МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Ще раз про Катрусю

07/29/2007 | kukuriku
Оце поперечитував суперечки про пам’ятник Катерині ІІ в Одесі й навіть втрутився раз (і обпікся – й правильно, що обпікся). Та все справді просто, й люди про це кажуть, але якось побігом, не наголошуючи, кажуть. Тому не відкриватиму зараз америку через форточку, а просто хочу виділити, як на мою думку, головне.

А справа в тому, що це провокація, затіяна антиукраїнською одеською міською владою з метою стимулювати антиукраїнські мотиви в мисленні одеситів, з метою поляризувати менталітет – розвести його на два боки: з одного боку український, з іншого – одеський. Причім виграють вони (одеська міська влада) в будь-якому разі: 1. Поставили пам’ятник – отже перемогли, і всі українці нам до сраки. 2. Не поставили – бо ці іногородні українці не дають нам (одеситам) жити у власному домі за нашими правилами, хочуть загнобити нашу красуню Одесу, але ми їм іще покажемо; що ж до одеситів, які проти пам’ятника – то їх мало, це збоченці, отщепенці, що засвідчено соцопитуваннями, їхніми агресивними висловленнями блаблабла.

Самою тільки напругою довкола пам’ятника можна спонукати зростання позитивного іміджу Катерини ІІ в очах одеситів. Наразі одесити загалом байдужі до цього образу. А при цьому його зараз легко перетворити як на загальнонаціональне посміховисько, так і на символ опору свободолюбивого одеського народу примусовій українізації І тому ніяк не треба сприяти посерйозненню цього образу. Особливо не треба перетворювати суперечку про пам’ятник на суперечку про Катерину ІІ. Надавати особі значення. Адже мова насправді не про роль якоїсь певної особи в заснуванні міста, а про провокаційність певної споруди.

Не хочу сказати, що встановлення пам’ятника добре діло. І не хочу підказувати того чи іншого ставлення до речі. Хочу лише сказати, що автори проекту мали на увазі не так самий пам’ятник, як любу їм ворожнечу довкола нього. Адже ж не могли вони не передбачати реакцію.

Їдьте сюди на море влітку, везіть сюди дітей. А отамо на площі, можливо, побачите опудало – пам’ятник провінційному гонору пихатих геніїв містечкової політики. Зрештою, хіба не було за совка тисяч вовчиків чи не на кожній колгоспній МТС? А Одеса… Одеса ніколи не ставилася серйозно до жодного офіціозу. Бо одесити справді люди з гумором, то таки правда, і зараз у загалі своєму не мають жодних опозиційних почуттів до України. Мабуть, цей факт і спонукав політиканів до пошуку термінових заходів на кшталт програми захисту російської мови в російськомовному місті та встановлення пам’ятника якійся жирній бабі з їбунами та бабуїнами навколо.

Мабуть, справа не в монументі, а в його символічному значенні. І від людей більше залежить, якого значення надати каменюці. Одні хочуть одного, інші – іншого. Кажуть, там було недавно встановлено хрест. А зараз нема. Хтось зніс той хрест? Показав власну суть? Чи я десь помиляюся?

До речі, в Києві Алла Пугачова ще стоїть вище Лаври, чи вже ні? Хто знає?

Відповіді

  • 2007.07.29 | привид Романа ShaRP'а

    Оу! Е! У! А! Не лепо ли нам, братия, про остальных сбаять?

    Памятниковый-табличковый вопрос - он был и есть в основном пенисометрией и попытки показать "кто в доме хозяин". Причем независимо от стороны, им занимающейся.

    Милейший Шон, лоббируя таблички Сичовых Стрильцив, пенисометрически самотуверждается точно также, как и одесская власть с памятником Екатерины.

    Аналогично предметом пенисометрии является *памятник* УПА в Харькове. Одни, пытаясь показать, что у них длиннее, его "охраняют", другие считая, что длиннее все-таки у них, его закапывают.

    Не менее канонической и бесполезной пенисометрией являются попытки проводить "дни хероев".

    В Киеве патриотища добились офигенного успеха - переименовали улицу "50-летия Октября" в улицу Леся Курбаса. Заслуженным мастерам пенисометрического спорта это может показаться опенисенным достижением, но я рядом с этой борщаговской улицей живу, и могу засвидетельствовать, что от Октября там куда больше, чем от Курбаса. А сколько километров от нее до ближайшего театра {если не считать таковым кинотеатр Лейпциг} - я даже пожалуй и не скажу.... Ничего не имею против Курбаса, но чесс слово - раз уж хотите его почтить, назовите его именем улицу покрасивее...

    Слышал, недавно в Австралии или там где проводили кампанию - "Большая скорость не увеличивает твой пенис" или что-то в этом роде.

    Ну так вот.
    Дорогие патриотища!
    Большие памятники - они тоже...
    Понятно?
  • 2007.07.30 | фон Блайх

    Re: Ще раз про Катрусю

    Нехай встановлюють - нацдембіли викрутяться і скажуть, що це пам"ятник Катерині Чумаченко-Ющенко
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
  • 2007.07.30 | Краб

    Re: Ще раз про Катрусю

    Кукуріку! Багато в чому поділяю Ваші думки, але хочу трохи перенести акценти та наголоси, якщо дозволите.
    Ви цілком доречно помітили, що Одеса ніколи не ставилася серйозно до жодного офіціозу. Якщо хтось вважає, що пам'ятник зосновникам міста з фігурою Катерини стане для одеситів центром поклоніння імперії, Росії, то ця людина зовсім не знає ані Одеси, ані одеситів. Я з задоволенням запрошую таких до Одеси. Ласкаво просимо! Прогуляйтеся містом, погляньте в очі людей - блакитні або карі, веселі або заклопотані, лукаві або наівні. Багато чого стане ясно. Крім того, буде гарна нагода поспілкуватися віч-на-віч.

    Кукуріку, вважаю, що Ви не намагались мене образити, а просто схибили, коли написали, що одесити зараз у загалі своєму не мають жодних опозиційних почуттів до України
    Одеса - невід'ємна частина України, її складова. Частина її багатогранного колоріту. Будьте ласкаві, запам'ятайте, а краще запишіть :). Одесу не треба захоплювати, відвойовувати, перевиховувати. Бо якщо загубити колоріт Одеси, це буде біда не тільки одеситів, а й всієї України.

    У Вашому дописі Ви вжили слово "пихаті". Якщо це слово походить від слова "Пишатися", то вважайте "Пихатим" і мене. Мій улюблений стан - це коли я пишаюсь. Я полюбляю пишатися успіхами своїми та успіхами своїх дітей, досягненнями знайомих та незнайомих земляків, перемогами та досягненнями українців. Дуже хотілося б пишатися станом здоров'я батька, але нажаль, не можу. Зато його старший брат що на 11 років старший за батька - козачина! Дай бог здоров'я їм обом.
    Ще б дуже хотілося пишатись досягненнями держави, але наші можновладці не дають мені такої нагоди. Ну нічого, я, як і інші українці, терплячий. І до цього дійде. Не без нашої з Вами допомоги.

    Хочете знати чим я пишаюсь зараз? Мій кум, одесит в бозна-якому коліні, російськомовний, у якого тато і мати русскіє, 11 років тому (!) віддав доньку в украйномовну школу. Вона її тільки-но закінчила на відмінно. Це моя хрещена донька. А у Вас така є?
    Інша 16-річна одеситка з дуже русской фамілієй зайняла перше місце на всеукраїнській олімпіаді з української мови в Тернополі. Хто після цього скаже про пригноблення мови в Одесі?
    Проросійським силам свербить у сраці, що Одеса йде шляхом українізації, а у деяких ділах навіть йде попереду всіх (чим я теж пишаюсь). Тому, як Ви дуже влучно помітили, цей факт і спонукав політиканів до пошуку термінових заходів на кшталт програми захисту російської мови в російськомовному місті та встановлення пам’ятника.... Каурівська акція "Я гаварю па-русскі" призвела до вірних наслідків, і зараз каурова звуть не інакше як "говнобородьій". А з пам'ятником розрахунок простий. Одесити не дуже цінували пам'ятник потьомкінцям, називали його пам'ятником "загубленій копійці" (чому - розповім, якщо приїдете). А от відновлення пам'ятника зосновникам міста, який савєти зруйнували, викликає підтримку, як і відновлення церков, повернення назв вулиць, тощо. Але тих, хто не дуже обізнаний з ситуацією в Одесі, тих, для кого ім'я К-2 звучить як образа і викликає обурення, відновлення пам'ятніка спонукає до образливих для одеситів висловів і навіть дій. Безумовно це викликає обурення одеситів.
    Тобто це є спроба вбити клина між українськими патріотами, між, наприклад, мною та Вами, Кукуріку. Як я бачу, з Вами ця спроба не вдалася - ви гарно зрозуміли що до чого. Маю надію, що у цьому є і мій внесок, як наслідок наших з Вами суперечок. Якщо так, то це теж нагода для гордощів (є таке слово? :) ), бо порозуміння - це саме те, чого зараз у нашому суспільстві не вистачає.

    Доречі, про назви вулиць. Переглянув карту Одеси 100-річної давнини. Придивився до назв вулиць району Молдаванки. Всі назви повернуті, крім двох - трьох. Вулиця з позорною назвою "малоросійська" зараз зветься "Лазарєва", а вулиця Госпітальна стала Богдана Хмельницького.

    Кукуріку, є запитання. Вулиця, яка 100 років тому мала російську назву "Косвенная", зараз зветься українською "Скісна". НМД це не зовсім вірний переклад. Якщо маєте думки про більш точний переклад, викладайте. Буду вдячний.

    Мушу закінчувати, але продовжу, якщо відгукнетесь.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.07.30 | kukuriku

      Re: Ще раз про Катрусю

      Назву вулиці прекладено правильно. Якби йшлося про "косвенное отношение предмета к предмету" то треба було б перекласти "опосередкований, непрямий стосунок". Оскільки ж ідеться про вулицю, що йде "наискосок" - не паралельно сусіднім вулицям, що тягнуться в тому ж напрямку, то й перекладено за змістом - скісна. Пихаті вжив стосовно людей, які ухвалювали встановлення пам'ятника. Що це слово означає, здається, Ви чудово розумієте:)
      Тему хрещених доньок і такого іншого пройшов і забув. Скажімо так: не лічив по пальцях людей ЯКІ ХОТІЛИ навчитися читати, говорити, писати тощо українською і одержали в цій справі допомогу. Безкоштовну:) Але ніколи нікому нічого не нав'язував. Але кажу - пройшов і забув - бо вважаю, що це справа хоч і потрібна, та не варта навіть окремої згадки про неї. Й навпаки - сама собою корисна справа, вона стає шкідливою, коли перетворюється на окрему тему для розмови, як аргумент: от, мовляв, у нас Таня твори гарні пише про садок вишневий, а Вася гопака танцює у вишиванці, то чого вам іще треба? Треба, щоб в Одесі можна було купити ті самі українські книжки, що й у Львові та Києві. Треба, щоб в Одесі була українська (українська, а не україномовна, і тим більше не суржикова) періодика. Бодай один кінотеатр. Це не значить когось завойовувати, перевиховувати тощо. Це значить демократія. А ще демократія значить - якщо не хочете, щоб вас ображали, то й самі не ображайте. Образили - почули відповідну реакцію. Інша справа, що на це й був розрахунок, про що я отамо вище написав. І які дії правильні в цій ситуації - не знаю. Ясно, що вестися на провокації й кидатися як ото бик на ганчірку під зловтішний сміх із-за лаштунків - ідіотизм. Але й визнавати, що все ОК - не діждетеся. А казати, що светлый образ Катерини ІІ дорог каждому одесситу как память о счастливом детстве - просто брехня. Не намагайтеся мене (а мабуть Ви й не мене хочете, а ще когось, хто може читатиме) розвести, в мене теж чимало друзів в Одесі, і з них десь половина не зможуть написати українською постинг так само пристойно, як Ви, але ці люди симпатизують не Украине, а Україні (почувствуйте разницу:) І вони не бояться, що завтра вийдуть бандерівці з лісу й усіх постріляють за незнання української - і не тому, що під Одесою лісу нема, а тому, що не такі тьоті Груні, аби в таку дурню вірити. Та вважають, що такий пам'ятник - навмисна спроба підкреслити окремішність Одеси щодо України. Тому й не буду вступати з Вами в докладну суперечку, бо у Вас задача інша:)
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2007.07.31 | Краб

        Дякую

        1. Про назву "Скісна".
        Дійсно, ця вулиця перетинає інші, тобто її назва перекладена вірно. Дякую, заспокоїли.

        2. Дякую, що підкреслили, що слово "пихаті" Ви вжили не відносно мене.

        з. Дякую за Вашу точку зору про "хрещених доньок". Зауважу окремо, що моя точка зору на це питання майже не відрізняється від Вашої.

        4. Цілком з Вами згоден, що "Треба, щоб в Одесі можна було купити ті самі українські книжки, що й у Львові та Києві. Треба, щоб в Одесі була українська (українська, а не україномовна, і тим більше не суржикова) періодика. Бодай один кінотеатр"
        Саме це я і мав на увазі, коли писав, що можновлажці не дають мені поводу пишатися своїми діями. Я впевнений, що це справа (література, періодика, кіно) - справа ДЕРЖАВНА. Її не можна перекладати на плечі підприємців. Тут потрібна реальна державна підтримка, а її нема.

        5. Про образи - утримаюсь від коментів, потім поясню чому. Але згожусь з Вами на 100 відсотків, "що вестися на провокації й кидатися як ото бик на ганчірку під зловтішний сміх із-за лаштунків - ідіотизм." Це стосується як прихильників відновлення пам'ятника, так і супротивників.

        6. Про те, що я намагаюсь когось розвести - теж не коментую. Це Ваша точка зору, на яку Ви маєте святе право, але яка - на мою думку - хибна.

        7. Налякала фраза про те, що "ці люди симпатизують не Украине, а Україні (почувствуйте разницу:)". Кинувся перечитувати свій допис, але ні, це Ви не цитували мене, а просто навели таку метафору.

        8. Про те, що "такий пам'ятник - навмисна спроба підкреслити окремішність Одеси щодо України" - погожусь з Вами лише частково. Не бачу нічого поганого в тому, що кожне місто має своє обличчя, свій характер та є відмінним від інших. Це не біда для держави, а її скарб. Тільки давайте трохи перенесемо (якщо згодні) наголос - "відмінність Одеси від іншіх міст України." Мешканці будь-якого міста обов'язково покажуть Вам те, чого немає в інших містах, що відрізняє саме це місто від інших. І це добре. І Одеса не виняток. Саме це (парадокс!) єднає Одесу зі всіма українськими містами. Я маю на увазі не саме пам'ятник К-2, а взагалі те, що робить кожне місто чи селище неповторним.

        9. Ваша теза про те, що у мене "задача інша" змусила замислитись.
        Я далекий від думки, що ви вважаєте, ніби-то я "палучил задание из Центра и вьіполняю его". Так, мета в мене є. Це порозуміння. Я вже писав Вам раніш, що перед тим як вступати в будь-яку суперечку, я прагну знайти точки порозуміння, загальні точки зору, спираючись на які, можна прийти до спільного, погодженного висновку. Саме тому я наполегливо минаю розмови про "доцільність - недоцільність" відновлення пам'ятника К-2. І дуже радий, що такі спільні точки опори між Вами та мною знаходяться.

        10. І останнє. Мені здалося, що Ви перестали бачити в мені ворога. Ще трохи, і ви згодитесь пожати мені руку. Це буде честь для мене.

        А тепер щодо пам'ятника. Та хай горить він синім полум'ям, якщо він є такою образою для Вас, чи не для Вас, чи для будь-кого в моєї країні. Хай на площі стоїть гарна капличка святої Катерини, чи, як ви пропонували, стоїть Хрест чи просто брила на пам'ять та в подяку тим, хто зробив моє місто таким, яким воно зараз є.
        Суттєво те, що потворний чорний монумент, що савети збудували там, який дійсно псував життєрадісну площу,тепер переїзджає на інше - більш доцільне - місце. І це добре.

        Добра вам і всіляких гараздів.

        P.S. Перечитав свій допис, та помітив один штрих. Десь раніш ми з Вами сперічались, майже лаялись, кожен відстоював свою точку зору і не бажав ні на крок від неї відступитися. Потім Ви перший кинули фразу "та робіть що хочете, мене це не стосується". Тепер і я згоден, що кам'яна баба не варта суперечок, і згоден з тим, що задля злагоди можна відмовитись від нав'язливої думки про її необхідність.
        Ви не помічаєте схожість між мною та вами? Чи може це і є загальноукраїнські риси характеру, що дивним чином єднають впертість та поступливість?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2007.07.31 | kukuriku

          Так само дякую

          За те, що: 1. Не віднесли слово "пихаті" до себе:)
          2. Що не пишаєтеся діями можновладців, зокрема й одеських, усвідомлюючи, що підприємці в гуманітарній сфері в найліпшому разі часткові меценати, а все вирішує державна підтримка.
          3. правильно зрозуміли, що деякі мої репліки не є цитування Вашого попереднього постинга, а є посилання на певну типову логіку.
          4. особливо, багаторазово дякую за "хай він горить синім полум'ям, той пам'ятник")))))) Упевнений, що рано чи пізно так воно й буде. Як то кажуть, Ваші слова - та Богу в уші:)

          Що ж до образ, мав на увазі, що встановлення такого пам'ятника є пряма й навмисна образа на адресу українського народу як цілості, і не як образу його можна розуміти лише в одному разі - якщо Одеса не є українське місто. Іншими словами, подібний пам'ятник десь у Санкт-Петербурзі не є образою на адресу українців, навіть тих, що там десь у Санкт-Петербурзі мешкають. Ставлячи ж таке в Одесі, той, хто ставить, хай не дивується, якщо почує на свою адресу щось не надто приємне. Як то говориться між дітьми в пісочниці: а он пєрвий начал.

          Щодо особливого одеського колориту: та не думаю, що знайдеться в Україні ідіот, який би хотів позбавити Одесу її колориту. Скоріше навпаки, особисто мені, наприклад, шкода, що той колорит десь відходить, губиться, а може й помиляюся, може просто трансформується. Та в будь-якому разі не вбачаю тут чогось навмисного, бо це глобальне явище - втрата локальної й етнічної спцифіки. І в усіляких Франціях муніципалітети докладають зусиль, аби цьому процесу опиратися. І можна було б подумати, що й одеська міська влада таке чинить. Але придивімося: хіба образ, втілюваний в обговорюваному монументі, має якийсь стосунок до типового одеського колориту? Ні, тут просто спрацьовує совковий потяг до найбільших у світі слонів + ота провокація про яку писано вище + (не маю доказів, але впевнений) московські гроші, ну не безпосередньо звісно. Ліпше б школу ідишу відкрили. І певен - було б не менше люду, ніж на курсах грецької. Або кірху нарешті відреставрували. Або коли вже так неможливо відмовитися від комерційного інтересу - торговельні точки з продажу рачків і решти специфічних одеських продуктів для туристів:) - по всьому місту, а не тільки на Привозі. Та не мені Вам розказувати, що ще б можна було зробити для утримання колориту.
          Ішлося в негативному сенсі не про особливість, своєрідність, а окремішність. Відчуйте різницю:)
          Не одержували завдання з Центру? Ну я власне так і думав))))))
          Що ж до потиснути руку, то з чого Ви взяли, що я й раніше її Вам не хтів би потиснути? А, оте:) Ну, я вже вибачався і пояснював, вважайте, що то була спроба трансляції, а Ви не адресат, а його сусіда (либонь перекажете) Ще раз прошу вибачення і можу повторити скільки треба. Що ж до справжнього адресата - все залишається, на жаль. Просто біда в тому, що адресат поза зоною досяжності, а нерви болять у оператора:)
        • 2007.07.31 | kukuriku

          Так само дякую

          За те, що: 1. Не віднесли слово "пихаті" до себе:)
          2. Що не пишаєтеся діями можновладців, зокрема й одеських, усвідомлюючи, що підприємці в гуманітарній сфері в найліпшому разі часткові меценати, а все вирішує державна підтримка.
          3. правильно зрозуміли, що деякі мої репліки не є цитування Вашого попереднього постинга, а є посилання на певну типову логіку.
          4. особливо, багаторазово дякую за "хай він горить синім полум'ям, той пам'ятник")))))) Упевнений, що рано чи пізно так воно й буде. Як то кажуть, Ваші слова - та Богу в уші:)

          Що ж до образ, мав на увазі, що встановлення такого пам'ятника є пряма й навмисна образа на адресу українського народу як цілості, і не як образу його можна розуміти лише в одному разі - якщо Одеса не є українське місто. Іншими словами, подібний пам'ятник десь у Санкт-Петербурзі не є образою на адресу українців, навіть тих, що там десь у Санкт-Петербурзі мешкають. Ставлячи ж таке в Одесі, той, хто ставить, хай не дивується, якщо почує на свою адресу щось не надто приємне. Як то говориться між дітьми в пісочниці: а он пєрвий начал.

          Щодо особливого одеського колориту: та не думаю, що знайдеться в Україні ідіот, який би хотів позбавити Одесу її колориту. Скоріше навпаки, особисто мені, наприклад, шкода, що той колорит десь відходить, губиться, а може й помиляюся, може просто трансформується. Та в будь-якому разі не вбачаю тут чогось навмисного, бо це глобальне явище - втрата локальної й етнічної спцифіки. І в усіляких Франціях муніципалітети докладають зусиль, аби цьому процесу опиратися. І можна було б подумати, що й одеська міська влада таке чинить. Але придивімося: хіба образ, втілюваний в обговорюваному монументі, має якийсь стосунок до типового одеського колориту? Ні, тут просто спрацьовує совковий потяг до найбільших у світі слонів + ота провокація про яку писано вище + (не маю доказів, але впевнений) московські гроші, ну не безпосередньо звісно. Ліпше б школу ідишу відкрили. І певен - було б не менше люду, ніж на курсах грецької. Або кірху нарешті відреставрували. Або коли вже так неможливо відмовитися від комерційного інтересу - торговельні точки з продажу рачків і решти специфічних одеських продуктів для туристів:) - по всьому місту, а не тільки на Привозі. Та не мені Вам розказувати, що ще б можна було зробити для утримання колориту.
          Ішлося в негативному сенсі не про особливість, своєрідність, а окремішність. Відчуйте різницю:)
          Не одержували завдання з Центру? Ну я власне так і думав))))))
          Що ж до потиснути руку, то з чого Ви взяли, що я й раніше її Вам не хтів би потиснути? А, оте:) Ну, я вже вибачався і пояснював, вважайте, що то була спроба трансляції, а Ви не адресат, а його сусіда (либонь перекажете) Ще раз прошу вибачення і можу повторити скільки треба. Що ж до справжнього адресата - все залишається, на жаль. Просто біда в тому, що адресат поза зоною досяжності, а нерви болять у оператора:)
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2007.07.31 | Краб

            Ось і Вам нагода пишатися.

            Завдяки Вашим зусиллям в Одесі стало більше на одну людину, що зможе досить аргументовано довести до земляків Вашу позицію. Не з позиції ура-патріотизму, а з позицій здорового глузду і необхідності загальнонаціонального порозуміння.
            Дайош каплицю Святої Катерини! Ні кам'яним ідолам!
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2007.07.31 | За Ющенка

              Гурвіц - соратник Ющенка - вчинив правильно

              бо Катерина заклала підвалини такої любої толерантності:

              1764 г. евреям было разрешено селиться в Новороссии и несколько евреев вообще жили в Петербурге (они жили на квартире у духовника императрицы). Разрешив грекам и армянам в 1769 г. селиться в России, Екатерина предоставила такие же возможности и евреям.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".