Клани не страшні
08/08/2007 | Ігор Немашкало
Хочу сказать, что фраза "В Украине власть принадлежит кланам", которую так любят произносить политики с оттенком осуждения (особенно Тимошенко), по сути бессодержательна. Это всё равно, что сказать, что власть в Украине принадлежит партиям или в футболе первенство принадлежит командам. Кланы это только форма организации определённых сил, которым и принадлежит власть. Существенной разницы между тем, как эти силы оформляют власть и свои властные группировки - партии ли, кланы ли, нет. Главное - назвать эти силы, а не формы их организации. И эти силы, представляется, крупная буржуазия и политическая номенклатура. Другие, пусть они организуют хоть сто кланов и партий, на власть претендовать не смогут. Так что суть не в кланах.
Відповіді
2007.08.08 | Sean
Re: Клани не страшні
Ігор Немашкало пише:> Главное - назвать эти силы, а не формы их организации.
Отож. Це і є клани, тоді як партії - суть зручний різновид мімікрії
2007.08.09 | Ігор Немашкало
Страшні не клани
Що таке клани? Родинні угруповування. Ну, може ще якісь знайомі доєднуються та наймити. Але мати велику родину та таким чином клана недостатньо для того, щоб претендувати на владу. Для претензій на владу треба бути чи великим капіталістом, чи великим бандитом, тобто треба мати багато грошей. Можна ще бути політичною номенклатурою.Так от і треба казати, що при владі у нас велика буржуазія, великі баендити і політична номенклатура. Оце змістовно.
А так якийсь Пупкін гадатиме, що якщо у нього велика родина, себто клан, то він при владі. Не вийде.
Тобто перефразуючи назву теми, страшні не клани. А страшні велика буржуазія, великі бандити та політична номенклатура, жадібні до грошей і які заради них нехтують законами та правами громадян.
2007.08.09 | Sean
Це нмд просто гра у слова
2007.08.13 | Ігор Немашкало
Так, але хто з ними грається?
НМД, ті хто виголошує сумнівне гасло: "В Україні влада належить кланам". Це заплутує людей.Хоча, якщо так, то чому на низовому рівні, не спробувати розбудувати клани, та за їх допомогою намагатися захопити як не державну, то місцеву владу? На гребні Помаранчевої революції на сайті Майдан точилися суперечки про заснування партії нового, громадянського типу. Однак не вигоріло. Можливо, не змогли з-за великого масштабу. А от якщо засновувати не партію, а клан, і не на државному, а на місцевому рівні? Хіба не так вчинило подружжя Свистовичів? І успішно! Чому б не їм поділитися досвідом кланобудувння та методами захплення місцевої влади чесними громадянами? Можливо, ще хтось спробує. Отже, пропоную заснувати науку громадянського клановедення та мистецтва захоплювати та утримувати місцеву владу.
2007.08.13 | Sean
Ви
2007.08.13 | blueandwhite
Re: Клани не страшні
давно так не сміявся2007.08.13 | Ігор Немашкало
І донецькі клани не страшні
Це якщо казати про гасло "Влада належить донецьким кланам". Не вірите, переїзджайте з родиною до Донецька, засновуйте клан і спробуйте отрмати бодай якусь владу.Як на мене, правильне гасло "Влада в Україні належить багатим". А що багаті обирають за форми організації - партії, клани, то вже деталі.
2007.08.13 | Ігор Немашкало
До марксистьких витоків
Як не застарілі марксистькі вигадки про класову боротьбу та класи взагалі, вони мені здаються влучнішими ніж вигадки сучасних політиків та політологів про клани, донецьких і так далі. Це все, щоб відволікти простий народ від несприйнятя багатих, як справжніх владарів, і спрямувати негатив проти якихось втаємничених кланів, окремих особистостей та географічних регіонів. Класичне - розділяй та владарюй.2007.08.13 | BIO
Страшна не термінологія - вона вторинна річ
Хоча б у описах розбудови та розквиту БПУ (бандитсько-політичнихугруповань) на терені примусового "сословного" розшарування постсовка - ця тема ще чекає на свого Вослєнского.
Ідейні емігранти - аналітики є ?
Страшненько стає коли маємо порівняти несамовиту звитягу тих БПУ
у справі остаточного (на їх ХР) поневолення смердів та смердючий
спротив з його нульовим ККД (нехай хтось ще разочок образиться...).
Навіть виробити спільну платформу т.зв. еліта ГС невспромозі.
Навіть доробити ММ.
Навіть..., ех...інтеліхенція...
І це коли на очах формується протофашиський режим де юберменшів-
есесманів з донецьких надсилатимуть зондеркомандами по повітах
показово жерти смажених на шомполах немовлят щоб боялися народити
ще якогось месію проти влади іродів...
ПС За слухняних діточок-смердів навпаки будуть додавати куті меду,
хай би той крадений мед їм сраку заліпив нерозкордупно. Й тим і тим.
2007.08.13 | Ігор Немашкало
Клани в широкі народні маси
Отож я і кажу, треба вчитись утворювати клани і захоплювати місцеву владу. Щоб не бандюки клани утворювали, а чесні люди.2007.08.13 | BIO
Як відносно чесна людина...
Давайте.Тіки обізвемо ті клани Народними Комітетами, створимо загони
Народной Гвардії для силового (вельмі бажано максимально беззбройного)
захисту від владних бандюків, поперше розробимо під це
діло відповідну прозору "нормативку", додамо Меморандум
і Маніфест для потужної мережевої агітації, підключаємо
Силу Народу (хтось має згодитися), ОПОРУ, той же Альянс
шоб йому не гикалося постфактум, Вася Попік отримує псєвдо
Монті (його улюблений формат заліза) - тож страйк таксистів
починає солідарний рух Майдану до перемоги над новими-старими
сатрапами бо вже НІЧОГО НЕ СХОВАТИ - зволікання є витратой часу.
Чи ще почекаємо якогось "вибуху самосвідомості" ?
Бачить Боже, хтось не переживе ще одного Жовтня...
2007.08.15 | Ігор Немашкало
Але клани доволі компактні
А у Вас сила-силенна різних організаціїв і добродіїв. Керівників, принаймні, у клані, повинно бути небагато. Класичний клан з незаможних чесних людей якраз подружжя Свистовичів. Якби вони залучили туди братів, кумів, оце і клан. Добре, якщо б Свистовичі видали підручник "Як кланом з незаможних чесних людей завоювати місцеву владу" чи щось подібне.2007.08.13 | blueandwhite
Re: Клани не страшні
от приколіст. А ще Вослєнського читав, може, й Джиласа. Тобто літери ніби розбирає. А таку брєдятіну пише. Зондер-шмондер. Краще їзжайте до Донецька і спробуйте заснувати клан.Так, класовий підхід, зрозуміло, більш точно описує українську реальність. Клани -- на Кавказі, у Середній Азії.
2007.08.13 | BIO
Re: Клани не страшні
Джиласа ще не читав - дасте лінк ?Х.П. (хєр поприкалуєсся)
2007.08.14 | BIO
Штаты и Вьетнам. Кланы победили и тут же проиграли...
Небольшим оказался прогресс, достигнутый и в других аспектах политики умиротворения — государственном строительстве и укреплении ВСРВ. Вместо этого США сконцентрировались на “ROLLING THUNDER” и “войне Вести”, что было куда проще, чем пытаться превратить в единую нацию народ, никогда таковой не являвшийся. Соответственно, у южновьетнамцев отсутствовали такие понятия, как патриотизм и самопожертвование во имя родины. Границы родины кончались для них за околицей родной деревни, а понятие “нация” подменялось семьей, кланом, частью которого являлись давно умершие предки. Больше ничего не связывало население страны, где проживали представители разных племен, молившиеся разным богам и говорившие на разных наречиях. Все эти группы населения рассматривали своих соседей из других групп в лучшем случае не как врагов, и никто не испытывал ни малейших верноподданнических чувств по отношению к центральному правительству, структуры которого сверху донизу пронизывали расцветавшие пышным цветом непотизм и кумовство. Чиновник заботился о представителях своего клана, а те в свою очередь всецело поддерживали занимающего начальственную должность родича или друга. Если американцы пытались сместить какого-то гражданского служащего или генерала, то сталкивались с тихим, но упорным противодействием, проволочками, увертками и отговорками. Позднее американцы выясняли, что такое (обычно проворовавшееся или некомпетентное) должностное лицо являлось родственником жены другого чиновника — того, от которого фактически и добивались его увольнения.Вьетнаму не чужды были и другие “восточные традиции” — коррупция и использование служебного положения в личных целях. Государственные служащие, включая и армейских офицеров, рассматривали взятки и дорогие подарки как нечто само собой разумеющееся — некую прибавку к жалованью, поскольку зарплаты их зачастую бывали очень низкими. Причем если среди чиновничества попадался честный работник, отказывающийся использовать занимаемое положение с тем, чтобы помочь родственникам или друзьям, на него смотрели вовсе не как на патриота, болеющего за дело, которому он служит, а как на некоего отщепенца, зазнавшегося и забывшего свою родню. Высшие руководители Южного Вьетнама использовали некую уловку, предоставляя женам распоряжаться семейными финансами. Формально такой чиновник взяток не брал, однако сути дела его “бескорыстие” не меняло. Доверенные женам, кошельки мужей лопались от подношений.
Третий фактор, тормозивший реформы в Южном Вьетнаме, обусловливался тем, что чиновникам и офицерам полагалось иметь хотя бы законченное среднее образование. На деле это означало: все более или менее значимые посты доставались представителям элиты. Даже выдающийся, наделенный талантами руководителя выходец из крестьянской семьи не мог рассчитывать пробиться в верха. В результате, хотя правительства в Южном Вьетнаме менялись часто, все они походили одно на другое и являли собой сборища высокомерных, продажных, некомпетентных и страшно далеких от народа “мандаринов”.
2007.08.16 | blueandwhite
посиланнячко
на скачку Джиласаhttp://bookz.ru/authors/milovan-djilas/jilasm01.html