07/10/2007 | Майдан-ІНФОРМ

11 липня об 11.00 біля Секретаріату Президента України відбудеться акція протесту, спрямована проти політичного цинізму. Її назва:„Фальсифікація виборів в Ірпені – репетиція парламентських виборів?”

Дострокові вибори Ірпінського міського голови, які пройшли 17 червня, самі по собі були актом політичного цинізму та змови так званої політичної еліти різних кольорів проти громадянського суспільства та тих принципів, які політичні сили різних кольорів декларують з екранів телевізорів, намагаючись обдурити народ і міжнародну спільноту громадськість та закордонних політиків заради здобуття голосів на виборах та преференцій у стосунках з закордоном.

Не дивлячись на зливу патетичних заяв про нелегітимність розпущеної Указом Президента 2 квітня Верховної Ради, і „Наша Україна”, і Блок Юлії Тимошенко і так звана „Українська правиця” за допомогою Партії регіонів ретельно виконали всі дії на виконання Постанови нібито розпущеної ВР від 5 квітня 2007 року № 897-V, якою призначалися ці вибори. І з проханням видати таку Постанову вже після 2 квітня до Верховної Ради звернулася бютівсько-нашоукраїнська Ірпінська міська рада, яка проголосувала 3 квітня за дострокове припинення повноважень Ірпінського міського голови.

Не зважаючи на численні заяви віч-на-віч щодо нелегітимності цих виборів, жоден з народних депутатів від БЮТ та НУ не висловили публічно своєї позиції, як не зробили цього ні гарант Конституції Віктор Ющенко, ні „телевізійний борець за справедливість” Юлія Тимошенко, хоча їм чудово відомо про ситуацію в Ірпені.

Член Політради „Нашої України”, голова Київської обласної державної адміністрації Віра Ульянченко пропускає через рахунки ОДА виділену синьо-білим Кабміном державну субвенцію на ці вибори, а БЮТівська обласна рада дає їй на це свою згоду.

За кілька днів до виборів нашоукраїнці не змогли приховати своєї підтримки Олега Бондаря, від якого офіційно нібито відхрещувались. В обласній партійній газеті „Наша Київщина” та в патронованій Вірою Ульянченко газеті „Краяни” поряд із зливою статей про нелегітимність Верховної Ради розміщуються просто негідні слова „журналістика” матеріали про О. Бондаря (в цивілізованому світі такий друкований орган ніхто б після такої „джинси” газетою не назвав). Ці матеріали співпали з висловленням підтримки О. Бондаря з боку головного київського регіонала П. Мельника.

Самі вибори, які вже охрестили другим Мукачевом та репетицією виборів-2007, пройшли цинічно та брутально. Не зважаючи на показну відстороненість від усіх кандидатів, „Наша Україна”, Блок Юлії Тимошенко і партія регіонів спільними зусиллями організували „перемогу” одіозного кандидата Олега Бондаря, якого підтримують не менш одіозні особи різних кольорів – від голови Київської обласної організації НСНУ Володимира Федосєєва та голови фракції НУ у Київоблраді Вадима Литвина до народних депутатів-регіоналів – Степана Цапюка та ще більш одіозної, ніж згадані „нашоукраїнці”, Валерії Матюхи, яка фігурує у справі з вбивством полковника УБОЗу Романа Єрохіна та брутальним нападом на Київський адміністративний апеляційний суд.

Колишня довірена особа (на виборах-2006) Олега Бондаря Ольга Олійнич стала головою Територіальної виборчої комісії завдяки грубому порушенню процедури жеребкування. Для того, щоб очолити ТВК, О. Олійнич прописалася в Ірпені за два дні до жеребкування та змінила партійність з НСНУ на УРП „Собор”. Ще обіймаючи повноваження голови ТВК, О. Олійнич була призначена О. Бондарем на посаду керуючого справами Ірпінського міськвиконкому, і за цей акт політичної корупції проголосували як депутати від НУ, так і від ПР та від БЮТ.

Результат виборів було проголошено в ніч з 17 на 18 червня, коли залишалися ще непораховані результати на одній з дільниць у районі БКЗ, де О. Бондар не користується популярністю (на цій дільниці комісія цинічно відмовилася рахувати 840 бюлетенів, які знаходилися у скриньках, хоча розрив між кандидатами офіційно становить лише 293 голоси).

Спостерігачів від О. Бондаря на дільницях практично не було, оскільки дільничні комісії ТВК сформувала також під нього, і зарплату членам ДВК платив також він.

Списки виборців були сфальсифіковані. Дехто виявив прописаних у своїх квартирах чужих осіб, а багато людей просто не знайшли себе у списках і не змогли проголосувати. Навіть ті, кому принесли додому запрошення для голосування. Особливо це стосувалося людей, які були помічені у прихильності до інших рейтингових кандидатів або під час так званого „опитування”, яке ще до виборів робила команда О. Бондаря, обходячи квартири, сказали, що голосуватимуть не за Бондаря.

Територіальна виборча комісія прийняла небачене в історії України за своїм цинізмом рішення, що спостерігачі не мають права наближатися до членів комісії ближче ніж на два метри як під час голосування, так і під час підрахунку голосів. І навіть судова заборона на виконання цього рішення не вплинула на поведінку членів ДВК та депутатів Ірпінської міськради, які, не маючи відповідних документів та всупереч рішенню суду також „контролювали процес”.

До Ірпеня було привезено мінімум 360 осіб із сусіднього Бородянського району та як мінімум кілька десятків киян з числа алкоголіків та бомжів, яким члени комісії, користуючись „правилами двох метрів”, видавали вже заповнені бюлетені з позначкою за О. Бондаря та відзначали у списках виборців як таких, що проголосували, вже мертвих людей або осіб, які ніколи в Ірпені не жили, але виявились напередодні виборів прописані в чужих квартирах (протести власників житла не приймалися).

Таким чином за винагороду у 20-50 гривень ці люди, які не мають жодного стосунку до місцевої територіальної громади, проголосували по 2-3 рази.

Студентам Податкової Академії, якою керує голова Київської обласної організації Партії регіонів Петро Мельник, після відповідної „ідеологічної обробки” платили по 50 гривень в обмін на те, що вони покажуть відзнятий в кабінці мобільним телефоном бюлетень з позначкою за Бондаря.

Біля деяких дільниць бандитського вигляду молодики відверто казали знайомим їм молодим людям, щоб ті голосували за Бондаря. У їх супроводі права рука Олега Бондаря Микола Чернявський, який на минулі вибори висувався до за списком Наталії Вітренко, відверто погрожував представникам преси розправою. На крайній випадок в барі „Заїр” сиділа бандитська бригада. Інша така бригада знаходилася у Ворзелі. З ними був автомобіль з номерами Верховної Ради.

Серед бюлетенів, які комісія визнавала недійсними, маса таких, де явно видно, за кого людина віддала голос. Натомість такі самі бюлетені за Олега Бондаря під сумнів не ставилися.

Навіть із цифр офіційного протоколу про результати виборів витікає, що в Ірпені проголосувало майже на три тисячі виборців більше, ніж було отримано бюлетенів. Але ні на це, ні на те, що дільнична виборча комісія №5 відмовилася рахувати голоси, не звернули уваги ні ТВК, ні суди, де відбувається повний правовий бєспрєдєл – скарги громадян не приймаються, норми Кодексу аміністративного судочинства цинічно порушуються, навіть покази свідків у протоколі перекручуються на сто відсотків, не зважаючи на те, що процес фіксується технічними засобами. Київський апеляційний обласний суд призначає дату засідання на 18 червня, хоча, згідно норм КАСу, мав би це зробити не пізніш, ніж через два дні після надходження апеляційної скарги.

Такий відвертий цинізм можливий лише за однієї умови – існування згоди на такі дії згори. І ця згода свідчить про те, що ті, хто колись закликав народ на Майдан відстоювати ідеали правди та справедливості, і ті, проти кого цей Майдан організовувався, сьогодні чудово об’єднуються, домовляючись про розподіл „пирога”, і в цьому процесі виборцям відводиться лише роль обов’язкових для вистави статистів.

Колись навколо маленького Мукачево ламала списи вся Україна. Сьогодні головний постраждалий від мукачевського бєспрєдєлу Віктор Балога очолює Секретаріат Президента. Але чомусь ніхто не звертає уваги на те, що в маленькому Ірпені мукачівська історія повторюється. Тільки вже під іншими прапорами.

Все це відбувається за повної відсутності реакції як з боку добре обізнаного з подіями в Ірпені „борця за справедливість” Юлії Тимошенко, так і з боку гаранта Конституції Президента України Віктора Ющенка. Тому пікетувальники перед тим, як розпочати кампанію проти політичного цинізму як в Україні, так і за її межами, вирішили нагадати їм, що позиція страуса не личить політикам, які декларують високі ідеали, а виборців та міжнародну громадськість попередити, що „м’яка фальсифікація” народного волевиявлення може відбутися на дострокових парламентських виборах в масштабах всієї України.