07/31/2007 | Віталій Мороз

Ми попросили переможців конкурсу "Демократія в об`єктиві" написати їхні особисті враження про стан демократії в Україні. Продовжуємо публікацію їхніх думок. Їх фотки можна подивитися тут .

Попередні читати тут:
1. Олександра Ковязіна: Що я можу казати про демократію на Україні, тим більше в Криму?
2. Катерина Чепура: Розвиток?.. демократії в Україні.
3. Надія Ротман: Демократія з присмаком диктатури
4. Антон Сухоносенко: Ілюзія польоту
5. Петро Обухов: Про стан демократії в Україні

-----
Віталій Мороз, Київ, 27 років

Стан демократії в Україні - 2007

Згідно з даними досліджень Freedom House, Україна, починаючи з 2005 року, входить до числа „вільних країн" з доволі високими показниками політичних прав (3) і громадянських свобод (2). Вперше з часів незалежності Україна має переваги країни з добрим ім'ям, якому починають потрохи довіряти, і ця довіра надалі залежить від передбачуваності політичних еліт і розв'язання внутрішніх проблем, головною з яких є корупція.

Поштовхом для подальшої консолідації демократії в Україні стали події Помаранчевої революції кінця 2004 року. В кінці 2007 року всі ми зможемо сказати: за цей рік непевна демократія в Україні пройшла тест на консолідацію і вміння дати відповіді на внутрішні виклики, спричинені боротьбою старих і нових еліт, критерієм для розрізнення яких і орієнтація на майбутнє і орієнтація на минуле.

Вже можна впевнено прогнозувати, що 2008 рік Україна почне без частини консервативних лівих сил, представлених в Парламенті V скликання соціалістами. Найбільш вірогідний варіант об'єднання парламентської більшості - НСНУ, Самооборони і Партії регіонів дозволять сформувати широку коаліцію, яка, залежно від перебігу боротьби двох протилежних за підходами фракцій всередині Партії Регіонів - очолювану Ахмедовим (нові підприємці) і Януковича (старі директори), має шанс на плідну роботу в перспективі 3-4 років.

Ідеології політичних сил в її класичному розумінні все менше відіграють роль консолідуючого фактору як для виборців, так і для еліт в процесі окреслення „сценаріїв майбутнього" - ідеологічних платформ чи стратегій розвитку країни. Ідеологіям відводиться роль фактору введення в політику. З допомогою ідеологій політичні сили навчилися завуальовувати матеріальні інтереси бізнес-еліт.

Демократичний розвиток країни перше за все залежить від консолідації економічних еліт. І ця консолідація значною мірою залежить від просування України в бік європейських стандартів. Адже, західний стиль бізнесу й ділового життя привнесе в український хаос прозорість й передбачуваність для партнерів (йдеться про культуру ділового світу). З іншого боку, під впливом значно розвиненіших західних економік і агресивних західних інвестицій, що доповнюватимуться східними, українська еліта має можливість згуртуватися навколо фактора „не втратити власний ринок", паралельно ведучи між собою конкуренцію на зовнішніх ринках.

Корупція на найвищому урядовому рівні залишатиметься найбільшим викликом для України. Західна підходи і антикорупційні програми, що працюють за схемою „виклик-відповідь" здатні хіба що артикулювати й інтенсифікувати корупційний дискурс, крок за кроком вводячи антикорупційні стандарти і виховуючи нетолерантність щодо проявів корупції. Однак пороговою межею й точкою відліку зменшення рівня корупції мають стати успішні історії на найвищому рівні, зокрема це може бути скасування схеми „РосУкрЕнерго".

PS: щодо оцінки України by Freedom House:
http://www.freedomhouse.org/template.cfm?page=22&country=7295&year=2007