За що чи за кого голосувати?
07/23/2007 | ЯРОСЛАВ ЗАБРОВАРНИЙ
17 липня 2007р. відбувся „круглий стіл” за участю представників громадських організацій на тему: „Проблема співвідношення доходів громадян”. Темою „круглого столу послужила спільна думка, яка проходила у серії Інтернет - публікацій 15.07, 12.08, 19.08, 1.11.2006р., 18.02 та 04.03.2007рю. (ilkiv vol@ukr.net)” Володимира Ільківа.
У цих публікаціях Володимир Ільків справедливо стверджує, що одним найважливіших показників розвитку демократії і рівня соціальної справедливості в суспільстві є співвідношення доходів 20% найбагатших людей до доходів 20% найбідніших людей.
Тобто, мова йде про те, у скільки разів доходи 20% найбагатших громадян тієї чи іншої країни перевищують доходи 20% найбідніших громадян цієї країни. У Швеції цей показник становить 3.5 до 1-го. Тобто, доходи 20% найбагатших шведів у 3.5 рази більші, ніж доходи 20% найбідніших шведів.
У Японії цей показник є на рівні 4 до 1-го. В європейських країнах він не перевищує 7 до 1-го, у США 9 до 1-го, в Мексиці 14 до 1-го, в Бразилії 24 до 1-го, а в Гондурасі 38 до 1-го.
Як бачимо, чим нижчий рівень економічного розвитку держави, тим менший рівень демократії і соціальної справедливості, і навпаки, чим більший розвиток демократії і соціальної справедливості, тим вищий рівень економічного розвитку держави.
Або, іншими словами, існує обернено пропорційна залежність - чим менше співвідношення доходів 20% найбагатших громадян до 20% найбідніших громадян, тим більш демократичною і соціально справедливою є дана держава.
Що ж серед названих явищ, - економічний розвиток, демократія і соціальна справедливість, - є первинним, а що вторинним, похідним? Слід визнати, що в цілому ці явища взаємозв’язані і взаємозалежні. Однак, з точки зору суспільно-політичної практики їх слід розмістити наступним чином:
1. Соціальна справедливість;
2. Розвиток демократії;
3. Економічний розвиток.
На поверхні явищ, кожний член суспільства в першу чергу порівнює своє матеріальне становище з матеріальним становищем інших, і вважає справедливою чи несправедливою різницю у добробуті. Така різниця є природнім явищем, оскільки кожна людина має різні здібності і різні стартові можливості. Однак, за будь-яких умов, провідні західні фахівці вважають, що співвідношення 10 до 1-го є критичним.
Тобто, в цілому, нема задовільного пояснення, чому сукупний багатій у 10 разів може мати більший дохід від сукупного працьовитого робітника чи селянина. Відсутність такого пояснення веде до втрати мотивації до продуктивної праці, виникнення соціальної напруженості і сповільнення розвитку економіки.
Очевидно також, чим більша справедливість у розподілі доходів, тим більшу мотивацію має високопродуктивна праця. Чим багатші громадяни, тим ефективніше вони захищають свої права і свободи, а отже, тим вищий розвиток демократії, тим сильніший вплив суспільства на владу, яку воно обирає.
Якщо ж уряд діє в інтересах всього суспільства, а не якоїсь окремої незначної його частини, то це може відбуватись лише на шляху соціальної справедливості, розвитку демократії, що з необхідністю веде до економічного розвитку.
Яке ж співвідношення доходів 20% найбагатших громадян України до 20% найбідніших?
На це питання офіційна статистика відповіді не дає. Це свідчить про те, до досягнення владної «еліти», яку громадяни обирали вже 5 разів, щодо співвідношення доходів за 16 років «незалежності» України вийшло за межі розумного. За різними оцінками, від оптимістичного до песимістичного, це співвідношення знаходиться в межах 15-40 до 1-го. Для порівняння, в країнах Європейського Союзу, середній показник співвідношення доходів 20% найбагатших громадян до 20% найбідніших становить 4.8 до 1-го.
У чому ж причина? Чому всі «потуги» народних обранців і президентів призводять лише до послідовного і неухильного падіння рівня життя основної маси населення? Чому наслідки економічних реформ в Україні є жахливішими від наслідків війни 1941-1945р.р. з фашистськими загарбниками?
Коротко перерахуємо ці наслідки: населення зменшилось з 52 до 46 млн. чол.; в тривалу трудову еміграцію за кордон виїхало 5 млн. чол.; десятки тисяч дітей не живуть у рідних сім’ях; дітей продають за кордон; пишним цвітом процвітає наркоманія і алкоголізм; знищено промислове і сільськогосподарське виробництво; ліквідовані науково-дослідні і проектно-конструкторські інститути і бюро; в магазинах та супермаркетах в основному є товари неукраїнських підприємств чи фірм.
Як кажуть: далі нікуди! Приїхали, прийшли, дореформувались!!!
Автор теми «круглого столу» Володимир Ільків пропонує провести референдум про те, «який показник співвідношення доходів 20% найбагатших і 20% найбідніших громадян України Ви вважаєте оптимальним: 3/1, 4/1, 5/1 і так далі?»
Справедливо звернувши увагу громадськості на співвідношення доходів протилежних соціальних груп, пропонований автором шлях вирішення проблеми через проведення референдуму видається доволі дискусійним з багатьох причин.
Основною причиною є те, що навіть якби такий референдум і був проведений, а це само по собі є дуже проблематичним, оскільки він приведе до посилення соціальної напруженості, його результати не будуть мати жодних правових наслідків, оскільки зменшення показника співвідношення доходів можливе лише за рахунок дій владної «еліти», тобто народних обранців, на які вони ніколи не підуть. До того ж, доходи дуже багатих є похідні не стільки від якості і кількості затраченої ними робочої сили у конкретній і суспільно необхідній формі, скільки від власності, якою вони володіють (заводи, фабрики, банки, супермаркети, посередницькі організації, акції тощо). А приватна власність згідно Конституції України - недоторканна.
Теперішню ситуацію в Україні і пропоновану Володимиром Ільківим, здається всерйоз, схему дій і їх наслідків можна наглядно проілюструвати таким прикладом.
Сидять один навпроти одного два чоловіки: один худий, слабкий, дуже голодний, другий - кремезний, сильний і нахабний. Між ними стіл різними наїдками і напитками. Худий сидить прив’язаний до стільця, не може встати і дотягнутись руками до стола. І ось кремезний повільно ласує за столом і нахабно дивиться на худого, а останній докоряє йому і просить щось подати зі стола.
В Інтернет - публікації від 19.07.2007р. Володимир Ільків пропонує достатньо дієвий засіб впливу на так звану політичну еліту, якщо вона не буде ставити питання про співвідношення доходів у своїх передвиборчих програмах і виступах, голосувати проти всіх. Свята наївність. Ну задекларує та чи інша політична сила гарне співвідношення доходів між багатими і бідними. І що? Всі повинні за неї голосувати! А якщо не виконає обіцянки, то що Їй за то буде? А нічого!!! Бо на то і є інформаційно-психологічні і інші технології, що буде тисяча одна причина, чому це не змогли зробити при великому на те бажанні.
Тому дійсно, потрібно голосувати проти всіх. Незалежно від того, хто і що говорить. Чому?
Причини на це є дві:
- по-перше, помітні на видноколі політичні сили і діячі протягом вже 16 років незалежної України не показали себе на ділі патріотами української держави. Всі так звані націоналісти, націонал-демократи, націонал-ліберали, не кажучи вже про різних соціалістів, комуністів, соціал-лібералів, соціал-демократів, народних демократів і всяких інших «двічі народних» після кожних чергових виборів одразу забували про народ, і не жили його інтересами, і боролись за них. А приходили чергові вибори, і народ знову куплявся, як мала дитина, на солодкі обіцянки і інформаційні технології обману;
- по-друге, віддавати голос за малопомітну і організаційно слабку політичну силу недалекоглядно, оскільки віддані за неї голоси за умови пропорційної системи виборів (за партійними списками) перерозподіляться між тими партіями (блоками партій), які подолають 3-х відсотковий прохідний бар’єр.
З огляду на сказане, допоки не появиться політична сила, яка пропагуватиме дієві заходи з припинення скритого геноциду українського народу, кожний свідомий українець, щоб мати чисту совість, повинен голосувати проти всіх або зовсім не йти на чергове виборче шоу.
Які необхідні умови того, щоб народні обранці хоч у якійсь мірі відстоювали інтереси народу?
1. Вибори повинні бути мажоритарні, а не пропорційні, як було у 2006р. Тобто, вся територія України має бути поділена на 450 виборчих округів (за числом місць у Верховній Раді) і голосування має йти за конкретних людей;
2. Збереження депутатської недоторканності, адже насправді відстоювання інтересів людей - це в значній мірі конфлікти з владою. Дивно, чому народний президент проти депутатської недоторканності, Адже саме завдяки їй народний депутат Віктор Ющенко став президентом. А проблеми з порушниками Закону у Верховній Раді криються не у недоторканності депутатів, а у пропорційній системі виборів із закритими списками. При цьому виборці фактично не знають за кого голосують, крім перших п’яти кандидатів у депутати. Це те ж, що купляти на базарі мішок з харчами і не заглянути всередину, а орієнтуватись лише на красиву етикетку. До чого ж примітивний обман. І ми ще йдемо на вибори!!!
Які необхідні першочергові завдання повинна пропагувати для розв’язання політична сила (її лідер, кандидати у депутати), готова на ділі відстоювати добробут народу, розвиток підприємництва і справедливість?
1. Мажоритарна система виборів до Верховної Ради, а також до сільських, селищних та міських (районних в місті) Рад народних депутатів. Депутатами районної ради автоматично стають голови сільських (селищних) та міські голови міст районного підпорядкування. Депутатами обласної ради автоматично стають голови районних рад та міські голови міст обласного підпорядкування;
2. Виборність суддів районних загальних судів та господарських обласних судів. Вибори суддів вищих ланок суддями нижчих ланок судочинства;
3. Зняття прохідного бар’єру при залишенні пропорційної системи виборів;
4. Скасування податку на додану вартість (ПДВ);
5. Відродження кооперативних засад господарювання у сільському господарстві, заготівлі, переробці, постачанні та збуті сільгосппродукції та продукції її переробки;
6. Відродження кредитних спілок та ощадно-позичкових кас у агропромисловій сфері;
7. Продаж земель сільськогосподарського призначення проводити лише членам кооперативу за місцем знаходження земельної ділянки (до створення кооперативної системи господарювання на селі встановити мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, заборонити перевід цих земель в іншу категорію);
8. Скасування податку на прибуток;
9. Запровадження податку з продаж;
10. Скасування всіх нарахувань на заробітну плату;
11. Запровадження страхової медицини;
12. Запровадження страхового пенсійного забезпечення;
13. Запровадження інституту народних прокурорів, які обираються виборцями області кожні два роки по 2 народні прокурори у кожній області і мають недоторканність, державну охорону, власний друкований орган та широкі повноваження щодо захисту законних інтересів громадян, права яких порушені, у всіх органах державної влади, місцевого самоврядування, судах та військових формуваннях.
Ярослав Заброварний
У цих публікаціях Володимир Ільків справедливо стверджує, що одним найважливіших показників розвитку демократії і рівня соціальної справедливості в суспільстві є співвідношення доходів 20% найбагатших людей до доходів 20% найбідніших людей.
Тобто, мова йде про те, у скільки разів доходи 20% найбагатших громадян тієї чи іншої країни перевищують доходи 20% найбідніших громадян цієї країни. У Швеції цей показник становить 3.5 до 1-го. Тобто, доходи 20% найбагатших шведів у 3.5 рази більші, ніж доходи 20% найбідніших шведів.
У Японії цей показник є на рівні 4 до 1-го. В європейських країнах він не перевищує 7 до 1-го, у США 9 до 1-го, в Мексиці 14 до 1-го, в Бразилії 24 до 1-го, а в Гондурасі 38 до 1-го.
Як бачимо, чим нижчий рівень економічного розвитку держави, тим менший рівень демократії і соціальної справедливості, і навпаки, чим більший розвиток демократії і соціальної справедливості, тим вищий рівень економічного розвитку держави.
Або, іншими словами, існує обернено пропорційна залежність - чим менше співвідношення доходів 20% найбагатших громадян до 20% найбідніших громадян, тим більш демократичною і соціально справедливою є дана держава.
Що ж серед названих явищ, - економічний розвиток, демократія і соціальна справедливість, - є первинним, а що вторинним, похідним? Слід визнати, що в цілому ці явища взаємозв’язані і взаємозалежні. Однак, з точки зору суспільно-політичної практики їх слід розмістити наступним чином:
1. Соціальна справедливість;
2. Розвиток демократії;
3. Економічний розвиток.
На поверхні явищ, кожний член суспільства в першу чергу порівнює своє матеріальне становище з матеріальним становищем інших, і вважає справедливою чи несправедливою різницю у добробуті. Така різниця є природнім явищем, оскільки кожна людина має різні здібності і різні стартові можливості. Однак, за будь-яких умов, провідні західні фахівці вважають, що співвідношення 10 до 1-го є критичним.
Тобто, в цілому, нема задовільного пояснення, чому сукупний багатій у 10 разів може мати більший дохід від сукупного працьовитого робітника чи селянина. Відсутність такого пояснення веде до втрати мотивації до продуктивної праці, виникнення соціальної напруженості і сповільнення розвитку економіки.
Очевидно також, чим більша справедливість у розподілі доходів, тим більшу мотивацію має високопродуктивна праця. Чим багатші громадяни, тим ефективніше вони захищають свої права і свободи, а отже, тим вищий розвиток демократії, тим сильніший вплив суспільства на владу, яку воно обирає.
Якщо ж уряд діє в інтересах всього суспільства, а не якоїсь окремої незначної його частини, то це може відбуватись лише на шляху соціальної справедливості, розвитку демократії, що з необхідністю веде до економічного розвитку.
Яке ж співвідношення доходів 20% найбагатших громадян України до 20% найбідніших?
На це питання офіційна статистика відповіді не дає. Це свідчить про те, до досягнення владної «еліти», яку громадяни обирали вже 5 разів, щодо співвідношення доходів за 16 років «незалежності» України вийшло за межі розумного. За різними оцінками, від оптимістичного до песимістичного, це співвідношення знаходиться в межах 15-40 до 1-го. Для порівняння, в країнах Європейського Союзу, середній показник співвідношення доходів 20% найбагатших громадян до 20% найбідніших становить 4.8 до 1-го.
У чому ж причина? Чому всі «потуги» народних обранців і президентів призводять лише до послідовного і неухильного падіння рівня життя основної маси населення? Чому наслідки економічних реформ в Україні є жахливішими від наслідків війни 1941-1945р.р. з фашистськими загарбниками?
Коротко перерахуємо ці наслідки: населення зменшилось з 52 до 46 млн. чол.; в тривалу трудову еміграцію за кордон виїхало 5 млн. чол.; десятки тисяч дітей не живуть у рідних сім’ях; дітей продають за кордон; пишним цвітом процвітає наркоманія і алкоголізм; знищено промислове і сільськогосподарське виробництво; ліквідовані науково-дослідні і проектно-конструкторські інститути і бюро; в магазинах та супермаркетах в основному є товари неукраїнських підприємств чи фірм.
Як кажуть: далі нікуди! Приїхали, прийшли, дореформувались!!!
Автор теми «круглого столу» Володимир Ільків пропонує провести референдум про те, «який показник співвідношення доходів 20% найбагатших і 20% найбідніших громадян України Ви вважаєте оптимальним: 3/1, 4/1, 5/1 і так далі?»
Справедливо звернувши увагу громадськості на співвідношення доходів протилежних соціальних груп, пропонований автором шлях вирішення проблеми через проведення референдуму видається доволі дискусійним з багатьох причин.
Основною причиною є те, що навіть якби такий референдум і був проведений, а це само по собі є дуже проблематичним, оскільки він приведе до посилення соціальної напруженості, його результати не будуть мати жодних правових наслідків, оскільки зменшення показника співвідношення доходів можливе лише за рахунок дій владної «еліти», тобто народних обранців, на які вони ніколи не підуть. До того ж, доходи дуже багатих є похідні не стільки від якості і кількості затраченої ними робочої сили у конкретній і суспільно необхідній формі, скільки від власності, якою вони володіють (заводи, фабрики, банки, супермаркети, посередницькі організації, акції тощо). А приватна власність згідно Конституції України - недоторканна.
Теперішню ситуацію в Україні і пропоновану Володимиром Ільківим, здається всерйоз, схему дій і їх наслідків можна наглядно проілюструвати таким прикладом.
Сидять один навпроти одного два чоловіки: один худий, слабкий, дуже голодний, другий - кремезний, сильний і нахабний. Між ними стіл різними наїдками і напитками. Худий сидить прив’язаний до стільця, не може встати і дотягнутись руками до стола. І ось кремезний повільно ласує за столом і нахабно дивиться на худого, а останній докоряє йому і просить щось подати зі стола.
В Інтернет - публікації від 19.07.2007р. Володимир Ільків пропонує достатньо дієвий засіб впливу на так звану політичну еліту, якщо вона не буде ставити питання про співвідношення доходів у своїх передвиборчих програмах і виступах, голосувати проти всіх. Свята наївність. Ну задекларує та чи інша політична сила гарне співвідношення доходів між багатими і бідними. І що? Всі повинні за неї голосувати! А якщо не виконає обіцянки, то що Їй за то буде? А нічого!!! Бо на то і є інформаційно-психологічні і інші технології, що буде тисяча одна причина, чому це не змогли зробити при великому на те бажанні.
Тому дійсно, потрібно голосувати проти всіх. Незалежно від того, хто і що говорить. Чому?
Причини на це є дві:
- по-перше, помітні на видноколі політичні сили і діячі протягом вже 16 років незалежної України не показали себе на ділі патріотами української держави. Всі так звані націоналісти, націонал-демократи, націонал-ліберали, не кажучи вже про різних соціалістів, комуністів, соціал-лібералів, соціал-демократів, народних демократів і всяких інших «двічі народних» після кожних чергових виборів одразу забували про народ, і не жили його інтересами, і боролись за них. А приходили чергові вибори, і народ знову куплявся, як мала дитина, на солодкі обіцянки і інформаційні технології обману;
- по-друге, віддавати голос за малопомітну і організаційно слабку політичну силу недалекоглядно, оскільки віддані за неї голоси за умови пропорційної системи виборів (за партійними списками) перерозподіляться між тими партіями (блоками партій), які подолають 3-х відсотковий прохідний бар’єр.
З огляду на сказане, допоки не появиться політична сила, яка пропагуватиме дієві заходи з припинення скритого геноциду українського народу, кожний свідомий українець, щоб мати чисту совість, повинен голосувати проти всіх або зовсім не йти на чергове виборче шоу.
Які необхідні умови того, щоб народні обранці хоч у якійсь мірі відстоювали інтереси народу?
1. Вибори повинні бути мажоритарні, а не пропорційні, як було у 2006р. Тобто, вся територія України має бути поділена на 450 виборчих округів (за числом місць у Верховній Раді) і голосування має йти за конкретних людей;
2. Збереження депутатської недоторканності, адже насправді відстоювання інтересів людей - це в значній мірі конфлікти з владою. Дивно, чому народний президент проти депутатської недоторканності, Адже саме завдяки їй народний депутат Віктор Ющенко став президентом. А проблеми з порушниками Закону у Верховній Раді криються не у недоторканності депутатів, а у пропорційній системі виборів із закритими списками. При цьому виборці фактично не знають за кого голосують, крім перших п’яти кандидатів у депутати. Це те ж, що купляти на базарі мішок з харчами і не заглянути всередину, а орієнтуватись лише на красиву етикетку. До чого ж примітивний обман. І ми ще йдемо на вибори!!!
Які необхідні першочергові завдання повинна пропагувати для розв’язання політична сила (її лідер, кандидати у депутати), готова на ділі відстоювати добробут народу, розвиток підприємництва і справедливість?
1. Мажоритарна система виборів до Верховної Ради, а також до сільських, селищних та міських (районних в місті) Рад народних депутатів. Депутатами районної ради автоматично стають голови сільських (селищних) та міські голови міст районного підпорядкування. Депутатами обласної ради автоматично стають голови районних рад та міські голови міст обласного підпорядкування;
2. Виборність суддів районних загальних судів та господарських обласних судів. Вибори суддів вищих ланок суддями нижчих ланок судочинства;
3. Зняття прохідного бар’єру при залишенні пропорційної системи виборів;
4. Скасування податку на додану вартість (ПДВ);
5. Відродження кооперативних засад господарювання у сільському господарстві, заготівлі, переробці, постачанні та збуті сільгосппродукції та продукції її переробки;
6. Відродження кредитних спілок та ощадно-позичкових кас у агропромисловій сфері;
7. Продаж земель сільськогосподарського призначення проводити лише членам кооперативу за місцем знаходження земельної ділянки (до створення кооперативної системи господарювання на селі встановити мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, заборонити перевід цих земель в іншу категорію);
8. Скасування податку на прибуток;
9. Запровадження податку з продаж;
10. Скасування всіх нарахувань на заробітну плату;
11. Запровадження страхової медицини;
12. Запровадження страхового пенсійного забезпечення;
13. Запровадження інституту народних прокурорів, які обираються виборцями області кожні два роки по 2 народні прокурори у кожній області і мають недоторканність, державну охорону, власний друкований орган та широкі повноваження щодо захисту законних інтересів громадян, права яких порушені, у всіх органах державної влади, місцевого самоврядування, судах та військових формуваннях.
Ярослав Заброварний
Відповіді
2007.07.24 | Володимир
Re: За що чи за кого голосувати?
Я підтримую майже все!Але якщо голосувати проти всіх, то може переможуть янучари!?ЯРОСЛАВ ЗАБРОВАРНИЙ пише:
> 17 липня 2007р. відбувся „круглий стіл” за участю представників громадських організацій на тему: „Проблема співвідношення доходів громадян”. Темою „круглого столу послужила спільна думка, яка проходила у серії Інтернет - публікацій 15.07, 12.08, 19.08, 1.11.2006р., 18.02 та 04.03.2007рю. (ilkiv vol@ukr.net)” Володимира Ільківа.
> У цих публікаціях Володимир Ільків справедливо стверджує, що одним найважливіших показників розвитку демократії і рівня соціальної справедливості в суспільстві є співвідношення доходів 20% найбагатших людей до доходів 20% найбідніших людей.
> Тобто, мова йде про те, у скільки разів доходи 20% найбагатших громадян тієї чи іншої країни перевищують доходи 20% найбідніших громадян цієї країни. У Швеції цей показник становить 3.5 до 1-го. Тобто, доходи 20% найбагатших шведів у 3.5 рази більші, ніж доходи 20% найбідніших шведів.
> У Японії цей показник є на рівні 4 до 1-го. В європейських країнах він не перевищує 7 до 1-го, у США 9 до 1-го, в Мексиці 14 до 1-го, в Бразилії 24 до 1-го, а в Гондурасі 38 до 1-го.
> Як бачимо, чим нижчий рівень економічного розвитку держави, тим менший рівень демократії і соціальної справедливості, і навпаки, чим більший розвиток демократії і соціальної справедливості, тим вищий рівень економічного розвитку держави.
> Або, іншими словами, існує обернено пропорційна залежність - чим менше співвідношення доходів 20% найбагатших громадян до 20% найбідніших громадян, тим більш демократичною і соціально справедливою є дана держава.
> Що ж серед названих явищ, - економічний розвиток, демократія і соціальна справедливість, - є первинним, а що вторинним, похідним? Слід визнати, що в цілому ці явища взаємозв’язані і взаємозалежні. Однак, з точки зору суспільно-політичної практики їх слід розмістити наступним чином:
> 1. Соціальна справедливість;
> 2. Розвиток демократії;
> 3. Економічний розвиток.
> На поверхні явищ, кожний член суспільства в першу чергу порівнює своє матеріальне становище з матеріальним становищем інших, і вважає справедливою чи несправедливою різницю у добробуті. Така різниця є природнім явищем, оскільки кожна людина має різні здібності і різні стартові можливості. Однак, за будь-яких умов, провідні західні фахівці вважають, що співвідношення 10 до 1-го є критичним.
> Тобто, в цілому, нема задовільного пояснення, чому сукупний багатій у 10 разів може мати більший дохід від сукупного працьовитого робітника чи селянина. Відсутність такого пояснення веде до втрати мотивації до продуктивної праці, виникнення соціальної напруженості і сповільнення розвитку економіки.
> Очевидно також, чим більша справедливість у розподілі доходів, тим більшу мотивацію має високопродуктивна праця. Чим багатші громадяни, тим ефективніше вони захищають свої права і свободи, а отже, тим вищий розвиток демократії, тим сильніший вплив суспільства на владу, яку воно обирає.
> Якщо ж уряд діє в інтересах всього суспільства, а не якоїсь окремої незначної його частини, то це може відбуватись лише на шляху соціальної справедливості, розвитку демократії, що з необхідністю веде до економічного розвитку.
> Яке ж співвідношення доходів 20% найбагатших громадян України до 20% найбідніших?
> На це питання офіційна статистика відповіді не дає. Це свідчить про те, до досягнення владної «еліти», яку громадяни обирали вже 5 разів, щодо співвідношення доходів за 16 років «незалежності» України вийшло за межі розумного. За різними оцінками, від оптимістичного до песимістичного, це співвідношення знаходиться в межах 15-40 до 1-го. Для порівняння, в країнах Європейського Союзу, середній показник співвідношення доходів 20% найбагатших громадян до 20% найбідніших становить 4.8 до 1-го.
> У чому ж причина? Чому всі «потуги» народних обранців і президентів призводять лише до послідовного і неухильного падіння рівня життя основної маси населення? Чому наслідки економічних реформ в Україні є жахливішими від наслідків війни 1941-1945р.р. з фашистськими загарбниками?
> Коротко перерахуємо ці наслідки: населення зменшилось з 52 до 46 млн. чол.; в тривалу трудову еміграцію за кордон виїхало 5 млн. чол.; десятки тисяч дітей не живуть у рідних сім’ях; дітей продають за кордон; пишним цвітом процвітає наркоманія і алкоголізм; знищено промислове і сільськогосподарське виробництво; ліквідовані науково-дослідні і проектно-конструкторські інститути і бюро; в магазинах та супермаркетах в основному є товари неукраїнських підприємств чи фірм.
> Як кажуть: далі нікуди! Приїхали, прийшли, дореформувались!!!
> Автор теми «круглого столу» Володимир Ільків пропонує провести референдум про те, «який показник співвідношення доходів 20% найбагатших і 20% найбідніших громадян України Ви вважаєте оптимальним: 3/1, 4/1, 5/1 і так далі?»
> Справедливо звернувши увагу громадськості на співвідношення доходів протилежних соціальних груп, пропонований автором шлях вирішення проблеми через проведення референдуму видається доволі дискусійним з багатьох причин.
> Основною причиною є те, що навіть якби такий референдум і був проведений, а це само по собі є дуже проблематичним, оскільки він приведе до посилення соціальної напруженості, його результати не будуть мати жодних правових наслідків, оскільки зменшення показника співвідношення доходів можливе лише за рахунок дій владної «еліти», тобто народних обранців, на які вони ніколи не підуть. До того ж, доходи дуже багатих є похідні не стільки від якості і кількості затраченої ними робочої сили у конкретній і суспільно необхідній формі, скільки від власності, якою вони володіють (заводи, фабрики, банки, супермаркети, посередницькі організації, акції тощо). А приватна власність згідно Конституції України - недоторканна.
> Теперішню ситуацію в Україні і пропоновану Володимиром Ільківим, здається всерйоз, схему дій і їх наслідків можна наглядно проілюструвати таким прикладом.
> Сидять один навпроти одного два чоловіки: один худий, слабкий, дуже голодний, другий - кремезний, сильний і нахабний. Між ними стіл різними наїдками і напитками. Худий сидить прив’язаний до стільця, не може встати і дотягнутись руками до стола. І ось кремезний повільно ласує за столом і нахабно дивиться на худого, а останній докоряє йому і просить щось подати зі стола.
> В Інтернет - публікації від 19.07.2007р. Володимир Ільків пропонує достатньо дієвий засіб впливу на так звану політичну еліту, якщо вона не буде ставити питання про співвідношення доходів у своїх передвиборчих програмах і виступах, голосувати проти всіх. Свята наївність. Ну задекларує та чи інша політична сила гарне співвідношення доходів між багатими і бідними. І що? Всі повинні за неї голосувати! А якщо не виконає обіцянки, то що Їй за то буде? А нічого!!! Бо на то і є інформаційно-психологічні і інші технології, що буде тисяча одна причина, чому це не змогли зробити при великому на те бажанні.
> Тому дійсно, потрібно голосувати проти всіх. Незалежно від того, хто і що говорить. Чому?
> Причини на це є дві:
> - по-перше, помітні на видноколі політичні сили і діячі протягом вже 16 років незалежної України не показали себе на ділі патріотами української держави. Всі так звані націоналісти, націонал-демократи, націонал-ліберали, не кажучи вже про різних соціалістів, комуністів, соціал-лібералів, соціал-демократів, народних демократів і всяких інших «двічі народних» після кожних чергових виборів одразу забували про народ, і не жили його інтересами, і боролись за них. А приходили чергові вибори, і народ знову куплявся, як мала дитина, на солодкі обіцянки і інформаційні технології обману;
> - по-друге, віддавати голос за малопомітну і організаційно слабку політичну силу недалекоглядно, оскільки віддані за неї голоси за умови пропорційної системи виборів (за партійними списками) перерозподіляться між тими партіями (блоками партій), які подолають 3-х відсотковий прохідний бар’єр.
> З огляду на сказане, допоки не появиться політична сила, яка пропагуватиме дієві заходи з припинення скритого геноциду українського народу, кожний свідомий українець, щоб мати чисту совість, повинен голосувати проти всіх або зовсім не йти на чергове виборче шоу.
> Які необхідні умови того, щоб народні обранці хоч у якійсь мірі відстоювали інтереси народу?
> 1. Вибори повинні бути мажоритарні, а не пропорційні, як було у 2006р. Тобто, вся територія України має бути поділена на 450 виборчих округів (за числом місць у Верховній Раді) і голосування має йти за конкретних людей;
> 2. Збереження депутатської недоторканності, адже насправді відстоювання інтересів людей - це в значній мірі конфлікти з владою. Дивно, чому народний президент проти депутатської недоторканності, Адже саме завдяки їй народний депутат Віктор Ющенко став президентом. А проблеми з порушниками Закону у Верховній Раді криються не у недоторканності депутатів, а у пропорційній системі виборів із закритими списками. При цьому виборці фактично не знають за кого голосують, крім перших п’яти кандидатів у депутати. Це те ж, що купляти на базарі мішок з харчами і не заглянути всередину, а орієнтуватись лише на красиву етикетку. До чого ж примітивний обман. І ми ще йдемо на вибори!!!
> Які необхідні першочергові завдання повинна пропагувати для розв’язання політична сила (її лідер, кандидати у депутати), готова на ділі відстоювати добробут народу, розвиток підприємництва і справедливість?
> 1. Мажоритарна система виборів до Верховної Ради, а також до сільських, селищних та міських (районних в місті) Рад народних депутатів. Депутатами районної ради автоматично стають голови сільських (селищних) та міські голови міст районного підпорядкування. Депутатами обласної ради автоматично стають голови районних рад та міські голови міст обласного підпорядкування;
> 2. Виборність суддів районних загальних судів та господарських обласних судів. Вибори суддів вищих ланок суддями нижчих ланок судочинства;
> 3. Зняття прохідного бар’єру при залишенні пропорційної системи виборів;
> 4. Скасування податку на додану вартість (ПДВ);
> 5. Відродження кооперативних засад господарювання у сільському господарстві, заготівлі, переробці, постачанні та збуті сільгосппродукції та продукції її переробки;
> 6. Відродження кредитних спілок та ощадно-позичкових кас у агропромисловій сфері;
> 7. Продаж земель сільськогосподарського призначення проводити лише членам кооперативу за місцем знаходження земельної ділянки (до створення кооперативної системи господарювання на селі встановити мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, заборонити перевід цих земель в іншу категорію);
> 8. Скасування податку на прибуток;
> 9. Запровадження податку з продаж;
> 10. Скасування всіх нарахувань на заробітну плату;
> 11. Запровадження страхової медицини;
> 12. Запровадження страхового пенсійного забезпечення;
> 13. Запровадження інституту народних прокурорів, які обираються виборцями області кожні два роки по 2 народні прокурори у кожній області і мають недоторканність, державну охорону, власний друкований орган та широкі повноваження щодо захисту законних інтересів громадян, права яких порушені, у всіх органах державної влади, місцевого самоврядування, судах та військових формуваннях.
>
>
>
> Ярослав Заброварний
2007.07.24 | Woodstock generation
Re: За що чи за кого голосувати?
Володимир пише:> Я підтримую майже все!Але якщо голосувати проти всіх, то може переможуть янучари!?
Звичайно. Для чого це і пишеться.
Зауважте - ці ідеї пропагуються не серед електорату ПР - скажімо у перервах між ментами\кадетами\солдатами\агентами нацбезу - що там ще? -
хоч у доступній формі це якраз гасла що легко б лягали на люмпен-пролетарсько-хахольську аудиторію.
А пропагують тут. Україномовно. Не за 5 років до виборів. А перед самими виборами.
Отож.
2007.07.24 | Linx
Зрозуміло
Ви - за менше зло!Володимир пише:
> Я підтримую майже все!Але якщо голосувати проти всіх, то може переможуть янучари!?
Донецькі теж за менше зло, але за своє. Тож знову всі разом будемо в сраці. Зрозумійте, це одна банда. Люди для них - дійна корова.
Не потрібно голосувати проти всіх. Я, наприклад, за повне ігнорування таких "виборів без вибору".
Голосування проти всіх дасть процент явки на вибори. Неявка ж призведе до повторного туру, але ж як має затремтіти дупа у політичної "еліти"! Знову ж таки, маленький українець заробить на передвиборчих приколах
2007.07.24 | Shooter
Фантазії
Linx пише:> Ви - за менше зло!
>
> Володимир пише:
> > Я підтримую майже все!Але якщо голосувати проти всіх, то може переможуть янучари!?
> Донецькі теж за менше зло, але за своє. Тож знову всі разом будемо в сраці. Зрозумійте, це одна банда. Люди для них - дійна корова.
>
> Не потрібно голосувати проти всіх. Я, наприклад, за повне ігнорування таких "виборів без вибору".
> Голосування проти всіх дасть процент явки на вибори. Неявка ж призведе до повторного туру, але ж як має затремтіти дупа у політичної "еліти"! Знову ж таки, маленький українець заробить на передвиборчих приколах
Явка в будь-якому випадку буде достатньою.
А далі - читай Woodstock generation. Агітація "голосувати проти всіх/не йти на вибори" ведеться чемерисами різних ґатунків виключно серед не-янучарського електорату. Що, звісно, принесе дивіденди виключно янучарам.
2007.07.24 | Alexx
Re: За що чи за кого голосувати?
Ех, гарно пишуть і практично, але нажаль ще довго нездійснено. Ще не все поділили, от коли поділять, тоді, коли нічого не залишиться, то деклараційно дещо запровадять.2007.08.02 | Нововолинськ
Re: За що чи за кого голосувати?
Гасла хороші.Але хороші гасла у всіх партій, що йдуть на вибори.А які методи,тактика, щоб їх провести? З вилами (див.репортажі про відбирання землі під Києвом) проти армії не попреш!
2007.08.02 | Koala
Re: За що чи за кого голосувати?
Пане Заброварний, негайно вибачиться перед жертвами Другої Світової. Казати, що зараз гірше - це ознака великої неповаги до людей, які загинули тоді.2007.08.02 | blueandwhite
Re: За що чи за кого голосувати?
а скільки у тексті побрехеньок та маніпуляцій..."постійне падіння рівня життя" -- хоча б одна.
Та й скільки вам, помаранчовим, розжовувати, що не буде грошей, не буде й демократії. Але демшиза все одно повзе вперед, тільки гроші нормальні у держави появилися, ррраз -- і розтринькали у 2005 році. Менш шизні у 2006 продали конкурентові завод, ідіоти, гроші ті смішні, звичайно, але РРРАЗ -- розтринькали.
І з піною у рота -- ми білі та пухнасті!
І дуже ображаються, коли їх ведуть розстрілювати, бо сказ -- то є загроза суспільству.