07/28/2007 | Надія Ротман

Ми попросили переможців конкурсу "Демократія в об`єктиві" написати їхні особисті враження про стан демократії в Україні. Продовжуємо публікацію їхніх думок. Їх фотки можна подивитися тут .

Попередні читати тут:
1. Олександра Ковязіна: Що я можу казати про демократію на Україні, тим більше в Криму?
2. Катерина Чепура: Розвиток?.. демократії в Україні.

-----

Надія Ротман, Тернопіль, 18 років

Демократія з присмаком диктатури

«Демократія – це такий спосіб керування, коли на керівні посади, за рідкісними винятками, обирають слабаків і дурнів. Чому? Тому що демократія - влада більшості, а ота сама більшість – це слабаки і … ну, щоб не дуже круто – не дуже розумні люди. Врешті дурнів завжди більше, ніж розумних. А вирішує більшість! То кого ця більшість обирає? Отаких, як самі! І не одне десятиліття мине, поки навчимося і керувати, і обирати таких¸ хто керуватиме мудро і по-людськи!» - заявляє герой роману відомої тернопільської письменниці Лесі Романчук. Справді, ті прошарки населення, які сміливо можна назвати українською інтелігенцією, рідко коли можуть подолати нерозумну більшість.

Взагалі-то, демократія буквально означає, що влада в країні - у руках народу. Можливо, десь так і є, проте у нашій державі цього не було і немає, але сподіваюся, що таки колись буде.

Який у нас зараз політичний режим? Сміливо можу сказати, що «змішаний», оскільки в ньому є ознаки всіх основних «чистих» різновидів політичних режимів: демократичного, авторитарного, диктаторського тощо.

Тож не дивно, що швидке розв’язання складних проблем суспільного життя, що потребують для свого вирішення довгої і наполегливої праці, та відсутність відповідальності керівних органів за зміст та наслідки своєї діяльності – усе це характерно для нашого українського «демократичного» суспільства. До того ж виникла унікальна ситуація, коли обкрадається народ і держава, а за їхній рахунок збагачуються окремі громадяни, крім того, корупція зводить нанівець всі найкращі побажання законодавців та політиків.

За словами громадянської партії «Пора» демократія - це коли громадяни не просто беруть участь у виборах, а й активно керують державою, володіють і ефективно використовують громадсько-політичні механізми контролю як над державним апаратом, так і над політичним керівництвом країни. Як на мене, то звучить непогано, але нам до цього ще далеко. І хоч «Пора» страшенно хоче зробити Україну «сильною європейською державою, здатною завоювати повагу у світі і забезпечити процвітання своєму народові», проте вона не врахувала одну маленьку деталь: українське суспільство теж повинне цього захотіти, а йому і так непогано.

Помаранчева революція стала яскравим прикладом реакції українського суспільства на порушення владою виборчого законодавства та конституційних прав громадян. Фактично це була невелика спроба громадянського суспільства продемонструвати свою здатність контролювати владу. Але питання це до кінця не вирішено. Досі залишається актуальною проблема дотримання всіма гілками влади положень Конституції України, що пов’язано з переходом від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми державного правління. І хоч Помаранчева революція і привела нас до зміни влади, проте до демократії нам ще далеко.

Побудова в Україні правової держави залишається одним з головних завдань на шляху до демократії. Але основним її принципом є принцип рівності. Чого, звичайно, в нас не відчувається. Незважаючи на всі слова соціологів, у нашій державі є або дуже бідні люди, або дуже багаті. Рівними вони стають лише в обіцянках та словах наших політиків, а одразу після виборів ці міфи розвіюються.

Я вважаю український народ унікальним. Тому-то в нас життя унікальне - не таке, як в усіх. І саме через це ми особливі. Ось візьмемо для прикладу американців. Відімкніть у них на кілька місяців водопостачання, електроенергію та заклади швидкого харчування – та вони ж цього не переживуть! На них навіть терористів не треба, достатньо позбавити елементарних життєвих благ. Ну, а ми щодо цього більш витривалі, бо вже звикли до постійних перебоїв з водопостачанням та й смерть від переїдання нам не загрожує. Ми - не такі як всі. І напевно цьому потрібно радіти. Ну і що, що в нас не дороги, а одні напрямки? Звичайно, в нас демократією і не пахне. Нічого, всьому свій час, прийде ще свято і на нашу вулицю!

Надія РОТМАН