ВАТ "Батьківщина"
07/27/2007 | Григорій, колишній член партії
Роздуми колишнього члена партії
Гадаю, що ні для кого не буде новиною, коли скажу, що всі політичні сили, які зараз претендують на провідну роль у вітчизняній політиці, створюють собі певний імідж, користуючись послугами найкращих політтехнологів. Щоб побачити за цим іміджем їхні справжні обличчя, треба уважно придивитись до тих процесів, які відбуваються в середині самих партій. Отож надаю на ваш розсуд свій погляд на одну з таких партій - ВО „Батьківщина”, в лавах якої я перебував з січня 2005 по травень 2007 р.
Я один з тих багатьох українців, кого спонукали до активного громадського життя події 2004 року. Повернувшись додому після переможного 3-го туру президентських виборів з Луганської області, де я працював членом ДВК, я розумів, що до остаточної перемоги ще далеко – насправді все тільки починається ,і попереду дуже багато роботи. Я вбачав у Юлії Тимошенко справжнього лідера революції, принципового та безкомпромісного борця, що понад усе прагне побудувати міцну незалежну процвітаючу українську державу. Тому й вступив до її партії - ВО „Батьківщина”. І одразу підключився до роботи - займався розповсюдженням газети „ВВ”, іноді допомагав з її доставкою з міської до районної парторганізації. Газета виходила щочетверга, тож щочетверга збирався весь районний актив в маленькому тісному однокімнатному офісному приміщенні, але всім місця вистачало. Раз на місяць (також у четвер) тут проходили засідання районного бюро, на яких практично завжди був присутній весь актив. Отже, я завжди був у курсі партійних справ і добре знав усіх районних партійних активістів.
Першим моїм здивуванням було те, як легко стати членом партії – приніс 2 фотокартки, заповнив анкету – і за тиждень вже маєш партквиток, навіть ні про що не питають. Далі – гірше: я став свідком, як на „Дні відкритих дверей”, що проводила РПО (районна парторганізація) громадян приймали до партії прямо в агітаційному наметі! Уявіть: йде собі людина з пляшечкою пива, просто з цікавості підходить до намету, а тут їй пропонують вступити до партії, і вона сідає за столик та попиваючи пивко заповнює анкету!
Існує ще один цікавий спосіб прийняття до партії. Проілюструю його на окремому прикладі. Ще за прем’єрства пані Тимошенко при РПО створювались громадські приймальні, в яких громадянам надавалась юридична консультація, діяла програма допомоги по перерахунку пенсій (одразу після виборів цю програму, як і самі приймальні, було швиденько згорнуто). Отож одна моя співробітниця за моєю порадою прийшла до однієї з таких приймалень зі своїми побутовими проблемами. Справа була серйозна – йшлося про отримання належного їй, як багатодітній матері, житла, в черзі на яке вона стояла вже понад 10 років. Їй пообіцяли допомогти, але сказали, що для того, щоб їм легше було надати в цій справі допомогу, їй краще... вступити до партії. Вона, звичайно, вступила. Але допомога обмежилась однією телефонною розмовою голови РПО з головою райдержадміністрації, а потім про неї просто забули.
Пробачте, будь ласка, мою наївність, але я чомусь вважав, що політична партія – це гурт людей, об’єднаних спільною метою, спільними ідеалами та спільною боротьбою за досягнення цієї мети та втілення цих ідеалів, а тому кожен громадянин, збираючись вступити до лав будь-якої партії, повинен, щонайменше, своєю діяльністю довести, що він гідний бути її членом. ВО „Батьківщина” пішло дещо іншим шляхом – всередині партії існує неформальний (але фактичний!) поділ на своєрідні касти: функціонерів (керівники та офісні працівники, партапарат усіх рівнів), акціонерів (ті, що вкладають в партію гроші задля отримання депутатських мандатів та певних посад у владних структурах), активістів (ті, що займаються справжньою партійною роботою – ходять на мітинги, розповсюджують агітаційні матеріали, виконують різні партійні доручення тощо) та статистів (випадкові безініціативні люди, які в партії абсолютно нічого не роблять і навіть не сплачують членських внесків). Тоді стає зрозумілим, навіщо партії потрібні статисти в якомога більшій кількості – повірте, аж ніяк не для того, щоб (за офіційною версією) держава виділила більше коштів на її діяльність (бо це копійки порівняно з вкладами „акціонерів”) і не для того, щоб продемонструвати конкурентам та всій Україні свою міць та всенародну підтримку. Насправді, щоб тримати під контролем місцеві парторганізації та унеможливити прийняття ними небажаних керівництву рішень та ініціатив, а то й запобігти бунту з боку активістів, потрібна значна пасивна маса, яка завжди діятиме так, як їй накажуть.
До речі, касти активістів у партії вже практично не існує – більшість з них вийшла з її лав після парламентських виборів 2006 року, побачивши наслідки кадрової політики керівництва, коли значна частина депутатів усіх рівнів почала переходити до провладних фракцій, відверто торгуючи своїми переконаннями (а чи мали вони взагалі якісь переконання?).
Після того, що було сказано про прийом до партії, не викликає здивування ситуація зі сплатою членських внесків. Коли я вперше давав 20 гривень, зав. обліковим сектором сказала: „Навіщо так багато? Стільки не треба – достатньо 5-10 гривень”. Тоді я цього не розумів: мені здавалось, чим більше – тим краще. Якось я був присутній на засіданні бюро, де поміж іншого розглядався місячний фінансовий звіт. Точних цифр я, звичайно, не пам’ятаю, але приблизно на 800 членів, що налічувала тоді РПО, було сплачено 200 з чимось гривень членських внесків. І це не окремий випадок – я й надалі жодного разу не бачив в переліку про сплату членських внесків більше 20 прізвищ.
Говорячи про кадрову політику партії, варто пригадати деякі речі, що відбуваються нагорі – на видимій частині цього айсбергу. Про формування виборчих списків до Верховної Ради і ціну за прохідне місце в цих списках вже неодноразово писалося в пресі, тож не буду повторюватись, тим більше, що не володію достовірною інформацією з цього питання. Мене дивує, як відомі українські політики, переходячи з інших партій до „Батьківщини”, одразу ставали заступниками голови партії. Я особисто ставлюсь з повагою і до пана Томенка, і до пана Вінського, і вважаю їхні переходи мудрими та корисними для України вчинками. Навіть вважав би ті вчинки мужніми та принциповими, аби не закрався сумнів (з огляду на те, які посади вони одразу обійняли в „Батьківщині”), а чи не мав тут місце елементарний торг та корисливі міркування? Адже „Батьківщина” – значно багатша та впливовіша партія, аніж ПРП та СПУ. Цікаво, яка місцева організація приймала їх до лав партії та який з’їзд надав їм посаду заступника голови, хоч я й не виключаю, що заднім числом всіх формальностей було дотримано.
Взагалі, глибоко помиляється той, хто вважає „Батьківщину” демократичною партією. Цілком відповідально заявляю – це партія авторитарна. Всі важливі рішення та кандидатури керівників нав’язуються вищими партійними органами. Наведу приклад, а щоб було зрозуміліше, розповім невеличку передісторію. В березні 2005 р. Тимошенко доручила депутату своєї фракції Семинозі (що потрапив до ВР від УСДП і, можливо, на той час ще в ній перебував) контролювати діяльність київських РПО „Батьківщини” (цікаво, я чомусь гадав, що цим має займатись міська парторганізація). Отож пан Семинога об’їхав всі РПО Києва, де мав зустріч з місцевим активом. Він навіть не поцікавився станом справ з партійною роботою в районі, тільки дав вказівки, що і як ми повинні робити, а тоді відповідав на наші запитання. На той час до депутатської фракції БЮТ, відчувши кон’юнктуру, перейшло декілька „грошових мішків” з СДПУ(о) – здається, Абдулін, Фельдман і ще хтось, а після цього та після „обрання” головою фракції партократа Бєлоруса з фракції вийшов справжній патріот Степан Хмара, який для нас завжди був совістю української політики. Отож і спитали Семиногу про ці події, на що він відповів, що Хмара – це барикадний боєць, а час барикад вже минув і настав час займатися конкретними господарськими справами. Що ж, як господарювали ті абдуліни, фельдмани та їх однопартійці за часів Кучми всім дуже добре відомо, а що стосується часу барикад, то він тоді ще й не наставав, але це вже питання про далекоглядність нашої політичної еліти... Найближчого четверга партактив, як завжди, зібрався в нашому районному офісі і, поміж іншими питаннями, обмінювались думками про Семиногу. Практично на всіх він справив неприємне враження, і всі в один голос казали: „Це не наша людина”. Незабаром мала відбутися міська звітно-виборна партійна конференція, на якій повинні були обрати нового голову МПО, і ми жваво обговорювали можливі кандидатури. Майже всі хотіли бачити на цій посаді Андрія Шкіля. Наша голова РПО казала, що розмовляла з іншими головами РПО, і вони також бажають, щоб головою МПО був саме Шкіль. Мала вона розмову і з самим паном Шкілем, і той сказав, що мав би за честь очолити Київську МПО. Потім була районна партійна конференція, на якій ми обрали делегатів на міську на чолі з нашою головою РПО. А за деякий час відбулася міська партійна конференція, на якій головою Київської МПО ВО „Батьківщина” був одностайно обраний Анатолій Семинога.
Про те, що це був не окремий випадок і не виключення з правил, свідчать події, що відбулися влітку того ж 2005 р. Пам’ятаєте, тоді перед будівлею Кабміну зібрались сотні, а то й тисячі членів ВО „Батьківщина” з різних регіонів України, які прийшли висловити протест проти кадрової політики партійного керівництва. В своїх інтерв’ю журналістам вони розповідали, як до керма в їх місцевих організаціях за вказівками згори прийшли діячі, що до президентських виборів активно співпрацювали з протилежним політичним табором, бізнесмени з темним минулим, а то й відвертий криміналітет. Одразу після цієї акції пані Тимошенко розпорядилася кожній київській РПО створити з фізично міцних молодих людей по 4 бойові п’ятірки, що підпорядковуватимуться їй особисто (мабуть з метою швидкого реагування на подібні акції в майбутньому).
Саме з огляду на авторитарність партії я навмисне не називаю жодного прізвища і навіть назви РПО, в якій я перебував, щоб не завдати шкоди людям, до яких я досі ставлюсь з повагою (бо провина за те, що відбувається в „Батьківщині” цілком лежить на її вищому керівництві), а ще й тому, що прізвища тут зайві - практично кожна місцева парторганізація може впізнати в цій статті сама себе.
Далі хочу детальніше зупинитись на касті акціонерів. Були в „Батьківщині” бізнесмени і до 2005 року, але тоді вони не являли собою окремої касти – це були справжні патріоти, які разом з представниками інших соціальних груп робили спільну справу і відстоювали свої переконання, знаходячись в жорсткій опозиції до кучмівського режиму, зазнаючи утисків та репресій з боку тодішньої влади. А коли пані Тимошенко очолила уряд, до „Батьківщини” поліз бізнес зовсім іншого ґатунку. Спершу прийшли представники партій, яким непогано жилося за попередньої влади, що на той час вже поступово крокувала на смітник української історії. А вслід за ними попхалися ті, що до політики взагалі жодного відношення не мали, але своєчасно зрозуміли, спостерігаючи постійно зростаючу популярність партії та її лідерки, що можна вигідно вкласти гроші, які досить швидко повинні дати прибуток, адже менш ніж за рік мали відбутися вибори. Тож вони і не шкодували грошей, а навпаки, просто-таки смітили ними, чудово розуміючи, що їхнє місце в депутатському списку цілком залежить від розміру вкладу. Скажіть, будь ласка, панове, чи багато ви знаєте бізнесменів районного рівня, що смітять грошима з чисто ідеологічних міркувань? Не настільки вони багаті, щоб розкидатись грошима, та й взагалі, ніколи бізнесмен не роздає гроші – він їх вкладає, і вкладає лише з однією метою – отримання прибутку! Отож, як ви гадаєте, що робитимуть ті бізнесмени, одержавши депутатські мандати? Чи опікуватимуться вони інтересами української держави та добробутом її громадян?
Треба сказати, що така ситуація склалася не сама по собі і не є поодиноким явищем в якомусь конкретному районі – це результат цілеспрямованої політики вищого партійного керівництва. Якось влітку 2005 року голова РПО розповіла, що міська організація вимагає від кожного району по 2 кандидатів у депутати з бюджетом біля 6 тис. грн. на місяць ( якщо ні, то вони самі знайдуть). А за кілька місяців РПО вже переїхала до нового офісу, якому можуть позаздрити не тільки центральні офіси багатьох українських партій, а й комерційні структури далеко не районного масштабу. Відповідно була й збільшена кількість постійних працівників районного партапарату. Звичайно, їм ще дуже далеко до райкомів радянських часів, але тенденція просліджується. Тож, коли Юлія Володимирівна заявляє на всю країну, що домагатиметься відсторонення бізнесу від влади, то вона відверто бреше.
Наслідком створення в „Батьківщині” касти „акціонерів” стало придбання ними прохідних місць в списках кандидатів у депутати і відсунення в цих списках тих справжніх патріотів, які разом з партією пройшли нелегкий шлях випробувань і завдяки яким партія й здобула свій авторитет в народі. Так навіть одного з членів районного бюро (звичайного робітника ЖЕКу, але дуже розумну і високоосвічену людину, що добре розумівся на господарських справах і багато вклав у районну парторганізацію – але не грошей, а своєї душі, своєї енергії, своєї праці, особливо в роки жорсткої опозиції) було в останній момент не просто відсунуто, а відкинуто з явно прохідного місця в списку далеко назад (що він врешті навіть не потрапив у депутати) на користь одного з новоспечених „акціонерів”. Здається, що в цьому випадку мало місце не просто вкладання грошей в партію, а й відверта корупція серед керівництва РПО. Ще один цікавий факт. Я вже згадував, що досить часто бував в РПО, а тому знав усіх, хто в районі насправді щось робить для партії. Так от вже після виборів 2006 року я якось поцікавився, хто ж з району потрапив до міської ради. Зав. обліковим сектором відповіла: „Один пройшов, та ти його не знаєш”. Гадаю, коментарі тут зайві. Після цього виглядають небезпідставними заяви політичних опонентів БЮТу про торгівлю депутатськими мандатами до Верховної Ради.
Отже, за неповні 3 роки ВО ”Батьківщина” зусиллями свого керівництва з політичної партії перетворилось на справжнє акціонерне товариство (до речі, з дуже обмеженою відповідальністю перед народом як об’єднання в цілому, так і окремих його членів) і це є основною засадою його кадрової політики. Дійсно, від кількості вкладених грошей (придбаних акцій) напряму залежить і рівень ради, депутатом якої має намір стати „акціонер”, і його місце у виборчому списку.
Тепер стає зрозумілим, чому пані Тимошенко так опікувалась прийняттям закону про імперативний мандат для депутатів місцевих рад. Досить привабливим і аргументованим виглядає пояснення, що цей закон унеможливлює „перекуповування” депутатів іншими фракціями – адже ці депутати потрапили до ради за партійними списками, тому й повинні нести відповідальність перед партією. Цілком згоден з цією тезою, але чи є вона головним мотивом? Гадаю, що ні. По-перше, цієї проблеми взагалі можна уникнути шляхом ретельного і відкритого формування виборчих списків. По-друге, ця проблема ніколи не виникне у фракції, що опинилась при владі. І по-третє, якщо вже фракція опинилась в опозиції, що з того, що вона втратить ще декількох неблагонадійних депутатів? То нехай собі йдуть і не ганьблять партію своїми низькими моральними якостями, адже перебуваючи в меншості партія все одно не спроможна проводити свою власну політику і суттєво впливати на прийняття тих чи інших рішень. Чому ж тоді Юлія Володимирівна так вчепилася в той закон і погодилася заради нього навіть голосувати разом з Партією Регіонів за сумнозвісний закон про Кабмін? Зрозуміло, що депутат, який виходить з фракції, припиняє фінансувати партію, але й це, на мою думку, не головне – головне те, що цей закон дозволяє контролювати всіх акціонерів та примушує їх і після отримання депутатського мандату продовжувати вкладати гроші в партію під загрозою виключення з депутатського корпусу. До того ж, це стимулює „акціонерів”, що мали гірші стартові позиції і не потрапили в депутати – дає їм надію когось підсидіти.
Я вже згадував про певні корупційні моменти в діяльності низових парторганізацій. Наведу ще один типовий приклад, який свідчить про маніпуляції з партійними грошима. Було це влітку минулого року під час протистояння біля Верховної Ради, викликаного ганебним і підступним створенням так званої „антикризової коаліції”. Окрім наметового містечка, біля ВР та на Майдані Незалежності були розташовані агітнамети київських РПО, в яких було організовано цілодобове чергування – по 2 людини на кожний намет, зміна тривала 12 годин. У нашої РПО було 4 намети поруч з ВР, отже одночасно мало чергувати по 8 чоловік (пізніше поставили ще 1 чи декілька на Майдані, але про стан справ у тих наметах мені невідомо, тож я про них і не згадуватиму). Коли я вперше записувався на чергування, то бачив списки – десь на тиждень вперед „штат” вже був укомплектований. Надалі я не записувався ( бо списки забрали до офісу), а усно повідомляв голову РПО, коли чергуватиму. З першого ж дня ті 4 намети стулили докупи і перетворили на 1 великий, але номінально вважалось, що їх 4. Моє перше чергування припадало на другу чи третю ніч, і, хоч реально нас чергувало четверо, неподалік стояла машина, в якій було ще декілька хлопців, що в разі потреби мали прийти нам на допомогу. Але потім в чергуваннях брало участь по 2 – 3 чоловіки. Треба сказати, що досить часто чергувати приходили і депутати райради, а серед них і бізнесмени, проте то була „стара гвардія”, та жодного разу я не бачив, щоб чергували новоспечені „акціонери”. А найчастіше чергували люди, що взагалі до партії ніякого відношення не мають, а просто вирішили підзаробити грошей. Одного разу після нічного чергування вони навіть пропонували мені піти вранці разом з ними на якийсь мітинг біля ізраїльської амбасади. Я спитав, за кого там стояти, а вони відповіли, що не знають, але там сплачують по 20 грн. за годину. Я навів цей випадок для того, щоб ви не вірили байкам, ніби ті чергування були безкоштовними. Наскільки мені відомо, за кожне чергування (12 годин) людина мала отримувати по 50 грн. А тепер давайте рахувати. Нехай в середньому в кожну зміну чергувало по 3 чоловіки (це я беру по максимуму, хоча можна було б ще відкинути депутатів, які, зрозуміло, працювали безкоштовно). Отже, по 5 „мертвих душ” на зміну. 2 зміни на добу, акція тривала приблизно 3 тижні (нехай 20 днів для круглого рахунку). Виходить, на „мертвих душ” списано щонайменше 10 000 грн. виділених коштів. Пригадую, мені розповідали декілька історій, як під час „помаранчевої революції” збагатилися деякі керівники районних штабів „Нашої України”. Вбачаю тут пряму аналогію, хоч і не можу знати напевне, куди насправді поділися ці кошти. До речі я й сам, відчергувавши 3 ночі, не отримав жодної копійки. Я принципово ніколи не цікавився фінансовим боком подібних акцій, бо брав у них участь лише з патріотичних міркувань, проте не відмовлявся, коли щось сплачували – адже якщо гроші вже виділені, то треба брати, щоб не дістались тому, хто їх не заслужив. Отож я й не питав, чому мені не заплатили...
Хочеться сказати й декілька слів про зверхність та бюрократизм, що панують в партапараті місцевих організацій. Процес кастової ієрархізації всередині партії, що почався навесні 2005р. завдяки виникненню касти „акціонерів”, спричиненому масовим приходом бізнесу, призвів до виокремлення в окрему касту „функціонерів”, тобто партійної номенклатури, яка в нових умовах відчула свою значимість та стала почуватись набагато комфортніше (я вже згадував вище про нові офіси). Гадаю, що їхнє матеріальне становище також суттєво покращилось. Відтепер головною турботою для них стала звітність перед вищим партійним керівництвом. Одразу змінилось і ставлення до рядових партійців – при спілкуванні дедалі частіше лунали зверхні інтонації. Розповім одну характерну історію.
Було це у вересні 2005року. За декілька днів по відставці уряду Тимошенко в мене виник задум написати на підтримку Юлії Володимирівни відкритого листа президентові від співробітників підприємства, на якому я працюю. Тож я набрав на комп’ютері текст, скинув на дискету і повіз до РПО. Керівництва на місці не було, я залишив там дискету і повернувся наступного дня. Голові моя ідея сподобалась, але вона попросила зачекати ще пару днів, щоб показати цього листа в МПО. І ще сказала, що внесла деякі корективи. Я спитав, чи зможу я після цього впізнати свій власний текст, але вона відповіла, що текст залишився без змін, просто були виправлені деякі орфографічні помилки. Я, звичайно, не вважаю себе висококваліфікованим фахівцем з українського правопису, тим більше, що писав листа після нічної зміни, отож і не став сперечатись. Хоча, відверто кажучи, мене це зауваження дещо зачепило – адже, наскільки мені відомо, вона теж не має філологічної освіти. Взагалі, ця риса, вихована ще радянською ідеологією, властива нашим вітчизняним керівникам будь-якого рангу будь-якої галузі – вони вважають, що розуміються краще за своїх підлеглих не тільки на вузькофахових питаннях, а й геть на всіх питаннях в світі (простіше кажучи: „я начальник – ти дурень”). Особисто мене ця риса дуже дратує...
За день чи два після схвального відгуку міської парторганізації та обіцянки опублікувати цього листа в „Київському Майдані”, в РПО мені роздрукували „виправлений” варіант, і я пішов на роботу збирати підписи, а вдома заради цікавості порівняв цей „вдосконалений” лист з оригіналом, що зберігався на моєму комп’ютері. Я щиро здивувався, коли виявив, що жодної літери, жодного знаку не було змінено. Навіщо ж тоді було казати про якісь виправлення? Висновки лишаю за вами. До речі, цей лист так і не був опублікований – за бюрократичною тяганиною був втрачений важливий час, а коли врешті десь за тиждень газета вийшла, лист вже втратив свою актуальність (принаймні так мені пояснили в РПО).
Взагалі, якщо до середини 2005 р. ініціатива знизу сприймалась „функціонерами” позитивно, то після утворення в партії кастової ієрархії, ті самі „функціонери” стали її просто боятись. Якось я зайшов до офісу спитати, чи є якісь агітматеріали – газети, листівки тощо. Нічого не було, і я сказав: „Добре, будемо самі писати”, на що отримав відповідь одного з „функціонерів”: „От цього не треба”. Гадаю, всі зі мною погодяться, що страх перед ініціативою – це характерна риса будь-якого чиновника. В цьому сенсі найяскравіші враження в мене лишились від останньої районної партконференції, на якій я був присутній. Було це навесні 2006 р. Треба сказати, що конференція відбувалась в „найкращих” традиціях партійних та комсомольських зборів радянських часів. А коли хтось із тих, хто не значився у списку виступаючих та доповідачів, просив слова поза регламентом, міське керівництво, що було присутнє на конференції, довго його розпитувало, хто він такий, чи є делегатом партконференції, чи просто запрошений, чому саме і з якого питання збирається виступати, а тоді ще радились між собою, чи варто надавати йому слово, та й надавали з явним небажанням.
Продовжуючи тему бюрократизму, варто сказати декілька слів про мій вихід з партії. Я прийшов до офісу РПО, де мене, як завжди, привітали чемною посмішкою, спитали, як справи, що в мене нового? Я відповів, що прийшов написати заяву про вихід з партії. З тією ж посмішкою мені сказали: „Будь ласка, сідайте, ось вам ручка, ось папір – пишіть”. Ніякого здивування. По-перше, мабуть, я вже далеко не перший, але й, мабуть, ще не останній; а по-друге, їм набагато краще за мене відомо, що відбувається в партії. Тож навіть суто задля формальності не спитали, чому я це роблю. Натомість задали запитання, яке мене надзвичайно здивувало: „Але ви ж все одно в комісії працюватимете?”. Скажіть, як можна пропонувати роботу у виборчій комісії людині, що відверто розірвала свої стосунки з партією, а тому, за логікою, захищатиме інтереси зовсім іншої політичної сили? Але їм байдуже: головне – набрати людей і відзвітувати перед керівництвом.
Коли політична партія перетворюється на чиновницько-бюрократичну установу, вона втрачає внутрішні зв’язки з тими цілями та ідеями, задля служіння яким була створена, починає розкладатись зсередини, морально деградувати і, як наслідок, занепадає. Ідеологічна робота підмінюється суто господарською діяльністю, замість пошуку державотворчих ідей бачимо пошук привабливих гасел для здобуття якнайбільшої підтримки електорату. Всі ці негативні явища є характерними для сьогоднішнього ВО „Батьківщина”. То чи вправі така партія розраховувати на провідну роль в суспільстві? Чи можемо ми довірити нашу державу політичній силі, яка ще не встигнувши прийти до влади, вже виявляє ознаки розкладу?
Ще декілька років тому ВО „Батьківщина” позиціонувало себе як патріотична партія, тому й користувалося підтримкою певної частини патріотично налаштованого електорату. Та, вочевидь за порадою розумних політтехнологів, партія дещо змінила свій імідж, переорієнтувавшись з патріотів на так званих „ковбасників” – тих, кого перш за все цікавить, скільки завтра коштуватиме ковбаса, а не те, що буде з їх рідною країною. І тут ми спостерігаємо цікаву картину роздвоєння особистості: з рекламних відеороликів по телебаченню пані Тимошенко звертається до пересічного українця (тобто до „ковбасника”) і розповідає про соціальні програми, добробут громадян, пенсії та зарплатні, а з трибун майданів вона звертає свої промови до українських патріотів і говорить про державну незалежність, національні інтереси, високу духовність, мудрість та героїзм українського народу. Чому так? Відповідь проста: „ковбасники” на мітинги не ходять, а витрачати дорогий ефірний час заради декількох відсотків патріотів (яких приблизно вдесятеро менше, ніж „ковбасників”) нераціонально.
То де ж Юлія Володимирівна говорить правду – по телебаченню чи на майданах? Гадаю – ні там, ні там. Я теж чудово пам’ятаю діяльність уряду Тимошенко 2005 року – реприватизацію, рекордний бюджет, соціальні програми, підвищення пенсій та зарплатні в бюджетній сфері – все це так, але давайте не забувати, що тоді лишалось менше року до виборів, після яких мала вступити в силу політреформа, тож треба було будь-що піднімати свій авторитет серед мас. І якщо пані Тимошенко знов очолить уряд, вона вже діятиме інакше. Звичайно, знов будуть реприватизації підприємств, але такі, як вона за часів свого прем’єрства намагалась провести з НФЗ на користь своїх фінансових партнерів. І не забувайте, будь ласка, про ту команду „акціонерів”, разом з якою вона збирається прийти до влади – це ділові люди, вони вклали гроші і прийдуть до влади лише з однією метою: отримувати з тих грошей прибуток, а порожні балачки про державні інтереси та добробут народу вони залишать для ідеологів.
Це – що стосується рекламних відеороликів по телебаченню, а тепер перейдемо до патріотичних промов на мітингах. Найпершою ознакою патріотизму я вважаю повагу до минулого своєї держави та народу, вшанування славних історичних дат і національних героїв країни. Пригадайте хоча б за останній рік, в яких патріотичних акціях брало участь ВО „Батьківщина”? Можливо, в мене погана пам’ять, проте я не пригадую жодної, за виключенням хіба що вшанування жертв голодомору (але там брали участь практично всі політичні сили, окрім відверто антиукраїнських, бо саме тоді Верховною Радою розглядався відповідний закон про визнання голодомору).
Натомість наведу декілька прикладів патріотичних акцій, в яких „Батьківщина” участі не брала:
- 14 жовтня – річниця створення УПА (бачив там декілька прапорів БЮТу та „Батьківщини”, але то окремі активісти прийшли на акцію зі своєї власної ініціативи);
- 9 березня (цікаво, а чи знає взагалі більшість „акціонерів” „Батьківщини”, що це за дата?)
- 30 червня – 100-річчя з дня народження Романа Шухевича та 66-а річниця проголошення акту відновлення Української держави.
Чи керівництво „Батьківщини” не вважає ці дати гідними вшанування? А ще, заради експерименту, раджу запитати тих „патріотів” з товстими гаманцями, хто заснував ОУН або Запорізьку Січ? Та навряд чи від когось з „акціонерів” ви дочекаєтесь вірної відповіді. Тож, здається, з патріотизмом цієї партії теж все зрозуміло.
Отаке враження склалось у мене після більш як 2-річного перебування в лавах „Батьківщини”, такий собі погляд зсередини. Можливо й справді пані Тимошенко прагне своєю діяльністю принести користь українській державі, але за таких методів розбудови партії та за такого особового складу її депутатського корпусу, навряд чи їй до снаги це зробити – занадто вже брудна ця партія, щоб втілювати в життя якісь світлі ідеали.
Отож, шановні громадяни, перш ніж віддати на виборах свій голос за будь-яку партію, яка вам ніби-то до вподоби і якій ви певною мірою довіряєте, замисліться, будь ласка, яке ж справжнє обличчя приховане за професійно створеним іміджем, щоб потім не було соромно за свій вибір. Здається, час вже в Україні створювати нову справжню (а не карикатурну) політичну еліту, яка завдяки своїм високим моральним якостям та дійсно державницькому мисленню спроможеться піднести Україну на гідний рівень у світовій спільноті.
Гадаю, що ні для кого не буде новиною, коли скажу, що всі політичні сили, які зараз претендують на провідну роль у вітчизняній політиці, створюють собі певний імідж, користуючись послугами найкращих політтехнологів. Щоб побачити за цим іміджем їхні справжні обличчя, треба уважно придивитись до тих процесів, які відбуваються в середині самих партій. Отож надаю на ваш розсуд свій погляд на одну з таких партій - ВО „Батьківщина”, в лавах якої я перебував з січня 2005 по травень 2007 р.
Я один з тих багатьох українців, кого спонукали до активного громадського життя події 2004 року. Повернувшись додому після переможного 3-го туру президентських виборів з Луганської області, де я працював членом ДВК, я розумів, що до остаточної перемоги ще далеко – насправді все тільки починається ,і попереду дуже багато роботи. Я вбачав у Юлії Тимошенко справжнього лідера революції, принципового та безкомпромісного борця, що понад усе прагне побудувати міцну незалежну процвітаючу українську державу. Тому й вступив до її партії - ВО „Батьківщина”. І одразу підключився до роботи - займався розповсюдженням газети „ВВ”, іноді допомагав з її доставкою з міської до районної парторганізації. Газета виходила щочетверга, тож щочетверга збирався весь районний актив в маленькому тісному однокімнатному офісному приміщенні, але всім місця вистачало. Раз на місяць (також у четвер) тут проходили засідання районного бюро, на яких практично завжди був присутній весь актив. Отже, я завжди був у курсі партійних справ і добре знав усіх районних партійних активістів.
Першим моїм здивуванням було те, як легко стати членом партії – приніс 2 фотокартки, заповнив анкету – і за тиждень вже маєш партквиток, навіть ні про що не питають. Далі – гірше: я став свідком, як на „Дні відкритих дверей”, що проводила РПО (районна парторганізація) громадян приймали до партії прямо в агітаційному наметі! Уявіть: йде собі людина з пляшечкою пива, просто з цікавості підходить до намету, а тут їй пропонують вступити до партії, і вона сідає за столик та попиваючи пивко заповнює анкету!
Існує ще один цікавий спосіб прийняття до партії. Проілюструю його на окремому прикладі. Ще за прем’єрства пані Тимошенко при РПО створювались громадські приймальні, в яких громадянам надавалась юридична консультація, діяла програма допомоги по перерахунку пенсій (одразу після виборів цю програму, як і самі приймальні, було швиденько згорнуто). Отож одна моя співробітниця за моєю порадою прийшла до однієї з таких приймалень зі своїми побутовими проблемами. Справа була серйозна – йшлося про отримання належного їй, як багатодітній матері, житла, в черзі на яке вона стояла вже понад 10 років. Їй пообіцяли допомогти, але сказали, що для того, щоб їм легше було надати в цій справі допомогу, їй краще... вступити до партії. Вона, звичайно, вступила. Але допомога обмежилась однією телефонною розмовою голови РПО з головою райдержадміністрації, а потім про неї просто забули.
Пробачте, будь ласка, мою наївність, але я чомусь вважав, що політична партія – це гурт людей, об’єднаних спільною метою, спільними ідеалами та спільною боротьбою за досягнення цієї мети та втілення цих ідеалів, а тому кожен громадянин, збираючись вступити до лав будь-якої партії, повинен, щонайменше, своєю діяльністю довести, що він гідний бути її членом. ВО „Батьківщина” пішло дещо іншим шляхом – всередині партії існує неформальний (але фактичний!) поділ на своєрідні касти: функціонерів (керівники та офісні працівники, партапарат усіх рівнів), акціонерів (ті, що вкладають в партію гроші задля отримання депутатських мандатів та певних посад у владних структурах), активістів (ті, що займаються справжньою партійною роботою – ходять на мітинги, розповсюджують агітаційні матеріали, виконують різні партійні доручення тощо) та статистів (випадкові безініціативні люди, які в партії абсолютно нічого не роблять і навіть не сплачують членських внесків). Тоді стає зрозумілим, навіщо партії потрібні статисти в якомога більшій кількості – повірте, аж ніяк не для того, щоб (за офіційною версією) держава виділила більше коштів на її діяльність (бо це копійки порівняно з вкладами „акціонерів”) і не для того, щоб продемонструвати конкурентам та всій Україні свою міць та всенародну підтримку. Насправді, щоб тримати під контролем місцеві парторганізації та унеможливити прийняття ними небажаних керівництву рішень та ініціатив, а то й запобігти бунту з боку активістів, потрібна значна пасивна маса, яка завжди діятиме так, як їй накажуть.
До речі, касти активістів у партії вже практично не існує – більшість з них вийшла з її лав після парламентських виборів 2006 року, побачивши наслідки кадрової політики керівництва, коли значна частина депутатів усіх рівнів почала переходити до провладних фракцій, відверто торгуючи своїми переконаннями (а чи мали вони взагалі якісь переконання?).
Після того, що було сказано про прийом до партії, не викликає здивування ситуація зі сплатою членських внесків. Коли я вперше давав 20 гривень, зав. обліковим сектором сказала: „Навіщо так багато? Стільки не треба – достатньо 5-10 гривень”. Тоді я цього не розумів: мені здавалось, чим більше – тим краще. Якось я був присутній на засіданні бюро, де поміж іншого розглядався місячний фінансовий звіт. Точних цифр я, звичайно, не пам’ятаю, але приблизно на 800 членів, що налічувала тоді РПО, було сплачено 200 з чимось гривень членських внесків. І це не окремий випадок – я й надалі жодного разу не бачив в переліку про сплату членських внесків більше 20 прізвищ.
Говорячи про кадрову політику партії, варто пригадати деякі речі, що відбуваються нагорі – на видимій частині цього айсбергу. Про формування виборчих списків до Верховної Ради і ціну за прохідне місце в цих списках вже неодноразово писалося в пресі, тож не буду повторюватись, тим більше, що не володію достовірною інформацією з цього питання. Мене дивує, як відомі українські політики, переходячи з інших партій до „Батьківщини”, одразу ставали заступниками голови партії. Я особисто ставлюсь з повагою і до пана Томенка, і до пана Вінського, і вважаю їхні переходи мудрими та корисними для України вчинками. Навіть вважав би ті вчинки мужніми та принциповими, аби не закрався сумнів (з огляду на те, які посади вони одразу обійняли в „Батьківщині”), а чи не мав тут місце елементарний торг та корисливі міркування? Адже „Батьківщина” – значно багатша та впливовіша партія, аніж ПРП та СПУ. Цікаво, яка місцева організація приймала їх до лав партії та який з’їзд надав їм посаду заступника голови, хоч я й не виключаю, що заднім числом всіх формальностей було дотримано.
Взагалі, глибоко помиляється той, хто вважає „Батьківщину” демократичною партією. Цілком відповідально заявляю – це партія авторитарна. Всі важливі рішення та кандидатури керівників нав’язуються вищими партійними органами. Наведу приклад, а щоб було зрозуміліше, розповім невеличку передісторію. В березні 2005 р. Тимошенко доручила депутату своєї фракції Семинозі (що потрапив до ВР від УСДП і, можливо, на той час ще в ній перебував) контролювати діяльність київських РПО „Батьківщини” (цікаво, я чомусь гадав, що цим має займатись міська парторганізація). Отож пан Семинога об’їхав всі РПО Києва, де мав зустріч з місцевим активом. Він навіть не поцікавився станом справ з партійною роботою в районі, тільки дав вказівки, що і як ми повинні робити, а тоді відповідав на наші запитання. На той час до депутатської фракції БЮТ, відчувши кон’юнктуру, перейшло декілька „грошових мішків” з СДПУ(о) – здається, Абдулін, Фельдман і ще хтось, а після цього та після „обрання” головою фракції партократа Бєлоруса з фракції вийшов справжній патріот Степан Хмара, який для нас завжди був совістю української політики. Отож і спитали Семиногу про ці події, на що він відповів, що Хмара – це барикадний боєць, а час барикад вже минув і настав час займатися конкретними господарськими справами. Що ж, як господарювали ті абдуліни, фельдмани та їх однопартійці за часів Кучми всім дуже добре відомо, а що стосується часу барикад, то він тоді ще й не наставав, але це вже питання про далекоглядність нашої політичної еліти... Найближчого четверга партактив, як завжди, зібрався в нашому районному офісі і, поміж іншими питаннями, обмінювались думками про Семиногу. Практично на всіх він справив неприємне враження, і всі в один голос казали: „Це не наша людина”. Незабаром мала відбутися міська звітно-виборна партійна конференція, на якій повинні були обрати нового голову МПО, і ми жваво обговорювали можливі кандидатури. Майже всі хотіли бачити на цій посаді Андрія Шкіля. Наша голова РПО казала, що розмовляла з іншими головами РПО, і вони також бажають, щоб головою МПО був саме Шкіль. Мала вона розмову і з самим паном Шкілем, і той сказав, що мав би за честь очолити Київську МПО. Потім була районна партійна конференція, на якій ми обрали делегатів на міську на чолі з нашою головою РПО. А за деякий час відбулася міська партійна конференція, на якій головою Київської МПО ВО „Батьківщина” був одностайно обраний Анатолій Семинога.
Про те, що це був не окремий випадок і не виключення з правил, свідчать події, що відбулися влітку того ж 2005 р. Пам’ятаєте, тоді перед будівлею Кабміну зібрались сотні, а то й тисячі членів ВО „Батьківщина” з різних регіонів України, які прийшли висловити протест проти кадрової політики партійного керівництва. В своїх інтерв’ю журналістам вони розповідали, як до керма в їх місцевих організаціях за вказівками згори прийшли діячі, що до президентських виборів активно співпрацювали з протилежним політичним табором, бізнесмени з темним минулим, а то й відвертий криміналітет. Одразу після цієї акції пані Тимошенко розпорядилася кожній київській РПО створити з фізично міцних молодих людей по 4 бойові п’ятірки, що підпорядковуватимуться їй особисто (мабуть з метою швидкого реагування на подібні акції в майбутньому).
Саме з огляду на авторитарність партії я навмисне не називаю жодного прізвища і навіть назви РПО, в якій я перебував, щоб не завдати шкоди людям, до яких я досі ставлюсь з повагою (бо провина за те, що відбувається в „Батьківщині” цілком лежить на її вищому керівництві), а ще й тому, що прізвища тут зайві - практично кожна місцева парторганізація може впізнати в цій статті сама себе.
Далі хочу детальніше зупинитись на касті акціонерів. Були в „Батьківщині” бізнесмени і до 2005 року, але тоді вони не являли собою окремої касти – це були справжні патріоти, які разом з представниками інших соціальних груп робили спільну справу і відстоювали свої переконання, знаходячись в жорсткій опозиції до кучмівського режиму, зазнаючи утисків та репресій з боку тодішньої влади. А коли пані Тимошенко очолила уряд, до „Батьківщини” поліз бізнес зовсім іншого ґатунку. Спершу прийшли представники партій, яким непогано жилося за попередньої влади, що на той час вже поступово крокувала на смітник української історії. А вслід за ними попхалися ті, що до політики взагалі жодного відношення не мали, але своєчасно зрозуміли, спостерігаючи постійно зростаючу популярність партії та її лідерки, що можна вигідно вкласти гроші, які досить швидко повинні дати прибуток, адже менш ніж за рік мали відбутися вибори. Тож вони і не шкодували грошей, а навпаки, просто-таки смітили ними, чудово розуміючи, що їхнє місце в депутатському списку цілком залежить від розміру вкладу. Скажіть, будь ласка, панове, чи багато ви знаєте бізнесменів районного рівня, що смітять грошима з чисто ідеологічних міркувань? Не настільки вони багаті, щоб розкидатись грошима, та й взагалі, ніколи бізнесмен не роздає гроші – він їх вкладає, і вкладає лише з однією метою – отримання прибутку! Отож, як ви гадаєте, що робитимуть ті бізнесмени, одержавши депутатські мандати? Чи опікуватимуться вони інтересами української держави та добробутом її громадян?
Треба сказати, що така ситуація склалася не сама по собі і не є поодиноким явищем в якомусь конкретному районі – це результат цілеспрямованої політики вищого партійного керівництва. Якось влітку 2005 року голова РПО розповіла, що міська організація вимагає від кожного району по 2 кандидатів у депутати з бюджетом біля 6 тис. грн. на місяць ( якщо ні, то вони самі знайдуть). А за кілька місяців РПО вже переїхала до нового офісу, якому можуть позаздрити не тільки центральні офіси багатьох українських партій, а й комерційні структури далеко не районного масштабу. Відповідно була й збільшена кількість постійних працівників районного партапарату. Звичайно, їм ще дуже далеко до райкомів радянських часів, але тенденція просліджується. Тож, коли Юлія Володимирівна заявляє на всю країну, що домагатиметься відсторонення бізнесу від влади, то вона відверто бреше.
Наслідком створення в „Батьківщині” касти „акціонерів” стало придбання ними прохідних місць в списках кандидатів у депутати і відсунення в цих списках тих справжніх патріотів, які разом з партією пройшли нелегкий шлях випробувань і завдяки яким партія й здобула свій авторитет в народі. Так навіть одного з членів районного бюро (звичайного робітника ЖЕКу, але дуже розумну і високоосвічену людину, що добре розумівся на господарських справах і багато вклав у районну парторганізацію – але не грошей, а своєї душі, своєї енергії, своєї праці, особливо в роки жорсткої опозиції) було в останній момент не просто відсунуто, а відкинуто з явно прохідного місця в списку далеко назад (що він врешті навіть не потрапив у депутати) на користь одного з новоспечених „акціонерів”. Здається, що в цьому випадку мало місце не просто вкладання грошей в партію, а й відверта корупція серед керівництва РПО. Ще один цікавий факт. Я вже згадував, що досить часто бував в РПО, а тому знав усіх, хто в районі насправді щось робить для партії. Так от вже після виборів 2006 року я якось поцікавився, хто ж з району потрапив до міської ради. Зав. обліковим сектором відповіла: „Один пройшов, та ти його не знаєш”. Гадаю, коментарі тут зайві. Після цього виглядають небезпідставними заяви політичних опонентів БЮТу про торгівлю депутатськими мандатами до Верховної Ради.
Отже, за неповні 3 роки ВО ”Батьківщина” зусиллями свого керівництва з політичної партії перетворилось на справжнє акціонерне товариство (до речі, з дуже обмеженою відповідальністю перед народом як об’єднання в цілому, так і окремих його членів) і це є основною засадою його кадрової політики. Дійсно, від кількості вкладених грошей (придбаних акцій) напряму залежить і рівень ради, депутатом якої має намір стати „акціонер”, і його місце у виборчому списку.
Тепер стає зрозумілим, чому пані Тимошенко так опікувалась прийняттям закону про імперативний мандат для депутатів місцевих рад. Досить привабливим і аргументованим виглядає пояснення, що цей закон унеможливлює „перекуповування” депутатів іншими фракціями – адже ці депутати потрапили до ради за партійними списками, тому й повинні нести відповідальність перед партією. Цілком згоден з цією тезою, але чи є вона головним мотивом? Гадаю, що ні. По-перше, цієї проблеми взагалі можна уникнути шляхом ретельного і відкритого формування виборчих списків. По-друге, ця проблема ніколи не виникне у фракції, що опинилась при владі. І по-третє, якщо вже фракція опинилась в опозиції, що з того, що вона втратить ще декількох неблагонадійних депутатів? То нехай собі йдуть і не ганьблять партію своїми низькими моральними якостями, адже перебуваючи в меншості партія все одно не спроможна проводити свою власну політику і суттєво впливати на прийняття тих чи інших рішень. Чому ж тоді Юлія Володимирівна так вчепилася в той закон і погодилася заради нього навіть голосувати разом з Партією Регіонів за сумнозвісний закон про Кабмін? Зрозуміло, що депутат, який виходить з фракції, припиняє фінансувати партію, але й це, на мою думку, не головне – головне те, що цей закон дозволяє контролювати всіх акціонерів та примушує їх і після отримання депутатського мандату продовжувати вкладати гроші в партію під загрозою виключення з депутатського корпусу. До того ж, це стимулює „акціонерів”, що мали гірші стартові позиції і не потрапили в депутати – дає їм надію когось підсидіти.
Я вже згадував про певні корупційні моменти в діяльності низових парторганізацій. Наведу ще один типовий приклад, який свідчить про маніпуляції з партійними грошима. Було це влітку минулого року під час протистояння біля Верховної Ради, викликаного ганебним і підступним створенням так званої „антикризової коаліції”. Окрім наметового містечка, біля ВР та на Майдані Незалежності були розташовані агітнамети київських РПО, в яких було організовано цілодобове чергування – по 2 людини на кожний намет, зміна тривала 12 годин. У нашої РПО було 4 намети поруч з ВР, отже одночасно мало чергувати по 8 чоловік (пізніше поставили ще 1 чи декілька на Майдані, але про стан справ у тих наметах мені невідомо, тож я про них і не згадуватиму). Коли я вперше записувався на чергування, то бачив списки – десь на тиждень вперед „штат” вже був укомплектований. Надалі я не записувався ( бо списки забрали до офісу), а усно повідомляв голову РПО, коли чергуватиму. З першого ж дня ті 4 намети стулили докупи і перетворили на 1 великий, але номінально вважалось, що їх 4. Моє перше чергування припадало на другу чи третю ніч, і, хоч реально нас чергувало четверо, неподалік стояла машина, в якій було ще декілька хлопців, що в разі потреби мали прийти нам на допомогу. Але потім в чергуваннях брало участь по 2 – 3 чоловіки. Треба сказати, що досить часто чергувати приходили і депутати райради, а серед них і бізнесмени, проте то була „стара гвардія”, та жодного разу я не бачив, щоб чергували новоспечені „акціонери”. А найчастіше чергували люди, що взагалі до партії ніякого відношення не мають, а просто вирішили підзаробити грошей. Одного разу після нічного чергування вони навіть пропонували мені піти вранці разом з ними на якийсь мітинг біля ізраїльської амбасади. Я спитав, за кого там стояти, а вони відповіли, що не знають, але там сплачують по 20 грн. за годину. Я навів цей випадок для того, щоб ви не вірили байкам, ніби ті чергування були безкоштовними. Наскільки мені відомо, за кожне чергування (12 годин) людина мала отримувати по 50 грн. А тепер давайте рахувати. Нехай в середньому в кожну зміну чергувало по 3 чоловіки (це я беру по максимуму, хоча можна було б ще відкинути депутатів, які, зрозуміло, працювали безкоштовно). Отже, по 5 „мертвих душ” на зміну. 2 зміни на добу, акція тривала приблизно 3 тижні (нехай 20 днів для круглого рахунку). Виходить, на „мертвих душ” списано щонайменше 10 000 грн. виділених коштів. Пригадую, мені розповідали декілька історій, як під час „помаранчевої революції” збагатилися деякі керівники районних штабів „Нашої України”. Вбачаю тут пряму аналогію, хоч і не можу знати напевне, куди насправді поділися ці кошти. До речі я й сам, відчергувавши 3 ночі, не отримав жодної копійки. Я принципово ніколи не цікавився фінансовим боком подібних акцій, бо брав у них участь лише з патріотичних міркувань, проте не відмовлявся, коли щось сплачували – адже якщо гроші вже виділені, то треба брати, щоб не дістались тому, хто їх не заслужив. Отож я й не питав, чому мені не заплатили...
Хочеться сказати й декілька слів про зверхність та бюрократизм, що панують в партапараті місцевих організацій. Процес кастової ієрархізації всередині партії, що почався навесні 2005р. завдяки виникненню касти „акціонерів”, спричиненому масовим приходом бізнесу, призвів до виокремлення в окрему касту „функціонерів”, тобто партійної номенклатури, яка в нових умовах відчула свою значимість та стала почуватись набагато комфортніше (я вже згадував вище про нові офіси). Гадаю, що їхнє матеріальне становище також суттєво покращилось. Відтепер головною турботою для них стала звітність перед вищим партійним керівництвом. Одразу змінилось і ставлення до рядових партійців – при спілкуванні дедалі частіше лунали зверхні інтонації. Розповім одну характерну історію.
Було це у вересні 2005року. За декілька днів по відставці уряду Тимошенко в мене виник задум написати на підтримку Юлії Володимирівни відкритого листа президентові від співробітників підприємства, на якому я працюю. Тож я набрав на комп’ютері текст, скинув на дискету і повіз до РПО. Керівництва на місці не було, я залишив там дискету і повернувся наступного дня. Голові моя ідея сподобалась, але вона попросила зачекати ще пару днів, щоб показати цього листа в МПО. І ще сказала, що внесла деякі корективи. Я спитав, чи зможу я після цього впізнати свій власний текст, але вона відповіла, що текст залишився без змін, просто були виправлені деякі орфографічні помилки. Я, звичайно, не вважаю себе висококваліфікованим фахівцем з українського правопису, тим більше, що писав листа після нічної зміни, отож і не став сперечатись. Хоча, відверто кажучи, мене це зауваження дещо зачепило – адже, наскільки мені відомо, вона теж не має філологічної освіти. Взагалі, ця риса, вихована ще радянською ідеологією, властива нашим вітчизняним керівникам будь-якого рангу будь-якої галузі – вони вважають, що розуміються краще за своїх підлеглих не тільки на вузькофахових питаннях, а й геть на всіх питаннях в світі (простіше кажучи: „я начальник – ти дурень”). Особисто мене ця риса дуже дратує...
За день чи два після схвального відгуку міської парторганізації та обіцянки опублікувати цього листа в „Київському Майдані”, в РПО мені роздрукували „виправлений” варіант, і я пішов на роботу збирати підписи, а вдома заради цікавості порівняв цей „вдосконалений” лист з оригіналом, що зберігався на моєму комп’ютері. Я щиро здивувався, коли виявив, що жодної літери, жодного знаку не було змінено. Навіщо ж тоді було казати про якісь виправлення? Висновки лишаю за вами. До речі, цей лист так і не був опублікований – за бюрократичною тяганиною був втрачений важливий час, а коли врешті десь за тиждень газета вийшла, лист вже втратив свою актуальність (принаймні так мені пояснили в РПО).
Взагалі, якщо до середини 2005 р. ініціатива знизу сприймалась „функціонерами” позитивно, то після утворення в партії кастової ієрархії, ті самі „функціонери” стали її просто боятись. Якось я зайшов до офісу спитати, чи є якісь агітматеріали – газети, листівки тощо. Нічого не було, і я сказав: „Добре, будемо самі писати”, на що отримав відповідь одного з „функціонерів”: „От цього не треба”. Гадаю, всі зі мною погодяться, що страх перед ініціативою – це характерна риса будь-якого чиновника. В цьому сенсі найяскравіші враження в мене лишились від останньої районної партконференції, на якій я був присутній. Було це навесні 2006 р. Треба сказати, що конференція відбувалась в „найкращих” традиціях партійних та комсомольських зборів радянських часів. А коли хтось із тих, хто не значився у списку виступаючих та доповідачів, просив слова поза регламентом, міське керівництво, що було присутнє на конференції, довго його розпитувало, хто він такий, чи є делегатом партконференції, чи просто запрошений, чому саме і з якого питання збирається виступати, а тоді ще радились між собою, чи варто надавати йому слово, та й надавали з явним небажанням.
Продовжуючи тему бюрократизму, варто сказати декілька слів про мій вихід з партії. Я прийшов до офісу РПО, де мене, як завжди, привітали чемною посмішкою, спитали, як справи, що в мене нового? Я відповів, що прийшов написати заяву про вихід з партії. З тією ж посмішкою мені сказали: „Будь ласка, сідайте, ось вам ручка, ось папір – пишіть”. Ніякого здивування. По-перше, мабуть, я вже далеко не перший, але й, мабуть, ще не останній; а по-друге, їм набагато краще за мене відомо, що відбувається в партії. Тож навіть суто задля формальності не спитали, чому я це роблю. Натомість задали запитання, яке мене надзвичайно здивувало: „Але ви ж все одно в комісії працюватимете?”. Скажіть, як можна пропонувати роботу у виборчій комісії людині, що відверто розірвала свої стосунки з партією, а тому, за логікою, захищатиме інтереси зовсім іншої політичної сили? Але їм байдуже: головне – набрати людей і відзвітувати перед керівництвом.
Коли політична партія перетворюється на чиновницько-бюрократичну установу, вона втрачає внутрішні зв’язки з тими цілями та ідеями, задля служіння яким була створена, починає розкладатись зсередини, морально деградувати і, як наслідок, занепадає. Ідеологічна робота підмінюється суто господарською діяльністю, замість пошуку державотворчих ідей бачимо пошук привабливих гасел для здобуття якнайбільшої підтримки електорату. Всі ці негативні явища є характерними для сьогоднішнього ВО „Батьківщина”. То чи вправі така партія розраховувати на провідну роль в суспільстві? Чи можемо ми довірити нашу державу політичній силі, яка ще не встигнувши прийти до влади, вже виявляє ознаки розкладу?
Ще декілька років тому ВО „Батьківщина” позиціонувало себе як патріотична партія, тому й користувалося підтримкою певної частини патріотично налаштованого електорату. Та, вочевидь за порадою розумних політтехнологів, партія дещо змінила свій імідж, переорієнтувавшись з патріотів на так званих „ковбасників” – тих, кого перш за все цікавить, скільки завтра коштуватиме ковбаса, а не те, що буде з їх рідною країною. І тут ми спостерігаємо цікаву картину роздвоєння особистості: з рекламних відеороликів по телебаченню пані Тимошенко звертається до пересічного українця (тобто до „ковбасника”) і розповідає про соціальні програми, добробут громадян, пенсії та зарплатні, а з трибун майданів вона звертає свої промови до українських патріотів і говорить про державну незалежність, національні інтереси, високу духовність, мудрість та героїзм українського народу. Чому так? Відповідь проста: „ковбасники” на мітинги не ходять, а витрачати дорогий ефірний час заради декількох відсотків патріотів (яких приблизно вдесятеро менше, ніж „ковбасників”) нераціонально.
То де ж Юлія Володимирівна говорить правду – по телебаченню чи на майданах? Гадаю – ні там, ні там. Я теж чудово пам’ятаю діяльність уряду Тимошенко 2005 року – реприватизацію, рекордний бюджет, соціальні програми, підвищення пенсій та зарплатні в бюджетній сфері – все це так, але давайте не забувати, що тоді лишалось менше року до виборів, після яких мала вступити в силу політреформа, тож треба було будь-що піднімати свій авторитет серед мас. І якщо пані Тимошенко знов очолить уряд, вона вже діятиме інакше. Звичайно, знов будуть реприватизації підприємств, але такі, як вона за часів свого прем’єрства намагалась провести з НФЗ на користь своїх фінансових партнерів. І не забувайте, будь ласка, про ту команду „акціонерів”, разом з якою вона збирається прийти до влади – це ділові люди, вони вклали гроші і прийдуть до влади лише з однією метою: отримувати з тих грошей прибуток, а порожні балачки про державні інтереси та добробут народу вони залишать для ідеологів.
Це – що стосується рекламних відеороликів по телебаченню, а тепер перейдемо до патріотичних промов на мітингах. Найпершою ознакою патріотизму я вважаю повагу до минулого своєї держави та народу, вшанування славних історичних дат і національних героїв країни. Пригадайте хоча б за останній рік, в яких патріотичних акціях брало участь ВО „Батьківщина”? Можливо, в мене погана пам’ять, проте я не пригадую жодної, за виключенням хіба що вшанування жертв голодомору (але там брали участь практично всі політичні сили, окрім відверто антиукраїнських, бо саме тоді Верховною Радою розглядався відповідний закон про визнання голодомору).
Натомість наведу декілька прикладів патріотичних акцій, в яких „Батьківщина” участі не брала:
- 14 жовтня – річниця створення УПА (бачив там декілька прапорів БЮТу та „Батьківщини”, але то окремі активісти прийшли на акцію зі своєї власної ініціативи);
- 9 березня (цікаво, а чи знає взагалі більшість „акціонерів” „Батьківщини”, що це за дата?)
- 30 червня – 100-річчя з дня народження Романа Шухевича та 66-а річниця проголошення акту відновлення Української держави.
Чи керівництво „Батьківщини” не вважає ці дати гідними вшанування? А ще, заради експерименту, раджу запитати тих „патріотів” з товстими гаманцями, хто заснував ОУН або Запорізьку Січ? Та навряд чи від когось з „акціонерів” ви дочекаєтесь вірної відповіді. Тож, здається, з патріотизмом цієї партії теж все зрозуміло.
Отаке враження склалось у мене після більш як 2-річного перебування в лавах „Батьківщини”, такий собі погляд зсередини. Можливо й справді пані Тимошенко прагне своєю діяльністю принести користь українській державі, але за таких методів розбудови партії та за такого особового складу її депутатського корпусу, навряд чи їй до снаги це зробити – занадто вже брудна ця партія, щоб втілювати в життя якісь світлі ідеали.
Отож, шановні громадяни, перш ніж віддати на виборах свій голос за будь-яку партію, яка вам ніби-то до вподоби і якій ви певною мірою довіряєте, замисліться, будь ласка, яке ж справжнє обличчя приховане за професійно створеним іміджем, щоб потім не було соромно за свій вибір. Здається, час вже в Україні створювати нову справжню (а не карикатурну) політичну еліту, яка завдяки своїм високим моральним якостям та дійсно державницькому мисленню спроможеться піднести Україну на гідний рівень у світовій спільноті.
Відповіді
2007.07.27 | igorg
Дуже вчасно. БЮТ стане класикою, як руйнують демпартії
2007.07.27 | привид Романа ShaRP'а
Ошибаетесь. Классика - это РУХи разрухи
Костенко, Плющ, Удовенко, Тарасюк - вот ваши классики.Можно добавить новых классиков - Еханурова, Бессмертного, Порошенко, Балогу.
И подсадных энерджайзеров Луценко с Кириленко.
2007.07.27 | Предсказамус
Тема правильного выбора не раскрыта. Граждане волнуются.
Григорій, колишній член партії пише:> Отож, шановні громадяни, перш ніж віддати на виборах свій голос за будь-яку партію, яка вам ніби-то до вподоби і якій ви певною мірою довіряєте, замисліться, будь ласка, яке ж справжнє обличчя приховане за професійно створеним іміджем, щоб потім не було соромно за свій вибір. Здається, час вже в Україні створювати нову справжню (а не карикатурну) політичну еліту, яка завдяки своїм високим моральним якостям та дійсно державницькому мисленню спроможеться піднести Україну на гідний рівень у світовій спільноті.
Не хватает ключевой фразы "Голосуйте за... "
Без нее картина не завершена. Складывается впечатление, что автор знает правильный выбор, кажется вот-вот и - "Есть такая партия!". Ан нет, молчит.
Никто не знает, почему?
2007.07.27 | привид Романа ShaRP'а
Такому кроме тягниблоха никто и не подойдет, пожалуй
2007.07.27 | Предсказамус
Ну, почему. "Правиця". Вообще не понял, почему от был в БЮТ
2007.07.27 | привид Романа ShaRP'а
Правидза тонет в Мегаболоте.
А БЮТ некоторые считали "радикально патриотическим". В принципе, в БЮТ был свой "уголок живых патриотищ" - вроде Лукьяненко, Гнаткевича, и т.д. и т.п.Честно говоря, жду не дождусь, когда политструктура наконец-то нормализуется, и патриотищи будут отдельно, а демократия, которая им никогда не была особо нужна - отдельно. И можно будет спокойно голосовать за умеренных в национальном вопросе демократов - без патриотищ.
2007.07.27 | Предсказамус
Ну дык.
Просто дядя не дописал в конце: "Поэтому голосуйте за союз демократических и патриотических партий НУНС". Постеснялся, наверное.2007.07.28 | привид Романа ShaRP'а
А где капитаны ТитаНСНУника были на ДР Шухевича?
Кто из них как отпраздновал день подфашистской "независимости" 30-го июня?Это ведь тоже большой вопрос на самом деле! Князевич эвон вообще непатриотично предложил задвинуть вопросы Правидзы куда подальше.
А Луценко предлагал брать пример - страшно сказать - не с УПА, а с партизан Ковпака.
Разве могут смириться с такой краснопузостью Истинные Патриоты?
2007.07.28 | Большой Брат
Остапа, блин, Романа понесло... Ромнцю. +
ты че? Дався тобi той Шухевич... Месяц уже прошел, ты вспомнил. Ща, те выдадут...2007.07.28 | привид Романа ShaRP'а
Йопэрэсэте... титульный пост читали?
>Натомість наведу декілька прикладів патріотичних акцій, в яких „Батьківщина” участі не брала:>- 14 жовтня – річниця створення УПА (бачив там декілька прапорів БЮТу та „Батьківщини”, але то окремі активісти прийшли на акцію зі своєї власної ініціативи);
>- 9 березня (цікаво, а чи знає взагалі більшість „акціонерів” „Батьківщини”, що це за дата?)
>- 30 червня – 100-річчя з дня народження Романа Шухевича та 66-а річниця проголошення акту відновлення Української держави.
>Чи керівництво „Батьківщини” не вважає ці дати гідними вшанування?
По-моему то же самое можно спросить у Луценко и остальной десятки Мегаболота.
2007.07.28 | Хвізик
Re: Йопэрэсэте... титульный пост читали?
привид Романа ShaRP'а пише:> >Натомість наведу декілька прикладів патріотичних акцій, в яких „Батьківщина” участі не брала:
> >- 14 жовтня – річниця створення УПА (бачив там декілька прапорів БЮТу та „Батьківщини”, але то окремі активісти прийшли на акцію зі своєї власної ініціативи);
> >- 9 березня (цікаво, а чи знає взагалі більшість „акціонерів” „Батьківщини”, що це за дата?)
> >- 30 червня – 100-річчя з дня народження Романа Шухевича та 66-а річниця проголошення акту відновлення Української держави.
> >Чи керівництво „Батьківщини” не вважає ці дати гідними вшанування?
>
>
> По-моему то же самое можно спросить у Луценко и остальной десятки Мегаболота.
Ось у тому і полягає уся глибина дупи. Яке питання не візьми - всі політ сили однакові, брехливі і підлі, і голосувати немає за кого
2007.07.28 | eume
Re: голосувати немає за кого
1) Можна зі спокійним серцем голосувати за "Свободу", сподіваючись що пройде. Нормальний список там гарантується. А що стосується проходження, якісь шанси в них тепер є: а) згідно соц. опитувань, ще в червні "Свободі" давали більше 1%. при тому, що найбільше тих, хто не визначився - в Західній Україні, а "Правиця" самоліквідувалася...2) Можна зціпити зуби, заплющити очі, і голосувати за мегаблок, сподіваючись, що з нього щось нормальне вийде. До речі, Кириленко, який є його лідером, з питань УПА, мови та інших має абсолютно визначену позицію, на відміну від Луценка. Принаймні, мегаблок свого шансу на створення нормальної політ. сили ще не втратив...
Не найкращі варіанти для вибору, але все ж таки ліпші, ніж не голосувати взагалі...
2007.07.28 | Арій.
Re: голосувати немає за кого
НУНС, "лідером" (я б назвав би його більш реальнішим словом - "фронтмен", так само ,як і Луценка), якого, як Ви пишете, є Кириленко - то є АТЗТ, де головні акціонери - Третяков, Жванія, Порошенко, Мартиненко, Червоненко - всі, між іншим, неукраїнці.Питання УПА чи мови - все ж не головні (хоч і важливі з точки зору символічної) у нас.
Впевнений, якщо буде потрібно, то й яник з ахметовим за нього проголосують.
Головне ж питання - легітимізація чи нелегітимізація (а також продовження/непродовження) результатів Великого Дерібану, в результаті якого у 1% населення (причому в основному неукраїнців) опинилося більшість об"єктів доходної власності.
Іншим же 90-99% (а також їх нащадкам) вони хочуть уготувати долю довічних неокріпаків.
НУНСенсів же такий стан влаштовує - вони тільки мутять воду якимись своїми опитуваннями.
Єдиний, хто взагалі міг би поставити це питання руба - "Свобода".
Тому не бійтеся, що вони не пройдуть - навіть якщо так, то Ваша совість буде чиста.
2007.07.28 | Арій.
Re: Ну, почему. "Правиця". Вообще не понял, почему от был в БЮТ
Там на початку статті (дуже коротко, правда) вказується, яким чином він вступив в Батьківшину. Той районний осередок був дійсно патріотичним - єдиний з київських, де Голова і його заступник їздили на третій тур в Донбас.2007.07.28 | Нестор
А перед Грішєю така задача не ставилась
Забули про епістолярні опуси Чобота фінансовані Порошенком? Аж дивує як одноманітно діють несуни. Навіть назву не змогли оригінальну придумати. Там було "ЗАТ БЮТ", а тут "ВАТ Батьківщина". Ну ніякої хфантазії в чуваківДо речі саме завдяки подібним опусам і порівняння їх з реальністю (див. фото) БЮТ переміг в тернопільській та половині районів львівської області.
Нагадаю хронологію:
1. "Правдива" Бекешкіна бреше, що рейинги зрівнялися
2. З"являються опуси про те, що БЮТ бандити і не патріоти.
3. З"являються плакати і листівки "Юля - жидівка"
4. Несуни піднімають такий крик, що вже самі починають вірити, що для Заходу України вони безальтернативний проект
5. А потім на виборах ... перемагає БЮТ і несуни щиро дивуються як така халепа могла статися.
Так шо хай пише. Два пункти вже є.
2007.07.28 | Арій.
Re: А перед Грішєю така задача не ставилась
Шановний Несторе! Ніякого завдання перед Гришею ніхто не ставив. Все те, що він написав - я пройшов разом з ним - можу підтвердити. Висновки робіть самі - адже ж ніхто не пише в статті, що треба голосувати за НУНСенс чи ПРсів. Крім того, можу додати, що до НУНСу у Григорія відношення НАБАГАТО гірше, ніж до ВО"Батьківщина". Та й діяльність Юлі, як Прем"єра він оцінює позитивно. Тож, модливо і стаття дасть поштовх вищому керівництву Батьківщини до перегляду партійно-кадрової політики. А як ні - то хто ж їм винний?2007.07.29 | Нестор
Re: А перед Грішєю така задача не ставилась
Арій. пише:> Шановний Несторе! Ніякого завдання перед Гришею ніхто не ставив.
Угу. Так само як перед Чоботом
> Висновки робіть самі - адже ж ніхто не пише в статті, що треба голосувати за НУНСенс чи ПРсів.
Ага а про придурка Хмару як про світоча для виборців просто так вирвалося?
> Тож, модливо і стаття дасть поштовх вищому керівництву Батьківщини до перегляду партійно-кадрової політики.
Це ж якого перегляду? Бродського взад вернути чи Головатого з Хмарою? Ні дякую.
2007.07.28 | Арій.
Re: Тема правильного выбора не раскрыта. Граждане волнуются.
Я знаю чому.Оскільки особисто знаю Григорія.
Якби він написав за кого він збирається голосувати, то сенс статті був би зовсім інший - "брехлива агітка, замовлена (НСНУ, ПР,...)"
Стаття ж написана не для агітки, а для того, щоб пересічні громадяни уявляли собі стан справ всередині однієї з партій і ЗНАЛИ за кого вони голосують, щоб не було іллюзій. Впевнений - в більшості інших парті стан схожий.
Між іншим, той же самий Григорій вважає, що Юля була б непоганим Прем"єром.
2007.07.28 | Предсказамус
Тогда непонятно.
Арій. пише:> Якби він написав за кого він збирається голосувати, то сенс статті був би зовсім інший - "брехлива агітка, замовлена (НСНУ, ПР,...)"
Нет, смысл был бы в том, что Григорий назвал реально проходную партию, которая не стала бизнес-проектом, как "Батьківщина". Без этого "Б" не имело смысла говорить "А".
2007.07.29 | Арій.
Гриша розраховува на таких, як Ви інтелектуалів
які й самі в змозі зробити правильний вибір.Можу сказати, що сам Гриша його вже зробив.
А вам же він дав частинку від Великої Мозаїки.
Якщо ми будемо постійно отримувати такі частинки - то й допетраємо до всього самі))
2007.07.29 | ОРИШКА
А можна відкритим текстом для інтелектуалів,
але які не второпали?2007.07.29 | Арій.
Спеціально для Вас,
Орисю, щодо Гришиного вибору - казати не буду - це некоректно.Скажу щодо свого.
Копіюю з іншого свого посту: "Питання УПА чи мови - все ж не головні (хоч і важливі з точки зору символічної) у нас.
Впевнений, якщо буде потрібно, то й яник з ахметовим за нього проголосують.
Головне ж питання - легітимізація чи нелегітимізація (а також продовження/непродовження) результатів Великого Дерібану, в результаті якого у 1% населення (причому в основному неукраїнців) опинилося більшість об"єктів доходної власності.
Іншим же 90-99% (а також їх нащадкам) вони хочуть уготувати долю довічних неокріпаків (Ви погоджуєтесь з такою "долею"?).
НУНСенсів же такий стан влаштовує - вони тільки мутять воду якимись своїми опитуваннями.
Єдиний, хто взагалі міг би поставити це питання руба - "Свобода".
Тому не бійтеся, що вони не пройдуть - навіть якщо так, то Ваша совість буде чиста."
Так от - у Юлі, поки вона не понабирала всяких фельдмабдуліних - теж були схожі ідеї (щодо повернення 30 000 НЕЗАКОННО (тільки не треба про суд, адже Ми всі розуміємо, що дійсно - НЕЗАКОННО) приватизованих підприємств. Зараз же - незрозуміло, як вона буде їх реалізувати. "Свобода" ж - принципово не бере в свій склад олігархів. Тобто вони не завадять партії ІЗСЕРЕДИНИ.
Це вже ЩОСЬ.
2007.07.29 | Нестор
Re: Спеціально для Вас,
Арій. пише:> Тому не бійтеся, що вони не пройдуть - навіть якщо так, то Ваша совість буде чиста."
Совість в тому випадку може бути чиста лише при умові повної відсутності мізків.
Бо якщо я голосую за "Свободу" і з чотирьох голосів своєї родини два підуть персонально Януковичу і Партії регіонів, то я повинен бути повним дауном, щоб мати після цього чисту совість.
Я вже не коментую їх улюблених лозунгів типу "Єслі в кранє нєт вади - значіт випілі жиди"
2007.07.30 | Арій.
Не витягуйте з контексту
А щодо відомої народної приказки - то може дасте лінк про те, чи казав таке взагалі Тягнибок. Бо я щось не чув. Та й Ви, я думаю.2007.07.30 | Арій.
Для "умнєйших" людей
Якщо тисячі таких от, як Ви, розумних, проголосують за 100% прохідні партії - і тому то й не пройдуть "непрохідні", в тому числі й Свобода.2007.07.29 | Предсказамус
Простите, но Гриша мне не Гуру, чтоб загадки загадывать
Арій. пише:> А вам же він дав частинку від Великої Мозаїки. Якщо ми будемо постійно отримувати такі частинки - то й допетраємо до всього самі))
Эта раздача частичек, будь она попубличнее и поубедительнее, привела бы к тому, что оранжевые потеряли пару-тройку процентов голосов на выборах. С учетом очень небольшой разницы между ними и бело-голубыми, можно считать, что Гриша внес свою лепту в голубцовское большинство новой ВР. Вы на это намекали?
2007.07.29 | Арій.
Та в тому то й справа, що Гриша - не Гуру
Але Ви помиляєтесь, що втрата голосів "помаранчевих" НУНСенсів і БЮТу автоматично призведе до збільшення голосів за ПРсів. Не знаю ні одного, що розчарувався в БЮТ чи НУ, щоб він збирався голосувати за голубо-червоних.Серед правих же партій чітко вималювався ЄДИНИЙ лідер - ВО "Свобода". За них і будуть голосувати розчаровані. От тому то в них останнім часом швидко зростає рейтинг.
2007.07.29 | Предсказамус
Вижу, что это хорошо...
Арій. пише:> Але Ви помиляєтесь, що втрата голосів "помаранчевих" НУНСенсів і БЮТу автоматично призведе до збільшення голосів за ПРсів.
Я не ошибаюсь потому, что этого и не утверждал. Голоса за партии, не прошедшие барьер 3% (такие, как ВО "Свобода", к примеру), распределяются между остальными, в том числе и ПР. Причем чем больше партия набрала, тем больше ей достается "бесполезных" голосов.
Но еще хуже тот факт, что эти голоса потеряет "оранжевая" часть партий, а именно БЮТ. То есть, Гриша решил отобрать у БЮТ несколько процентов голосов, подарив часть из них ПР? Не лучшее решение для партиота.
2007.07.29 | Арій.
Розумію Ваші сумніви, але
схоже на те, що зараз є набагато масовішим розчарування у НУНС і БЮТ, ніж було в 2006. Крім того, в 2006 на правому фланзі було забагато всіх, але не було явно вираженого лідера.Зараз - тільки ВО "Свобода" там. Інші - або вмерли, або влилися в блоки (може Ви назвете хоч однного конкурента Свободи?). Тому не буде розпорошення. А чим більше людей збирається голосувати за Свободу - тим більше впевненості в інших, що вона пройде. Отож - маємо кумулятивний ефект. Якби вибори були 27 травня - то не мали б - не вистачило б часу.
2007.07.29 | Предсказамус
Да какие тут сомнения...
ВО "Свобода" - партия с ограниченным (в арифметическом смысле) электотратом, т.к. радикализм в Украине не популярен в принципе, а национальный радикализм - тем более. Так что ее будущее покуда вне парламента с очень высокой вероятностью.Но если бы все, кого удалось бы Грише убедить, имей он приличные медиаресурсы, дружно сбежали в "Свободу" - она бы таки прошла. Но так не сбегут ведь, просто наплюют на выборы и все.
Т.е. сомнительную попытку откусить кусочек БЮТа для "Свободы" можно назвать как угодно, но не патриотической.
2007.07.29 | S.D.
"Потому что в Украине нет политических партий..."
2007.07.27 | привид Романа ShaRP'а
И вас туда же.
> справжній патріот Степан Хмара, який для нас завжди був совістю української політики.
> Майже всі хотіли бачити на цій посаді Андрія Шкіля.
> Звичайно, знов будуть реприватизації підприємств, але такі, як вона за часів свого прем’єрства намагалась провести з НФЗ на користь своїх фінансових партнерів.
>Це – що стосується рекламних відеороликів по телебаченню, а тепер перейдемо до патріотичних промов на мітингах. Найпершою ознакою патріотизму я вважаю повагу до минулого своєї держави та народу, вшанування славних історичних дат і національних героїв країни.
>Натомість наведу декілька прикладів патріотичних акцій, в яких „Батьківщина” участі не брала:
>- 14 жовтня – річниця створення УПА (бачив там декілька прапорів БЮТу та „Батьківщини”, але то окремі активісти прийшли на акцію зі своєї власної ініціативи);
>- 9 березня (цікаво, а чи знає взагалі більшість „акціонерів” „Батьківщини”, що це за дата?)
>- 30 червня – 100-річчя з дня народження Романа Шухевича та 66-а річниця проголошення акту відновлення Української держави.
>Чи керівництво „Батьківщини” не вважає ці дати гідними вшанування?
В гробу я видел таких патриотищ. Скатертью дорога через Говерлу нафиг к Тягниблоху. Вам не нравится то, что БЮТ не является патриотищной ВО "Свободой"? А другим не нравятся патриотища.
Поклонение патриотищным ценностям - верный путь на 0.36%й маргинес. Патриотища валят из БЮТ? Скатертью дорожка, валите быстрее, бегом в Закарпатье и чтоб я вас больше не видел!
Я допускаю, что многие из описанных партийных недостатков в БЮТе имеют место быть.
Низкие люди, считающим нужным праздновать марионеточную профашистскую "независимость" 1941-го года, - идут лесом в любом случае.
2007.07.28 | Svitlana
Re: привиду Романа ShaRP'а
привид Романа ShaRP'а пише:> В гробу я видел таких патриотищ. Скатертью дорога через Говерлу нафиг к Тягниблоху. Вам не нравится то, что БЮТ не является патриотищной ВО "Свободой"? А другим не нравятся патриотищи.
>
> Поклонение патриотищным ценностям - верный путь на 0.36%й маргинес. Патриотищи валят из БЮТ? Скатертью дорожка, валите быстрее, бегом в Закарпатье и чтоб я вас больше не видел!
>
>
Говерла, Закарпатье - это одни из самых прекрасных мест Украины, где живут прекрасные люди. Вам, Роман туда не надо. Вам куда-нибудь на северо-восток. Вы -хам. Радует одно- вы призрак "привид Романа ShaRP'а "
2007.07.28 | привид Романа ShaRP'а
Мне не важно, красивое или нет. Лишь бы патриотища были подальше
2007.07.28 | Володимир
Re: Мне не важно, красивое или нет. Лишь бы патриотища были подальше
Задовбав, урод. Кажу тобі: пішов у сраку до пукінських патріотіщ. Пріколіст, блін.2007.07.29 | привид Романа ShaRP'а
UVMOD п. 0. Премодерация на сайто цветет и пахнет...
2007.07.29 | Арій.
в даному контексті можна бути або
патріотом, або бандитом, або ковбасником.На бандита Ви явно не тягнете.
Щодо патріотів - свою позицію виклали.
Поздоровляю, Ви - Ковбасник!!!
2007.07.29 | привид Романа ShaRP'а
Лучше с умным потерять, чем с патриотищем найти (л)
24-07-2007 20:42, Они не делали ошибок, они сами ошибкаhttp://www2.maidan.org.ua/n/free/1185298966
25-07-2007 Пьемонт, похвалитесь!
http://www2.maidan.org.ua/n/about/1185380274
Сходите туда, и расскажите, как это так получается, что слово "патриот" в Украине имеет три значения - "бездарный комедиант", "фанатик" и "сволочь".
2007.07.29 | Арій.
А з ковбасником взагалі краще справу не мати
НЕ знаю, з чого Ви взяли такі значення цього слова. Може в Енциклопедичний словник заглянете?2007.07.29 | Большой Брат
Вегетарьянец, чтоле? Травкой питаешся?
2007.07.29 | Арій.
Ні - "Великими" братами :-) (-)
2007.07.29 | Большой Брат
Re: Ні - "Великими" братами :-) (-)
Хм. Для этого зубы надо иметь, минимум, из нитрида бора... Иначе -никак. не угрызть.2007.07.29 | Арій.
Я не в фізичному плані - я знищую їх ментальність:-)
2007.07.29 | Большой Брат
Re: Я не в фізичному плані - я знищую їх ментальність:-)
Дай, Боже, нашому телятi, та вовка з"iсти...2007.07.29 | привид Романа ShaRP'а
А я вас что, заставляю?
Повторяюсь, мне будет только лучше, если патриотища дружно свалят куда-нибудь подальше от меня, и не будут цепляться с "патриотищными ценностями".2007.07.28 | ОРИШКА
Ром, остынь. Не так все черно-бело. Ну, это между прочим.
2007.07.28 | привид Романа ShaRP'а
Красные не остывают :)
Граждане, какого гребаного "икс" я должен остывать? Я, типа того, избиратель. Часть народа, главного источника власти в этой стране. Поэтому имею, так сказать, право заказывать себе политический выбор и политический курс, какой захочу.И если я хочу чтобы патриотища шли лесом через Говерлу нафиг - значит заказываю. В своем, так сказать, избирательном праве.
Но у нас, разумеется, демократия - я посылаю патриотищ с их "ысторией мовой культурой" к ... , в ... и на ... , а они идут куда захотят.
2007.07.28 | ОРИШКА
Ром, ты вправе, е-мае, краснеть и бить в грудь и в барабаны,
только при чем тут абстрактные понятия "история" и "культура"? Никакого отношения они к современным личностям, с коими ты в разные стороны ходишь, не имеют. Так что стратифицируй объекты нападения2007.07.28 | привид Романа ShaRP'а
При них
ОРИШКА пише:> только при чем тут абстрактные понятия "история" и "культура"? Никакого отношения они к современным личностям, с коими ты в разные стороны ходишь, не имеют.
Ну вот спроси у патриотищ, с какой радости они объявляют их "главными ценностями", и пытаются нести в массы кривыми волосатыми лапами.
2007.07.27 | Svitlana
Re: ВАТ "Батьківщина"
Дуже хотілось би, щоби мислячі люди врешті-решт скрупульозно прораналізували діяльність і поведінку цієї пані на протязі 2004-2007, і зрозуміли - це страшна людина. Довіряти їй не можна. Ті хто буде за неї голосувати, я впевнена дуже скоро пошкодують про це. Хоча серед членів її партіїї є і дуже достойні люди. Надія на них.2007.07.28 | samopal
Так! Довіряти можна лише справжнім вільним демократам
А протягом згаданого вами періоду ота страшна особа ледь не встигла знищити усі попередні "завоювання демократії". Лиш певний нетривалий період вона ніби трохи вгамувалася - коли працювала прімьєр-міністром в уряді Ющенка, - ця страшна волюнтаристична популістка-шантажистка намагалася тоді замаскуватися під демократа, але справжні друзі демократії були насторожі. Та й свідомі меценати не залишились осторонь...2007.07.28 | ОРИШКА
Не нужно пугать "страшной тетей". Предвыборы пошли :)
2007.07.28 | igorg
Цікаві результати опитування в "Сєгодня"
Здається БЮТ поступово переходить в електоральне поле ПРУ. Принаймні цікавими є результати опитування в ненашій пресі:"Юрий Луценко заявил, что блок НУНС после выборов выдвинет в премьер-министры страны Виктора Балогу. Таким образом, три основные политические силы Украины уже определились со своими кандидатами на пост главы правительства в случае победы на выборах 30 сентября. Кто из них, по вашему мнению, был бы лучше всего для Украины на этом посту?
Виктор Янукович (Партия Регионов) 48.10%
Виктор Балога (блок "Наша Украина-Народная самооборона" 17.00%
Юлия Тимошенко (Блок Юлии Тимошенко) 34.90%
"
Як бачите, пані Юля конкурує з паном Януковичем, але саме ресурсі ПРУ. Певно, що саме такі авторитарні методи й дії й приваблюють електорат ПРУ. Вони люблять мати одного лідера й одного господаря. Це якраз по них. З іншого боку саме цей електорат покладає надії на те, що хороший вождь їх нагодує й обігріє. Приблизно так сталося з електоратом КПУ, що перекинувся до більш сильного ніж Симоненко вождя.
Дійсно, маємо не партію а дещо схоже на ЗАТ, що діє як типова комерційна структура. Від політичної партії залишилося лише непереборне бажання влади, як найкращого джерела благ. З одного боку це є позитив, бо потенційно здатне ослабити позиції ПРУ, але з іншого ми втратили непогану демпартію з багатьма дієвими членами. Такі трансформації деморалізують якраз наш актив у БЮТ.
Тож НМД цей процес буде продовжуватися і людям з демократичними поглядами там уже робити нічого. В результаті отримаємо щось перехідне між ПРУ і НСНУ.
2007.07.28 | Нестор
Вони свідчать якраз про протилежне
Подібні опитування були також на інших ресурсах і свідчити вони можуть лише про одне. НУНС безнадійно втратив виборців саме на Заході України. БЮТ виграв вибори в тернопільській області і в половині районів львівської області.Причому Галичина однозначно віддасть перевагу прем"єру Тимошенко перед прем"єром Балогою. То що тут електорат ПР живе?
2007.07.28 | привид Романа ShaRP'а
Нет, в электорат ПРУ переходят патриотища
Потому что умным людям, ценящим достоверность информации, читать пинчуковское голубое "Сивоння", особенно в той части, которая касается выбора политиков, смысла нет.2007.07.28 | bas
Вони люблять мати одного лідера й одного господаря.
igorg пише:"Вони люблять мати одного лідера й одного господаря. Це якраз по них."
Интересно отметить, что есть некоторые словосочетания, которыми в те или иные временные отрезки истории имеют явно отрицательную или положительную нагрузку. Они заменяют аргументы и считается, что оспаривать их - это признак плохого тона, бескультурья и ретроградства. Например, очень просто пригвоздить человека тем, что он мечтает о колбасе по 2.20. Так же, например, тем, что кто-то поддерживает авторитарного лидера. Фи, как это можно, в эпоху демократии.
Однако, необходимо учитывать, что всему свое время и, по большому счету, абсолютных истин не существует.
В разгул демократии, который наблюдается у нас, очень и очень правдоподобным выглядит то, что именно сильная личность обеспечит выход из создавшейся ситуации и создаст условия для быстрого развития.
А когда все наладится и успокоится, тогда уже и можно кривясь и оттягивая брезгливо нижнюю губу высокомерно цедить, что это недемократично, а это демократично.
2007.07.28 | igorg
Це просто констатація факту
Абсолютно різні й протилежні світогляди й довести щось не можливо. Німцям, скажімо, потрібно було пережити справжню національну катастрофу, щоб відійти від захоплення тоталітаризмом. Так само і японцям. Росіяни гордяться власною піровою перемогою під керівництвом Сталіна й далі продовжують ті самі ігри.Україна не мала такої практики. Принаймні, авторитарного керівника в неї ніколи не було. Така ментальність. Хто зна добре це чи погано для державності, але так є. Хоча в стратегічному контексті тоталітаризм неодмінно веде до катастрофи. І як бачимо у нас, є досить чіткий поділ, що майже збігається: тоталітаризм-воля і антиукраїна - Україна.
Не знаю таких історичних прикладів, щоб десь колись якийсь диктатор побудував демократію
Стосовно пані Юлі, то на превеликий жаль, вона подалася грати в чужий ліс в чужі ігри та ще й з шулєрами
2007.07.28 | bas
Re: Це просто констатація факту
Підскажу.Наприклад, Піночет в Чілі. Є й інші приклади.
2007.07.28 | Carlson-on-the-Roof
Re: Це просто констатація факту
> Не знаю таких історичних прикладів, щоб десь колись якийсь диктатор побудував демократію . Може підкажете?Так, зразу, зходу, можу підказати три:
- Чан-Кай-Ши на Тайвані,
- Маннергейм у Фінляндії,
- Піночет у Чілі (найновішій і найяскравійший приклад).
Взагалі, це саме історічна тенденція, що шлях від тоталітаризму і бідності до ринку і демократії йде через авторитарну форму правління. Германія і Японія будували свої демократії в окупаційному режимі.
В Україні такого не буде. Ні Єнакієвскій Урка, ні Дніпропетровська Кооператорша в демократії потреби не мають. Обом абсолютна влада потрібна для абсолютного дерібану. При цьому один спирається на про-російських зомбодятлів, а інша, на про-українських (див. цей форум)... Хоча не тількі. Анти-українська шарпєнь теж трапляється серед йулькофф (див. пости привида).
Хорунжівський Пасічник, попри його неспроможність бути диктатором (а може, саме завдяки тому) виявляється найменшим злом. Звісно, в його "бригаді" збірна солянка, хто у ліс, а хто до Луценка
в той час, як Урка і Кооператорша будують єдино-згуртовані банди. Але, щось не хочеться вже диктатури, фюрерів і фюрерш, як ви гадаєте, щановні?
Я зовсім не ідеалізую Пасічникову "бригаду". Зрозуміло, їм теж потрібна влада для "дерібану"
Але, на мій погляд, що базується на життєвому досвіді і абсолютній особистій неангажованості, влада Пасічникової "бригади" принесе Україні найменше шкоди, у порівнянні з іншими двома. Отже, вибір зроблено і я закликаю інших (хто може думати) зробити такий же вибір - для України.
Взагалі, добре правило - думати головою перед тим, як "голосувати серцем". Бо такі голосуючи як правило думають сракою... прошу шампанство за грубий вислів
2007.07.28 | bas
Re: Це просто констатація факту
Кстати, я Вам бы мог нормально ответить, если бы демократические, то есть, тутошние, мордороторы не тормозили, в отличие от авторитарных на других форумах. Это еще раз, к тому, что демократия не всегда лучший выбор. В зависимости от ситуации.2007.07.28 | Предсказамус
А Вы зарегистрируйтесь.
На многих (если не большинстве) "авторитарных", да и прочих форумах, регистрация обязательна.2007.07.28 | bas
Re: А Вы зарегистрируйтесь.
Это я уже сделал бог знает когда.2007.07.29 | Sean
Зареєструвати ся - мало
треба ще логінити си. І буде дзен.2007.07.28 | Sych
+3
2007.07.30 | miner
от якраз таких, як ОЦЕ
, стріляти — демократично…bas пише:
> В разгул демократии, который наблюдается у нас, очень и очень правдоподобным выглядит то, что именно сильная личность обеспечит выход из создавшейся ситуации и создаст условия для быстрого развития.
> А когда все наладится и успокоится, тогда уже и можно кривясь и оттягивая брезгливо нижнюю губу высокомерно цедить, что это недемократично, а это демократично.
З подібної логіки починався ІІІ Райх.
«Сільной лічнастью» був Адольф Алоїзич.
Тому гадаю, що таких мочіть треба, поки маленькі. Навіть коли під рукою нема сортира
2007.07.30 | Svitlana
Re: bas-у про сильную личность
Судя по по слогану, Вы, bas, за сильную личность имеете завгара Януковича, который от яйца, извините ус......я ?. А я думаю, что сильная личность, которая может привести Украину к благосостоянию, что есть производным демократии, это наш Президент. Чтобы так держать удары, как он их держит, надо иметь огромное мужество. А мужество (сила)- это не надутые щеки и выставленный вперед дебильный подбородок, не сильный голос и нахальная походка. Ни Вам , ни Вашему кумиру, к сожалению, этого не дано понять.2007.07.28 | пан Roller
Re: ВАТ "Батьківщина" -есть такая партия бедной Пашечки.
Григорій, колишній член партії пише:>
> Ще декілька років тому ВО „Батьківщина” позиціонувало себе як патріотична партія, тому й користувалося підтримкою певної частини патріотично налаштованого електорату.
Сегодня Ю.Т. позиционирует блок "Бьют", а не партию.Сколько партий входит в блок, и "чьи вы хопцы будете" я даже затрудняюсь вспломнить.
Блок это своего рода корзина для умных, которые держат в ней свои яйца.Умнее других оказались социалисты. Яйца Винского сегодня хранятся в Батькивщине, Луценко у Ющенко и в акциях УБК.
И Блок имеет носит ее имя "Бьют". Партия Батькивщина вообще не канает кого-то.Корпорация растет.
Но, вступить в Блок не так просто как в партию.Поэтому вас и принимаютс в партию.А какая хрен разница.
Но, Блок позиционирует один человек, чье имя он и носит Ю.Т. Это напоминает рекламу "Ретона", типа про чистые руки, "аж в глазах блестит смотреть не возможно".
То, что блоки и мегаблоки, гегаблоки обречены на провал на выборах их участиники похоже уже догадываются.Если, конечно, выборы состоятся в срок.
Brgds
2007.07.28 | ОРИШКА
бедненький пострадавший.(типа, реплика)...ВАТ "Батьківщина"
Для "укуенно" разочарованных есть, все-таки, парочка-тройка выходов.1) - покаяццо, утиреть слезки по напрасно потраченному времени, и, задрав штаны, помчаться по месту "правильно пахнущего" бублика, что и подано в вышеизложеной "трагической" истории... Правда, что-то подсказывает мне, что "разочарованного" ждут все те же грабли и возле "правильного" бублика..
2) - менять ситуацию внутри, набравшись силы духа, объединять единомышленников и создавать нормальную партию изнутри - правда, это процесс долгий и требует мозгов и терпения - ну, дано, конечно, не каждому, но приличнее выглядит, чем отпрыгнуть и облить, ибо приведенные претензии нельзя предъявить разве что бешеной Натахе, так что, Григорий, всем разочаровываться будем? А кто сказал, что в Украине где-то партийный рай процветает?
3) есть еще алкоголь - горе топить. Кое-кому помогает.
А баррикады, между прочим, не только гнев и обличение. Тихою сапою дальше будешь.
То есть - усе будет хорошо. Не переживайте, Маши, прорвемся!
ЗЫ. Пишу от имени своих тетушек - активисток "Батькивщины" Нежина и Бахмача, бывших учителей.
2007.07.28 | igorg
Щиро бажаю успіхів. На жаль ситуація складається
так, що часто єдиним виходом є покинути партію. Завважте, що ця людина не побігла в чужий табір, й не поливає брудом. Однак говорить про те що має місце. А мова йде про дуже серйозні речі.Вибачте, але з великої обойми дуже гарних і активних людей з БЮТ вже не видно й не чути нікого. Чи це не так? Особисто я підтримував БЮТ в основному через наявність в ній наших людей. І ось вони десь заховані-поховані, а на місцях просто вигнані. Що далі?
2007.07.29 | Арій.
Якщо вже казати про постраждалих
То це ніяк не Гриша - він був найактивнішим партійцем, між іншим, в районій організації.Я наіть не уявляю, хто тепер за нього буде робити всю ту купу справ.
Мабуть, прийдеться, наймати ЗА ГРОШІ СПОНСОРІВ когось:-)
А Ви б поставили себе на його місце - Ви 2 роки як віл працюєте - тягнете всю справу, а в районні депутати направляють зовсім лівих людей, які вчора прийшли до партії, купили пару компів, ксероксів і зараз (між іншим повиходили з районної фракції БЮТ в основному) дерибанять власність разом з НУ і ПР.
2007.07.29 | Нестор
Ну от ви мої слова і підтвердили
Арій. пише:> Ви 2 роки як віл працюєте - тягнете всю справу, а в районні депутати направляють зовсім лівих людей
Ну я ж казав, Чобіт і Гріша якщо не одно ліцо, то дуже похожі
"Ходішь в школу ходішь, а потом - бац..." і біля корита місця зайняті. Чобіт теж образився на 120 місце. Не знав бідолашний, що воно прохідним вийде. А тут патріоти за написання статейки непогане бабло підкидають
2007.07.30 | Арій.
Поясню на пальцях
Справа не в образі, а в тому, що виконувати "сізіфів труд" не має сенсу. Щодо Чобота - не знаю - спитайте в нього. За статтю ніхто нікому не проплачував.2007.07.28 | Карт
Перепрошую, але я знову хочу розібратися,
хоча розумію, что вийшло б чітабєльнєє, якби писати, як в Чапаєва грати.
Спершу про вихідні постулати, з яких випливає вся теорія (звичайно, що нмд).
1. Україна перебуває під владою ПРУ, яка є дешо розмитим, дещо підфарбованим демократичною косметикою (наслідок ПомРев) владою кучмівського замісу.
2. Тимошенко щиро прагне посприяти перетворенню України на квітучу державу європейського зразку з помітним впливом на світовій арені.
3. Політичний проект Тимошенко може мати успіх, якщо вона, разом з тими, хто її беззастережно підтримують, матиме вирішальний вплив на тенденції розвитку України.
4. Тимошенко завжди формує таку тактику, яка веде до результату найкоротшим шляхом.
Отже, Тимошенко вірить, що за термін її державної діяльності Україну можна трансформувати, але для цього тактика має бути нетривіальною. На першому етапі це має бути тактика швидкого і нестримного захоплення влади, в умовах української квазідемократії.
Що має робити командувач військами для перемоги? Він має мобілізувати все, що піддається мобілізації, він має забезпечити централізоване керівництво армією (єдіноначаліє, дисципліна), він має досягати перемог, щоб армія не втрачала керованості і бойового духу. І ще: він має сам демонструвати власну віру у перемогу, власну стійкість і власну відданість ідеалам, заради яких він і розпочав великий похід. Як на мене, саме це і робить Тимошенко. На стільки якісно, на скільки вона здатна це робити, і на скільки той людський матеріал, що зветься суспільство України, взагалі є придатним для подібних кампаній.
А тепер конкретніше, з приводу топового поста. Головною думкою, яка випливає з його тексту, є така: «БЮТ перетворився з партії ідейних бійців на бюрократичного монстра, який вже не можна розглядати як альтернативу ПРУ. Отже, любі друзі, відверніться від Тимошенко, як майбутнього ПМ, і пристаньте до Балоги. І хай воно, потехесеньку, святкуючи патріотичні свята, якось буде.».
Я є віддаленим від структур «Батьківщини», не маю власних спостережень і вражень. Але можу повірити в те, що ця партія всередині не є комфортним середовищем для мислячої людини з власним поглядом на будь-що і самоповагою. Принамні – місцями. Скоріше я повірю в те, що ця партія перетворюється на армію, з притаманними армії кар’єризмом, корупцією, «я начальник, ти дурак», кастовістю. Але ж армія створюється не для «взагалі», а для ведення бойових дій і перемоги. Приємних армій не існує.
В чому є проблема для бійців «першого призову»? В тому, що вони прийшли в «Батьківщину» не перемагати, а воювати. Їм важливіше ні «що», а «як». З ними можна було б воювати і воювати .. А тим часом життя України визначали б януковичі. Довгими роками .. І коли в маленькі землянки перших бійців прийшли полковники в погонах і сказали, що от вам устав, от начальник і все таке, вони були дуже засмучені, деякі вирішили дійти «до самої Юлі».
Так що «Батьківщина» реформувалася для взяття влади.
В зв’язку з цим виникає два питання:
1. Чи не втратить ЮВТ довіру виборців, якщо впродовж виборчої кампанії кожного дня такі от григорії будуть розкривати в ЗМІ внутрішнє життя «Батьківщини»? А їм же будуть надавати таку можливість всі зацікавлені гравці. Щоб виборець і не подумав: «а що там відбувається всередині інших партій?».
2. Якщо ж народ не відвернеться від ЮВТ і приведе її до влади, то чи зуміє Юля вчасно відмовити у владних посадах тим, хто у владі її лише скомпроментує?
2007.07.28 | igorg
Re: Перепрошую, але я знову хочу розібратися,
>1. Чи не втратить ЮВТ довіру виборців, якщо впродовж виборчої кампанії кожного дня такі от григорії будуть розкривати в ЗМІ внутрішнє життя «Батьківщини»? А їм же будуть надавати таку можливість всі зацікавлені гравці. Щоб виборець і не подумав: «а що там відбувається всередині інших партій?».Вибачте, але це не внутрішнє життя. Про внутрішнє життя писав один дописувач з БЮТ пану Свистовичу, памятаєте? От через таких панів і такий дух і змушені залишати БЮТ наші люди. А якщо не хочуть, то їх залишають.
Мовчать в ПРУ, там усє по-понятіям. Хто нє понімає той йде на полювання
Якщо пан Трайдук у Кривому Розі стає головою штабу, то для знайомих з особистостями питання відпадають. Це є фініта ля комедія. Бо той пан фахівець з хвальшувань, але я дуже сомніваюся, що на користь БЮТ. А ще це демонструє повний розвал і недієздатність новопризначеного після виборів особисто Юлею керівництва БЮТ
>2. Якщо ж народ не відвернеться від ЮВТ і приведе її до влади, то чи зуміє Юля вчасно відмовити у владних посадах тим, хто у владі її лише скомпроментує?
А хиба Ви не бачили який вплив має пана Юля на цих рагулів? На прикладі ВР
2007.07.29 | Карт
Re: Перепрошую, але я знову хочу розібратися,
Те, у який спосіб живе "Батьківщина", є її внутрішньою справою. Ви ж не заглядаєте у вікна сусіда, щоб потім розповісти йому, що він не так живе?Можливо, що юліна армія не є дієздатною, ми про це дізнаємося після виборів.
Взагалі, не слід забувати, що Юля насправді вирішує проблему лише ЦЕНТРАЛЬНОЇ влади. Згадайте, чи багато рогулів з БЮТ потрапили на керівні посади, коли Юля була ПМ? Я впевнився, що вона вміє зважати на обставини.
2007.07.28 | Горицвіт
Re: Перепрошую, але я знову хочу розібратися,
Не коментуючи ваші постулати, скажу тільки, що навіть якщо вони правдиві, то чесна і переможна юля, як мінімум, помиляється. Бо кубло дерибанщиків партійних грошей і торговців місцями в місцевих списках не є ефективною армією. Ні для яких завдань крім, власне, цих двох функцій. Трошки (зовсім трошки) знаю ситуацію в цій партії, правда збоку. Можливо, вас обрадує, що в інших головних партіях не набагато краще. Ніякі "зміни зсередини" в теперішніх великих партіях неможливі. Повно новин, як місцеві організації за "бунт" (чи просто так) розпускаються.2007.07.29 | Карт
Re: Перепрошую, але я знову хочу розібратися,
Горицвіт пише:> Не коментуючи ваші постулати, скажу тільки, що навіть якщо вони правдиві, то чесна і переможна юля, як мінімум, помиляється. Бо кубло дерибанщиків партійних грошей і торговців місцями в місцевих списках не є ефективною армією.
Можливо, що так і є. Про це ми дізнаємося після виборів.
Реалії такі, що в Україні має місце жорстке протистояння, отже сторони протистояння нагадують армії. Не буває армій із "світлими і чесними очима". Важливим є тільки те, виграла армія чи програла. Коли армія розіб'є супротивника, її заганяють в казарми. Війна між БЮТ і ПРУ нагадує мені громадянську війну в американських штатах. Звичайно, що я її не бачив, але мені чомусь важко повірити у те, що армія прогресиної Півночі виглядала зсередини краще, ніж БЮТ.
2007.07.29 | Горицвіт
Ви вважаєте, що коли командири крадуть патрони і продають
ворожій стороні, а заряджати пушку і командувати солдатами не вміють - це нормально, так і має бути? Це необхідна умова для перемоги?Ще два зауваження. Сама метафора війни в даному контексті шкідлива. Бо вибори - це перш за все процес переконування громадян, що ваша партія краще за інші відповідає їх інтересам. А з такими "командирами" відбувається протилежне. Можливо, вожді Бюта так і думають: наберемо негідників, бо це ж війна, війна, війну не можна вести з чесними очима! Але оцінюють-то їх і по набраних негідниках в тому числі.
Друге. Що, по-вашому, буде перемогою Бют на цих виборах?
2007.07.29 | Карт
Re: Ви вважаєте, що коли командири крадуть патрони і продають
Горицвіт пише:> ворожій стороні, а заряджати пушку і командувати солдатами не вміють - це нормально, так і має бути? Це необхідна умова для перемоги?
У Вас є достовірна статистика з цього питання? Чи Ви зважаєте лише на григорієв?
> Ще два зауваження. Сама метафора війни в даному контексті шкідлива. Бо вибори - це перш за все процес переконування громадян, що ваша партія краще за інші відповідає їх інтересам.
Переконання виборців є одним з методів ведення війни. Термін "війна" відзеркалює лише ступінь напруження між конкурентами.
> А з такими "командирами" відбувається протилежне. Можливо, вожді Бюта так і думають: наберемо негідників, бо це ж війна, війна, війну не можна вести з чесними очима! Але оцінюють-то їх і по набраних негідниках в тому числі.
Я вже колись писав, як важко партії позбавитись від тих "меншикових", які тримають в руках кадри, фінанси. Хоча позбавитись прийдеться. Але все так виходить, що якось не час позбавлятись, від виборів до виборів. "А от коли вибори пройдуть ..".
А щодо "оцінювачів", то це окрема тема (як і що вони оцінюють).
> Друге. Що, по-вашому, буде перемогою Бют на цих виборах?
Достатня кількість мандатів для того, щоб Тимошенко стала ПМ і сама визначила команду.
2007.07.29 | Горицвіт
Re: Ви вважаєте, що коли командири крадуть патрони і продають
Карт пише:> Горицвіт пише:
> > ворожій стороні, а заряджати пушку і командувати солдатами не вміють - це нормально, так і має бути? Це необхідна умова для перемоги?
>
> У Вас є достовірна статистика з цього питання? Чи Ви зважаєте лише на григорієв?
Звідки в мене може бути статистика? Ясно, що це враження від розмов зі знайомими і повідомлень преси. І "статистика" в даному випадку нікому не потрібна, в виправленні ситуації має бути зацікавлене керівництво партії, якщо хоче перемоги. Але скоріше всього нічого міняти не будуть (у цьому питанні і в інших) і з великою вірогідністю програють.
2007.07.29 | TrollSeeker
Re: Ви вважаєте, що коли командири крадуть патрони і продають
Горицвіт пише:> Звідки в мене може бути статистика? Ясно, що це враження від розмов зі знайомими і повідомлень преси. І "статистика" в даному випадку нікому не потрібна, в виправленні ситуації має бути зацікавлене керівництво партії, якщо хоче перемоги. Але скоріше всього нічого міняти не будуть (у цьому питанні і в інших) і з великою вірогідністю програють.
Якщо:"Звідки в мене може бути статистика?", то чому тоді Ви вживаєте термін "вірогідністю"? Чи не є то розповсюдженням такого собі мислевіруса? Як ото за часів минулих виборів? Тоді згадайте що пророкувалось і накаркувалось відносно БЮТ, а що насправді вийшло. То може гаразд каркати?
До речі, відносно термінології, "вірогідно" російською - "достоверно", "ймовірно" російською - "вероятно".
Може використання терміну "вірогідно" в цьому випадку є браком знання рідної мови?
2007.07.29 | Горицвіт
Re: Ви вважаєте, що коли командири крадуть патрони і продають
TrollSeeker пише:> Може використання терміну "вірогідно" в цьому випадку є браком знання рідної мови?
Можливо. А може й ні. Якщо говорити про достовірність прогнозу. Але тут не мовний форум.
TrollSeeker пише:
> Як ото за часів минулих виборів? Тоді згадайте що пророкувалось і накаркувалось відносно БЮТ, а що насправді вийшло.
І що ж вийшло? Вона виграла вибори і стала прем'єр-міністром?
( передбачаю, що далі піде серія: "так, вона виграла! і якби не Пасічник! якби не ПАрАшенко! якби не Третьяков! то вона б стала прем'єром!" - то я наперед відповідаю: минулі вибори БЮТ не виграла, і це факт.
Передбачаю далі відповідь: "але ПАрАшенко і Третьяков набрали ще менше! що ж ви мовчите! що ж ви перекручуєте! хіба ні! хіба Пасічник і Третьяков не набрали ще менше!" -- і відповідаю далі: а при чому тут Третьяков? про що тема? я не представник Третьякова. Виграла Тимошенко вибори чи не виграла? Ні, не виграла.
-- Далі піде: "ага! суки! ви всі ненавидите юлю! тому що в неї є яйця! але третьяков ще гірший! хіба ні! а в пасічника нема яєць!"
-- і наперед, щоб зекономити час, відповідаю: мені весь цей дискурс не цікавий. Я просто громадянин, а не працівник штабу ніякої партії. Сперечайтеся "хто гірший" і "хто винен" між собою. Ваші емоційні суперечки ніяк не міняють факти вкрай поганої організації партій (зокрема). Якщо ви не хочете цього міняти, то це ніби ваша внутрішня проблема. Втім, ви не можете заборонити її обговорювати. Як це стратегічно змінити - окреме питання. Дякую за увагу. )
2007.07.29 | samopal
Долучайтесь до дискусій про стан справ у інших партіях
Зокрема у тій, яка ці вибори точно не виграла і, не зробивши з цього ніяких висновків, намагається повторити своє досягнення. А ще краще - знівелювати будь яку "партійність" та "політичну орієнтацію", відверто заявляючи про кінець ери правих і лівих політичних поглядів і агітуючи за повернення зручної мажоритарної системи, коли усі "державники", незалежно від переконань та передвиборчих обіцянлк могли з чистою совістю об'єднатися навколо корита ЗаЄдою і гребти з нього обома руками, дбаючи лиш про "стабільність положення".Горицвіт пише:
емоційні суперечки ніяк не міняють факти вкрай поганої організації партій (зокрема). Якщо ви не хочете цього міняти, то це ніби ваша внутрішня проблема. Втім, ви не можете заборонити її обговорювати. Як це стратегічно змінити - окреме питання.
2007.07.29 | TrollSeeker
Re: Ви вважаєте, що коли командири крадуть патрони і продають
Горицвіт пише:> TrollSeeker пише:
> > Може використання терміну "вірогідно" в цьому випадку є браком знання рідної мови?
>
>
> Можливо. А може й ні.
Тоді це, дуже можливо, банальне впарювання мислевіруса.
> Якщо говорити про достовірність прогнозу. Але тут не мовний форум.
"Достовірний" прогноз вже був минулого разу. Дехто на цьому Форумі завзято ним розмахував... Яка його доля?
> TrollSeeker пише:
> > Як ото за часів минулих виборів? Тоді згадайте що пророкувалось і накаркувалось відносно БЮТ, а що насправді вийшло.
>
> І що ж вийшло? Вона виграла вибори і стала прем'єр-міністром?
Вона всупереч "достовірному прогнозу" набрала голосів не в два рази менше за НУ, а в півтори рази більше. А далі було тримісячне "каваліцювання" і жування сопель з боку НУ з одночасними поїздками за "консультаціями" до ПРУльників. Не пам'ятаєте терміну "широка каваліція"? Невже така пам'ять коротка? Можу освіжити, матеріалів досить.
> ( передбачаю, що далі піде серія: "так, вона виграла! і якби не Пасічник! якби не ПАрАшенко! якби не Третьяков! то вона б стала прем'єром!" - то я наперед відповідаю: минулі вибори БЮТ не виграла, і це факт.
О, значить пам'ять ще не зовсім втрачено. І то гаразд. А вищевказані особи настільки панічно боялись, щоб юлька-тюлька-ковбаса не стала прем'єром, що з "Не зрадь Майдан!" зробили "Насрать на Майдан!". І таки насрали! Дехто навіть УнівеСРали з коммі, социками та ПРульникам ліпити почав, Праффєсора на прем'єри освятив (аби не юлька
Історія вчить тому, що тих, хто не хоче вчитись, вона ніколи не навчить. Ось ближче до виборів і на цьому Форумі ще та антитимошенківська істерія розпочнеться. Я навіть наперед можу вказати, хто в ній буде приймати активну участь. І не треба бути Глобою, досить проглянути минулорічний архів.
> Передбачаю далі відповідь: "але ПАрАшенко і Третьяков набрали ще менше! що ж ви мовчите! що ж ви перекручуєте! хіба ні! хіба Пасічник і Третьяков не набрали ще менше!" -- і відповідаю далі: а при чому тут Третьяков? про що тема? я не представник Третьякова. Виграла Тимошенко вибори чи не виграла? Ні, не виграла.
Не треба маніпулювати. Вам ніколи не доводилось мати справу з компанйоном, який клянется в непорушності домовленостей, в той же час підніжку підставляючи? Чи то може якраз Вам більш підходить саме роль такого компанйона?
> -- Далі піде: "ага! суки! ви всі ненавидите юлю! тому що в неї є яйця! але третьяков ще гірший! хіба ні! а в пасічника нема яєць!"
Ні, яйця у Пасічника якраз є, що може підтвердити наявність чисельних нащадків. З продуктивністю у нього все гаразд. Погано тільки те, що лише на це вони йому й згодились.
> -- і наперед, щоб зекономити час, відповідаю: мені весь цей дискурс не цікавий. Я просто громадянин, а не працівник штабу ніякої партії.
Смію Вас запевнити, я теж до жодної партії відношення не маю. І не мав.
> Сперечайтеся "хто гірший" і "хто винен" між собою. Ваші емоційні суперечки ніяк не міняють факти вкрай поганої організації партій (зокрема). Якщо ви не хочете цього міняти, то це ніби ваша внутрішня проблема. Втім, ви не можете заборонити її обговорювати. Як це стратегічно змінити - окреме питання. Дякую за увагу. )
Нема за що. Але не варто вдавати з себе відстороненого спостерігача. Якщо пишете, то вже цим переслідуєте якусь мету.
На все добре.
2007.07.29 | Горицвіт
це ж треба, вгадав майже дослівно! навіть нема чого додати
2007.07.29 | TrollSeeker
Правду нема що вгадувати, досит не перебрехати.
2007.07.29 | bas
Известное словесное трюкачество.
У Вас как по Райкину."Так!!! Не говорите мне, что вы не справились из-за того, что мы вам не перечислили денег, не говорите, что у вас были неразрешимые проблемы из-за того, что мы вам не поставили трубы. Отвечайте, только по существу. Почему вы не выполнили задание ?"
2007.07.29 | Горицвіт
я від вас нічого не вимагаю
від Трольсікера теж. Як і нічого вам не винен. Тому ваша аналогія недоречна. Перестаньте сприймати критику якогось політика як випад у вашу особисту сторону. Чи ви керівник штаба БЮТ?2007.07.29 | S.D.
нестримний земельний дерібан
Якщо нестримний земеельний дерібан, на якому зараз фахово спеціалізуються чи не усі відомі мені місцеві осередки БЮТ, є складовою частиною "місіі Тимошенко", я можу вже створити уявлення, навіщо потрібне швидке захоплення влади і яка саме трансформація держави запланована.2007.07.28 | blueandwhite
Re: ВАТ "Батьківщина"
"Григорій" має стати політичним терміном. Ну, таким замінником іншого слова, на яке деякі ображаються. А я думав такі людики вже зчезли. А виявляється 3 роки останні нічому не навчили...2. Тимошенко щиро прагне посприяти перетворенню України на квітучу державу європейського зразку з помітним впливом на світовій арені.
Карт...ви теж григорій!
2007.07.29 | Карт
Re: ВАТ "Батьківщина"
blueandwhite пише:> Карт...ви теж григорій!
Ви маєте на увазі "ідейний"? а ви, виходить, що з касти циніків?
Щодо Тимошенко, то я мав на увазі не світлі помисли, а логіку її діяльності. Якщо це було б не так, як я написав, то не було б у неї ні харизми, ні рейтингу.
2007.07.29 | igorg
Ха! Покажіть таких хто прагне іншого
2007.07.29 | Карт
Re: Ха! Покажіть хто ТАК прагне
2007.07.29 | Вован
Re: ВАТ "Батьківщина"
Такого фуфла еще много будет вылито на Юлю.2007.07.29 | TrollSeeker
Re: ВАТ "Батьківщина"
Вован пише:> Такого фуфла еще много будет вылито на Юлю.
Ага, ага. Ситуація минулих виборів повторюється. На цьому ж Форумі.
Ті ж самі будуть лити те ж саме. Таке вже проходили.
2007.07.29 | Юля (не Тимошенко:)
Re: ВАТ "Батьківщина"
Маю деякі сумніви щодо написаної Григорієм інфи. Дуже багато знаєте...Яким чином? Ви там пропрацювали - скільки? Менше 5-ти років і вже стверджуєте про авторитаризм партії. Наскільки Я знаю, стільки інформації відкривають дуже близьким і перевіреним людям...2007.07.29 | igorg
Не смішіть людей, шила в мішку не сховаєш
От що там діється наверху і як там приймаються рішення то дійсно цікаво. Хоча який з того секрет. Лідерку оточують тісним кільцем особливо довірені люди, шо фільтрують всю інформацію й доступ к тєлу. Ймовірно, що там куча родичів (кому ж іще довіритися). Звісно таке робиться не без благословіння лідерки та її задоволення.Наслідок. Як чортики з табакерки вискакують наверх всякі пройдисвіти. Зюбики й т.п. От скажіть, Ви чули щось колись про Зюбика? Що він такого зробив, що потрапив до партійних списків? Хто його туди всунув. А той хто всунув якось за це відповів? Це ж не рядове явище, це катастрофічний прорахунок.
Натомість звичайна людина намарне сподівається власною активність щось змінити, якось просунутися вперед. Не задля дерібану, щоб втілити принципи й ідеї. Тобто зробитии цілком нормальну, достойну партійну карєру. І ось таких, цей заслон ріже під корінь. Вони просто нищать актив.
Скажіть, Ви можете якось достукатися до партійних органів БЮТ вище районного рівня? Отож!!! Зворотній звязок відсутній. А саме він (і саме негативний) стабілізує ситуацію, не дає піти в рознос.
Знаєте, як Вінер визначив тоталітарну систему? Я таку, що знищує носіїв відємних зворотніх звязків
Запитайте себе для чого така перебудова? Приблизно так перебудовував й Мороз СПУ. Проте набагато успішніше (має великий досвід), бо вона, як структура, не розвалилася, хоча й повністю втратила авторитет.
То чого чекати? Питання вкрай серйозне. Бо це питання мого власного голосу. Ну нема в мене бажання вчергове його віддавати черговим Зюбикам й кліпати очима від аплодисментів ПРУ
2007.07.29 | Большой Брат
Re: Не смішіть людей, шила в мішку не сховаєш
Да, отрицательная обратная связь штука мощная! Без нее система идет в разнос...2007.07.29 | samopal
То голосуйте за Кінаха, Головатого чи Черновецького
Сподіваюся, цих ви добре знаєте. Не Зюбики якісь...igorg пише:
Ну нема в мене бажання вчергове його віддавати черговим Зюбикам й кліпати очима від аплодисментів ПРУ
То які проблеми? Якщо вам так набридли численні Йулині кумасі та "любі подруги" - голосуйте за ПРУ, може щось крім аплодисментів перепаде.
2007.07.30 | igorg
Гарна у Вас ментальність, принаймні Вам більше нічого сказати
Власне, Ви просто підтвердили електоральні вподобанняЗа даних обставин мені певно більше імпонує НСНУ з правицею.
2007.07.30 | samopal
Дякую, від імені моєї ментальності. А сказати мені є про що
то ж не напрошуйтесь. І шило кудись перекладіть...2007.07.30 | Карт
Не смішіть людей, igorg
igorg пише:> Скажіть, Ви можете якось достукатися до партійних органів БЮТ вище районного рівня? Отож!!! Зворотній звязок відсутній. А саме він (і саме негативний) стабілізує ситуацію, не дає піти в рознос.
Cкажіть, а Ви пробували відповідати особисто за результат діяльності політсили? Отож!!! Не лізьте із порадами, а то смішно виглядаєте.
> Знаєте, як Вінер визначив тоталітарну систему? Я таку, що знищує носіїв відємних зворотніх звязків
Багато ваш Вінер розумівся на тоталітарних системах. Саме в них зворотний зв'язок був налагодженим найкраще, міліони стукачів допомагали НКВСу. Доступно, смішний Ви наш?
> То чого чекати? Питання вкрай серйозне. Бо це питання мого власного голосу. Ну нема в мене бажання вчергове його віддавати черговим Зюбикам й кліпати очима від аплодисментів ПРУ
Не чекайте, хутко заверніть Ваш дорогоцінний голос у туалетний папір і сховайте у бачку, а то Зюбік вкраде.
2007.07.30 | igorg
Вінер? Таки розумівся краще за Вас
Бо не розрізняєте звязок відємний і позитивний2007.07.30 | Карт
Навіщо? Дізнаюся від Вас.
2007.07.30 | igorg
Ги-ги! Шарпанулися