Ірпінь: за два метри до сваволі
07/04/2007 | "Українська столиця"
Поки втомлені українці спостерігають за передвиборними маневрами політиків, за 20 км. від Києва відбулася пробна обкатка поствиборної моделі України. Йдеться про дострокові перевибори мера в Ірпіні, які політичні оглядачі не без іронії назвали «новим Мукачевим».
Битва за Ірпінь не лише наочно продемонструвала, які технології будуть у фаворі на майбутніх перевиборах до Верховної Ради, але і вкотре підтверджує думку, що люта боротьба оранжевих та синіх, реальність якої щодня втокмачують у голови телеглядачів, мало чим відрізняється від протистояння Coca Cola з Pepsi.
Фабула того, що сталося в Ірпені, проста – тисячі гектарів лісової зони міста зробили його привабливим для всіх спраглих заробити на спекуляціях землі. За десятки млн доларів надприбутків зійшлися «на полі битви» як місцеві, так і столичні бізнесмени.
Після виборів 2006 року мером міста стала «залітна» Мирослава Свистович, яка, залишившись «чужою», вписалася в місцевий розклад. Упродовж року містечко не по-дитячому лихоманило – міськрада воювала з мером, а мер-ідеалістка з міськрадою. Зрештою міськрада перемогла (хоча легітимність цієї перемоги й досі під запитанням), усунувши Мирославу Свистович двома третинами голосів. А 17 червня в місті відбулися перевибори, які продемонстрували, що чекає на Україну вже через три місяці.
Господарі міста впевнені: для того, щоб спокійно дерибанити землю, треба знайти компромісну особу. Місцеві представники БЮТ, Партії регіонів і «Нашої України» знайшли такого в особі місцевого бізнесмена Олега Бондаря. Йому протистояла все та ж Мирослава Свистович, яка заручилася підтримкою «Народної Самооборони». Ще одним кандидатом, який вплинув на хід виборчої кампанії, став бізнесмен Дмитро Демчишин. Він вів самостійну кампанію і посів третє місце.
Виборча кампанія протікала мляво, оскільки лише за три тижні до виборів менше половини городян дізналася про перевибори мера. Та й люди втомилися від перманентних скандалів, що стрясають це містечко. Проте, особи, що цікавляться міською політикою, майже одноголосно стверджували, що переможе Бондар. Адже, як і раніше, вирішальну роль під час виборів відіграє принцип товариша Сталіна – «важливо не як голосують виборці, а хто рахує їхні голоси». Оскільки територіальну виборчу комісію очолювала Ольга Олійнич, колишня довірена особа Олега Бондаря на торішніх виборах, ніхто не сумнівався, що консолідований кандидат здобуде перемогу. Та й саме його люди займали ключові місця в рахункових комісіях. Проте хід виборів та їх підсумки перевершили всі песимістичні прогнози.
Команда Бондаря не лукавила, коли вивісила в Ірпені бігборди із зображенням свого кандидата і підписом «Я — мер». Ще до виборів здійснено низку технологічних кроків, які перетворили опонентів на гравців у шахи, тоді як з ними грали «в Чапаєва». Основні зусилля спрямували проти двох основних конкурентів – Свистович та Демчишина. Останнього за кілька днів перед виборами «попіарили», розвісивши листівки з дезінформацією.
Зі Свистович вчинили технологічніше. Під час висування кандидатів, кожен зібрав певну кількість голосів на свою підтримку, щоб реєструватися у ТВК. Свистович зібрала максимальну кількість голосів, аби на початковій стадії заручитися підтримкою якомога більшої кількості симпатиків. Але її зусилля використали проти неї ж самої. За «дивним» збігом, із понад двох з половиною тисяч чоловік, що дали свій підпис на підтримку Свистович, дві третини не потрапили до виборчих списків і, відповідно, не змогли проголосувати 17 червня.
Другою складовою стратегії Бондаря була концентрація уваги на «ключових точках». В Ірпені (крім цього, мера міста вибирали ще жителі Ворзеля, Коцюбинського та Гостомеля) такою точкою була виборча дільниця номер 5, де мали голосувати симпатики Свистович. Тут і зосередився основний фронт боротьби.
Спостерігачів спочатку насторожив той факт, що ТВК заборонила їм підходити до столу засідань рахункової комісії ближче, ніж за 2 метри. І хоча це рішення ТВК опротестували в суді, голова рахункової комісії все ж протестувала проти спроб спостерігачів підійти ближче.
Її «побоювання» були «виправдані», оскільки один із спостерігачів помітив пачку неврахованих бюлетенів, адже до того моменту голова рахункової комісії заявила, що кожен член комісії вже отримав по 50 бюлетенів! З подачі спостерігачів розпочалося сум’яття, в ході якого невраховані бюлетені порозкидали іншим членам комісії.
Під час підрахунку голосів у спостерігачів склалося враження, що члени комісії свідомо затягували підрахунок голосів, аби підкоригувати результати виборів на 5-й дільниці, що була неабияк важливою. У міру того, як на решті дільниць картина сяк-так вимальовувалася, на 5-й розпочалися проблеми. О пів на другу ночі сюди почали вдиратися помічники Олега Бондаря, яких члени комісії впустили, а пізніше прийшов і сам пан Бондар, хоча формально не мав жодного права бути там. Члени комісії відверто саботували подальший підрахунок, хоча залишалося понад 800 непорахованих бюлетенів. Спостерігачі зрозуміли, що вибори на 5-й дільниці зриваються, тому що не має гарантії перемоги.
О 5-й ранку рахункова комісія саморозпустилася(!), нібито через «тиск з боку спостерігачів», що означало провал виборів на 5-й виборчій дільниці. Однак за законом це могла зробити лише ТВК, яка в свою чергу вже о пів на сьому ранку (!) вручила Бондарю тимчасове посвідчення мера Ірпеня. Представники ТВК заявили, що Бондар переміг Свистович, набравши 3610 голосів з перевагою у майже 300 чоловік. Після цього бюлетені вивезли в ТВК під прикриттям охорони «нового мера», причому спостерігачам не дали можливість проконтролювати сам процес доставки.
Звісно ж, така поспішність викликала не одне запитання, адже за законом решта кандидатів мала ще три дні, аби опротестувати підсумки виборів. Тим паче, що елементарне вивчення протоколу ТВК, в якому зафіксовано підсумки виборів, свідчило про неприкриту фальсифікацію виборів. Так, попри те, що виборчі комісії видали 12 568 бюлетенів, в Ірпені примудрилися проголосувати 15335 осіб! Таку незвичайну електоральну погрішність у 2767 голосів голова Ірпінського ТВК Ольга Олійнич пояснила браком калькулятора в комісії!
Не менш геніальною була і її заява, що 840 голосів, недораховані на 5-й виборчій дільниці, не можуть кардинально вплинути на підсумок виборів в Ірпені при розриві між Бондарем та Свистович у 297 голосів! Опоненти нового мера Ірпеня подали позовні заяви до місцевого суду, але, враховуючи позицію, яку він зайняв, складається враження, що їхні позови таки втоплять бюрократичною тяганиною.
При будь-якому результаті Ірпеніади очевидно, що події цього містечка можуть бути легко екстрапольовані на загальнонаціональну ситуацію.
По-перше, основні політичні сили можуть спокійно домовлятися між собою, якщо їхнім інтересам щось загрожуватиме. Тому люта боротьба «Нашої України» з Партією регіонів чи БЮТ має профанаційний характер. Її головна мета — контроль над лояльними групами електорату, відштовхуючись від якого можна дерибанити економіку. Тобто наші прогнози щодо змови між представниками великого капіталу знаходять своє логічне продовження на місцевому рівні.
По-друге, можна констатувати, що склалися всі передумови для масових фальсифікацій на майбутніх перевиборах у Верховну Раду, оскільки розмивання влади на основі різного роду корпоративного й партійного квотування призвело до того, що багато процесів держава вже не контролює. Поступове право сили, а не сила права стає домінуючим принципом при розв’язанні конфліктів.
Той факт, що ні президент, ні прем’єр ніяк не впливають на подібного роду інциденти, означає, що вони ще не розуміють, якого джина з пляшки випустили своєю безвідповідальною метушнею.
Юрій Романенко, директор Центру прикладної політики «Стратагема»
Битва за Ірпінь не лише наочно продемонструвала, які технології будуть у фаворі на майбутніх перевиборах до Верховної Ради, але і вкотре підтверджує думку, що люта боротьба оранжевих та синіх, реальність якої щодня втокмачують у голови телеглядачів, мало чим відрізняється від протистояння Coca Cola з Pepsi.
Фабула того, що сталося в Ірпені, проста – тисячі гектарів лісової зони міста зробили його привабливим для всіх спраглих заробити на спекуляціях землі. За десятки млн доларів надприбутків зійшлися «на полі битви» як місцеві, так і столичні бізнесмени.
Після виборів 2006 року мером міста стала «залітна» Мирослава Свистович, яка, залишившись «чужою», вписалася в місцевий розклад. Упродовж року містечко не по-дитячому лихоманило – міськрада воювала з мером, а мер-ідеалістка з міськрадою. Зрештою міськрада перемогла (хоча легітимність цієї перемоги й досі під запитанням), усунувши Мирославу Свистович двома третинами голосів. А 17 червня в місті відбулися перевибори, які продемонстрували, що чекає на Україну вже через три місяці.
Господарі міста впевнені: для того, щоб спокійно дерибанити землю, треба знайти компромісну особу. Місцеві представники БЮТ, Партії регіонів і «Нашої України» знайшли такого в особі місцевого бізнесмена Олега Бондаря. Йому протистояла все та ж Мирослава Свистович, яка заручилася підтримкою «Народної Самооборони». Ще одним кандидатом, який вплинув на хід виборчої кампанії, став бізнесмен Дмитро Демчишин. Він вів самостійну кампанію і посів третє місце.
Виборча кампанія протікала мляво, оскільки лише за три тижні до виборів менше половини городян дізналася про перевибори мера. Та й люди втомилися від перманентних скандалів, що стрясають це містечко. Проте, особи, що цікавляться міською політикою, майже одноголосно стверджували, що переможе Бондар. Адже, як і раніше, вирішальну роль під час виборів відіграє принцип товариша Сталіна – «важливо не як голосують виборці, а хто рахує їхні голоси». Оскільки територіальну виборчу комісію очолювала Ольга Олійнич, колишня довірена особа Олега Бондаря на торішніх виборах, ніхто не сумнівався, що консолідований кандидат здобуде перемогу. Та й саме його люди займали ключові місця в рахункових комісіях. Проте хід виборів та їх підсумки перевершили всі песимістичні прогнози.
Команда Бондаря не лукавила, коли вивісила в Ірпені бігборди із зображенням свого кандидата і підписом «Я — мер». Ще до виборів здійснено низку технологічних кроків, які перетворили опонентів на гравців у шахи, тоді як з ними грали «в Чапаєва». Основні зусилля спрямували проти двох основних конкурентів – Свистович та Демчишина. Останнього за кілька днів перед виборами «попіарили», розвісивши листівки з дезінформацією.
Зі Свистович вчинили технологічніше. Під час висування кандидатів, кожен зібрав певну кількість голосів на свою підтримку, щоб реєструватися у ТВК. Свистович зібрала максимальну кількість голосів, аби на початковій стадії заручитися підтримкою якомога більшої кількості симпатиків. Але її зусилля використали проти неї ж самої. За «дивним» збігом, із понад двох з половиною тисяч чоловік, що дали свій підпис на підтримку Свистович, дві третини не потрапили до виборчих списків і, відповідно, не змогли проголосувати 17 червня.
Другою складовою стратегії Бондаря була концентрація уваги на «ключових точках». В Ірпені (крім цього, мера міста вибирали ще жителі Ворзеля, Коцюбинського та Гостомеля) такою точкою була виборча дільниця номер 5, де мали голосувати симпатики Свистович. Тут і зосередився основний фронт боротьби.
Спостерігачів спочатку насторожив той факт, що ТВК заборонила їм підходити до столу засідань рахункової комісії ближче, ніж за 2 метри. І хоча це рішення ТВК опротестували в суді, голова рахункової комісії все ж протестувала проти спроб спостерігачів підійти ближче.
Її «побоювання» були «виправдані», оскільки один із спостерігачів помітив пачку неврахованих бюлетенів, адже до того моменту голова рахункової комісії заявила, що кожен член комісії вже отримав по 50 бюлетенів! З подачі спостерігачів розпочалося сум’яття, в ході якого невраховані бюлетені порозкидали іншим членам комісії.
Під час підрахунку голосів у спостерігачів склалося враження, що члени комісії свідомо затягували підрахунок голосів, аби підкоригувати результати виборів на 5-й дільниці, що була неабияк важливою. У міру того, як на решті дільниць картина сяк-так вимальовувалася, на 5-й розпочалися проблеми. О пів на другу ночі сюди почали вдиратися помічники Олега Бондаря, яких члени комісії впустили, а пізніше прийшов і сам пан Бондар, хоча формально не мав жодного права бути там. Члени комісії відверто саботували подальший підрахунок, хоча залишалося понад 800 непорахованих бюлетенів. Спостерігачі зрозуміли, що вибори на 5-й дільниці зриваються, тому що не має гарантії перемоги.
О 5-й ранку рахункова комісія саморозпустилася(!), нібито через «тиск з боку спостерігачів», що означало провал виборів на 5-й виборчій дільниці. Однак за законом це могла зробити лише ТВК, яка в свою чергу вже о пів на сьому ранку (!) вручила Бондарю тимчасове посвідчення мера Ірпеня. Представники ТВК заявили, що Бондар переміг Свистович, набравши 3610 голосів з перевагою у майже 300 чоловік. Після цього бюлетені вивезли в ТВК під прикриттям охорони «нового мера», причому спостерігачам не дали можливість проконтролювати сам процес доставки.
Звісно ж, така поспішність викликала не одне запитання, адже за законом решта кандидатів мала ще три дні, аби опротестувати підсумки виборів. Тим паче, що елементарне вивчення протоколу ТВК, в якому зафіксовано підсумки виборів, свідчило про неприкриту фальсифікацію виборів. Так, попри те, що виборчі комісії видали 12 568 бюлетенів, в Ірпені примудрилися проголосувати 15335 осіб! Таку незвичайну електоральну погрішність у 2767 голосів голова Ірпінського ТВК Ольга Олійнич пояснила браком калькулятора в комісії!
Не менш геніальною була і її заява, що 840 голосів, недораховані на 5-й виборчій дільниці, не можуть кардинально вплинути на підсумок виборів в Ірпені при розриві між Бондарем та Свистович у 297 голосів! Опоненти нового мера Ірпеня подали позовні заяви до місцевого суду, але, враховуючи позицію, яку він зайняв, складається враження, що їхні позови таки втоплять бюрократичною тяганиною.
При будь-якому результаті Ірпеніади очевидно, що події цього містечка можуть бути легко екстрапольовані на загальнонаціональну ситуацію.
По-перше, основні політичні сили можуть спокійно домовлятися між собою, якщо їхнім інтересам щось загрожуватиме. Тому люта боротьба «Нашої України» з Партією регіонів чи БЮТ має профанаційний характер. Її головна мета — контроль над лояльними групами електорату, відштовхуючись від якого можна дерибанити економіку. Тобто наші прогнози щодо змови між представниками великого капіталу знаходять своє логічне продовження на місцевому рівні.
По-друге, можна констатувати, що склалися всі передумови для масових фальсифікацій на майбутніх перевиборах у Верховну Раду, оскільки розмивання влади на основі різного роду корпоративного й партійного квотування призвело до того, що багато процесів держава вже не контролює. Поступове право сили, а не сила права стає домінуючим принципом при розв’язанні конфліктів.
Той факт, що ні президент, ні прем’єр ніяк не впливають на подібного роду інциденти, означає, що вони ще не розуміють, якого джина з пляшки випустили своєю безвідповідальною метушнею.
Юрій Романенко, директор Центру прикладної політики «Стратагема»
Відповіді
2007.07.04 | So_matika
Це не наше - це від очевидців. "Стратагема" сама написала.
Михайло Чаплига, голова "Стратагеми", працював з Демчишиним і був безпосереднім свідком подій на 5й дільниці.Про Ірпінь, до речі, багато хто написав - від "Киян" і "Газети по-київськи" до "Антикримінального вибору". Деінде просто передруковують новини "Майдану", за що теж красно дякуємо. Але основні інфо-заходи ще попереду.
Нагадуємо: 18 липня відбудеться засідання Апеляційного суду Київської області по справі стосовно ірпінських "виборів". Час засідання ще не повідомили - допишемо пізніше.
ВХІД ВІЛЬНИЙ. Це натяк
2007.07.04 | Linx
от про 18 липня, можна було б в новини
2007.07.05 | Юрій Шеляженко
До речі, пан Демчишин вважає, що він - єдиний чесний кандидат(/)
http://e-news.com.ua/show/152404.htmlИрпень захлестнула волна пи-ара
Опубликовано: 15 июн, 15:19
На своей пресс-конференции в УНИАН кандидат в мэры г. Ирпень Киевской области Дмитрий Димчишин заявил, что за последнюю неделю в городе прошла волна заказных информационных материалов, которые были направлены против него.
Как сообщает корреспондент E-NEWS, комментируя волну информационного материала негативного характера, Димчишин отметил, что использование грязных пи-ар технологий является проявлением слабости со стороны конкурентов.
Димчишин считает: «Выборы мэра города Ирпень - это не политическая, а экономическая борьба. Используя «крыши» разных политических сил, различные кандидаты хотят дорваться к ресурсам курортного города, расположенного в 15 км от Киева. Именно поэтому эти люди боятся меня, настоящего ирпенца, который действительно пытается изменить жизнь родного города на лучшее.»
По мнению Димчишина, Ирпень является идеальной площадкой для откатки технологий различными политическими силами, которые будут применены в случае досрочных парламентских выборов.
http://www.unian.net/ukr/press/3/20070615
“Апробація виборчих технологій на позачергових виборах в Ірпіні: чи будуть використані брудні технології на парламентських виборах?”
В УНІАН з трансляцією на 5-му каналі відбудеться круглий стіл за участю політологів, експертів та журналістів на тему: “Апробація виборчих технологій на позачергових виборах в Ірпіні: чи будуть використані брудні технології на парламентських виборах?”. Учасники продемонструють зразки використання “чорних pr-технологій” у нинішній політичній кризі, а також залучення до них українських журналістів, представлять останні приклади “чорного піару” та запропонують шляхи вирішення проблеми. Запрошені: модератор, експерт ГО “Лабораторія законодавчих ініціатив” Денис Ковриженко, керівник центру політичних студій та аналітики Віктор Таран, директор Інституту політичної освіти Андрій Странніков, голова Фундації регіональних ініціатив Олександр Солонтай, учасник виборчого процесу Дмитро Димчишин, президент Центру прикладної політики “Стратагема” Михайло Чаплига, юрист, президент ГО “Фонд правової підтримки” Олександр Коваленко, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик (вул. Хрещатик, 4, конференц-зал). Реєстрація на місці за редакційними посвідченнями.
2007.07.05 | Linx
З чого такий висновок?
2007.07.04 | Юрій Шеляженко
UVMOD: Шановні адміністратори Майдану!
Зараз всім відомо, що київські ЗМІ - ТРК "Київ", "Хрещатик", "Вечірній Київ", "Українська столиця" захоплені бандою брудних політтехнологів на чолі з Казбеком Бектурсуновим та Дмитром Джангіровим.Зокрема, головним редактором газети "Українська столиця" є Петро Щербина - брехун, плагіатор і кишеньковий злодій. Про це неодноразово повідомлялося на Вільному Форумі та в новинах Майдану.
То навіщо піарити "Українську Столицю"?! Ці ж мерзотники тільки за піаром і женуться. Я застерігаю від будь-якої співпраці з ними, бо "кинуть" і обіллють грязюкою при першій ж можливості. Якщо дуже сподобалася ця стаття, поставили б ім'я автора - Юрій Романенко.
Хочу зауважити, що PR-контора цих покидьків "Think Tank" спеціалізується на інфільтрації своїх агентів впливу до інших спільнот. Якщо серед новинарів Майдану є люди, пов'язані з цією конторою, треба терміново вирахувати їх і позбавити прав. Бо вони не обмежуватимуться одним лише самопіаром, а розміщуватимуть брехливі і заангажовані матеріали, які будуть дискредитувати "Майдан" як вузол координації громадянської дії. Були прецеденти:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1181750470&first=&last=&pattern=%CF%F3%F8%EA_%ED%F1%FC%EA%F3
2007.07.04 | So_matika
Re: UVMOD: Шановні адміністратори Майдану!
Ти б краще написав нормальний репортаж очевидця, а не колоночку "з поправкою на цензуру", аби місце не пропадало. Бач, навіть "Стратагема" протверезіла і написала. І пофіг, в якій газеті. Головне, що написано сторонніми людьми, детально і не брехливо.2007.07.05 | Юрій Шеляженко
Re: U**OD: Шановні адміністратори Майдану!
So_matika пише:> Ти б краще написав нормальний репортаж очевидця, а не колоночку "з поправкою на цензуру", аби місце не пропадало.
Ця колоночка - мій життєвий простір в газеті.
Я написав з живими враженнями, купа народу прочитали.
А ту офіціозну статтю без живих прикладів в УС ніхто не читав, бо газета - відстій і стаття нецікаво написана.
> Бач, навіть "Стратагема" протверезіла і написала. І пофіг, в якій газеті. Головне, що написано сторонніми людьми, детально і не брехливо.
Якщо вас тішить підтримка "Стратагеми" та найманої банди брудних політтехнологів Черновецького - що ж, не заважатиму тішитися...
2007.07.05 | So_matika
Так тобі шашечки чи їхати?
Юрій Шеляженко пише:> Ця колоночка - мій життєвий простір в газеті.
> Я написав з живими враженнями, купа народу прочитали.
> А ту офіціозну статтю без живих прикладів в УС ніхто не читав, бо газета - відстій і стаття нецікаво написана.
Ти можеш викласти тут те, що ти написав? Ще одна купа прочитає. Заодне буде можливість порівняти цікавість та інформативність матеріалу.
> Якщо вас тішить підтримка "Стратагеми" та найманої банди брудних політтехнологів Черновецького - що ж, не заважатиму тішитися...
Пофіг, хто це писав. Якісь претензії до статті є?
2007.07.05 | Юрій Шеляженко
Мені-то їхати. А вам - шашечки?
So_matika пише:> Ти можеш викласти тут те, що ти написав? Ще одна купа прочитає. Заодне буде можливість порівняти цікавість та інформативність матеріалу.
ОК.
http://www.vv.com.ua/main.php?artID=72634&topic=77&Date=2007-07-05&resolution=1
«Выборы» в Ирпене
Ночь с воскресенья 17 июня на понедельник я провел в городке Ирпень (35 км от Киева).
Депутаты здешнего горсовета 3 апреля выразили недоверие градоначальнице Мирославе Свистович. Два дня спустя распущенная президентским указом Верховная Рада назначила досрочные выборы мэра Ирпеня.
...Маршрутка въезжает в Ирпень, за окнами — море зелени. Пока что в городской черте встречаются нетронутые бензопилой уголки соснового рая, и воздух такой чистый, что хочется дышать полной грудью. Построить «хатынку» в таком благодатном месте желающих много. Они идут «договариваться» в горсовет. А г-жа Свистович предложила депутатам принять генеральный план застройки города, в котором все «лакомые кусочки» (они же — «зеленые легкие» Киевской области) предлагается оставить нетронутыми.
Мэра-«популиста» под благовидным предлогом сразу отправили в отставку. Как и во всех городах Киевской области, в Ирпене не решены проблемы с вывозом мусора, износом фондов коммунального хозяйства, тарифы в 2—3 раза превышают столичные.
Решить эти проблемы за 9 месяцев работы г-же Свистович не удалось.
...Иду на избирательный участок ѕ7 в центральной библиотеке. Сажусь на скамейку под стеной, разрисованной иллюстрациями к сказкам про Козу-дерезу, Котигорошко и Колобка. Наблюдаю.
Несколько человек не нашли себя в списках. Подхожу к столу, чтобы посмотреть списки.
-- А ну отойдите! Теризбирком запретил наблюдателям и журналистам приближаться ближе чем на два метра! Нарушителей выгоняем! — кричит член комиссии.
Наблюдатель, девушка по имени Ольга, вступает в спор. У нее на руках копия судебного решения об отмене «двухметрового» запрета.
Потом милиционеры запирают двери и не выпускают никого на улицу. Начинается избирательная арифметика.
Всего в списках 3079 избирателей. Бюллетени выданы 1064 избирателям, а в урнах насчитали 1073. Пересчитывают. Теперь бюллетеней уже 1060. Но в протокол пишут 1064 — «чтобы все сходилось». Победитель набирает 317 голосов.
Еду на избирательный участок ѕ5 в местном Доме культуры. Вход охраняют гипсовые рабочий и колхозница с ребенком на руках. Запах у фасада такой, что ясно: здесь справляют... некультурные потребности. Рядом авто с депутатским номером АА 0089 ВР.
В холл вбегает кандидат Олег Бондарь. Стучится, его не впускают. Тогда он набрасывается на двери, раскачивает их, ломится внутрь. Ему открывают. За дверями шум и крики. Здесь комиссия отказалась считать бюллетени.
Узнаю новость: Комитет избирателей Украины поймал студентов Налоговой академии, раздававших по 50 грн. за голосование. Петр Мельник, ректор этого вуза и председатель областной организации Партии регионов, 15 июня на спортивной площадке академии агитировал собравшихся там преподавателей и студентов...
Ранним утром теризбирком выдал удостоверение мэра кандидату, оторвавшемуся от соперников всего на две сотни голосов при явке менее 30%. Без обычной торжественной церемонии. Не потому ли, что такие «выборы» — стыд и срам?!
Юрий ШЕЛЯЖЕНКО,
shelya@vv.com.ua
> > Якщо вас тішить підтримка "Стратагеми" та найманої банди брудних політтехнологів Черновецького - що ж, не заважатиму тішитися...
> Пофіг, хто це писав. Якісь претензії до статті є?
Якщо пофіг, то ви самі написали краще і нєфіг було розміщувати статтю якогось Романенка з очевидним викладенням якогось ІМХО без фактів чи особистих спостережень. Його набір загальних фраз ні в чому не переконає ліву людину, яка вперше чує про Ірпеніаду.
Головна претензія така: треба було ставити в полі "автор статті" ім'я та прізвище автора ("Юрій Романенко"), а не назву брудної газетки ім. Петра Щербини, в яку перетворилася "Українська столиця"!
2007.07.05 | Юрій Шеляженко
Між іншим, про центр "Стратагема".
Це ж якраз звідти були ті двоє хлопців, що "бузили" на 5 дільниці - "фалькон" Михайло Чаплига і ще один хлопець (мабуть, він і є Романенко). На візитівці Чаплиги розмашистий логотип: "Центр прикладной политики "Стратагема". Теж політтехнологи, одним (незлим тихим) словом.....2007.07.05 | So_matika
Re: Між іншим, про центр "Стратагема".
Юрій Шеляженко пише:> Це ж якраз звідти були ті двоє хлопців, що "бузили" на 5 дільниці - "фалькон" Михайло Чаплига
Угу. На ФУПі він іноді з"являється під маскою Intruder. Про "бузили" я не в курсі, власне як і ти, бо ти теж всередину не заходив. На відео теж не видно, щоб вони "бузили".
> і ще один хлопець (мабуть, він і є Романенко).
Ні, його прізвище Кухарчук.
Але вони, хто б вони не були, написали НЕУПЕРЕДЖЕНО. І ця стаття потрібна для того, щоб показати точку зору сторонніх людей і чужого ЗМІ. Це СВІДКИ, не заангажовані жодною зі сторін конфлікту Бондар-Свистович. Цього достатньо.
А ти писав, аби написати 4000 знаків і відзвітуватися.
2007.07.04 | 123
А увмод до чого? Не зловживайте пліз