07/16/2007 | Олександр Дядюк

НІ СТИДУ НІ СРАМУ

Так говорять в народі про тих, хто не боїться позичати очі в сірка, та не червоніє коли говорить на біле чорне, чи звинувачує інших у власних недоліках.

Уподобав таку “манєру” і голова Дніпровської райдержадміністрації Сотников Олександр Миколайович. Тим більш, що “сіркові очі”, в останній час, доводиться часто застосовувати на зустрічах із мешканцями району, які протестують проти незаконних забудов під їхніми будинками.

Ось і на останній зустрічі, яка відбулась з мешканцями вулиці Березняківської, які протестують проти забудови у їхньому скверику, Олександр Миколайович також не соромився перекладати свою вину на інших, в даному випадку на міського голову Л. Черновецького, причому - чи не за всі забудови, які є в Дніпровському районі.

Автор не збирається захищати пана Черновецького, бо його земельні фокуси є вже явище історичне і ще потребує своїх дослідників (бажано не лише істориків), проте виходячи з древньої сентеції - "а судді хто", - і точки зору, що критиком (суддею) може бути лише той, хто сам не заплямований подібним, подивимся - а хто ж іще у нас записався у когорту критиків незаконних забудов? І чи має Олександр Миколайович моральне право - бути серед них?

Почнемо з тієї ж Березняківської. Земельна ділянка надана "КРОУНу" ще в далекому 2003-му, пріснопам’ятних часів пана Омельченка, який, до речі, ще недавно також любив пофілосовствовать перед телекамерами - про зладєянія нинішньої Київської влади (правда про свої подвиги чомусь скромно мовчав).

А от ордер на порушення благоустрою, та лист-погодження до нього (без якого будівництво не може розпочатись) узгоджувався уже в 2007 році і завізований не лише міськими, але і відповідними службами Дніпровського району, та заступником пана Сотникова М. Краснощоком. Причому, доблесні Дніпровські чиновники візували ордер, добре знаючи, що громадські слухання на той час ніхто не проводив.

А може шановний Олександр Миколайович та його заступники, до того як візувати такі ордери, спочатку краще організували б та провели громадські слухання? Взнали б позицію мешканців, - тоді б і кровопролиття не було б, та й не було б потреби терміново переводити всі «стрєлки» на Черновецького.

Тим більш, що відповідно п.3.4, та п. 4.1. «Порядку громадського обговорення містобудівної документації в м. Києві», саме на районну державну адміністрація (в даному випадку Дніпровську, очолювану О. Сотниковим) покладається обов’язок організації громадського обговорення.
Але, незважаючи на це, пан Сотников “навішав”, (пардон – розказав) мешканцям Березянківської, що - “то всьо придумав Черновецький в 18-том году”, а він, Сотников – ні духом ні слухом і ніяким боком до цієї забудови непричетний і готов всєй груддю, “за єтот, как єго, народ”.

Таким же макаром “ні духом ні слухом” Олександр Миколайович, як керівник району не причетний і до інших забудов (з його слів), наприклад до забудови по проспекту Ю. Гагаріна 15, правда і там Ордер на порушення благоустрою завізований заступником Олександра Миколайовича, але сам він ні-ні, ні слухом-ні духом і як завжди готов “порвать тєлняжку за народ”.

Але особливо болить душа Олександра Миколайовича за мешканців будинків № 2, 2/1, 4/1, що по Харківському шосе, та будинку № 1 по проспекту Возз’єднання (це, по суті, на Ленінградській площі). Між цими будинками, у дворі, на якому знаходились дитячий і фізкультурний майданчики (уже правда знищені знахабнілими забудовниками) Олександр Миколайович зібрались будувати житловий будинок з підземним паркінгом, офіційна адреса якого – проспект Возз’єднання 1г.

Правда, розпочали цей прожект ще старі міська і районна влади (земельна ділянка виділена ще в 2003 році), але кому? – от тут і починається цікаве. Виявляється - не якимось приватним “Кроунам”, чи комусь подібному, а самій, що не на є Дніпровській районній у місті Києві раді.

Але, якщо ви думаєте, що районна рада збиралась будувати соціальне житло для черговиків, то ви дуже помиляєтесь – у ради на це грошей немає.
Та й ніхто і не планував щось “радою” будувати. Там зовсім інші «розклади». Схема таких земельних оборудок розроблена ще старою районною владою. Суть її в тому, що район “вибиває” собі земельну ділянку “під будівництво житлових будинків з підземними паркінгами” (ну явно не для черговиків) – на районну раду (бо на адміністрацію не можна по закону), після цього, функції забудовника одразу ж передаються районній держадміністрації (таким чином обходиться заборона закону) – а Районній Раді тут же кажуть – «дякуємо, свободна», пошла нах....

Але якщо Ви думаєте, що хоч райдержадміністрація буде щось будувати для черговиків району, то і тут ви помиляєтесь. І райдержадміністрація нічого будувати не збирається, а передає ці ділянки, за так званим інвестиційним договором, уже комерційним будівельним фірмам, іноді на пряму, а іноді ще “пропустивши” через одного «забудовника» – районне КП «Дніпробудтехсервіс».

Відповідно до цих «інвестиційних договорів» земельні ділянки передаються комерційним забудовникам за відсотки жилої площі, які ті мають передати іншій стороні (району). І тут, начинається уже не просто цікаве, а дуже цікаве – ці «інвестиційні угоди» укладаються на умовах, значно нижчих від ринкових.

Злі язики стверджують, що різниця між відсотками житлової площі, передбаченими за інвестиційним договором і справжніми ринковими умовами, на яких можна було б передати ці ділянки, переходить у “потрібні руки” районних чиновників, у вигляді чи то готівки, чи то квартир, але то злі язики і ми з Вами, шановний читачу, їм не віримо. Автор впевнений, що надзвичайно невигідні умови інвестиційних договорів – то тільки від наївності і довірливості районного керівництва.

Звичайно, ця цікава схемка була започаткована ще старою владою, але в районі була надія, що новий голова райдержадміністрації (до речі представник політичної сили, у якої, як відомо, самі чисті руки), зруйнує цю “хитровумну” схему, але вона йому чогось прийшлась до душі. По крайній мірі ніяких кроків для її ліквідації здійснено не було, навпаки, за “старим, добрим” сценарієм було “збагрено” і ділянку по Возз’єднанню 1 г., знову таки ж, за так званим інвестиційним договором.

Причому, цей, так званий договір – є таємниця за сімома печатями.

Ще в кінці квітня цього року, депутат районної ради Л. Стельмашенко, до речі, від “зладєєв черновецьких”, які «в усьому винні» (як любить наголошувати Олександр Миколайович), направила на ім’я голови Дніпровської райдержадміністрації О. Сотникова депутатське звернення з проханням проінформувати її про здійснювані операції з земельними ділянками (бо така не одна) і (що саме головне) - кому і на яких умовах вони передані по так званих інвестиційних, чи інших договорах, та з проханням надати копії таких угод – ну щоб знати, все таки, - хто, кому і на яких умовах?

Але, з райдержадміністрації спочатку надійшла відписка, що питання потребує додаткового вивчення (це ж як довго знімати копію на ксероксі), але коли пройшов і крайній термін (місяць) відповіді так і ненадійшло. 14 червня депутат направила О. М. Сотникову повторне звернення, уже зі скаргою, на те що не відповідають на її депутатське звернення.

Проте і на нього надійшла лише часткова відповідь. Заступник голови районної ради надав перелік земельних ділянок, які надані у користуванні Дніпровській районій раді, а от заступник О.Сотникова по райдержадміністрації, який відповідає за питання будівництва, проявляючи найкращі якості партизана, інформації щодо того з ким укладени ці, так звані інвестиційні угоди, на яких умовах і копії цих угод, так і не надав по цей день.

Хоча, слід зазначити, що звернення направлялось на ім`я саме голови Дніпровськоїх РДА, а тому саме він, несе відповідальність (передбачену до речі п.г, ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

Якості партизана проявляє і сам Олександр Миколайович, особливо щодо організації громадських слухань, з приводу даного будівництва. Не дивлячись на те, що міська влада пропонувала Дніпровській РДА провести громадські слухання як по Возз’єднання 1г, так і по Гашека 8а (аналогічна забудова), громадські слухання так і не проведені.

По Возз’єднання 1г, вони правда призначались, але коли забудовник (Дніпровська РДА) побачив, що мешканці налаштовані явно проти – то громадські слухання були зірвані (не було представлено ніякої проектної документації щодо здійснюваного будівництва).

Таким чином, активна піар діяльність Олександра Миколайовича, по питанню забудови на Березняківській, насправді має одну єдину мету – будь яким чином перекласти свою вину на інших. Бо якби Олександр Миколайович організували б вчасно громадські слухання, то не довелось би зараз «втірать», що винні всі, тільки не він.

Іншою метою бурхливої піар-діяльності - є намагання відволікти увагу від дивних оборудок здійснюваних із земельними ділянками Дніпровської районної ради. Про них, Олександр Миколайович, на своїх чисельних прес-конференціях, чомусь ні мур-мур, а там протистояння назріває ще небезпечніше ніж на Береняківській, бо мешканцям Харківського проспекту (буд. №2, 2/1, і 4/1) втрачати нічого, у них не залишиться «ні кола ні двора» і там мешканці готові на не менш крайні міри чим березняківсьці.

Взагалі-то, Олександру Миколайовичу необхідно відвертати увагу від дуже багатьох цікавих «моментів». Наприклад від питання ліквідації двох ЖЕКів, які ліквідовані не дивлячись на протести мешканців і знову таки, «втіхаря», без розгляду на сесії, та навіть без надання будь-якої «внятної» аргументації. «Злі язики» стверджують, що справжня причина, знову таки в землі – на місці ліквідованих жеків, планується, під видом реконструкції, здійснити ще пару «цікавих» будівництв.

Але це вже тема іншої розмови, до якої ми повернемся трохи пізніше.

Олександр Дядюк - для всіх небайдужих, хто цікавиться темами незаконних забудов у Києві і намагається боротись з ними.


PS: До речі, завтра по питанню забудови на березняках знову громадські слухання на 18-30, а на "офіційному сайті органів влади Дніпровського району" - графік громадських слухань .... аж на березень 2007 року http://www.dnipr.da-kyiv.gov.ua/?id=54