70 років тому, 5 серпня 1937 року, на виконання постанови Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року П 51/94 “Про антирадянські елементи», за наказом НКВД СРСР № 00447 в СРСР розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху “чистка” суспільства від «антирадянських елементів». Її теоретично обґрунтував новий нарком НКВД Ніколай Єжов і зредаґував сам Сталін.

ЦК ВКП(б) запропонував подати в ЦК склади позасудових органів – «трійок», а також кількість осіб, що підлягають розстрілу та висланню.

У кожну республіку, область, район спускалися ліміти на репресування за І і ІІ категоріями (І – розстріл, ІІ – ув’язнення, співвідношення 3 до 1).

«Трійки” поєднували в собі слідство, обвинувачення, суд і виконавця вироків. На все “слідство” відводилося 10 діб. Участь захисника, прокурора, а часом і самого звинуваченого, оскарження вироку та клопотання про помилування не передбачалися, а вирок виконувався негайно після його винесення. Цілком у дусі настанови творця радянської держави В.І.Леніна, який учив: “Будьте зразково нещадними... Розстрілювати, нікого не питаючи і не допускаючи ідіотської тяганини” (В.И. Ленин, ПСС, Москва, Политиздат, 1981 г., т. 50, стор. 165). І відповідно до настанови «любимца партии и народа» Кірова, який учив «Карати по-справжньому, щоб на тому світі був помітний приріст населення, завдяки діяльності нашого ГПУ» (Промова з нагоди 15-річчя ГПУ, цит. за кн.: Сергій Шевченко. Архіпелаг особливого призначення. – К.: Фенікс, 2006. – С. 21.

Тридцять сьомий рік — це гігантський масштаб репресій, що охопили всі реґіони й усі без винятку верстви суспільства, від вищого керівництва країни до далеких від політики селян і робітників. Це колосальні фальсифікації звинувачень. Це безпрецедентна плановість терористичних «спецоперацій»: «чистки» не міг уникнути ніхто. За 15 місяців кампанії за політичними звинуваченнями в СРСР було заарештовано більше 1,7 млн. (одного мільйона семисот тисяч) осіб. А разом із жертвами депортацій і засудженими так званими «соціально шкідливими елементами» кількість репресованих перевищує два мільйони (Тези Міжнародного товариства „Меморіал”).

Усього під час Великого Терору до розстрілу з політичних мотивів були приречені 681.692 (шістсот вісімдесят одна тисяча шістсот дев`яносто дві) особи. (Борис Соколов. Наркомы страха. Ягода. Ежов. Берия. Абакумов. – М.: АСТ-ПРЕСС КНИГА, 2001. – С. 130).

«Чистка» тривала понад 15 місяців і була офіційно припинена за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 15 листопада 1938 року, хоча репресії тривали й далі.

Її результат – девальвація цінності людського життя і свободи, повне зруйнування громадянського суспільства – громадських і політичних організацій, громад, церкви, навіть сім`ї. Кожна людина залишалася сам-на-сам з молохом терористичної держави.

Кількість жертв репресій, депортацій і голоду в Україні 30-х років не піддається підрахунку. Це приблизно третина українського народу. Американський дослідник української трагедії Джеймс Мейс писав, що нинішня Україна – це соціологічно випалена земля. Нинішній період історії України він визначав як “постгеноцидний”. Процесу інтелектуального і морального занепаду українського суспільства та подальшого російщення не змогло зупинити навіть проголошення незалежности.

Усі наші сучасні біди – це наслідок сатанинської селекції, під час якої була фізично знищена найкраща частина українського народу.

Сього року річниця Великого Терору вперше відзначається в Україні на державному рівні: 21 травня Президент України Віктор Ющенко підписав Указ № 431/2007 «Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937–1938 років».

4 серпня експедиція української громадськості з 32 осіб – нащадків репресованих, представників громадських організацій, науковців, журналістів – прибули у місто Медвежогорськ, що на півдні Карелії. Вони взяли участь у науковій конференції, організованій Міжнародним «Меморіалом», відвідали Біломорканал, на будівництві якого загинуло біля 100 тисяч в`язнів.

5 серпня, о 12-й годині на місці масових розстрілів в урочищі Сандармох, відбувся жалобний мітинг з участю громадськості країн пострадянського простору. Там виступили консули України, Польщі, Литви, Фінляндії. Біля пам`ятника «Убієнним синам України» протоієрей Володимир Черпак справив панахиду, пом`янувши майже 700 українців, у тому числі «Соловецький етап», розстріляний тут восени 1937 року, і всіх жертв репресій. Тут було зачитано послання Президента України, виступили голова Української Всесвітньої Координаційної Ради Дмитро Павличко, голова Товариства української культури Карелії Лариса Скрипникова, дочка репресованого Президента Української Головної Визвольної Ради Наталка Осьмак.

5 серпня експедиція вирушила своїм автобусом далі на північ, щоб 7 серпня взяти участь у Дня пам`яті на Соловецьких островах.

Цю експедицію спорядили Український Інститут національної пам`яті та Всеукраїнський «Меморіал» імені Василя Василя Стуса.

Василь Овсієнко

Відповіді

• 2007.08.06 | Хвізик

  А чим 37й рік був особливим у порівнянні з попередніми?

  Винищенням народу комуністи зайнялися, як тільки прийшли до влади. Усі роки сталінського правління темп винищення був надзвичайно високим, і пішов на спад лиш по тому, як чорти потягли вусатого у пекло.
  Єдине, чим відрізняються різні роки, то це тим, що жало репресій поверталося проти різних соціальних чи національних груп. Свого апогею репресії досягли у 1933 році, коли було знищено 6 млн українців, 3 млн казахів, 0,5 млн представників народів Поволжжя.
  
  НМСД, єдиною особливістю 37го року було те, що Сталін нарешті зайнявся винищенням комуністів. І багатьох з них було за що карати - за злочини скоєні під час громадянської війни, індустріалізації та колективізації.
  То ж питання, чи варто репресії виокремлювати 37го року у щось особливе у порівнянні з іншими роками?
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2007.08.06 | Koala

    Майже згідний.

    Але в 37-му наймасовіше заповнювалися табори. Оце й головна відмінність.
    Дійсно, сталінські репресії йшли масово неперервно з 29 по 53й, змінюючи напрям дії і інтенсивність. В 37 був локальний пік. До того пік був в 35 ("за Кірова"), після того - 40-41 (Західна Україна і Білорусь). Найстрашнішими були 32-33 роки.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2007.08.06 | alx_1904

      Вообще-то самыми страшными были 1918-1921

      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2007.08.06 | Koala

        Ви мали на увазі 19-21?

        Бо у 1918 в Україні було більш-менш спокійно. Війська Муравйова тільки встигли розпочати наступ, як був укладений Брестський мир, який тягнувся майже до кінця року.
        
        А за спогадами моєї родини, було таке:
        16 - прадід потрапив під газову атаку німців, після цього жив на хуторі
        19-21 - денікінський погром(родина іншого мого прадіда), виклик до ЧК з конфіскацією, офензива Директорії(майже забрали брата моєї прабабки);
        28 - виклик до ГПУ іншого прадіда - з конфіскацією (згортання НЕПу)
        29 - спалення хутора прадіда
        33 - виморення всього його села (разом з тими, хто його "розкуркулював" і палив хутір, і багатьма родичами)
        35(чи 36?) - зник один відносно далекий родич; його не розшукували
        41-45 - двоє родичів(рідний брат однієї бабусі і двоюрідний іншої) зникли без вісти на фронті; ще одна далека родичка з трьома дітьми загинула в Бабиному Ярі
        43 - німці заарештували прадіда(ще не згаданого), за хабар відпустили
        51 - прадіда(того самого, якого німці заарештовували) звинуватили в саботажі на будівництві; він зумів написати "зізнання", що пропивав цеглу (все ж не 37-й був, а "косити під побутовщину" був відомим способом хоч якось вижити), отримав два роки.
        Після цього - тільки звільнення і неприйоми на роботу за нац. ознакою.
        Ось і дивіться, який рік був найстрашнішим...

  • 2007.08.06 | Чучхе

    А добавте ще 1929-й, розкуркулення

    загинуло значно більше, ніж від репресій 37-го

  • 2007.08.06 | SpokusXalepniy

    Условно 37-ой отличался секретным указом 00447

    Тут можно прочитать и/или прослушать в mp3 / Real Audio :
    http://www.svobodanews.ru/Transcript/2007/08/02/20070802153111707.html
    
    Коротко, 33-год исторически "получился" намного трагичней 37-го. Но при голодоморе не было специального указания (чисто формального) - умертвлять голодом. Оно как-то так "неожиданно" получилось. Ну, "не знали" вожди мирового пролетариата, что так уж много людей не могут обойтись без еды.
    
    Август 37-го года имеет уже официальные УКАЗЫ, с подписями, устанавливающие "лимиты" на арестовываемых БЕЗ САНКЦИЙ ПРОКУРОРА (списки составляли в НКВД).
    "Лимиты" - касались лишь количеств ссылаемых в Сибирь и количеств расстреливаемых. Правда, есть ещё небольшая деталь. "Лимиты" в понимании Сталина, означали не верхние нормы репресированных, а нижние. При недовыполнении плана можно было попасть в "лимитчики" самому.
    
    Цифры можно посмотреть по указанной ссылке. Там ещё много чего интересного.
    
    Отсюда вытекает совершенно логичный вывод (дурак был бы тот, кто на месте Сталина не сделал бы то же самое). Посудите сами. Если за четыре месяца планировалось сослать и рсстрелять такое количество народа, то никакого бы времени не хватило на организацию судебных процессов, даже если организовывать их сразу над группами людей (не говоря уже об индивидуальных). Отсюда абсолютно закономерно, как смена дня ночью, вытекает решение Сталина об организации так называемых "Троек", которые и оформляли, и подписывали "решение суда".
    
    Истинная трагедия большевистских вождей заключалась в том, что и тройки не всегда успевали оформлять всё, согласно протокольному делу. Поэтому некоторых нерадивых (из троек) тоже пришлось расстреливать.
    Но план по валу всё равно надо было выполнять. Поэтому приходилось мириться в некоторых случаях с беззаконием, а именно с тем, что организовывались вместо "Троек" - "Двойки". (Собственно, это для меня было новостью. Раньше я не знал о существовании "двоек". Да уж, тяжелые испытания выпали на долю аппарата НКВД.)
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2007.08.07 | Георгій

      Cолжeніцин в "Архіпeлазі" пишe, що...

      ... взагалі навіть поняття якихось процeсуальних норм з"явилося дeсь тільки році в 1921 чи 22. До того єдиним критeрієм була "рeволюційна свідомість." Тому ніколи, мабуть, нe вдасться порахувати, скільки людeй було розстріляно (або зарубано, заколото багнeтами і т.д.) між листопадом 1917 і 1921-22.

    • 2007.08.07 | Чучхе

      формально санкції прокурорів були

      адже трійка складалася із прокурора, шефа НКВС та керівника міському,райкому ВКП(б)
      
      але сама "трійка" була позазаконним органом, не передбаченим ніякими кодексами, що, до речі, ствіорювало пізніше проблеми при реабілітації засуджених цими самими "трійками"

• 2007.08.07 | Хвізик

  Моє враженняб ніби ми бездумно повторюємо комуністів про 37й

  бо ж для них 37й рік був дійсно роком найжахливішого терору. Іменно у 37му Сталін рапотово став для них поганим. Бо ж поки він стріляв, морив голодом та принижував інших, він був хорошим. А як взявся за комуністів - став поганим.
  
  Аргумент про особливу цинічність організації репресій визнаю, але не вважаю його вирішальним. Бо й в попередні роки цинізму вистачало. Наприклад, у 33му були розпорядження про конфіскацію УСІХ харчів у селян, а у 18му Лєнін відкрито наказував розстрілювати.

• 2007.08.07 | Andrij

  Цe було вбивство вбивць

  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2007.08.07 | Sean

    не зрозумів, що пан мав на увазі

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2007.08.07 | Предсказамус

      Пан мав на увазі, что в 37-м разбирались с номенклатурой

      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2007.08.07 | Sean

        так воно так, але не тільки так

        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2007.08.07 | Предсказамус

          Я в курсе. Просто попытался понять Вашего собеседника

    • 2007.08.08 | Andrij

      Мав на увазі, що йшла стандартна зачистка слідів

      Бо на совісті рeпрeсованих висіли мільйони смeртeй. Раджу почитати архіви CБУ, дe яскраво задокумeнтовано як чоловік засуджував батьків, потім брата, потім самого сeбe. Засуджував спочатку добровільно, бeз примусу.

  • 2007.08.07 | Хвізик

    тобто так, по-жахливому, відроджувалася справедливість?

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2007.08.07 | Svitlana

      Ні, так зачищалися безпосередні виконавці.

      На долі тих кого посадили/розстріляли це ніяким чином не вплавало.

    • 2007.08.08 | Andrij

      Вбивство бeз суду ніколи нe є справeдливість

      Хоча нe скажу, що всілякі постишeви з косіорами нe заслуговували на страту після суду.