09/07/2007 | samopal

УНІАН звернувся за інтерв’ю до екс-радника, екс-політтехнолога Віктора Ющенка, члена виборчого списку БЮТ Ігоря Гриніва
http://www.unian.net/ukr/news/news-210986.html

“ДУМАЮ, ВОЛКОВ ДУЖЕ ПЕРЕОЦІНЮЄ АВТОРИТЕТ КУЧМИ”

Виборчий бюлетень містить двадцять одну політичну силу. Які з партій, зазначених там, на Ваш погляд, створені задля того, щоб плутатися під ногами?

Так, там є технічні проекти або політичні сили, які створені тільки для участі у виборчому процесі, а не для проходження. Але думаю, що це не для того, щоб плуталися під ногами. Для можливості ведення спостереження на виборах. Деякі політичні сили є механізмом задля додаткової присутності у виборчому процесі. Технічних кандидатів висувають, бо від цього кандидата є найагресивніша критика. І метою цього кандидата є саме виконання такої чорної роботи. Є багато проектів, які розраховують на успіх просто за рахунок якоїсь там нестандартної дії. Був проект КПРС, коли люди мали б відреагувати на абревіатуру. Була спроба створити блок Вєрки Сердючки, щоб голосування відбулося по приколу. Наприклад, ініціатори блоку Кучми щиро вірять, що у країні знайдеться три відсотки громадян, які з ностальгії за цим періодом за нього проголосують. Але я думаю, що Олександр Михайлович Волков дуже переоцінює авторитет колишнього Президента України.

Як ви оцінюєте хід цієї кампанії?

Кампанія проходить в умовах більш серйозної апатії людей до виборчого процесу, і навіть певної невіри вирішити їх долю на цих виборах. Політичні сили змінили стратегію кампанії. Такої кількості обіцянок, яку дають політичні сили, ще ніколи не було. Фактично йде змагання: я дам стільки, а я - ще більше. Але це не українське ноу-хау, так зрештою робиться у всьому світі, принаймні, у європейських виборчих кампаніях. Вся виборча кампанія починає бути меркантильною. Люди хочуть, щоб їм обіцяли, навіть розуміючи, що більша кількість обіцянок не зможе буде виконана. Величезний акцент зроблений на зовнішній рекламі. Йде відверте змагання на зовнішній рекламі, а малі агітаційні форми, листівки, буклети, розклейка на парканах практично відсутні. Ми не бачимо великої кількості палаток та прапорів, як це було на попередніх виборах. Йде перехід до маркетингових методів, політична реклама все більше переходить до методів комерційної реклами.

Хто придумав одягнути Юлію Володимирівну в латані джинси? Хіба молодь так активно голосує, що Юлія Володимирівна готова їй уподібнитися?

Я й сам маю такі джинси. Це той стиль, у якому ходить молодь. І якщо ти йдеш говорити з молоддю, то цілком природно, що ти хочеш бути більш зрозумілим, і дати сигнал, що ми можемо говорити однією мовою.

На попередніх президентських виборах найбільше помилялися ті, хто прогнозував низьку явку молоді. Її явка тоді була не меншою, ніж явка середнього покоління. Тому не слід спрощувати ситуацію у молодіжному середовищі. Молодь, звичайно, хоче протестного голосування. Чим стабільніша ситуація, тим молодь пасивніша. Загальна тенденція: якщо з’являється конфлікт, то молодь йде. На цих виборах є достатньо відкритого конфлікту, щоб молодь прийшла голосувати. Погодьтеся, на Майдані було надзвичайно багато молоді.

Експерти, аналізуючи ефективність телереклами, хвалили, насамперед, рекламу БЮТ та Партії Регіонів. Але при цьому політтехнолог Денис Богуш визнав, що телеролик про Нострадамуса, якій нібито пророкує жінці трон, може поповнити його колекцію чорного піару.

Давайте визначимося. Я був заступником керівника виборчої кампанії “Наша Україна” у 2002 році. Я був заступником керівника кампанії кандидата в президенти Віктора Ющенка. На виборах 2006 року я керував передвиборним штабом Віталія Кличка. І я зараз не працюю у передвиборному штабі Юлії Тимошенко, я виступаю як експерт.

І експертних порад не даєте?

Я не працюю в штабі. Я не можу вам сказати, хто розміщував рекламу про Нострадамуса. Але я не погоджуюся з Денисом Богушем, що це зразок чорного піару. Це, швидше, нетрадиційний крок. Технологи можуть сперечатися, чи він дає чи не дає ефект, але під класифікацію чорного піару він не підпадає.

"КОМАНДА, ЯКА ЗАЛИШИЛАСЬ ПРАЦЮВАТИ В ПРЕЗИДЕНТА, ДІЯЛА ЗА ПРИНЦИПОМ КОРОЛІВСЬКОГО ДВОРУ ЗРАЗКА 16-17 СТОЛІТТЯ"

Після виборів Президента України ви отримали скромну, але авторитетну посаду директора Національного Інституту Стратегічних досліджень. Незабаром ви пішли з інституту, ви випали з президентської обойми. Чому?

Люди, коли говорять про долю та посаду для якихось осіб, дуже часто не звертають увагу на позицію самих людей. Є робота, яка відповідає моїм уявленням про власну долю. І ключовим для мене є свобода. Я давно прийняв вибір: я жодного дня не працюю в урядових структурах, я відхилив всі пропозиції, які мені надходили для роботи, як в Секретаріаті, так і в уряді. Стосовно роботи у Національному Інституті стратегічних досліджень. Я виконував цю роботу на громадських засадах. І коли я зрозумів, що до моїх порад та рекомендацій не прислухаються, я написав заяву про звільнення. Я не робив прес-конференцій, не шукав винного. Я думаю, що Президент чи прем’єр повинен довіряти радникам, прислухатися до них. І якщо перша особа робить інші кроки, ніж ті, що їй рекомендує радник, радник має або додатково вживати заходів, щоб його почули, або йде. Я пішов після зміни уряду ( я вважав великою помилкою відставку Тимошенко), і пішов працювати до парламенту.

А як обійшлися із спадком Майдану люди, які залишилися радниками Президента? Що було зроблено не так?

Слід аналізувати не особистості людей, які працювали з ним, а кінцевий результат. Якщо рейтинг першої особи зменшився, це означає, що люди, які з ним працюють, (який би імідж не мали і яких би титанічних зусиль вони не прикладали) щось роблять неправильно. Їхня головна функція: забезпечення його популярності. Це – ключова задача. Коли я працював, нам вдалося зробити максимально багато, це був найбільший рейтинг серед будь-яких політиків за час новітньої історії України.

Я не можу аналізувати кожен неправильний крок, які зробила команда. Я працював для Президента, і критика людей, які з ним працюють зараз, могла б бути тільки в ключі порад для нього. Окремі політики оцінили те, що я пішов від Президента, такими словами, як зрада. І бажання виправдовуватися в мене нема. Я не вважаю, що вчинив неетично. Я політик, я прийшов до Президента працювати за власним рішенням, і дещо зробив, щоб в Україні стало краще жити. І пішов від Президента - і це теж був свідомий крок. Команда, яка залишилась працювати в Президента, діяла за принципом королівського двору зразка 16-17 століття. Якщо в такий спосіб у 20 столітті будувати роботу політичної команди, то результату ніякого не буде.

Майже такі самі слова я прочитала у книзі прес-секретаря Джорджа Буша-старшого. Приємно, що у американських президентів трапляються ті самі проблеми, що і в наших.

Читаю зараз книгу про правила королівського двору 16 століття. З величезним задоволенням я перечитую, і знаходжу багато аналогій із теперішньою ситуацією в Україні. Ключовою ознакою я бачу потребу у виключно позитивній та компліментарній інформації. Брак інформації - це ключова проблема для будь-якого політика. Якщо канали доставки інформації монополізовані, то рішення апріорі будуть неправильними. Бо рішення базується тільки на тій інформації, яку тобі дають. Занадто велика доля маніпуляції. Я вважав за необхідне працювати в Національному інституті стратегічних досліджень, бо це дуже сильний механізм в Україні для альтернативного джерела інформації. Він незалежний від Секретаріату, не підпорядкований його голові, і має достатню можливість робити експертні висновки і подавати Президенту незалежну від адміністративного впливу інформацію. Вже після закінчення виборів ця функція була знівельована. Коли через якийсь час після виборів я зрозумів, що можливість безпосереднього спілкування із Президентом є обмеженою, я почав спілкуватися письмово, щотижня давав письмові рекомендації щодо реагування, щодо дій. І коли ми нарешті зустрілися із Президентом, то я зрозумів, що він не отримував жодного з цих листів, було заблоковане навіть таке листування. Хоча листи доставлялися не кур’єрскою поштою, а мною особисто у першу приймальню. Тож, я зрозумів, що в умовах такої внутрішньої боротьби мені працювати нецікаво.

“ЯКИЙСЬ ТАМ “ТЕТЯНИН ДЕНЬ” БУДЕ ПОПУЛЯРНІШИЙ ЗА ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЮ МЕЛЬНИЧЕНКА. І ЦЕ ДУЖЕ ДОБРЕ...”

Микола Мельниченко зараз використовується як кандидат у народні депутати. Скажіть, наскільки це ефективно у плані результату? І чи в принципі він позитивний персонаж української історії?

Можна користуватися юридичними правилами. Або правилами, які підтверджені віками. Кому вигідно? Хто втратив? У справі Мельниченка програла Україна. Вона програла у світі. У справі Мельниченка сильно виграв український народ. Бо криза дійшла до такого рівня, що народу вдалося повернути певні права та свободи. Зокрема, право на інформацію. Зараз з’явилося значно більше можливостей для отримання людьми інформації. Все, що відбулося навколо справи Мельниченка, має дві складові. Перша - технологічна. За нею стоять режисери, які переслідують свої цілі. І я не хотів би займатися шпіономанією, але я переконаний, що ця справа не є чисто українською. І що було раніше, курка чи яйце, плівки, а потім технологія чи навпаки, ми про це не будемо знати. Зараз Мельниченка також хочуть використати. Або хочуть заїхати в парламент або викликати інтерес до себе. Бо справи Мельниченка вже не існує, процес закінчився. Не покарані лише винуватці загибелі Гонгадзе. Але зрозуміло, що їх посадить не Мельниченко. Всім буде нецікаво прослуховувати сто п’ятий епізод записів Мельниченка. Повірте, що якийсь там “Тетянин день” буде популярніший за прес-конференцію Мельниченка. І це дуже добре.

Як змінився політтехнологічний ринок України? Хтось помітив таку тенденцію: оскільки в Росії переможці виборів “призначаються” російським Президентом, то ринок “скукоживается” (так про це кажуть російські журналісти) і в нас незабаром з’явиться багато дешевих російських політтехнологів.

Процеси, які відбуваються у російській політиці, тривожні. Там все йде до однопартійної системи, принаймні Путіним ставиться задача отримання 50% голосів однією партією. І для цього потрібні не технологи, а інші ресурси. Але Росія - це країна виборів, там же безперестанно відбуваються вибори.

Там також будуть згортатися процеси власне виборів.

Так,частину виборних посад вже законом перевели на призначувальні. Але російським технологам знайдеться робота. Хоча амбіції і бажання працювати на наших ринках в них є. Я знаю багато росіян та американців, які розповідали, як вони працювали на виборчі кампанії “Нашої України”, Ющенка та Януковича. А ними там і не пахло. Всі їхні впливи закінчувалися зустріччю та однією лекцією. У штабі Віктора Януковича багато західних спеціалістів. І це відчувається. Є такий рекламний трюк “пристроїтися”, це руйнація чужих слоганів та ходів за рахунок моментального їх повторення. Говорять про недоторканність, на другий день і ми говоримо про недоторканність. Говорять про боротьбу з корупцією, тут же повторюємо аргумент опонентів. Це не завжди працює. Пам’ятаю, як Віктор Янукович у 2004 році повністю повторив сюжет та кольори щита Віктора Ющенка 2002 року. Вони нічим не відрізнялися, окрім фотографії. Але біг-борд 2006 року був названий біг-мордою, а виборча кампанія 2002 року була визнана однією з найуспішніших кампаній світу. Тому грають не лише технології, але й деякі інші моменти. Знати треба щось інше, окрім технологій. Тому російським технологам важче працювати. Україна - не Росія, психологія прийняття рішень дуже відрізняється. І одна справа – сподобатися клієнту, а друга - сподобатися виборцю. Замовнику подобаються нестандартні кроки, а принцип прийняття рішень виборця в кабіні має інший характер. Їм може подобатися один, а голосувати будуть за іншого.

Український ринок політтехнологів має достатню кількість фахівців, щоб не запрошувати західних. Але багато з них є політично заангажованими, тож при прийнятті рішень щодо співпраці з ними впливає політична біографія. Багатьох росіян я і зараз бачу в Україні.

Пам’ятаю події біля ЦВК, коли сталося побиття. Я приїхав за три години до початку мітинг і побачив трьох відомих політтехнологів з Росії. І коли я підійшов і спитав: “То що у моєї події будуть співрежисери?” (А тоді мав відбутися мітинг Ющенка перед ЦВК). То вони відверто сказали: “Подивимося, хто зірве приз глядацьких симпатій”. Зміст цих слів я зрозумів, коли почалися провокації та побиття людей.

Один російських політтехнолог сказав: успішний політтехнолог не той, хто переміг на виборах, а той хто розвів клієнта на гроші. І я зустрічаю таких людей постійно, і працюють вони так само, як працювали.

Я на жодній кампанії не мав гонорару...

Невже?

На жодній я не брав ані копійки гонорару. Я був учасником списку, але я був заступником голови партії, яка балотувалася. І потім, я не люблю начальників, люблю свободу.

А що б забракло вашій свободі, якби ви отримували платню, як Дезенхолл. Він же працює у вас?

Не можу підтвердити інформацію. Але я не брав гонорару. Тому я не чистий політтехнолог.

Так, ви - політик. Ви вірите, що саме радикалізм та лівизна Юлії Володимирівни приведуть країну до прориву?

Якби я не вірив, що Юлія Володимирівна здатна привести країну до прориву, я б не був у цьому списку.