, що підкарпатські русини є нащадками великих моравів і походять від білих хорватів. Він ностальгічно розповідає про 1918 рік, коли підкарпатські русини стали членами „Союзу поневолених народів Європи" і були визнані окремим народом, який має право на самовизначення. А в травні 1919-го - увійшли до складу незалежної Чехословаччини на правах автономної території Русинії на південь від Карпат.
Другий «з «ходаків» до пані Карпачової - американський ідеолог русинства, син українки й угорця, засновник Карпаторуського дослідного центру в США, голова Світової ради русинів, професор Павло Маґочій відомий своїми претензійними науковими працями на тему національної самосвідомості підкарпатських русинів, переконаний у тому, що "За певних сприятливих обставин із тих, хто називається закарпатськими українцями, може витворитися окрема, четверта східнослов’янська нація — русини". Він же є автором програми «захисту русинів у майбутньому», що, на його думку, має реалізуватися, зокрема, через "поглиблення розколу в українських товариствах у сусідніх країнах" і "утворення автономної республіки Підкарпатська Русь". Його праця "Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848-1948)" вийшла друком українською мовою в Ужгороді у 1994 році. На мапі, складеній цим ідеологом, територія підкарпатських русинів сягає поза межами України теренів Польщі, Угорщини, Словаччини.
Професор Май Панчук свого часу висловлював неабиякі застереження відносно постаті колеги. Він писав: "На певні роздуми наштовхує те, що прізвище Магочій засвітилося у списку агентів чехословацької служби безпеки. Певні підозри викликають і візити його на Закарпаття у комуністичні часи та виступи на партійних активах у супроводі працівників КГБ".
Професору Панчуку вторить голова Українського Фонду культури Борис Олійник : "Років 10 тому я був у Югославії і дізнався, що туди їдуть русини з Угорщини, аби конституюватися у народ. Питаю, хто везе? Магочій! Так він же — співробітник "делікатних" служб Словаччини, Канади і колишнього СРСР! Я поїхав у Белград, повідомив міністра закордонних справ, вони зняли питання, повідомили в Київ — і хоча б тобі відгук був!" …
Не хочеться робити припущення, що збурювання неіснуючої проблеми юридичного відновлення в Україні національної меншини підкарпатських русинів є проектом спеціальних служб однієї з сусідніх держав, спрямованим на розпалювання півзабутої національної ворожнечі з метою посилення власного впливу на нашу державу, але звертає на себе увагу метаморфоза поглядів російських етнологів у питанні підкарпатських русинів.
Так, у радянські часи етнологи з Москви охоче вивчали модель культури Закарпаття, як і інших прикордонних теренів — Полісся, Криму. Утім, поки тримався СРСР, співробітники московського Інституту етнології і антропології РАН стверджували, що закарпатці — це частина українського народу, бо модель культури — матеріальної, духовної, соціонормативної — у них така ж, як у решти українців.
Після розвалу СРСР російська етнологічна наука зробила розворот на 180 градусів, і вже в енциклопедії "Народы России" виданій у 1999 році за редакцією директора московського Інституту етнології і антропології Валерія Тішкова стверджується, що русини — це етнічна група росіян, що розшифровується як "сыновья Руси".
Українські ж етнологи були і залишаються переконанами у тому, що русини — це давній етнонім усього населення теренів України з часів Київської Русі, який зберігся на Галичині й Буковині до ХIХ століття, а на Закарпатті — до середини ХХ століття".
7 липня 1929 року в Ужгороді на Першому з’їзді Народовецької молоді Підкарпатської Русі було прийнято заяву наступного змісту: "Проголошуємо всьому культурному світові, що ми, підкарпатські русини, є частиною великого українського народу та що наша мова і література була є і буде та ж сама, що і наших братів з того боку Карпат. Проголошуємо, що всілякі стремління, щоби сфабрикувати з нас якесь окремішнє плем’я і тим відірвати нас від матірних земель будемо всіма силами поборювати і взиваємо, щоб назву "русин-українець" завжди і всюди уживати". У 1937 році у "Маніфесті до українського народу Підкарпаття" з вимогою навчати дітей українською мовою виступили понад двадцять політичних партій і товариств, чимало газет і журналів. Перший сейм Карпатської України своїм законом 15 березня 1939 р. проголосив: "Державною мовою Карпатської України є українська". В русинському питанні запанувала відносна тиша аж до кінця 80-х.
На початку ж 90-х, точніше в один рік (з березня 1990 р. по березень 1991р.), раптом, як за помахом чарівної палички виник агресивний русинський рух з автономістичними, часом сепаратистськими гаслами на кшталт: «ми не українці і не маємо з ними нічого спільного».
Практично одночасно в усіх країнах, де проживають українці – русини були сформувані такі громадські об‘єднання, як: Товариство підкарпатських русинів у Закарпатті (лютий 1990 p.), Русинська Оброда у Меджилабірцях, Чехословаччина (березень 1990 р.), Стоваришення лемків у Легниці, Польща (квітень 1990 p.), Об’єднання приятелів Прикарпатської Русі у Празі (жовтень 1990 р.). Русинська організація Угорщини в Будапешті (березень 1991р.). Тоді ж відбувся і Перший світовий конгрес русинів.
Активісти русинства переконували людей, що тільки-но буде визнано русинську націю, як настане земний рай і русинів фінансуватимуть і з тої, і з другої, і з третьої столиці",— згадує професор Ужгородського університету Сергій Федака.
Тоді ж в Україні розпочалася масова самоідентифікація мешканців Закарпаття з національністю «русин», бум якої, схоже, відбувається зараз (див. статистику приведену в статті).
27 вересня 1991 р. відкрилася сесія Закарпатської обласної ради, на якій тодішній її голова М.Волощук виступив з ідеєю автономії Закарпаття. Сесія прийняла рішення про проведення обласного референдуму. І хоча це рішення суперечило діючому на той час Закону "Про всеукраїнський і місцеві референдуми", який передбачав призначення місцевого референдуму лише з питань, які входять до компетенції органів місцевого самоврядування, а зміна статусу області до повноважень облради ніяк не входила - референдум відбувся. За його результатами 78% закарпатців проголосували за надання області статусу „спеціальної самоврядної території, як суб'єкта в складі незалежної України" (!) Подальша вимога Маніфесту Всезакарпатського з’їзду русинів – "здійснити результати референдуму 1.12.1991 р.", як розумієте, ніяк не пов‘язана з захистом інтересів національної меншини.
У 1993 році кілька десятків русинів створили "Временноє правительство Подкарпатской Русі" і започаткували газету "Подкарпатська Русь".
Сьогодні натхненники русинського руху під гаслом "Объединим Русь!" пишуть: "После распада СССР в "независимой Украине" судьба древнего православного карпаторусского народа, более тысячи лет имевшего свою культуру и государственность, сложилась трагически. Русинство жестко подавляется, карпаторусский народ лишен всех национальных прав".
Їм, абсолютно необґрунтовано, вторить український омбудсмен: «Українська держава ігнорує їх право вільно обирати та відновлювати свою національність», притягаючи собі в союзники ООН. В серпні 2006 року, за інформацією Карпачової, Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації висловив стурбованість відсутністю офіційного визнання в Україні русинської національності. Цікаво, хто «втімяшив» цій поважній міжнародній інституції дезінформацію про невизнання Україною національної меншини русинів Закарпаття. Хто б це не був, але той факт, що навіть Комітет ООН обстоює права «дискримінованих» в Україні русинів говорить про великі і амбітні плани і можливості лобістів цієї «проблеми».
Не думаю, що є потреба нагадувати комусь ази політ-технологічної абетки про вигідність використання національних питань у політичних цілях в «смутні часи».
Так було на початку 90-х. Під час становлення української незалежності спалахув сепаратистський рух у п’яти регіонах України — Закарпаття, Буковина, Одещина, Крим, Донбас. Так було під час помаранчевої революції. Згадайте сепаратистські заяви небіжчика Кушнарьова. І сьогодні, коли Україна переживає перманентну політико-правову кризу, дехто, «закосивши» під поборника прав національної меншини Закарпаття, намагається нав‘язати нам неіснуючу проблему з далеко йдучими наслідками - юридичного відновлення в Україні національності русинів.
Відповіді
2007.06.23 | Koala
О! Ось і українські шовіністи з'явилися...
Колись існували 2 групи людей, що називали себе Руссю і виводили своє походження від одного й того самого народу і держави - москалі і українці. Більш тісний контакт довів, що народи занадто сильно відрізняються один від одного, а існування тільки однієї держави спривело до того, що спільна назва закріпилася за москалями (яких тоді так називав весь світ), а українці отримали свою сучасну назву (перепрошую білорусів, вас не згадував, щоб не переобтяжувати текст). Такий розподіл не задовільняє "старшого брата", який - думкою більшості - продовжує вважати українців частиною свого народу, просто з деякими місцевими відмінностями.Зараз ще одна група людей, що виводить своє походження від тієї самої держави, проживши 50 років в одній державі з українцями, заявляє, що вони - не ми. І питання в тому, чи є ми кращіми за росіян? Чи будемо доводити русинам, що "нікакова русінскава язика нє сущєствуєт, а єсть ліш русінскає нарєчіє вєлікаукраїнскава язика", чи визнаємо їх окремою нацією - із всіма випливаючими наслідками?
Хочу одразу застерегти - я проти вирішення національних питань hic et nunc. Але якщо вже існує кількадесят недільних шкіл - то вже, здається, час вводити русинську мову в загальноосвітні шклои Закарпаття. Спочатку, звісно, в якості експерименту - в одній, там, де найбільше русинських дітей; потім, за 3-5, а то й десять років - за результатами експерименту.
Що ж до можливості гіпотетичного відокремлення Карпатської Русі від України - то будемо керуватися загальноєвропейськими принципами: кордони держав непорушні допоки дві нації, що проживають в одній державі, не доведуть, що неспроможні жити в злагоді - як-от серби з косоварами (навіть іспанці з басками краще ладять).
П.С. Щодо статті - 90% складають тенденційні твердження (хтось був агентом розвідок чи не половини країн світу, в когось батько угорець, а десь під час голосування було не 80 людей, а 60). Всі ці твердження не дають і не можуть дати відповіді на головне питання: чи є русини окремою нацією.
П.П.С. Може, українцям варто спитати в себе те, що ніяк не можуть спитати в себе росіяни: чому наші родичі (а у випадку Росії - і не родичі) не хочуть жити з нами в одній державі? Що ми не так робимо? Що в нас не так?
2007.06.23 | Людмила Коваль
Re: О! Ось і українські шовіністи з'явилися...
Koala пише:> ...І питання в тому, чи є ми кращіми за росіян? Чи будемо доводити русинам, що "нікакова русінскава язика нє сущєствуєт, а єсть ліш русінскає нарєчіє вєлікаукраїнскава язика", чи визнаємо їх окремою нацією - із всіма випливаючими наслідками?
Знаєте, стаття велика вийшла і тому я не дивуюсь, що у Вашому сприйнятті цієї статті, а може і у сприйнятті інших, дещо змістилсь акценти. Головна думка статті полягає в тому, що в Україні, як і в інших державах світу, не існує спеціальної процедури юридичного визнання будь-якої національної меншини. Подібна вимога заявлена омбудсменом є нонсенсом з юридичної точки зору і провокацією - з політичної.
Є в Закарпатті люди, що ідентифікують себе як русини і хочуть зберігти свою культуру (мову, традиції тощо)- на здоров"я. Нехай відкривають школи, видають книги, об"єднуються у громадські осередки (що вони, до речі, і роблять). Заважають їм це робити місцеві чиновники - нехай подають в суд, вимагають реагування від омбудсмена (він на то і існує, щоб захищати права скривджених). Якщо їх чисельність становитиме більшість в чисельності населення області - нехай, користуючись ст. 8 закону про нацменшини, висувають відповідні вимоги до місцевої влади і приймають рішення на своєму місцевому рівні.
Повторюю, що на законодавчому рівні в Україні достатньо засобів для забезпечення прав нацменшин на збереження своєї культури. Але лобістів русинського питання цікавить не збереження традицій, а відокремлення. А це вже 110 ст. КК України.
> Хочу одразу застерегти - я проти вирішення національних питань hic et nunc. Але якщо вже існує кількадесят недільних шкіл - то вже, здається, час вводити русинську мову в загальноосвітні шклои Закарпаття. Спочатку, звісно, в якості експерименту - в одній, там, де найбільше русинських дітей; потім, за 3-5, а то й десять років - за результатами експерименту.
Див. ст. 8 закону про нацменшини "У роботі державних органів, громадських об'єднань,а також підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях, де більшість населення становить певна національна меншина, можевикористовуватися її мова поряд з державною українською мовою".
> Що ж до можливості гіпотетичного відокремлення Карпатської Русі від України - то будемо керуватися загальноєвропейськими принципами: кордони держав непорушні допоки дві нації, що проживають в одній державі, не доведуть, що неспроможні жити в злагоді - як-от серби з косоварами (навіть іспанці з басками краще ладять).
А якщо хтось првокує несумісність - теж слід сидіти і чекати поки конфлікт не загостриться до стадії югославського?
> П.С. Щодо статті - 90% складають тенденційні твердження (хтось був агентом розвідок чи не половини країн світу, в когось батько угорець, а десь під час голосування було не 80 людей, а 60). Всі ці твердження не дають і не можуть дати відповіді на головне питання: чи є русини окремою нацією.
Не може вважатися нацією двійко людей (в 1990 в Закарпатті нараховувалось 40 русинів). Але й один може вільно вибрати собі національність. Цікавить підозріло стрімке збільшення русинів в Закарпатті. Чого раптом з 40 в 1990 їх число виросло до 130 000 (якщо вірити Карпачовій). Тут або хтось штучно творить цю ситуацію, або у нас в державі повна свобода національного вибору ( і тоді брехнею є заяви Карпачової про утиски при самоідентифікації). А взагалі-то, Ви у своєму П.П.С. поставили те питання, відповідь на яке є головним.
> П.П.С. Може, українцям варто спитати в себе те, що ніяк не можуть спитати в себе росіяни: чому наші родичі (а у випадку Росії - і не родичі) не хочуть жити з нами в одній державі? Що ми не так робимо? Що в нас не так?
2007.06.23 | Пані
Як це було в Угорщині
Нам про це розповідала голова українського державного самоврядування Угорщини Ярослава Хортяні.Ось вона тут http://maidanua.org/static/news/2007/1170835850.html
В Угорщині система для нацменшин реєстраційна. Пишешся "українець" чи "поляк" і все. Тебе так і реєструють. Це навіть не перевіряється ніяк.
На протязі десятків років таким чином реєструвалося біля 5 тисяч українців (громадян Угорщини). А тут минулого року раптом десь взялося ще 7 тисяч. Причому всі - з депресивних селищ з-під Мішкольца. Де українець за словами Ярослави - не те що не проходив повз, а навіть і не пролітав.
Розвідка показала, що це один підприємець навколо політичний вирішив зробити собі кар`єру і почав записувати по селах ... ромів. Переконуючи їх так - ось ви мені підпишете, а потім я пролізу через це в державне самоврядування (там гроші на це дають між іншим) і тоді мит з вами порішаємо всі ваші проблеми!
Ми навіть ставили це питання на зустрічі з омбудсменами їхніми. Ніби поки що це питання вирішили і ці "українські громади" не зареєстрували.
Я не знаю нічого про ситуацію з русинами, але.. .я не здивуюся, якщо занйдеться такий бізнесмен.
2007.06.23 | Людмила Коваль
Re: Як це було в Угорщині
Пані пише:> Я не знаю нічого про ситуацію з русинами, але.. .я не здивуюся, якщо занйдеться такий бізнесмен.
По-моєму, він уже знайшовся і дуже не хилий. Щоб за шість років надуло 130 000 русинів у Закарпаття - це не аби що.
2007.06.24 | ziggy_freud
таки варто з*ясувати спосіб розможенння русинів
Пані пише:> Я не знаю нічого про ситуацію з русинами, але.. .я не здивуюся, якщо занйдеться такий бізнесмен.
я дивуюсь з іншого. Звичайно, може бути, щоб русин раніше писався українцем чи кимось іще, а потім передумав. Сам дорогий Леонід Данілич колись писався росіянином, а потім повернувся в українці
але вражає швидкість розмноження. Скільки дітей має зробити один русин, щоб за життя одної генерації 40 осіб перетворилось на 130 000?
Звичайно, ми можемо вважати когось з русинської громади шпигуном, ворогом України і т.д. Але така швидка зміна ідентичності свідчить в першу чергу про слабкість місцевих українських громад.
2007.06.24 | Раціо
Ги, кому шо, а Зіггі - розмноження
ziggy_freud пише:> але вражає швидкість розмноження. Скільки дітей має зробити один русин, щоб за життя одної генерації 40 осіб перетворилось на 130 000?
Я колись учився із закарпатським хлопцем, у чиїй сім'ї було 12 дітей. Хоч це й не можна назвати масовим, але ризикну припустити, що статистично значимим у Закарпатті воно таки є. Звісно, жодного стосунку до цифр Карпачової.
> Але така швидка зміна ідентичності свідчить в першу чергу про слабкість місцевих українських громад.
Не зовсім. Справа в тому, що основним джерелом "швидкої зміни ідентичности" наразі є фантазія Карпачової. Наразі Ви, умовно кажучи, робите висновки із даних соціологічної служби ФОМ. Насправді в Закарпатті в масі не відбулося не лише зміни самоідентифікації, а й власне самоідентифікації поза універсальною "наш", хоча в наш інформаційний час вона справді може відбутися дуже швидко.
Щодо "місцевих українських громад" - то взагалі незрозуміло, про що мова. Стандартний совєцький рецепт (геноцид+масове переселення) в Закарпатті не застосовувався. Природня міграція визначального впливу на етнографію не зробила. Українці з-поза Закарпаття чудово асимілюються, як, до речі, і росіяни поза більшими містами.
2007.06.24 | ziggy_freud
жодних висновків, тілько гіпотези, оскільки
1) я не досліджував русинську громаду Закарпаття.2) сумніваюсь, що її досліджувала Карпачова або вона має якісь реальні цифри.
коли ми формулюємо гіпотези, то почати можемо навіть з припущення про полігамність русинів і асиміляцію дітей у мішаних шлюбах русинськими великодержавними шовіністами. А згодом ті, хто знає русинів краще, поправлять. Бажано, наводячи факти
2007.06.24 | Koala
Re: О! Ось і українські шовіністи з'явилися...
Людмила Коваль пише:> Знаєте, стаття велика вийшла і тому я не дивуюсь, що у Вашому сприйнятті цієї статті, а може і у сприйнятті інших, дещо змістилсь акценти. Головна думка статті полягає в тому, що в Україні, як і в інших державах світу, не існує спеціальної процедури юридичного визнання будь-якої національної меншини. Подібна вимога заявлена омбудсменом є нонсенсом з юридичної точки зору і провокацією - з політичної.
Важко із вами не погодитися в цій частині. Характерно те, що пошук в Ґуґлі на слова "реєстр національностей" дає 8 посилань, всі про русинів. Але, з іншого боку, органи державної влади час від часу приймають різні нормативні документ відносно різних національностей, переважно відносно різних заходів, спрямованих на збереження їхніх відмінностей. І було б непогано, щоб такі документи були прийняті і стосовно русинів.
> Є в Закарпатті люди, що ідентифікують себе як русини і хочуть зберігти свою культуру (мову, традиції тощо)- на здоров"я. Нехай відкривають школи, видають книги, об"єднуються у громадські осередки (що вони, до речі, і роблять). Заважають їм це робити місцеві чиновники - нехай подають в суд, вимагають реагування від омбудсмена (він на то і існує, щоб захищати права скривджених). Якщо їх чисельність становитиме більшість в чисельності населення області - нехай, користуючись ст. 8 закону про нацменшини, висувають відповідні вимоги до місцевої влади і приймають рішення на своєму місцевому рівні.
Знову ж, не можу не погодитися. Тільки все ж зауважу, що, на мою думку, народи, що історично живуть на теренах України і не мають власної держави - кримські татари, кримчаки, караїми, роми, асірійці, ті ж русини, врешті-решт - потребують особливого захисту з боку центральних органів влади.
> Повторюю, що на законодавчому рівні в Україні достатньо засобів для забезпечення прав нацменшин на збереження своєї культури. Але лобістів русинського питання цікавить не збереження традицій, а відокремлення. А це вже 110 ст. КК України.
Я не бачив жодного посилання на те, що їх цікавить відокремлення. Поки що їх цікавить автономія. Ні, я цілком усвідомлюю, що якщо дати їм автономію, вони вимагатимуть відокремлення - і це їхнє право, як і кожної нації. Але це - в майбутньому, і до того ж не близькому.
До речі, якщо Ви так захищаєте закони і цілісність держав - скажіть, Ви за незалежність України від СРСР? Тут ситуація формально дуже схожа.
> Див. ст. 8 закону про нацменшини "У роботі державних органів, громадських об'єднань,а також підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях, де більшість населення становить певна національна меншина, можевикористовуватися її мова поряд з державною українською мовою".
Ось і маємо неписемних циган і зникаючих кримчаків. Ні, я з цією нормою згідний. Але школи мають трохи особливе значення, Ви так не вважаєте?
> А якщо хтось првокує несумісність - теж слід сидіти і чекати поки конфлікт не загостриться до стадії югославського?
Я поки що майже не бачив заяв, які можуть провокувати несумісність - за виключенням тверджень, що ніяких русинів не існує, це все різні бізнесмени і зрадники каламутять воду. Зворотніх - що русини принципово кращі за українців - поки не бачив. То хто провокує несумісність?
> Не може вважатися нацією двійко людей (в 1990 в Закарпатті нараховувалось 40 русинів). Але й один може вільно вибрати собі національність. Цікавить підозріло стрімке збільшення русинів в Закарпатті. Чого раптом з 40 в 1990 їх число виросло до 130 000 (якщо вірити Карпачовій). Тут або хтось штучно творить цю ситуацію, або у нас в державі повна свобода національного вибору ( і тоді брехнею є заяви Карпачової про утиски при самоідентифікації).
По-перше, навіть 1 людина можу творити свою окрему націю - щоправда, тоді дійсно недоцільне створення якихось особливих умов для її підтримання (спитайте себе - якщо за 100 років залишиться на Землі всього один українець, то чи означатиме це, що української нації не існує?). По-друге, ситуація вкрай схожа на те, що відбувалося в "юґо-западних губєрніях" Росії в середині ХІХ століття: в 1820-х всі ідентифікували себе, як "руські люди", а вже 1863-го року уряд змушений видавати валуєвський циркуляр. Врахуйте, що життя прискорилося, і інформація, яка в ті часи доходила до людей за 2-3 місяці, зараз, завдяки передусім телебаченню і інтернет, доходить за лічені години. Таке стрімке зростання кількості може означати лише одне - зміни у свідомості людей вже відбулися, тепер іде просто затвердження цих змін, в т.ч і в самоназві.
> А взагалі-то, Ви у своєму П.П.С. поставили те питання, відповідь на яке є головним.
> > П.П.С. Може, українцям варто спитати в себе те, що ніяк не можуть спитати в себе росіяни: чому наші родичі (а у випадку Росії - і не родичі) не хочуть жити з нами в одній державі? Що ми не так робимо? Що в нас не так?
Дякую, що визнаєте це
П.С. Давати оцінку діям омбудсмена в цій історії не збираюся принципово - щоб дати оцінку людини, яка свідомо називає себе нацистом або комуністом, мені не потрібні додаткові аргументи.
2007.06.24 | Людмила Коваль
Re: О! Ось і українські шовіністи з'явилися...
Koala пише:> Важко із вами не погодитися в цій частині. Характерно те, що пошук в Ґуґлі на слова "реєстр національностей" дає 8 посилань, всі про русинів. Але, з іншого боку, органи державної влади час від часу приймають різні нормативні документ відносно різних національностей, переважно відносно різних заходів, спрямованих на збереження їхніх відмінностей. І було б непогано, щоб такі документи були прийняті і стосовно русинів.
>
Як на мене, то русинам, а також і не русинам, достатньо було б одного рядка в бюджеті з зазначенням суми, що виділяє держава на їхні соціально-культурні потреби. Усі інші "разрешамси" на папері нікому не потрібні.
> Знову ж, не можу не погодитися. Тільки все ж зауважу, що, на мою думку, народи, що історично живуть на теренах України і не мають власної держави - кримські татари, кримчаки, караїми, роми, асірійці, ті ж русини, врешті-решт - потребують особливого захисту з боку центральних органів влади.
Так. Тому краще бути бідним у багатій державі, ніж багатим - в бідній. В Україні ж усі рівні у злиденності - що рисини, що українці.
От політичні русини і заглядаються на Словенію, Угорщину, малюючи про всяк випадок свій прапор у кольори Російського.
> Я не бачив жодного посилання на те, що їх цікавить відокремлення. Поки що їх цікавить автономія. Ні, я цілком усвідомлюю, що якщо дати їм автономію, вони вимагатимуть відокремлення - і це їхнє право, як і кожної нації. Але це - в майбутньому, і до того ж не близькому.
Ну, з рештою, чи настане час вимог про відокремлення - залежить від України.
Он від Америки ніхто не хоче відокремлюватись і навть автономії не вимагає. Усім і так сито і затишно (поки).
> До речі, якщо Ви так захищаєте закони і цілісність держав - скажіть, Ви за незалежність України від СРСР? Тут ситуація формально дуже схожа.
>
Ситуація схожа тільки тим, що Україна скористалась "смутними часами" СРСР для проголошення незалежності. Усе інше - різне. Я маю на увазі територію, кількість населення, інфраструктуру і т.п. Хоча в світі є приклад Люксембургу (наприклад) - мінідержава в макро Європі.
> Ось і маємо неписемних циган і зникаючих кримчаків. Ні, я з цією нормою згідний. Але школи мають трохи особливе значення, Ви так не вважаєте?
>
Подивіться, будь ласка, мою відповідь Захарову. Там є про це.
> Я поки що майже не бачив заяв, які можуть провокувати несумісність - за виключенням тверджень, що ніяких русинів не існує, це все різні бізнесмени і зрадники каламутять воду. Зворотніх - що русини принципово кращі за українців - поки не бачив. То хто провокує несумісність?
>
Цитую голову Сітової ради русинів: За певних сприятливих обставин із тих, хто називається закарпатськими українцями, може витворитись окрема, сзіднослов"янська нація - русини". І що це за обставини мають бути. Як тут вже відмічали учасники дискусії, для політичних лідерів русинства автономізація підкарпатських русинів - це бізнес- проект, спосіб зароблянні грошей на грантах, спонсорах і лопухах.
> По-перше, навіть 1 людина можу творити свою окрему націю - щоправда, тоді дійсно недоцільне створення якихось особливих умов для її підтримання (спитайте себе - якщо за 100 років залишиться на Землі всього один українець, то чи означатиме це, що української нації не існує?).
>
Не думаю, що одна людина може бути нацією. Навіть в словниках нація - це грука людей і т.д. Один може бути представником нації, носієм її культури, але не нацією.
>По-друге, ситуація вкрай схожа на те, що відбувалося в "юґо-западних губєрніях" Росії в середині ХІХ століття: в 1820-х всі ідентифікували себе, як "руські люди", а вже 1863-го року уряд змушений видавати валуєвський циркуляр. Врахуйте, що життя прискорилося, і інформація, яка в ті часи доходила до людей за 2-3 місяці, зараз, завдяки передусім телебаченню і інтернет, доходить за лічені години. Таке стрімке зростання кількості може означати лише одне - зміни у свідомості людей вже відбулися, тепер іде просто затвердження цих змін, в т.ч і в самоназві.
>
Я можу погодитись, що з приєднанням Закарпаття до совка усіх пописали расіянами. Не вірю, що без спеціалього допінгу 40 русинів могло перетворитись в 130 000 за 15 років і дорівнятися до 10,5% від загального населення Закарпаття. Станом на травень населення Закарпаття становить 1 242 694.
> Дякую, що визнаєте це
>
Угу.
> П.С. Давати оцінку діям омбудсмена в цій історії не збираюся принципово - щоб дати оцінку людини, яка свідомо називає себе нацистом або комуністом, мені не потрібні додаткові аргументи.
От вона і "барзєєт".
2007.06.24 | Koala
Re: О! Ось і українські шовіністи з'явилися...
Людмила Коваль пише:> Як на мене, то русинам, а також і не русинам, достатньо було б одного рядка в бюджеті з зазначенням суми, що виділяє держава на їхні соціально-культурні потреби. Усі інші "разрешамси" на папері нікому не потрібні.
Безумовно. І яка сума в цьому рядку? А якщо цього рядка нема, то чому омбудсмен не може попіклуватися про його створення?
> Ну, з рештою, чи настане час вимог про відокремлення - залежить від України.
Безумовно. І якщо їх ігнорувати - це точно призведе до вимог про відділення.
> Он від Америки ніхто не хоче відокремлюватись і навть автономії не вимагає. Усім і так сито і затишно (поки).
Ви не зовсім праві. Індіанці вимагають.
> > До речі, якщо Ви так захищаєте закони і цілісність держав - скажіть, Ви за незалежність України від СРСР? Тут ситуація формально дуже схожа.
> Ситуація схожа тільки тим, що Україна скористалась "смутними часами" СРСР для проголошення незалежності. Усе інше - різне. Я маю на увазі територію, кількість населення, інфраструктуру і т.п. Хоча в світі є приклад Люксембургу (наприклад) - мінідержава в макро Європі.
Про інфраструктуру мова не йде. Мова про те, що є країна "старшого брата", який вважає "молодшого" за свою власність: хочемо - буде УРСР, хочем - УСРР, а не хочемо - будуть губернії. І русини від подібного ставлення в Україні не захищені, бо не мають автономії. Звісно, русинів менше, ніж, скажімо, кримських татар, тому їхні проблеми на другому плані. Але забувати про ці проблеми не можна.
> > Я поки що майже не бачив заяв, які можуть провокувати несумісність - за виключенням тверджень, що ніяких русинів не існує, це все різні бізнесмени і зрадники каламутять воду. Зворотніх - що русини принципово кращі за українців - поки не бачив. То хто провокує несумісність?
> Цитую голову Сітової ради русинів: За певних сприятливих обставин із тих, хто називається закарпатськими українцями, може витворитись окрема, сзіднослов"янська нація - русини". І що це за обставини мають бути. Як тут вже відмічали учасники дискусії, для політичних лідерів русинства автономізація підкарпатських русинів - це бізнес- проект, спосіб зароблянні грошей на грантах, спонсорах і лопухах.
Це тільки підтверджує мої слова. Русини не вважають себе кращими за українців - вони вважають, що мають спільне походження. А ось українці вважають русинських лідерів бізнесменами і зрадниками.
> > По-перше, навіть 1 людина можу творити свою окрему націю - щоправда, тоді дійсно недоцільне створення якихось особливих умов для її підтримання (спитайте себе - якщо за 100 років залишиться на Землі всього один українець, то чи означатиме це, що української нації не існує?).
> Не думаю, що одна людина може бути нацією. Навіть в словниках нація - це грука людей і т.д. Один може бути представником нації, носієм її культури, але не нацією.
Якщо одна людина є останнім представником нації, він і є нація - якщо захоче.
> Я можу погодитись, що з приєднанням Закарпаття до совка усіх пописали расіянами. Не вірю, що без спеціалього допінгу 40 русинів могло перетворитись в 130 000 за 15 років і дорівнятися до 10,5% від загального населення Закарпаття. Станом на травень населення Закарпаття становить 1 242 694.
В 130000 звісно не перетворилося, це число надане зацікавленими особами і є завищенним. І записували не росіянами, а українцями. Але чи можна вважати зростання нац. самосвідомості "допінгом"?
2007.06.24 | Людмила Коваль
Re: О! Ось і українські шовіністи з'явилися...
Koala пише:> Людмила Коваль пише:
> > Як на мене, то русинам, а також і не русинам, достатньо було б одного рядка в бюджеті з зазначенням суми, що виділяє держава на їхні соціально-культурні потреби. Усі інші "разрешамси" на папері нікому не потрібні.
> Безумовно. І яка сума в цьому рядку? А якщо цього рядка нема, то чому омбудсмен не може попіклуватися про його створення?
>
Так про те ж й мова, що Карпачова не тим займається. Вона, як поплавок над проблемами захисту прав людини. Хтось знизу сильніше потягне, то вона й зануриться на секунду щоб ,випірнувши, прокричати "караул" і знов лягти у безтурботний дрейф.
Якою має бути сума у рядку держбюджету я не знаю, алк омбудсмен мала б знати.
> > Ну, з рештою, чи настане час вимог про відокремлення - залежить від України.
> Безумовно. І якщо їх ігнорувати - це точно призведе до вимог про відділення.
Угу.
> Про інфраструктуру мова не йде. Мова про те, що є країна "старшого брата", який вважає "молодшого" за свою власність: хочемо - буде УРСР, хочем - УСРР, а не хочемо - будуть губернії. І русини від подібного ставлення в Україні не захищені, бо не мають автономії. Звісно, русинів менше, ніж, скажімо, кримських татар, тому їхні проблеми на другому плані. Але забувати про ці проблеми не можна.
>
Мені здається, що українські чиновники ставляться до русинів (та і до інших меншин) не як до власності, а як до небажаної дитини - і вдавити гріх і годувати накладно.
> > Цитую голову Сітової ради русинів: За певних сприятливих обставин із тих, хто називається закарпатськими українцями, може витворитись окрема, сзіднослов"янська нація - русини". І що це за обставини мають бути. Як тут вже відмічали учасники дискусії, для політичних лідерів русинства автономізація підкарпатських русинів - це бізнес- проект, спосіб зароблянні грошей на грантах, спонсорах і лопухах.
> Це тільки підтверджує мої слова. Русини не вважають себе кращими за українців - вони вважають, що мають спільне походження. А ось українці вважають русинських лідерів бізнесменами і зрадниками.
>
Здається самі русини не дуже переймаються проблемами самоідентифікації . Вони, як і українці, просто виживають в цій божевільній державі. Що ж до лідерів - то у них явно свої плани. Для них настав час "засівати" й заробляти на посівній.
> Якщо одна людина є останнім представником нації, він і є нація - якщо захоче.
>
Та думайте так, якщо Вам подобається.
> В 130000 звісно не перетворилося, це число надане зацікавленими особами і є завищенним. І записували не росіянами, а українцями. Але чи можна вважати зростання нац. самосвідомості "допінгом"?
В певному сенті можна вважати допінгом (речовиною, що стимулює активність) зростання самосвідомості.
Але я мала на увазі інший "допінг" -речовину що стимулює цинізм.
2007.06.24 | Koala
Re: О! Ось і українські шовіністи з'явилися...
Людмила Коваль пише:> Koala пише:
> Якою має бути сума у рядку держбюджету я не знаю, алк омбудсмен мала б знати.
Вона мала б бути присутною )))). І обмудсмен в даному конкретному випадку займається чимось схожим на те, щоб зробити її такою (не знаючи, що таке є "реєстр національностей", роблю стільки обмовок).
> Мені здається, що українські чиновники ставляться до русинів (та і до інших меншин) не як до власності, а як до небажаної дитини - і вдавити гріх і годувати накладно.
+1
> Здається самі русини не дуже переймаються проблемами самоідентифікації . Вони, як і українці, просто виживають в цій божевільній державі. Що ж до лідерів - то у них явно свої плани. Для них настав час "засівати" й заробляти на посівній.
Я Вас ще раз дуже прошу: перед тим, як аргументувати, надягайте свої аргументи на ситуацію середини ХІХ ст.: тоді теж, на думку росіян, малороси більше переймалися проблемами земельної реформи, ніж самоідентифікацією. А лідери мало свої плани стосовно відокремлення України.
2007.06.24 | Тхір
З мого досвіду спілкування з закарпатською інтелігенцією
На цю тему вони неймовірно закриті. З "чужими" про це говорити не хочуть, а якщо говорять, то вкрай нечітко й дипломатично.З їхніх слів виходить, що людей, які себе вважають русинами, насправді дуже багато. Але не всі вони чітко усвідомлюють, окрема це нація, чи ні. Сепаратизм у масах начебто геть не поширений, але, нагадую, навіть своє русинство багато хто приховує. Лідерів русинських громад мої співрозмовники (навіть ті, що ідентифікують себе русинами) теж вважають відірваними від життя бізнесменами або вар'ятами.
Мова, якою більшість слов'ян-закарпатців спілкується між собою, - Бог її зна, українська вона чи ні. В містах - ніби так, у селах - це питання. Принаймні, це вже точно цікаве і самобутнє явище, дивно, що його порівнюють з дитячими словами. Часто ця мова зовсім незрозуміла.
Усе це плюс досить поширене негативне ставлення до галичан могло би і створити ґрунт для націєтворення, автономії, сепаратизму. Але я думаю, що перешкоджати цьому сенсу нема. Тобто є сенс перешкоджати лише прямому сепаратизму, і то певної межі.
2007.06.24 | Shooter
Re: З мого досвіду спілкування з закарпатською інтелігенцією
Тхір пише:> досить поширене негативне ставлення до галичан
не зустрічав я цього в Закарпатті. чесно.
2007.06.25 | Тхір
я зустрічав
хоча, звісно, з "поширеністю" я перегнув, бо досліджень не проводив.мені особисто це траплялося досить часто, але це вони теж приховують:) обережні люди:)
2007.06.25 | Shooter
Гм...може Ви не по тих Закарпаттях ходили?
Тхір пише:> мені особисто це траплялося досить часто, але це вони теж приховують:) обережні люди:)
Проти галичан виступають місцеві "істінно русскіє-русінскіє", яких після приєднання Закарпаття до СССР теж лишилося з гулькін нос, або росіяни, які попали в Закарпаття після 1946 (а таких в Мукачеві, Ужгороді та, особливо, Чопі - немало: граніца должна била бить на надьожном замкє). Але в загальному їх - меншість.
Решта закарпатців можуть лише підсміюватися з галичан, так само як галичани чаом деруть лаха з закарпУтців, але щоб це було "негативне ставлення"...не бачив.
2007.06.24 | Євген Захаров
Re: Чиї інтереси лобіює український омбудсмен?
Цікава стаття, але не безсумнівна. Як на мене, автор дещо перегнув палку на інший бік.Проблема полягає в тому, що, боячись сепаратизму, у нас взагалі не хочуть враховувати наявність русинів як етнічної групи. Зауважте, що в переліку етносів, з якими можна було себе ідентифікувати під час перепису 2001 року, русинів не було, як не було і русинської мови. І в офіційних даних перепису на сайті Держкомстату цих даних не було, я спеціально писав запит і отримав відповідь, що їх 9 тисяч з гаком, з яких 5 тисяч з гаком назвали рідну мову русинською.
Істина полягає, мабуть посередині - 130 тисяч русинів, як стверджують їхні провідники, не має, але ж їх буде більше, ніж 10 000, якщо нормально провести перепис.
З цим же пов'язана мала кількість русинів на початку 90-х. Відомо ж, що їх всіх записали українцями після Другої світової. Як тільки виникла можлоивість згадати про своє етнічне коріння - почали згадувати.
Добре пам'ятаю. як Чорновіл (це було непублічно, ми розмовляли вдвох)на моє питання, чому наіонально-демократичні сили не хочуть визнавати існування русинів, відповів - та вони всі українці, немає русинів як таких. Але ж то було лукавство! Якщо якась спільнота має спільну мову, історію, пам'ять, і вважає себе окремою етнічною групою і хоче ідентифікуватися і виокремитися таким чином, то їй не можна в цьому заважати! А ставлення до цього у нас або суто бюрократичне, або панує страх перед сепаратизмом, якйи справді може на цьому тлі виникнути.
Проте не можна вирішувати проблеми таким чином. А вони полягають в тому, що рішення про відкриття кафедри історії русинів, русинської мови і літератури, шкіл тощо приймаються на державному рівні, на це потрібні кошти, яких русинська спільнота просто не має. Отже, посилатися на принцип особистого етнічного самовизначення і вважати, що цього достатньо, на мою думку, некоректно.
Зауважу ще, що в інших країнах Європи русинська мова визнана мовою, яка захищається Європейскьою Хартією про регіональні мови і мовні меншини.
Інша справа, що пані Карпачова ці речі, як на мене, не розуміє і заява її і справді не є коректною, тут я з автором погоджуюсь. Карпачова як омбудсмен мала би вчиняти інакше. Хоча заради справедливості слід зазначити, що ми бачили тільки її прес-реліз з цього приводу, а звернення до Прем'єр-міністра не бачили, і які дії вона вчинила - теж не знаємо.
2007.06.24 | S.D.
Скажіть бдлск, яка мова визнається "русинською" -
гуцульська, бойківська, лемківська?2007.06.24 | Shooter
Русинська
"Кодифікована" в 80-х. Хоча й, наприклад, я маю книжку казок, випущену в Словаччині ще в середині 70-х на "щирій русинській мові".Гуцульський та бойківський діалекти відчутно відрізняються від "русинського"/"русинської". Лемківський діалект є вже дещо ближчий. Доречі, існують (в Польщі, в основному) також і лемки, які твердять, що лемки - "окрема нація". Грунт, в основному, той самий - можливість поімєть бабки.
2007.06.24 | Раціо
Насправді питання, поставлене S.D., дуже правильне
Різноманітність діялектів у Закарпатті велика. Я бачив, що виділяють чотири групи: "бойки", "лемки", "гуцули", "долиняни", але й цей поділ, на мою думку, досить умовний - мовна карта набагато більш строката. Можливо, сказати що там живе ДНК всіх слов'янських мов буде трохи перебільшенням, але великою мірою це так. Потрібно намагатися зберегти все це розмаїття, і для цього безперечно потрібна кафедра в Ужгородському університеті.В той же час словацька "кодифікація" побудована взагалі незрозуміло на чийому діялекті. Підозрюю, що побудована вона так само, як будує свою мову пересічний закарпатець (та й узагалі будь-хто, по великому рахунку - чому Москва і пхає так завзято свій їзик у всі дірки): коли не вистачає якогось слова, береться слово із "великої" мови, домінантної на даній території. Аналогічно як люди "глобальних професій" розмовляють англійським суржиком.
Донедавна в Закарпатті це була російська мова - із відповідними наслідками для сучасних мовних "патернів". Перед тим це була угорська мова - і це досі добре видно, більшою мірою у мові старших людей. Чеська не встигла за міжвоєнний час настільки зачепитися, її присутність якщо і є, то непомітна на фоні угорської та російської. Очевидно, словацька кодифікація побудована за таким же принципом на словацьких запозиченнях. Будучи природнім рішенням для словацьких русинів, вона абсолютно неактуальна в Закарпатті.
Щоби кодифікація дала користь, а не шкоду, їй повинен передувати етап "збирання" живої мови, і цей етап потрібно починати вчора, бо час грає проти збереження мови. Певні зусилля до цього в Закарпатті завжди були, принаймні періодично друкують усякі "Казки Карпат" зі вкрапленнями живої мови людей, від яких записані казки. Але щоб насправді побудувати життєздатну мову, потрібна величезна робота із систематизації такої фольклористики.
Очевидно, що словацька кодифікація переслідувала не мету збереження русинської мови, а прямо протилежну, асимілятивну. Запровадження в Закарпатті шкільництва на основі тієї кодифікації зашкодить збереженню власне русинської мови. Звісно, для "політичного русинства" це питання десяте - Москва платить бабло зовсім не за це.
2007.06.24 | Shooter
Не зовсім правильне
Вірніше, якщо обмежитися діалектами - неправильне.Раціо пише:
> Різноманітність діялектів у Закарпатті велика. Я бачив, що виділяють чотири групи: "бойки", "лемки", "гуцули", "долиняни", але й цей поділ, на мою думку, досить умовний - мовна карта набагато більш строката.
Всі перераховані Вами діалектів власне до Закарпаття не мають жодного відношення або мають лише маргінальне. Бойки - то Прикарпаття, гуцули - то Прикарпаття і "Карпати", долиняни - само за себе каже, лемки - то північні схили Карпат (умовно - від Дуклі і вверх; після Вісли залишилося лише кілька лемківських сіл в Пн.Сх Словаччині з самоідентифікацією "лемки", коли більшість русинів/русинів-українців має самоідентифікацію русини/русини-українці)
Власне ж русинська/"русинсько-українська" - то Закарпаття та Пн-Сх. Словаччина.
> В той же час словацька "кодифікація" побудована взагалі незрозуміло на чийому діялекті.
Див вище. "Правдиві" русини та лемки-бойки-гуцули-долиняни - різні "субетноси" - гори, панімаєш. + приналежність до відмінних державних утворень - фактично, "закарпатські русини" 1000 років були підданими Угорщини, в той час як решта - Русі, ВКЛ, ЖП та Австро- (Угорщини).
> Донедавна в Закарпатті це була російська мова - із відповідними наслідками для сучасних мовних "патернів". Перед тим це була угорська мова - і це досі добре видно, більшою мірою у мові старших людей. Чеська не встигла за міжвоєнний час настільки зачепитися, її присутність якщо і є, то непомітна на фоні угорської та російської.
Там картинка дещо складніша. Звісно, на перехресті народів кожна мова залишала свій слід в місцевій говірці. Проте слід пам'ятати (якщо бути об'єктивним), що
а) русини в кінці 19 - на початку 20 ст були поділені на мадярофілів (меншість, в основному - мадяризована інтелігенція), москвофілів та українофілів. Якщо ж глянути на 20 ст - то в 2 найбільших групах відбувався суттєвий зсув в бік українофільства. Якщо ж подивитися на сусідів, так подібне було і в Галичині - лише москвофілів там було набагато менше, а після російської окупації Галичини під час 1 Св. Війни москвофіли взагалі зникли як явище. Подібне було і в лемківщині - скажімо,в 1918 східні лемки (Republic of Komancza) проголосили себе частиною ЗУНРу, в той час як західні лемки (Republic of Lemko Rusyn), підтримувані Польщею, оголосили себе...частиною Росії (за що їм 30 років пізніше і поляки, і росіяни "гречно подякували", розпорошивши по бувших німецьких землях).
б) в Подкарпатській Русі часів першої ЧС республіки в школах користувалися....російською мовою (без сумніву - вплив центральної Празької влади, якій вигідніше було підтримувати москвофілів). Після 2.св. війни - українською. Єдина гімназія русинів в Пряшеві все ще вивчає українську, хоча й викладання предметів ведеться на словацькій. В Пряшівському університеті вивчають і українську, і віднедавна й русинську мови.
> Очевидно, словацька кодифікація побудована за таким же принципом на словацьких запозиченнях. Будучи природнім рішенням для словацьких русинів, вона абсолютно неактуальна в Закарпатті.
Кодифікація русинська. Яка, в принципі, як "прото-кодифікація" існувала вже у повоєнний період. І, як на мене, актуальна вона для всіх русинів - якщо вони відповідно так самоідентифікуються і хочуть
її використовувати. Проте із чисто практичних доводів ця кодифікація абсолютно не використовується в Закарпатті. Де й "чистими русинами" cамоідентифікується відносно невелика кількість людей.
> Щоби кодифікація дала користь, а не шкоду, їй повинен передувати етап "збирання" живої мови, і цей етап потрібно починати вчора, бо час грає проти збереження мови.
Я ж Вам кажу - тексти існували на русинській вже порівняно давно. Більше того - писали їх русини-українці, в основному. Те, що сталося вже в Словаччині, було лише її "офіціальненням". Знову ж таки, словацька влада переслідувала все той же ж самий принцип: divide et impera.
> Певні зусилля до цього в Закарпатті завжди були, принаймні періодично друкують усякі "Казки Карпат" зі вкрапленнями живої мови людей, від яких записані казки.
Там і фонетика відмінна.
> Але щоб насправді побудувати життєздатну мову, потрібна величезна робота із систематизації такої фольклористики.
Не тільки це, але й багато іншого. Тому русинська так чи інакше приречена на вимирання.
> Очевидно, що словацька кодифікація переслідувала не мету збереження русинської мови, а прямо протилежну, асимілятивну.
Угу.
> Запровадження в Закарпатті шкільництва на основі тієї кодифікації зашкодить збереженню власне русинської мови.
Сумніваюсь що хтось буде запроваджувати на Закарпатті русинське шкільництво - попит є абсолютно відсутній.
> Звісно, для "політичного русинства" це питання десяте - Москва платить бабло зовсім не за це.
Слід вточнити - для політичного "москвофільного" русинства. Яких, в принципі, і на Закарпатті - мізер, не кажучи вже про Словаччину.
2007.06.24 | Людмила Коваль
Re: Скажіть бдлск, яка мова визнається "русинською" -
S.D. пише:> гуцульська, бойківська, лемківська?
На слух усі ці мови, включаючи мову русинів, сприймаються як діалект української. Ну так, ніби діти говорять вигадуючі свої власні слова, коли бракує мовного запасу.
2007.06.24 | Koala
Може, досить вживати аргументи фофудьїстів проти української?
2007.06.24 | Людмила Коваль
Хто такі фофудьїсти? (-)
2007.06.24 | Koala
2 лінки:
http://www.dt.ua/3000/3050/54195/http://fofudja.livejournal.com
2007.06.24 | Shooter
Проблема з (сучасним) русинством - дещо ширша
Підтримуючи право на самоідентифікацію, не можу не зауважити, що український геній І. Франко писав "я єсмь русин", що в 1848 році в Львові була Руська рада, а в 1918 - Українська рада.Себто до початку 20 ст. в не-російській частині України самоідентифікація була подвійна "русин-українець". В Галичині та Буковині з початку 20 ст. самоідентифікація вже була "просто" українець.
В Закарпатті ж режимами, які там панували, було все зроблено для того, щоб місцеві русини-(українці) залишилися "виключно" русинами. Проте і там ситуація змінювалася, особливо після еміграції 20-х в Чехословаччину українців з Великої України (насамперед) та ЗУ - все більше людей самоідентифікувало себе як українці (або "русини-українці"). І саме тому й замість Подкарпатской Русі з'явилася в Хусті була "Карпатська Україна" (і проти чого, доречі, категорично виступала влада "другої" Чехословацької республіки).
В післявоєнні роки ж, де-факто, "чисто русини" залишилися лише в Югославії. В Словаччині вони "стали" русинами-українцями". Після ж падіння комунізму русини "відродилися" в Словаччині - в основному через гроші (підтримка державою нацменшин) та відверто асимілятивну політику словацького уряду (а русини, на відміну від, скажімо, словацьких угорців, словакизуються без проблем). Саме другий фактор був причиною того, що словацький уряд "встановив" - в словаччині існують ДВІ національні меншини - українці та русини, розбивши, таким чином, ОДИН етнікум на два. Більше того - під час останнього перепису населення в Словаччині, не зважаючи на протести інтелігенції русинів-українців, самоідентифікуватися як "русин-українець" було неможливо - лише або як русин, або як українець.
На Закарпатті ж кількість людей, які "naturally" cамоідентифікуються як "виключно русин" є невелика (з 10-15 закарпатців, яких я знаю, таким є 1 - внук (правнук?) мадяризовного русина, директора мадярської гімназії). "Політичне" ж русинство має явно економічний характер - як поімєть бабки з еміграції та влади. Більше того - Росія відверто підтримує цей рух, проголошуючи русинів як "істінних русскіх", які потерпають від українського гніту. І виглядає, тов. Карпачова грає в тій самій камандє молодості іхнєй.
2007.06.24 | Людмила Коваль
Дякую за доповнення і зверніть увагу,
що Закарпатська облрада затрердила прапором русинів триколор едентичний російському. При цьому Жупан вдає, що це чіста случайна. Політичне русинство дійсно робить гроші і збирається, як благе телятко, смоктати з трьох маток: Расєї, Словаччини, Угорщини.(Україна не має "молока").Щодо Карпачової. Ви правильно пімітили - пані грає в каманде молодості єйней. І ретрорика у неї камсамолька-задорная.
2007.06.24 | Людмила Коваль
Re: Чиї інтереси лобіює український омбудсмен?
Євген Захаров пише:> Цікава стаття, але не безсумнівна.
>
Добре, що стаття полемістична. Є грунт для обговорення.
>Як на мене, автор дещо перегнув палку на інший бік.
>
Скоріше автор забіг наперед. Зараз так проблема не стоїть. Але, якщо соціально-економічна ситуація в країні не змінитья і держава не почне виділяти кошти на дотацію розвитку нацменшин, а провідники русинства будуть продовжувати зомбування русинів на предмет утворення автономної республіки Підкарпатська Русь і малювати мапи з кордонами цієї Русі за межами Польщі, то сепаратисьтський рух на Закарпатті стане реальністю.
> Проблема полягає в тому, що, боячись сепаратизму, у нас взагалі не хочуть враховувати наявність русинів як етнічної групи.
>
А може чиновники не бачать русинів, бо не хочуть виділяти бюджетні кошти ще й їм? Стаття 16 Закону про нацменшини зобор"язує державу передбачати асигнування для розвитку національних меншин. А так, чиновники як страуси - голову в пісок і нічого не бачать.
Але ж русини, як і інші нацменшини, забезпечені правовими засобами захисту своїх прав. Чи ефективні ці засоби? Якщо ні, то чи не вина в цьому тої ж Карпачової, яка зробила з роботи омбудсмена шоу одної зірки? Ясно легше артистично прокричати про дискримінацію нації, ніж щодня вести рутинні розслідування конкретних випадків порушення конкретних прав русинів чи кого іншого і вживати заходи.
Не виділяє уряд кошти на школу, будівництво якої відповідно обгрунтовано - відкривай провадження, піднімай галас з цього конкретного приводу, а не кидайся загальними гаслами як навозом.
>Зауважте, що в переліку етносів, з якими можна було себе ідентифікувати під час перепису 2001 року, русинів не було, як не було і русинської мови. І в офіційних даних перепису на сайті Держкомстату цих даних не було,
>
Це так. Цих даних на сайті і зараз немає. Але там нема не тільки русинів.
>я спеціально писав запит і отримав відповідь, що їх 9 тисяч з гаком, з яких 5 тисяч з гаком назвали рідну мову русинською.
>
Угу. Отже, їх порахували, але не оприлюднили статистику. На сайті Держкомітету статистики розміщено дані щодо найбільш численних національностей, які мешкають в Україні, що, як на мене, - неправильно. Мали б показати усі дані.
> Істина полягає, мабуть посередині - 130 тисяч русинів, як стверджують їхні провідники, не має, але ж їх буде більше, ніж 10 000, якщо нормально провести перепис.
>
До наступного перепису думаю далеко. Проте Держкому по статистиці варто було б вести локальну статистику змін аціонального складу, як вони ведуть статистику кількості населення.
> З цим же пов'язана мала кількість русинів на початку 90-х. Відомо ж, що їх всіх записали українцями після Другої світової. Як тільки виникла можлоивість згадати про своє етнічне коріння - почали згадувати.
>
Так.
> Добре пам'ятаю. як Чорновіл (це було непублічно, ми розмовляли вдвох)на моє питання, чому наіонально-демократичні сили не хочуть визнавати існування русинів, відповів - та вони всі українці, немає русинів як таких. Але ж то було лукавство! Якщо якась спільнота має спільну мову, історію, пам'ять, і вважає себе окремою етнічною групою і хоче ідентифікуватися і виокремитися таким чином, то їй не можна в цьому заважати! А ставлення до цього у нас або суто бюрократичне, або панує страх перед сепаратизмом, якйи справді може на цьому тлі виникнути.
>
В 1991-му Українська респуліканська партія, рухівці блокували сесію Закарпатсткої облради, щоб не допустити проведення обласного референдуму по питанню автономізації русинів. Однак страх сепаратизму виникає не на пустому місті. І сепаратизм виникає не зі стаху. Він виростає з бардаку й хаосу, з економісної і політичної нестабільності, з правового нігілізму. Відтак відомо, що треба зробити, щоб запобігти виникненню сепаратистських рухів - побудувати міцну, стабільну, забезпечену державу. Але ж це важко. Для цього чиновникам голови треба мати. А у них не голови, а кишені.
> Проте не можна вирішувати проблеми таким чином. А вони полягають в тому, що рішення про відкриття кафедри історії русинів, русинської мови і літератури, шкіл тощо приймаються на державному рівні, на це потрібні кошти, яких русинська спільнота просто не має. Отже, посилатися на принцип особистого етнічного самовизначення і вважати, що цього достатньо, на мою думку, некоректно.
>
Школи, кафедри, клуби, музеї, книги, газети, ТБ - це і є спосіб збереження культури. Навіщо кричати, що русинів не визнають, коли реба тупо добиватися не формального визнання, а конкретного фінансування під кожний конкретний проект. Сьогодні - на школу, завтра - на бібліотеку, післязавтра - на газету, журнал, час на ТБ. Тоді після-післязавтра факт існування русинської групи не буде потребувати ніяких "паспортів" чи маніфестів, чи ще якихось ні до чого не зобов"язуювих формулярів декларатиного характеру.
> Зауважу ще, що в інших країнах Європи русинська мова визнана мовою, яка захищається Європейскьою Хартією про регіональні мови і мовні меншини.
>
Знову ж таки, що треба для визнання мови? Гроші на видавництва, школи і т.д. чи декларації?
> Інша справа, що пані Карпачова ці речі, як на мене, не розуміє і заява її і справді не є коректною, тут я з автором погоджуюсь. Карпачова як омбудсмен мала би вчиняти інакше. Хоча заради справедливості слід зазначити, що ми бачили тільки її прес-реліз з цього приводу, а звернення до Прем'єр-міністра не бачили, і які дії вона вчинила - теж не знаємо.
Так давайте запитаємо її, а що вона конкретного зробила для підкарпатських русинів? Скільки проваджень здійснила? Скільком русинам допоогла розв"язати проблему утиску? Скількох чиновників притягнуто до відповідальності на порушення прав представників русинської нацменшини?
2007.06.24 | Koala
Re: Чиї інтереси лобіює український омбудсмен?
Людмила Коваль пише:> Скоріше автор забіг наперед. Зараз так проблема не стоїть. Але, якщо соціально-економічна ситуація в країні не змінитья і держава не почне виділяти кошти на дотацію розвитку нацменшин, а провідники русинства будуть продовжувати зомбування русинів на предмет утворення автономної республіки Підкарпатська Русь і малювати мапи з кордонами цієї Русі за межами Польщі, то сепаратисьтський рух на Закарпатті стане реальністю.
Знаєте, я проти слова "зомбування". Не існує такого явища - ну хіба що з використанням наркотиків, про що тут не йдеться. А існує банальна людська дурість. Просто людям значно приємніше казати не "ми дурні", а "нас зазомбували". Якщо людина свідомо вибирає хибний шлях, маючи альтернативну інформацію - треба казати про дурість, а не про зомбування. Або визнавати цей шлях не хибним, до чого я і схиляюся. Русини мають право на автономію - звісно, якщо це затвердить місцевий референдум. І, ще раз наголошую: в жодному разі не hic et nunc. Можливо, 2-3 референдуми, що поступово розширюватимуть права русинів. Можливо, якісь інші механізми, але цей процес розтягнеться принаймні років на 10, а то й 20-30.
2007.06.24 | Людмила Коваль
Re: Чиї інтереси лобіює український омбудсмен?
Koala пише:> Русини мають право на автономію - звісно, якщо це затвердить місцевий референдум. І, ще раз наголошую: в жодному разі не hic et nunc. Можливо, 2-3 референдуми, що поступово розширюватимуть права русинів. Можливо, якісь інші механізми, але цей процес розтягнеться принаймні років на 10, а то й 20-30.
Здається зміна статусу області (а мова йде про одну область - Закарпатську) не є в компетенції місцевої влади. Вони не можуть провести такий референдум. Я не дивилась в закони з цього приводу, та інтуїтивно так вважаю. Най поправить той, хто більш компетентний в цьому питанні.
2007.06.24 | stefan
Re: Чиї інтереси лобіює український омбудсмен?
Людмила Коваль пише:> Koala пише:
>
> > Русини мають право на автономію - звісно, якщо це затвердить місцевий референдум. І, ще раз наголошую: в жодному разі не hic et nunc. Можливо, 2-3 референдуми, що поступово розширюватимуть права русинів. Можливо, якісь інші механізми, але цей процес розтягнеться принаймні років на 10, а то й 20-30.
>
> Здається зміна статусу області (а мова йде про одну область - Закарпатську) не є в компетенції місцевої влади. Вони не можуть провести такий референдум. Я не дивилась в закони з цього приводу, та інтуїтивно так вважаю. Най поправить той, хто більш компетентний в цьому питанні.
---------------------------------
Герб України
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про ратифікацію Європейської хартії регіональних
мов або мов меншин
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 30, ст.259 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Європейську хартію регіональних мов або мов меншин,
підписану від імені України 2 травня 1996 року в м. Страсбурзі
(далі - Хартія) ( 994_014 ), ратифікувати (додається*).
2. Положення Хартії ( 994_014 ) застосовуються до мов таких
національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької,
грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької,
польської, російської, румунської, словацької та угорської.
3. Україна бере на себе зобов'язання відповідно до частин I,
II, IV, V Хартії ( 994_014 ), крім пункту 5 статті 7 частини II.
4. Стосовно кожної мови, на яку відповідно до статті 2 цього
Закону поширюються положення Хартії ( 994_014 ), застосовуються
такі пункти та підпункти статей 8-14 частини III Хартії:
а) підпункти "a (iii)", "b (iv)", "c (iv)", "d (iv)", "e
(iii)", "f (iii)", "g", "h", "i" пункту 1 та пункт 2 статті 8;
б) підпункти "а (iii)", "b (iii)", "с (iii)" пункту 1,
підпункт "с" пункту 2 та пункт 3 статті 9;
в) підпункти "a", "c", "d", "e", "f", "g" пункту 2, підпункт
"с" пункту 4 статті 10;
г) підпункти "а (iii)", "b (ii)", "с (ii)", "d", "е (i)", "g"
пункту 1, пункти 2 та 3 статті 11;
ґ) підпункти "а", "b", "c", "d", "f", "g" пункту 1 та пункти
2 і 3 статті 12;
д) підпункти "b", "c" пункту 1 статті 13;
е) підпункти "а", "b" статті 14.
5. При застосуванні положень Хартії ( 994_014 ) заходи,
спрямовані на утвердження української мови як державної, її
розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій
території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи
створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно
до статті 2 цього Закону поширюються положення Хартії.
6. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 15 травня 2003 року
N 802-IV
2007.06.24 | Koala
Про дурню в цьому законі вже так багато писали, що ліньки додава
2007.06.24 | Koala
Re: Чиї інтереси лобіює український омбудсмен?
Людмила Коваль пише:> Здається зміна статусу області (а мова йде про одну область - Закарпатську) не є в компетенції місцевої влади. Вони не можуть провести такий референдум. Я не дивилась в закони з цього приводу, та інтуїтивно так вважаю. Най поправить той, хто більш компетентний в цьому питанні.
Ви весь час намагаєтеся посилатися на законодавство, і це - принципова помилка. Не може законодавство країни прописувати процедури самовизначення націй - хоча б тому, що це НАЦІОНАЛЬНЕ законодавство цієї країни. Якщо вам вже так кортить виконувати законодавство, то чому б не заявити, що УНР була проголошена незаконно, не кажучи вже про СРСР, поділитися на губернії і піти на поклон до правонаступника Російської Імперії? Тоді ж всі закони будуть виконуватися!
І до чого тут Закарпатська область? Поділ на області - умовний, не викликаний особливостями національної і етнічної структури. Русини що, розселені рівномірно по Закарпаттю, а у Львівській області жодного? Не буває такого. В принципі не буває. Тому мова іде про створення автономії на територіях, населених русинами.
І взагалі, давно вже треба проводити адміністративно-територіальну реформу. Якщо вона буле проведена правильно, а не як завжди, після неї в русинів зникне думка про автономію - бо все, що вони мали б в автономії, вони вже матимуть.
2007.06.24 | Владимир
Re: Чиї інтереси лобіює український омбудсмен?
Эта самовлюблённая курица ещё много вреда принесет Украине. Занимается всем, только не правами человека.2007.06.24 | stefan
А хто сумнівався?
А який механізм відзиву омбудсмена?2007.06.25 | Koala
До речі, ще одне принципове питання:
омбудсмен не має лобіювати чи захищати інтереси української нації (як і інших). Це не входить в коло його обов'язків. Тому якщо омбудсмен діє не в інтересах нації, а й навіть навпаки, то це (само по собі) ще нічого не означає.Це була репліка в бік. Безпосереднього відношення до обговорюваної теми вона не має.