Не нова українська національна ідея від С.Глузмана
08/23/2007 | Містер Ікс
Про автора: Семен Глузман - колишній дисидент, що одержав десять років таборів за те, що доводив психічну нормальність іншого видатного дисидента, генерала Петра Григоренка (якого, зважаючи на його високе звання, здобуте у Великій вітчизняній війні, радянська влада замість таборів запроторили у психлікарню), і в таборах зблизився з багатьма українськими дисидентами, - насамперед, з видатним українським літературним критиком і поетом Іваном Світличним, якого Глузман називає своїм найближчим другом і вчителем.
“Я їжджу Україною, майже щотижня буваю у регіонах і бачу зміни. Ніякого розколу немає. Це мерзенні спроби деяких політиків лякати народ. Львів і Луганськ — одна спільна Україна. Село в Галичині розмовляє українською мовою, але воно мало чим відрізняється від східного. До патріотизму нині закликати не треба. За це вже у в’язницю не саджають. Потрібно просто працювати.
У нас немає проблеми двомовності. Національна культура не може початися наказовим порядком. Україна стане по-справжньому українською тоді, коли її маленькі громадяни почнуть читати книжки українською мовою. Дивно, що про це маю казати я, російськомовний єврей. Безумовно, малюкам рано читати Шевченка. Та перша, друга книжка мають бути українськими. Тоді людина входить у світову культуру через рідну мову. Іншого шляху немає.
Відбулася девальвація української мови, закриті бібліотеки в сільській місцевості, де раніше можна було багато чого прочитати. І від слова «чому?», яке вони вимовляють, нічого не зміниться. Потрібно розпочинати видавничу діяльність не для продажу, а для майбутніх Стусів чи майбутніх трактористів. Ми зобов’язані це зробити. За такої культурної політики Світличні в глибинках уже не з’являться.”
( http://www.dt.ua/3000/3760/59996/ )
Якщо повернутись до проблеми нинішнього інформаційного простору України, мене не дуже хвилює сучасна українська елітарна література. Умовно кажучи, мене мало хвилює, що мила моєму серцю Оксана Забужко виступає елітним історичним персонажем для сучасної України. Мене хвилює інше. Я вже втомився від стогону з приводу тяжкого стану української мови у незалежній Україні. Хто про це волає? Ті, хто друкує свої твори — Драч, Павличко та інші. І практично нічого не зробили для перелому ситуації. Натомість є прості способи поліпшення ситуації. Один з них я з моїми друзями маємо намір втілити в життя.
Виходимо з того, що не може рядова людина Донецька, особливо уже в моєму віці, раптово заговорити українською, якщо все життя спілкувалася умовно російською переважно з матюками. Це особлива субкультура. Не враховувати цього — значить, заганяти ситуацію в безвихідь, тобто вчиняти злочин стосовно української культури. Совєтська влада, незважаючи на її жахливу злочинність, створювала де в чому непогані умови для людей — сільська медицина, освіта та мережа клубів і бібліотек, наприклад. Це все поступово розпадається. А той же Стус, Світличний і багато інших славетних імен України — це інтелігенти у першому поколінні. Вихованці сільських шкіл. Отже, відбувалося все ж вирівнювання між містом і селом.
— Опитування населення у лютому 2002 року фіксує 65% українських сімей переважно із села, для дітей яких недоступна вища освіта.
— А тоді багато дітей робітників, селян, бідних сімей, сиріт, як кажуть, “вийшли в люди”. Завдяки совєтській системі. Хоча мали порівняно зі мною, професорським сином, незрівнянно нижчі стартові можливості.
Я вважаю, що є тільки один спосіб культурного оздоровлення країни в цілому з одночасним вирішенням низки соціокультурних проблем, особливо поліпшення стану української мови. Є базовий перелік книжок, які кожна людина європейського зразка має прочитати обов’язково. Це казки Андерсена, це Дюма, Жюль Верн тощо. Я вперше викладаю публічно наш задум щодо трьох рівнів вітчизняної та зарубіжної літератури для дітей українською мовою.
Перший рівень. Міфи і казки. Дещо вже є. Це не переобтяжена релігійно-філософська література, а проста і ясна.
Другий рівень. Фантастика та пригоди.
Третій рівень. Прості і доступні твори світової та вітчизняної класики, які вводять (заманюють) у велику літературу.
Перелік творів добиратиме авторитетна колегія експертів. Це все треба видати великими тиражами українською мовою і безоплатно розподілити всім, особливо сільським школам. Інакше ми перетворюємося в якісь арабські емірати, коли створюються університети і академії. До речі, маємо престижну і відому вже у світі Києво-Могилянську академію, а широка мережа, яка готує для них абітурієнтів, занепадає.
З цією ідеєю я буду звертатися до всіх — до влади, до всіх спроможних спонсорувати цю справу. А в процесі кампанії щодо залучення збираємося щомісяця робити прес-конференції і розповідати, кому послали запрошення, хто як відреагував, а хто мовчить чи відмовляється. Так і з виданням книжок. На кожній книжці буде вказано, за кошти якого спонсора вона видана. Відтак вдасться піднести загальнонаціональну справу.
( http://www.universum.org.ua/journal/2003/gluzm_3.html )
“Я їжджу Україною, майже щотижня буваю у регіонах і бачу зміни. Ніякого розколу немає. Це мерзенні спроби деяких політиків лякати народ. Львів і Луганськ — одна спільна Україна. Село в Галичині розмовляє українською мовою, але воно мало чим відрізняється від східного. До патріотизму нині закликати не треба. За це вже у в’язницю не саджають. Потрібно просто працювати.
У нас немає проблеми двомовності. Національна культура не може початися наказовим порядком. Україна стане по-справжньому українською тоді, коли її маленькі громадяни почнуть читати книжки українською мовою. Дивно, що про це маю казати я, російськомовний єврей. Безумовно, малюкам рано читати Шевченка. Та перша, друга книжка мають бути українськими. Тоді людина входить у світову культуру через рідну мову. Іншого шляху немає.
Відбулася девальвація української мови, закриті бібліотеки в сільській місцевості, де раніше можна було багато чого прочитати. І від слова «чому?», яке вони вимовляють, нічого не зміниться. Потрібно розпочинати видавничу діяльність не для продажу, а для майбутніх Стусів чи майбутніх трактористів. Ми зобов’язані це зробити. За такої культурної політики Світличні в глибинках уже не з’являться.”
( http://www.dt.ua/3000/3760/59996/ )
Якщо повернутись до проблеми нинішнього інформаційного простору України, мене не дуже хвилює сучасна українська елітарна література. Умовно кажучи, мене мало хвилює, що мила моєму серцю Оксана Забужко виступає елітним історичним персонажем для сучасної України. Мене хвилює інше. Я вже втомився від стогону з приводу тяжкого стану української мови у незалежній Україні. Хто про це волає? Ті, хто друкує свої твори — Драч, Павличко та інші. І практично нічого не зробили для перелому ситуації. Натомість є прості способи поліпшення ситуації. Один з них я з моїми друзями маємо намір втілити в життя.
Виходимо з того, що не може рядова людина Донецька, особливо уже в моєму віці, раптово заговорити українською, якщо все життя спілкувалася умовно російською переважно з матюками. Це особлива субкультура. Не враховувати цього — значить, заганяти ситуацію в безвихідь, тобто вчиняти злочин стосовно української культури. Совєтська влада, незважаючи на її жахливу злочинність, створювала де в чому непогані умови для людей — сільська медицина, освіта та мережа клубів і бібліотек, наприклад. Це все поступово розпадається. А той же Стус, Світличний і багато інших славетних імен України — це інтелігенти у першому поколінні. Вихованці сільських шкіл. Отже, відбувалося все ж вирівнювання між містом і селом.
— Опитування населення у лютому 2002 року фіксує 65% українських сімей переважно із села, для дітей яких недоступна вища освіта.
— А тоді багато дітей робітників, селян, бідних сімей, сиріт, як кажуть, “вийшли в люди”. Завдяки совєтській системі. Хоча мали порівняно зі мною, професорським сином, незрівнянно нижчі стартові можливості.
Я вважаю, що є тільки один спосіб культурного оздоровлення країни в цілому з одночасним вирішенням низки соціокультурних проблем, особливо поліпшення стану української мови. Є базовий перелік книжок, які кожна людина європейського зразка має прочитати обов’язково. Це казки Андерсена, це Дюма, Жюль Верн тощо. Я вперше викладаю публічно наш задум щодо трьох рівнів вітчизняної та зарубіжної літератури для дітей українською мовою.
Перший рівень. Міфи і казки. Дещо вже є. Це не переобтяжена релігійно-філософська література, а проста і ясна.
Другий рівень. Фантастика та пригоди.
Третій рівень. Прості і доступні твори світової та вітчизняної класики, які вводять (заманюють) у велику літературу.
Перелік творів добиратиме авторитетна колегія експертів. Це все треба видати великими тиражами українською мовою і безоплатно розподілити всім, особливо сільським школам. Інакше ми перетворюємося в якісь арабські емірати, коли створюються університети і академії. До речі, маємо престижну і відому вже у світі Києво-Могилянську академію, а широка мережа, яка готує для них абітурієнтів, занепадає.
З цією ідеєю я буду звертатися до всіх — до влади, до всіх спроможних спонсорувати цю справу. А в процесі кампанії щодо залучення збираємося щомісяця робити прес-конференції і розповідати, кому послали запрошення, хто як відреагував, а хто мовчить чи відмовляється. Так і з виданням книжок. На кожній книжці буде вказано, за кошти якого спонсора вона видана. Відтак вдасться піднести загальнонаціональну справу.
( http://www.universum.org.ua/journal/2003/gluzm_3.html )
Відповіді
2007.08.23 | ОРИШКА
Треба творити нову, цікаву і прекрасну
літературу на українській мові. Шукайте таланти, допомагайте їм, і все буде добре.2007.08.23 | QuasiGiraffe
Re: Треба творити нову, цікаву і прекрасну
ОРИШКА пише:> Треба творити нову, цікаву і прекрасну літературу на українській мові. Шукайте таланти, допомагайте їм, і все буде добре.
Е, ні, цього недостатньо. Поки знайдете один український талант, що в значущості буде дорівнювати Жюлю Верну, загине не тільки українська література.
Це має бути не альтернативою, а доповненням.
2007.08.23 | ОРИШКА
так я і не протиставляю... Я доповнила :)
2007.08.23 | ОРИШКА
Між іншим, Жюль Верн у сучасної молоді не популярний, на жаль
2007.08.23 | QuasiGiraffe
Тим не менш ніхто не перепитає, "а хто це?"
2007.08.23 | QuasiGiraffe
Re: Не нова українська національна ідея від С.Глузмана
Щось таки робиться в рамках такої ідеї. Останні роки два на Петрівці вже можна зустріти і Жюля Верна, і Толкіна українською. Казки видавалися ще раніше. Так що без такого підгрунтя, на інтуітивному рівні, цю національну ідею потрохи реалізують.2007.08.24 | Містер Ікс
На жаль, робиться дуже мало
Питання не стільки в тому, щоб щось десь видавалося (якими тиражами? скільки людей його придбають на Петрівці?), а в тому, щоб це щось стало масово доступним: "Це все треба видати великими тиражами українською мовою і безоплатно розподілити всім, особливо сільським школам."А для цього потрібна досить велика спонсорська підтримка.
Було б непогано створити фонд, на чолі, наприклад, з Катериною Ющенко, і щоб Президент, а за ним голови обладміністрацій закликали підприємців зробити посильний внесок у цю шляхетну справу...
2007.08.23 | Пані
С.Глузмана - з першої 5ки списку Партії Зелених
А хтось зі мною до хрипоти сперечався, що Глузман ніколи не піде в політику...2007.08.23 | заброда
Re: С.Глузмана - з першої 5ки списку Партії Зелених
Харашо, шо всьо-таки не СПДУ(0)2007.08.23 | Пані
А різниця є?
2007.08.23 | Адвокат ...
Єсть, канєшна!!!
"Абрєзаним" вже бабла ніхто "ні падкатіт". А "зільониє",-- мають шанкр. М`який.2007.08.24 | заброда
Отакої!
А мині казалось, шо абрєзані зільоних самі спроєктірували...2007.08.25 | Svitlana
Re: Єсть, канєшна!!!
Адвакат, ти, що, козел? Людина 10 років провела у канцтаборах поруч із Стусом, Лук"яненко, Чорноволом.... . Як у тебе язик повертається?Навіть, якщо ти в чомусь з ним не згоден, навіщо ж так по- бидлячі?
2007.08.23 | Skeptic
Я думаю, це можна не враховувати...
Думаю усі, в тому числі Глузман, розуміють, що на цих виборах зеленим нічого не світить.А щодо перспективи, - думаю, включення Глузмана в діяльність саме зелених цілком логічне і цілком узгоджується з його політично-аполітичним кредо.
2007.08.23 | Sean
і ця людина розповідала про аполітичність і незаангажованість...
2007.08.25 | Містер Ікс
І що ж вона Вам такого розповіла?
Думаю, кожна людина зі здоровим глуздом, яка більш-менш знайома з поглядами і діяльністю Глузмана чудово розуміють, що ця людина не є аполітичною в буквальному смислі цього слова. Навпаки, вона завжди має свою громадянську (а отже, політичну) позицію.Так звана "аполітичність" і "незаангажованість" Глузмана - це просто дистанціювання від головних політичних сил сучасної України, викликане небажанням влізати в лайно.
Якщо він в Партії зелених знайшов своїх однодумців, з якими можна робити "малі кроки" в політиці (наскільки я розумію, в партії відбулися певні зміни: Кононов уже не голова і його навіть немає в першій п'ятірці, зато є перший голова ПЗУ Юрій Щербак, - наскільки я знаю, зважена розумна людтна і український патріот) - то його поява у їх виборчому списку цілком логічна.
2007.08.24 | Предсказамус
Кака така "Партия зеленых"?! (л)
Вот полный перечень партий и блоков, подавших списки:06.08.2007 Комуністична партія України 444
09.08.2007 Партія регіонів 450
09.08.2007 Прогресивна соціалістична партія України 342
11.08.2007 "Блок Литвина" 260
11.08.2007 Блок "НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА" 401
11.08.2007 Всеукраїнське об’єднання "Свобода" 336
15.08.2007 "Блок Юлії Тимошенко" 450
16.08.2007 Соціалістична партія України 258
17.08.2007 Всеукраїнська партія Народної Довіри 79
http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2007/w6p400?PT001F01=600
В поименном списке его тоже нет...
2007.08.24 | tkachenko.k
Re: Не нова українська національна ідея від С.Глузмана
Ідeя добра. До рeчі за останні 100 (і більшe) років пeрeкладeно багато. Є й такі добрі видавництва як "Абабагаламага". Питання нe стільки в пeрeкладах як в накладах та розповсюджуваності (порівняйтe для прикладу наклад пeршої-ліпшої книги видавництва "Абабигаламаги", та відповідних радянських видань). Бeз дeржавної програми, я так думаю дідька лисого що зробиш, принаймні дужe важко будe (сільські бібліотeки, стотисячні наклади eтц.). Алe товариш бджолодруг кращe будe трипільцями займатись і візантійськими амфорами, аніж сільськими бібліотeками. Нe кажучи вжe про наших мeрсeдeсних чиновників (1 мeрсeдeс=1 видана книга)В будь-якому разі бажаю Глузману успіхів.
2007.08.24 | привид Романа ShaRP'а
Так отож
tkachenko.k пише:> Алe товариш бджолодруг кращe будe трипільцями займатись і візантійськими амфорами, аніж сільськими бібліотeками. Нe кажучи вжe про наших мeрсeдeсних чиновників (1 мeрсeдeс=1 видана книга)
Жюля Верна, сказки и т.д. и т.п. - это же непатриотично. А "надо" издавать патриотичное - про Петлюру, Бандеру и Сракопаццкого.
2007.08.24 | ОРИШКА
Блин, Роман, это тоже надо. Одно другому не мешает
2007.08.24 | привид Романа ShaRP'а
1) Кому надо, кому не надо. 2) Таки мешает.
1) Я, как избиратель, не хочу выделения бюджетных денег ни на Петлюру, ни на Бандеру, ни на Сракопаццкого.2) Поскольку этих самых денег всегда не хватает, то пусть уже лучше их потратят на Жюль Верна, чем на вышеперечисленных.
2007.08.24 | ОРИШКА
Не хотеть - твое право. Мое право, например, - хотеть.
История нужна не меньше приключений2007.08.25 | ilia25
Це дійсно дуже здорова ідея
Я в шкільні роки читав українською не менше, аніж російською -- завдяки "Всесвіту" та іншим перекладам, яких, до речі, російською не видавали.2007.08.25 | Володимир
Re: Не нова українська національна ідея від С.Глузмана
Семену Глузману - респект. Те, що він пропонує - цілком досяжне. За умови патріотичного та державницького керівництва.