Як працюватиме екстренна служба 112 - стосується кожного (/)
08/22/2007 | Микола Гудкович
Ви знаєте, скільки людей гине щороку в пожежах в Києві?
А в Україні? Я поки що точно не перевіряв. Припускаю, що це приблизно 30-40 людей на рік тільки по Києву.
Ні для кого не секрет, що при гасінні пожежі дуже дорога кожна хвилина.
І от мені цікаво, скільки людських життів було би врятовано, наскільки менше опіків отримували би постраждалі, якби пожежний розрахунок приїжджав всього на 5 хвилин раніше.
Хтось би не задихнувся в диму, хтось не залишився б відрізаним вогнем, хтось не стрибнув би з вікна. Про матеріальні втрати я навіть мовчу, хоча наприклад шведи порахували, що кожна хвилина затримки в матеріальному вираженні коштує 17 міліонів євро.
А чи можна щось покращити, прискорити, виграти у вогню ці хвилини? Так, можна!
Справа в тому, що просто зараз розробляється архітектура системи єдиного номеру екстренних викликів 112.
Перше враження надзвичайно позитивне - здавалося, що це дійсно та штука, яка спроможна зробити роботу екстренних служб значно ефективнішою та відповідальнішою, що за її допомогою можна забезпечити значно ефективнішу комунікацію між службами і координацію їхніх дій, і надати диспетчерам і самим службам значно більше необхідної інформації, щоби у підсумку, уникнути жертв і втрат.
Але згодом, якщо ознайомитися із системою, як із реальним проектом МНС - позитиву залишається значно менше.
Справа в тому, що система, яка працює зараз, може стати в будь-який момент.
Чому?
Бо зроблена вона ще на старих радянських комп'ютерах.
Інженери, готові підтримувати і розвивати цю доісторичну штуковину за тисячу гривень на місяць, в чергу не стають.
Але й це не головне.
Найбільша проблема полягає в тому, що не існує нормальних каналів зв'язку між диспетчерським центром і пожежними станціями в місті.
Там лежить укртелекомівська мідь, опір якої на маршруті може досягати 10 кОм і коливається в залежності від погоди та інших умов.
В результаті диспетчер неспроможний швидко (час - чиєсь життя!) надіслати інформацію до пожежної станції і втрачаються ті самі 5-10 хвилин. Їх надолужують як можуть: за рахунок людей, скорочення часу підготовки розрахунку... і все одно - надолужити оці дорогоцінні перші хвилини неможливо - їх не можна втрачати!
Люди гинуть. А якість каналів зв'язку позбавляє впровадження нових систем будь-якого сенсу.
Так от. Цим каналам не потрібен гігабітний канал. Для того, щоб забезпечити цей зв'язок, потрібно всього 20 тисяч гривень на місяць.
Це, в певному сенсі, не гроші. Точніше, можливо, для когось це і гроші, але не для тих, хто відповідає за розподіл коштів!
Ці люди не їздитимуть, як злиденні манагери чи нещасні програмісти, на "Шкодах" або "Хондах", але ж їм варто відмовитися від нового спортивного двигуна або шкіряного салону в своїх "Мерседесах", і тим самим врятувати кілька життів.
Просто не вкрасти хоч раз - не так вже багато і треба.
Нехай вони ділять свої бабки, заводи і землю, бавляться з поверненням ПДВ, купують футболістів за 15 мільйонів баксів - все одно вони не здатні ні на що більше, але нехай хоча б крихти зі свого столу зметуть в напрямку екстренних служб - "Швидка" врешті-решт приїде за кожним з них.
В них, звичайно, вибори і ще раз вибори, а вже потім... а потім можна від душі помародерствувати.
Їм всі заважають. Якби не ставало щось кожного разу на заваді, то його варто було б видумати.
Їхня риторика така переконлива, що іноді навіть здається, що вони дійсно на щось спроможні, але це не так.
Бо професіонали, хоча б ті ж пожежники, роблять свою справу незважаючи ні на що. Їм не заважає ні те, що їхні машини зроблені в 60-ті роки, ні те, що їм, як жебракам, підкидають списане швейцарське обладнання, яке 30 років пролежало на складах, ані зарплата в 300 баксів і повна зарегульованість кожного їх кроку.
В той же час, як непрофесіоналам заважають політики з ворогуючих таборів, несприятливі обставини (зрештою, в них всі обставини несприятливі), журналісти, суди... прямокутне поле і круглий м'яч.
Так от: коли їхні дітки-мажори зависають зі своїми шльондрами в своїх закритих клубах, вони п'ють там не мартель і текілу - вони п'ють чиюсь кров і сльози. Це звучить одночасно брутально та пафосно, але це правда.
Політика сама з'явилася в цій статті - без неї останнім часом нікуди дітися. Отже, трохи ще про політику - аби закінчити з нею принаймні тут: в політиків скоро будуть вибори. В політиків, не в нас! Бо вони живуть в паралельному світі, де існують тільки теревені про коаліції, мову, євроінтеграцію та газ, про свободу слова і (а якже!) реформи. Але ще в тому світі існують гроші, які рахують мільйонами, і взагалі не рахують. Ще, наприклад, в тому світі крадіжку називають нецільовою витратою.
А ми, громадяни-неполітики, пожежники, лікарі та програмісти, менеджери, вчителя та шахтарі - живемо в іншому світі. В нашому світі "швидка" приїжджає на виклик на півгодини пізніше, ніж треба; в нашому світі в пожежних машини мізерні квоти на пальне, в нашому світі життя, відібране п'яним або недбалим водієм з того світу, не варте нічого.
Тому нехай вони не дивуються, якщо ми будемо не надто активними на цих виборах.
В нас нижчі інтереси, ніж у них. Нам далеко до Брюселю чи до Москви. Нам цікаво (зокрема), через скільки приїде пожежна машина або "швидка" після виклику і коли почнуть регулярно прибирати сміття в баках перед будинком.
Ми не знайдемо відповідей на ці питання в жодній передвиборчій програмі.
І на останок: не дивлячись на всю важкість проекту, і на те що він імовірніше за все провалиться, на всю непробивну тупість державного апарату, на величезний обсяг рутинної роботи, який треба виконати - ті, хто працюють над цим проектом, докладуть всіх зусиль і зроблять все належне, щоб довести його до кінця. І вони готові дуже наполегливо шукати якісь приватні гроші для того, щоб побудувати в тому числі і нормальні канали зв'язку.
У тих, хто працює над цим проектом, є особиста мотивація: не кожному, врешті решт, випадає можливість бути причетним до становлення системи, яка гарантує нашу безпеку і рятує наші життя. Така можливість - долучитися до цього проекту - є і у вас.
Долучайтеся!
-
Першоджерело: http://hantengry.livejournal.com/22236.html
А в Україні? Я поки що точно не перевіряв. Припускаю, що це приблизно 30-40 людей на рік тільки по Києву.
Ні для кого не секрет, що при гасінні пожежі дуже дорога кожна хвилина.
І от мені цікаво, скільки людських життів було би врятовано, наскільки менше опіків отримували би постраждалі, якби пожежний розрахунок приїжджав всього на 5 хвилин раніше.
Хтось би не задихнувся в диму, хтось не залишився б відрізаним вогнем, хтось не стрибнув би з вікна. Про матеріальні втрати я навіть мовчу, хоча наприклад шведи порахували, що кожна хвилина затримки в матеріальному вираженні коштує 17 міліонів євро.
А чи можна щось покращити, прискорити, виграти у вогню ці хвилини? Так, можна!
Справа в тому, що просто зараз розробляється архітектура системи єдиного номеру екстренних викликів 112.
Перше враження надзвичайно позитивне - здавалося, що це дійсно та штука, яка спроможна зробити роботу екстренних служб значно ефективнішою та відповідальнішою, що за її допомогою можна забезпечити значно ефективнішу комунікацію між службами і координацію їхніх дій, і надати диспетчерам і самим службам значно більше необхідної інформації, щоби у підсумку, уникнути жертв і втрат.
Але згодом, якщо ознайомитися із системою, як із реальним проектом МНС - позитиву залишається значно менше.
Справа в тому, що система, яка працює зараз, може стати в будь-який момент.
Чому?
Бо зроблена вона ще на старих радянських комп'ютерах.
Інженери, готові підтримувати і розвивати цю доісторичну штуковину за тисячу гривень на місяць, в чергу не стають.
Але й це не головне.
Найбільша проблема полягає в тому, що не існує нормальних каналів зв'язку між диспетчерським центром і пожежними станціями в місті.
Там лежить укртелекомівська мідь, опір якої на маршруті може досягати 10 кОм і коливається в залежності від погоди та інших умов.
В результаті диспетчер неспроможний швидко (час - чиєсь життя!) надіслати інформацію до пожежної станції і втрачаються ті самі 5-10 хвилин. Їх надолужують як можуть: за рахунок людей, скорочення часу підготовки розрахунку... і все одно - надолужити оці дорогоцінні перші хвилини неможливо - їх не можна втрачати!
Люди гинуть. А якість каналів зв'язку позбавляє впровадження нових систем будь-якого сенсу.
Так от. Цим каналам не потрібен гігабітний канал. Для того, щоб забезпечити цей зв'язок, потрібно всього 20 тисяч гривень на місяць.
Це, в певному сенсі, не гроші. Точніше, можливо, для когось це і гроші, але не для тих, хто відповідає за розподіл коштів!
Ці люди не їздитимуть, як злиденні манагери чи нещасні програмісти, на "Шкодах" або "Хондах", але ж їм варто відмовитися від нового спортивного двигуна або шкіряного салону в своїх "Мерседесах", і тим самим врятувати кілька життів.
Просто не вкрасти хоч раз - не так вже багато і треба.
Нехай вони ділять свої бабки, заводи і землю, бавляться з поверненням ПДВ, купують футболістів за 15 мільйонів баксів - все одно вони не здатні ні на що більше, але нехай хоча б крихти зі свого столу зметуть в напрямку екстренних служб - "Швидка" врешті-решт приїде за кожним з них.
В них, звичайно, вибори і ще раз вибори, а вже потім... а потім можна від душі помародерствувати.
Їм всі заважають. Якби не ставало щось кожного разу на заваді, то його варто було б видумати.
Їхня риторика така переконлива, що іноді навіть здається, що вони дійсно на щось спроможні, але це не так.
Бо професіонали, хоча б ті ж пожежники, роблять свою справу незважаючи ні на що. Їм не заважає ні те, що їхні машини зроблені в 60-ті роки, ні те, що їм, як жебракам, підкидають списане швейцарське обладнання, яке 30 років пролежало на складах, ані зарплата в 300 баксів і повна зарегульованість кожного їх кроку.
В той же час, як непрофесіоналам заважають політики з ворогуючих таборів, несприятливі обставини (зрештою, в них всі обставини несприятливі), журналісти, суди... прямокутне поле і круглий м'яч.
Так от: коли їхні дітки-мажори зависають зі своїми шльондрами в своїх закритих клубах, вони п'ють там не мартель і текілу - вони п'ють чиюсь кров і сльози. Це звучить одночасно брутально та пафосно, але це правда.
Політика сама з'явилася в цій статті - без неї останнім часом нікуди дітися. Отже, трохи ще про політику - аби закінчити з нею принаймні тут: в політиків скоро будуть вибори. В політиків, не в нас! Бо вони живуть в паралельному світі, де існують тільки теревені про коаліції, мову, євроінтеграцію та газ, про свободу слова і (а якже!) реформи. Але ще в тому світі існують гроші, які рахують мільйонами, і взагалі не рахують. Ще, наприклад, в тому світі крадіжку називають нецільовою витратою.
А ми, громадяни-неполітики, пожежники, лікарі та програмісти, менеджери, вчителя та шахтарі - живемо в іншому світі. В нашому світі "швидка" приїжджає на виклик на півгодини пізніше, ніж треба; в нашому світі в пожежних машини мізерні квоти на пальне, в нашому світі життя, відібране п'яним або недбалим водієм з того світу, не варте нічого.
Тому нехай вони не дивуються, якщо ми будемо не надто активними на цих виборах.
В нас нижчі інтереси, ніж у них. Нам далеко до Брюселю чи до Москви. Нам цікаво (зокрема), через скільки приїде пожежна машина або "швидка" після виклику і коли почнуть регулярно прибирати сміття в баках перед будинком.
Ми не знайдемо відповідей на ці питання в жодній передвиборчій програмі.
І на останок: не дивлячись на всю важкість проекту, і на те що він імовірніше за все провалиться, на всю непробивну тупість державного апарату, на величезний обсяг рутинної роботи, який треба виконати - ті, хто працюють над цим проектом, докладуть всіх зусиль і зроблять все належне, щоб довести його до кінця. І вони готові дуже наполегливо шукати якісь приватні гроші для того, щоб побудувати в тому числі і нормальні канали зв'язку.
У тих, хто працює над цим проектом, є особиста мотивація: не кожному, врешті решт, випадає можливість бути причетним до становлення системи, яка гарантує нашу безпеку і рятує наші життя. Така можливість - долучитися до цього проекту - є і у вас.
Долучайтеся!
-
Першоджерело: http://hantengry.livejournal.com/22236.html