07/20/2007 | Анатолій Банний

Учора, 19 липня, о 17-50, багато полтавців та гостей міста стали свідками як кортеж машин на чолі з BMW 7-ї серії (державний номер AA0089KI), порушуючи правила дорожнього руху, пролетів крізь Полтаву та зупинився біля «Полтавгазу».

За кілька хвилин народний депутат V скликання Олексій Лелюк, зібравши купку своїх прихильників, гордо заявив: «Володимир Васильович (Рибак – авт.) буде "кришувати" мене, як і раніше. Всі питання вирішені...»

Скандал у Полтавському обласному відділенні політичної Партії регіонів досяг національного розголосу. Зважте, внутрішньопартійний конфлікт напередодні дострокових парламентських виборів, через самоусунення від його вирішення керівництва Партії регіонів, може бумерангом ударити по рейтингу не лише Полтавського обласного осередку, а й Партії регіонів у цілому, бо винесене з хати сміття ще нікому балів не додавало.

- На жаль, - розповідають рядові партійці, - конфлікт не став холодним душем ні для Політвиконкому партії, ні для спадкового обласного партійного кролика О.Лелюка, котрий, рятуючи свій голий зад (а король то голий!), останнім часом ще більше розперезався. Такі безглузді дії Лелюка в однопартійців позитиву в їх роботі не додають. Який позитив може викликати той факт, що під гаслами партійної конференції, наш обласний партійний „ліліпут” 17 липня ц.р., НАКАЗАВ нам виключити з рядів партії усіх активістів, які критикують його за сепаратизм з БЮТом? На сьогодні сенс життя Лелюка полягає в тому, щоб з регіональної партійної організації пішли знакові фігури. А знакові фігури – це не лише мозок партії, а й її кровна артерія. Тому втрата таких особистостей – катастрофа для партії, політична діяльність якої побудована не на ідейному ґрунті, а на особистостях. Пожени їх з осередку, то від партії залишиться лише дірка від бублика, пожени Лелюка – партосередок, вивільнившись лише від одного паразита, розправить свої згорблені плечі.

Як не прикро про це говорити, але лелюківський наказ був успішно виконаний шляхом фейс-контролю делегатів. «Потрібних» людей допустили до участі в конференції, а близько п’ятидесяти «непотрібних» делегатів залишили за дверима. Ситуація не зміниться, - вважають члени партії, - допоки ВАТ „Полтавагаз” – підприємство з 51 відсотком державної власності(!), працівники якого фактично стали розмовляючими Лелюковими рабами, не поженуть Лелюка, а Партія регіонів на Полтавщині стане не філією ВАТ „Полтавагаз”, а політичною партією з розгалуженою географією первинних партійних осередків.

А тим часом, делегати конференції, захищаючи пошматовані паном Лелюком свої права, зі скаргою звернулись у Київ. Але замість того, щоб вибачитись перед однопартійцями за скандал на конференції, Лелюк, на своєму „бумері” рвонув до Києва - прямо у Кабмін.

Всі питання Лелюком були вирішенні, коли він у супроводі свого Санчо Панси – народного депутата розпущеного V скликання Андрія Сокола того ж дня, відразу після обіду, зайшли в приміщення Кабміну по вул. Грушевського, де знаходиться кабінет віце-прем’єр Міністра України В.Рибака. Сокіл, як „супроводжуюча особа” залишився чекати боса в коридорі, а супроводжувана ним особа – О. Лелюк зайшов до приймальні свого патрона. Незабаром довірливий народний депутат А.Сокіл розповів своїм друзям, що після п’ятнадцятихвилинного візиту до віце-прем’єр Міністра України В.Рибака, Лелюк вийшов потираючи руки і повідомив його: „Все гаразд, наша взяла”. Після високої аудієнції два депутати негайно виїхали до Полтави. Там вони в один голос повідомили наївним працівникам „Полтавгазу” радісну звістку, що віце-прем’єр Рибак підтримав творимий Лелюком в „Полтавгазі” і партійному осередку безпредєл.

Цікаво, а чи знає В.Рибак для чого О.Лелюк використовує його прізвище? А чи знає пан Рибак, що Полтава обросла чутками, що буцімто за нинішній спокій та майбутнє парламентське крісло Лелюк подарував чи то особисто віце-прем’єру, чи то як внесок в особистий фонд депутата Київради Олександра Рибака – сина пана В.Рибака парочку свердловин під Люботином на Харківщині. Інакше звідки ж обіцянка „кришувати” Лелюка як і раніше?

Тому цілком логічно, що в однопартійців виникають слушні запитання до голови Політвиконкому Партії регіонів: чи знає пан Рибак, що його ім’я полтавський шахрай наліво і направо використовує в своїх цілях? Якщо знає - чому мовчить?

Сьогодні в „Полтавгазі” тільки й розмов про 114 мільйонів гривень боргу підприємства за одержаний газ, який воно взяло для постачання споживачам. За такі астрономічні борги з Лелюка чомусь, як з гуся вода. У той же час, „Закарпатгаз” чи „Сумигаз”, у яких борг перед поставщиками в разів двадцять менший від лелюківського їх ї..ть у хвіст і гриву(!) Незважаючи на це Лелюк упевнено готується втретє приміряти до своєї сраки парламентське крісло.

Ось і виходить, що чутки про непробивний „дах” мають під собою реальне підґрунття?

Анатолій БАННИЙ
(м. Полтава).